«цілі, задачі та особливості прооведення грошово-кредитної політики національного банку україни в контексті досягнення макроекономічної стабільності»



Сторінка1/4
Дата конвертації24.04.2016
Розмір0.6 Mb.
  1   2   3   4


ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ»

Кафедра банківської справи


КУРСОВА РОБОТА


з дисципліни

«ГРОШІ ТА КРЕДИТ»


на тему:

«ЦІЛІ, ЗАДАЧІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРООВЕДЕННЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ДОСЯГНЕННЯ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ»

Студентки II курсу, групи Ф-23

напряму підготовки «Фінанси і кредит»

(«Фінанси»)

Пипки О. М.



 

Керівник: к.е.н., ас. Олещук М.Г.

Національна шкала __________________
Кількість балів: _______ Оцінка: ECTS _______

Члени комісії:

______________

(підпис)

____________________________________
(Науковий ступінь, вчене звання, посада, прізвище та ініціали)

______________

(підпис)

____________________________________
(Науковий ступінь, вчене звання, посада, прізвище та ініціали)

______________

(підпис)

____________________________________
(Науковий ступінь, вчене звання, посада, прізвище та ініціали)

Суми – 2014 рік



ЗМІСТ

ВСТУП…….……………………………………………………………………..

3

РОЗДІЛ 1

ТЕОРИТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОВЕДЕННЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ ДЛЯ СТАБІЛІЗАЦІЇ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ…………………...

5

1.1

Сутність, цілі, завдання та особливості проведення грошово-кредитної політики…………………………………

5

1.2

Інструменти реалізації грошово-кредитної політики: загальна характеристика та специфіка їх застосування……

10

1.3

Світовий досвід проведення грошово-кредитної політики для стабілізації макроекономічних показників…………………….

17




Висновки до розділу 1………………………………………

23

РОЗДІЛ 2

ПРАКТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ ДЛЯ СТАБІЛІЗАЦІЇ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ …………………………………………………

25

2.1

Грошові засади реалізації грошово-кредитної політики Національний банк України………………………………

25

2.2

Грошово-кредитна політика Національного банку України для стабілізації макроекономічних показників………………..

32

2.3

Проблеми та перспективи розвитку грошово-кредитної політики Національного банку України……………………….

38




Висновки до розділу 2…….…………………………………

43

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………

45

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...

47







ВСТУП

У сучасному світі роль грошово-кредитної політики зростає все більше й більше. Вона напрямлена на розвиток економіки держави.

Головним завдання монетарної політики забезпечення стабільності грошової одиниці. Від ефективності реалізації грошової політики залежить стабільність основних макроекономічних показників. Грошово-кредитна політика тісно пов’язана з фіскальною, податковою, валютною політикою. Тому важливо забезпечити узгодженість між ними для покращення ефективності монетарної політики.

Ця тема є актуальною, бо монетарна політика впливає на загальну економіку. А грошово-кредитна політика Національного банку України є недостатньо ефективною.

Мета курсової роботи полягає в обґрунтуванні теоретичних та методичних аспектів впливу монетарної політики на стабільність макроекономічних показників.

При проведення цього дослідження були поставлені такі завдання:



  • дослідити сутність, цілі, завдання та особливості проведення грошово-кредитної політики;

  • розглянутиінструменти реалізації грошово-кредитної політики: загальна характеристика та специфіка їх застосування;

  • проаналізувати світовий досвід проведення грошово-кредитної політики для стабілізації макроекономічних показників;

  • вивчити грошові засади реалізації грошово-кредитної політики Національний банк України;

  • розглянути вплив грошово-кредитна політика Національного банку України для стабілізації макроекономічних показників;

  • дослідити проблеми та перспективирозвиткугрошово-кредитноїполітикиНаціонального банку України.

Об’єктом дослідження є процес впливу монетарної політики на стабільність макроекономічних показників у країні. Предметом дослідження є механізм реалізації монетарної політики.

Проводячи це дослідження не одноразово зверталися до офіційного сайту Національного банку, Державного статистичного коміту та сайту Міністерства фінансів України.

При дослідження користувалися такими методами:


  • аналіз та синтез. Цей метод був використаний при вивченні сутності та цілей монетарної політики;

  • порівняння використовували для співставлення показників у різний період часу;

  • табличний відображає темп інфляції, норми обов’язкових резерві, обсяги кредитів та депозитів;

  • графічний використовували для виявлення залежності між обсягами кредиту та депозиту й середньозваженими ставками за ними.

РОЗДІЛ 1


ТЕОРИТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОВЕДЕННЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ ДЛЯ СТАБІЛІЗАЦІЇ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ

    1. Сутність, цілі, завдання та особливості проведення грошово-кредитної політики



Нинішня економіка є грошовою економікою, адже практично у всіх економічних операціях беруть участю гроші. Використання грошей облегшує обмін, зменшує витрати обігу товарів. Більшість грошей носять кредитну природу, що забезпечує формування нової грошової маси завдяки збільшенню банківських депозитів. Через це макроекономіка не досліджує порізно грошову та кредитну політику.

У сучасному світі все більшого значення набуває монетарне регулювання як вплив держави на економіку та господарські процеси через центральний банк країни. Тому все більшої ролі набуває грошово-кредитна політика, яка лежить в основі монетарного регулювання [1].

Існує багато трактувань поняття «грошово-кредитна політика». Зокрема у Законі України «Про Національний банк України» говориться, що грошово-кредитна політика – це комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту спрямованих на регулювання економічного зростання та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості [2].

В економічній літературі сформувалося два підходи до визначення сутності політики. Різниця між ними полягає в тому, що одні говорять в надто

вузькому значенні, а інші в надто широкому. Представники першого напрямку вважають, що грошово-кредитна політика являє собою урядову політику, яка впливає на кількість грошей в обороті. У цьому випадку її визначають тільки як вплив на кількості грошей. Представники другого напрямку запевняють, що це один із секторів економічної політики вищих органів державної влади. У другому підході не визначається особливий характер монетарної політики, її різниці з іншими секторами економічної політики [3].

А. М. Мороз говорить, що монетарна політика – це комплекс взаємопов’язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених соціально-економічних цілей, щодо регулювання грошового ринку, які здійснює держава через центральний банк країни [4]. У цьому значенні суть грошово-кредитної політики пов’язана з суспільними цілями, способом їх досягнення, визначеною інституційною структурою, яка несе відповідальність за їх виконання.

В одній зі своїх праць Лютий зазначає, що грошово-кредитна політика – це сукупність економічних та адміністративних заходів держави і Національного банку, спрямованих на використання економічних інструментів грошово-кредитного механізму для здійснення впливу на суб’єктів грошово-кредитного ринку з метою стабілізації національної грошової одиниці, регулювання пропозиції грошової маси, ліквідності та кредитоспроможності банківських інститутів для забезпечення необхідного економічного зростання, зайнятості й стимулювання інфляційних процесів [1]. У цьому визначенні просліджується чіткий зв'язок монетарної політики з макроекономічними показниками.

П. І. Юхименко вважає монетарну політику «частиною економічної політики держави, сукупністю законодавчих і нормативних актів, бюджетно-податкових, інших монетарних інструментів, інститутів та заходів державної влади, які згідно з законодавством мають повноваження щодо формування і використання фінансових ресурсів держави і регулюють фінансово-кредитні потоки у сферах економіки відповідно до стратегічних і тактичних цілей державної економічної політики»[1]. Це визначення не показує повного змісту монетарної політики.

М. І. Славчук говорить, що грошово-кредитна політика – це комплекс взаємопов’язаних, скоординованих заходів держави у сфері грошового обігу і кредиту, спрямованих на забезпечення стійкого, ефективного функціонування економіки, зокрема, на регулювання пропозиції грошей з метою стабілізації товарних цін, обсягів виробництва, зайнятості, процента, курсу національної грошової одиниці, згладжування коливань кон'юктури ринків [6].

Уся суть грошово-кредитної політики відображається у визначенні, яке містить заходи та дії регулятивного характеру здійснювані центральним банком. Або центральний банк бере участь в реалізації цих заходів та дій, які здійснюються через грошовий ринок [4].

Суб’єктом монетарної політики в Україні є Національний банк України. Але у її розробленні беруть участь й інші органи держави, діяльність яких пов’язана з економікою. До них відносять Міністерство фінансів, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Верховну Раду. Об’єктами виступають:


  • пропозиція грошей;

  • валютний курс;

  • ставка процента;

  • швидкість обігу грошей[6].

Використання методів грошово-кредитної політики забезпечує

збільшення спроможності ринкової економіки до саморегуляції, підвищення ефективності механізму її виконання через усунення деяких недоліків. Передусім, нездатність ринкового механізму сприяти рівномірному економічному зростанню, стабільності цін та зайнятості. Лише завдяки грошово-кредитній політиці вдається забезпечити стабільність макроекономічних показників. Це одна з головних ознак вдалого функціонування ринкового механізму. На неї покладено стимулювати

ділову активність в умовах депресії та придушувати економічні процеси за так званого «перегріву» кон'юктури, хоч цього досягти досить складно.

Реалізація монетарної політики пов’язана з обранням стратегії та тактики. Для визначення стратегії грошово-кредитної політики слід усвідомлювати завдання, що поставлені перед відповідними структурами і вирішуються за допомогою монетарних методів. Їх називають цілями.

Монетарна політика центрального банку не є автономною. ЇЇ підсумковою мета сходиться з основними цілями макроекономічної політики держави. Тобто цілі центрального банку збігаються з цілями уряду.

Виділяють стратегічні, тактичні та проміжні цілі грошово-кредитної політики. Вони тісно пов’язані між собою. Оскільки розташовані у формі, так званих, сходинок. Виконання нижчої цілі забезпечує досягнення основної цілі.

Цілі монетарної політики

Стратегічні цілі

Тактичні

Проміжні цілі

Економічне зростання, зайнятість населення, стабільність цін

Стримування або пожвавлення ринкової кон'юктури



Операції на відкритому ринку, зміна рівня резервних вимого та облікова політика

Рисунок 1.1 – Ієрархічна залежність цілей монетарної політики [створено автором на основі 6,7]


Головними в політиці держави є стратегічні цілі. Їх ще називають кінцевими. До них можна віднести збільшення обсягу виробництва товарів та наданих послуг, зменшення безробіття, урівноваження платіжного балансу.

Усі стратегічні цілі є дуже важливими для громадян країни. Іноді це призводить до того, що вони виконуються одночасно або їх більша частина. Існує багато інструментів для виконання поставленої мети, але для досягнення усіх цілей їх не вистачить. Це насамперед пов’язано з обмеженістю та специфікою інструментарію [4]. Центральним банком обирається одна з цілей реалізація якої сприяє виконанню інших стратегічних цілей. Вибір цілі безпосередньо залежить від економічної ситуації в країні. Зазвичай вони є довготривалими. Для легшого досягнення, кінцеву ціль поділяють на декілька проміжних цілей.

Суть проміжних цілей визначається у деяких змінах економічних процесів, що допомагають у виконанні стратегічних цілей. Наприклад, якщо стратегічна ціль полягає у скороченні безробіття, то проміжна ціль – пожвавлення ринкової кон'юктури. Якщо ж стратегічною ціллю є стабілізація цін, то проміжною – навпаки, стримування ринкової кон'юктури[6]. Проміжні цілі є доповненням стратегічних та безпосередньо залежать від них. Особливою їх ознакою є визначення періоду, протягом якого вони будуть реалізовані. Вибірпроміжних цілей здійснюється за такими критеріями:


  • тісний взаємозв’язок із стратегічною ціллю;

  • можливість чіткого кількісного вираження;

  • легкість здійснення контролю та оперативного впливу з боку центрального банку [8].

У ринкових умовах більшість макроекономічних показників визначаються насамперед становищем ринкової кон'юктури. Її зміна саме і є проміжною ціллю грошово-кредитної політики. Також деякі економісти сюди відносить переміну економічних змінних. Насамперед це пов’язано з тим, що монетарна політика здатна змінювати не тільки попит, а й пропозицію.

Регулювання основних економічних змінних відбувається при виконанні тактичних цілей. Вони тісно пов’язані з стратегічними цілями та забезпечують реалізацію проміжних. Тактичні цілі носять короткостроковий характер. Розроблення їх системи дозволяє уникнути шокуючого впливу на економіку і помітним помилкам при здійсненні монетарного регулювання [5].

Тактичні цілі можна поділити на три групи:

- цілі, зумовленізбереженнямгрошовоїмаси на постійномурівні;

- цілі, продиктованіфіксацієювідсоткової ставки на постійномурівні;

- цілі, спрямовані на утримання на постійномурівнібанківськихрезервів.

Список цих цілей грошово-кредитної системи доволі великий. До них можна віднести ліквідність банківських систем, короткострокову процентну ставку у різних частинах грошового ринку.

Більшість завдань монетарної політики подібні. Але не зважаючи на це вони часто перечать одна одній. Стабільність цін суперечить стабільності процентних ставок та зниження безробіття. При економічному зростанні кількість зайнятих підвищується, але у свою чергу темпи інфляції може зростати. Тому державою обирається пріоритетне завдання, а не виконуються всі водночас [9].

Потреба у цілях виникає через те, що заходи проведення монетарної політики не мають прямого впливу на стратегічні цілі. Тим паче, процеси, що

відбуваються в економіці мають не завжди передбачувану зворотну реакцію. Саме розробка системи тактичних цілей спроможна запобігти негативному впливу на економіку та значущим неточностям при здійсненні грошово-кредитного регулювання [10].

Центральними банками світу монетарна політика повинна розробляться

відповідно до економічних задач, але, як правило, вона завжди спрямована до цінової стабільності. Насамперед це пов’язано з тим, що головна мета

центральних банків полягає в підтримці стабільності національних грошей. Утім майже кожного разу виникає проблема погоджування стратегічних цілей монетарної політики та загальноекономічної політики. Слід щоб грошово-кредитна політика була спрямована на економічне зростання, а загальноекономічна політика повинна бути пріоритетною у стабілізації цін.

Отже, ми розглянули сутність та основні цілі монетарної політики і можемо перейти до аналізу інструментів, за допомогою яких вони реалізуються.





    1. Інструменти реалізації грошово-кредитної політики: загальна характеристика та специфіка їх застосування

Центральні банки всіх країн мають широке коло інструментарію для впровадження грошово-кредитної політики. Вибір їх застосування, так як і цілей залежить від ситуації в державі, рівня її розвитку.

Інструменти грошово-кредитної політики — це такі регулятивні заходи (прийоми, методи), які перебувають у повному розпорядженні центрального банку, безпосередньо ним контролюються і використання яких впливає на цільові орієнтири грошово-кредитної політики [4]. Специфічною особливість інструментів є те, що вони обираються центральним банком для регулювання процесів не лише в економічному секторі, а й у реальному і зовнішньому секторах. Вибір інструментів здійснюється банком відповідно до ситуації в країні, від відкритості економіки, розвитку грошового ринку.

Інструменти грошово-кредитної політики можна класифікувати за багатьма ознаками. Класифікаційні ознаки наведені на рисунку 1.2.

Насамперед розрізняють інструменти прямого (адміністративного)та опосередкованого (ринкові) впливу.

Інструменти адміністративного впливу у певній мірі використовуються центральними банками держав з ринковою економікою, але більше вони використовують центральними банками країн, що розвиваються та перехідною економікою. Вони спрямовані на обмеження діяльності суб’єктів грошового ринку[4].


Класифікація цілей монетарної політики

Об'єкти впливу

Форма

Характеристика параметрів



Строки впливу

Попит


Пропозиція

Кількісні

Якісні

Прямі


Опосередковані


Короткострокові

Довгострокові


Рисунок 1.2 – Класифікація цілей монетарної політики [складно автором на основі 4]


До них відносять:

  • прямі обмеження на здійснення на здійснення емісійно-касових розрахунків;

  • введення обмеження на кредитування центральним банком комерційних;

  • установлення обмежень чи заборони на кредитування центральним банком потреб бюджету;

  • прямий розподіл кредитних ресурсів, які надаються комерційним банкам у порядку рефінансування, між пріоритетними галузями, виробництвами, регіонами [3].

До адміністративних інструментів відносять селективні інструменти. Вони використовуються у країнах, які активно розвиваються. До них відносять:

  • регулювання споживчого кредиту. У достатньо розвинутих країнах дає можливість впливати на великі обсяги грошової маси.

  • фіксація маржі. Дозволяє зменшити негативний вплив на економіку у разі сплятивних операцій з цінними паперами.

  • вибірковий контроль за кредитами. Напрямлений не на контроль за кількістю позики, а за їх розміщення.

  • регулювання кредитних ставок за депозитами полягає в обмеження верхньої межі [11].

Опосередкований вплив інструментів здійсняється безпосередньо з врахуванням кон'юктури ринку, а їх дія має коригуючий характер. Завдання

інструментів непрямого впливу полягає у визначення напрямку розвитку та коригуванні динаміки грошово-кредитних відносин [8].

До них належать:


  • операції на відкритому ринку;

  • регулювання норми обов’язкових резервів;

  • процентна політика;

  • рефінансування комерційних банків;

  • регулювання курсу національної валюти [3].

Розглянемо детальніше найбільш використовувані інструменти монетарної політики – облікова ставка, рефінансування, операції на відкритому ринку, норма резервування.

Облікова ставка. Її ще називають дисконтною політикою. Це один з найважливіших інструментів грошової політики. Вона використовується центральними банками для обліку короткострокових державних облігацій, переобліку комерційних векселів, та інших цінних паперів, які відповідають вимогам центрального банку. Облікова ставка впливає не лише на грошовий ринок, а й на фінансовий [13].

Облікова ставка визначається відповідно до кон'юктури ринку. Це відображено на рисунку 1.3.

Рефінансування. Це один з інструментів монетарної політики, який тісно пов'язаний з процентною політикою. Суть рефінансування полягає в забезпечення центральним банком комерційних додатковими резервами, які носять кредитну основу. Також під рефінансуванням можна розуміти процес відновлення ресурсів, які були вкладені у позики, боргові цінності папери.


Спрямування облікової ставки

При стимулюючій монетарній політиці

Зниження облікової ставки

Збільшення обсягів кредитування ЦБ комерційних банків

Розширення кредитних операцій банківської системи і збільшення грошової маси в обігу

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка