Розробила
вчитель початкових класів
ЗНЗ № 243
Дончук Лідія Миколаївна
Плекаємо рідну мову
НАША МОВА КОЛИСКОВА
Мета. Розширювати знання дітей про рідну українську мову, про її значення у житті кожного з нас. Розвивати уяву, мислення, пам'ять. Виховувати прагнення досконало знати правильну літературну мову і навчитися нею говорити.
(Святково прибраний зал. Навкруги вишиті рушники, серветки, зразки українського одягу, старовинні ужиткові речі, кераміка. На стінах портрети
Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка. Діти одягнені в українські національні костюми.
Виходять дівчинка та хлопчик з хлібом-сіллю на українському вишитому рушнику).
Дівчинка.
Добрий день вам, любі люди!
Хай вам щастя-доля буде,
Не на день і не на рік,
А на довгий-довгий вік.
Хлопчик.
Є багато країн на землі,
В них — озера, річки і долини...
Є країни великі й малі,
Та найкраща завжди — Батьківщина.
Вчитель. Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій мальовничій землі, в нашій славній Україні. Тут жили наші діди, прадіди, тут живуть наші батьки — тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово... Мова — душа народу. І сьогодні ми будемо говорити про нашу рідну українську мову.
Нашу мову в час горя й біди не від одної тяжкої навали
Не на те рятували діди, щоб онуки її забували.
Як довго ждали ми своєї волі слова, і ось воно співа, бринить,
Бринить, співає наша мова, чарує, тішить і п'янить.
Як довго ждали ми...Уклін чолом народу,
Що мову рідну нам зберіг, зберіг в таку страшну негоду,
Коли він сам стоять не міг.
Учень. Солов'їну, барвінкову, колосисту навіки —
Українську рідну мову в дар дали мені батьки.
Берегти її, плекати буду всюди й повсякчас,
Бо ж єдина, так як мати, — мова кожного із нас.
(Виходять дівчатка і хлопчик в українському одязі).
1-а дівчинка.
Українка я маленька. Українка — моя ненька.
В неї щира я дитина, добра, люба та єдина.
2-а дівчинка.
Вірна я дочка народу, бо козацького я роду,
Щиро я свій рід кохаю, роду іншого не знаю.
3-я дівчинка.
На Вкраїні народилась. В свою маму удалась.
Все, що рідне, я кохаю, всім, хто рідний, помагаю.
І чужому я навчаюсь, але й свого не цураюсь.
Вчитель. Хто ти, хлопчику маленький?
Хлопчик.
Я син України-неньки! Українцем я зовуся.
Й тою назвою горджуся. В мене вдача щира й сміла,
І відвага духа й тіла, І душа моя здорова,
Українська в мене мова.
(Пісня «Мати-Україно»).
Вчитель. Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, у яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід і почуття.
1-й учень.
Українська мова — давня й молода.
Світить рідне слово, як жива вода.
Звідки воно взялось —діло не просте...
В душу засівалось, із душі росте.
2-й учень.
Ти постаєш в ясній обнові, як пісня, линеш, рідне слово.
Ти наше диво калинове, кохана материнська мово!
3-й учень.
Рідна мово українська, ти душа мого народу,
Будь від роду і до роду, рідна мово материнська.
4-й учень.
Мова рідна, слово рідне! Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько, тільки камінь має.
Як ту мову нам забути, котрою учила нас всіх ненька говорити,
ненька наша мила?
Вчитель. Для кожного народу дорога його мова, а нам, українцям, найближча до серця — українська. Вона співуча і багата.
5-й учень.
Зі слова починається людина, із мови починається мій рід.
Ласкава, мамина, єдина щебече соловейком на весь світ.
6-й учень.
Бентежна, тополина, калинова, не випита, не вибрана до дна.
Моя українська, свята наша мова бринить, як бандури струна.
7-й учень.
Мати, мова, Батьківщина — от і вся моя родина.
Батьківщина, мати, мова — три джерельні, вічні слова.
Батьківщина, мова, мати — нас повік не розв'язати.
Вчитель. Світ мови оточує людину від народження. Ще дитина не вміє розмовляти, а вже уважно прислухається до голосу матері, засинає під колискову пісню. Любов до рідного краю, до мови, починається з материнської колисаночки. У ній — материнська ласка і любов, світ добра, краси, справедливості.
8-й учень.
Рідна мова! Рідна мова! Що в єдине нас злива,
Перші матері слова, Перша пісня колискова!
9-й учениця.
Як я була ще маленька, колисала мене ненька,
Колисаночку гойдала й ніжну пісеньку співала.
(Діти співають колискову пісню).
Вчитель. Слово — могутнє! Яка в ньому сила! Скажеш з любов'ю — і радість росте. Слово хороше народжує крила, Ви не забудьте ніколи про це.
Надзвичайно багата наша українська мова. А скільки у мові є чарівних слів, від яких тепліє на серці, коли їх чуєш і промовляєш сам.
10-й учениця.
Я слова чарівні знаю, вивчила охоче,
І в розмові їх вживаю зранку і до ночі.
— Доброго здоров'я, Галю!
— Добрий день, Оленко!
— Ти до мене, я до тебе звернемось гарненько!
11-й учень.
І «спасибі» й «дуже прошу», «Вдячний Вам», «будь ласка»,
Словом радість вам приношу, світ стає, як казка.
12-й учень.
«Всім привіт», «будьте здорові»,
«Дякую красненько». Ось така чарівна мова радує серденько.
13-й учень.
До побачення вам, люди, будьте всі здорові.
І слова чарівні всюди Ви вживайте в мові.
Вчитель. Наша українська мова багата на різні вірші, пісні, ігри, загадки, прислів'я та приказки. А пам'ятаєте, діти, пісню про маленьку дівчинку, яка дуже сумувала, а коли прийшли до неї подруги, то розвеселили її. Дівчатка, як же цю дівчинку звали?
(Діти грають у гру «Подоляночка»).
Вчитель. Ось бачите, діти, яка багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю. Глибше ви пізнаєте її скарби, коли будете вчитися у школі.
Учи, дитино, рідну мову, гордися нею і лелій.
А зрадити голубоньку чудову ти навіть в думці не посмій.
Молися нею юними устами —вона твоя, як серце і душа.
Вона від прадіда, від тата і від мами,вона — Шевченкова, Франкова, Куліша.
Люби її, як матінку й природу, горнись до неї — ти ж бо її син!
Вона — безсмертя рідного народу, могутній, вічний України дзвін.
14-й учень. Наша мова калинова і ласкава, і медова,
І багата, і не бідна — от що мова наша рідна!
15-й учень. Розцвітай же, слово! І в родині, і у школі,
Й на заводі, і у полі. Пречудесно, пречудово — розцвітай же, слово! Вчитель. Наше свято наближається до кінця. Ми були б раді та щасливі, якби від сьогоднішнього свята ви, дорогі діти та гості, залишили у своєму серці хоча одну краплину любові до рідної мови.
16-й учень.Не цурайтеся мови, люди, рідного джерельця,
Хай вона струмочком буде, хай дійде до серця!
17-й учень. Хай вона в піснях лунає кожен день і в свято.
Соловейком хай співає в українській хаті.
18-й учень.
Бо ж вона така багата і така чудова.
Неповторна і крилата українська мова!
19-й учень.
Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово!
У барвінки зодягайся, українське слово!
Колосися житом в полі, піснею в оселі,
Щоб на все життя з тобою ми запам'ятали,
Як з дитячої колиски мову покохали.
(Діти співають пісню про українську мову.) |