Дидактичне забезпечення наступності



Сторінка2/4
Дата конвертації11.04.2016
Розмір0.51 Mb.
1   2   3   4

Вікові особливості
Вікова психологія - це сфера знань, яка акцентує увагу на психологічних особливостях дітей різного віку, у той час як психологія розвитку - це сфера знань, яка містить інформацію в основному про закони вікового перетворення психології дітей. Вікову психологію не можна уявити собі поза розвитком, як щось незмінне, як і розвиток немислимий без виділення його вікових особливостей.

Вікова психологія відзначає ті порівняно повільні, але ґрунтовні кількісні та якісні зміни, що відбуваються у психіці та поведінці дітей при їхньому переході з однієї вікової групи в іншу. Звичайно, ці зміни охоплюють значні періоди життя. Ці зміни залежать від так званих «постійно діючих» факторів: біологічного дозрівання та психофізіологічного стану організму дитини, її місця в системі соціальних відносин, досягнутого рівня інтелектуального й особистісного розвитку.

Вікові зміни психології та поведінки даного типу можуть бути еволюційними, революційними та ситуативними.

Еволюційні зміни пов'язані з порівняно повільними кількісними та якісними перетвореннями. Революційні - більш глибокі перетворення, відбуваються швидко й у порівняно короткий термін. Ситуативні зміни містять у собі те, що відбувається у психіці та поведінці дитини під впливом організованого чи неорганізованого навчання й виховання. Вікові еволюційні та революційні зміни психіки та поведінки зазвичай стійкі, незворотні й не вимагають систематичного підкріплення. Ситуаційні зміни - хитливі, оборотні та припускають їх закріплення в наступних вправах.

Педагогічна оцінка, її вибір та ефективність залежать від віку дитини. Індивідуальні особливості дітей визначають їх сприйнятливість до різних стимулів, а також мотивацію навчально-пізнавальної й особистісно-розвивальної діяльності. Досягнутий дитиною рівень інтелектуального розвитку впливає на її пізнавальні інтереси, а особистісний розвиток впливає на прагнення мати певні персональні якості.

Основні тенденції вікової зміни значущості педагогічної оцінки полягає в такому. Із віком, по-перше, росте розуміння необхідності отримання нових знань, умінь і навичок. По-друге, у дитинстві щорічно збільшується значущість володіння певними якостями особистості. По-третє, у міру дорослішання, особливо у шкільні роки, зростає роль соціально-психологічних стимулів. По-четверте, намічається тенденція поступового переходу від орієнтації на зовнішні стимули до врахування внутрішніх.

Так, у молодшому шкільному віці на перший план виходять і здобувають в очах дітей особливу цінність стимули, пов'язані з наявними в них знаннями, уміннями й навичками, з дотриманням дисциплінарних вимог, а також соціально-психологічні стимули. Домінування цих форм оцінної мотивації є одним зі свідчень особистісної вікової зрілості дитини. Характерною рисою даного віку у стимулюванні навчання й виховання дітей стає те, що найбільш ефективними є педагогічні оцінки, що даються не всіма, а значущими дорослими людьми, учителями й батьками.

У підлітковому віці ситуація змінюється. Колишні способи стимулювання, що з'явились у більш ранні роки, зберігають свою роль, за винятком того, що соціально-психологічні оцінки посідають одне з перших місць в ієрархії педагогічних стимулів. Але головне, що відбувається в цьому віці, - діти починають більше реагувати на оцінки, які даються їх однолітками та друзями, ніж на оцінки, які вони отримують від батьків і вчителів.

Особистісний розвиток

Перехід до підліткового віку характеризується глибокими змінами умов, що впливають на особистісний розвиток дитини. Вони стосуються фізіології організму, відносин, що складаються в підлітків з дорослими людьми й однолітками, рівня розвитку пізнавальних процесів, інтелекту та здібностей. У всьому цьому починається перехід від дитинства до дорослості. Організм дитини починає швидко перебудовуватись і перетворюватись на організм дорослої людини. Центр фізичного й духовного життя дитини переміщається з родини в зовнішній світ, переходить до середовища однолітків і дорослих.

Підлітковий вік - найважчий і найскладніший у житті дитини, і він являє собою період становлення особистості. На початку підліткового віку в дитини з'являється й підсилюється прагнення бути схожою на старших дітей і дорослих, до того ж, це бажання стає таким сильним, що, форсуючи події, підліток іноді передчасно починає вважати себе вже дорослішим, що далеко не відповідає вимогам дорослості. Придбати якості дорослості прагнуть усі без винятку підлітки. Власне прагнення підлітків до дорослості підсилюється за рахунок того, що й самі дорослі починають ставитись до підлітків уже не як до дітей, а більш серйозно й вимогливо. Від підлітка вимагають більше, ніж від молодшого школяра, але йому багато чого і дозволяється з того, що не дозволяється першокласникам.

Швидко дорослішати підлітка змушують також обставини життя, пов'язані з фізичним змінами його організму. Швидке змужніння, фізична міцність породжують додаткові обов'язки, які підліток одержує у школі та вдома.

У підлітковому віці змінюються зміст і роль наслідування в розвитку особистості. Якщо на ранніх ступенях онтогенезу воно має стихійний характер, мало контролюється свідомістю та волею дитини, то в підлітковому віці наслідування стає керованим, починає обслуговувати численні потреби інтелектуального й особистісного самовдосконалення дитини. Новий етап у розвитку цієї форми навчання в підлітків починається з наслідування зовнішніх атрибутів дорослості. До свого фізичного розвитку багато хлопчиків-підлітків ставляться дуже уважно і, починаючи з 5-го класу, багато хто з них приступає до виконання спеціальних фізичних вправ, спрямованих на розвиток сили та стійкості. У дівчат же більше спостерігається наслідування зовнішньої атрибутики дорослості: одягу, косметики, прийомів кокетства тощо.

Формування вольових якостей

В 11-13 років деякі підлітки починають систематично й цілеспрямовано займатися самовихованням. Це особливо характерно для хлопчиків, у середовищі яких ідеал мужності стає одним з основних ідеалів, які породжують критерії оцінок оточуючих людей. Підлітки люблять пригодницькі, романтичні фільми та відповідну літературу, тому що саме в них зустрічаються герої, які мають потрібні якості мужності, сміливості, характер і силу волі. Підлітки намагаються наслідувати цих героїв у житті, відтворюючи в іграх і створюючи ситуації, сцени, прочитані у книгах чи побачені у фільмах.

Загальна логіка розвитку всіх вольових якостей може виражатись у такий спосіб: від уміння керувати собою, концентрувати зусилля, витримувати та виносити великі навантаження до здатності керувати діяльністю, домагатись у ній високих результатів. Відповідно до цієї логіки змінюють один одного й удосконалюються прийоми розвитку вольових якостей. Спочатку підліток просто захоплюється ними в інших людях, по-доброму заздрить тим, хто має ці якості (10-11 років). Потім підліток заявляє про бажання мати такі якості в собі (11-12 років). Найбільш активним періодом вольового самовиховання в підлітків уважається вік від 13 до 14-ти років.

На відміну від хлопчиків вироблення специфічних якостей особистості, аналогічних вольовим, у дівчат іде іншим шляхом. Для них такими видами діяльності, в яких складаються й закріплюються відповідні якості, найчастіше є навчання, різні види занять мистецтвом, домоведення, а також жіночі види спорту. Дівчата-підлітки особливо намагаються виявити себе в навчанні, багато займаються тими шкільними предметами, де в них щось не виходить.

Описані різнорольові розходження між хлопчиками й дівчатами сприяють тому, що в них виробляють наполегливість і працездатність саме в таких видах діяльності, якими їм доведеться займатись, коли вони стануть дорослими.

Розвиток ділових якостей особистості:

-дітей 10-13-ти років відрізняє підвищена пізнавальна та творча активність, вони завжди прагнуть довідатися про щось нове, чому-небудь навчитись, причому робити все по-справжньому, професійно, як дорослі. Це стимулює підлітків до виходу за межі звичайної шкільної навчальної програми в розвитку своїх знань, умінь і навичок;

- діти в даному віці вже досить помітно відрізняються один від одного за інтересами до навчання, за рівнем інтелектуального розвитку та світогляду, за обсягом і міцністю знань, за рівнем особистісного розвитку. - цими розходженнями й визначається їхнє диференційоване ставлення до навчання. Зазначена обставина визначає вибірковий характер ставлення до шкільних предметів. Нерідко ставлення підлітка до того чи іншого предмета визначається ставленням до вчителя, який викладає даний предмет;

Підліткам, звичайно, подобаються ті предмети, які викладають їхні улюблені вчителі. Успішність багатьох дітей у середніх класах тимчасово падає через те, що за межами школи в них з'являються сильні, конкуруючі з навчанням інтереси.

У підлітковому віці з'являються нові мотиви навчання, пов'язані з розширенням знань, з формуванням потрібних умінь і навичок, що дозволяють займатися цікавою роботою, самостійною творчою працею. Знання, уміння й навички стають критерієм цінності для підлітка в оточуючих його людей, а також підставою для виявлення інтересу й наслідування їм.

Відбувається формування системи особистісних цінностей, що визначають зміст діяльності підлітка, сферу його спілкування, вибірковість ставлення до людей, оцінки цих людей і самооцінки.

У підлітковому віці створюються непогані умови для формування організаторських здібностей, діловитості, заповзятливості й т. ін. Подібні особистісні якості можуть розвиватись у всіх сферах діяльності, до яких залучений підліток і які можуть бути організовані на груповій основі, - навчання, праця, гра.

У навчанні дані якості особистості формуються та розвиваються тоді, коли підлітки самі стають організаторами навчального процесу й беруть на себе відповідальність за нього. (Дається завдання групі дітей самостійно щось прочитати, виділити, розповісти головне, виготовити наочне обладнання, матеріали та ін.) Великі можливості для прискореного розвитку ділових якостей підлітків відкриває трудова діяльність, коли діти беруть участь у ній на рівних правах з дорослими (шкільні справи). Поряд з навчанням і працею гра в цьому віці, як і раніше, несе в собі великі можливості для особистісного розвитку дітей. Однак мова йде про ділові ігри, побудовані за зразком тих, на яких навчаються мистецтву управління дорослі люди.

Психічний розвиток

У підлітковому віці досить високого рівня розвитку досягають усі без винятку пізнавальні процеси. Високого рівня розвитку досягає безпосередня й механічна пам'ять, утворюючи разом із досить розвиненим мисленням передумови для подальшого розвитку й удосконалення логічної, значеннєвої пам'яті. Високорозвиненою, різноманітною та багатою стає мова, мислення представлене в усіх його основних видах: наочно-діючому, образному та словесно-логічному.

Підлітковий вік має безліч характерних саме для даного віку протиріч і конфліктів. З одного боку, інтелектуальна розвиненість підлітків. З іншого боку, виявляється дивна інфантильність цих дітей, які зовні виглядають майже дорослими. Виникає психолого-педагогічна дилема, розв'язати яку може тільки досвідчений дорослий: ставитись до підлітка по-серйозному, тобто по-дорослому, і разом із тим звертатись до нього як до дитини, яка постійно потребує допомоги та підтримки, але зовні при цьому такого «дитячого» звертання не виявляти.

У 5-му класі замість одного вчителя з'являється кілька нових педагогів, у яких, звичайно, досить різні стиль поведінки та манера спілкування, а також прийоми ведення занять. Різні вчителі висувають різні вимоги до підлітків, що змушує їх індивідуально пристосовуватись до кожного нового вчителя.

Підлітки більш цінують знаючих учителів, суворих, але справедливих, котрі по-доброму ставляться до дітей, уміють цікаво та зрозуміло пояснювати матеріал, справедливо їх оцінюють, не поділяють клас на «підлабузників» і «нелюбимих». Особливо високо цінується підлітком ерудиція вчителя, його вміння правильно будувати взаємини з учнями.

У віці від 10 до 15-ти років у мотивах діяльності підлітка, у його ідеалах та інтересах відбуваються істотні зміни. У початковий період (10-11 років) багато підлітків дають самим собі в основному негативні особистісні характеристики. Таке ставлення до себе зберігається й надалі, у віці від 12 до 13-ти років. Однак тут воно супроводжується вже деякими позитивними змінами в самосприйнятті, зокрема підвищенням самоповаги та більш високою оцінкою себе як особистості.

У розвитку рефлексії, тобто здатності усвідомлення підлітками власних достоїнств і недоліків, спостерігається тенденція як би протилежного характеру. На початку підліткового періоду дітьми усвідомлюються в основному тільки їхні окремі вчинки в певних життєвих ситуаціях, потім - риси характеру і нарешті - глобальні особистісні особливості.

З віком міняється і сприйняття підлітками людей, які їх оточують. Еталони міжособистісного сприйняття стають усе більш узагальненими і співвідносяться не з думками окремих дорослих, як це було в молодшому шкільному віці, а з ідеалами, цінностями та нормами. Зміст оцінювальних моральних еталонів продовжує розширюватись і поглиблюватись, вони стають більш тонкими та диференційованими, індивідуально помітними.

Влив емоцій на психічні процеси

Ми легко звикаємо до того, що діти дуже емоціональні і при цьому їх емоції швидко приходять на зміну одна одній. Емоціональна сфера особистості дитини є одним з найбільш важливих показників рівня її соціальної адаптації.

Емоція - це особлива форма відображення людиною дійсності. За її допомогою створюється психічне управління активністю. Оточуюче середовище викликає в дитини той чи інший емоційний стан і тим самим впливає не тільки на способи, а й на загальну спрямованість діяльності.

Психічні процеси. Психічні процеси розподіляються на пізнавальні, емоціональні та вольові. Розподіл цей умовний, оскільки психіка цілісна, і всі психічні явища в ній взаємопов'язані. Емоції впливають на всі компоненти пізнання: уяву, пам'ять, мислення, відчування, сприйняття.

Вплив емоцій позначається на сприйнятті: для радісної дитини все навкруги приємне, розлючена людина підмічає у предметі свого гніву лише те, що посилює її роздратованість. Хороший настрій поліпшує пам'ять. Завдяки емоційній пам'яті міцно запам'ятовуються пережиті раніше випадки.

Емоції пов'язані із забуванням. Дитина швидко забуває те, що емоційно нейтральне й не має для неї великого значення. Психологічною особливістю емоціональної пам'яті є витіснення: людина забуває те, що їй неприємно пригадувати. Позитивні емоції збільшують мотивацію, а негативні її зменшують.

Вольові процеси також тісно пов'язані з емоціями. Настрій відображається на всіх етапах вольового акту: на усвідомленні мотивів, прийнятті рішення й розгортанні процесу досягнення мети, заключному виконанні прийнятого рішення. Так, емоційна привабливість мети примножує сили дитини, полегшує виконання рішення. Разом з тим рішення, прийняті у стані емоціонального напруження, потім не виконуються. Здібності до вольового зусилля знижені в дітей, які знаходяться у пригніченому стані.

Дитину, яка відчуває страх і тривогу, можна визначити як несміливу, тиху, неспокійну, покірну, невпевнену, нервозну, напружену, перелякану.

Дитину у стані дисфорії можна описати як похмуру, злу, роздратовану, ворожу, зневажливу, сердиту, різку, непоступливу. Дитину, яка знаходиться у стані ейфорії, характеризують як кмітливу, грайливу, товариську, хвастливу, оживлену, радісну, нетерплячу.
Пам'ятка для батьків
У спілкуванні зі своїми дітьми:

Радійте вашому синові, доньці.

Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорюючим тоном.

Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перериваючи.

Установіть чіткі та визначені вимоги до дитини.

У розмові з дитиною називайте як можна більше предметів, їх ознак, дій з ними.

Ваші пояснення повинні бути простими та зрозумілими.

Розмовляйте чітко, ясно.

Будьте терпелячими.

Спочатку запитуйте «що?», а потім «для чого?», «чому?».

Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання.

Заохочуйте цікавість, пізнання та уяву вашої дитини.

Частіше хваліть дитину.

Заохочуйте ігри з іншими дітьми.

Турбуйтесь про те, щоб у дитини були нові уявлення, про які вона могла б розповісти.

Намагайтеся, щоб дитина разом з вами щось робила по господарству.

Намагайтесь проявляти інтерес до того, що їй цікаво робити (малювати, співати тощо).

Не втрачайте почуття гумору.

Грайте з дитиною в різні ігри.

Частіше робіть щось спільно, усієї сім'єю.

Частіше спілкуйтеся зі спеціалістами, читайте книги про виховання дитини.

Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх:

Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.

Не ставте забагато запитань.

Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.

Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.

Не вигадуйте для дитини багато правил - вона перестане звертати на них увагу.

Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.

Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.
Пам'ятка батькам п'ятикласника:
У ваших дітей проблемно-переломний період, тому будьте особливо спостережливими, уважними, небайдужими.

У 5-му класі розширився обсяг основних предметів, зросла кількість предметів, тому збільшується час для підготовки уроків.

Забезпечте своїм дітям удале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками.

Програми включають більше теоретичного матеріалу. Тому слід привчати дітей міцно заучувати окремі правила з математики, української мови, географії тощо.

Уважно стежте за рівнем виразного читання ваших дітей. Хай удома виразно читають усі тексти, що задані з різних предметів.

Стежте за порадами вчителів, записаними у щоденниках і робочих зошитах.

Дбайте про те, щоб дитина навчалась бути охайною в усьому, включаючи бережне ставлення до підручників.

Ніколи не поспішайте з висновками ні про дитину, ні про вчителя - прийдіть у школу, поспілкуйтеся з учителем.

Намагайтесь придбати для сімейної бібліотеки різноманітні словники та довідкову літературу.

Пам'ятайте, що клас, де навчається ваша дитина, - ціле трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружніші, цілеспрямованіші будуть ці колективи, у тим кращій атмосфері буде формуватись ваш хлопчик чи дівчинка. Це залежить від кожного й від вас теж.

Не забувайте: дитину не слід карати за невміння, а терпеливо вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.

Керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб виховання - особистий приклад.

Дбайте про всебічний розвиток своєї дитини.

Умійте ставити себе на місце дитини.

Пам'ятайте: праця, зокрема навчальна, не завдає шкоди вихованню дитини, а бездіяльність - перший ворог.

Методичні поради для вчителів початкових класів

Забезпечувати всебічний розвиток особистості молодшого школяра.

У засвоєнні предметних знань, умінь і навичок спиратись на сформовані в дітей до школи пізнавальні вміння, розвинені психічні процеси.

Процес навчання будувати на осмисленні та усвідомленні знань, на оптимальному поєднанні репродуктивного та творчого підходів до формування предметних умінь.

Спиратись тільки на досягнутий рівень розвитку дітей; не вважати неповноцінним той рівень досягнень деяких дітей, який не відповідає віковим стандартам.

Поступово урізноманітнювати й ускладнювати форми, методи та прийоми роботи з учнями, структуру уроків.

Систематично формувати, закріплювати та розвивати в учнів уміння та навички виконувати домашні завдання, навички самостійної навчальної праці.

Розвивати мислення, пам'ять, увагу.

Проводити навчально-виховну роботу на доступному для учнів, але достатньо високому рівні труднощів для оптимального використання та розвитку їхніх сил і можливостей.

Розвивати творчі здібності учнів.

Оптимально розвивати, розширювати й ускладнювати вимоги до учнів.

Психологічно готувати учнів до переходу на предметну систему навчання, підтримувати тісний зв'язок з учителями старших класів.



Методичні поради для вчителів основної школи

Знайомитися з програмою та методикою роботи в початкових класах іспиратись на неї, зокрема після прийому випускників початкових класів.

Зберігати й розвивати традиції, які склались в учнів у процесі навчання в початкових класах.

До початку роботи з дітьми ознайомитися з ними, систематично вивчати їх і використовувати одержані дані у процесі роботи.

Забезпечити єдність вимог до учнів.

Забезпечити поступовий перехід на предметну систему викладання, нову побудову уроків, нові методи та прийоми роботи, нові вимоги до дітей тощо.

Розвивати в учнів уміння й навички самостійної роботи.

Продовжувати розвиток творчого мислення учнів.

Забезпечити поступальний рівномірно висхідний характер навчально-виховного процесу учнів з урахування вікових та індивідуальних особливостей школярів.

Виявляти й розвивати індивідуальні нахили та інтереси учнів, їхні творчі здібності. Проводити профорієнтаційну роботу.

Забезпечити міжпредметні зв'язки.

Постійно підтримувати зв'язки з колегами з метою взаємодопомоги в роботі та обміну досвідом.

Підтримувати зв'язки з учителями початкових класів, особливо під час підготовки до прийому учнів і в перші роки роботи з ними.

Протягом першого місяця навчання дітей у 5-му класі не писати зауважень у щоденники, проводити оцінювання на користь дитини, більшість уроків на початку навчального року будувати на повторенні.

Дозувати навчальне навантаження та обсяг домашнього завдання, а також знизити їх до мінімуму у вихідні дні.

Поглиблювати свої знання з проблемами забезпечення принципу наступності в педагогічному процесі.



Методичні поради для адміністрації

та педагогічного колективу навчального закладу

Розробити план організаційно-педагогічних заходів для спостереження за проходженням дітьми адаптаційного періоду та створення сприятливих умов для успішної адаптації.

Не пізніше ніж за півроку до переходу учнів на предметну систему навчання призначити класних керівників.

Забезпечувати ознайомлення навчальними програмами початкової та основної школи, організаційними формами та методами роботи з учнями на суміжних етапах навчання.

Організовувати планове (індивідуальне та групове) відвідування уроків, виховних заходів учителями суміжних класів.

Заохочувати й підтримувати зв'язки вчителів початкових класів зі своїми колишніми учнями.

Вивчати, узагальнювати та популяризувати кращий досвід роботи із забезпечення наступності в навчально-виховному процесі. У шкільних методичних кабінетах зосередити матеріали із зазначеного питання. Наступність у навчальному процесі на педагогічних радах, методичних засіданнях, конференціях.

Залучати кращих учителів до творчої розробки окремих питань наступності в педагогічному процесі (у процесі викладання окремих предметів).

Доручити класному керівнику та практичному психологу розробити заходи з усебічного вивчення кожної дитини та соціально-психологічного патронату учнів 5-х класів.

Про роботу з батьками

Поважайте роль батьків.

Заохочуйте участь.

Застосовуйте різні види, форми та стратегії для залучення батьків - будьте творчими та гнучкими.

Порозмовляйте з батьками про взаємні очікування.

Будьте терплячими.

Зосередьте увагу на сильних сторонах сім'ї й дитини та давайте позитивні відгуки.

Підтримуйте контакти.

Виражайте своє задоволення.

Намагайтеся залучити цілу сім'ю.

Організовуйте збори так, щоби батьки могли їх відвідати.

Дотримуйтесь конфіденційності.

Учіть співпрацювати.

Організовуйте співпрацю батьків з батьками.

Проводьте спільні культурні заходи.


Такий підхід до забезпечення наступності гарантує: на етапі початкової освіти - збереження цінності цього вікового періоду, пізнавально-особистісний розвиток дитини, її готовність до взаємодії з навколишнім середовищем; розвиток провідної діяльності як фундаментального новоутворення молодшого шкільного віку; спрямованість освітньо-виховної роботи на ті вимоги, які будуть пред'явлені в основній школі; на етапі базової середньої освіти - спирання на наявний рівень навчальних досягнень молодшого шкільного віку, їх активне використання в навчально-виховному процесі; індивідуальну роботу в разі інтенсивного розвитку, спеціальну допомогу в корекції несформованих на попередньому етапі якостей, розвиток провідного виду діяльності як фундаментального новоутворення середнього шкільного віку та перспективний розвиток якісно нових видів діяльності й форм взаємодії з навколишнім середовищем, нових рис особистості школяра.
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка