«Цілую хліб гарячий на столі, що пахне сонцем, щедрістю і полем»



Скачати 120.06 Kb.
Дата конвертації01.05.2016
Розмір120.06 Kb.
#31935
ВП НУБіП УКРАЇНИ «БОБРОВИЦЬКИЙ КОЛЕДЖ ЕКОНОМІКИ

ТА МЕНЕДЖМЕНТУ ІМ. О. МАЙНОВОЇ »



Цілую хліб гарячий на столі, що пахне сонцем, щедрістю і полем
(СЦЕНАРІЙ ВИХОВНОЇ ГОДИНИ)

ПІДГОТУВАЛА КУРАТОР ГРУПИ М-31 Кучерявенко О.П.




2012

ТЕМА: «Цілую хліб гарячий на столі, що пахне сонцем, щедрістю і полем»
Мета: Познайомити з історією вирощування хліба, з народними традиціями, пов'язани­ми з хлібом. Виховувати шанобливе ставлення до хліба, повагу до праці хлібороба.

План заходу


  1. Хліб – символ святості, радості, щастя, здоров’я та багатства.

  2. Історія походження хліба.

  3. Жнива.

  4. Традиції та секрети випікання хліба.


Ведучий: Красиве поле, де зеленіють жита і пшениці, терпким запахом парує земля. Прекрасне воно, коли золотом виграє, хвилюється в сонячний серпневий день. Неперевершено досконалий важкий колос, що в народі називають його не інакше, як золотий. Чудове й зерно, яке ввібрало в себе життєдайні сили землі. і, нарешті, як вінець хліборобської праці - хліб.
Ведуча: На думку вчених, вперше людина поча­ла збирати й культивувати хлібні злаки понад 15 тисяч років тому. У кам'яному віці люди їли сирі, зерна, лише пізніше вони навчилися розтирати їх між каменями і змішувати з водою. Очевид­но, звідси й веде свій початок історія про перші млинові жорна, перше борошно і перший хліб у вигляді рідкої каші.

Археологи стверджують, що ту кашу і можна вважати прахлібом. З часом зерна почали обжа­рювати, а потім з'явився перший прісний хліб - коржі з густої зернової каші - тіста. Ці перші ячмінні коржі й знаменували собою початок епохи хлібопечення.


Студент:

Мій пращур брів із пралісу густого,

Як звір, голодний, бо не вполював,

Остання сила гаснула у нього,

І, падаючи між високих трав,

Хапавсь у порятунку за стеблину,

Здавалось, на самісінькім краю,

І ненароком у руці живинку

Відчув, затис, як знахідку свою...

Тоді, можливо, і з'явилось жито,

Коли мій пращур залишивсь живим,

Коли на сито пальців - перше сито –

Зерно просіяв і наситивсь ним...
Ведучий: Печений хліб був і в давні часи основ­ним продуктом харчування українців. Деякі вчені не без підстав вважають, що саме предки-хлібороби сучасних українців - орії - винайшли коле­со, віз, плуг, вони ж проклали першу борозну та спекли перший хліб. Особливе місце у давні часи відводилося хлібу «житньому». «Жито» означало як їжу взагалі, так і хліб зокрема. У свідомості нашого народу це слово асоціювалося із поняттям «жити», «життя». А ось поняття «хліб» з'явилося пізніше й означало спочатку «борошно», тобто те, з чого виготовляють хлібні вироби.
Студентка:

Яйце розіб'є, білком помаже,

На дерев'яну лопату - та в піч.

І тріскотітиме іскрами сажа –

Мініатюрна зоряна ніч.

На хмелі замішаний, видме груди,

Зарум'янілий, круглий на вид.

Скоринка засмалена жаром буде,

Аж розіграється апетит.

В підсохлому тісті кленова лопата

Вийме з черені, де пікся в теплі, -

І зачарується білена хата

З сонця пахучого на столі

(Іван Драч)
Ведучий: Великою шаною хліба в Україні зумов­лене те, що господарський рік був тісно й ґрунтовно пов'язаний з усіма польовими роботами навколо ниви, навколо хлібів. Перший посів озимих зернових, як ві­домо, проводять восени до Семена, тобто до 14 вересня. Але найвідповідальніша посівна припадає на весну. До весняної сівби готувались заздалегідь. Переглядали зерно, лагодили реманент, кінську зброю.
Ведуча: Селяни з нетерпінням чекали тої благо­датної днини, коли вперше виїдуть у поле, щоб прокласти першу борозну. Напередодні господиня варила святочну їжу, а коли сідали гуртом за стіл, виголошувала молитву, «щоб робота спорилася і нива щедро засівалася». Перед тим як вирушити в поле, господар скроплював воза, плуга, борони та коней свяченою водою, одягав святкову сорочку, в якій ходив на останнє причастя, «щоб не було бур'янів у хлібі». Перед початком роботи розсте­ляв скатертину, викладав їство, ставив свічку і, наповнивши зерном коробок, до схід сонця читав «Отче наш». Закінчивши сіяти, господар скородив ниву. Дякував польовим духам і сонцю, розламу­вав окраєць паски і розкидав крихти по полю. По­середині лану закопував великодню крашанку, а на межі — громичну свічку. Скропивши ниву свя­ченою водою, молився й благословляв її:

• Уроди, Боже, з сівка три мішка: мірочку попові, коробочку дякові, а ківшик півникові. Це йому за те, що він пісеньку співає, хазяїна врожаєм звеселяє!


Ведучий: Хлібороби ретельно стежили за до­зріванням зерна. Найвивіренішим способом було спробувати його на зуб: якщо зерно мало тугий прикус, то одразу приступали до жнивування.
Ведуча: Жнива для селянина - це все: достаток у господі, затишок у родині, щаслива пісня і ве­селе свято. Увесь рік ждав він на те велике свято. З острахом поглядав господар на небо, на хмари, спостерігав напрям вітку. Адже одна нещаслива година - і може пропасти вся річна праця.
Ведучий: На літо припадає найменше свят. І це цілком природно, адже настає найвідповідальніша пора у хліборобів — жнива. Починалися жнива за­жинками. До зажинків готувалися заздалегідь: назубрювали серпи, стругали цурки, якими в'язали снопи, крутили перевесла. Зажинок починали вдо­світа і обов'язково на легкий, тобто жіночий день. Вмившись та помолившись, йшли в поле, щоб, доки зійде сонце, зробити жнив'яний почин — об­рядовий сніп. У цей день годилося бути чемними: не сваритись, ввічливо звертатись одне до одного, навіть на худобу не підвищувати голосу і ситніше її годувати, «щоб жнивам не наврочити».
Ведуча: Перед початком роботи розстеляли на узбіччі білу скатертину, клали на неї хліб-сіль, свячену великодню цілушку від паски та інші страви. Ставали обличчям до сходу сонця, а госпо­дар читав молитву: «Сонце праведне, святі Петре і Юрію, наші святі душечки, виростили ви хлібець Божий на ниві, внесіть його в наші руки... Доко­тись, хлібцю святий, житечко наше, у наші клуні-стодолі. Хмари дощові, бур'яни, громові-блискавиці, і ти, граде б'ючий, — обходьте ниву нашою стороною й до нас не наближайтесь...».
Ведучий: Після кількох хвилин зосередженої мовчанки господар статечно кланявся і промовляв:

— Боже, благослови!

Зажинок завжди починали господар поля або найстаріша жінка. Нажавши дві жменьки збіжжя, складали їх навхрест. Це був зажинковий хрест, що символізував почин жниварської пори. Після цього готували непарну кількість (3,5 чи 7) снопів, стави­ли їх у коло колоссям догори та клали посередині ще один зажинковий хрест, потім сідали їсти.
Ведуча: Після їжі дорослі лягали на землю й по­тягувались, щоб під час жнив спина не боліла. По­вертались додому без серпів та цурок, їх першого дня залишали під снопами на цілу ніч «на добрий почи­нок». Брали з собою кілька колосочків. З них, якщо в родині були дівчата на виданні, годилося спекти ко­ровай. У цей день ніякої іншої роботи не починали.
Студент:

В поле вийшов корсар на світанні;

Ждуть його обважнілі жита,

Дзвонять радістю далі туманні,

Мов перейдені весни й літа.

Приступає косар до роботи,

Скісся блискає і співа.

Чисті краплі солоного поту –

Ваговиті, мов чесні слова.

Встало сонце і впало в очі,

Хмари втому зняли з плечей –

Служать людям ці руки робочі,

Сонце людям гріє з очей.

Стали копи рядами на чати,

Залицяється колос до губ –

Так свій полудень зустрічати

Вміє щирий косар-працелюб

Хай тим стане оце за диво,

Хто під регіт і плач жоржин

Йде косить поетичну ниву,

Позичаючи мозку в машин.

Буде, мабуть, повік "кустарно"

Оброблятися нива оця –

Там пускати машину марно,

Де працюють людські серця!

Устає косар до роботи,

Скісся блискає і співа.

Ніби краплі солоного поту,

Світять чесні його слова.

(Іван Драч)
Ведучий: Є у нашого народу ще один прекрас­ний звичай, пов'язаний із жнивами. Це обжинки, своєрідний вінець жнивам. Завершуючи косови­цю, залишали на обочині поля жмут колосся, яке називали «бородою». Підв'язуючи пучечок чер­воною стрічкою, оздоблювали квітами, а вершок надламували, щоб колосся схилялося долі, як подяка щедрій ниві. В підніжжі клали окраєць хліба й дрібок солі, а поряд засівали вим'ятим з кількох колосочків зерном клаптик землі, при­казуючи:

- Сійся-родися, жито-пшениця, всяка пашниця, краща, ніж торік!


Ведуча: Після цього жінки йшли до снопів, ви­тягували колосочки і робили з них квітку-китицю, сніп-рай або ж плели колосяний хрест і несли в село. Ці атрибути ставили на покуті - місце, де мають перебувати душі покійників та добрі польові духи. Дівчата ж вибирали з-поміж себе найкращу дівчину — «княгиню», вона ставала в коло, клала на ліве плече серпа, брала у праву руку цурку і опус­кала голову. Найповажніший жнець обв'язував її перевеслом з житніми колосками, одягав на голо­ву вінок. Всі учасники обжинок повільно залишали лан, співаючи обжинкових пісень.
Ведучий: Стою біля пшеничного лану. Ще вчора тут ходила д вітром золота хвиля колосистої пшениці. Звалили у покіс останні загінки. Вдарив дощ. Але минула година - друга, і скошена маса під жарким сонцем швидко підсохла. Вздовж валків ідуть збиральні агрегати.

Гудуть мотори. Пливуть степові кораблі. Як і на по­чатку жнив, хлопці не женуться за гектарами, головне – намолот.

Дивлюсь на кожного і думаю: ось вони і є справжні творці врожаю. Завдяки їх справді самовідданій, геро­їчній праці вирощено і врятовано урожай. Залишились позаду великі тривоги. А як же вони цього року нас мучили. З осені клали ми зерно в суху землю. Зима була сувора, безсніжна. І весна не з добром прийшла - рання, вітряна. І літо теж - сухе. Якщо у нас зараз усе в нормі, то треба прямо сказати, що виручили досвід хліборобський, агротехніка,— все те, що ми нази­ваємо високою культурою землеробства.
Студент:

Яке це славне слово — хлібороб,—

Що жартома ще звуть і гречкосієм!

До слів найкращих я вписав його б,

До тих, які ми серцем розумієм!

Який це труд, який солоний піт,

Яка жага і втома життєдайна!

Ну, безперечно, знає цілий світ

Про роль почесну трактора й комбайна...

Спасибі їм: помічники живі

Вони у чеснім хліборобськім щасті...

Та треба працювать і голові,

Докласти треба руки мозолясті,

Щоб красувався вбогий переліг

Нечувано багатим урожаєм,

Щоб гречка розливалася, як сніг,

Пшениця слалась маревом безкраїм,

Щоб кукурудза в строгому ладу

Підпорювала все нові простори,

Щоб жайворонки пісню молоду

Підносили над колосисте море,

Щоб хліб, як сонце, сяяв на столі

У кожній хаті, домі та колибі...

Уклін земний працівникам землі!

Вам, сіячі, плугатарі,— спасибі!

(Максим Рильський)
Студент:

Горджуся родом хліборобів,

Майстрами хліба і землі.

Шаную скромний їх доробок,

Діла великі і малі.

Ось дар священний їх — хлібина

Лежить у мене на столі,

Неначе пісня голубина,

Неначе сонце на крилі.

Хто спік її, коли? Не знаю,

Чийого серця там тепло.

Але я завше в ній пізнаю

Життя людського джерело.

У ній краса земна і сила,

Пошана, щастя і любов.

Недаром нива колосилась,

Вбирала в себе цвіт дібров,

Дівочий сміх, цілунок перший

І радість тиху матерів,

Щоб хліб у пісню перевершить

Під сяйвом ранньої зорі.

( Іван Турчак)


Ведуча: Паляниця...Хліб...Здавалося б, що ж тут такого - звичайний тобі продукт харчування. Але скільки для кожного з нас; постає за цим звичайним словом! Неосяжне пшеничне поле, на якому мов пливе комбайн..., золотаве зерно, що переливається в натруджених долонях хлібороба..., духмяна паляниця на вишиваному рушнику, якою зустрічають гостей. "Хліб-сіль вам, Добрі люди", - так говорили здавна на Україні. Ось і виходить, що хліб - це щось значно більше, вагоміше і дорожче, "він є основою основ.»

Студентка:

На столі на білій скатертині

Сяє, наче сонце, паляниця

З печі вийнята. А господині

Радісно, бо сповнена світлиця

Пахощами хлібними. Й здалося:

Гімн землі й труду співа колосся

На безмежних нивах Батьківщини,

Де з облич котились, як перлини,

Краплі поту...



Студент:

Стомлено злипались

В трактористів очі від безсоння,

Мозолі тверділи на долонях,

Та механізатори старались -

В полі від світання

Першими ідуть вони в змаганні.

Студентка:

Їх святу пахучу паляницю

Тричі цілувала молодиця.

Хлібороб в пошані в нас, привіті-


Разом:

Хліб дорожчий над усе на світі!



( Ольга Добахова)

Ведучий: Україна славиться на весь світ своїми диво-короваями. Кожне село, кожний хутір має свої традиції та секрети випікання хліба.

У наших предків хліб завжди символізував добробут, гостинність господарів, сприяв продо­вженню роду. Шматочки чи крихти хліба не викидали у відходи, а віддавали птиці, тваринам. Хліб, який упав, слід було підняти, очистити, поцілувати і з'їсти, а при зберіганні хліб має лежати у такому положенні, в якому саджали його в піч, — перевернутий хліб вважався поганим знаком. Здавна вірячи у магічну силу хліба, його прикріплювали до хомута або клали між дерев'яними держаками - це було запорукою доброго врожаю.



Студент:

Нема такого хліба на землі,

Як той, що моя мати випікала

На листі горіховому в печі,

Глибокій, мов тунель коло Яремча.

Як небо зорями, той мамин хліб

Обсипаний був зернятками тмину,

Він кликав і манив мене здаля,

Як свято пахощів у нашій хаті.

Я не збагну ніколи, як вмістилось

Моє життя в маленькім слові: хліб.

Вселенна - в зірці тмину запашного.



(Борис Олійник)

Студент:

Я був у полі...

Визріли хліба.

Згинали над шляхами буйні гриви. ,

Степи стояли в сонячних шапках,

Чекали жнив пшеничні й житні ниви.

Яскрились обважнілі колоски,

Мов золота висока чиста проба.

Шуміли в них пісень живі рядки

Натхненого поета й хлібороба.

Я був у полі...

Тішивсь на токах

Багатим повнозерним урожаєм.

Він ратая з села й робітника

Порадує пахучим короваєм.

Пахучий хліб на нашому столі –

То виборені радощі родинні.

Пахучий хліб - то щедрий дар землі

За труд і розум доблесній людині.

Пахучий хліб –

Цілющий скарб життя,

Його неперевершено, владика.

Він - наша гордість, наше майбуття,

Він — наша творчість і мета велика.



( Дмитро Луценко)
Ведуча: Уміймо цінувати не примарне, а справжнє наше багатство - хліб. Кожного разу, беручи в руки запашну скибку хліба, згадуймо його творців. Шануймо їхню працю!

Хліб - всьому голова!



(Сл. В. Балачана, муз. М. Купріна.)

На весняній зорі роси чисті і сині.

Сонця край золотий спраглу землю торка.

Батько став на поріг і напучує сина.

На лани виряджа перший раз юнака:

Пам'ятай, мій синок, щирі й мудрі слова:

«Хліб — всьому голова, хліб - всьому голова».

Син за батьком долав хліборобську дорогу.

Та війна почалась, і затьмарився світ.

І пішов він в боях здобувать перемогу,

Несучи по землі той святий заповіт:

Пам'ятай, мій синок, щирі й мудрі слова:

«Хліб - всьому голова, хліб - всьому голова».

Але сталась біда на землі незнайомій

У запеклім бою на солдатській путі.

Свою пайку віддав він солдату другому,

А в село написав у трикутнім листі:

Пам'ятай, мій синок, щирі й мудрі слова:

«Хліб - всьому голова, хліб - всьому голова».

На весняній зорі роси чисті і сині,

В полі трактор гуде, лине пісня дзвінка.

Край порога стоїть син загиблого сина

Й ніжно так промовля до свого малюка:

Пам'ятай, мій синок, щирі й мудрі слова:

«Хліб-всьому голова, хліб-всьому голова».

Ведучий:

Так хай же щедро земля наливається соком

І колоситься золотистий сніп!

І хай же родить більше з кожним роком



Всі разом: Його величність - годувальник-хліб!
Література

1. Збірник сценаріїв виховних заходів. Випуск 4.-2011,с.107-126



2. Під редакцією Онопрієнко С.П.Дума про хліб( репертуальний збірник).К.: Мистецтво,1973.175с-.
Каталог: doc -> files -> news -> 270
news -> З початкової школи в основну: проблеми наступності
news -> ─найважливіша умова успішного навчання молодших школярів. Ковальова Вікторія Іванівна, спеціаліст вищої категорії, старший учитель, загальноосвітня санаторна школа ─ інтернат №2
news -> Повідомлення про оприлюднення проекту Концепції громадянської освіти та виховання в Україні Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України повідомляє про оприлюднення 29 листопада 2012
news -> Додаток базовий компонент дошкільної освіти
news -> Тема кохання в повісті Шолом-Алейхема "Пісня над піснями". Еволюція героїв (Шимек і Бузя) у часі. Біблійні мотиви в повісті. Утвердження етичних цінностей
270 -> Конспект уроку з української літератури в 10 класі підготувала викладач української мови І літератури Технікуму промислової автоматики Одеської державної академії холоду
270 -> Бабусина скриня
270 -> Суцвіття, їх різноманітність І біологічне значення
270 -> Підготовка до написання твору-роздуму на морально-етичну тему: "Людина без доброти, як криниця без води"

Скачати 120.06 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка