Державна служба статистики україни



Сторінка2/3
Дата конвертації16.04.2016
Розмір0.57 Mb.
1   2   3

S.11001 Державні нефінансові корпорації


До державних нефінансових корпорацій відносяться корпорації та квазікорпорації, які є резидентами й контролюються органами державного управління; при цьому контроль за корпорацією визначається шляхом розроблення генеральної політики корпорації та призначення директорів (якщо існує така необхідність). Органи державного управління можуть одержати можливість щодо здійснення контролю за корпорацією шляхом:

  • придбання контрольного пакета акцій, які надають право голосу, чи встановлення інших форм контролю за більш ніж половиною голосів акціонерів;

  • прийняття спеціального законодавства, наказу чи положення, що надає органам державного управління право визначати політику корпорації чи призначати її директорів.

Для здійснення контролю більш ніж половиною голосів акціонерів органи державного управління необов’язково повинні володіти акціями, які надають право голосу. Державна корпорація, наприклад, може бути дочірньою корпорацією іншої державної корпорації, основна частина голосів якої належить цьому органу, а також квазікорпорацією, яка перебуває у безпосередній власності органів державного управління.

S.11002 Приватні нефінансові корпорації


Приватні нефінансові корпорації включають усі нефінансові корпорації-резиденти, які не контролюються органами державного управління чи інституційними одиницями-нерезидентами. Такі корпорації можуть контролюватися (але можуть і не контролюватися) іншими інституційними одиницями-резидентами, але їхньою характерною рисою є те, що вони не підлягають контролю з боку органів державного управління чи з-за кордону.

Цей підсектор уключає також ринкові НКО, які здійснюють виробництво товарів і нефінансових послуг.



S.11003 Нефінансові корпорації під іноземним контролем

До нефінансових корпорацій під іноземним контролем відносяться корпорації-резиденти, що контролюються інституційними одиницями-нерезидентами. Цей підсектор уключає:



  • дочірні корпорації корпорацій-нерезидентів;

  • корпорації, які діють виключно на основі власності іноземців чи іноземних юридичних осіб або придбані повністю у власність цих осіб.

S.12 Фінансові корпорації

Фінансові корпорації (установи) включають усі корпорації-резиденти, які переважно зайняті наданням фінансових послуг іншим інституційним одиницям, у тому числі послуги страхування і пенсійних фондів.

Фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає фінансові послуги, внесена до відповідного реєстру, який ведеться національним регулятором у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, корпоративні інвестиційні фонди, довірчі товариства, страхові компанії, установи недержавного пенсійного забезпечення, фінансові компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Фінансовою послугою визнаються операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Сектор фінансових корпорацій складається з такої сукупності інституційних одиниць:


  • усі фінансові корпорації (як вони визначені в СНР, а не тільки корпорації, зареєстровані як акціонерні товариства) незалежно від того, резидентами яких країн є їхні акціонери;

  • дочірні підприємства корпорацій-нерезидентів, які надають фінансові послуги на території України тривалий період;

  • усі НКО, які надають ринкові фінансові послуги.

Надання фінансових послуг є предметом суворого регулювання, зазвичай одиниці, що надають фінансові послуги, не виробляють інших товарів та послуг.

Фінансові корпорації можуть бути поділені на три широкі категорії, а саме:



  • фінансові посередники;

  • допоміжні фінансові корпорації;

  • інші фінансові корпорації.

Фінансові посередники - це інституційні одиниці, які беруть зобов'язання від свого імені з метою придбання фінансових активів шляхом здійснення фінансових операцій на ринку. Вони включають страхові корпорації та пенсійні фонди.

Допоміжні фінансові корпорації представляють інституційні одиниці, які в основному зайняті обслуговуванням фінансових ринків, але не набувають у власність фінансових активів і зобов'язань, з якими вони мають справу.

Інші фінансові корпорації представляють інституційні одиниці, що надають фінансові послуги, при цьому основна частина їх активів і зобов'язань не продається на відкритих фінансових ринках.

Сектор фінансових корпорацій поділений на дев'ять підсекторів відповідно до їх діяльності на ринку і ліквідності зобов'язань:



  • Національний банк України;

  • корпорації, що приймають депозити;

  • фонди грошового ринку;

  • інвестиційні фонди негрошового ринку;

  • інші фінансові посередники, крім страхових корпорацій та пенсійних фондів;

  • допоміжні фінансові корпорації;

  • кептивні фінансові корпорації;

  • страхові корпорації;

  • пенсійні фонди.

Кожен з цих дев'яти підсекторів описаний нижче в цьому розділі. Підсектор 6 відповідає допоміжним фінансовим корпораціям; підсектор 7 відповідає іншим фінансовим корпораціям. Усі інші підсектори є фінансовими посередниками того чи іншого типу.

S.121 Національний банк України

Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також у межах своїх повноважень цінової стабільності.



S.122 Корпорації, що приймають депозити

До цього підсектору включаються корпорації, що приймають депозити та здійснюють фінансове посередництво як основний вид діяльності. З цією метою вони приймають зобов'язання у формі депозитів або фінансових інструментів (таких як короткострокові депозитні сертифікати), які є близькими аналогами депозитів. Зобов'язання корпорацій, які приймають депозити, зазвичай здійснювати операції з грошима в широкому визначенні.

До цього підсектору відносяться:


  • комерційні банки;

  • ощадні банки;

  • розрахункові банки, що здійснюють операції з перенесення сум з одного рахунку на інший, у тому числі через мережу поштових відділень або електронними засобами;

  • кредитні спілки;

  • інші фінансові корпорації, що приймають депозити або випускають близькі аналоги депозитів.

S.123 Фонди грошового ринку

Фонди грошового ринку представляють інституційні одиниці, які акумулюють кошти шляхом продажу акцій, паїв або сертифікатів юридичним особам або населенню. Отримані кошти інвестуються головним чином в інструменти грошового ринку, облігаціїhttps://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B3%D0%B0%D1%86%D0%B8%D0%B8, казначейські сертифікати та векселі, депозитні сертифікати, ощадні сертифікати та інструменти, які мають на меті отримати норму доходу, яка близька до процентної ставки інструментів грошового ринку. Зважаючи на особливий характер цих інструментів, у які інвестують інвестиційні програми, їхні акції або паї можуть розглядатися як близькі аналоги депозитів.

До цього підсектору належать:


  • корпоративні інвестиційні фонди, у тому числі довірчі інвестиційні фонди;

  • пайові інвестиційні фонди;

  • інші колективні інвестиційні схеми, акції або паї яких є близькими замінниками депозитів.



S.124 Інвестиційні фонди негрошового ринку

Інвестиційні фонди негрошового ринку представляють інституційні одиниці, які залучають кошти населення, що інвестуються, головним чином у нерухомість або інші нефінансові активи.

До цього підсектору належать фонди фінансування будівництва та фонди операцій з нерухомістю.

S.125 Інші фінансові посередники, крім страхових корпорацій та

пенсійних фондів

Цей підсектор уключає фінансові корпорації, які зайняті наданням фінансових послуг від власного імені шляхом прийняття зобов'язань у формі, відмінній від грошової, депозитів або близьких аналогів депозитів, з метою придбання фінансових активів, беручи участь у фінансових операціях на ринку. Характерна особливість фінансового посередництва полягає в тому, що операції, що відображаються на обох сторонах балансу активів і пасивів, здійснюються на відкритих ринках.

До цього підсектору відносяться:


  • фінансові корпорації, які займаються трансформацією активів у цінні папери; 

  • дилери, які займаються цінними паперами та похідними фінансовими активами; 

  • фінансові корпорації, що займаються кредитуванням, уключаючи компанії, які несуть відповідальність за фінансовий лізинг і за особисті або комерційні фінанси; 

  • фінансові корпорації, що забезпечують кліринг і врегулювання розрахунків за операціями з цінними паперами та похідними фінансовими інструментами;

  • спеціалізовані фінансові корпорації, які надають короткострокове фінансування для злиття і поглинань корпорацій, фінансування експорту та імпорту, факторингові послуги, венчурний капітал і капітал для розвитку.

S.126 Допоміжні фінансові корпорації

До цього підсектору включаються фінансові корпорації, в основному пов'язані з операціями з фінансовими активами і зобов'язаннями, які не передбачають, що допоміжна корпорація стає власником фінансових активів та зобов'язань, що є предметами операцій.

До цього підсектору відносяться:


  • страхові брокери, оцінювачі збитків та вимог (незалежні оцінювачі або державні оцінювачі, найняті власником поліса), консультанти з питань страхування та пенсійного забезпечення;

  • брокери по операціях з позиками та цінними паперами, консультанти з питань інвестування;

  • корпорації, що розміщують позики, які управляють випуском цінних паперів; 

  • корпорації, основною функцією яких є гарантування шляхом індосаменту векселів або аналогічних інструментів;

  • корпорації, які займаються похідними фінансовими інструментами та інструментами хеджування, такими як свопи, опціони і ф'ючерси (без їхнього випуску);

  • корпорації, що забезпечують інфраструктуру фінансових ринків;

  • фондові біржі;

  • пункти обміну іноземної валюти;

  • некомерційні організації, що обслуговують фінансові корпорації; 

  • головні офіси фінансових корпорацій, які в основному займаються контролем фінансових корпорацій або груп фінансових корпорацій, але самі не здійснюють операцій фінансових корпорацій.

S.127 Кептивні фінансові корпорації

Кептивні фінансові корпорації включають інституційні одиниці, що надають фінансові послуги на відкритих фінансових ринках щодо частини активів або зобов'язань. До їх числа включаються одиниці, які здійснюють операції тільки в рамках обмеженої групи одиниць (таких, як дочірні фінансові корпорації), або дочірні корпорації, що належать одній і тій же холдинговій корпорації, або одиниці, які надають позику з власних коштів, наданих тільки одним спонсором.

До кептивних фінансових корпорацій належать кредитні організації, створені фінансово-промисловою групою або приватними особами для обслуговування своїх інтересів.

Основні ознаки кептивності корпорацій:



  • приналежність вузькому колу власників - фізичним або юридичним особам;

  • пільгове обслуговування закритого кола клієнтів;

  • залучення коштів під проекти певної фінансово-промислової групи;

  • пільгове кредитування власників кредитної організації та пов'язаних з ними компаній.

До цього підсектору відносяться такі фінансові корпорації:

  • трасти;

  • холдингові корпорації, які є лише власниками активів (власники контрольного пакета акціонерного капіталу), або групи дочірніх компаній, основною діяльністю яких є володіння групою одиниць без здійснення оперативного управління цими одиницями, надання будь-яких інших послуг підприємствам, що управляють акціонерним капіталом;

  • одиниці спеціального призначення (ОСП);

  • одиниці, які надають фінансові послуги, використовуючи виключно власні кошти або кошти, надані спонсором широкому колу клієнтів, і приймають фінансовий ризик дефолту боржників.

До них відносяться:

  • корпорації, що надають кредити та позики з коштів, отриманих від спонсора, наприклад, від органу державного управління або некомерційної організації;

  • ломбарди.

S.128 Страхові корпорації

До цього підсектору відносяться страхові корпорації, які надають послуги зі страхування життя, страхування від нещасних випадків, хвороби, пожеж або за будь-якими формами страхування іншим інституційним одиницям чи групам інституційних одиниць, а також послуги з перестрахування іншим страховим корпораціям.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

До страхових корпорацій також відносяться:



  • кептивні страхові корпорації, тобто страхові корпорації, які обслуговують тільки їх власників;

  • компанії, що надають гарантії по депозитах;

  • інші компанії, що надають стандартизовані гарантії, діють як страховики, отримуючи страхові премії, і мають резерви.

S.129 Пенсійні фонди

До цього підсектору відносяться пенсійні фонди, які є юридичними особами і мають статус неприбуткових організацій (непідприємницькі товариства), функціонують та проводять діяльність виключно з метою нагромадження пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснюють пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду.

Пенсійні зобов'язання виникають тоді, коли роботодавець або органи державного управління зобов'язують або заохочують членів домашніх господарств брати участь у програмах соціального страхування, які забезпечать дохід пенсіонерам.

Законодавством визначено три види пенсійних фондів:



  • відкриті фонди – пенсійні фонди, учасниками яких можуть бути будь-які фізичні особи незалежно від місця та характеру їхньої роботи;

  • корпоративні фонди – пенсійні фонди, засновниками яких є юридична особа-роботодавець або декілька юридичних осіб-роботодавців та до яких можуть приєднуватися інші роботодавці-платники. Учасниками цих фондів можуть бути виключно фізичні особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з роботодавцями-засновниками та роботодавцями-платниками цих фондів;

  • професійні фонди – пенсійні фонди, засновником (засновниками) яких можуть бути об’єднання юридичних осіб-роботодавців, об’єднання фізичних осіб, включаючи професійні спілки (об’єднання професійних спілок), або фізичні особи, пов’язані за родом їхньої професійної діяльності (занять). Учасниками таких фондів можуть бути виключно фізичні особи, пов’язані за родом їхньої професійної діяльності (занять), визначеної у статуті фонду.

Пенсійний фонд України класифікується у секторі "Загального державного управління".

S. 13 Сектор загального державного управління

Сектор загального державного управління (ЗДУ) об’єднує юридичних осіб, для яких основною діяльністю є виконання функцій законодавчої, виконавчої або судової влади відносно інших інституційних одиниць у межах певної території. Вони мають повноваження збирати податки та інші обов’язкові платежі, а також витрачати їх відповідно до урядової політики.

Головною функцією законодавчої влади є розробка законів, обов’язкових для виконання, затвердження Державного бюджету України, здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади.

Орган виконавчої влади - окремий вид органів державної влади, який згідно з конституційним принципом поділу державної влади має своїм головним призначенням забезпечення функціонування однієї гілки державної влади – виконавчої.

Судова влада здійснює правосуддя, забезпечує захист прав від будь-яких посягань, від кого б вони не виходили.

Крім того, цей сектор уключає державні установи, що мають усі характеристики інституційної одиниці, які створюються для виконання конкретних функцій, мають пряме джерело доходів і відносну свободу в прийнятті рішень щодо їхнього використання. До них належать різні державні позабюджетні фонди та фонди соціального забезпечення.3

Державні установи, як правило, є неринковими виробниками, які надають товари та послуги домашнім господарствам або суспільству в цілому в основному безкоштовно або за економічно незначущими цінами для досягнення певних політичних або соціальних цілей. Надходження від реалізації товарів і послуг за економічно незначущими цінами становлять частину неринкової продукції цих установ і поступають до державного бюджету.

Сектор загального державного управління включає:



  • усі одиниці центральних, регіональних, місцевих органів управління;

  • усі неринкові некомерційні організації (НКО), які контролюються і в основному фінансуються органами управління.

НКО, які контролюються і в основному фінансуються державними
установами, – це юридичні особи, які з правової точки зору не є органами управління, але вважається, що вони проводять державну політику і фактично є частиною органів ЗДУ.

Визначення контролю над НКО з боку державних органів управління визначається за п'ятьма показниками контролю:



  • призначення керівників

  • положення та інші статутні й регламентні документи НКО;

  • контрактні документи та угоди;

  • ступінь фінансування з державного бюджету;

  • можливість зазнавати ризиків.

Розподіл сектору ЗДУ за підсекторами здійснюється так:

  • центральні органи державного управління;

  • регіональні та місцеві органи управління;

  • фонди соціального страхування.

S.1311 Центральні органи державного управління

До цього підсектору відносено органи державної влади, повноваження яких поширюються на всю територію країни (крім фондів соціального страхування). До цього підсектору належать Президент України, законодавча, виконавча та судова гілки влади.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України.

Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, який забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування. До системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні служби, агентства, інспекції, державні комітети, органи державної влади зі спеціальним статусом. Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Система судів загальної юрисдикції будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності і складається з:


  • місцевих судів та окружних адміністративних судів;

  • апеляційних судів;

  • вищих спеціалізованих судів: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України;

  • Верховного Суду України – найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції.

Крім того, до цього підсектору належать неринкові НКО, які контролюються центральними органами державного управління та фінансуються з державного бюджету.

S.1312.1 Регіональні та місцеві органи державного управління

Підсектор регіональних та місцевих органів державного управління складається з окремих інституційних одиниць, що здійснюють деякі функції уряду на рівні, який нижче рівня центральних органів управління та інституційних одиниць, які представляють органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. До цього підсектору належать місцеві державні адміністрації, які здійснюють виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також неринкових НКО, які контролюються регіональними органами управління, а також органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст. Також є районні та обласні ради представлені інституційними одиницями, чиї повноваження поширюються на окремі регіони, країни.

Регіональні органи управління можуть бути власниками корпорацій або контролювати їх так само, як це здійснюють центральні органи управління. Аналогічно, вони можуть мати одиниці, які зайняті ринковим виробництвом, і в цьому випадку відповідні одиниці-виробники повинні розглядатися як квазікорпорації, якщо їх операції та рахунки відповідають прийнятим визначенням. Сільські, селищні, міські ради можуть за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.

Трактування виробництва товарів і послуг одиницями регіональних та місцевих органів управління здійснюється за тими самими правилами, які застосовуються щодо центральних органів управління. Такі одиниці, як муніципальні театри, музеї, басейни тощо, які надають товари та послуги на ринковій основі, повинні розглядатися як квазікорпорації, якщо є відповідна інформація в рахунках, і повинні бути віднесені до сектору нефінансових корпорацій. Одиниці, що надають послуги на неринковій основі, такі як послуги в галузі освіти та охорони здоров'я, залишаються невід'ємною частиною регіональних і місцевих органів управління, до якої вони належать.



S.1313 Фонди соціального страхування

Цей підсектор складається з інституційних одиниць, які представлені фондами соціального забезпечення, що функціонують на всіх рівнях управління.

Керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування в Україні забезпечується інституційними одиницями, які провадять: акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інші функції згідно із затвердженими статутами.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється цільовими страховими фондами соціального страхування (Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань), які є некомерційними самоврядними організаціями, а також Державною службою зайнятості, яка є виконавчим органом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Страхові фонди діють на підставі статутів, що затверджуються у порядку, визначеному законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Цільові страхові фонди не можуть займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої їх створено, та використовувати свої кошти на цілі, не пов'язані з цією діяльністю.

Кошти цільових страхових фондів не включаються до складу Державного бюджету України.

До підсектору фондів соціального страхування відноситься також Пенсійний фонд.

Пенсійний фонд здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, провадить збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.

1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка