Доповідь учитель повинен свідомо йти в ногу із сучасністю. А. Дістервег Сучасний урок – спільна творчість учителя й учнів Директор Широківської зош і-ііст. Марія Юріївна Роман



Скачати 106.73 Kb.
Дата конвертації07.09.2017
Розмір106.73 Kb.
#34839
ШИРОКІВСЬКА ЗОШ І – ІІ СТУПЕНІВ
ЗАСІДАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ РАДИ

ДОПОВІДЬ


Учитель повинен свідомо йти в ногу із сучасністю.

А. Дістервег
Сучасний урок – спільна творчість учителя й учнів

Директор Широківської ЗОШ І-ІІст.

Марія Юріївна Роман

ШКОЛА – ЦЕ ПЕРЕДУСІМ УЧИТЕЛЬ

В.О. Сухомлинський

Функції вчителя у суспільстві Дидактична - передача знань учням, але сучасна наука доводить, що вчитель повинен не тільки передавати знання, але й вчити їх здобувати. Розвивальна - створення сприятливих творчого потенціалу самоствердження. учня, Виховна – організація загальнолюдських цінностей учнів. для умов для розвитку його саморозкриття та діяльності дітей і переведення у свідомість і досвід поведінки Інші функції вчителя: - посередницька - корекційна діагностична - координаційна

ПРОФЕСІЙНО ВАЖЛИВІ ЯКОСТІ ВЧИТЕЛЯ Педагогічна майстерність Мовлення Культура Імідж вчителя Імідж школи Авторитет

ІМІДЖ ВЧИТЕЛЯ Імідж - це уявлення про людину, що складаються на основі її зовнішнього вигляду, звичок, манери говорити, менталітету, вчинків та ін. Складові іміджу

- Образ (те, що виникає із появою людини в колективі й залишається, коли людина йде). Зовнішній аспект (манери, хода, жести, міміка, одяг, зачіска).

-Внутрішній аспект (інтелект, думки, ерудиція, духовність, інтереси). Процесуальний аспект (темперамент, темп, пластичність, діяльність, емоції). Основа іміджу (позиції, настанови)- повинна відповідати психології переможця: висока самооцінка; оптимізм; віра в добро; уміння відчувати те, що відбувається, й бути причетним до цього; уміння змінюватися, сприймати нове. Види іміджу

-Сприйманий - це те, як нас бачать інші, як до нас ставляться. Необхідний: особистісний (образ людини з її внутрішніми якостями); професійний (образ людини в професійній характеристиці).

Характеристики іміджу Професійна компетентність Професійна компетентність - це володіння необхідними знаннями, уміннями, навичками, що визначають сформованість педагогічної діяльності, спілкування й особистості як носія певних цінностей та ідеалів. Педагогічна ерудиція - це своєрідний запас знань, що учитель застосовує для розв'язання педагогічних ситуацій як сукупність зовнішніх і внутрішніх умов. Педагогічна ситуація визначається самим педагогом у взаємодії з учнями й взаємодії школярів між собою. Педагогічне мислення й інтуїція необхідні вчителеві для передбачення розвитку ситуації без повного її аналізу. Педагогічна рефлексія - це здатність учителя подумки уявити ситуацію, що виникла в дитини, і на цій основі скласти уявлення про себе. Педагогічна рефлексія дозволяє відповісти на питання: «Що в мене вийшло?», «Що не вдалося?», «Як зробити, щоб було ще краще?». Педагогічна імпровізація допоможе вчителеві знайти несподівані рішення й миттєве втілення. Педагогічний імпровізації властива миттєвість, єдність інтуїтивного й логічного. Педагогічне спілкування, що є і компонентом професійної компетентності, і компонентом іміджу вчителя, спрямоване на створення сприятливого психологічного клімату на уроці.



ШКОЛА ОЧИМА ДІТЕЙ Острів знань серед бурхливого океану - життя Океан науки, море умінь Храм науки

ДУМКИ АДМІНІСТРАЦІЇ

ШКОЛА – ЦЕ ПАСІКА. ВУЛИКИ – КЛАСНІ КОЛЕКТИВИ. БДЖІЛКИ - НАШІ ВЧИТЕЛІ ТА УЧНІ. І КЕРУЄ НИМИ ВМІЛИЙ ПАСІЧНИК НАШ ДИРЕКТОР ШКОЛИ. А ЦІЛЮЩИЙ МЕД – ТО РЕЗУЛЬТАТ КЛОПІТКОЇ ПРАЦІ : ЗНАННЯ НАШИХ УЧНІВ


Урок як організаційна форма навчання постійно зазнає багатьох змін у своїй побудові у зв’язку зі змінами вимог до якості освіти, що їх висувають у різні часи перед школою влада, суспільство і педагогічна наука. Це зумовлено тим, що урок є не лише організаційною формою, а й відрізком, клітинкою обмеженого в часі навчального процесу, характер якого залежить від цілей, змісту і методів навчання.

Існує універсальна класифікація уроків за дидактичною метою:

  1. Засвоєння нового матеріалу.

  2. Закріплення і застосування знань, умінь і навичок.

  3. Повторення і узагальнення знань і вмінь.

  4. Перевірка і контроль результатів навчання.

Найчастіше ми маємо справу з уроком змішаного типу, або комбінованим уроком.

За провідним способом організації навчальної діяльності учнів уроки бувають:

  1. Урок-казка.

  2. Урок-конкурс.

  3. Урок-гра.

  4. Урок-драматизація.

  5. Урок-подорож.

  6. Урок-презентація проекту.

  7. Урок-дослідження.

  8. Урок розвитку творчих здібностей.

Для сучасної дидактики характерним є перехід від переважання об’єкт-суб’єктної парадигми освіти до утвердження суб’єкт-суб’єктної. У цьому контексті урок стає середовищем суб’єкт-суб’єктної і полісуб’єктної взаємодії. Вона ґрунтується на співпраці, співтворчості вчителя з учнями, набутті ними не лише пізнавального, а й соціального досвіду, врахуванні впливу навчального змісту, предметного та інформаційного середовищ.

Звідси випливають вимоги до сучасного уроку:

1. Визначення завдань уроку через діалог з класом, мотиваційне забезпечення навчального процесу на уроці.

Йдеться не лише про мотивацію як окремий етап, який зазвичай вчителі вказують в конспекті як початок уроку. Важливо, щоб мотивація учіння була впродовж всього уроку. Творчі вчителі орієнтуються не на школяра взагалі, а на конкретні групи і окремих дітей класу. Тобто на уроці має діяти широкий і водночас цілеспрямований діапазон стимулів, щоб була можливість підтримати і зміцнити навчальні мотиви різних груп і кожної дитини.

2. Урізноманітнення джерел інформації і засобів навчання щодо підготовки і проведення уроку.

Ця можливість забезпечується виданням до одного предмета і одного підручника різних методичних посібників, робочих зошитів і збірників контрольних робіт; доступом вчителів до електронних видань і використання сучасних технічних засобів.

Але разом з тим широкий доступ до інформації не завжди супроводжується вдумливим фільтруванням опублікованого, побаченого під кутом зору потреб свого класу. Прагнення «осучаснити» уроки додатковою інформацією часом зумовлює їх перевантаження, дрібність етапів, недооцінку обов’язкового виконання вимог програми, брак часу на індивідуальну роботу. Вчителю необхідно зважувати доцільність доповнення існуючих навчальних матеріалів новими, щоб не перевантажувати дітей зайвою інформацією, а батьків витратами на придбання засобів навчання. Треба використовувати не просто нове, а необхідне.

3. Реалізація прийомів співпраці, співтворчості вчителя і учня на уроці.

Це застосування інтерактивних методів і прийомів, групова робота, розгортання діалогів і полілогів.

4. Всі види учнівської діяльності повинні бути направлені на розвиток мислення активності, самостійності.

Учні повинні наводити приклади із життя, робити порівняння, висновки, працювати з підручником, здійснювати експеримент, заносити дані до таблиць тощо.

5. Чергування фронтальної, індивідуальної та групової форм роботи. Для початкових класів – зміна видів діяльності через кожні 5-7хв.

6. Диференційований підхід до сильних і слабких учнів.

7. Урок немислимий без наочності, а для початкових класів – без навчальної гри.

8. Сприятливе психодидактичне, гігієнічне середовище.

Цей аспект уроку є надзвичайно важливим критерієм реальної турботи вчителя про емоційне і психічне самопочуття дітей під час занять. Мають бути своєчасні та якісні фізкультхвилинки. Слід вдумливо визначати зміст і обсяг домашніх завдань; Якщо необхідно, коментувати методики їх виконання, намагатися, щоб навчання здійснювалося на самому уроці, а обсяг домашнього завдання скорочувався (там, де це можливо)

Якщо учень – суб’єкт учіння, це виключає маніпулювання його свідомістю, тиск, щоб забудь-яку ціну досягти запланованого результату, виключає скорочення часу відпочинку на перервах, неетичні звертання до дітей.

Натомість для сучасного уроку характерним є вчасна педагогічна підтримка дітей, запобігання перевантаженню, виховання людської гідності дитини, віри в свої сили, бажання досягти успіху.


Співдружність учителя й учня – запорука успішного навчання.

Суттєвою ознакою сучасної освіти є толерантне ставлення до особистості дитини. За такого підходу учень є співавтором уроку, а завдання вчителя полягає в тому, щоб виявити індивідуальні здібності та нахили дітей, створити сприятливі умови для їхнього розвитку. Досягти цього можна, використовуючи на уроках інтерактивні технології навчання.

Організація інтерактивного навчання передбачає використання дидактичних і рольових ігор, моделювання життєвих ситуацій, створення проблемної ситуації, вирішення яких відбувається переважно в груповій формі. Але не слід плутати інтерактивне навчання з груповими формами роботи, які компенсують всі недоліки фронтальної та індивідуальної роботи. Групова форма роботи передбачає навчання однією людиною групи учнів; всі учні групи працюють над одним завданням із наступним контролем результатів. Інтерактивні технології передбачають організацію кооперативного навчання, коли індивідуальні завдання переростають у групові, кожний член групи вносить унікальний вклад у спільні зусилля, а зусилля кожного члена групи потрібні та замінні успіху всієї групи.

Слайд 11

Інтерактивні технології навчання

Сучасні українські педагоги О.Пометун та Л.Пироженко поділили технології інтерактивного навчання на 4 групи:


  1. парне навчання (робота учня з учителем чи однолітком один на один) або кооперативне (групове) навчання;

  2. фронтальне навчання (або колективно-групове);

  3. навчання у грі;

  4. навчання у дискусії.

До фронтальних (або колективно-групових) технологій інтерактивного навчання відносять такі, що передбачають одночасну спільну роботу всього класу. Це:

  • обговорення проблеми у загальному колі;

  • «Мікрофон» (надається змога кожному сказати щось швидко і по черзі, висловити свою думку чи позицію;

  • незакінчені речення (поєднуються з вправою «Мікрофон»);

  • «Мозковий штурм» (інтерактивна технологія колективного обговорення, широко використовується для прийняття кількох рішень з конкретної проблеми);

  • навчаючи – учусь;

  • ажурна пилка, «Дерево рішень» та інші.

До технологій навчання у грі відносяться імітації, рольові ігри, драматизація. Учням надають максимальну свободу інтелектуальної діяльності, що обмежується лише конкретними правилами гри. Учні самі обирають свою роль у грі; висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її вирішення, покладаючи на себе відповідальність за обране рішення.

Технології навчання у дискусії – важливий засіб пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання, бо дискусія – широке публічне обговорення спірного питання. Вона сприяє розвитку критичного мислення, дає змогу визначити власну позицію, формує навички відстоювання своєї особистої думки, поглиблює знання з даної проблеми. У центрі уваги має бути ймовірний перебіг дискусії (Що могло статися, якби…? Чи були інші можливості, способи, дії?) Усі твердження учнів мають супроводжуватись аргументацією, обґрунтуванням, для чого вчитель ставить питання: «Які факти свідчать на користь твоєї думки?», «Як ти міркував, щоб дійти такого висновку?». Дискусія може вирішуватись як прийняттям узгодженого рішення, так і збереженням існуючих розбіжностей між її учасниками. До технологій навчання у дискусії відносять «Метод ПРЕС», «Обери позицію», «Зміни позицію», «Безперервна шкала думок», «Дискусія», «Дискусія в стилі ток-шоу», «Дебати».

Гра супроводжує людину протягом усього існування людства, тобто скільки існує людство, стільки й існує гра. Тому ми можемо стверджувати, що все наше життя – це гра. Навіть стаючи дорослими ми приміряємо ту чи іншу роль, а для дітей – це основний вид діяльності, засіб взаємодії з навколишнім світом, засіб його пізнання.

Ще А.С.Макаренко сказав, що «у дитячому віці гра – це норма, і дитина повинна завжди гратися, навіть коли виконує серйозну роботу».

Гра – це «королева дитинства».

Дитина навчається граючись. Гра підвищує мотивацію дитини до навчання, сприяє процесу засвоєння навчального матеріалу. Тому провідним методом навчання в роботі вчителів початкової школи є гра. Про це свідчать уроки наших колег-початківців.

Хочу додати, що не лише вчителі початкової ланки використовують ігрові методи у своїй педагогічній діяльності.

Результати моніторингу свідчать, що 89% вчителів нашої гімназії систематично використовують ігри на уроках.

Аналіз відвіданих уроків свідчить, що всі вчителі початкових класів, англійської мови, а також вчителі Макарчук Л.М., Цалюк Л.С., Столітня І.Б., Макарчук О.В., Пащенко Л.П. використовують ігрові моменти на своїх уроках у 5-6-х класах.

У старшій школі вчителі використовують такі інтелектуальні ігри, як «Брейн-ринг», «Що? Де? Коли?». Цікаво проводять уроки інсценізації, рольові ігри на уроках з елементами сюжету вчителі української та світової літератур.

Хочу відмітити роботу молодого спеціаліста Середович А.В., яка намагається використовувати ігрові форми на уроках, що сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу.

Але проведене анкетування висвітлило, що 11% педагогів рідко використовують ігрові методи.

Традиційні методи навчання і нетрадиційні

Не зважаючи на те, що більшість учителів досить плідно запроваджують різноманітні методики та технології, ми ще не можемо стверджувати, що вже досягли бажаного успіху. На мій погляд, підвищення майстерності вчителів, їх самоосвітнього розвитку залишається актуальною проблемою.

Шановні колеги, одним із головних завдань сьогодення є використання ІКТ, особливо комп’ютерних програм і відео матеріалів. Гімназія для цього має необхідні умови. У нас є комп’ютерна техніка, телевізори, програмне забезпечення з математики, інформатики, фізики, хімії, географії, біології, трудового навчання, історії, астрономії, основ здоров’я.

Мультимедійні засоби навчання дозволяють застосовувати на уроках інтерактивні форми та методи роботи, а саме:



  • індивідуальну самостійну роботу учнів;

  • індивідуальну роботу учнів під керівництвом вчителя;

  • групову роботу;

  • роботу в парах.

Сьогодні ми маємо можливість використовувати у своїй роботі «Електронний конструктор уроку» (з різних предметів), де вже є готові презентації уроків, або ж створювати власні. Проте, ще не всі вчителі готові до таких змін.

Дістервег стверджував, що цінність школи дорівнює цінності її вчителя. Тому школа сприяє розвиткові фахової компетентності педагога. Близько 60% вчителів гімназії освоїли комп’ютерну грамотність на рівні користувача. Але цього мало.

Пріоритетним напрямком розвитку освітньої галузі сьогодні вважається впровадження технологій з використанням мультимедійних засобів у практику викладання всіх навчальних предметів. Це відкриває нові шляхи для розвитку мислення учнів, надає можливість для активного навчання. Це допомагає вчителю скорочувати час підготовки завдань, враховувати індивідуальні особливості учнів, підтримувати необхідний темп уроку, формувати вміння самостійно здобувати знання, підвищувати інтерес до предмету, забезпечувати особистісний розвиток учня.

Змінилося суспільне замовлення школі. Нині Україні потрібні люди, здатні прийняти нестандартні рішення, орієнтуватись у проблемах сьогодення. Більшість вчителів, в тому числі і наші педагоги, погоджуються з тим, що слід переходити від «передавання знань» до «навчання жити». Тобто, сучасний урок – це спільна творча праця і вчителя, і учнів.



Ви щойно познайомились з презентацією проекту. Сподіваємось, що це питання хвилює кожного з вас, не залишило байдужим жодного вчителя. Ви маєте нагоду висловити свою думку, своє бачення. Адже, як сказав Дістервег: «Учитель повинен свідомо йти в ногу із сучасністю»

Скачати 106.73 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал