Державне управлніння охорони навколишнього природного середовища



Сторінка1/28
Дата конвертації01.05.2016
Розмір4.36 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛНІННЯ

ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА


В МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

РЕГІОНАЛЬНА ДОПОВІДЬ

ПРО СТАН НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

В МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ У 2010 РОЦІ

м. МИКОЛАЇВ

2011

З М І С Т




Вступ


5

1. Загальні відомості

1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості регіону

1.2. Соціальний та економічний розвиток регіону


6

6

7



2. Стан атмосферного повітря

2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря

2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами

2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря по області та в розрізі населених пунктів

2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки)

2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря

2.3. Якість атмосферного повітря в населених пунктах

2.4. Стан радіаційного забруднення атмосферного повітря

2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля

2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття

2.7. Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря


9

9

9


11

14

16



17

19

20



21

23


3. Зміна клімату

3.1. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів

3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів

3.3. Політика у сфері адаптації до зміни клімату




24

24

25



28


4. Стан водних ресурсів

4.1. Водні ресурси та їх використання

4.1.1. Загальна характеристика

4.1.2. Водозабезпеченість

4.1.3. Водокористування та водовідведення

4.2. Забруднення поверхневих вод

4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод

4.2.2. Основні забруднювачі водних об’єктів

4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод

4.3. Якість поверхневих вод

4.3.1. Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками

4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів

4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію

4.3.4. Радіаційний стан поверхневих вод

4.4. Якість питної води та її вплив на здоров’я населення

4.5. Екологічний стан Азовського та Чорного морів

4.6. Заходи щодо поліпшення стану водних об’єктів


29

29

29



30

32

37



37

39

43



44

44

49



59

59

61



69

71


5. Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, розвиток природно-заповідного фонду та формування екологічної мережі

5.1. Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, формування екологічної мережі

5.1.1. Загальна характеристика

5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біологічне та ландшафтне різноманіття

5.1.3. Заходи щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття

5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу

5.2.1. Загальна характеристика рослинного світу

5.2.2. Лісові ресурси

5.2.3. Стан використання природних недеревних рослинних ресурсів

5.2.4. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України

5.2.5. Адвентивні види рослин

5.2.6. Стан зелених насаджень

5.2.7. Заходи щодо збереження рослинного світу

5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу

5.3.1. Загальна характеристика тваринного світу

5.3.2. Стан та ведення мисливського господарства

5.3.3. Стан та ведення рибного господарства

5.3.4. Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України

5.3.5. Інвазивні види тварин та їх вплив на аборигенне біорізноманіття

5.3.6. Заходи щодо збереження тваринного світу

5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні

5.4.1. Стан і розвиток природно-заповідного фонду

5.4.2. Водно-болотні угіддя міжнародного значення

5.5. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон

5.6. Історико-культурна спадщина

5.7. Туризм як фактор впливу на довкілля



71

71



71
73

75

75



75

76

78


79

80

80



80

81

81



81

83
84

85

85

85



85

87

87



89

90


6. Стан земельних ресурсів і ґрунтів

6.1. Структура та використання земельних ресурсів

6.1.1. Структура та динаміка змін земельного фонду

6.1.2. Господарська освоєність земельних угідь

6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси

6.3. Стан і якість ґрунтів

6.3.1. Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення

6.3.2. Забруднення ґрунтів

6.3.3. Деградація грунтів

6.4. Оптимізація використання та охорона земель




92

92

92



94

94

94



94

95

95



96


7. Надра

7.1. Мінерально-сировинна база

7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази

7.2. Система моніторингу геологічного середовища

7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість

7.2.2. Екзогенні геологічні процеси

7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр

7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр




98

98

98



100

100


108

114


114


8. Відходи

8.1. Структура утворення та накопичення відходів

8.2. Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення)

8.3. Використання відходів як вторинної сировини

8.4. Транскордонні перевезення відходів

8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами




115

115


117

120


121

121



9. Екологічна безпека

9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки

9.2. Об’єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку

9.3. Радіаційна безпека та радіоекологія

9.3.1. Радіаційне забруднення територій

9.3.2. Радіоактивні відходи




123

123


126

127


127

130



10. Промисловість та її вплив на довкілля

10.1. Структура та обсяги промислового виробництва

10.2. Вплив на довкілля

10.2.1. Гірничодобувна промисловість

10.2.2. Металургійна промисловість

10.2.3. Хімічна та нафтохімічна промисловість

10.2.4. Харчова промисловість

10.3. Заходи з екологізації промислового виробництва




130

130


132

132


132

133


134

134


11. Сільське господарство та його вплив на довкілля

11.1. Соціально-економічні тенденції в сільському господарстві

11.2. Вплив на довкілля

11.2.1. Внесення мінеральних і органічних добрив на оброблювані землі і під багаторічні насадження

11.2.2. Використання пестицидів

11.2.3. Екологічні аспекти зрошення та осушення земель

11.2.4. Тенденції в тваринництві

11.3. Органічне сільське господарство




135

135


137
137

138


138

141


142

12. Енергетика та її вплив на довкілля

12.1. Структура виробництва та використання енергії

12.2. Ефективність енергоспоживання

12.3. Вплив енергетичної галузі на довкілля

12.4 Використання відновлювальних джерел енергії та розвиток альтернативної енергетики


142

142


143

144


145

13. Транспорт та його вплив на довкілля

13.1. Транспортна мережа області

13.1.1. Структура та обсяги транспортних перевезень

13.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів

13.2. Вплив транспорту на довкілля

13.3. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля




147

147


147

149


149

150


14. Збалансоване виробництво та споживання

14.1. Структурна перебудова та екологізація економіки

14.2. Впровадження елементів «більш чистого виробництва»

14.3. Ефективність використання природних ресурсів

14.4. Тенденції та характеристика споживання


150

150


151

151


153

15. Державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища

15.1. Регіональна екологічна політика

15.2. Удосконалення системи управління та нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки

15.3. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства

15.4. Виконання державних цільових екологічних програм

15.5. Моніторинг навколишнього природного середовища

15.6. Державна екологічна експертиза

15.7. Економічні засади природокористування

15.7.1. Економічні механізми природоохоронної діяльності

15.7.2. Стан фінансування природоохоронної галузі

15.8. Стандартизація, метрологія у сфері охорони довкілля і природокористування

15.9. Дозвільна діяльність у сфері природокористування

15.10. Екологічний аудит та екологічне страхування

15.11. Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля

15.12. Участь громадськості у процесі прийняття екологічно значущих рішень

15.12.1. Діяльність громадських екологічних організацій

15.12.2. Діяльність громадських рад, об’єднань, тематичних робочих груп і мереж

15.13. Екологічна освіта та інформування

15.14. Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля

15.14.1. Співробітництво з Європейським Союзом

15.14.2. Залучення зовнішньої допомоги та координація діяльності щодо програм / проектів зовнішньої допомоги

15.14.3. Двостороннє та багатостороннє співробітництво




153

153
154

154

156


159

161


164

164


165

166


167

168


168

175


175

179


182

184


184
185

186


Висновки

186



ВСТУП
«Регіональна доповідь про стан навколишнього природно середовища в Миколаївській області у 2010 році» підготовлена державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області на виконання вимог ст. 25 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Доповідь містить узагальнені та аналітичні матеріали про використання, охорону і відтворення природних ресурсів регіону, державний екологічний моніторинг довкілля, державну політику та контроль у галузі охорони природи та природокористування, впровадження еколого-економічних реформ, здійснення регіональних та національних екологічних програм, результати державної екологічної експертизи, поводження з відходами виробництва, радіаційну безпеку, вплив якості довкілля на стан здоров’я населення, екологічне інформування населення, освіту, громадські екологічні рухи, стан і перспективи наукових досліджень в галузі екології та раціонального природокористування, міжнародне співробітництво з питань охорони довкілля.

Підведені підсумки та визначено основні пріоритети екологічної політики в області на 2011 рік.

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості регіону.
Як окрема політико-адміністративна одиниця України, Миколаївська область була створена 22 вересня 1937 року.

У сучасних межах область розташована між 46°30' і 48°15' північної широти та між 30°15' і 33°05' східної довготи. За розмірами території вона знаходиться на 15 місці серед політико-адміністративних формувань України. Площа – 24,6 тис.км2.

Кількість населення – 1180,4 тис. осіб (на 1 червня 2011 року).

Центр області – місто Миколаїв.

За особливістю природних умов Миколаївська область розташована на півдні країни в межах двох фізико-географічних зон – лісостепової (Кривоозерський і західна половина Первомайського району) і степової (решта території) в басейні нижньої течії ріки Південний Буг.

На заході межує з Одеською, на півночі з Кіровоградською, на сході та північному сході з Дніпропетровською та на південному сході з Херсонською областями. Південна частина Миколаївщини омивається водами Чорного моря.

Клімат у Миколаївській області помірно-континентальний з м’якою малосніжною зимою та жарким посушливим літом. Середньорічні температури: літня – плюс 21,1°С, зимова – мінус 2°С. Річна кількість опадів коливається від 400 мм на півдні області до 550 мм – на півночі.

Середня кількість днів з опадами становить 5-9 на місяць. Максимум випадає влітку, переважно у вигляді злив. З несприятливих кліматичних явищ на території області спостерігаються суховії (у теплий період року – 15-20 днів), пилові бурі (від 5 на заході до 9 днів на сході), посухи (вересень-жовтень), град (4 дні). Північна частина Миколаївської області належить до посушливої, дуже теплої, південна – до дуже посушливої, помірно жаркої з м'якою зимою.

Внутрішні води включають річки, лимани, озера, водосховища і ставки.

В області нараховується 120 великих, середніх та малих річок загальною довжиною в межах області 3609,34 км.

Основна водна артерія області – річка Південний Буг. У межах Миколаївської області її довжина складає 257 км. Притоки Південного Бугу: ліві – Мертвовод (92 км), Гнилий Єланець (72 км), Сухий Єланець (68 км), Велика Корабельна (40 км), Синюха (24 км); праві – Чичиклея (86 км), Бакшала (85,5 км), Чертала (60,6 км), Кодима (59 км).

Друга за довжиною річка – Інгул (179 км) – впадає в Бузький лиман.

На півдні області внаслідок затоплення морем гирлових ділянок річок сформувалося дев’ять лиманів, найбільшими з яких являються: Дніпровсько-Бузький (63 км), Тилігульський (60 км), Бузький (42 км), Березанський (26 км).

До території області належать чотири невеликі острови: Довгий (7 км), Майський (4 км), Березань (0,9 км), Круглий (0,6 км), а також частина Кінбурнського півострова (40 км).



1.2. Соціальний та економічних розвиток регіону.
Сприятливі умови розташування Миколаївської області обумовили формування на її території потужної багатогалузевої промисловості, розвиненого агропромислового комплексу, розгалуженої транспортної мережі, портового господарства й створення значної виробничої, наукової й соціальної інфраструктури.

Економічний потенціал регіону становлять більше 200 промислових і понад 2,3 тис. малих підприємств всіх форм власності, понад 600 сільськогосподарських підприємств та 4,3 тис. фермерських господарств.

За підсумками 2010 року спостерігається зростання в усіх секторах економіки області порівняно з 2009 роком.

Розвиток промислового комплексу області. Темп зростання обсягів промислового виробництва у 2010 році, порівняно з 2009 роком, становив 110,3%. Загалом, зростання виробництва в області протягом 2010 року відбулося за всіма основними видами промислової діяльності: у добувній промисловості – на 21,1%; переробній – на 11,2%, у виробництві харчових продуктів – на 14,4%, машинобудуванні – на 11,6%, виробництві іншої неметалевої мінеральної продукції – на 15,8%, металургійному виробництві – на 3,6%, легкій промисловості – на 8,5%, у виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води – на 7,2%.

Сільське господарство. Темпи зростання обсягів виробництва продукції сільського господарства по області у 2010 році порівняно з 2009 роком склали 101,0%. У 2010 році вироблено 2200,7 тис.т зернових.

Будівельна діяльність. За 2010 рік підприємствами області виконано будівельних робіт на суму 1246,5 млн.грн., що на 30,7% більше від обсягу робіт, виконаних у 2009 році.

На будівництво та реконструкцію об’єктів соціального значення, на яких виконувались роботи у 2010 році, передбачалось 104,36 млн.грн. Станом на 1 січня 2011 року за рахунок усіх джерел фінансування виконано робіт на суму 72,78 млн.грн. Фактично профінансовано 84,995 млн.грн. або 87,2% від запланованого обсягу на поточний рік.



Транспорт та зв’язок. За підсумками 2010 року обсяг перевезених вантажів проти 2009 року збільшився на 1,1% і становив 5,9 млн.т. Упродовж 2010 року на водних причалах області оброблено 2415 суден, з них 2241 – закордонних. Відправлення вантажів авіаційним транспортом проти 2009 року зросли у 11 разів, пасажирів – на 18,4%. Автомобільним транспортом перевезено 138 млн. пасажирів. Послугами електротранспорту скористалися 31,2 млн. осіб (18,4% загальної кількості).

Зовнішньоекономічна діяльність. За 2010 рік обсяги експорту товарів та послуг області становили 1800,5 млн.дол.США, імпорту – 925,1 млн.дол.США і збільшились порівняно з минулорічним періодом відповідно на 5,4% та 12,3%. Зберігається позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами, яке дорівнює за 2010 рік 875,4 млн.дол.США., коефіцієнт покриття експортом імпорту склав 1,95.

За 2010 рік приріст іноземного капіталу склав 18,5 млн.дол.США порівняно з 11,1 млн.дол.США у 2009 році, темпи зростання обсягу прямих іноземних інвестицій склали 111,4%.


Стан розвитку споживчого ринку області. Оборот роздрібної торгівлі за всіма каналами реалізації за 2010 рік склав 12464,6 млн.грн. з темпом росту до 2009 року 105,2%.

Інвестиційна діяльність. На території області успішно реалізуються інвестиційні проекти, зокрема, з розвитку морегосподарського комплексу на території ДП «Миколаївський морський торговельний порт», будівництво річкового флоту та терміналів для перевалки зернових та олійних культур ТОВ СП «Нібулон», у розвитку металургійного виробництва ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» реалізується проект по збільшенню випуску глинозему до 1,7 млн.т на рік, енергозберігаючий проект по заміні природного газу на вугілля ПАТ «Югцемент», розширення виробництва продукції машинобудування підприємствами «Зоря-Машпроект» та «Первомайськдизельмаш», використання новітніх технологій на ВАТ «Зелений Гай» (експлуатація гібридних установок для вироблення електроенергії, біогазових установок та ін.), створення вітроелектростанцій (вітропарки «Березанський» - потужністю 200 МВт., «Очаківський» - потужністю 300МВт.) (для порівняння потужність 1 блоку ЮУ АЕС становить 1 млн .МВт).

В грудні 2010 року розпочав виробничу діяльність Бандурський маслоекстраційний завод - потужність 1500 т на добу переробки насіння маслинних культур.

В листопаді-грудні 2010 року представниками місії SAPROF від Японської агенції з міжнародного співробітництва (JICA) розпочато роботу з реалізації проекту спорудження мостового переходу через річку Південний Буг у місті Миколаєві.

Розвиток житлово-комунального господарства. Консолідовані видатки державного, обласного, місцевих бюджетів та власних коштів підприємств на утримання, модернізацію і розвиток житлово-комунального господарства склали 182,8 млн.грн., що перевищує показники минулого року (2009 рік – 151,8 млн.грн.).

Виконання місцевих бюджетів області. Суб’єктами підприємницької діяльності та фізичними особами на території області за 2010 рік сплачено податків і зборів до державного і місцевих бюджетів в сумі 5135,3 млн.грн., що на 484,0 млн.грн. (на 10,4%) більше, ніж за відповідний період 2009 року, в тому числі до державного бюджету – 3612,8 млн.грн. (на 10,8% більше 2009 року або на 350,7 млн.грн.), до місцевих – 1522,56 млн.грн. (на 9,6% більше ніж за аналогічний період минулого року або на 133,3 млн.грн.).

Соціальний захист. У 2010 році державні допомоги постійно отримували майже 19% сімей області, що в 1,6 рази більше ніж у 2009 році. З метою наближення соціальних послуг до мешканців області збережено 305 сільських, селищних центрів соціального захисту населення на функціонування яких з місцевих бюджетів у 2010 році виділено 6 млн.грн.

2. СТАН АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ
2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Охорона атмосферного повітря – ключова проблема оздоровлення навколишнього природного середовища. Атмосферне повітря займає особливе положення серед інших компонентів біосфери, виконуючи складну захисну функцію: оберігаючи Землю від абсолютно холодного Космосу і потоку сонячних випромінювань. У атмосфері йдуть глобальні метеорологічні процеси, формується клімат і погода, затримується маса метеоритів. Його значення для всього живого на Землі неможливо переоцінити. При цьому повітря повинне мати певну чистоту і будь-яке відхилення від норми небезпечне для здоров’я.

Внаслідок діяльності людини в атмосферу потрапляє значна кількість забруднюючих речовин, зокрема при спалюванні різних видів палива (для опалення, виробництва електроенергії, під час експлуатації транспортних засобів) та при роботі промислових підприємств.

Особливо актуальною ця проблема є для індустріальних областей, в тому числі і для Миколаївської, хоча область і не увійшла в перелік регіонів з високим забрудненням атмосфери, що зумовлено відсутністю підприємств хімічної та вугільної промисловості. Слід відмітити, що рівень техногенного навантаження на навколишнє природне середовище Миколаївської області нижчий, ніж в середньому по Україні. Так, у розрахунку на 1 км2 території регіону припадало 3 т викинутих в атмосферу забруднюючих речовин. В середньому по країні зазначені показники становили відповідно 11 т.
2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами.
2010 року в атмосферне повітря області надійшло 83,10 тис.т забруднюючих речовин, що на 2,7 тис.т (3,2%) менше, ніж у 2009 році (табл. 2.1.1.1. та 2.1.1.2.), в тому числі:

- зі стаціонарних джерел забруднення до атмосфери надійшло 21,45 тис.т забруднюючих речовин, що на 2,98 тис.т, або на 12,2% менше ніж у 2009 році;

- від пересувних джерел 61,65 тис.т, що на 0,4% більше ніж минулого року.

Крім того, в атмосферу було викинуто 2,6 млн.т діоксиду вуглецю (парникового газу), який впливає на зміну клімату.


Таблиця 2.1.1.1. Динаміка викидів в атмосферне повітря


Роки

Викиди в атмосферне повітря, тис.т.

Щільність викидів у розрахунку на 1 км2, т

Обсяги викидів у розрахунку на 1 особу, кг

Обсяг викидів на одиницю ВРП, т/млн.грн.

Всього

у тому числі

стаціонарними джерелами

пересувними джерелами

2000

54,23

11,43

42,80

2,21

42,14

16,36

2005

71,45

24,29

47,16

2,91

58,20

7,48

2006

85,80*

21,19

64,61

2,8

56,80

7,22

2007

86,66*

22,66

64,002

3,5

71,76

5,78

2008

89,61*

25,78

63,83

3,64

74,69

4,67

2009

85,82*

24,43

61,39

3,49

72,0

4,22

2010

83,10*

21,45

61,65

3,38

70,0

-**

* Запроваджено новий метод розрахунку викидів від транспортних засобів.

** Данні про ВРП за 2010 рік Держкомстатом будуть представлені у 2012 році.
Таблиця 2.1.1.2. Динаміка викидів в атмосферне повітря (стаціонарні джерела та автотранспорт)


Викиди по області

2004 р.

2005 р.

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

Загальна кількість викидів в атмосферне повітря по області, тис.т.

у тому числі:



70,71

71,45

85,80*

86,66*

89,61*

85,82*

83,10*

від стаціонарних джерел

забруднення, тис.т.



22,21

24,29

21,19

22,66

25,78

24,43

21,45

від автотранспорту, тис.т.

44,74

43,45

43,57

54,98

54,60

52,57

51,1

* Новий метод розрахунку викидів від транспортних засобів.


Динаміка викидів в атмосферне повітря у 2000 та 2005-2010 рр. в розрізі джерел надходження (стаціонарні джерела та автотранспорт) представлена на мал. 2.1.1.1.

Мал. 2.1.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, тис.т
Основними забруднюючими речовинами, що потрапляють в повітряний басейн при експлуатації транспортних засобів та виробничої техніки є оксид вуглецю (71% або 43,8 тис.т), діоксид азоту (14,6% або 9,0 тис.т), неметанові леткі органічні сполуки (10,9% або 6,7 тис.т). У значно менших кількостях в атмосферу викидалися специфічні речовини: діоксид сірки (898,8 т), метан (193,6 т), оксид азоту (76,4 т), бенз(а)пірен (5 т), аміак (0,6 т). Крім того, від роботи двигунів пересувних джерел забруднення було викинуто 908,9 тис.т діоксиду вуглецю.

Щодо викидів від стаціонарних джерел, то їх частка становить 25,8% від загального обсягу забруднюючих речовин, що надійшли в атмосферу області.



У 2010 році 292 підприємства та організації області звітували про викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами (табл. 2.1.1.3.), що на 27 (8,5%) підприємств менше ніж минулого року.
Таблиця 2.1.1.3. Основні показники охорони атмосферного повітря





2004 р.

2005 р.

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

Кількість підприємств, які мали викиди та звітували за формою 2-ТП повітря, одиниць

371

356

339

340

335

319

292

Обсяги викидів, тис.т

22,168

24,29

21,19

22,66

25,78

24,43

21,45

Викинуто шкідливих речовин у розрахунку на душу населення, кг

18

20

17

19

21,5

20,5

18,0

Викинуто шкідливих речовин у розрахунку на 1 км2 території, кг

902

989

862

922

1048

994

872

Викинуто в середньому одним підприємством, т

60

68

63

67

77

76,5

73,5

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка