Для використання у роботі практичними психологами та соціальними педагогами



Сторінка1/3
Дата конвертації13.04.2016
Розмір0.51 Mb.
  1   2   3



МУРОВАНОКУРИЛОВЕЦЬКА РАЙОННА РАДА

РАЙОННИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ
Методичний бюлетень на тему:


(для використання у роботі практичними психологами та соціальними педагогами)



Муровані Курилівці

- 2012 -
Матеріали до друку підготували:
Нагорняк Т.В. - методист РМК, з психологічної служби
Химич Л.В. - начальник відділу у справах сім’ї та молоді

Мурованокуриловецької райдержадміністрації




Рецензент:

Чемериський Р.В. – директор Комунальної установи

«Мурованокуриловецький РМК»



Розглянуто на нараді практичних психологів та соціальних педагогів (Протокол №1 від 26.04.2012 року)

Схвалено радою районного методичного кабінету та рекомендовано для використання у роботі практичним психологам та соціальним педагогам (Протокол №2 від 24.04.2012 року)
Зміст


  1. Вступ с. 4



  1. Поняття конфлікту і його соціальна роль с. 5 - 7



  1. Особливості конфліктів в класних колективах с. 8 - 11



  1. Можливі психопрофілактичні заходи попередження і усунення

міжособистісних конфліктів в класі с. 11 - 14

5. Тренінгові вправи, що допомагають здолати конфліктні ситуації в

умовах класного колективу с. 14 - 15

6. Вправи на згуртування класного колективу на допомогу

практичному психологу, соціальному педагогу с. 16 - 18

7. Тренінг для учнів «Конфлікти і причини їх виникнення» с. 18 - 24

8. Тренінг для учнів «Шляхи розв’язання конфліктів» с. 24 - 33

9. Пам’ятка вчителеві по профілактиці конфліктів с. 34



Вступ

Конфлікти і конфліктні ситуації - безпосередня реальність у підлітковому середовищі. Емоційне життя кожного підлітка часто наповнюється труднощами, невдачами, кризами, неприємними ситуаціями. Дуже небезпечно, якщо проблемні ситуації затягуються, набувають нездорового забарвлення або взагалі не можуть вирішитись. У шкільному соціумі часто конфлікт переростає у насилля (моральне чи фізичне).

Конфліктні процеси мало хто схвалює, але майже всі в них беруть участь.

Конфлікти між дітьми і підлітками в межах школи, класу найчастіше засновані на емоціях і особистій неприязні. Конфлікт загострюється і охоплює все більше людей.

Міжособистісні і міжгрупові конфлікти негативно позначаються на всіх процесах життєдіяльності школи. Конфлікти між учнями негативно впливають як на тих, що конфліктують, так і на весь клас; в класі, де склався несприятливий соціально-психологічний клімат, діти погано засвоюють програмний матеріал, проста образа може, в кінці кінців, призвести до прояву жорстокості відносно своїх опонентів і так далі.

Займатися своєчасною діагностикою і профілактикою конфліктів в шкільних колективах украй необхідно.

По-перше, профілактика конфліктів, поза сумнівом, сприятиме підвищенню якості учбового процесу. Учні і вчителі стануть витрачати інтелектуальні і етичні сили не на боротьбу з опонентами, а на свою основну діяльність.

По-друге, конфлікти роблять помітний негативний вплив на психічний стан і настрій тих, що конфліктують. Стрес, що виникає в ході конфліктів, може бути причиною десятків серйозних захворювань. Тому своєчасні профілактичні заходи повинні позитивно впливати на психологічне і фізичне здоров'я учнів і вчителів.

По-третє, саме в школі у дитини, підлітка формуються навики вирішення протиріч в міжособистісній взаємодії, які трапляються в житті кожної людини.

Поняття конфлікту і його соціальна роль
Конфлікт (від лат. Conflictus – зіткнення) – це відсутність згоди між двома або більше сторонами, які можуть бути конкретними особами або групами. Кожна сторона робить все, аби прийнята була її точка зору і мета, і заважає іншій стороні робити те ж саме.

Коли люди думають про конфлікт, вони найчастіше асоціюють його з агресією, погрозами, спорами, ворожістю і тому подібне. В результаті існує думка, що конфлікт – явище завжди небажане, що його слід негайно вирішувати, як тільки він виникає. Але в багатьох ситуаціях конфлікт допомагає виявити різноманітність точок зору, дає додаткову інформацію, допомагає виявити більше число альтернатив або проблем. Англійський соціолог Е. Гідденс дав таке визначення конфлікту: «Під конфліктом я маю на увазі реальну боротьбу між діючими людьми, або групами, незалежно від того, які витоки цієї боротьби, її способи і засоби, мобілізовані кожній зі сторін». Найяскравіше ця позиція представлена в роботах німецьких соціологів Р. Зіммеля, Р. Дарендорфа і американського соціолога Л. Козера. Основне положення теорії конфлікту Г. Зіммеля полягає в тому, що конфлікт, хоча і є однією з форм розбіжності, в той же час є соціалізуючою силою, що об’єднує протиборчі сторони і сприяє стабілізації суспільства. Л. Козер в своїй класичній роботі “Функції соціальних конфліктів” підкреслював, що конфлікт несе в собі не лише деструктивну (руйнівну) функцію, в ньому закладений великий позитивний потенціал.

Але один з творців сучасної конфліктології, західнонімецький соціолог Р. Дарендорф, в основу соціальних конфліктів поклав саме політичні чинники: боротьбу за владу, престиж, авторитет. Конфлікт, по Дарендорфу, може виникнути в будь-якому співтоваристві, в будь-якій соціальній групі, де є пануючі і підпорядковані. Причиною конфлікту, на думку Р. Дарендорфа і його послідовників, є прагнення до домінування. П.А. Сорокін вказував на зв'язок конфлікту із задоволенням потреб людей. На його думку, джерело конфліктів лежить в придушенні базових потреб людини, без задоволення яких він не може існувати, перш за все, потреб в їжі, одязі, житлі, самозбереженні, самовираженні, творчості, свободі. В той же час, він підкреслював, що важливі не самі по собі потреби, але і засоби їх задоволення, доступ до відповідних видів діяльності, який обумовлений соціальною організацією суспільства.

Якщо конфлікти сприяють ухваленню обґрунтованих рішень і розвитку взаємин, то їх називають конструктивними.

Конфлікти, що перешкоджають ефективній взаємодії і ухваленню рішень, називають деструктивними.

80% конфліктів виникає без бажання їх учасників. Відбувається це через особливості нашої психіки і те, що більшість людей або не знають про них, або не надають цьому значення.

Головну роль у виникненні конфліктів грають так звані конфліктогени.

Конфліктогени – це слова, дії (або бездіяльність), що можуть призвести до конфлікту.

Велика небезпека виникає з ігнорування дуже важливої закономірності – ескалації конфліктогенів. Полягає вона в наступному: на конфліктоген в нашу адресу ми прагнемо відповісти сильнішим конфліктогеном, часто максимально сильним серед всіх можливих.

Дуже важливо знати формулу конфлікту і ефективно нею володіти. Вона виглядає таким чином:



КОНФЛІКТ = КОНФЛІКТНА СИТУАЦІЯ + ІНЦИДЕНТ

Конфлікт – це відкрите протистояння як наслідок взаємовиключаючих інтересів і позицій.

Конфліктна ситуація – це протиріччя, що накопичилися, містять дійсну причину конфлікту.

Інцидент – це збіг обставин, що є приводом для конфлікту.

З формули видно, що конфліктна ситуація і інцидент незалежні один від одного, тобто жодне з них не є слідством або проявом іншого.

Вирішити конфлікт – значить, усунути конфліктну ситуацію і вичерпати інцидент. Зрозуміло, що перше зробити складніше, але і важливіше. На жаль, на практиці в більшості випадків справа обмежується лише вичерпанням інциденту. Але часто також ми використовуємо прийом - придушення - відхід від реалізації цілей під впливом зовнішнього примусу, коли проблема заганяється вглиб і може у будь-який момент вийти назовні у формі агресії.

Агресія може бути направлена на іншу людину або групу людей, якщо вони є причиною проблеми. Агресія при цьому носить соціальний характер і супроводжується станами гніву, ворожості, ненависті. Агресивні соціальні дії викликають у відповідь агресивну реакцію, і з цієї миті починається соціальний конфлікт.

У всіх конфліктів є декілька причин. Кожен з нас пригадає щось своє, ситуації, в яких він сам був або свідком, або потерпілим. Боляче і образливо буває, коли:

- дістається за те, за що ти не несеш відповідальності;

- тебе не запитують при вирішенні питань, в яких ти компетентний;

- винагороди за те, що зробив ти, дістаються іншим. Що відбувається? Як відстояти себе?

- тебе вважають нездібними щось зробити самостійно. Завдання дістається іншому. І він, інший, стає свідком того, як низько тебе цінують. Як реагувати на приниження власної гідності?

- ти висуваєш ідеї і пропозиції, хтось видає їх за свої власні. Як вийти з цієї ролі?

- перед тобою малюють принадні перспективи, аби залучити до цієї роботи, а у результаті, коли ти погоджуєшся, з'ясовується, робота виглядає зовсім інакше. З'являється відчуття досади, яке є ґрунтом для незадоволеності і опору.

- за свою готовність виконати невластиву або додаткову роботу тобі теж доводитися розплачуватися.

Подібні приклади можна продовжувати до безкінечності. Але саме так виникають інтриги, і рушиться взаємна довіра, до цього схильний практично кожен.

Таким чином, для виникнення соціального конфлікту необхідно:

по-перше, щоб причиною фрустрації була поведінка інших людей;

по-друге, щоб на агресивну соціальну дію виникла у відповідь реакція.


Особливості конфліктів в класних колективах
Саме у загальноосвітній школі закладаються основи поведінки людини в майбутньому в передконфліктних і конфліктних ситуаціях.

Аби займатися профілактикою конфліктів, необхідно мати уявлення про те, як вони виникають, розвиваються і завершуються в шкільних колективах, які їх особливості і причини.

Як для будь-якого соціального інституту, для загальноосвітньої школи характерні різні конфлікти. Педагогічна діяльність направлена на формування особи, її мета – передача школярам певного соціального досвіду, повніше освоєння ними цього досвіду. Тому саме в школі необхідно створити сприятливі соціально-психологічні умови, що забезпечують душевний комфорт педагогові, учневі і батькам.

У загальноосвітній установі можна виділити чотири основних суб'єкти діяльності: учень, вчитель, батьки, адміністратор. Залежно від того, які суб'єкти вступають у взаємодію, конфлікти підрозділяються на такі види: учень - учень; учень - вчитель; учень - батьки; учень – адміністратор; вчитель – вчитель; вчитель – батьки; вчитель – адміністратор; батьки - батьки; батьки – адміністратор; адміністратор – адміністратор .

Розглянемо один з найбільш поширених в навчальній діяльності – конфлікт між учнями.

Конфлікти в підлітковому середовищі характерні для всіх часів і народів, будь то бурса в творах Н. Помяловського або описана Р.Кіплінгом аристократична школа XIX століття, або група хлопчиків, що виявилася без дорослих на незаселеному острові, з книги «Повелитель мух» англійського письменника В. Голдінга.

Найбільш поширені серед учнів конфлікти лідерства, в яких відбивається боротьба двох – трьох лідерів і їх угрупувань за першість в класі. У середніх класах часто конфліктує група хлопчиків і група дівчаток. Може позначитися конфлікт трьох – чотирьох підлітків з цілим класом або протистояння одного школяра і класу. За спостереженнями психологів, дорога до лідерства, особливо в підлітковому середовищі, пов'язана з демонстрацією переваги, цинізму, жорстокості, безжалісності. Дитяча жорстокість – явище загальновідоме. Один з парадоксів світової педагогіки полягає в тому, що дитя більшою мірою, ніж дорослий, схильний до відчуття стадності, схильний до невмотивованої жорстокості та цькуванню собі подібних.

Генезис агресивної поведінки школярів пов'язаний з дефектами соціалізації особи. Так, виявлений позитивний зв'язок між кількістю агресивних дій у дошкільників і частотою їх покарання, вживаного батьками. Крім того, було підтверджено, що конфліктні хлопчики виховувалися, як правило, батьками, що застосовували по відношенню до них фізичне насильство. Тому ряд дослідників рахує покарання моделлю конфліктної поведінки особи.

На ранніх етапах соціалізації агресивність може виникати і випадково, але при успішному досягненні мети агресивним способом може з'явитися прагнення знов використовувати агресію для виходу з різних важких ситуацій. Агресія - як спосіб досягнення, агресія - як самоціль, вона стає самостійним мотивом поведінки, обумовлюючи ворожість по відношенню до інших на нижчому рівні самоконтролю.

Крім того, конфлікти підлітка в стосунках з однокласниками обумовлені особливістю віку – формуванням морально – етичних критеріїв оцінки однолітка і пов'язаних з цим вимог до його поведінки.

У педагогічній конфліктології, фахівцями виявлені основні чинники, що визначають особливості конфліктів між учнями.

По-перше, специфіка конфліктів між школярами визначається віковою психологією. Вік учня робить значний вплив, як на причини виникнення конфліктів, так і на особливості їх розвитку і способи завершення. Ми знаємо, що на час навчання в школі доводиться етап найбільш інтенсивного розвитку людини. Школа охоплює значну частину дитинства. І тут основним чинником, що визначає особливості конфліктів між учнями, є процес соціалізації учнів. Соціалізація є процесом і результатом засвоєння активного відтворення індивідумом соціального досвіду, що проявляється в спілкуванні і діяльності. Соціалізація школярів відбувається природним чином в звичайному житті і діяльності, а також цілеспрямовано – в результаті педагогічної дії на учнях в школі. Одним із способів і проявів соціалізації у школярів виступає міжособистісний конфлікт. В ході конфліктів з тими, що оточують дитя, підліток усвідомлює, як можна і як не можна чинити по відношенню до однолітків, вчителів, батьків.

По-друге, особливості конфліктів між школярами визначаються характером їх діяльності в школі, основним вмістом якої є навчання.

По-третє, специфіка конфліктів між учнями в сучасних умовах визначається нинішнім устроєм життя, змінами в соціально-економічній обстановці, і як наслідок нерівність в матеріальному забезпеченні сім'ї .

Саме у підлітковому віці спілкування з однолітками набуває величезного значення. Стосунки з товаришами знаходяться в самому центрі особистого життя підлітка, багато в чому визначаючи всі інші сторони його поведінки і діяльності, у тому числі і навчальної .

Для підлітків важливо не лише спілкуватися з однолітками в школі, а зайняти положення, що задовольняє їх, серед однокласників. Це положення, здатне задовольнити прагнення підлітка до самоповаги, є різним для кожного школяра. Одні прагнуть зайняти в групі положення лідера, інші – отримати визнання і пошану від товаришів, треті – стати незаперечним авторитетом в якій-небудь справі і тому подібне В будь-якому разі потреба в певному положенні серед однолітків стає домінуючим мотивом в поведінці і навчанні, який позначається на результативності і ефективності процесу навчання.

Зайняти лідерське положення в класі підліткові допомагають його психологічні особливості: висока потреба в освоєнні довколишньої дійсності, прагнення до розумової напруги і фізичної праці, різних форм діяльності.

Лідери оцінюють себе як активніших, товариських, сміливих і рішучих, вище відзиваються про свої організаторські здібності і уміння ладнати з людьми, вважають себе впливовими, з високим рівнем розвитку сили волі і відчуттям гумору. Самооцінка підлітків-нелідерів не настільки висока. Вони не так упевнені в своїх силах і практично не мотивовані на суперництво. Проте відсутність напористості і активності у взаєминах з однокласниками, абсолютно не означає, що хтось з підлітків-нелідерів не хоче зайняти вище положення в класі.

Невміння або неможливість підлітка добитися, в силу яких-небудь обставин, положення приводить до різних порушень в навчальній діяльності, зниженню успішності, прояву недисциплінованості, аж до здійснення правопорушень. Такий вплив соціометричного статусу підлітка в класі на його шкільне життя визначається, перш за все, особливостями особистого розвитку в цей віковий період, який супроводжується підвищеною конформністю дитини по відношенню до однолітків.

Дослідження основних труднощів спілкування у школярів середніх класів виявило, що найчастіше порушення в міжособистісних стосунках серед однокласників викликані відсутністю у них комунікативних умінь. Підлітки використовують неадекватні способи переконання (тиск, протест, зіставлення і тому подібне), прагнуть до безпосереднього «натурального» спілкування, недооцінюючи його технічний аспект, пов'язаний з умінням слухати, орієнтуватися в ситуаціях, використовувати різні вербальні і невербальні способи спілкування.

Причинами виникнення конфліктів, на думку фахівців, є: по-перше – агресивність дітей. Наявність в класі агресивних учнів підвищує вірогідність конфліктів не лише з їх участю, але і без них – між іншими членами класного колективу. По-друге - через провини, порушення загальноприйнятих норм в поведінці школярів. Норми поведінки що вчаться в школі вироблені на користь всіх школярів і вчителів. При їх дотриманні мається на увазі зниження до мінімуму протиріч в шкільних колективах. Порушення цих норм, як правило, наводить до утиску чиїхось інтересів. Зіткнення ж інтересів є основою для конфлікту. Таким чином, особливості конфліктів між учнями школи визначаються, перш за все, специфікою вікової психології дітей, підлітків. На виникнення, розвиток і завершення конфліктів помітно впливає характер навчально-виховного процесу, його організація в конкретній загальноосвітній установі. Третім чинником, що впливає на конфлікти у взаєминах учнів, є життєвий устрій і існуюча соціально-економічна ситуація.
Можливі психопрофілактичні заходи попередження і усунення міжособистісних конфліктів в класі

Профілактика конфліктів – це їх попередження.

Мета профілактики конфліктів – створення таких умов діяльності і взаємодії, які наводять до деструктивного розвитку виникаючих протиріч.

Попередити конфлікт набагато легше, ніж конструктивно вирішити його. Профілактика конфліктів, поза сумнівом, важлива, вона вимагає менших витрат сил, засобів і часу і попереджає навіть ті мінімальні деструктивні наслідки, які має будь-який конструктивно дозволений конфлікт.

Діяльність по попередженню конфліктів можуть здійснювати самі учні і вчителі, керівники шкіл і органи управління ними, шкільні психологи. Робота може проводитися по чотирьох основних напрямах:


  • створення об'єктивних умов, що перешкоджають виникненню і деструктивному розвитку передконфліктних ситуацій (доброзичливе, тепле, дбайливе, уважне відношення до своїх підопічних з боку вчителів, шефська підтримка старшокласників, особистий приклад педагогів і батьків). Дана модель працюватиме, якщо робота буде збудована як з педагогами, так і з батьками, наприклад – тренінг «Толерантності» - його можна проводити і з вчителями і з батьками і з учнями.

  • оптимізація організаційно-управлінських умов роботи школи. Справедливий і явний розподіл матеріальних і духовних благ серед вчителів і учнів. Не скупитися на похвали, схвалення, винагороди, заохочення у вигляді грамот і премій. Створення «ситуації успіху».

  • усунення соціальне – психологічних причин виникнення конфліктів. На даному етапі можна розробити правила, процедури вирішення яких-небудь спірних питань, створити орган, що діє, при школі, куди за підтримкою і порадою можуть звертатися діти, їх батьки і вчителі, наприклад Шкільну службу розв’язання конфліктів за профілактичною програмою «Медіація однолітків».

  • блокування особових причин виникнення конфліктів. Зразкова тематика тренінгів, циклів класних годин, методичних об'єднань вчителів: «Тренінг спілкування», «Всі кольори, окрім чорного», «Я очима інших», «Я і ми», «Чужий серед своїх» і так далі

Профілактика більшості видів конфліктів в загальноосвітній школі повинна вестися одночасно по всіх напрямах.

Декілька правил, які можна використовувати в роботі як з дітьми, так і з дорослими:



  • Приділяйте увагу немовним свідоцтвам того, що слова часто розходяться з думками і відчуттями. Виносьте це протиріччя на відкрите обговорення.

  • Стежте за тим, аби у вас або у іншої людини не було прихованих помилкових припущень або установок. Обговорюйте їх відкрито, так, щоб помилки можна було виправити.

  • Прагніть робити спілкування відкритим. Дипломатично говоріть про те, що думаєте або відчуваєте.

  • Запитайте самого себе, відповідає сказане вашим дійсним бажанням, потребам або відчуттям? Якщо не відповідає, то ваші інтереси можуть залишитися незадоволеними.

  • Не залишайте неясностей. Втлумачуйте те, що ви маєте на увазі. Якщо ви не упевнені, що ваше повідомлення зрозуміле, попросіть конфліктуючу сторону повторити те, що ви сказали, аби переконатися в точності сприйняття. Якщо ж ви не можете щось зрозуміти з першого разу, не заперечуйте цього. Визнаючи, що ви чогось не зрозуміли, ви зберігаєте гідність і доводите самому собі свою чесність і бажання все робити правильно із самого початку

  • Навчіться слухати іншого. Для цього дотримуйтеся наступного: слухати із співчуттям; зосередитися на предметі розмови; відноситися до того, хто говорить шанобливо; слухати уважно, не роблячи оцінок; висловлювати думку про почуте. Аби показати людині, що його дійсно слухають; відзначте те, що ви не зрозуміли або в чому не упевнені; використовуйте для підтримки розмови немовні засоби (посміхайтеся, кивайте головою, дивіться в очі).

Таким чином, попередження конфліктів є одним з найважливіших завдань педагогічного колективу школи, попередити конфлікт набагато легше, ніж конструктивно вирішити його.

Підводячи підсумки щодо обґрунтування необхідності роботи по профілактиці конфліктів в школі, можна зробити наступні висновки:

- специфіка конфліктів між школярами визначається віковою психологією, тому необхідно проводити діагностичні обстеження підлітків для виявлення тих або інших особових особливостей і будувати психопрофілактичну роботу, спираючись на результати діагностики.

- міжособистісні і міжгрупові конфлікти негативно позначаються на всіх процесах життєдіяльності школи – труднощі в навчанні, замкнутість, втрата мотивації, фрустрація і так далі.

- профілактика більшості видів конфліктів в загальноосвітній школі повинна вестися одночасно по всіх напрямах.

- створення таких умов діяльності і взаємодії, які наводять до деструктивного розвитку виникаючих протиріч.


Тренінгові вправи, що допомагають здолати конфліктні ситуації в умовах класного колективу
Для того, щоб допомогти здолати труднощі у взаєминах, робота практичного психолога (соціального педагога) повинна бути направлена в першу чергу на те, щоб:

  • розширити уявлення підлітків про власне «Я»:

  • формувати адекватну позитивну самооцінку і самоповагу;

  • розвивати гнучкість в міжособистісних стосунках;

  • формувати адекватні поведінкові стратегії.

Можуть використовуватися наступні методи: рольові ігри, психогімнастичні вправи, міні-лекції, групові дискусії, арт-терапевтичні вправи (груповий малюнок, малюнок відчуттів), ігри-випробування, релаксаційні вправи, прийоми казкотерапії.

Організаційні умови: тренінгові заняття проводяться в окремому приміщенні. Тривалість заняття – 1–1,5 години один або двічі в тиждень. Загальна кількість годин – 10–12 (8 занять).



1етап. Початкова стадія. На цьому етапі акцент ставиться на формуванні довіри учасників один до одного і до психолога (соціального педагога), згуртованості груп. На даному етапі включаються вправи, що пропонують групову роботу над загальним завданням (промальовування своїх відчуттів, для того, щоб підвищити рівень розуміння і вербалізації своїх відчуттів; ігри-випробування, які дають можливість випробувати себе, допомагають виявитися сильним сторонам свого характеру і особи в цілому, продемонструвати свої можливості однокласникам, в процесі подолання перешкод групою в учасників формуються такі цінності як чуйність, терпимість, уміння прощати, слухати іншого, брати відповідальність).

Вправи досить складні і розвивають навик планування, як власної діяльності, так і роботи команди. Різноманітність ігор-випробувань дозволяє кожному учаснику знайти своє місце в групі і проявити себе.


  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка