Цуркан олександр васильович



Скачати 315.29 Kb.
Дата конвертації15.04.2016
Розмір315.29 Kb.
#9723
ТипАвтореферат

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний університет «Львівська політехніка»


ЦУРКАН ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 340.12:351.74



ПРАВОВА СВІДОМІСТЬ ПРАЦІВНИКА МІЛІЦІЇ:

ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

12.00.01 – теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових учень

АВТОРЕФЕРАТ


дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук


Львів – 2013

Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі загальної теорії держави і права Львівського дер­жавного університету внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України
Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор

Сливка Степан Степанович,

Навчально-науковий інститут

права та психології

Національного університету

«Львівська політехніка»,

завідувач кафедри теорії та філософії права


Офіційні опоненти: член-кореспондент Академії правових наук України,

доктор юридичних наук, професор



Мурашин Олександр Геннадійович,

завідувач кафедри теорії та історії держави і права,

директор Відкритого міжнародного університету

розвитку людини «Україна»


кандидат юридичних наук, доцент

Андрусяк Тарас Григорович,
Львівський національний університет
імені Івана Франка,
доцент кафедри історії держави, права
та політико-правових учень

Захист відбудеться «____» березня 2013 р. о _____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.052.19 у Національному університеті «Львівська політехніка» (79008, м. Львів, вул. Князя Романа, 1-3, ауд. 301 ХІХ навчального корпусу)


З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету «Львівська політехніка» (79013, м. Львів, вул. Професорська, 1)

Автореферат розісланий «_____» лютого 2013 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради І. Ю. Настасяк



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах активного розвитку української дер­жав­ності, розширення сфер правового регулювання, підвищення ролі законності та правопорядку в забезпеченні соціального прогресу питання правосві­до­мості громадян, шляхів, форм і засобів її формування набувають особливого значення. Дедалі важливішою стає проблема забезпечення належного рівня розвитку правової свідомості і правової культури суспільства та представ­ників окремих професій. Успіх багатьох соціальних, економічних і політич­них перетворень, реалізація конституційного принципу верховенства права значною мірою залежать від соціально-правової активності суб’єктів права, їх законослухняності та професійної підготовки кадрів державних органів, зокрема працівників міліції. Адже без глибокого розуміння соціальної ролі пра­ва, сутності та змісту правових норм, значення правових відносин пра­ців­ни­ки міліції не можуть свідомо сприймати і виконувати вимоги правових норм.

На кожному етапі розвитку суспільства питання правової ідеології, правового виховання працівників правоохоронних органів постають у новій інтерпретації, зумовленій відповідними завданнями соціального прогресу. Тож проблематика правової свідомості працівника міліції в контексті за­галь­ної теорії права набула характеру класичної і привертає увагу представників вітчизняної науки.

Серед сучасних українських та російських авторів, які здійснили іс­тотний внесок у вивчення теоретико-правових і конкретно-юридичних аспек­тів правосвідомості загалом та працівників правоохоронних органів зокрема, потрібно назвати С. Алексєєва, В. Бабкіна, Р. Байніязова, М. Гуренко-Вайц­ман, С. Гусарєва, Р. Калюжного, Д. Керімова, Д. Клімова, М. Козюбру, В. Ко­пєй­чи­кова, А. Колодія, О. Костенка, М. Костицького, В. Кудрявцева, В. Кузь­мичова, О. Лукашеву, Є. Лук’янчикова, Л. Мамута, B. Нерсесянца, Ю. Обо­ротова, В. Се­ліванова, А. Семітка, О. Скрипнюка, С. Сливку, С. Стахів­сь­ко­го, Р. Русинова, О. Тихомирова, В. Туманова, В. Чефранова, Ю. Шемшученка та ін.

Незважаючи на істотний у кількісному вимірі доробок, є підстави констатувати, що досі українські вчені комплексно не дослідили розуміння поняття правосвідомості працівника міліції як окремого інституту загальної теорії права, не розкрили на належному рівні його роль у становленні й розвитку демократичної, правової держави, не дали відповідей на низку питань, пов’язаних з підвищенням рівня правосвідомості працівників міліції. А між тим недостатня розробленість методологічних прин­ципів його інсти­туа­лізації позначаються на перебігу соціальних змін, приз­водять до поши­рення негативних процесів у суспільних відносинах. З уваги на назрілу потребу усунути такі прогалини у вітчизняному правознавстві і вибрано те­му цього дослідження.



Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведено в контексті науково-дослідної роботи Львівського державного університету внутрішніх справ за напрямом «Філософсько-пра­вові та теоретично-історичні проблеми державотворення та правотворення в Україні» (державний реєстраційний номер 0109U007855), а також уза­гальнення позитивних результатів вивчення зарубіжного досвіду під час опрацювання визначальних аспектів комплексної теми за напрямом «Проб­леми реформування правової системи України» (державний реєстраційний номер 0109U007853).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження – виявити сутність правової свідомості працівника міліції як складової частини культури його особистості в умовах побудови громадянського суспільства.

Для досягнення вказаної мети було сформульовано такі основні завдання:

– проаналізувати історіографію проблеми та окреслити напрями ди­сер­таційної роботи;

– розглянути вихідні положення взаємодії права і правосвідомості;

– розкрити поняття, ознаки й особливості правосвідомості;

– здійснити структурний аналіз правосвідомості, проаналізувати її рівні;

– виокремити та схарактеризувати основні функції правосвідомості;

– проаналізувати сутність та особливості формування правосвідо­мості працівника міліції;



  • обґрунтувати соціальну зумовленість правосвідомості працівника міліції;

  • схарактеризувати професійну свідомість працівника міліції в контексті дослідження;

  • з’ясувати проблеми і перспективи підвищення рівня правосві­до­мості працівника міліції на сучасному етапі розвитку Української держави.

Об’єкт дослідження – правосвідомість як явище соціально-правової реальності.

Предмет дослідження – загальнотеоретичні особливості та законо­мірності правосвідомості працівника міліції.

Методи дослідження. Достовірність і теоретико-практичну обґрун­то­ваність дослідження забезпечено за допомогою комплексу загальнонаукових та спеціальнонаукових методів, вибір яких зумовлений конкретними цілями і завданнями, сформульованими в роботі.

Методологічною основою дослідження послужив, зокрема, діалектич­ний метод наукового пізнання, за допомогою якого всебічно досліджено сут­ність, розвиток, значення та взаємозв’язок права і правосвідомості (підрозділ 1.2). Діалектична логіка забезпечила дотримання загальних принципів наукового пізнання: об’єктивності, всебічності, історизму, єдності теорії та практики, розвитку предмета дослідження, його логічної визначеності і системності. Під час аналізу теоретичних праць і визначення головних понять


3
засто­со­ва­но такі категорії і прийоми формальної логіки, як: поняття, визначення, до­каз і спростування, судження, аналіз, синтез, аналогія, порівняння, узагаль­нення тощо.

Завдяки формально-юридичному методу сформульовано визначення та­ких понять: «правова свідомість працівника міліції», «професійна право­сві­домість працівника міліції» тощо (підрозділи 2.1, 3.1, 3.3). Історичний метод дав змогу простежити еволюцію правосвідомості як соціально-правового фе­номену та науково-правової категорії, виявити її історичний зв’язок із пра­вом (підрозділи 1.1, 1.2, 3.2). На основі структурно-функціонального аналізу розкрито внутрішню будову правосвідомості, виявлено зв’язки між її еле­ментами, а також досліджено її функції (підрозділи 2.2, 2.3). Порівняльно-правовий метод використано для дослідження особливостей правової сві­домості працівників державних органів у зарубіжних країнах (підрозділ 3.4). Метод узагальнення застосовано під час підготовки висновків проведеного дослідження.



Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисер­тація є першим у вітчизняній теоретико-правовій науці комплексним дослі­дженням теоретико-правових аспектів правової свідомості працівника міліції на основі аналізу сучасної ситуації в цій сфері.

У результаті проведеного дослідження сформульовано низку концеп­туальних положень, що вирізняються науковою новизною та мають важливе теоретичне і практичне значення:



уперше:

  • доведено соціальну зумовленість професійної правосвідомості пра­цівника міліції;

  • здійснено загальнотеоретичний аналіз процесу формування право­свідомості працівника міліції, його основних характеристик, стану і тен­ден­цій розвитку;

удосконалено:

– підходи щодо дослідження взаємозалежності між правовою куль­турою та правосвідомістю працівника міліції;

– визначення понять «правосвідомість»; «правова свідомість праців­ника міліції»; «професійна правова свідомість працівника міліції»;


  • розуміння поняття, системи і значення функцій правосвідомості;

набули подальшого розвитку:

  • теза про функціонування професійної правосвідомості працівника міліції, що визначається специфікою його діяльності у сфері забезпечення правопорядку та законності;

– судження щодо ознак та особливостей правосвідомості;

– розгорнутий аналіз складових елементів правосвідомості: правової ідеології, правової психології (з виокремленням підсвідомого (неусвідом­ле­ного) компонента правової психології);

– розуміння правової свідомості як вагомого чинника підвищення фаховості правоохоронців.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертаційній роботі положення, пропозиції, рекомендації та висновки сприятимуть з’ясуванню сутності теоретико-правових аспектів правосвідомості працівника міліції.

Одержані результати можуть бути використані у:

науково-дослідній діяльності – для подальших загальнотеоре­тич­них галузевих і прикладних досліджень під час розробки окресленої проблеми;

правотворчій сфері – для формулювання пропозицій щодо внесен­ня змін і доповнень до чинного законодавства, що регламентує досліджувану сферу, зокрема, окремі положення можуть бути враховані під час форму­ван­ня загальнодержавних або галузевих програм, концепцій формування право­свідомості працівників правоохоронних органів;

правозастосуванні – для організації конкретних заходів щодо вдос­коналення правоохоронної діяльності органів міліції, реформування системи правоохоронних органів загалом, реалізації основних положень правової й політичної реформи;

навчальному процесі – під час викладання навчальних дисциплін «Теорія держави і права», «Актуальні проблеми теорії держави і права», «Судові та правоохоронні органи», а також для написання окремих розділів підручників, навчальних посібників та для розробки окремих спецкурсів.



Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно ви­конаною науковою працею. Усі теоретичні висновки і практичні реко­мен­да­ції дослідження сформульовано особисто на основі авторського переосмис­лення проблеми правосвідомості працівника міліції.

Апробація результатів дисертації. Рукопис дисертаційної роботи об­говорено, рецензовано та схвалено на засіданнях кафедри загальної теорії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ.

Підсумки розробки проблеми загалом, окремих її аспектів, одержані узагальнення та результати було оприлюднено на наукових конференціях, се­мінарах, круглих столах, зокрема на: VII Міжнародній науково-практичній конференції «Регіональні виборчі процеси: теорія і практика» (м. Львів, 29 вересня – 1 жовтня 2010 р.); ІІ Всеукраїнському круглому столі «Держа­вотворення та правотворення в Україні крізь призму дотримання прав лю­дини: ретроспектива, сучасні проблеми та наукове прогнозування» (м. Львів, 10 грудня 2010 р.); ІІ Регіональному круглому столі «Проблеми державо­тво­рення та правотворення в Україні» (м. Львів, 18 лютого 2011 р.); Міжна­род­ній науково-практичній конференції «Актуальні питання теорії та практики застосування сучасного вітчизняного та міжнародного права» (м. Запоріжжя, 30 квітня 2011 р.).



Публікації. Основні положення та висновки, сформульовані в дисер­тації, викладено в 9 публікаціях, з яких 5 – наукові статті у фахових ви­дан­нях України.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують 9 підрозділів, висновків, списку використаних дже­рел (290 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 194 сторінки, з яких 167 – основний текст, 27 – список використаних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи; за­значено про її зв’язок з науковими програмами, планами, темами; висвітлено ступінь розробки та методи наукового аналізу; визначено мету і завдання дослідження; розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних ре­зультатів, форми їх апробації; подано відомості щодо публікацій.

У Розділі 1 «Наукознавчий вимір інституту правосвідомості в кон­тексті проблем теорії держави і права» з’ясовано стан наукового опра­цювання проблеми, окреслено напрями дослідження та розкрито діалектику взаємодії права і правосвідомості.

У підрозділі 1.1 «Історіографія проблеми та напрями дослідження» зазначено, що категорію «правосвідомість» можна вважати здобутком радян­ської юридичної науки, оскільки за кордоном її не розробляли. При цьому зауважено, що питання правосвідомості вивчали і вчені-юристи, і пред­став­ники низки суспільних наук.

Зроблено висновок, що досліджувати проблеми правосвідомості най­доцільніше за такими напрямами: 1) соціально-філософський аналіз право­свідомості як специфічної форми суспільної свідомості; 2) соціологічний аналіз правової свідомості; 3) теоретичні дослідження правосвідомості, по­в’язані з окремими сторонами великої сфери правового буття суспільства (пра­вотворчістю, законністю тощо); 4) теоретичне дослідження правосвідомості у зв’язку із правовим вихованням; 5) творче вивчення спадщини відомих українських та зарубіжних учених як самостійний напрям дослідження пра­восвідомості.

Зазначено, що зростання кількості наукової літератури з проблем пра­восвідомості не означає всебічного вивчення цієї категорії, адже досить часто зі збільшенням кількості спеціальних робіт виявляються нові проб­ле­ми, стають очевидними недоліки розробки загальних проблем право­сві­до­мості, виникає потреба уточнити низку положень, враховуючи реалії Укра­їнської держави.

У підрозділі 1.2 «Теоретичні основи взаємодії права та право­сві­до­мості» вказано, що різні правові школи і напрями по-різному розглядають проблему співвідношення права і правосвідомості як явищ соціально-пра­во­вого життя.

Акцентовано, що, правосвідомість пронизує весь механізм правового впливу на суспільні відносини. Відносини між правом і правосвідомістю мож­на визначити як відносини взаємозалежності. З одного боку, правосві­до­мість, відображаючи об’єктивні потреби розвитку суспільства, виступає джерелом права. Право формується на основі уявлень людей про бажані правові нор­ми, бажані закони, в основі яких лежить справедливість. З іншого боку, пра­восвідомість формує наміри людей реалізувати свої різносторонні інтереси шляхом встановлення порядку в суспільстві. Отож, правосвідомість впливає на право через мотивацію поведінки індивідів, стає важливим інструментом реалізації правових норм. Окрім того, правосвідомість визначає відповід­ність поведінки суб’єктів нормам права, виступає засобом їх оцінки через став­лення до чинного права, закону, схвалення чи неприйняття правових норм.



Розділ 2 «Загальнотеоретична характеристика правосвідомості» складається з трьох підрозділів і присвячений висвітленню теоретико-пра­во­вих особливостей правосвідомості.

У підрозділі 2.1 «Поняття, ознаки, особливості правосвідомості» констатовано, що, попри вивчення цього соціально-правового феномену не одним поколінням дослідників, єдиного, загальноприйнятого трактування пра­восвідомості в юриспруденції досі немає.

Вказано, що правосвідомість виступає системою уявлень, ідей, погля­дів, переконань, концепцій, теорій, почуттів, емоцій, настроїв, психо­логіч­них переживань тощо, які складаються з приводу правової дійсності, в ході її відображення, осмислення, пізнання, відчуття і перетворення. Правосві­до­мість є сукупністю раціональних і психологічних компонентів, які не тільки ві­дображають усвідомлення правової дійсності, а й впливають на неї, фор­му­ючи готовність особистості до правової поведінки. Рівень розвитку пра­восвідомості впливає на правову поведінку особистості та поділяється на: активний, звичайний, пасивний, що співвідноситься з найвищим, високим, середнім, низьким, кризовим циклом соціальної активності правосвідомості.

Як основні ознаки правосвідомості наведено такі: 1) для правосві­до­мості основним об’єктом віддзеркалення є право; 2) правова свідомість ак­тивно змінює, розвиває, удосконалює правову дійсність, як наслідок, вини­ка­ють правові теорії, концепції, погляди; 3) за змістом правова свідомість є спе­цифічним духовним феноменом; 4) правосвідомості властива нормативність. Окрім того, з’ясовано, що важливою особливістю правової свідомості є її тісний зв’язок з державою.

У підрозділі 2.2 «Структура правосвідомості та її рівні» наголо­ше­но, що правова свідомість, будучи досить складним соціально-правовим фено­меном, має структуру, елементи якої наділені специфічними властивостями, що дозволяють досліджувати правосвідомість як якісну складову частину пра­вової дійсності.

Вказано, що за рівнем, формою й обсягом відображення правового життя правосвідомість поділяється на правову ідеологію та правову пси­хологію. Виокремлено також підсвідомий (неусвідомлений) компонент пра­во­вої психології.

Доведено, що правова ідеологія – це система ідей, доктрин, поглядів, що відображають і формують правову дійсність (ставлення до права чинного і бажаного, а також діяльності державних органів у політико-правовій сфері) відповідно до культурно-історичного досвіду конкретного суспільства, кон­кретної правової системи. Однією з важливих форм правової ідеології є правова (юридична) наука, яка аналізує й узагальнює державно-правові яви­ща. Результатами такої діяльності можуть бути правові поняття, ідеї, теорії або концепції.

З’ясовано, що правова психологія – це сукупність елементів правової активності індивіда, соціальної групи і суспільства загалом, виражена в по­чуттях, емоціях, настроях, мотивах, звичках, і специфічного підсвідомого (неусвідомленого) регулятора поведінки суб’єктів суспільних відносин у пра­вовій сфері.

Виокремлено та проаналізовано такі рівні правосвідомості: індивіду­альний і колективний (груповий); теоретичний (науковий) і масовий (буден­ний). Дано розгорнуту характеристику наявних у наукових колах поглядів що­до інших рівнів правосвідомості.

У підрозділі 2.3 «Функції правосвідомості: поняття, система та зна­чення» вказано, що самостійний функціональний процес, здійснюваний пра­восвідомістю, є важливим атрибутом цього правового феномену.

Акцентовано, що під функціями правосвідомості потрібно розуміти способи ідеального буття людини й суспільства, які сприяють реалізації ос­новних напрямів і цілей права, збереженню й розвитку права як системи. Зміст функцій правосвідомості найповніше розкривається за результатами діяль­ності суб’єктів права.

До найважливіших функцій правосвідомості доцільно зарахувати піз­навальну, оцінювальну, регулятивну. Наголошено, що залежно від рівня кон­кретності аналізу питання можуть бути виокремлені інші функції, однак во­ни існують в межах трьох означених.

Сутність пізнавальної функції полягає в тому, щоб відтворити явища правової реальності, чинне право за допомогою суми знань, понять, уявлень, оцінок, поглядів тощо. Змістом оцінювальної функції правосвідомості є: а) правове оцінювання, тобто сприйняття відповідних правових явищ з по­гляду їх корисності/некорисності, справедливості/несправедливості, ефек­тивності/неефективності, відповідності/невідповідності правовим нормам та цінностям тощо; б) вироблення системи правових цінностей. Призначення регулятивної функції – регулювати діяльність людей у різних видах су­спіль­них відносин відповідно до волі народу, вираженої в законі, яка забезпечує баланс інтересів особи, суспільства й держави. Результат такої регуляції – поведінкова реакція у вигляді правомірної чи протиправної поведінки. У ме­жах регулятивної функції виокремлено відносно самостійну і ціннісно-орі­єнтаційну функції.



Розділ 3 «Особливості правової свідомості працівника міліції в сучасний період розвитку Української держави» складається з чотирьох підрозділів, у яких теоретично обґрунтовано особливості правосвідомості пра­цівника міліції.

У підрозділі 3.1 «Сутність та особливості формування право­сві­до­мості працівника міліції» звернуто увагу на те, що адекватні уявлення про правові явища (можливі завдяки специфічним юридичним поняттям і кате­горіям, зокрема таким, як: правомірність і неправомірність, правовідносини, юридична відповідальність, законність тощо) є важливим аспектом право­сві­домості працівника міліції. Пронизуючи основні сфери його життєді­яль­нос­ті, правосвідомість відображає й особливості та специфіку його професійних інтересів.

Результати дослідження феномену правової свідомості дали змогу вста­новити такі тенденції становлення і розвитку правової свідомості праців­ни­ків міліції: зумовленість змісту формування свідомості вимогами суспільства; залежність рівня формування професійної свідомості від навколишнього се­редовища, особливо від освітнього; взаємозв’язок розвитку професійної сві­домості працівників міліції з рівнем керування цим процесом у вищому за­кладі освіти.

Принципи формування правосвідомості у працівників органів внут­рішніх справ треба розуміти як основоположні засади, незаперечні вимоги щодо такого виду суспільної діяльності, як правоохоронна, а тому їх треба враховувати в процесі реформування системи правоохоронних органів та ор­ганізацій, підбору, підготовки і розстановки кадрів. Лише за дотримання цих принципів з упевненістю можна говорити про належний рівень формування правосвідомості працівників міліції в Україні.

У підрозділі 3.2 «Соціальна зумовленість правосвідомості працівника міліції» визначено, що у процесі формування правосвідомості працівника мі­ліції важливу роль відіграє правова соціалізація – специфічний процес фор­мування соціально активної особистості з високим рівнем правової свідо­мос­ті та правової культури, як повноправного члена суспільства.

Участь у соціально-правових відносинах викликає те чи інше психо­логічне сприйняття окремих елементів системи права і права загалом, а це має важливе значення для формування ціннісного ставлення до права, зміц­нення його авторитету в суспільстві, особливо в системі правоохоронних органів.

Наголошено, що правова свідомість постає як результат відображення наявних у суспільстві законів, правового порядку, правової діяльності дер­жави, її органів, зокрема правоохоронних, правової поведінки громадян та ін­ших осіб. Як властивість працівника міліції правова свідомість є результатом його ознайомлення з чинним правом та практикою його реалізації.

Обґрунтовано, що правосвідомість працівника міліції – це інте­граль­ний феномен, що відображає духовні результати процесу правової соціалі­зації, стан законності та правопорядку в суспільстві, нормативні вимоги фор­мально-юридичного та неправового характеру, потреби у зміні окремих елементів або всієї системи сформованого права, виконуючи роль найваж­ли­вішого критерію у правотворчості та правозастосуванні.

У підрозділі 3.3 «Професійна правосвідомість працівника міліції як складова частина його правової культури» встановлено, що теорія право­свідомості в юридичній літературі створює передумови для розуміння і ви­зна­чення професійної правосвідомості й конкретного її різновиду – професійної правосвідомості працівників міліції.

Зауважено, що специфіка професійної правосвідомості працівників мі­лі­ції зумовлена особливостями обов’язків, які вони виконують. Вона форму­єть­ся як результат спеціальної освітньої підготовки і практичної діяльності та ха­рак­теризується єдністю соціальних завдань, форм і методів професійної діяльності.

Вказано, що правосвідомість працівників міліції є важливою скла­до­вою частиною їхньої правової культури, яка виступає єдністю глибоких знань, твердих переконань і свідомої діяльності в режимі дисципліни й законності. Принципова особливість правової культури працівників ОВС полягає в то­му, що їхня культура має досягати професійного рівня. Цей особливий рі­вень формується завдяки безпосередньому, щоденному зіткненню з право­ви­ми явищами, що має місце під час виконання правоохоронцями своїх служ­бових обов’язків.

Професійна культура працівників ОВС передбачає глибоке знання си­стеми права і законодавства, переконаність у необхідності їх додержання, уміння користуватися всією сукупністю правових засобів під час виконання службових обов’язків у межах компетенції, встановленої законом та іншими правовими актами.

У підрозділі 3.4 «Прикладні аспекти дослідження правосвідомості працівника міліції» з’ясовано, що складні й неоднозначні процеси, які від­бу­ваються в сучасному суспільстві, вимагають запровадження адекватних захо­дів удосконалення організації управління органами внутрішніх справ. Теоре­тична і практична робота в цьому напрямі вже розпочалася, але існує багато невирішених питань. Серед них – комплекс проблем, пов’язаних з роботою з кадрами органів внутрішніх справ.

Професійне становлення працівника міліції – це формування профе­сійної спрямованості, компетентності, соціально і професійно значущих влас­тивостей, готовність до постійного професійного зростання.

Високий рівень професійної свідомості працівника міліції визначає ус­пішність його діяльності, викликає впевненість у своїх силах. Вона залежить від уміння свідомо керувати діяльністю, створювати оптимальний режим ро­боти, регулювати свої емоційні стани.

Правосвідомість працівника міліції впливає на регулювання комп­лек­су специфічних процесів серед власне професійної групи правоохоронців, сприяє консолідації членів колективу, підтримці та зміцненню службової дис­ципліни. При цьому правові уявлення про справедливість, усвідомлення прав та обов’язків працівника міліції, дозволів і заборон впливають на форму­ван­ня мотивів та установок його поведінки у правозастосовній та правоохорон­ній практиці.

Реалії сьогодення вказують на необхідність розробки юристами, пси­хологами та соціологами спільних практичних рекомендацій, які допомагали б посадовим особам ОВС отримувати більшу віддачу в роботі працівників міліції в сучасних умовах. У цьому контексті теорія правосвідомості як скла­дова частина теорії держави і права виступає засобом, а розв’язання проб­ле­ми орієнтується на з’ясування конкретних шляхів і заходів, за допомогою яких можна підвищити рівень професійної правосвідомості працівників правоохо­ронних органів.

ВИСНОВКИ

Дисертація присвячена всебічному дослідженню теоретико-правових особливостей правової свідомості працівника міліції. У роботі проана­лізо­ва­но широкий спектр джерел з досліджуваної тематики. Це сприяло обґрун­ту­ван­ню та розв’язанню актуальних проблем, які мають важливе наукове і прикладне значення. У підсумку сформульовано низку висновків, пропозицій та реко­мендацій.

1. Проведений аналіз стану наукової розробки проблеми засвідчує, що вітчизняні та зарубіжні дослідники звернули увагу на феномен правосвідо­мості. Наукова думка виявила і нагромадила величезний емпіричний мате­ріал, який охоплює історію, теорію та практику функціонування цього суспіль­но-правового явища.

В умовах трансформації всіх сфер суспільного життя дедалі більший інтерес науковців, громадськості, політиків викликає проблема право­сві­до­мості, яка є невіддільним атрибутом права. Сучасний період динамічного роз­витку політичних, економічних та інших суспільних відносин і необхідність їхньої правової регламентації вимагають нового, більш предметного підходу до теоретичного розуміння і практичного застосування правосвідомості.

2. Наголошено, що правосвідомість і право не є тотожними явищами, адже право – об’єктивоване інституціональне утворення (система формально визначених загальнообов’язкових норм), правосвідомість – суб’єктивне явище (сукупність ідей, теорій, знань, уявлень, почуттів, емоцій, настроїв, суджень про право). Правовій свідомості властива багатоваріантність. Існує не тільки панівна, офіційна, виражена у правових нормах правосвідомість, але й багато інших самостійних ідей, теорій, поглядів з того чи іншого пи­тання правового життя. Законодавство ж унеможливлює будь-який плюра­лізм і становить одну, офіційно визнану в суспільстві систему права, інакше це призвело б до неминучих колізій, право втратило б головну харак­терис­тику – найбільш універсального регулятора суспільних відносин. Правосві­домість і право мають різну структурованість: у правосвідомості – рівні, плас­ти, сфери не становлять цілісного органічного утворення (через свою роз­біжність); у праві ж його галузі – це самостійні структурні утворення, що складають єдину систему. Правосвідомість і право мають різні механізми впли­ву: у праві – складний юридичний інструментарій, зокрема й державний примус; правосвідомість діє завдяки судженням, уявленням, оцінці (нале­жить до духовної сфери). Правосвідомість є внутрішнім регулятором пове­дін­ки людей, їй не властива якість об’єктивованого інституційного утворення.

3. Встановлено, що правосвідомість – це специфічна нормативна фор­ма суспільної свідомості, що відображає правову дійсність, впливає на неї, формує уявлення і судження про внутрішньодержавні, міжнародно-правові явища; будучи зумовленою правовими традиціями і соціальним досвідом, ви­ражається в системі ідей, поглядів, доктрин, а також психічно усвідомле­но­му й неусвідомленому ставленні до них, правової поведінки суб’єктів, діяльності владних органів через почуття, емоції, мотиви, установки і волю як процесу саморегуляції поведінкового акту в досягненні визначеної соці­ально значущої мети у сфері дії права.

Одна з основних особливостей правосвідомості полягає в тому, що вона є нормативною, зобов’язує до тих чи інших дій на основі й за резуль­та­тами співвідношення можливих варіантів поведінки з правовими принци­па­ми та нормами.

4. Аргументовано тезу про те, що правосвідомість – це сукупність ра­ціональних і психологічних компонентів, які не тільки відображають усві­домлення правової дійсності, а й впливають на неї, сприяючи готовності особистості до правової поведінки. Класифікацію елементів правосвідомості неможливо здійснити за якоюсь однією ознакою (логічною основою). Адже її структура може виглядати по-різному залежно від того, який аспект право­вої свідомості брати до уваги.

Елементами структури правосвідомості, що визначають готовність осо­бистості до правової поведінки, є: правова ідеологія, правова психологія і підсвідомий (неусвідомлений) компонент правової психології. Правова ідео­логія – це інтегральне поняття, що охоплює юридичні знання, цінності, орієн­тири, які переростають у теорії, ідеї, доктрини й формують стрижень пра­вової ідеології як елементу структури правосвідомості. Правова психологія, своєю чергою, складається з емоційних елементів (почуття, емоції, пережи­ван­ня, настрої тощо) і поведінкових елементів (мотиви, звички, установки, сте­рео­типи поведінки та ін.). Яскравим прикладом підсвідомих процесів є відчуття і почуття, які виникають на його рівні і, стаючи усвідомленими людиною, здатні стимулювати або обмежувати її у виборі того або іншого варіанта поведінки.

Зауважено, що поділ суспільної свідомості на ідеологію і психологію має недолік: за такої класифікації взагалі випадають з поля зору несисте­ма­тизовані погляди (які можуть згодом розвинутися в завершену теорію), що функціонують на рівні так званої буденної свідомості. У теорії правосві­до­мості потрібно виробити логіко-інтеграційний підхід у розумінні структури правосвідомості, що спирається на досягнення соціології, соціальної і прак­тичної психології.

5. Усебічний аналіз структури правосвідомості дозволяє стверджу­ва­ти, що максимально повно її особливості можна розглянути з уваги на її функціональні характеристики. Функції правосвідомості виступають конкрет­ними напрямами та шляхами виконання її соціальної ролі.

Наразі у правовій науці немає єдиної думки щодо видового різно­ма­ніття функцій правосвідомості. Це зумовлено багатством критеріїв класифі­кації таких функцій. Доцільно виділити три основні функції правосвідо­мості: оцінювальна, пізнавальна, регулятивна. Решта функцій є похідними від них і, по суті, охоплюються ними (світоглядна, прогностична, інформаційна, ви­ховна тощо).

6. Акцентовано, що правосвідомість працівників міліції – це відо­бра­ження у свідомості професійної групи – персоналу органів підрозділів внут­рішніх справ – чинного права України, оцінок у правових поняттях і кате­го­ріях посадових прав, обов’язків, заборон, дозволів, юридично значущих фактів і видів відповідальності за невиконання або неналежне виконання службового обов’язку, інших урегульованих правом відносин та уявлень про цінність правових приписів. Констатовано, що правосвідомість працівника міліції – це складна, інтегративна особистісно-професійна якість, яка є сукупністю знань законодавства, уявлень про правові явища, правових переконань і суб’єк­тив­них вимог до права та характеризує ставлення міліціонера до правової дійс­ності, визначає готовність до громадсько-управлінської діяльності ціннісно-правового характеру.

7. Вказано, що правосвідомість працівника міліції формується і розви­вається на основі суспільної свідомості та її ідей (філософських, світогляд­них, політичних, моральних тощо), які стосуються явищ суспільного життя і характеру дій людей, суспільних відносин, інтересів та потреб, зумовлених економічною і політичною основою суспільства.

Участь у соціально-правових відносинах породжує те чи інше психо­логічне сприйняття окремих елементів системи права і права загалом, а це має важливе значення під час формування ціннісного ставлення до права, зміцнення його авторитету в суспільстві, особливо в системі правоохо­рон­них органів. Суспільство очікує від працівників міліції високого рівня правової свідомості, а найголовніше – позитивного ставлення до цінностей, які за­кріплені в законах та інших нормативних актах, насамперед тих, що стосу­ються захисту прав, свобод, гідності людей.

8. Зазначено, що в науковій літературі поширене розуміння про­фе­сій­ної правосвідомості як однієї з колективних форм правової свідо­мос­ті, но­сієм якої є правоохоронці і яка становить систему правових поглядів, знань, почуттів, ціннісних орієнтацій та інших структурних утворень правової свідомості людей, що професійно ведуть правоохоронну діяльність, яка по­требує спеціальної освітньої і практичної підготовки.

Професійна правосвідомість працівників міліції – це правосвідомість спеціальної групи людей, які професійно провадять юридичну діяльність у межах компетенції ОВС, що формується внаслідок спеціальної освітньої під­готовки і практичної діяльності та характеризується єдністю соціальних зав­дань, форм і методів професійної діяльності.

Професійна правосвідомість і правова культура працівників органів внутрішніх справ повинні бути вищі за правосвідомість і правову культуру інших громадян, для того щоб населення більше довіряло їм та не вважало їх цинічними й корисливими. Маючи високий рівень правової свідомості та правової культури, працівники міліції своїм прикладом зможуть підвищити загальний рівень культури суспільства держави.

9. Зазначено, що соціальні завдання і функції, властиві працівникам органів внутрішніх справ, потрібно поєднувати із забезпеченням розвитку демократії, загальнолюдських цінностей у суспільстві й іншою правовою діяльністю в умовах розбудови незалежної держави. Діяльність у межах вста­новленої законом компетенції створює спільність професійно-етичних і пра­вових поглядів, соціально-психологічних установок реалізації норм права, усієї практичної діяльності, а також визначає для цієї професійної спільноти сис­тему специфічних правових знань, оцінок, теорій, уявлень, почуттів, тради­цій і навичок, стереотипів, установок, ціннісних орієнтацій, що й визначає зміст та специфіку професійної правосвідомості працівників міліції.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Цуркан О. В. Теоретичні аспекти дослідження природи та сутності свідомості / О. В. Цуркан // Митна справа. – 2010. – № 4, ч. 2. – С. 92–97.

2. Цуркан О. В. Дослідження феномена «свідомість» у західному філо­софському дискурсі / О. В. Цуркан // Митна справа. – 2010. – № 5, ч. 2. – С. 145–149.

3. Цуркан О. В. Вплив компонентів професійної усталеності на фахо­ву підготовку працівників міліції / О. В. Цуркан // Право і суспільство. – 2011. – № 3. – С. 5–10.

4. Цуркан О. В. Функції правосвідомості працівників органів внутріш­ніх справ у сучасних умовах / О. В. Цуркан // Право і суспільство. – 2012. – № 1. – С. 63–68.

5. Цуркан О. В. Теоретико-методологічні аспекти аналізу правосвідо­мості / О. В. Цуркан // Митна справа. – 2012. – № 1, ч. 2, кн. 1. – С. 75–80.

6. Цуркан О. В. Розуміння феномена «свідомість» у західній філософ­ській традиції / О. В. Цуркан // Державотворення та правотворення в Україні крізь призму дотримання прав людини: ретроспектива, сучасні проблеми та наукове прогнозування : матер. ІІІ Всеукр. круглого столу 9 грудня 2011 р. / МВС України, Львів. держ. ун-т внутр. справ. – Львів, 2011. – С. 287–289.

7. Цуркан О. В. Філософсько-правові підходи щодо розуміння сутнос­ті свідомості / О. В. Цуркан // Державотворення та правотворення в Україні крізь призму дотримання прав людини: ретроспектива, сучасні проблеми та нау­кове прогнозування : матер. ІІ Всеукр. круглого столу 10 грудня 2010 р. / МВС України, Львів. держ. ун-т внутр. справ. – Львів, 2010. – С. 246–249.

8. Цуркан О. В. Професійна ідентифікація особистості в правоохо­рон­ній сфері / О. В. Цуркан // Проблеми державотворення та правотворення в Україні : матер. ІІ Регіон. круглого столу 18 лютого 2011 р. / МВС України, Львів. держ. ун-т внутр. справ. – Львів : ЛьвДУВС, 2011. – С. 114–116.

9. Цуркан О. В. Особливості формування професійної свідомості май­бутнього правоохоронця / О. В. Цуркан // Актуальні питання теорії та прак­тики застосування сучасного вітчизняного та міжнародного права : матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Запоріжжя, 30 квітня 2011 р.) : у 2 ч. – Запо­ріжжя : Істина, 2011. – Ч. 1. – С. 23–25.



АНОТАЦІЯ

Цуркан О. В. Правова свідомість працівника міліції: теоретико-правове дослідження. – На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія полі­тич­них і правових учень. – Національний університет «Львівська політехніка» Мі­ністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Львів, 2013.

У дисертації проведено комплексне теоретико-правове дослідження правової свідомості працівника міліції. У межах дослідження доктринальних основ правосвідомості розглянуто стан наукового вивчення проблеми, ви­зна­чено теоретичні основи взаємодії права і правосвідомості.

Здійснено загальнотеоретичну характеристику правосвідомості. Роз­крито поняття, ознаки й особливості правосвідомості. Обґрунтовано струк­туру правосвідомості та її рівні. Визначено поняття, систему і значення функ­цій правосвідомості. Із позицій теорії держави і права досліджено сутність та особливості формування правосвідомості працівника міліції. Показано соці­альну зумовленість правосвідомості працівника міліції. Розкрито особли­вос­ті професійної правосвідомості працівника міліції як складової частини його правової культури. Визначено прикладні аспекти дослідження правосвідо­мості працівника міліції.



Ключові слова: право, правова свідомість, працівник міліції, струк­ту­ра правової свідомості, функції правової свідомості, правова культура, про­фесійна діяльність, правоохоронна діяльність.

АННОТАЦИЯ

Цуркан А. В. Правовое сознание сотрудника милиции: теоретико-правовое исследование.На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 – теория и история государства и права, ис­тория политических и правовых учений. – Национальный университет «Львовская политехника» Министерства образования и науки, молодежи и спорта Украины, Львов, 2013.

В диссертации проведено комплексное теоретико-правовое исследо­ва­ние правового сознания сотрудника милиции. В рамках исследования док­тринальних оснований правосознания рассмотрено состояние научного изу­чения проблемы, определено теоретические основания взаимодействия пра­ва и правосознания. Дано общетеоретическую характеристику правосознания.

Установлено, что правосознание – это специфическая нормативная форма общественного сознания, которая отражает правовую действи­тель­ность, влияет на нее, формирует определенные представления и суждения о внутригосударственных, международно-правовых явлениях; будучи обуслов­ленной правовыми традициями и социальным опытом, выражается в системе идей, взглядов, доктрин, а также психически осознанном и неосознанном от­ношении к ним, правовом поведении субъектов, деятельности властных ор­ганов через чувства, эмоции, мотивы, установки и волю как процесса само­регуляции поведенческого акта в достижении определенной социально зна­чимой цели в сфере действия права.

Элементами структуры правосознания, определяющими готовность личности к правовому поведению являются: правовая идеология, правовая психология и подсознательный (неосознанный) компонент правовой психо­логии. Правовая идеология – это интегральное понятие, включающее юри­ди­ческие знания, ценности, ориентиры, которые перерастают в теории, идеи, док­трины и образуют стержень правовой идеологии как элемента структуры правосознания. Правовая психология, в свою очередь, состоит из эмоцио­нальных элементов (чувства, эмоции, переживания, настроения и т. д.) и по­веденческих элементов (мотивы, привычки, установки, стереотипы пове­де­ния и др.). Ярким примером подсознательных процессов являются ощуще­ния и чувства, которые возникают на его уровне и, становясь осознанными че­ловеком, способны стимулировать или ограничивать ее в выборе того или иного варианта поведения.

Замечено, что целесообразно выделить три основные функции право­сознания: оценочная, познавательная, регулятивная. Все остальные функции яв­ляются производными от них и практически охватываются ими (миро­воззренческая, прогностическая, информационная, воспитательная и т. п.).

Акцентировано, что правосознание работников милиции – это от­ра­жение в сознании профессиональной группы – персонала органов подраз­де­лений внутренних дел – действующего права Украины, оценок в правовых понятиях и категориях должностных прав, обязанностей, запретов, разре­ше­ний, юридически значимых фактов и видов ответственности за неиспол­не­ние или ненадлежащее исполнение служебного долга, других урегулированных правом отношений и представлений о ценности правовых предписаний. Можем констатировать, что правосознание сотрудника милиции – это слож­ная, интегративная личностно-профессиональное качество, что является спла­вом знаний законодательства, представлений о правовых явлениях, право­вых убеждений и субъективных требований к праву, которая характеризует отношение милиционера к правовой действительности и определяет готов­ность к общественно-управленческой деятельности ценностно-правового характера.

Указано, что правосознание сотрудника милиции формируется и раз­вивается на основе общественного сознания и его идей (философских, миро­воззренческих, политических, моральных и т. д.), касающихся явлений об­щественной жизни и характера действий людей, общественных отноше­ний, интересов и потребностей, обусловленных экономической и политической основой общества.

Акцентировано, что социальные задачи и функции, присущие работ­никам органов внутренних дел, необходимо сочетать с обеспечением разви­тия демократии, общечеловеческих ценностей в обществе и другой правовой деятельностью в условиях развития независимого государства. Деятельность в пределах установленной законом компетенции создает общность профес­сионально-этических и правовых взглядов, социально-психологических уста­новок реализации норм права, всей практической деятельности, а также определяет для этой профессионального сообщества систему специфических правовых знаний, оценок, теорий, представлений, чувств, традиций и навы­ков, стереотипов, установок, ценностных ориентаций, что и определяет содер­жание и специфику профессионального правосознания работников милиции.

Ключевые слова: право, правовое сознание, сотрудник милиции, струк­тура правового сознания, функции правового сознания, правовая культура, профессиональная деятельность, правоохранительная деятельность.

SUMMARY

Tsurkan O.V. Legal consciousness of police worker: theoretical and legal research. – On rights of a manuscript.

Dissertation is aimed to get a candidate’s degree of law with the speciality 12.00.01 – Theory and history of law, history of political and legal studies. – Lviv Polytechnic National University of Ministry of Education, Science, Youth and Sports of Ukraine, Lviv, 2013.

The thesis conducted a comprehensive theoretical and legal research legal consciousness of a police officer. The study doctrinal foundations of justice the state of the scientific study of the problems identified theoretical foundations of interaction of law and justice.

General theoretical characteristics of justice, the concepts, characteristics and peculiarities of justice are made out. The types of legal writing, its style and tone are considered as well as grounded structure of justice and its level, the con­cept, system functions and values of justice.

From the standpoint of the theory of law the essence of justice and especially the formation of a police officer. Social conditionality of justice police officer is displaying. The features of the professional conscience of a police officer as part of its legal culture. Defined aspects of research justice police officer are defined.

Кey words: law, legal consciousness, police, the structure of legal con­scious­ness, functions of legal consciousness, legal culture, profession, law enforcement.

Підписано до друку 12.02.2013. Формат 60×84/16.

Папір друкарський. Ум. друк. арк. 0,9.

Зам. № 12. Наклад 100 пр.

Видавництво «ПАІС»

Реєстраційне свідоцтво ДК № 3173 від 23 квітня 2008 р.

вул. Гребінки 5, оф. 1, м. Львів, 79007

тел.: (032) 225-60-14, (032) 261-24-15



e-mail: pais@mail.lviv.ua; http://www.pais.com.ua


Каталог: bitstream -> ntb -> 16986
ntb -> Національний університет "Львівська політехніка" На правах рукопису Галайко Богдан Миколайович
ntb -> Вячеслав Борисов, м. Слов’янськ Олена Ткаченко
ntb -> Загальна характеристика роботи
ntb -> Національний університет „львівська політехника” ланько олег Миколайович
ntb -> Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «Львівська політехніка»
ntb -> Національний університет „львівська політехніка”
ntb -> Конспект лекцій для студентів спеціальностей 07 09 04 "Землевпорядкування та кадастр"
ntb -> Національний університет «Львівська політехніка»
ntb -> Військово-організаційна та громадська діяльність

Скачати 315.29 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка