Допомога дітям, постраждалим внаслідок воєнного конфлікту Довідник вихователя дошкільного навчального закладу



Сторінка1/3
Дата конвертації10.09.2017
Розмір0.72 Mb.
#43620
  1   2   3



Допомога дітям, постраждалим внаслідок воєнного конфлікту
Довідник вихователя дошкільного навчального закладу

Колектив авторів:

Н.В.Пророк, С.А.Гончаренко, Л.О.Кондратенко,

Л.М.Манилова, Т.О.Суворова, Л.Г.Царенко, О.Ю.Чекстере



Допомога дітям, постраждалим внаслідок воєнного конфлікту
Довідник вихователя дошкільного навчального закладу

За редакцією Н.В.Пророк


УДК 159.922.7

ББК 88.8

Д68
Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України (протокол № 5 від 28 травня 2015 р. )


Рецензенти:

Л.З. Сердюк, доктор психологічних наук, професор, завідувач лабораторії психології особистості Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України Ю.О. Приходько, доктор психологічних наук, професор, професор кафедри психології і педагогіки Інституту педагогіки і психології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова



Колектив авторів:

Н.В.Пророк, С.А.Гончаренко, Л.О.Кондратенко,

Л.М.Манилова, Т.О.Суворова, Л.Г.Царенко, О.Ю.Чекстере

Допомога дітям, постраждалим внаслідок воєнного конфлікту: Довідник вихователя дошкільного навчального закладу / Н.В. Пророк, С.А. Гончаренко, Л.О. Кондратенко та ін., за ред. Н. В. Пророк. – Слов'янськ: ПП «Канцлер», 2015. - 84 с.
Довідник вихователя дошкільного навчального закладу, науковці Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України підготували на основі практичного досвіду працівників дошкільних навчальних закладів Києва та Слов'янська й узагальнення наукових доробків, присвячених різним аспектам роботи з дітьми, які отримали психічну травму внаслідок екстремальних подій в Україні. У довіднику розглянуто як теоретичні, так і суто практичні проблеми допомоги постраждалим дітям, проаналізовано складні ситуації та дано конкретні рекомендації вихователям дошкільних навчальних закладів.

Довідник адресовано вихователям дошкільних навчальних закладів, також він буде корисним практичним психологам, соціальним працівникам та батькам.

УДК 159.922.7

ББК 88.8

ISBN 978-966-2145-21-2

© Інститут психології імені Г.С. Костюка

НАПН України, 2015
ЗМІСТ
стор.
Вступ…………………………………………………………………………. 5
Розділ 1.Загальні питання: що таке екстремальна ситуація, психологічна травма, гострий психологічний розлад (ГПР), посттравматичнистресовий розлад (ПТСР):. ………………… …………………………………………. 9
Розділ 2. Вікові особливості реакцій на стрес дітей дошкільного віку… .24

Розділ 3. Як вихователь може вивчати своїх дітей. ……………………... 37


Розділ 4. Робота вихователя з дітьми: що робити, якщо…? .................... 42
Розділ 5. Робота вихователя з батьками постраждалих дітей. …………. 72
Використана література ……………………………………………………82

ПЕРЕДМОВА

Довідник – спроба у цей скрутний час допомогти дітям нашої країни. Сьогодні кожен день війни відбивається новими ранами в душах людей, стражданнями і болем, тому авторський колектив вважає вкрай нагальним зробити все можливе для благополуччя наших дошкільнят.

Що є дуже важливим – вчасність цієї книги. Адже з дітьми, які потрапили у безжальні жорна війни необхідно працювати саме зараз. Тому ми поставили ціль – швидко і ефективно допомогти вихователям в їх роботі з цими дітьми.

Довідник не академічна робота: у ньому ми всіляко прагнули уникати багатослів’я, пишномовства, абстрактності. Просимо вибачити за, місцями, недостатню деталізацію та неінформативну узагальненість. У наступних виданнях ми зможемо переробити, розширити та доповнити розділи.

Сьогодні цією працею ми намагаємося донести просту ідею: з любов’ю, з оптимізмом, з вірою в сили людини ми переможемо всяку біду, навіть ту, що хоче нас знищити!

Впевнені – знання, які Ви знайдете на сторінках довідника, потраплять у професійні руки уважних, щирих, співчутливих і самовідданих педагогів, які відчувають і розуміють дитину.

ВСТУП

Ситуація, яка склалася останнім часом в Україні – анексія Криму, війна на Сході – спричинила появу величезної кількості дітей – вимушених переселенців, біженців із зони бойових дій. Ці діти пережили психотравмівні події, наслідки яких ще довго будуть відбиватися на їхньому психічному здоров’ї, поведінці, здатності будувати конструктивні соціальні зв’язки. Багато малюків потребують особливого піклування, допомоги з боку дорослих, розуміння однолітків. Завдання із забезпечення комфортного перебування таких дітей в умовах дитячого садочка покладається в першу чергу на практичного психолога, однак без розуміння і допомоги з боку вихователя жодна корекційна робота не буде достатньо ефективною, адже її має підтримувати загальна атмосфера життя групи дитячого садочка, створити яку може тільки вихователь.

Проведене в лабораторії психодіагностики та науково-психологічної інформації Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України вивчення ситуації в місті Києві (тут дуже багато переселенців) нажаль показало, що хоча вихователі хочуть і намагаються допомагати постраждалим дітям, вони не завжди розпізнають ознаки посттравматичного стресового розладу, не володіють необхідними знаннями для забезпечення ефективної психологічної підтримки таких учнів. Слід відзначити, що посттравматичні стресові розлади зустрічаються у дітей і в благополучні мирні часи.

Діти переживають психологічну травму через смерть близьких, розлучення батьків, аварії, пожежі, землетруси та інші природні й соціальні катаклізми. Однак тільки війна, бойові дії травмують таку велику кількість дітей, які потребують допомоги широкого кола спеціалістів.

Україна багато років була мирною країною. Таке болюче явище як війна сприймалося як відгомін страшних подій минулого і, звичайно, ніхто не готувався до надання допомоги дітям, постраждалим у воєнному конфлікті. Тому лише зараз почали з’являтися публікації присвячені особливостям та роботі з людьми з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР). Серед них можна назвати ґрунтовне видання Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України «Психологічна допомога постраждалим внаслідок травматичних подій», посібники МЖПЦ «Ла Страда-Україна»: «Правила безпеки та можливості отримання допомоги у період конфлікту в Україні», «Соціально-педагогічна та психологічна робота з дітьми у конфліктний та постконфліктний період». Низка організацій видала переклади книг з питань роботи з травмованими дітьми та дорослими . Однак більшість видань розрахована на психологів-практиків, у той час як у педагогів (учителів загальноосвітніх шкіл та вихователів дитячих садочків), що у своїй повсякденній практиці стикаються з проблемами дітей-переселенців з території АТО, часто немає елементарних практичних знань (оскільки такі знання їм ніколи не надавали) з теорії посттравматичного стресу.
Тому педагоги відчувають певну розгубленість і не завжди знають, як реагувати на нестандартну поведінку постраждалої дитини.

Не розуміючи особливостей проявів посттравматичних розладів у дітей, педагоги намагаються корегувати їх за допомогою звичних «виховних» впливів і таким чином ще більше загострюють проблему. Допомогти постраждалим дітям можна лише поєднанням психологічної корекції зі створенням максимально комфортних умов для навчання та спілкування з однолітками. В будь-якій ситуації педагог повинен залишатися Людиною з великої літери, справжнім научителем і вихователем, захисником і другом, покликаним допомогти психологічно травмованим дітям повернутися до нормального життя, сприяти відновленню почуття безпеки та упорядкуванню картини світу.



Мета цієї роботи: дати відповідь на найбільш типові питання, які виникли у педагогів, що працюють з дітьми, постраждалими від військового конфлікту. При цьому ми прагнули підкреслити суттєві особливості симптоматики посттравматичного стресового розладу і психолого-педагогічних підходів до їх корекції.

У довіднику ми намагалися викласти матеріал в науково-публіцистичному стилі, щоб кожен читач зрозумів запропоновані підходи, а за бажанням поглибити свої знання, зміг звернутися до інших джерел.

У першому розділі визначаються основні поняття, які описують суттєві психологічні аспекти екстремальних ситуацій та їх наслідків. Цей розділ дає, зокрема, початкові знання про посттравматичний стресовий розлад.

У другому розділі висвітлюються вікові особливості реакцій на стрес дітей дошкільного віку.

У третьому розділі описується перевірена на практиці бланкова методика, яка допоможе вихователю узагальнити свої спостереження за дітьми.

Зміст четвертого розділу присвячено відповідям на питання, які найчастіше виникають перед вихователями, що працюють з постраждалими дітьми.

У п’ятому розділі пропонуються відповіді на питання, які стосуються роботи вихователя з батьками.

Автори висловлюють глибоку подяку керівникам, вихователям та психологам ДНЗ та НВК м.Слов'янська, а також Святошинського , Дніпровського та Дарницького районів м.Києва, які сприяли роботі над цим Довідником.

Особлива вдячність Паламарчук І.Г. – методисту з психологічної служби науково-методичного центру управління освіти, молоді та спорту Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, психологам Швець Г.В. – НВК «Дзвіночок»; Корнієнко Ю.С. – НВК «Сузір’я»; Висоцькій М.А. – НВК «Обрій»; Овсієнко С.В. – НВК «Лілея»; Анацькій В.Б. - ДНЗ№54 «Золота рибка»; Кот О.М. – ДНЗ№156; Вавіловій А.С. – ДНЗ№203; Сілюковій Т.М. – ДНЗ№218; Коваленко Л.М. – ДНЗ№249; Спасіченко Т.В. – ДНЗ№257; Фесенко О.О. – ДНЗ№469; Цал-Цалко Н.С. – ДНЗ№532; Хоменко С.І. – ДНЗ№560; Голоті О.І. – ДНЗ№565; Мельниченко Р.В. – ДНЗ№567; Панюхно О.В. – ДНЗ№599; Жук Т.М. – ДНЗ№694; Филенко Г.Г. – ДНЗ№814.
Розділ 1.

Загальні питання: що таке екстремальна ситуація, психологічна травма, гострий психологічний розлад (ГПР), посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)
В чому особливості сьогоднішньої ситуації в Україні?

Ситуація, яку переживає Україна впродовж останнього року, сформована низкою надзвичайних та екстремальних подій, які є травмівними для різних верств населення. Проте особливих випробувань зазнають військовослужбовці, як ті, хто беруть участь у бойових діях так і демобілізовані, та їхні родини; мирні жителі, що перебувають у зоні воєнного конфлікту, а також переселенці. У цих людей може погіршитися фізичне і психічне здоров’я, загострюються наявні проблеми та з’являються нові, їм важко адаптуватися в складних обставинах.


Що таке екстремальна ситуація?

Екстремальною називають ситуацію, яка виходить за межі звичайного, нормального людського досвіду та загрожує (чи сприймається як така) життю, здоров’ю, фізичній цілісності, благополуччю людини. Джерелом травматизації в цьому випадку є людина чи суспільство.
Для окремих груп українців, зокрема військовослужбовців та вимушених переселенців, сучасна ситуація може бути гіперекстремальною. Внутрішні навантаження, які вона викликає, часто перевищують людські можливості, руйнують звичайну поведінку і дії, ведуть до небезпечних наслідків.

Надзвичайна ситуація виникає внаслідок аварії, небезпечного природного явища, стихійної чи техногенної катастрофи, що може спричинити людські жертви, шкоду здоров’ю людей, значні матеріальні втрати і порушення умов життєдіяльності людей.

В надзвичайних і екстремальних ситуаціях люди переживають багато конфліктних, стресових і травмівних подій.


Що таке стрес?

Стрес – неспецифічна реакція організму на різні подразники, яка допомагає людині пристосуватися до мінливих умов.

При фізичному стресі реакція організму спрямована на захист від фізичних впливів зовнішніх чинників, що викликають ушкодження (зокрема, опіки, отруєння, захворювання тощо).



Емоційний стрес – захисна реакція, спрямована на дію психічних чинників, що викликають сильні емоції.

Серед стресових факторів виділяють – системні (дійсно небезпечні) і неврогенні (сприймаються як небезпечні).



У чому різниця між стресовою і травмівною подією?

Стресовою вважається будь-яка подія, що порушує звичний перебіг життя: як надто сильні подразники – нещастя, зневажливе ставлення, незаслужена образа, неправда, втрати, несподівані перепони; так і обмаль подразників – монотонність, самотність, брак руху, інформації, ізоляція тощо.

Травмівна подія характеризується раптовістю, інтенсивністю, руйнівною силою. Це подія пов’язана з фактом або загрозою смерті, серйозного тілесного ушкодження чи сексуального насильства; вона несе абсолютно нову інформацію, яку людина має інтегрувати в попередній життєвий досвід. Травмівну подію можна пережити особисто, можна стати її свідком чи отримати звістку про важку фізичну травму або смерть близької людини.

На відміну від стресової ситуації, травмівну подію завжди характеризує небезпека для життя чи цілісності того, хто її переживає. Реакцією на травмівну подію є фізичний і/або емоційний травмівний стрес (психотравма).



Від чого залежить інтенсивність переживання травмівної події?

Інтенсивність переживання травмівної події залежить від наступних чинників:

- характер травмівної події;

- історії попереднього життя людини (наявності в минулому психічних розладів чи схильності до таких; зловживання батьків психоактивними речовинами тощо);

- особистості людини, зокрема від її здатності адаптуватися;

- соціального середовища.


Що таке психотравма?

Поняття «травма», «психотравма», «травмівний стрес» часто вживаються як синонімічні. Ними позначають будь-яке переживання, що спричиняє нестерпні душевні страждання. Це переживання невідповідності між загрозою та індивідуальними можливостями її подолання. Зазвичай, травмівні переживання бувають тоді, коли немає можливості ні втекти, ні протистояти тому, що відбувається. Стан травмівного стресу супроводжується інтенсивним страхом, гострим відчуттям безпорадності та втрати контролю, фізіологічними змінами та змінами способу саморегуляції. Наслідком психотравми можуть бути тривалі фізичні, психічні й особистісні розлади.


Чи однаково люди реагують на травмівні події?

Частина людей швидко оговтується і функціонує далі без ознак порушення адаптації – їх називають стресостійкими. Більшості необхідна психологічна підтримка і допомога, щоб скоротити і полегшити період адаптації. У них може бути гостра реакція на стрес (до 48 годин після початку події), яка може перейти в гострий (до 1 місяця після травмівної події), хронічний розлад адаптації (до 3 місяців після травмівної події) чи посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). У декого ПТСР може розвинутися значно пізніше – через рік чи кілька років після пережитого.




Як людина переживає небезпечну для життя ситуацію?

В небезпечній для життя ситуації людина переходить на «аварійне» функціонування – давній механізм, притаманний усім теплокровним істотам. На якусь мить істота завмирає. Нерухомість дає можливість залишитися непоміченою і перебудуватися для боротьби чи втечі. Біологічний смисл цього етапу полягає в максимальній мобілізації адаптаційних ресурсів організму, у миттєвому переході в стан напруженої готовності до боротьби чи втечі. Потім починається активне збудження, нервова поведінка, що дає можливість перейти до подальших дій – до втечі, щоб сховатися й уникнути небезпеки, чи до боротьби, аби захиститися чи перемогти супротивника. Впродовж певного часу, від 3 до 8 годин, людина (без шкоди для власного здоров’я) без сну, без їжі і води може переносити такі навантаження, які не змогла б перенести в стані звичайного функціонування. Якщо активні дії неможливі, наступає стан заціпеніння до того часу поки мине небезпека.

Коли небезпека минає, організм перебудовується для нормального функціонування. Цьому передує своєрідна розрядка, що характеризується неконтрольованим тремтінням тіла (тремтіння може тривати кілька годин). Таким чином відбувається звільнення від напруження. Наступний етап – розслаблення, що може переходити у втому. У цей період людина може відчувати пригнічення, безсилля, бажання плакати.
Якщо сльози стримувати, то емоційної розрядки не відбувається, і внутрішнє напруження може нашкодити фізичному і психічному здоров’ю. У випадку надання психологічної підтримки, наступає полегшення, починається вихід із травми, повернення до звичайного життя. У цей час відбувається впорядкування і переосмислення нового досвіду: людина розповідає про те, що сталося, інтерпретує подію і, якщо це необхідно, то змінює щось у способі життя, перебудовує стосунки, інтегрує отриманий досвід. Результатом пережитого стає адаптованість до нової ситуації, формується така особистісна якість як стресопружність (стресоеластичність).

Що таке гостра реакція на стрес?

Згідно з визначенням, що його дає Міжнародному класифікаторі хвороб (МКХ-10) F43.0. Гостра реакція на стрес – стан, що розвивається в людини без якихось інших проявів психічних розладів у відповідь на незвичайний фізичний чи психічний стрес, і, як правило, проходить через кілька годин чи днів.

Під час травми або зразу після неї людина може переживати шоковий стан, що характеризується уповільненням психічної і моторної активності. Поряд із цим спостерігаються розлади сприйняття: оточуючі предмети сприймаються як неприродні, інколи – як нереальні, «неживі»; змінюється сприйняття звуків – голоси людей стають інакшими, з’являється і відчуття зміни відстані між навколишніми предметами, інколи люди описують, що бачили подію ніби згори тощо.
Проте найчастіше на екстремальну подію люди реагують психомоторним збудженням, що проявляється зайвими, швидкими, інколи безцільними рухами. Увага звужується, довільна цілеспрямована діяльність стає проблематичною.

Людині важко сконцентруватися, відтворити інформацію, особливо стосовно травмівної події, що зв’язано з порушенням короткочасної пам’яті. Мовлення прискорюється, стає надто голосним. Часто повторюються однакові фрази, мовлення може бути монологічним. Є небезпека, що збудження перейде в реактивний психоз.

У такому стані важко довго залишатися в одному положенні: люди то лежать, то встають, то безцільно рухаються. Спостерігаються вегетативні порушення (прискорення серцебиття, підвищений артеріальний тиск), почервоніння обличчя, надмірна пітливість, може з’являтися почуття спраги чи голоду. Разом із цим можуть спостерігатися поліурія і часта дефекація.

На цьому етапі бувають і такі гострі стресові реакції як істерика, страх, агресивна поведінка тощо. Це захисні реакції, спрямовані на виживання, проте в екстремальній ситуації вони можуть бути небезпечними для життя та здоров’я як постраждалого так і тих, хто його оточує.

Це нормальні реакції нормальних людей на ненормальну ситуацію.

Що таке розлад адаптації?

Гостра реакція на стрес може перейти в розлад адаптації. Якщо цей стан триває довго, енергія вичерпується, на опір не залишається сили, починаються стійкі дезадаптаційні порушення. Наступає період виснаження, перебіг і тривалість якого (від 15 до 30 днів) залежить від типу психотравмівної ситуації. У цей час спостерігається апатія, порушення сну, зміна харчової поведінки, зменшується маса тіла, прискорюється пульс, піднімається артеріальний тиск, навіть без фізичного навантаження дихання стає частішим. Внутрішньо людина напружена, не може сконцентруватися і належно виконувати покладені на неї обов’язки.

Гострий розлад адаптації може також виявлятися в роздратуванні, агресивній поведінці чи в униканні контактів, прагненні усамітнитися.
Які можуть бути патологічні реакції на травмівну ситуацію?

«Психогенний ступор», при якому людина практично не контактує з навколишнім світом. Вона може бути повністю нерухома (в стані «заціпеніння» чи колапсу) або уповільнено реагувати на зовнішні подразники (шум, світло, дотики): зіниці в’яло реагують на світло, дихання повільне, безшумне, неглибоке.

Реакцією на стрес може стати «реактивний психоз», що характеризується порушеннями у сприйнятті, різким психомоторним збудженням, дезорганізацією


поведінки (різкі рухи, часто безцільні, безглузді дії, неадекватні й небезпечні для життя вчинки); ненормально голосним швидким мовленням (без зупинки, зміст іноді абсолютно безглуздий). Потерпілі можуть не реагувати на оточуючих (на зауваження, прохання, накази).

Втрата зв’язку з реальністю – сукупність різних уявлень, суджень, ідей, що не відповідають дійсності (проте людина переконана в своїй правоті) і викликають стани тривоги, відчуття небезпеки.

Галюцинації (зорові, слухові, чуттєві) – сприйняття неіснуючих об’єктів, що сприймаються особистістю як реальні. Це особливий різновид мимовільних спогадів про травмівні події, коли пам’ять така яскрава, що актуальні події здаються не такими реальними, як спогади. У цьому стані людина поводиться так, ніби вона знову переживає колишню травмівну подію – діє, думає і відчуває так, як тоді, коли рятувала своє чи чиєсь життя.

Які ознаки свідчать про ПТСР?

Посттравматичний стресовий розлад – це стійка реакція на травмівну подію. Отже, коли ми говоримо, що людина переживає ПТСР, обов’язкова наявність травмівного чинника.


ПТСР буває, коли людина нездатна переключитися з «аварійного» на «нормальний» режим функціонування. Симптоми посттравматичного розладу можна поділити на кілька груп:

Симптоми повторного переживання. Найважливішим симптомом, що свідчить про ПТСР, є несподівані нав’язливі спогади, пов’язані з травмівною подією. Ці спогади можуть з’являтися, як наяву, так і у ві сні, у формі нічних жахів, тривожних снів. У випадку коли щось нагадає про травмівну подію можуть бути вибухи гніву, панічні атаки чи інші сильні емоційні реакції (наприклад, людина шукає автомат чи падає на землю, коли гримить грім).

Симптоми уникнення близькості із травмою. Уникнення місця, обставин, людей, які можуть нагадати про травмівні події; схильність до відчуженості, ізоляції (важко будувати близькі стосунки з оточуючими); відсутність емоцій (повна чи часткова втрата здатності відчувати чи проявляти емоції ). Стають недоступними радість, любов, творчий підйом, спонтанність); дисоціативні феномени; прогалини в пам’яті; зловживання алкоголем, наркотиками, медикаментами; втеча в роботу.

Фізіологічні реакції (біль, відчуття глухості, заціпеніння, затерплості, нечутливості, дискомфортні тілесні відчуття, труднощі у засинанні та підтримуванні сну; дратівливість чи спалахи гніву; прискорене серцебиття, задихання, пригніченість; слабкість, знижена працездатність).
Нездатність розслабитися. Неспокій; постійний стан готовності до небезпеки, надмірна пильність (людина пильно стежить за тим, що відбувається навколо, ніби їй постійно загрожує небезпека); проблеми із зосередженням (у певні моменти здатність концентруватися може бути чудовою, але варто з’явитися якомусь стресовому чиннику і людина вже не може сконцентруватися).

Перелічені симптоми переживає не кожна людина, їхня інтенсивність може змінюватися в часі.


Яка причина того, що в людини розвивається ПТСР?

Однією з причин розвитку ПТСР є пам’ять. Механізм травматичної пам’яті, необхідний для виживання індивіда, стає причиною посттравматичних розладів. Після припинення дії стресора яскраві емоційні образні спогади не просто зберігаються у довготривалій пам’яті, але виринають знову й знову.

Гострі спогади про травмівну подію можуть з’являтися навіть через багато років. Ці спогади не зв’язаніз тим, що людина переживає в теперішньому часі. Вони фрагментарні, схожі на несподівані «спалахи», складаються із сенсорних вражень, емоцій. Їх переживають не як спогади, а як травмівну подію, що відбувається тут і тепер. Можуть повторюватися й ізольовані переживання думок чи почуттів (тривоги, відчаю, панічного страху тощо) без відповідних спогадів.
Симптоми мимовільного повторного переживання травматичних подій запускаються різними стимулами (наприклад, запахом, освітленням, звуками, певною фразою, певною інтонацією тощо).


Каталог: wp-content -> uploads -> 2015
2015 -> Навчальний посібник Харків нфаУ 2011 (07) к 15 Рецензенти: В. О. Тюріна
2015 -> Київська духовна академія української православної церкви київського патріархату новітні релігійні та містичні рухи: системний аналіз Збірник наукових праць
2015 -> Положення про підготовку науково-педагогічних І наукових кадрів { Із змінами, внесеними згідно з Постановами км n 960 ( 960-2000-п ) від 14. 06. 2000 n 1124 ( 1124-2004-п ) від 27. 08. 2004 n 254
2015 -> Положення про організацію освітнього навчального процесу Миколаїв-2015 ббк 74. 202 П 52 Затверджено вченою радою Миколаївського національного університету імені В. О
2015 -> Міністерство освіти І науки україни технолого-економічний коледж миколаївського національного аграрного університету
2015 -> Матеріали VІІІ міжнародної науково-практичної конференціїз питань патріотичного виховання молоді
2015 -> Гарбадин Андрій Стефанович робоча програма


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка