Доктор філософських наук, завідувач відділу соціально-політичних процесів Інституту соціології нан україни



Скачати 398.92 Kb.
Сторінка3/3
Дата конвертації11.04.2016
Розмір398.92 Kb.
1   2   3

Аналізуючи загалом причини “в'янення” демократичних паростків масової свідомості, найпростіше “списати” все на розчарування в лідерах "помаранчевої революції", зумовлене їхніми нескінченними сварками, поквапливими політичними заявами і некомпетентними рішеннями. Як свідчать результати опитувань, здебільшого так і відбувається. Проте, на наш погляд, підґрунтя таких масових настроїв значно глибше і може обернутися неґативними наслідками для подальшого розвитку демократії в Україні.

Від часу проголошення незалежності населення України мусить жити за умов соціальної аномії, що характеризується відсутністю в суспільстві ціннісно-нормативної бази соціальної консолідації, яка неможлива без спільного уявлення про те, "що таке добре, і що таке погане", що в цьому суспільстві заохочується, що засуджується і що карається. Колишня ціннісно-нормативна система, що консолідувала тоталітарне суспільство, зруйнована, а нова, ґрунтована на демократичних цінностях, так і не була сформована. Ці умови вже давно призвели до високого рівня аномійної деморалізованості понад 80% населення України. Але стан аномії не може тривати в суспільстві як завгодно довго. За таких умов масова свідомість шукає ціннісні “підпірки” в історичному минулому і вдається до пошуків “месії”, котрий прийде і дасть лад країні. Таким месією в аномійному суспільстві може стати авторитарний лідер фашизоїдного штибу, або тоталітарний лідер із комуністичною риторикою, або архаїчно-традиціоналістський “духовний пастир”. В Україні поки надто живими є рани від фашистських і комуністичних лідерів. Не знаходячи в соціумі не лише нових дієвих демократичних цінностей, а й навіть чинних елементарних законів, масова свідомість звертається до традиціоналістської ціннісної бази реґулювання соціальних відносин. Інтуїція підказала новій політичній силі, що йде і прийшла до влади, атрибутику та риторику, котра відповідає цінностям, що набирають у суспільстві ваги морально-консолідаційного підмурку. Звідси й доволі дивна для політичних лідерів, які проголошують курс на інтеґрацію в сучасну демократичну спільноту, традиціоналістська орієнтація: архаїчне вбрання і зачіски, молебні і богослужіння на вищому державному рівні, спроби запровадити релігійні догмати в державну систему освіти, непотизм (кумівство) як головний принцип добору кадрів при формуванні владних структур тощо.

Проте критики такої поведінки й політики недооцінюють ту обставину, що архаїчність атрибутики і соціальної поведінки нової влади значною мірою відповідають власному (у певному сенсі “вимушеному” за умов тривалої аномії та беззаконня) вибору населенням України традиціоналістської моделі консолідації та розвитку українського суспільства на нинішньому етапі.

"Помаранчева революція”, що маніфестує себе як демократична за своєю ціннісно-нормативною сутністю виявилася культурно-етнічною революцією. В електоральному розколі України із подальшим дедалі більшим розмежуванням електорату ключову роль почав відігравати чинник історичної ідентичності. Ця категорія, що дістала обґрунтування у праці львівського соціолога В.Середи,4 є, на наш погляд, найадекватнішим конструктом для аналізу відцентрових і доцентрових сил у консолідаційних процесах, що виникли в Україні після "помаранчевої революції" — розмежування і консолідація населення України вздовж осі “Захід–Схід”.


  • На Заході України населення консолідується на ґрунті своєї історичної пам'яті та відповідного їй почуття — “вирватися з-під гніту Росії”.

  • Консолідація населення Східної України здійснюється на базі історичної пам'яті та відповідного почуття “соціально-культурного зв'язку із Росією”.

  • Населення Центру України за цих умов, балансуючи між Заходом і Сходом, зазнає подвійного тиску соціальної невизначеності (аномійна невизначеність і проблема вибору спрямованості історичної ідентичності), схиляючись радше в бік Заходу, але не консолідуючись із ним цілком внаслідок дещо відмінного історичного досвіду. За умов подвійної невизначеності тут більшою мірою слід очікувати зростання потреби в авторитарному лідері на кшталт В.Путіна чи О.Лукашенка, але з українською атрибутикою.

Парадокс “національних особливостей” розбудови демократії в Україні, на наш погляд, пояснюється тим, що демократична риторика і з вуст населення, і з вуст нової влади зараз значною мірою має прагматичний характер. Вона зумовлена більше надією на підтримку і допомогу з боку “заможного” Заходу, ніж реальним бажанням самим орієнтуватися на демократичні норми соціального життя. Йдеться передусім про такі демократичні цінності, як верховенство права і рівність усіх перед законом, повага до прав та інтересів кожного громадянина, свобода слова, відсутність дискримінації, соціальна солідарність, громадянська активність тощо. Щоб ці цінності не були порожнім звуком, владна еліта насамперед сама має демонструвати відповідні зразки поведінки.

Але нова влада свою політику розпочала з порушення демократичних норм. Першою чергою це стосується Президента, котрий, починаючи від першої (надто поспішної) інавгурації та масових звільнень, часто проводив і озвучував свою політику, мало переймаючись тим, щоб це відповідало чинному законодавству. Ключові, за визначенням, фіґуранти у процесах легітимації демократичних норм, зокрема міністри юстиції та МВС, представники прокуратури та судів, самі нерідко фіґурували у скандалах, пов'язаних із порушеннями законів, ловилися на брехні, але не зазнавали жодних санкцій з боку вищої влади.

Консолідувати суспільство і розгорнути вектор його розвитку в бік реальних демократичних перетворень здатні тільки першочергова і найпильніша увага влади до створення умов суворого контролю за виконанням прийнятих і ухвалюваних законів і демонстрація особистих зразків поведінки, що відповідають не архаїчним, а сучасним демократичним цінностям.



1 Дивись: Golovakha  E. Popular  Social  and  Political  Attitudes in Ukraine // Ukraine:  The Search for a National Political Identity.  - Lanham, Maryland: Rowman & Littlefield, 2000; Golovakha E. The Main Tendencies of Social Development under Postcommunist Transformation //Sociology in Ukraine.  Selected Works Published During 90th. - Kiev: Institute of Sociology, 2000; Golovakha E., Panina N.Post-Soviet Deinstitutionalization and Formation of New Social Institutions in Ukraine //Sisyphus. Social Studies. - 2002. - Vol. XYI. -  P.13-32; Golovakha E., Panina N. The Potencial for Protest in Ukrainian Society //Sociological Research. - 2000. - Vol.39. - N 6. - P. 50-63; Головаха Е. Критерии и формулы политического успеха:  методы измерения и  результаты исследования актуального и потенциального успеха  политических лидеров Украины // Социология: теория, методы, маркетинг. - 2002. - № 2. - С.86-101; Головаха Е.И. Трансформирующееся общество. Опыт социологического мониторинга в Украине. К.: ИС НАНУ, 1996; Головаха Е.И., Панина Н.В. Интегральный индекс социального самочувствия (ИИСС). Конструирование и применению теста в массовых опросах. - К.: ИСНАНУ, 1997; Головаха Е.И., Панина Н.В. Постсоветская деинституционализация и формирование новых социальных институтов в Украине //Социология: теория, методы, маркетинг. -  2001. -  № 4; Головаха Є. Головнi тенденцiї розвитку українського суспiльства у свiтлi результатiв соцiологiчного монiторингу 1994-2003 рок_в // Українське суспiльство 1994-2003. -  ИС НАНУ, 2003. - C.107-112; Головаха Є., Панiна Н. Соцiальне самопочуття населення та тенденцiї соцiальних змiн в Українi //Україна - 2003. Монiторинг соцiльних змiн. - К.: ИС НАНУ, 2003; Панина Н. Украинское общество: от выборов до выборов. Социологический мониторинг 1994, 1998, 2002. - К.: IС НАНУ, 2002; Панiна Н.Соцiальне самопочуття i полiтичний вибiр населення України в умовах тривалої аномiї // Українське суспiльство: монiторинг соцiльних змiн. К.: IС НАНУ, 2000. - С.205-216.

2 Девид Лейн. Подъем и упадок государственного капитализма. Киев: Институт социологии НАНУ, 2006.

3 Inglehart R. Modernization and Postmodernization. . Prinston, New Jersy, 1997.

4 Sereda V. Regional Historical identities in Ukraine: Case Study of Lviv and Donetsk” // Наукові записки. Національний університет “Києво-Могилянська академія”. Соціологічні науки. – Том. 20. – Київ, 2002. – С.26-34; Sereda V. Regional Historical Identities and Memory // Львів-Донецьк: соціальні ідентичності в сучасній Україні. Україна Модерна. Спеціальний випуск / За ред. Я.Грицака, А.Портнова, В.Сусака. Львів-Київ: Критика, 2007. – С. 160-209.



1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка