Цикл наукових праць



Скачати 121.43 Kb.
Дата конвертації12.04.2016
Розмір121.43 Kb.


Міністерство освіти і науки України
Національний університет "Юридична академія України

імені Ярослава Мудрого"
ЦИКЛ НАУКОВИХ ПРАЦЬ
на здобуття щорічної премії Президента України для молодих вчених

«СУТНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ СПОРІВ ТА ОСОБЛИВОСТІ
АДМІНІСТРАТИВНОГО ПОРЯДКУ ЇХ ВИРІШЕННЯ В УКРАЇНІ»

БРИНЦЕВА Людмила Володимирівна – кандидат юридичних наук, асистент кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого"




реферат


Харків – 2014

Реферат

циклу наукових праць

Бринцевої Людмили Володимирівни

«Сутність адміністративно-правових спорів та особливості адміністративного порядку їх вирішення в Україні»

Цикл праць Бринцевої Л.В. «Сутність адміністративно-правових спорів та особливості адміністративного порядку їх вирішення в Україні» містить три індивідуальні монографії:



  • «Адміністративно-правовий спір: сутність, поняття, ознаки» (Харків, 2010 – 112с.);

  • «Адміністративний порядок вирішення адміністративно-правових спорів: загальна характеристика та шляхи удосконалення» (Харків, 2011 – 120с.);

  • «Сутність адміністративно-правових спорів та особливості адміністративного порядку їх вирішення в Україні» (Харків, 2012 – 208с.).

Вищезазначені монографії об’єднані в цикл праць, продовжують одна одну в дослідженні та розкритті повноти тематики, присвяченої адміністративно-правовим спорам та шляхам їх розв’язання. Робота над ними почалась у 2004 році, а закінчилась наприкінці 2012 року. Монографія «Сутність адміністративно-правових спорів та особливості адміністративного порядку їх вирішення в Україні» є основною та завершуючою роботою. Зазначені індивідуальні монографії є першим в Україні комплексним дослідженням проблем вирішення адміністративно-правових спорів в адміністративному порядку. Основні положення, викладені у вищезазначених монографіях, також знайшли своє відображення у 4 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях; 4 тезах виступів на наукових конференціях.

Актуальність теми. Юридичні конфлікти – неодмінний супутник сучасного суспільства. Одним із головних завдань правової держави є їх ефективне, швидке та справедливе розв’язання. Разом з тим процес державного регулювання суспільних відносин сам по собі є підґрунтям виникнення юридичних конфліктів, адже по суті являє собою втручання держави у сферу приватного життя. Правильність вирішення конфліктів, що виникають між державою та приватними особами, набуває особливої гостроти. Саме від цього залежить підтримання хиткого балансу між інтересами держави та суспільства в цілому, з однієї сторони, та інтересами, правами та свободами окремої людини – з іншої. Тому наукове дослідження проблематики юридичних конфліктів між державою та приватною особою (адміністративних спорів) наразі є надзвичайно актуальним.

В юридичній літературі комплексно не розроблено проблему розв’язання адміністративних спорів в адміністративному порядку. Дослідження зазначених питань носять фрагментарний характер, оскільки частіше стосуються окремих видів адміністративних спорів (земельних, податкових тощо). В законодавстві переважна більшість норм, які регламентують вирішення скарг приватних осіб в адміністративному порядку, носять застарілий характер, котрий не відповідає сучасним стандартам державного управління. Не існує спільних для усіх уповноважених суб’єктів владних повноважень засад адміністративного порядку вирішення адміністративних спорів. Присвячені адміністративному порядку норми розпорошені в численних нормативних актах різної юридичної сили і передбачають невиправдано різні принципи, процедури, строки, способи вирішення адміністративних спорів. Як наслідок, однакові за своєю правовою природою відносини з вирішення адміністративних спорів по-різному регулюються залежно від сфери їх виникнення, що створює численні складнощі у правозастосуванні.

Разом з тим властивості, притаманні адміністративному порядку вирішення адміністративних спорів, (простота, доступність, професійність, оперативність, економічність, можливість перегляду оскаржуваного рішення на предмет його доцільності, привабливість для приватних осіб з психологічної точки зору тощо) дозволяють йому бути дієвою альтернативною (по відношенню до адміністративної юстиції) формою вирішення адміністративних конфліктів. Більш того саме цей порядок може і повинен забезпечити потреби суспільства в ефективному розв’язанні переважної більшості адміністративних спорів.

Для забезпечення розвитку цієї форми вирішення правових спорів необхідним є реформування на базі відповідних наукових напрацювань усіх складових елементів структури адміністративного порядку вирішення адміністративних спорів. З урахуванням цього наукового дослідження потребують перш за все такі групи питань. Перша – це система органів, уповноважених вирішувати адміністративні спори, їх місце в системі інших державних органів, їх внутрішня побудова, засади функціонування, повноваження тощо. Друга група – це власне процедура вирішення адміністративних спорів, а саме вироблення єдиної для всіх органів (уніфікованої), простої, прозорої, швидкої, економічної та, головне, ефективної процедури вирішення спорів.



Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є з’ясування сутності адміністративно-правових спорів, виявлення недоліків та розроблення шляхів удосконалення сучасної процедури їх розв’язання в адміністративному порядку, а також шляхів оптимізації побудови органів, уповноважених вирішувати такі спори, та внесення відповідних пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства. З огляду на зазначену мету в роботі було поставлено такі завдання:

  • визначити поняття адміністративного спору та виявити його кваліфікуючі ознаки;

  • встановити співвідношення адміністративного і публічного спорів, а також співвідношення адміністративного спору і адміністративного правопорушення;

  • з’ясувати сутність адміністративного порядку вирішення адміністративних спорів, визначити його позитивні риси, а також недоліки його сучасного законодавчого регулювання;

  • довести необхідність запровадження в органах виконавчої влади спеціалізованих підрозділів з вирішення скарг приватних осіб;

  • охарактеризувати сучасне нормативно-правове регулювання адміністративної процедури вирішення адміністративних спорів та запропонувати шляхи її подальшого вдосконалення;

  • обґрунтувати доцільність встановлення обов’язковості використання адміністративного порядку вирішення адміністративних спорів до звернення до суду.

Об’єктом дослідження є правовідносини у сфері публічного управління, що виникають під час вирішення адміністративних спорів в адміністративному порядку.

Предметом дослідження є адміністративно-правові спори: загальна характеристика та адміністративний порядок їх вирішення.

Методи дослідження. Методологічну базу дослідження складає сукупність таких методів наукового пізнання, як діалектичний, формально-юридичний, логічний, аналітичний, статистичний, порівняльно-правовий та ін. За допомогою діалектичного методу пізнання досліджено та визначено поняття і кваліфікуючі ознаки адміністративного спору, компетенцію підрозділів адміністративної квазіюстиції. Формально-юридичний метод використано для аналізу законодавчого регулювання порядку вирішення адміністративних спорів, а також для надання пропозицій щодо його вдосконалення. За допомогою логічного та аналітичного методів обґрунтовуються істинність чи хибність наукових точок зору, що аналізуються в дослідженні, а також пропозиції з удосконалення чинного законодавства. Статистичний метод використано під час аналізу кількісних і якісних показників, що характеризують стан вирішення адміністративних спорів органами державного управління. Порівняльно-правовий метод застосовано для аналізу порядку розгляду та вирішення адміністративних спорів у вітчизняному законодавстві й у законодавстві зарубіжних держав.

Нормативною базою є Конституція України, закони та інші нормативно-правові акти, які регулюють вирішення адміністративних спорів, а також проекти нормативно-правових актів. Досліджено також окремі положення законодавства зарубіжних країн (США, ФРН, Франції, Великої Британії, Російської Федерації та ін.), позитивні надбання яких можуть бути використані в Україні.

Емпіричну базу дослідження склали статистичні дані, одержані в результаті узагальнення практики розгляду скарг приватних осіб у територіальних органах виконавчої влади, зокрема, в Державній податковій адміністрації, Головному управлінні Пенсійного фонду України, відділі Державної виконавчої служби Головного управління юстиції (Харківська область) та ін. Досліджено 1188 скарг приватних осіб на рішення, дії чи бездіяльність органів виконавчої влади та їх посадових осіб, вирішених в адміністративному порядку. Використані також опубліковані узагальнення судової практики й судові рішення по конкретних адміністративних справах, розглянутих Верховним Судом України, Вищим адміністративним судом України, Вищим господарським судом України й Конституційним Судом України.
Наукова новизна одержаних результатів. Цикл праць «Сутність адміністративно-правових спорів та особливості адміністративного порядку їх вирішення в Україні» є одним з перших в Україні комплексних наукових досліджень сутності адміністративно-правових спорів та адміністративного порядку їх вирішення. Основними результатами, що містять наукову новизну, є такі:

уперше:

  • адміністративні спори розглядаються в аспекті поділу їх на принципово відмінні види в залежності від характеру матеріальних правовідносин між суб’єктами спору (вертикальні чи горизонтальні), а саме: а) спори між приватною особою і суб’єктом владних повноважень та б) спори між двома суб’єктами владних повноважень.

  • обґрунтовано, що адміністративні спори між приватними особами та суб’єктами владних повноважень можуть бути порушені тільки за ініціативою приватної особи. Справи, у яких сьогодні суб’єкти владних повноважень звертаються до суду з позовом про стягнення накладених адміністративних санкцій на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (тобто фактично порушують спір проти приватних осіб), по суті, є не адміністративними спорами, а справами про адміністративні правопорушення. Такі справи не повинні вирішуватися в рамках позовного провадження і мають бути виключені з компетенції адміністративного суду. У зв’язку з цим робиться висновок про доцільність надання рішенням суб’єктів владних повноважень про накладення адміністративних санкцій на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців статусу виконавчого документа;

  • запропоновано уніфікацію процедури адміністративного оскарження рішень, дій, бездіяльності усіх адміністративних органів;

  • обґрунтовано необхідність встановлення обов’язкового адміністративного порядку розгляду адміністративних спорів перед зверненням із позовною заявою до суду;

  • доведено, що існуюча в деяких органах виконавчої влади трирівнева система адміністративного оскарження є недосконалою через тривалість розгляду скарг приватних осіб. Запропоновано запровадити в органах виконавчої влади, побудованих за триланковою схемою, два рівні адміністративного оскарження рішень (дій, бездіяльності): обласний (регіональний) та загальнодержавний;

  • обґрунтовано необхідність уніфікації строків подання та вирішення адміністративних скарг на рішення (дії, бездіяльність) усіх суб’єктів владних повноважень;

  • доведено необхідність зупинення дії рішення, що оскаржується, на час розгляду первинної скарги;

  • аргументовано доцільність надати право адміністративному органу на самостійне виправлення помилки. Для цього необхідно запровадити правило подання скарги вищому адміністративному органу через нижчестоящий орган, який прийняв оскаржуване рішення. Останній вправі або самостійно виправити помилку і прийняти нове рішення, або надіслати скаргу разом із справою до вищого органу й надати за необхідності пояснення стосовно мотивів прийнятого рішення;

удосконалено:

  • визначення адміністративно-правового спору: це юридичний конфлікт, що виникає в публічних управлінських правовідносинах, спричинений таким, що зачіпає публічні інтереси, порушенням (або невизнанням) прав та інтересів однієї сторони спору рішенням, діями чи бездіяльністю іншої сторони – суб’єкта владних повноважень;

  • критерії відмежування адміністративно-правових спорів від інших видів правових спорів. Доведено, що для кваліфікації спору як адміністративного необхідна наявність сукупності таких ознак: 1) публічно-управлінська сутність матеріальних правовідносин між сторонами спору; 2) обов’язковий суб’єкт спору – суб’єкт владних повноважень; 3) спричинення порушення (або невизнання) прав та інтересів однієї сторони спору рішенням (діями, бездіяльністю) суб’єкта владних повноважень; 4) наявність публічного інтересу; 5) ініціювання спору між приватною особою та суб’єктом владних повноважень виключно приватною особою (у спорах між суб’єктами владних повноважень – одним із них);

дістали подальшого розвитку:

  • положення стосовно розмежування таких правових явищ, як адміністративний спір та адміністративне правопорушення. Зокрема, обґрунтовано, що вони є окремими юридичними категоріями, які не співвідносяться як родове та видове поняття, є рівнопорядковими поняттями і видовими категоріями по відношенню до спільної родової категорії: «юридичний конфлікт»;

  • пропозиції щодо створення в органах виконавчої влади підрозділів адміністративної квазіюстиції, єдиним призначенням яких має бути розгляд та вирішення адміністративних скарг за правилами спеціальної процедури, наближеної до судової. Запропоновано запровадити в таких підрозділах посаду «квазісудді» (спеціально уповноваженої посадової особи) та наділити його повноваженнями з ухвалення рішення по скарзі.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що сформульовані в дослідженні теоретичні положення, пропозиції, рекомендації та висновки сприятимуть поглибленню розуміння сутності категорії «адміністративно-правовий спір», а також подальшому вдосконаленню правових засад вирішення спорів у сфері державного управління в адміністративному порядку.

Одержані результати можуть бути використані:

– у науково-дослідницькій діяльності: для подальшого розроблення теоретико-правових питань, пов’язаних з визначенням сутності адміністративно-правових спорів та їх розв’язанням в адміністративному порядку;

– у правотворчості: при подальшому опрацюванні проекту Адміністративно-процедурного кодексу України України, вдосконаленні Кодексу адміністративного судочинства України та інших нормативно-правових актів, що регулюють процедуру вирішення адміністративних спорів;

– у правозастосовній діяльності: для вдосконалення організації та діяльності органів, уповноважених вирішувати адміністративні спори;

у навчальному процесі: при підготовці підручників і навчальних посібників з дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративний процес» і під час їх викладання.


Повнота викладення наукових і прикладних результатів дослідження. Основні положення дслідження знайшли повне викладення у таких наукових публікаціях автора:


  1. Бринцева, Л. В. Адміністративно-правовий спір: сутність, поняття, ознаки [Текст] : монографія / Л. В. Бринцева. – Х. : ФІНН, 2010. – 112 с.

  2. Бринцева, Л. В. Адміністративний порядок вирішення адміністративно-правових спорів: загальна характеристика та шляхи удосконалення [Текст] : монографія / Л. В. Бринцева. – Х. : ФІНН, 2011. – 120с.

  3. Бринцева, Л. В. Сутність адміністративно-правових спорів та особливості адміністративного порядку їх вирішення в Україні [Текст] : монографія / Л. В. Бринцева. – Х. : Юрайт, 2012. – 208с.

  4. Бринцева, Л. В. Деякі питання вдосконалення системи адміністративного оскарження в органах податкової служби [Текст] / Л. В. Бринцева // Підприємництво, госп-во і право. – 2006. – № 4. – С. 97–99.

  5. Бринцева, Л. В. До питання про межі поняття «адміністративно-правовий спір» [Текст] / Л. В. Бринцева // Підприємництво, госп-во і право. – 2007. – № 8. – С. 53-56.

  6. Бринцева, Л. В. Деякі питання реформування підрозділів адміністративної «квазіюстиції» в органах податкової служби [Текст] / Л. В. Бринцева // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. – Вип. 84. – С.144-148.

  7. Бринцева, Л. В. Деякі питання вдосконалення адміністративної процедури вирішення податкових спорів [Текст] / Л. В. Бринцева // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. – Вип. 85. – С.91-96.

  8. Бринцева, Л. В. Щодо деяких термінологічних розбіжностей у сфері адміністративного оскарження рішень податкових органів [Текст] / Л. В. Бринцева // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали XII регіон. наук.-практ. конф., 9-10 лют. 2006 р. – Л., 2006. – С. 141–142.

  9. Бринцева, Л. В. Щодо кваліфікуючих ознак адміністративно-правового спору [Текст] / Л. В. Бринцева // Треті юридичні читання: матеріали Міжнародної наук. конф., 25-26 квіт. 2007 р. – Т. 2. – К.: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2007. – С.10-12.

  10. Бринцева, Л. В. Обов’язковий досудовий порядок вирішення адміністративних спорів: міжнародний досвід та українські реалії [Електронний ресурс] / Л.В. Бринцева // Актуальні питання правових реформ в Україні: матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф., м. Київ, 26 квіт. 2011 р. – Електронне наукове видання «Часопис Академії адвокатури України». – 2011. – Вип. 2. – C. 8-9. – Режим доступу : http://www.aau.edu.ua/e-journal/2011-2/11aaspru.pdf – Заголовок з екрана.

  11. Бринцева, Л. В. Зупинення дії оскаржуваного рішення як гарантія захисту прав та інтересів приватних осіб [Текст] / Л. В. Бринцева // Формування європейського правового простору: історія і сучасність: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Харків, 20 травн. 2011 р. / редкол.: Ю. П. Битяк, І. В. Яковюк, О. Я. Трагнюк. – Х.: НДІ держ. буд-ва та місц. самоврядування, 2011. – С. 151-153.



К.ю.н., асистент кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»


Л.В. Бринцева





Секретар Вченої ради ради

Національного університету «Юридична

академія України імені Ярослава Мудрого»



Л.В. Лейба






База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка