Департамент освіти і науки Київської облдержадміністрації Комунальний заклад Київської обласної ради «Центр творчості дітей та юнацтва Київщини»



Сторінка8/9
Дата конвертації16.04.2016
Розмір1.54 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА


  1. Овдієнко В.Г. Кроки крізь століття. Нариси з історії Васильківщини. – Лосятин. – 2003.- 58 с.

  2. Бейліс В.Л. Минуле Васильківщини очима сучасника. Васильків: –- 1994, – 69 с.

  3. Бейліс В.Л. На землі Васильківській. – К.: Молодь, 1992, – 96 с.


КОЗАЦЬКИМИ ШЛЯХАМИ БАРИШІВЩИНИ

Бодня Євгенія, Куницька Анна, вихованки гуртка

«Юний дослідник-краєзнавець» Баришівського

районного центру позашкільної роботи «Мрія»

Баришівский край – це козацький край. Історія рідного краю тісно переплітаєтеся з утворенням та діяльністю козацьких сотень, як військово-адміністративних одиниць Переяславського полку.

Баришівка належить до найстаріших пунктів Київщини, які виникли ще за часів Київської Русі. Поблизу селища, на дюнах, понад заплавою річки Трубіж, виявлено сліди скіфських та ранньослов'янськіх поселень: вироби з кременю, бронзи, заліза, уламки глиняного посуду, – все це свідчить про те, що тут жили люди ще за часів бронзового віку, який на території України розпочався з III тисячоліття до нашої ери.

В епоху князівства на Трубіжі та інших річках утворилася Переяславська земля, на якій в час князювання Володимира (978-1016 р.р.) засновано Перееяслівське князівство, складовою частиною якого була територія нинішньої Баришівки.

Населення Переяславської землі, зокрема Баришівки, було пов’язано спершу зі створенням оборонних укріплень, потім з виникненням козатства.

Крім козаків, які були постійними жителями Баришівки, подальше зростання населення відбувалося за рахунок селян та ремісників правобережної України. Приплив селян-втікачів на Лівобережжя сприяв зростанню козацтва. Знахідки козацької доби є свідченням про життя і діяльність козаків.

З кінця XVI століття польські пани почали прибирати до своїх рук і лівобережні землі. Селян і козаків підкорювали силою зброї. Нестерпне гноблення селян і козаків польськими панами та місцевими багатіями відбувалося по всій Україні. Люди відповідали на це повстаннями.

У 1630 році на Надніпрів'ї спалахнула боротьба між реєстровими і нереєстровими козаками. Нереєстровані козаки під проводом самого гетьмана Тараса Федоровича (Трясила) розгромили верхівку реєстрованих козаків (багатіїв). Ця збройна боротьба була поштовхом до розгортання селянських повстань. 4 квітня 1630 року повстанці Тараса Федоровича (Трясила) вступили у бій з польськими військами під Корсунем. Поляки зазнали нищівної поразки. Після цієї перемоги селянськи повстання значно посилились. Особливо активну участь у повстаннях брали селяни і козаки Переяслава, Болисполя, і Баришівки.

Так, між селами Скопці і Війтовці, що належали до містечка Баришівка, військо Тараса Трясила розгромило поляків, перетопило їх у річці, захопило обоз з усіма запасами і артилерію.

Ця подія відображена в поезії Т.Г. Шевченка і названа «Тарасова ніч»:



Обізвавсь Тарас Трясило

Гіркими сльозами:

«Бідна моя Україно,

Стоптана ляхами!

Україно, Україно!

Серце моє, ненько!

Як згадаю тебе, краю,

Заплаче серденько...

Обізвавсь Тарас Трясило

Віру рятовати,

Обізвався, орел сизий,

Та й дав ляхам знати!

Обізвався пан Трясило:

«А годі журиться!

А ходім лиш, пани-брати,

З поляками биться!»

Вже не три дні, не три ночі

Б’ється пан Трясило.

Од Лимана до Трубайла

Трупом поле крилось.

Під час боїв польська армія втратила близько 10 тисяч чоловік. Перемого повстанців під Переяславом примусила поляків розпочати переговори. За Переяславською угодою реєстрових козаків збільшилось від 6 до 8 тисяч. Угода ця складена козацькою верхівкою, була вигідна лише багатим козакам, які й попали в реєстр. Вона ж полегшила польським військам вести боротьбу з повсталими селянами і бідними козаками. Тарас Федорович з частиною незадоволених угодою козаків пішов після цього на Запоріжжя.

Незабаром після Переяславської угоди почалася жорстока розправа над селянами та козаками. У грудні 1630 року прибуло 12-тисячне шляхетського війська. Ці війська розташувалися навколо території Бориспільського староства та Баришівки з навколишніми селами. Війська грабували населення, знущалися над його звичаями, убивали їх дітей, чинили насильства.

У липні 1650 року повстання козаків і селян перекинулися на лівобережжя і розросталися з величезною силою. Київський воєвода з цього приводу писав: «Чернь повстала, панів у маєтки не пускають. І почали вбивати панів, і не відомо, чи уцілів хоч один шляхтич на Лівобережжі».

У народному повстанні 1659 року проти ката українського народу, гетьмана Виговського, Баришівчани теж брали участь. Після придушення війська Виговського Баришівка була зруйнована. І тільки в другій половині XVIII століття Баришівка почала рости, як торгівельно-ремісничий центр на Лівобережжі.

Велику роль у розвитку Баришівки зіграло козацтво. Саме в Баришівці була організована козацька сотня – адміністративно-територіальна та військова одиниця Переяславського полку у добу Гетьманщини з центром у містечку Баришівка.

Утворилася влітку 1648 року. Внесена до Зборівського реєстру (16 жовтня 1649 року) чисельністю 111 козаків. Як військово-адміністративна одиниця постійно належала до Переяславського полку. Населені пункти записані до сотні 1750 року: Баришівка, Бзів, Власівка, Волошинівка, Дернівка, Коржі, Морозівка, Гостролуччя, Пасічна, Рудницьке, Селичівка, Сезенків, Селище, Ядлівка. Так, на території села Сезенків донині є урочище Маніж, як історико-географічний об’єкт, місце де козаки тренерували коней.

У «Генеральному описі Малоросії» 1765-1769 років до сотні записано також села: Березне, Борщів, Іванків, Паришків, Скопець.

Скасована, як і інші лівобережні сотні, 1782 року. Уся територія увійшла до складу Остерського повіту Київського намісника.

Роль козацтва та Запорозької Січі в історії України унікальна і не має аналогів у історії інших народів. На певному етапі буття України козацтво взяло на себе найважливіші завдання, що стояли перед усією нацією, виступило провідною організуючою силою в їх здійсненні.

В історії українського народу мали місце три революції, у кожній з них вирували і людські цінності козаків. Отож поєднання свободи, віри, звитяги сформувало у народній уяві образ українця. І остаточну крапку у питанні хто ми є, поставив незрівнянний Тарас Шевченко:
Слава не поляже

Не поляже, а розкаже ,

Що діялось в світі,

Чия правда, чия кривда

І чиї ми діти

НАПРЯМ
«КОЗАЦЬКОМУ РОДУ

НЕМА ПЕРЕВОДУ»e:\мои документы\img3d65b8507b1465f4a9bd1d25b3912830.jpg

Юні краєзнавці збирають інформацію про історію створення, розвитку і діяльності дитячо-юнацьких, молодіжних організацій – осередків козацько-лицарського виховання у Київській області, про їх роль та значення у патріотичному та громадянському вихованні, збереженні та популяризації спадщини українського козацтва

МУЗЕЙ КОЗАЦТВА

Безсмертна Марина, учениця 10 класу

Кіровської загальноосвітньої школи

І-ІІІ ступенів Бориспільської районної ради

Для становлення людської особистості велику роль відіграє знання свого минулого та ставлення до нього. Пишатися своїм минулим, перейматися його проблемами, продовжувати справу своїх пращурів – ось які завдання ставить перед нами сьогодення. Народ без минулого, ніби дерево без коріння, – легка здобич для невсипущого Зла. Історію треба знати, вивчати, аби творити сучасне й майбутнє, не повторюючи помилок попередників.56744684 (1)

В історії кожного народу є періоди, які є визначальними для всього його подальшого існування. Беззаперечно, в історії українського народу – це період Козаччини.

Знання історії свого краю збагачує духовно, розвиває почуття патріотизму, гордості за свій народ. Шкільний музей несе величезний потенціал у вихованні учнів, допомагає формувати любов до Батьківщини, дбайливо ставитися до всього, що дісталося від попередніх поколінь. Саме музеї є скарбницею історичної та культурної спадщини, а музейні експонати – носіями безцінної інформації про історію та культуру краю.

У 2012 році за ініціативою дирекції у Кіровській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів створено Музей козацтва. Це нелегка справа, бо вмістити історію козацтва у кілька стендів – справа невдячна, це лише краплина відомостей про козацтво, це лише поштовх до пошукової роботи по вивченню історії українських козаків, вивченню родоводу Сулими, його біографії, внеску в історію нашого краю.

Матеріали для експозицій музею збирали в архівах та бібліотеках. Вчителі школи Колесник І. О. та Лесик І. А. відвідали Музей козацтва в місті Києві, в якому почерпнули досвід створення експозицій та ознайомились з матеріалами бібліотеки, в якій зберігаються цінні книги з історії козацтва.

Для висвітлення історії родоводу Івана Сулими вивчали архівні матеріали, зокрема опубліковані архіви Сулим, Скоруп, Войцеховичів та архів церкви с. Сулимівки. Особливої уваги заслуговує репродукція генеалогічного дерева Івана Сулими, створеного на основі джерел вчителями школи, як одне з найбільш детальних і повних на сьогоднішній день.

Результатом співпраці школи із краєзнавцем А.С. Зилем стала презентація книги «Сулимівський пантеон». А місцевий краєзнавець Микола Бятець написав книгу «Історія Сулимівки», яка найбільш повно розповідає історію села.

Духовну складову проекту нам допоміг розкрити настоятель храму отець Павло та співробітниця Музею-заповідника «Києво-Печерська Лавра» Галушко Оксана Іванівна, з якими школа постійно співпрацює. Вони познайомили всіх з історією церкви, старовинними іконами роду Сулим, із витоками, колористикою української народної вишивки на виставці рушників 18-20 століть.

Музей взаємодіє з громадою села, краєзнавчим музеєм Борисполя, Музеєм гетьманства м. Києва, музеями шкіл району.

Музей Козацтва створений з метою формування в учнівській молоді духовних цінностей, виховання почуття патріотизму, любові до Батьківщини, гордості за минуле і сьогодення рідного краю, прагнення захищати його інтереси, впровадження музейного матеріалу в навчально-виховний процес, включення учнів у пошуково-дослідницьку діяльність щодо відновлення та вивчення історії малої Батьківщини. Він є осередком освіти і виховання, сприяє формуванню у молодого покоління національної свідомості, почуття гордості за власний народ і державу, любові до рідної землі, свого народу, забезпеченню духовної єдності поколінь.s21529093

Фонди музею: 6 стендів з матеріалами та 6 підставних вітрин з літературою і матеріалами тематичних експозицій; 7 плакатів; репродукція родового дерева І. Сулими, репродукція гербу роду Сулим, а також прапори подаровані школі випускниками – учасниками АТО та волонтерами, з якими ми співпрацюємо. Експозиція музею складається з розділів:

1. Зародження козацтва (походження українських козаків, перші згадки; місце зародження козацтва, Великий Луг, дніпровські пороги, о. Хортиця та ін..);

2. Дмитро Вишневецький (біографічні відомості, перші походи, боротьба з татарами і турками, фортеця на Низу Дніпра – праобраз майбутньої Січі, похід у Молдавію, зрада і загибель тощо);

3. Петро Сагайдачний (походження, морські походи, Хотинська битва, культурна спадщина);

4. Богдан Хмельницький: (біографія, освіта, козацтво, Національно-визвольна війна, Переяславська угода, родина);

5. Іван Мазепа (рід, гетьманство, Коломацькі статті; державна політика, Іван Мазепа і Петро І, Полтавська битва, заборонене кохання);

6. Кирило Розумовський (біографія, відновлення гетьманства, реформи К. Розумовського, зречення гетьманства,ліквідація Запорізької Січі);

7. Іван Сулима (легендарна особистість героїчного епосу козацької доби, морський гетьман України, неприступна фортеця Кодак, зрада і загибель);

8. Село Сулимівка (історія села, Сулимівський пантеон, Сулимівка Київська, Сулимівка Яготинського району.

Взагалі ідея створення Музею Козацтва пов’язана з постаттю Івана Михайловича Сулими – видатного гетьмана запорізьких козаків, який здійснив численні морські походи проти Османської імперії, а в 1635 році зруйнував славнозвісну фортецю Кодак.

У 1615 році Іван Сулима служив управителем переяславських маєтків великого гетьмана Корони Польської Станіслава Жолкевського. За вірну службу він одержав у власність села Лебедин, Кучаків, нині Кірове, та Сулимівку, яка на довгі роки стала родинним маєтком для самого Сулими і його нащадків.

У 1622-1629 роках стараннями гетьмана збудована Свято-Покровська церква в селі Сулимівка, яка виконувала роль фортеці і родової усипальниці Сулим. Це був великий шляхетний рід на Лівобережній Україні, вихідці з якого займали високі чини – від сотника до військового товариша, полковника, генерального хорунжого. На території Бориспільського району Сулимівська церква – єдина пам'ятка архітектури початку XVII століття, яка збереглася до наших днів.

Музей козацтва найкраще місце в школі для проведення історичних уроків, позашкільних заходів на історичну тематику, захисту робіт шкільного етапу Малої академії наук. У приміщені музею відбуваються численні краєзнавчі, науково-дослідницькі конференції, творчі зустрічі, науково-практичні семінари, круглі столи. У нашому музеї відбулась міжрегіональна науково-практична краєзнавча конференція «Постать гетьмана Івана Сулими через століття», присвячена 400-й річниці першої згадки у письмових джерелах про гетьмана запорозьких козаків Івана Михайловича Сулиму. Постійно проводяться екскурсії для учнів школи, жителів села, гостей.

Козак, в уявленні українців, це лицар, захисник своєї Батьківщини. Тому зустріч з мужніми захисниками нашої рідної землі сьогодні ми проводимо у Музеї Козацтва.

Шкільний музей – це не тільки тематично оформлений кабінет або зал, це і науково-дослідницька лабораторія. 75683082

Добираючи історичний матеріал та спираючись на нього, діти глибоко вивчають історію свого народу, його історичний шлях, життя та діяльність не тільки філософів, учених, творчих працівників, політичних та релігійних діячів, які залишили видатний слід у розвитку суспільства, але й простих людей, які продемонстрували високі моральні й патріотичні якості та чесноти.


НАЩАДКИ СЛОВЯН І КОЗАЦЬКОЇ СЛАВИ

Каруцяк Богдан, вихованець

фольклорно-етнографічного гуртка

Білоцерківського районного будинку

дитячої та юнацької творчості

Українське козацтво як історична й етнокультурна спільнота завжди були і залишаються уособленням національного характеру, сили і мужності, традиційного способу життя, діяльності та поведінки нашого народу, символом невмирущості нації, її демократичного та вільного існування серед європейських держав.

Пам'ять – це велика сила і саме завдяки історичній памяті людина стає особистістю, народ стає нацією, а суспільство – державою. Ми повинні пам’ятати, що живемо на козацькій землі. Ми є нащадками роду Івана Мазепи, який народився у с. Мазепинці на Білоцерківщині. На Білоцеркіщині був Богдан Хмельницький і тут кувала свою долю паліївщина.

Сучасна Українська держава – це держава, яка будується на багатовікових традиціях державотворення українського народу, тому і відродилося козацтво. А суспільство готове до цього, саме тому воно підтримало і сприйняло його.

Нам, сьогоднішній учнівській молоді є в кого повчитись і любові до рідного краю, і шанобливого ставлення до його історії, і збереженню духовної спадщини. Тим більше, що наше село на Камянці – Фурси має про що сказати.

Найдавніші письмові історичні відомості про населений пункт Фурси відносяться до 15-16 століть. Сучасну назву села повязують з його засновником Фурсом та козацьким поселенням.

Головними козацькими лицарськими чеснотами були мужність, відвага, вірність,гідність, честь, добра слава, здатність до самопожертви, патріотизм, лицарська служба, оборона вітчизни, захист рідної віри. Саме тому, а не як дань сучасній моді, за ініціативи начальника Правобережної геологічної експедиції Кулика Сергія Миколайовича (до речі давнього і відданого друга і помічника нашої школи), та сільського голови Фурсенка Миколи Івановича був створений Фурсівський курінь Українського козацтва, як і Білоцерківської Січі Українського козацтва імені Семена Палія.

29 серпня 2003 року Великою радою Білоцерківської Січі був затверджений Статут Білоцерківської міської громадської організації «Білоцерківська Січ ім. Семена Палія». 4 жовтня 2003 року у Палаці культури ВАТ «Росава» відбулося висвячення козаків окремого полку Білоцерківського району, який складався з трьох куренів: Фурсівського – на чолі з М. Фурсенком, Озернянського – на чолі з М. Кабулою, та Узинського – на чолі з М. Миколайцем.

У травні 2004 року в першу річницю Білоцерківської Січі на Палієвій Горі, що в дендропарку «Олександрія» до Фурсівського куреня були прийняті й пройшли посвяту в козаки курінний Кулик С. М. та сотник Павлюк В. М. З часом козацький осередок зріс. Пошили форму, мають власну хоругву, бойову гармату, з якої дають залпи на святкових заходах. І що надзвичайно важливо, не стоять осторонь державних, районних, сільських справ: суботники по прибиранню вулиць у селі, благоустрій берегів річок, посадка дерев, виявлення занедбаних джерел та криничок, їх упорядкування, та багато інших добрих справ.

П’яту річницю Білоцерківської Січі відзначили з особливим розмахом. 23 травня 2008 року на Палієвій Горі козаків вітав представник Президента України славнозвісний співак, генерал-осавул українського козацтва Володимир Гришко. На святі виступав з козацькими піснями аматорський народний хор «Серпанок» села Фурси, танцювали молоді козачата Фурсівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів під керівництвом С.В. Шевченко.

Всупереч численним наріканням щодо створення сучасного Українського козацтва можна сміливо заявити, що нині його принципом є передусім небайдужість до подій, що відбуваються у державі. Зокрема, додає оптимізму діяльність козаків, спрямована на єднання та доброчинність. Як було колись на Січі, так і тепер, козацька сотня Фурсівського куреня є багатонаціональною (ідеї українського козацтва прийняли люди щонайменш п’яти національностей) і різновіковою (від 20 до 70 років), ну і звичайно школярі.

Фурсівський курінь не є воєнізованим формуванням, але він може бути справжньою бойовою одиницею при ліквідації надзвичайних ситуацій. І був, коли на козацькій Раді ухвалили рішення про участь у ліквідації наслідків повені в Чернівецькій області. Саме там усі учасники благочинного козацького руху зрозуміли, що сучасне козацтво і є тією силою, що здатна поєднати Україну. Козаки сотні власним прикладом – як трудовим, так і моральним – дійсно довели, що козацтво Білоцерківської Січі існує не тільки на папері, а й в реальності, як оперативний і загін швидкого реагування, який збирається не тільки на святкові події в житті України, а й у трагічні миті її народу.

9 травня 2010 року було великим святом у країні. А у Фурсах за ініціативи сільського голови козачого генерала М. Фурсенка і спонсорської допомоги Фурсівського козачого куреня відкрили меморіальний пам’ятник – гармату загиблим воїнам-артилеристам, які до останнього захищали підходи фашистів до Білої Церкви у 1941 році.

Хочеться зауважити, що козаки Фурсівського куреня є постійними учасниками громадського життя села. Так, осавул В. Павлюк впродовж останніх 10 років є постійним членом виконавчого комітету Фурсівської сільської ради, курінний отаман С. Кулик неодноразово обирався депутатом Білоцерківської райради. Козаки В. Павлюк та М. Виходцев активні учасники художньої самодіяльності – солісти народного хору «Серпанок», який у 2004 році на Всеукраїнському фестивалі козацької пісні в місті Нікополь Дніпропетровської області виборов 1 місце.

Значний внесок козаки зробили у справу вирішення проблеми забезпечення геологічного селища та сіл Фурси і Чмирівка питною водою. Дві скважини пробурили і на шкільному подвірї. Щоб учні пили якісну воду особливих зусиль доклав козак гідрогеолог М. Пустовий.

Небайдужі козаки куреня і до проблеми виховання учнівської молоді. Осаул В. Павлюк регулярно проводить з учнями школи і району заняття гуртка «Юні геологи», екскурсії до Геологічного музею Правобережної геологічної експедиції та маршрути з вивчення геологічної будови долини річки Кам’янка.

Не без допомоги козаків створено шкільну громадську екологічну організацію «Кам’янка», що проводить велику роз’яснювальну роботу серед населення про збереження чистоти довкілля, відродження джерел питної води та здорового способу життя.

У квітні 2011 року активісти сільської ради, учні школи та козаки Фурсівської козацької сотні організували суботник з очищення парку Геологів. Цей парк посаджено на початку 60-х років минулого століття першими геологами, в останні роки був у занедбаному стані: старі осокори і верби всохли і ламались від найменшого вітру, а молоді паростки між ними утворили справжні непролазні хащі. У той день працювали 3 бригади: козаки, очолювані Осавулом Павлюком, активісти сільської ради з учнями школи та бригада робітників підприємства «Маршалок». Парк на березі став як молодий, а Кам’янка – раділа з очищення.

9 жовтня 2012 року в селі Фурси святкували храмове свято. Не залишились осторонь цієї події і козаки Фурсівського куреня, у цей день вони подарували сільській церковній громаді бурштинову ікону Святого Андрія Первозванного.

Дуже часто козацький курінь збирається у світлиці, яка відтворює побут наших пращурів: у кутку, як і годиться, ікона з рушниками, посередині портрети видатних гетьманів, є тут і музейні експонати козацьких часів, а також невеличка бібліотечка з історичними та художніми творами про минувшину і сучасність, про визначні події українського козацтва. Цю козацьку світлицю на базі Правобережної геологічної експедиції було створено за допомогою вчителів Фурсівської школи Шевченко С.В. та Пешехонової О.В. Зазвичай найважливіші рішення Ради козаків ухвалюються саме у цій козацькій кімнаті, а молодим шкільним козачатам, які приходять сюди на екскурсію, подобається бунчук і козацькі шаблі.

Вже 5-й рік поспіль старші козаки Фурсівської козацької сотні здійснюють непросту, але благородну місію – виховання молодих патріотів: відвідують шкільні свята, приходять на зустрічі з учнями, приймають військові паради не лише в нашій школі, а й в інших школах Білоцерківського району, проводять практичні заняття з орієнтування на місцевості та навчають ходити по азимуту.c:\users\aser\desktop\павлюк\новая папка\фурс_курінь\img_1808.jpg

Дні українського козацтва, що на Покрову, Захисника України, конкурси пісні і строю, експрес-естафети «Козацькі забави» – все це проходить під патронатом представників Фурсівського козацького куреня. Тісна співпраця дорослих патріотів і юних поціновувачів української історії є плідною.

16 травня вперше стартував районний етап всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Джура» на Білоцерківщині. У змаганнях брала участь 31 команда шкіл району. Змагались у знанні історії України, орієнтувались на місцевості, облаштовували власні табори, демонстрували постери з «добрими справами».

У конкурсі «Рятівник» свої знання з надання першої допомоги найкраще показала команда «Спалах» із Фурсівської школи і, хоча переможцем стала команда «Патріот» із Дроздівської школи, ми були задоволені.

З перших же бойових дій в Україні відбувається справжній сплеск благодійної та волонтерської діяльності. Не залишилися осторонь як козаки Фурсівського куреня так і учні нашої школи. Козаки для бійців у зону проведення АТО в батальйон «Азов» відправили БТР (козацьку колісницю), на якому наш односельчанин Олег Ратушинський вів бойові дії під Маріуполем. Учні школи збирали макулатуру, проводили акцію «Голубка миру», збирали одяг та продукти, писали листи, малювали малюнки, виготовляли обереги, проводили перший та останній дзвоники без квітів, а виручені гроші перераховували волонтерській організації «Народна воля», яка забезпечувала воїнів східного фронту всім необхідним. Більше 20 000 гривень отримали поранені, які лікуються у Білоцерківському військовому шпиталі, від дорослих та малих Фурсівських патріотів.

Справжньою країною вільного духу стала табірна зміна для дітей старшого і середнього шкільного віку, яка відбувалася у таборі «Дружба», село Трушки. Цілий тиждень 18 наших учнів жили за законами тренувального табору: ранкова зарядка, стройова підготовка, «добре діло», заняття на полігоні, здача рапортів і козацький бойовий дух.

У нас вже на генетичному рівні є та віра в справедливість, котра піднімає український дух – дух славного козацького минулого, залишеного нам легендарними пращурами - справжніми героями України! Знову і знову ми живимо думку, що таки з’явиться сучасний Сагайдачний, який вдихне в націю всі кращі риси державності і козацького завзяття.

1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка