Дітям з вадами мовлення також властиві



Скачати 73.94 Kb.
Дата конвертації12.04.2016
Розмір73.94 Kb.
#1992


Мовлення - одна із найскладніших вищих психічних функцій та один з найбільш потужних факторів і стимулів розвитку дитини. На основі мовлення і його смислової одиниці - слова - формуються і розвиваються такі психічні процеси, як сприйняття, уява, пам’ять. Розвинути цю функцію - основне завдання корекційно-виховної роботи. Достатній рівень розвитку мовлення дитини є основою її повноцінного психічного розвитку.

Мовленнєві порушення - збірний термін для позначення відхилень від мовленнєвої норми, які повністю або частково перешкоджають мовленнєвому спілкуванню і обмежують можливості соціальної адаптації дитини. Як правило, вони обумовлені відхиленнями в психофізіологічному механізмі мовлення, не відповідають віковій нормі, супроводжують недорозвиток або затримку психічного розвитку, особливості сенсорної та моторної сфери, не сформованість емоційно - вольового регулювання, самостійно не долаються і можуть істотно вплинути на подальший психічний розвиток дитини.

Дітям з вадами мовлення також властиві:

- тривожність: діти емоційно вразливі, плаксиві, бояться спілкуватися;

- замкнутість: діти відсторонені від однолітків і дорослих внаслідок нерозуміння оточуючими їхнього мовлення;

- невпевненість у власних силах: діти переживають свою неспроможність зрозуміти повноцінно інструкцію і впоратися з певним завданням внаслідок заниженої самооцінки;

- негативізм, який проявляється неврівноваженістю, підвищеною дратівливістю, впертістю;

- дитячі страхи, які виникають через психотравмуючу ситуацію (в деяких випадках сильні або тривалі переживання переходять у невроз страху).

Тому при організації корекційно-виховної роботи з дітьми з вадами мовлення слід враховувати не тільки особливості проявів мовленнєвого порушення, а й вторинні відхилення в розвитку дитини зумовлені даною вадою мовлення. Таким чином, корекційна-логопедична робота є комплексною та має різні підходи, зміст та практику організації. Її ефективність та успішність залежать від:

- побудування на принципі міждисциплінарності: забезпечення аналізу, інтерпретації та інтеграції знань з різних галузей наук, технологій, терапевтичних методик;

- проведення в режимі інноваційної діяльності з постійним пошуком нових форм та методів, що сприяє гармонійному та всебічному розвитку дитини;

- базування на творчих нестандартних рішеннях, що дає можливість вирішувати завдання колекційного навчання, виховання та розвитку дітей з патологією мовлення.

Нетрадиційні корекційні методики розкривають широкий спектр здібностей дитини, а використання методів і технологій сучасних терапій об’єднує терапевтичні фактори невербальної експресії з вербальною взаємодією. Найбільш вдало це можна поєднати за використання арт-терапевтичних методик, які дозволяють створювати невимушені ситуації спілкування і максимально за мотивувати дитину для спільної діяльності.

Арт-терапія – терапія засобами мистецтва, включає в себе такі окремі терапевтичні технології, як ізотерапія, казкотерапія, ігрова терапія та інші.

Ізотерапія – зображувальна творчість розвиває чуттєво-рухову координацію, яка бере участь в узгодженні міжпівкулевої взаємодії, що потребує участі багатьох психічних функцій. У процесі малювання активізується і конкретно-образне мислення, яке в основному пов’язане з роботою правої півкулі, і абстрактно-логічне, за яке відповідає ліва півкуля.

Оскільки воно прямо пов’язане з найважливішими функціями (зір, рухова координація, мовлення, мислення), малювання не просто сприяє розвитку кожної з цих функцій, а і зв`язує їх між собою. Терапевтичний вплив зображувальної творчості на дитину складається з багатьох факторів. Створення приємної і затишної атмосфери доставляє задоволення і підвищує самооцінку. Активізується фантазія, розвивається терпіння та спокій. Дитина вчиться продуктивно використовувати, контролювати і керувати своїми моторними імпульсами; розвивається сприймання, мислення, концентрація уваги. Творча робота підвищує мотивацію, формує самоствердження і самосвідомість, розвиває впевненість у собі. У логопедичній практиці малювання комбінується з розвитком діалогічного мовлення, автоматизується вимова звуків, які формується.

Казкотерапія – метод, який використовує казкову форму для інтеграції особистості, розвитку творчих здібностей, удосконалення взаємодії з оточуючим світом. Прийом, який розвиває фантазію, уяву дітей – розповідати казки. Таким чином, робота в рамках казкотерапії, особливо з використанням елементів лялькотерапії та театральної драматизації, сприяє автоматизації звуковимови та розвитку зв’язного мовлення. Розвиваються слухо-мовленнєва увага та пам'ять. Дитина вчиться дохідливо і правильно формувати свої думки.

Глибоке образне мислення сприяє встановленню причинно-наслідкових зв’язків. Розвивається емпатія. Реалізуються принципи корекційної спрямованості: корекційного виховання, кореційного навчання та корекційного розвитку. Ці завдання успішно вирішуються за допомогою технологій розвивального навчання, що випереджає, скеровує і прискорює розвиток усієї цілісної сукупності особистості, навчанні змістом якого є еврестичність: дітям не нав’язують готові правила, а дають можливість зробити висновки самостійно. Таким чином, розвивається евристичне мислення як особливий вид творчого мислення.

В корекційній логопедичній роботі використовується гра, яка є провідною діяльністю в дошкільному віці. Гра є найбільш ефективним засобом для формування розвивального середовища. Це унікальний фантастичний простір, що має величезний творчий потенціал. Саме в процесі гри здійснюється пізнавальний розвиток дитини, уточнюються, поглиблюються її уявлення про навколишнє середовище вдосконалюються увага, пам'ять, спостережливість, мислення. В іграх у дошкільника починає формуватися спеціальна навчальна спрямованість, що викликає в неї стійкий інтерес до пізнавальної діяльності. Тому в організації корекційно-виховної з дітьми, які мають порушення мовленнєвого розвитку, значна роль належить грі. Вона повинна посісти істотне місце в логопедичній роботі. Негативні чинники, що впливають на ігрову діяльність дітей з порушенням мовлення, полягають у недоліках мовленнєвого розвитку, зокрема у недосконалій звуковимові, збідненому словниковому запасі, порушенні граматичного мовленнєвого складу, а також зміні темпу мовлення.

Ігрова терапія є найбільш ефективною технікою дитячого віку, тому що вона наближена до реальностей і потреб дитини в грі. У грі дитина може вільно виразити себе, звільнитися від напруження та досягти стану психологічної рівноваги.

Навчаючи дітей в процесі гри, педагог прагне, щоб радість від ігрової діяльності поступово перейшла в радість навчання. Включаючи гру в заняття, логопед турбується, щоб основне дидактичне завдання, яке складає зміст гри, відповідало навчальній меті заняття, було для дітей посильним, сприяло максимальній активізації не тільки мовлення а й розумової діяльності. Дидактична гра має сталу структуру. Граючи, дитина непомітно для себе вирішує пізнавальне завдання. Дидактичне завдання, зміст і ігрові дії - обов'язкові елементи дидактичної гри. Дидактичні та ігрові завдання зумовлені завданнями навчально-виховної та корекційної роботи. Вони можуть бути різноманітними: розвиток слухової уваги та пам'яті, фонематичного сприймання, артикуляційної моторики, закріплення вимови звуку, розвиток зв'язного мовлення тощо. Ігрові завдання дозволяють дітям проявляти активність, у них виникає бажання і потреба розв'язати їх.

Основними завданнями гри в логопедичній роботі з дошкільниками є:

1. Створювати умови для розвитку загальної та пізнавальної активності, розширюючи можливості для практичного ознайомлення з різноманітними предметами і явищами з метою оволодіння відповідними способами дії, використання предметів.

2. Формувати предметно-ігрове середовище.

3. Поглиблювати уявлення дітей про навколишнє середовище, закріплювати їх знання про колір, форму та розмір предметів.

4. Привчати дітей думати, пробуджувати в них самостійну думку, розвивати допитливість.

5. Збільшувати мовленнєву активність і паралельно здійснювати психофізичний розвиток дошкільників.

Реалізація ігрових прийомів і ситуацій при визначеній формі занять відбувається за такими основними напрямами:

- дидактична мета ставиться перед учнями у формі ігрового завдання;

- навчальна діяльність підкоряється правилам гри;

- навчальний матеріал використовується в якості її засобу;

- у навчальну діяльність уводиться елемент змагання, що переводить дидактичне завдання в ігрове;

- успішне виконання дидактичного завдання пов'язується з ігровим результатом;

- відсутність примусу будь-якої форми при залученні дітей у гру;

принцип розвитку ігрової динаміки;

- принцип підтримування ігрової атмосфери (підтримка реальних почуттів дітей);

- принцип взаємозв'язку ігрової та неігрової діяльності;

принципи переходу від найпростіших ігор до складних ігрових форм;

- логіка переходу від простих ігор до складних пов'язана з поступовим поглибленням різноманітного змісту ігрових занять і правил.

Використання ігор в корекційній роботі з дітьми, які мають вади мовлення, дає можливість:

- забезпечити психологічний комфорт на занятті;

- забезпечити розвиток емоційно-вольової сфери дітей, їх морально-вольових якостей;

- активізувати і відновити вищі психічні функції;

- поліпшити слухову увагу і пам'ять, підвищити швидкість запам'ятовування;

- підвищити мовленнєву мотивацію;

- руйнуванню старих і набуванню нових навичок мовлення;

- застосуванню нових мовних навичок у повсякденному житті;

- поліпшити мовленнєвий розвиток.

Отже, використання елементів корекційно-компенсаційних психотерапевтичних технологій розвиває:

- загальнонавчальні вміння – це вміння пристосовуватись до мінливих умов через взаємовідносини дорослий-дитина, в ході яких напрацьовуються необхідні якості;

- інтелектуальну сферу, швидкість і гнучкість мислення логічного, критичного, креативного, інтуїтивного;

- емоційно-вольову сферу, працездатність, поведінку: дитина вчиться керувати собою, своїми емоціями.



З метою підвищення мотивації дитини до навчання логопед будує корекійно-виховну роботу з опорою на позитивне, створює сприятливу психологічну атмосферу для збагачення емоційно-чутливої сфери дитини, використовує знання особливостей кожної дитини, уважно ставиться до потреб (вчасно помічає втому, рівень працездатності), створює захоплюючий світ для стимулювання пізнавальних мотивів та допомагає дитині повірити у те, що вона навчиться вірно говорити, формуючи у неї основу віри в себе, у власні сили.

Скачати 73.94 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал