Допоможемо дитині разом Матеріали роботи творчої групи

На кожен рядок я буду давати одну хвилину. За одну хвилину жоден із вас весь рядок зробити не встигне. Хтось зробить стільки (показати пів рядка), хтось стільки (показати тро­хи більше або трохи менше). Не треба квапитися, треба працювати уважно! (Зверніть увагу ді­тей на те, що швидкість виконання, звичайно, важлива, але потрібно працювати з максималь­ною точністю, не пропускаючи жодного елемента.) Якщо хтось не встиг, не страшно — у цьому рядку працювати більше не треба, відразу переходьте до наступного. Як тільки пройде хви­лина, я скажу: «Стоп, пішов другий рядок». Ви одразу переносите руку (показати на бланку, як перенести руку в початок другого рядка) і починаєте робити другий рядок. Працюєте, пра­цюєте, пройде ще хвилина, і я скажу: «Стоп, пішов третій рядок». Після цього ви відразу пе­реносите руку й починаєте робити третій рядок. І так ми зробимо 10 рядків. Порівнювати по­трібно із цими ж квадратиками (показати на квадратики-зразки), робити все те ж саме, що ви тільки що робили: так само закреслювати й підкреслювати. Зрозуміло?». Якщо діти відпові­ли, що їм все зрозуміло, то скажіть: «Тепер усі взяли ручки, поставили руку на перший рядок (перевірити, щоб це зробили всі діти) і — «Почали!».

Суворо стежте за часом і за тим, щоб діти працювали за інструкцією. Використовуйте словесні заохочення для підтримки трудової мотивації малечі. Періодично нагадуйте, щоб вони працювали якомога уважніше, підбадьорюйте, однак не зловживайте. Пам'ятайте, що ваші слова і дії можуть відволікати дітлахів, розсіюючи їхню увагу. Після закінчення 10 хвилин ви говорите дітям: «Стоп, роботу закінчили, ручки поклали, бланки перегорнули, ніхто ні­чого більше не пише. Відпочили, помахали руками».

Уважне спостереження за поводженням дитини в класі дозволить відзначити наявність або дефіцит довільності: ви можете помітити, чи здатна дитина відкладати на якийсь час свої безпосередні бажання й чітко виконувати інструкції дорослого.

Як ви й обіцяли, проведіть з дітьми кілька розслаблюючих вправ, рухливі ігри. Про­тягом уроку, якщо час залишився, можна дати дітям можливість помалювати на зворотньому боці бланка (будинок — дерево — людина, малюнок людини, автопортрет, віль­ний малюнок тощо) — це буде додаткова діагностична методика або просто емоційне розвантаження.
3. Обробка та оцінка результатів

Розкладіть бланки за алфавітом. Підготуйте список дітей класу, ручку, яскравий флома­стер, калькулятор і матрицю для обробки матеріалу.

Ключ до методики переноситься на прозору плівку. Для цього накладаєте на наведе­ний ключ аркуш прозорої плівки (наприклад, це може бути частина прозорої папки для паперів або звичайний файл). Спочатку незмивним маркером ви наносите на прозорій плівці два опорних хрестики (один у лівому верхньому, а інший — у правому нижньому кутах). Потім у місцях, де плівка накладається на кружки, ви ставите косі вертикальні ри­ски. При цьому дуже важливо, щоб сам бланк тесту й ключ до нього абсолютно збігали­ся у розмірах.

На прозорій плівці маркером виділіть місця, усередині яких повинні виявитися закрес­лені квадратики. Поза маркером всі квадратики повинні бути підкреслені. На бланку-ключі також доцільно зазначити десятки — так легше робити підрахунок кількості оброблених знаків у рядку.

Кількісний аналіз

Ключ (матриця) необхідний для підрахунку помилок і аналізу виконання тесту.

1. 
   Обробка починається з того, що ви фломастером на кожному бланку малюєте індивіду­альний «профіль» працездатності — відкреслюєте оброблену кількість знаків у кожно­му рядку. За допомогою цього профілю вже чітко проглядається впрацьованість, стом­люваність, циклічність коливань уваги при роботі.
   
2. 
   Накладаючи матрицю на бланк, для кожного рядка полічіть:
   

• 
  число оброблених знаків (це легко зробити, орієнтуючись на викреслені десятки у блан­ку матриці);
  
• 
  кількість помилок (якщо квадратик одночасно й закреслять, і підкреслять, то це вва­жається помилкою).
  

3. 
   Звертайте увагу на характер помилок (пропуски, «дзеркальні», несистематичні) і їх зако­номірність (на початку, наприкінці рядка, як міняється кількість помилок за мірою ви­далення від зразку тощо). Все це є важливою діагностичною ознакою і використовуєть­ся для якісного аналізу.
   
4. 
   Кількісні дані можна записати в правій верхній частині бланку (номери рядків, кількість оброблених знаків у кожному / кількість припущених помилок).
   
5. 
   Вказується:
   

• 
  загальне число оброблених знаків у всіх рядках (якщо розділити це число на кількість рядків,—їх 10, то вийде показник швидкості роботи. Він говорить про динаміку розумо­вої діяльності дитини та характеризує особливості нейродинаміки, оперативну пам'ять, візуальне мислення та особистісні установки дитини;
  
• 
  загальне число допущених помилок (якщо розділити різницю між загальним числом оброблених знаків і кількістю помилок на загальне число оброблених знаків, вий­де показник точності роботи). Наприклад, дитина всього в 10 рядках обробила (і за­креслила, і підкреслила) 291 квадратик. При цьому вона припустилася 7 помилок. Шукане співвідношення правильно зробленого до загального числа дорівнює 0,98. (291 —7)/291 = 0,98. Цей показник вказує на рівень саморегуляції й довільності, влас­тивий дитині. Коефіцієнт точності виконання тесту характеризує розвиток довільної уваги, здатність до її концентрації. Він також може залежати від переключення та об­сягу уваги, розвитку оперативної пам'яті та візуального мислення, а також особистісних рис (відповідальність, старанність, тривожність, чи навпаки, безтурботність, роз­слабленість). Коефіцієнт точності — це основний показник для діагностики ММД, якщо він потрапив у зону дефекту.
  

6. 
   Порівнюються показники швидкості і точності у двох перших і двох останніх рядках: це вказує на те, як змінюється швидкість і точність виконання тесту.
   
7. 
   У лівому нижньому куті записуються розрахункові показники швидкості й точності, а також їхньої динаміки (за допомогою стрілок вгору-вниз).
   
8. 
   Показники порівнюються зі статево-віковими нормативами виконання методики — крім числових даються якісні характеристики (рівні виконання — високий, середній, низький).
   
9. 
   Доцільно тут же описати характер помилок, додати примітки.
   

10. 
    Якщо результати свідчать про наявність ММД, психолог визначає її тип для конкрети­зації психолого-педагогічної роботи з конкретною дитиною. Для цього аналізують про­філь на бланку і порівнюють його з типологічними профілями.
    
11. 
    Необхідно пам'ятати, що дітям, які показали низькі результати, не ставиться автоматич­но діагноз мінімальної мозкової дисфункції (ММД), вони потребують повторного і по­глибленого обстеження.
    

Точність виконання (К)

Щоб адекватно проінтерпретувати результати тесту, необхідно зрозуміти, у який спосіб діяла дитина. Насамкінець, при необхідності стратегію роботи дитини можна уточнити в осо­бистій бесіді.

Серед «нездогадливих» дітей (тих, хто не відразу зрозумів інструкцію, яким доводилося пояснювати й показувати індивідуально) звичайно бувають кінестетики. Їм не завжди виста­чає словесно-візуальної інструкції, для розуміння їм необхідно практично випробувати ро­боту під контролем дорослого, після чого вони чудово з нею справляються.

В ідеалі, виявивши, що допущено багато помилок, дитина повинна знизити темп роботи до оптимального співвідношення між швидкістю роботи і її якістю. Якщо ж вона квапиться, прагнучи зробити якнайбільше, не звертаючи уваги на кількість помилок, дробове значення якості виконання зменшується. При одержанні його можна з великим ступенем імовірності прогнозувати серйозні проблеми в навчанні дитини. Вони можуть виявитися у вигляді нестій­кості уваги, швидкій стомлюваності й неможливості зберігати необхідну працездатність. Про процес входження в роботу (впрацьованість) говорить певне порядкове збільшення загаль­ного числа виконаних завдань за умови зменшення кількості помилок.

• 
  При тім'яній патології труднощі в роботі пов'язані з порушенням зорово-рухової коор­динації.
  
• 
  Низька швидкість також може спостерігатися після медикаментозного лікування, коли згладжується підвищена збудливість, дезорганізованість. Мозок починає працювати більш координовано, але при цьому його діяльність «депресується», зберігається підви­щена стомлюваність і циклічність діяльності, характерна для ММД.
  
• 
  Діти з елементами аутизму в поведінці розуміють інструкцію, але при груповому тесту­ванні правильно обробляють лише тренувальний рядок. Далі їхні дії непередбачувані: можуть ритмічно викреслювати та підкреслювати квадратики, малювати галочки тощо. В цьому випадку доцільна лише індивідуальна робота.
  
• 
  Діти з М МД свою діяльність не контролюють — вони не помічають зростання помилок, їм просто подобається обробляти велику кількість знаків.
  

Мінімальні мозкові дисфункції — ММД — це збірна група різних за етнологією, пато­генезом і клінічним проявам патологічних станів. Характерними ознаками ММД є підвище­на збудливість, емоційна лабільність, дифузійні легкі неврологічні симптоми, помірно вира­жені сенсомоторні й мовні порушення. Це також розлад сприйняття, підвищена абстраго­ваність, труднощі поведінки, недостатня сформованість навичок інтелектуальної діяльності, специфічні труднощі навчання.

Вивчення й аналіз клінічної картини ММД у дітей (група вчених під керівництвом Ю. І. Барашнева) дозволяють згрупувати їх у вигляді п'яти форм, що нерідко сполучаються одна з одною:

1. 
   Синдром гіперактивності з дефіцитом уваги. Проявляється в основному у вигляді підви­щеної збудливості, агресивності, імпульсивності, а також розсіяності уваги й неможли­вості сконцентруватися на одному предметі або дії. Формується на підставі синдрому гіперзбудливості, а можливо, цьому передує внутрішньочерепна гіпертензія.
   
2. 
   Синдром гіпоактивності з дефіцитом уваги. Характеризується короткочасністю зосере­дження уваги й сполучається із загальмованістю реакцій, млявістю. Можливо, підста­вою є синдром м'язової гіпотонії або синдром пригнічення.
   
3. 
   Порушення загальної й тонкої моторики, що визначається недосконалою координацією, невпорядкованістю рухів, тобто їхнім надлишком. До цього призводить синдром м'язової гіпертонії (або гіпотонії). Можлива внутрішньочерепна гіпертензія в анамнезі.
   
4. 
   Зміна сприйняття, пов'язана з відсутністю в дитини належних навичок і невмінням орієнтуватися в різних ситуаціях.
   

До цієї групи потрапляють з підвищеною розумовою стомлюваністю. Однак не всі астенічні діти тихі, ослаблені, втомлені. Є діти досить нормально розвинені фізично, що зай­маються плаванням або бальними танцями. Підвищена виснажуваність характерна тільки для їх інтелектуальної діяльності.

Астенічні діти на уроках сидять із відсутнім поглядом, дивляться «в нікуди», нерідко кладуть голову на парту, можуть не прореагувати на зауваження вчителя. Утримувати увагу протягом уроку вони не в змозі, щось роблять тільки на початку й потім можуть ще пару раз підключитися до роботи — напружена розумова діяльність їх швидко втомлює і «виключає». Часто до другого уроку такі діти перевтомлюються й просто лежать на парті або тихо займа­ються своїми справами, особливо не заважаючи перебігу навчального процесу. Проте на пе­рервах вони можуть активно бігати й охоче грати.

Увага в них недостатньо розвинена — вона нестійка, зі слабкою концентрацією. Роз­поділу уваги немає зовсім, тобто астеніки не можуть одночасно писати й слухати пояснення вчителя. Уповільнене переключення призводить до того, що вони не встигають за пояснен­нями й швидко перестають розуміти, що говорить учитель.

Обсяг короткочасної й оперативної пам'яті дуже малий. Без опори на винесені назовні стимули дитина не може тримати у розумі інформацію й оперувати нею: наприклад, одно­часно пам'ятати інструкцію й діяти відповідно до неї. Перехід у довгострокову пам'ять не­рідко ускладнений.

Характерна емоційна інертність і «млявість». Легкі позитивні емоції тонізують, але силь­ні — виснажують нервову систему астеніка. Образне мислення й сфера фантазій астеніків дуже збіднені. їхньою специфічною особливістю є заглибленість у себе; вони нерідко дають дивні, нестандартні відповіді, які батьки вважають талантом і поспішають віддати дитину в різні гуртки й студії, недооцінюючи небезпеку перевтоми й нервового виснаження. Тому що будь-які навантаження небажані, поки в такої дитини не нормалізується мозкова діяль­ність, а постійне стомлення ускладнює й затримує розвиток маляти.