До льотної діяльності



Скачати 440.87 Kb.
Сторінка2/3
Дата конвертації11.04.2016
Розмір440.87 Kb.
1   2   3

Оцінювання рівнів сформованості психологічної готовності курсантів до льотної діяльності при розв’язанні квазіпрофесійних завдань льотної практики проводилось експертами за параметрами, що були визначені згідно з висновками досліджень науковців у галузі авіаційної психології та педагогіки на основі виділення педагогічного та психологічного аспектів при встановленні критеріїв оцінювання рівня психологічної готовності льотного складу до професійної діяльності: інтерес до льотної діяльності; якість підготовленості до занять; якість засвоєння програми тренувань на тренажерах; швидкість формування вмінь та навичок, їх міцність; координація рухів; реакція на відхилення та відмови; дії при особливих випадках.


У третьому розділі “Педагогічний експеримент і його результати” – визначено організаційно-методичні основи експериментального дослідження, способи обробки та аналізу отриманих результатів. Головну увагу приділено формуючому експерименту та інтерпретації його результатів, визначено напрями впровадження основних положень дисертації у НВП.

У педагогічному експерименті брали участь 38 курсантів-льотчиків, із них – 12 курсантів експериментальної групи (ЕГ), 5 експертів із офіцерського складу, які не менше 5 років керують льотною практикою курсантів. Він складався з низки таких послідовних фаз: вибір ЕГ та двох контрольних груп (КГ); проведення занять за інноваційною методикою в ЕГ у межах існуючого НВП, додаючи теоретичну частину технології факультативно, практичну частину   у межах тематичного плану підготовки, але змінюючи форми й методи проведення занять під час теоретичної та тренажерної підготовки; цілеспрямована організація льотної практики на основі нашої методики; консультування курсантів ЕГ щодо цілей, сенсу, принципів, змісту, методик і форм психологічної підготовки до польотів, проведення вправ ідеомоторного та аутогенного тренування, мобілізація курсантів до активних практичних дій під час льотної підготовки; оцінювання експертами рівнів сформованості психологічної готовності курсантів до льотної діяльності при розв’язанні квазіпрофесійних завдань льотної практики під час тренажерної підготовки (курсантів усіх груп після закінчення експерименту).

Особливої уваги в процесі формуючого експерименту надавалося формуванню операційного компонента психологічної готовності. Це пов’язано з тим, що практично-реалізаційний (технологічний) компонент професійної діяльності військового льотчика (згідно з експертним опитуванням) зайняв в ієрархії важливості вищий щабель. Також відгуки експертів про підготовленість молодих офіцерів-льотчиків, результати тренажерної підготовки випускників свідчили про його недостатню сформованість по відношенню до інших компонентів.

Алгоритм вибору статистичних критеріїв проводився за загальною класифікацією завдань дослідження й методів їх розв’язання шляхом застосування методів математичної статистики. Рівень статистичної значимості розбіжностей – 5%. Для статистичного обґрунтування результатів експертної оцінки застосовувався дисперсійний аналіз.

Усі операції, що пов’язані з добором експертів, проведенням експертизи, опрацюванням даних експертних вимірювань, здійснені з урахуванням держстандартів, рекомендацій щодо застосування методів теорії ймовірності й математичної статистики в педагогічній теорії та практиці.

Результати експертного оцінювання курсантів ЕГ та обох КГ на контрольно-рефлексивному етапі наведені на рис.1.

Фактором впливу на рівень сформованості психологічної готовності курсантів до льотної діяльності у процесі навчання було обрано експериментальну методику, яка застосовується під час їхньої підготовки. Під її дією вивчалася відмінність результативної ознаки (рівень психологічної готовності до льотної діяльності при розв’язанні квазіпрофесійних завдань).

Розв’язання завдання щодо оцінювання ефективності методики подано у вигляді такого алгоритму: обчислення середнього значення суми балів для кожної групи; визначення загального середнього значення для трьох груп; визначення факторної, загальної і випадкової дисперсій; визначення кореляції, яка показує, як впливає на формування психологічної готовності курсантів до льотної діяльності методика, котра використовується в експерименті (дорівнює 0,68, що за шкалою вимірювання коефіцієнта кореляції означає високий ступінь залежності).

За допомогою дисперсійного аналізу проведено об’єктивне оцінювання достовірності отриманого висновку, що полягає у перевірці наявності суттєвих розбіжностей між груповими середніми за критерієм Снедекора (Fc). Проведено порівняння ефективності даної методики з традиційним навчанням у ХІ ВПС. Для цього визначено величину нормованих різниць середніх значень для кожної групи. Нами отримані такі дані: T1 = 7,49 (порівнювались ЕГ й перша КГ); T2 =10,18 (порівнювались ЕГ й друга КГ).

Отримані дані відповідають умові T>tтаб, тобто відповідні середні групові значення суттєво відрізняються. Отримані нерівності переконливо свідчать про те, що більш ефективною є методика, за якою відбувається підготовка ЕГ. Результати обчислень свідчать, що курсанти ЕГ показали результати, котрі статистично значимо відрізняються від результатів КГ.

При аналізі виконаних польотних завдань випробуваними обох КГ були характерні такі загальні помилки: вони у 55% випадків, при введені відмов на етапі зльоту, тривалий час не могли прийняти правильне рішення, а 24% прийняли невірне рішення; на етапі польоту по маршруту у 27% випадків не помічали відмов, що складні для виявлення; на етапі зниження у 28% випадків пізно виявляли відмову, порядок дій був неправильним (29%); на етапі посадки у 66% випадків не могли своєчасно зреагувати на відмову, у 26% прийняте рішення було неправильним.

Крім того, у 72% випробуваних мала прояв генералізована форма напруженості, спостерігалися зростання кількості помилкових дій і рішень (42%), що свідчить про недостатній рівень їхньої психологічної готовності до польоту.

Випробувані ж ЕГ вчасно ідентифікували відмови у 88% випадків, приймали вірне рішення (82%) та здійснювали правильний порядок дій (78%). Лише у 26% випробуваних ЕГ спостерігалась імпульсивна форма напруженості перед початком польотів на тренажерах, яка швидко минала. Дії в особливих випадках були чіткими та впевненими. Якість засвоєння програми тренувань, швидкість формування вмінь та навичок, їх міцність були високими. Це обумовлено тим, що у курсантів цієї групи сформована психологічна готовність як до нештатних ситуацій, так і до дій щодо їх розв’язання.

Рівні сформованості психологічної готовності курсантів до льотної діяльності (за результатами експертного оцінювання): ЕГ – високий рівень   33,3% (перша КГ – 15,3%, друга КГ – 15,3%), середній – 58,3% (53,7% та 46,1% відповідно), низький – 8,4% (30,7% та 38,4% відповідно).

За всіма показниками, що досліджувались, курсанти ЕГ мали кращі результати. Вони підтверджують гіпотезу дослідження, реальність даних навчання за методикою формування психологічної готовності курсантів до льотної діяльності засобами тренажерної підготовки, надійність наслідків проведеного дослідження.
ВИСНОВКИ
1. Діагностування сучасного стану психологічної готовності майбутніх військових пілотів до льотної діяльності показало, що він не повною мірою відповідає вимогам модернізації Військово-Повітряних Сил ЗСУ.

Основні причини такого стану: криза професійної освіти у державі взагалі та військової освіти, зокрема; відсутність концептуальних підходів до підготовки курсантів-льотчиків; недоліки в науково-методичному забезпеченні професійної діяльності й підготовки військових льотчиків Військово-Повітряних Сил, відсутність сучасних інноваційних технологій такої підготовки; гальмування на шляху гуманізації підготовки курсантів, поглиблення фундаментальних знань, впровадження активних методів навчання, диференціації змісту навчання за видами майбутньої професійної діяльності; криза військово-авіаційної психології та педагогіки.

2. Психологічна готовність до льотної діяльності – це інтегральна властивість і складне психологічне утворення особистості військового пілота, що проявляється як психічний стан його готовності до льотної діяльності та забезпечує оптимальне функціонування психіки й надійність знань, навичок і вмінь керування технічними системами бойового літака у різноманітних умовах польоту. Її структура включає мотиваційний, когнітивний, операційний, емоційно-вольовий компоненти та професійно-важливі якості його особистості.

3. Основними етапами формування психологічної готовності майбутніх військових пілотів до льотної діяльності є: попередній етап (профорієнтація й відбір, первинна військово-професійна підготовка курсантів); основний етап (професійна підготовка у ВВНЗ); етап адаптації молодих офіцерів до служби у військах.

4. Дидактична технологія формування психологічної готовності курсантів до льотної діяльності – це теоретично обґрунтована, практично орієнтована система, яка забезпечує особистісний і професійний розвиток та саморозвиток майбутнього військового льотчика й на основі якої здійснюється його всебічне психологічне загартовування. Основною концепцією її побудови є особистісно орієнтоване навчання. Водночас, її ефективності сприяють творче використання ідей, методів і принципів проблемного та модульного навчання, теорії поетапного формування розумових дій.

5. Дидактична технологія, що покладена в основу експериментальної методики, класифікується таким чином: за рівнем застосування   локальна (модульна); за філософською основою   неопрагматична, гуманістична; за основним фактором розвитку   психогенна; за концепцією засвоєння   формування розумових і практичних дій; за орієнтацією на особистісні структури майбутнього льотчика   розвиток операційної, мотиваційної, інтелектуальної та емоційно-вольової сфер особистості курсанта, розвиток творчих здібностей; становлення й формування військово-професійної, льотної спрямованості; за характером змісту   навчальна, військово-професійна; за типом управління   система малих груп, консультант, старший товариш і наставник; за організаційними формами   індивідуально-групова; за підходом до курсанта   особистісно орієнтована, співробітництво (суб’єкт-суб’єктна технологія); за провідним методом   проблемна, проблемно-пошукова, діалогічна; за напрямом модернізації   активізація та інтенсифікація теоретичної й тренажерної підготовки курсантів, методичне удосконалення і дидактичне реконструювання матеріалу; за категорією   курсанти-льотчики.


1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка