Бюлетень західного наукового центру 2009 Бюлетень Західного наукового центр



Сторінка8/24
Дата конвертації16.04.2016
Розмір2.87 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   24

Якщо прагнемо для України добра



Перед створенням цього інтерв’ю довелось поподумати: як його почати, щоб привернути увагу читачів? Так отож: чи знаєте ви, що приблизно 45 відсотків усіх генів людини подібні до генів дріжджів, а 75 відсотків – до генів мікроскопічного черв’ячка – "нематоди"? Чи відомо вам, скажімо, про те, що у бактеріях, наприклад, працюють майже 100 відсотків генів, а в людини – навіть менш ніж п’ять? Чи чули ви коли-небудь таке формулювання – "гени домашнього господарства"? Це ті гени, які працюють в усіх клітинах і забезпечують їх живлення, розмноження, відмирання, реагування на сигнали, – розповідає завідувач відділу Інституту біології клітини НАН України член-кореспондент Національної академії наук України, професор Ростислав Стойка. Розмовляємо. Річ ясна – дещо ширше.
- Пане Ростиславе, на засіданні виконкому Ради ЗНЦ Ви сказали дослівно таке: "Хто ж може бути споживачем нанотехнологій? В Україні їх ще немає. Основний споживач – військова промисловість, яка нині у нас "лежить". А в українській медицині нема споживача. Потенціал споживання – поки що за кордоном". А як тоді зрозуміти висловлене Вами у книзі "Апоптоз і рак: від теорії до практики" (у співавторстві з О.О. Фільченковим) – "В останні три десятиліття наші уявлення про смерть клітин тканин та органів піддалися серйозному переосмисленню"? Адже бачимо, що у монографії порівнюються різні форми загибелі клітин багатоклітинних організмів – "апоптоз, який ще називають запрограмованою або фізіологічною смертю клітини, автофагія і некроз – патологічна смерть клітин". Отже, нанотехнології, так би мовити, діють у медицині, щось Ви таки досліджуєте, послуговуючись нанорозмірними частинками.

- Я говорив про моду на термін "нанотехнології". Говоримо багато, а застосовуємо не часто. Бо й коштів не виділяють, та й досить часто мусять наші науковці напрошуватись до закордонних, аби скористатися їхньою апаратурою…

- Як у Вас починалося зацікавлення цим "інструментом"?

- На семінарах в УКУ я розповідав про проблеми життя і смерті на молекулярному і клітинному рівнях. Смерть на рівні організму, в принципі, всім зрозуміла. Але, виявляється, що ці процеси відбуваються і на клітинному рівні. Клітина так само старіє. Для клітини рік життя – це умовно один її поділ. Нормальна клітина отих поділів може відбути 50-100, це приблизно як вік людини. А якщо вести мову про нанотехнології, то я цим питанням не займався. Років п’ять чи шість тому прийшов до мене Олександр Заїченко з Політехніки. Каже: є грант УНТЦ, і ми, хіміки, щось синтезуємо. Ми щось маємо, а ви – перевірте, як воно діє". З того і почалося.

Головними напрямками застосування нанотехнологій у біомедицині на сьогодні слід вважати: 1) наукові біомедичні дослідження; 2) діагностика захворювань; 3) лікування. У біології і медицині застосовують як нанопокриття для різних поверхонь, так і різного роду наночастинки (нанокульки). Наночастинки бувають кількох різних типів: 1) на основі магнітних матеріалів; 2) на основі деяких благородних металів, наприклад, золота; 3) на основі органічного полімеру, наприклад, полістиролу; 4) порожнисті ліпідні нанокульки (ліпосоми), які можуть наповнюватись певними біологічно активними речовинами, наприклад, ліками чи ДНК.

- Що досліджуєте Ви?

- Механізми дії протипухлинних чинників з використанням експериментальних моделей пухлин у тварин. Окрім того – механізми зміни розмаїття глікопротеїнів мембрани клітин, індукованих до апоптозу, та використання цих даних для характеристики лімфоцитів периферичної крові хворих із автоімунними розладами; досліджуємо також особливості каталітичної дії імуноглобулінів, виділених із плазми крові хворих на автоімунні захворювання та з молока жінок – породіль.

- Думаєте, що читачі Вас зрозуміють?

- Добре, я спробую дещо сказати в оповідній манері. Будується все на тому, що є якісь об’єкти, які мають розміри нанометрів…

- А звідки той префікс – "нано"?

- В основу терміну нанотехнологія покладено префікс "нано-" (походить від грецького – "карлик"), який символізує щось таке, що має дуже малі розміри. 1 нанометр (1нм) дорівнює одній мільярдній частинці 1 метра і умовно вважається мірилом малості.

- Прошу сказати якось для порівняння.

- Розмір в 1 нм дорівнює 10 діаметрам атома водню чи одній тисячній довжини звичайної бактерії або ж одній мільйонній розміру вушка голки.

- Трохи, здається, зрозуміліше.

- Так от, ці об’єкти, що мають розміри н/метрів, можуть виконувати багато функцій: доставка ліків, генів, зв’язування з якимись компонентами в організмі. Більшість н/матеріалів ще мають в собі мітку, яка забезпечує їх свічення (люмінесценцію, флуоресценцію). Ці матеріали називають "смарт" (з англійської – розумний).

- А в чому полягає ця розумність?

У тому, що вони можуть змінювати властивості за певних станів у клітині чи організмі (наприклад, зміна кислотності, реагування на світло, на тиск). І таким чином зміни властивостей цих розумних матеріалів за допомогою певних приладів вдається фіксувати. Як правило, цих функцій у "просунутих" матеріалів – досить багато: матеріал виступає як каркас, на якому знаходяться функціональні елементи – полімери; речовини, які покращують проходження через поверхню клітини – плазматичну мембрану; матеріал може місти як функціональний елемент якусь мітку, за допомогою якої можна простежити за поведінкою того матеріалу, якщо його ввести в організм; до матеріалу приєднуються антитіла – білкові продукти імунних клітин, здатні розпізнавати чужі антигени (білкові молекули) на поверхні клітин, які треба знищити чи на які треба подіяти.

- Що мається на увазі під антитілом?

- Це молекула, яка впізнає чужий білок. Це – як ключ до замка. Оскільки треба діяти тільки на ту тканину (клітину), на яку і потрібно вплинути. В розумних наночастинках є ще елементи функціональні, які забезпечують реагування на певні зміни в клітині чи організмі (зміна кислотності, зміна фізичного тиску). І – останнє і найважливіше: лікарський препарат або якусь речовину, що має подіяти на клітину.

- Я так розумію, що мають бути малі розміри, щоб не створювати в організмі проблем?

- Безперечно. Полімер цей має бути ще й біосумісний. Щоб не викликати імунологічної реакції. Хочу ще раз нагадати, що апоптоз (від грецького – "опадання листя") – це особливості ультраструктурних змін, що відбуваються у клітинах ссавців під час їхньої фізіологічної загибелі.

- … але "нормальної" загибелі?

- Звичайно, такої, що не викликана дією якогось патогенного чинника.

- І які головні сфери застосування Ваших результатів?

- Можна використовувати модулятори апоптозу для лікування онкологічних хворих. Йдеться і про точніше виявлення ранніх патологічних змін, і про адекватне оцінювання стадій захворювання й ефективності проведеної терапії. Окрім того, можна коригувати індивідуальні схеми лікування онкологічних хворих.

Ще хотів про таке розповісти – людям буде цікаво. Якщо є змінена (образно кажучи – погана) клітина, і на ній осіли частинки, що мають залізо, – ця клітина стає магніточутливою, і її можна забрати (зліквідувати). Можна робити очищення організму від поганих клітин, відділяючи живі від мертвих.

- А до свідомості людської вчені дійшли?

- Про свідомість ми – і вчені, і не-вчені – все ще знаємо дуже мало. Процес життєдіяльності (живлення, формування органів) можна пояснити на рівні діяльності продуктів генів.

А от форми свідомості – мораль, любов… Як їх описати на матеріальному рівні? Ще, наскільки мені відомо, немає того математичного чи фізичного апарату, який би це дозволив звести докупи.

Але я ще повернувся до свого. З’ясувалось, що для нормального функціонування організму в ньому повинен існувати баланс між процесами проліферації (розмноження) та апоптозу (відмирання) клітин. Порушення рівноваги в бік кожного з цих процесів є шкідливим для життєдіяльності і може спричинитись до серйозних захворювань…



Замість післямови. Нещодавно на засіданні виконкому Ради Західного наукового центру України учені обговорили вкрай важливе для України, її подальшого розвитку, питання: "Нанонаука і нанотехнології". Йшлося, зокрема, і про вироблення Програми розвитку наукових досліджень в галузі нанофізики і нанотехнологій у Західному регіоні. Для цього запропоновано створити координаційну групу, яка і виробить проект Програми. "Сам префікс "нано-" – це нова парадигма до знань, – підсумував наукову дискусію голова ЗНЦ академік НАН України Зіновій Назарчук. – Там стираються грані між фізикою і хімією… Маємо вдатися до жорсткого перегляду існуючої тематики учених Західного регіону. І з нанотехнологій – також".

Від себе і від інших осіб, які справді зацікавлені зміцненням суверенітету України, додамо: "На жаль, владній еліті потрібна влада, гроші та задоволення немотивованих амбіцій, а не наука… Розвиток породжують не новітні технології, а потреби. Якщо ми не зможемо адміністративно стимулювати потребу в новітніх знаннях як у ресурсі, на проекті "Україна" можемо поставити крапку". (О. Кислий, д.іст.н., президент Асоціації вчених Криму "Культура та світ". Ресурси соборності держави.//День. – 2009. – 22січ.).

Визнаю: констатація жорстка і прикра. Але дуже потрібна. Якщо думаємо про Україну. Якщо прагнемо для України добра.

Ідемо назустріч дітям


8 липня цього року в Інституті соціогуманітарних проблем людини, що діє в системі Західного наукового центру, відбувся семінар за міжнародною участю – "Соціальний супровід родини дитини з аутизмом у контексті "інклюзивної освіти". Термін "інклюзивна" – означає включення дітей з аутизмом до навчання зі здоровими дітьми. До дня, коли підводилися підсумки семінару, його учасники, серед яких були і волонтери неприбуткової організації "JAN", що розшифровується як "Ідемо аутистам назустріч" (м. Оломоуц, Чехія), з якими у Благодійного фонду "Відкрите серце" (Львів) укладено угоду про співпрацю, і начальник інформаційно-аналітичного відділу Управління соціального захисту Львівської міської ради Соломія Нарольська, і заступник голови Франківської райадміністрації з гуманітарних та організаційних питань Катерина Гороховська, і керівник Центру "Відкрите серце" Ігор Островський.

Марек Горіна, студент теологічного факультету з Оломоуцького університету (Чехія), на моє запитання, що б він хотів сказати читачам, – відповів коротко і, водночас, ґрунтовно: "Львів – найкраще місто в світі". А ще – "Головне – бачити в іншій людині Бога".

Катерина Островська, розмову з якою вам, шановні читачі, пропонуємо, присутньою на семінарі не була – підступний грип не дозволив. Але, як висловилися учасники семінару, пані Катерина – ініціатор і промотор створення Благодійного фонду "Відкрите серце" і центру – під такою ж назвою. Розмовляємо.
- Як Ви прийшли до створення Благодійного фонду "Відкрите серце"?

- Як Ви вже, очевидно, знаєте, маю хвору дитину, синові вже тепер 22 роки. Родова травма, яка не зразу проявилася. Ми з ним пройшли етапи інтенсивного лікування. Розумієте мене? Шукали лікарів, шукали якийсь чудодійний засіб, який би вилікував нам дитину. Згодом почали думати, як створити якусь систему соціальної допомоги.

- Словом, ішли від особистого (конкретного) до загального?

- Так. І таким чином утворився Благодійний фонд "Відкрите серце". Ми не мали ще конкретного діагнозу для дитини аж до 1997 року. Тепер є загальний термін – коморбідні розлади, в яких поєднуються розлади психічного чи фізіологічного характеру. А в 1997 році спеціаліст зі США в Києві встановив синові діагноз: аутизм. Отже, з цього року ми зосереджені на аутизмі. Офіційно, у спеціальній педагогіці, ця проблема окреслена як "групи дітей з психофізичними розладами" або як "діти з інвалідністю" чи "діти з особливими освітніми проблемами".

- Ви за освітою – педагог?

- Ні, у мене перша освіта – прикладна математика і механіка. Коли побачила, що з дитиною – біда, покинула роботу і пішла вчитися заочно на "дитячу психологію і педагогіку" в Дрогобич, нині це – педуніверситет. Там я вчилася від 1994 до 1997 року. Нині співпрацюю на громадських засадах з християнською організацією "Віра і світло". Власне – так: наша родина стала членом спільноти "Віра і світло". І вже з 1997 року при цій організації ми започаткували створення групи для дітей з аутизмом. З наступного року почали контактувати з громадською організацією "Довіра" (діти зі синдромом Дауна). Створили спільний проект – "Мистецька майстерня", для дітей з аутизмом і дітей зі синдромом Дауна.

- У своїй потребі знати більше Ви не зупинились на закінченні педуніверситету?

- Ні, не зупинилась. У 1999 році вступила в аспірантуру на кафедру психології філософського факультету ЛНУ імені Івана Франка. Тема моєї кандидатської – з вікової та педагогічної психології. З часом ми провели в рамках Інституту соціогуманітарних проблем людини ЗНЦ НАН України і МОН України першу конференцію цієї майстерні. У 2001 році до нас долучилася ще одна організація – товариство "Родина Кольпінґа" з гаслом "Допомога в самодопомозі". Цю "родину" я і очолила.

- А "Відкрите серце"?

- Мій чоловік – Ігор. "Родина Кольпінга" з’явилася в Україні, зокрема і в нас, у Львові, по лінії УГКЦ. Один з проектів цієї організації – допомога дітям з неповносправністю. А Центр "Відкрите серце" – є саме для дітей з аутизмом.



Відступ для унаочнення. "Львівський центр підтримки осіб із загальними розладами розвитку "Відкрите серце" організовано зусиллями батьків хворих дітей. Метою створення та діяльності центру є допомога особам із загальними розладами розвитку, сім’ям, у яких вони проживають, і людям, котрі утримують таких осіб. Статутна діяльність фонду спрямована на соціальний захист та реабілітацію неповносправних дітей з діагнозом "загальні розлади розвитку"...

Спираючись на розроблену нами концепцію допомоги дітей із загальними розладами розвитку, центр "Відкрите серце" створено як інтердисциплінарний осередок, завданням якого є виконувати діагностично-консультаційні, просвітницькі та інформаційні функції. Центр створюється за підтримки Української мережі громадянської дії (UCAN) та Інституту сталих спільнот (ISC)...

Основні напрямки роботи центру:

  • робота з дітьми (діагностування; індивідуальна та групова корекційна робота);

  • робота з батьками (інформаційна; просвітницька; написання програм для організації домашніх занять з дитиною; група взаємодопомоги);

  • робота з волонтерами (семінари; підготовка до практичної роботи з дітьми; арт-терапевтична група; обговорення разом зі спеціалістами особливості роботи з кожною окремою дитиною)." (з Буклету "Львівський центр підтримки осіб із загальними розладами розвитку "Відкрите серце").

- Як працює цей "ланцюжок" допомоги дітям з неповносправністю?

- Коли народжується дитина з інвалідністю, лікарі встановлюють їй відповідний діагноз. Тоді потрапляє до рук спеціалістів з Обласної психолого-медико-педагогічної комісії (ПМПК). І остання визначає, за якою програмою має навчатися та чи інша дитина: для затримки психічного розвитку; для розумово відсталих дітей і т. ін. Далі дитина потрапляє до школи.

- Таким дітям, які дещо за своїм станом здоров’я відрізняються від здорових дітей, опановувати шкільну програму, мабуть, не просто?

- Власне. 2008 року розпочався науково-практичний експеримент з напрацювання комплексної програми допомоги дітям з аутизмом, яка передбачає напрацювання структурно-функціональної моделі допомоги дітям і створення методології навчання таких дітей.

- Мабуть, вагома роль у цьому належить і спеціалістам кафедри психології, які також працюють у рамках Інституту соціогуманітарних проблем людини?

- Безперечно. Тут активну роль відіграє і кафедра ЛНУ, і Інститут соціогуманітарних проблем людини, і Благодійний фонд "Відкрите серце", і спеціалізована школа для дітей з важкими порушеннями мови, що на вулиці Короленка. З нами співпрацює ще одна організація – "Контакт", яка також займається з дітьми з аутизмом. Допомагають нам і обласна, і міська Ради.

- Отже, мета усіх організацій сукупно – – розробити програми навчання для дітей з аутизмом.

- Так, у майбутньому це має стати надбанням всеукраїнського досвіду.

- Як мені пояснювала Соломія Нарольська, начальник інформаційно-аналітичного відділу Управління соціального захисту Львівської міської ради, величезною проблемою є те, що в Україні діагноз "дитячий аутизм" ставлять лікарі тільки до 18 років. "Але ж він нікуди не вивітрюється, цей аутизм", – справедливо констатувала пані Соломія.

- Справді, що мають робити ще, по суті, діти – після досягнення ними 18 років? Хто має інтелект, той може піти і до вищої школи. Тут уже вступає в силу проект – "інклюзивна освіта" у ВНЗ. Тобто – серед здорових дітей. Добре, а хто – не може продовжувати здобувати знання? Знаєте, найбільше, річ ясна, за дітей переживають їхні батьки. Мені не раз доводилось чути: "Що буде з нашою дитиною, як нас не стане?!"

У перспективі наші організації – "Родина Кольпінґа", "Відкрите серце" – вважали б за потрібне, навіть – обов’язкове, для тих, хто не розраховує на здобуття вищої освіти, створити будинок "сімейного типу", організувати (чи при ньому, чи якось інакше) майстерні, де діти могли б трудитися. "Віра і світло", а також організація "Лярж" ("Ковчег"), з якими співпрацюємо, мають вже ряд майстерень, де можуть працевлаштуватися діти з аутизмом після закінчення школи.

- Мабуть, варто було б утворити щось на кшталт "Батьківської ради" таких дітей, скажімо, в області, чи не так?

- Треба би, звичайно, створити таку раду. А що стосується про­довження навчання, то у будь-якому випадку кожен студент-аутист потребує асистента, який би допомагав як студентові, так і викладачеві. Це могли би бути студенти з кафедри психології та інших кафедр чи й інших ВНЗ – як волонтери.

- Можна було би в рамках вузівської практики.

- Звичайно.

- А як Ви познайомилися з чехами, які були на Круглому столі при підведенні підсумків семінару і які досить активно працювали?

- Ми подали проект на ґрант. А фонд "Відродження" оголосив конкурс на співпрацю Чехії і України.

- І Ви знайшли ту організацію – "JAN" з чеського міста Оломоуца?

- Так, ми встановили з ними міцні контакти. Нещодавно ми, львів’яни, були в них, переймали їхній досвід роботи з дітьми з аутизмом.

- І, підсумовуючи...

- Підсумовуючи, скажу так: нам обов’язково належить укласти угоди між українським і чеським університетами, між відповідними владними структурами, аби була тісна співпраця, аби діти наші не були позбавлені радощів життя... До речі, між нашим "Відкритим серцем" і оломоуцьким "JANом" угода така вже підписана.

- Нехай Вам Бог помагає у цій благородній справі.


ХVII Українська конференція з неорганічної хімії
за участю закордонних вчених, присвяченої 90-річчю заснування
Національної академії наук України


15-19 вересня 2008 року на базі Львівського національного університету імені Івана Франка (наказ ректора № 266 від 24.01.2008 р.) у Палаці залізничників відбулася ХVII Українська конференція з неорганічної хімії за участю закордонних вчених, присвячена 90-річчю заснування Національної академії наук України. Робота конференції проходила в трьох напрямках: Хімія координаційних сполук, Хімія та кристалохімія твердого тіла та Сучасні нано-, біонеорганічні та енергоекологічні технології. Мета конференції – представлення та обго­во­рення нових результатів у галузі неорганічної хімії, а також обмін нау­ковою інформацією, розширення співпраці в рамках комплексних програм.

Організаторами конференції були Наукова рада з проблеми "Неорганічна хімія" Національної академії наук України, Інститут загальної та неорганічної хімії ім. В.І. Вернадського НАН України, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Львівський національний університет імені Івана Франка.



Спонсорами конференції виступили Міжнародний центр дифракційних даних (ICDD, США) та підприємець Коник Ігор Іванович. До організації та проведення конференції були залучені молоді науковці та аспіранти кафедри неорганічної хімії хімічного факультету.

У роботі конференції взяли участь 276 хіміків-неорганіків, серед них вчені з світовим ім’ям: професор Алан Вільямс (Женевський університет, Швейцарія), доктор Радован Черни (Женевський університет, Швейцарія), доктор Гаспер Тавчар (Інститут Йозефа Стефана, м. Любляна, Словенія), член-кореспондент АН Молдови Костянтин Турте (Інститут хімії АН Молдови, м. Кишинів), член-кореспондент РАН Євген Гуділін (Московський державний університет ім. М.В. Ломоносова, Росія), професор Володимир Сергієнко (Інститут загальної та неорганічної хімії РАН, м. Москва), академіки НАН України Сергій Волков (Інститут загальної та неорганічної хімії ім. В.І. Вернадського НАН України, м. Київ), Віктор Скопенко (Київський національний університет імені Тараса Шевченка) та Зіновій Назарчук (Західний науковий центр НАН України і МОН України, м. Львів), члени-кореспонденти НАН України Анатолій Білоус, Василь Пехньо (Інститут загальної та неорганічної хімії ім. В.І. Вернадського НАН України, м. Київ), Микола Слободяник (Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Всього в роботі конференції взяли участь три академіки, шість член-кореспондентів національних академій наук різних країн, 64 доктори та 121 кандидат наук, 71 аспірант та 11 студентів. Україну представляли вчені Львівського національного університету імені Івана Франка, Інституту загальної та неорганічної хімії ім. В.І. Вернадського НАН України, м. Київ, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, Фізико-хімічного інституту ім. О.В. Богатського НАН України, м. Одеса, Інституту фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського НАН України, м. Київ, Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут", Національного аграрного університету, м. Київ, Волинського національного університету імені Лесі Українки, м. Луцьк, Ужгородського національного університету, Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут", Донецького національного університету, Інституту фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л.М. Литвиненка НАН України, м. Донецьк, Національного університету "Львівська політехніка", Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України, м. Львів, Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Інституту електронної фізики НАН України, м. Ужгород, Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України, м. Харків, Інституту фізики НАН України, м. Київ, Науково-дослідного інституту фізики і хімії твердого тіла, м. Ужгород, Науково-технологічного центру "Реактивелектрон" НАН України, Донецьк, Національного авіаційного університету, м. Київ, Уманського державного аграрного університету, Фізико-хімічного інституту захисту навколишнього середовища та людини, м. Одеса, Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, Інституту біоколоїдної хімії ім. Ф.Д. Овчаренка НАН України, м. Київ, Міжвідомчого відділення електрохімічної енергетики НАН України, м. Київ, Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, м. Київ, Національного лісотехнічного університету України, м. Львів, Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка, Донецького національного технічного університету, Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського, м. Сімферополь, Інституту хімії поверхні ім. О.О. Чуйка НАН України, м. Київ, Українського державного хіміко-технологічного університету, м. Дніпропетровськ.

Провідні вчені України та інших країн у галузі неорганічної хімії заслухали 13 пленарних лекцій та 41 усну доповідь. Також було представлено 249 стендових доповідей.

Матеріали конференції опубліковані у збірнику тез, а також будуть опубліковані в журналі Chemistry of Metals and Alloys та Українському хімічному журналі.

Голова локального оргкомітету Р. Гладишевський

9-й Міжнародний симпозіум українських
інженерів-механіків у Львові

9-й Міжнародний симпозіум українських інженерів-механіків у Львові (МСУІМЛ-9) відбувся в Національному університеті "Львівська політехніка" 20-22 травня 2009 р. Організаторами МСУІМЛ-9 виступили: Міністерство освіти і науки України, Національний університет "Львівська політехніка", Українське товариство з механіки руйнування матеріалів, Наукове товариство імені Шевченка, Редакція журналу "Машинознавство".

На урочистому відкритті Симпозіуму виступили: ректор Національного університету "Львівська політехніка", професор Юрій Бобало; голова Українського товариства з механіки руйнування матеріалів, директор Фізико-механічного інституту НАН України, академік НАН України Володимир Панасюк; заступник голови Наукового товариства імені Шевченка, директор Інституту прикладних проблем механіки і математики НАН України, член- кореспондент НАН України Роман Кушнір; директор механіко-машинобудівного інституту Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут", професор Микола Бобир; професор кафедри механіки Нішського університету (Сербія), професор Катіца (Стевановіч) Хедріх; завідувач кафедри теорії та систем автоматизованого проектування машин і механізмів Національного технічного університету "Харківський політехнічний інституту", професор Микола Ткачук; професор кафедри машинознавства і теоретичної механіки Одеського національного політехнічного університету, професор Сергій Гутиря; доцент кафедри підіймально-транспортних машин Московського вищого технічного училища ім. М. Баумана (Російська Федерація), доцент Андрій Носко.

До програми роботи МСУІМЛ-9 було включено 223 доповіді. Заслухано й обговорено понад 160 доповідей з України та 4 із зарубіжних держав: Німеччини, Польщі, Росії, Сербії. Україну представляли науковці та інженери з 29 міст: Вінниці, Дніпропетровська, Дрогобича, Дублян, Запоріжжя, Івано-Франківська, Києва, Кіровограда, Луганська, Луцька, Львова, Маріуполя, Миколаєва, Одеси, Рівного, Севастополя, Сум, Тернополя, Умані, Харкова, Хмельницька та ін.

Цікаві дискусії та обговорення доповідей відбулися під час роботи 2-х пленарних засідань і засідань 11 секцій, а саме: "Прикладні проблеми динаміки та міцності машин і споруд", "Матема­тич­ні та фізичні проблеми теорії тріщин у механіці", "Моделювання механічних систем", "Проблеми синтезу й оптимізації машинобудівних конструкцій", "Новітні технології у машинобудуванні та автоматизація виробництва", "Технологія зварювання і діагностика метале­вих конструкцій", "Сучасні матеріали, поверхневе оброблення та захист деталей машин і конструкцій", "Трибологія", "Автомобіле­будування", "Підіймально-транспортне обладнання та елементи приводів машин", "Вібрації в техніці і технологіях".

Велику зацікавленість в учасників Симпозіуму викликали пленарні доповіді:



  1. Юрій Кузнєцов, Дмитро Дмитрієв (НТУУ "КПІ", м. Київ). Нова концепція компоновок верстатів з механізмами паралельної структури.

  2. Микола Ткачук (НТУ "ХПІ", м. Харків), Володимир Шеремет (КМД НАСК "Оранта", м. Київ), Олександр Литвиненко (ВАТ "ГСКТІ", м. Маріуполь). Проблеми та методи моделювання фізико-механічних процесів у складних та надскладних механічних системах.

  3. Володимир Шатохін (НТУ "ХПІ"), Сергій Росоха (УЦЗУ, м. Харків), Дар’я Воронцова (НТУ "ХПІ"). Моделювання динамічних процесів у роторно-планетарних машинах з епітрохоїдним контуром робочої порожнини.

  4. Володимир Панасюк, Олександра Дацишин (ФМІ НАН України, м. Львів). Контактно-втомне руйнування елементів трибоспряжень.

  5. Олександр Андрейків (ЛНУ, м. Львів), Наталія Сас (ЛНУВМБ, м. Львів), Наталія Левицька (ЛНУ, м. Львів). Визначення залишкового ресурсу труб паропро­водів і їхніх зварних з’єднань

  6. Ярослав Бурак, Євген Чапля, Галина Мороз (ЦММ ІППММ НАН України). Про математичне моделю­вання деформівних пружних систем з врахуванням самоорганізаційних явищ.

З метою подальшого сприяння встановленню ділових контактів між спеціалістами у галузі механіки і машинобудування, обміну науково-технічною інформацією та удоско­на­лення форм і методів підготовки інженерних кадрів учасники МСУІМЛ-9 ухвалили:

1. Вважати, що 9-й Міжнародний симпозіум українських інженерів-механіків у Львові відбувся на високому науково-технічному й організацій­ному рівні.

2. Надіслати Ухвалу Симпозіуму Міністерству освіти і науки України, Міністерству промислової політики України, ВАК України, вищим навчальним закладам, представники яких взяли участь у роботі МСУІМЛ-9 та науково-дослідним інститутам НАН України.

3. Відібрані і схвалені програмним комітетом доповіді рекомендувати до опублікування у Всеукраїнському щомісячному науково-технічному і виробничому журналі "Машинознавство".

4. У програмі роботи наступних симпозіумів передбачити проведення тематичних засідань і круглих столів з найак­туальніших проблем меха­ніки, машинобу­дуван­ня та підго­товки інже­нер­них кадрів у ринкових умовах.

5.10-й Міжнародний симпозіум українських інженерів-механіків у Львові провести в травні 2011 р.

Б.І. Кіндрацький

III Міжнародна наукова конференція
"Statistical Physics: Modern Trends and Applications"
(Статистична фізика: сучасні напрями та застосування)

Організаторами конференції виступили Інститут фізики конденсованих систем НАН України, Львівський національний університет імені Івана Франка, Національний університет "Львівська політехніка".

Конференція відбулась 23-25 червня 2009 р. і була приурочена до 100-річчя від дня народження видатного вченого, одного з засновників української школи теоретичної та статистичної фізики академіка М.М. Боголюбова, а також до 40-річчя відділу статистичної теорії конденсованих станів Інституту теоретичної фізики АН УРСР (першого підрозділу академічної науки в царині фізики у Західній Україні), утвореного за ініціативою М.М. Боголюбова.

Тематика конференції покривала широке коло сучасних проблем статистичної фізики, зокрема:



  • квантові багаточастинкові системи;

  • теорію конденсованого стану

  • колективні явища та фазові переходи

  • нерівноважну статистичну механіку та явища переносу

  • фізику поверхні

  • екзотичні задачі в статистичній фізиці

В роботі конференції прийняли участь 170 науковців з 20 країн світу, зокрема: 113 учасників з України, 12 з Німеччини, 10 з Польщі, 6 з Франції, 5 з Японії, по 4 з Італії і Росії, 3 з Австрії і 2 з Великобританії. Решта країн (Білорусь, Вірменія, Венесуела, Іран, Ізраїль, Канада, Корея, Мексика, Словаччина, Словенія та Угорщина) були представлені одним учасником. З доповідями виступили 46 запрошені лектори, з них – 17 на пленарних засіданнях конференції та 29 на секційних. Результати інших учасників були представлені у вигляді 34 усних доповідей та 85 стендових презентацій.

В якості матеріалів конференції було подано до друку понад 50 статей, які планується видати в цьому році в журналах "Condensed Matter Physics", "Журнал фізичних досліджень" та регулярній серії Американського інституту фізики AIP Conference Proceedings.


IX Всеукраїнської школа-семінар

До 100-річчя від дня народження видатного вченого, одного із засновників українських шкіл теоретичної фізики і нелінійної механіки академіка М.М. Боголюбова та 40-річчя з часу заснування історично першого відділу ІФКС НАН України – відділу статистичної теорії конденсованих систем, було приурочене проведення IX Всеукраїнської школи-семінару та конкурсу молодих вчених зі статистичної фізики та теорії конденсованої речовини 28-29 травня 2009 р.

Організатором заходу виступила Рада молодих вчених Інституту фізики конденсованих систем НАН України.

Метою конференційного заходу було надання трибуни молодим науковцям для представлення результатів своїх досліджень, обговорення їх і налагодження зв’язків з колегами по фаху з різних регіонів України.

До участі в роботі Школи-семінару запрошувались молоді науковці віком до 35 років, студенти, аспіранти. В роботі Школи-семінару взяли участь 40 науковців з 11 наукових інститутів та університетів України.

За матеріалами роботи Школи-семінару видано збірку тез доповідей, електронна версія якої доступна в мережі Інтернет.

Учасники Школи-семінару мали нагоду почути розповіді про життєвий та творчий шлях академіка М.М. Боголюбова, а також цікаві лекції провідних українських вчених з актуальних питань теоретичної фізики і теорії конденсованого стану.

У рамках Школи-семінару було проведено Конкурс молодих вчених на визначення кращих наукових робіт та здобуття індивідуальних премій.


Досягнення та перспективи розвитку
механіки руйнування матеріалів


З 23 по 26 червня 2009 р. у Львові відбулася 4-та Міжнародна конференція "Ме­ханіка руйнування матеріалів і міцність конструкцій", серед організаторів якої були Національна академія наук України (НАН України), Міністерство освіти і науки України (МОН України), Європейське товариство з цілісності конструкцій (ESIS), Українське товариство з механіки руйнування матеріалів (УТМРМ), Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України (ІЕЗ НАН України), Інститут прикладних проблем механіки і математики ім. Я.С. Підстригача НАН України (ІППММ НАН України), Львівський національний університет ім. Івана Франка (ЛНУ), Національний університет "Львівська політехніка" (НУ ЛП) та Фізико-механічний інститут ім. Г.В. Карпенка НАН України (ФМІ НАН України). Конференція розпочала свою роботу в актовому залі головного корпусу НУ ЛП. З вітальним словом виступили: Голова організаційного комітету конференції, директор ФМІ НАН України академік НАНУ В. Панасюк, ректор НУ ЛП професор Ю. Бобало та заступник голови Львівської обласної державної адміністрації І. Держко.

Президія Конференції під час її відкриття. Зліва направо: Ю. Бобало, Л. Лобанов, В. Панасюк, І. Держко, Ю. Матвієнко, Л. Тот.
Академік НАН України Л.М. Лобанов оголосив вітання учасникам Конференції від Президента НАН України Б. Є. Патона. Зокрема, в ньому підкреслено таке: "Проблема прогнозування технологічної безпеки в основних галузях промисловості, управління експлуатаційним терміном надійного використання інженерних об’єктів завжди була і за­лишається однією із нагальних. Тому дослідженням у цьому напрямку приділяється знач­на увага широкого кола науковців та інженерів-практиків. Головна мета теперішнього представницького форуму є обговорення і пошук нових ідей і підходів до забезпечення міцності матеріалів і конструкцій, формування пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних досліджень для створення новітніх сучасних методів визначення технічного стану і оцінки ресурсу відповідальних конструкцій та нормативного забезпечення їх про­ектування, виготовлення та експлуатації". Президент НАН України висловив упевненість, що всебічний обмін останніми досягненнями в галузі механіки руйнування і міцності конструкцій сприятиме розв’язанню важливих практичних задач, отриманню нових визначних досягнень, зміцненню міжнародного науково-технічного співробітницт­ва та встановленню нових наукових і ділових контактів та побажав учасникам конференції успішної роботи.

У роботі конференції взяли участь понад 150 учених з України, Польщі, Франції, Російської Федерації, Німеччини, Словаччини, Угорщини, США, Мексики, Греції, Бєларусі. Серед них було 59 професорів та докторів наук і 68 кандидатів наук. Заслухано та обговорено 24 пленарних, 40 секційних доповідей та проаналізовано близько 90 стендових доповідей.

Роботу Конференції структурували за такими напрямами:


  • Фундаментальні проблеми механіки крихкого та в’язкого руйнування матеріалів.

  • Фізичні концепції і розрахункові моделі зародження та поширення тріщин у деформівних тілах з урахуванням малих і розвинутих зон пластичності біля фронту тріщини.

  • Методи розв’язування задач механіки деформівних тіл з тріщинами під дією заданих навантажень і температурних полів для реальних елементів конструкцій.

  • Оцінювання руйнування та міцності неоднорідних і композиційних тіл з дефектами.

  • Вплив водню на руйнування та міцність матеріалів і елементів конструкцій.

  • Корозійне розтріскування та корозійна втома матеріалів.

  • Методи оцінювання технічного стану та продовження ресурсу пошкоджених елементів відповідальних конструкцій тривалої експлуатації.

  • Загалом відбулося чотири пленарних засідання, на яких головували Л. Лобанов, В. Панасюк, Е. Гдоутос, І. Дмитрах, С. Джалуф, І. Завалій, та шість секційних, на яких головували Г. Кіт, Б. Кіндрацький, М. Внук, В. Попович, Я. Хмель, М. Саврук, Л. Тот, Г. Никифорчин, В. Похмурський, О. Сміян, С. Фірстов, О. Осташ.

В обговоренні піднятих на конференції проблем взяли участь академіки НАН України Л. Лобанов (ІЕЗ НАН України), В. Панасюк (ФМІ НАН України), С. Фірстов (Інститут проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича НАН України), В. Ажажа (Інститут фізики твердого тіла, матеріалознавства і технологій ННЦ ХФТІ), З. Назарчук (Західний науковий центр НАН України і МОН України), члени-кореспонденти НАН України І. Дмитрах (ФМІ НАН України), В. Похмурський (ФМІ НАН України), О. Андрейків (ЛНУ), Г. Кіт (ІППММ НАН України), професори Е. Гдоутос (Греція), Л. Тот (Угорщина), М. Внук (США), Ю. Матвієнко (Російська Федерація), Я. Хмель (Польща), Н. Губеляк (Словенія), Л. Гречіхін (Бєларусь), М. Саврук (ФМІ НАН України), В. Божидарнік (Луцький національний технічний університет), Г. Никифорчин (ФМІ НАН України), Г. Сулим (ЛНУ), О. Осташ (ФМІ НАН України). Обговорювали перспективи подальшого розвитку підходів механіки руйнування до оцінювання роботоздатності різноманітних конструкційних матеріалів з урахуванням їх деградації під час експлуатації в конкретних технологічних умовах, фундаментальні проблеми крихкого та в’язкого руйнування матеріалів, розвитку фізичних концепцій і розрахункових моделей зародження та поширення тріщин у деформівних тілах тощо. Особливо гострою була дискусія, пов’язана із природою впливу водню на зміну властивостей матеріалів та пошуком можливостей використання цього впливу для інженерної практики, яку учасники Конференції продовжили в рамках засідання "круглого столу", присвяченого дослідженню впливу водню на руйнування та міцність конструкційних матеріалів.

Доповіді Конференції надруковані у збірнику праць "Механіка руйнування матеріалів і міцність конструкцій" (під заг. ред. В.В. Панасюка – Львів: ФМІ НАН України, 2009. – 1024 с.), який вони отримали перед початком форуму. Серед пленарних доповідей відзначимо такі:



В. Панасюк "Деякі актуальні проблеми міцності матеріалів і довговічності конструкцій", в якій проаналізовано основні досягнення в галузі лінійної і нелінійної механіки руйнування з урахуванням базових постулатів класичних і некласичних підходів, розглянуто проблеми взаємодії деформованого металу з корозивними середовищами (у тому числі водневомісними), конкретизовані актуальні на сьогоднішні завдання і сформульовані перспективні напрямки подальших досліджень.

Е. Гдоутос "Руйнування шаруватих конструкцій", в якій висвітлено особливості руйнування композитних шаруватих балок навантажених за схемою три- та чотири точкового згину. Серцевину балок виготовляли з пінопластів (полівінілхлоридного з закритими порожнинами та поліуретанового) і сотового алюмінію, а оболонку – з неорієнтованих кристалів вуглецю в епоксидній смолі. Встановлено експериментальні залежності зародження та поширення руйнування в таких конструкційних елементах, зокрема вплив навантаження, властивостей складників і геометричних розмірів балок.

С. Фірстов "Наноструктури. Граничне зміцнення", де обґрунтовано ідею досягнення "теоретичної" твердості матеріалів, зокрема, показано, що інженерія меж зерен, яка базується на концепції використання "корисних" домішок чи елементів легування, є перспективним шляхом для поліпшення механічних та експлуатаційних властивостей наноструктурованих матеріалів. На основі виконаних досліджень отримано узагальнену залежність Хола–Петча.

Ю. Матвієнко "Моделі і критерії деформування і руйнування тіл з надрізами", у якій моделі та критеріальні рівняння класичної механіки руйнування тіл з тріщинами адаптовано до аналізу деформування та руйнування тіл з вирізами та надрізами. Це дає змогу уніфікувати моделі, критерії та методи розрахунку критичного та безпечного стану елементів машин і конструкцій як з закругленими вирізами і надрізами, так і з тріщинами.

Б. Срінівасан, С. Блаверт, В. Дітзель "Вплив покриву на корозійне розтріскування магнієвого сплаву", в якій показано, що покриви, отримані за технологією плазмового електролітичного окиснення магнієвих сплавів, істотно поліпшують опір загальній корозії та захищають метал від дії середовища впродовж відносно довгого періоду випроб на розтяг з низькою швидкістю деформування, але не виключають проявів корозійного розтріскування під напруженням.

М. Новіков, В. Кущ, А. Майстренко "Структурно-статистичний підхід до побудови теорії накопичення розсіяних пошкоджень у композитних матеріалах". Автори запропонували спосіб теоретичного оцінювання міри пошкодження композиту, який ґрунтується на поєднанні характеристик структурної моделі та результатів статистичного аналізу локальних напружень і деформацій. Сформульовану модель накопичення по­шкоджень у твердому сплаві застосовано для оцінювання міцності і довговічності твердосплавних виробів. Виявлено взаємозв’язок між введеним показником мікропо­шкоджень і критерієм статичної міцності Писаренка–Лебедєва.

Р. Кушнір, М. Николишин, М. Ростун "Напружений стан і гранична рівновага неоднорідних по товщині оболонок з поверхневими тріщинами", в якій оцінено напру­жений стан і граничну рівновагу неоднорідних по товщині циліндрів і сферичних обо­лонок, ослаблених поверхневими тріщинами. Запропоновано алгоритм числового розв’я­зування систем сингулярних інтегральних рівнянь з урахуванням умов пластичності матеріалу.

М. Внук "Дискретна когезивна модель фракталей руйнування", в якій когезивну модель руйнування на основі дискретних фракталей порівняно з іншими відомими моделями лінійно-пружної механіки руйнування.

О. Сміян, Г. Григоренко "Зарядовий стан водню та руйнування металу", в якій на основі використання локального мас-спектрального аналізу з термоелектронною екстрак­цією водню з металу та методу вторинно-йонної мас-спектрометрії запропоновано підхід для опису ефектів, пов’язаних з впливом виявлених квазійонів Н+ та Н, на руйнування деформованого металу.

Я. Хмель "Підхід механіки руйнування до кавітаційної ерозії: якісна характерис­тика", де продемонстровано переваги застосування механіки руйнування для дослідження корозійно-кавітаційного зношування.

В. Федоров, І. Булик, В. Панасюк "Використання водню як технологічного середовища для виготовлення сталих магнетів на основі сплавів РЗМ", в якій запро­поновано розроблений у ФМІ НАН України метод водневого диспергування сплавів, коли їх подрібнюють у водні. Показано переваги методу для підвищення продуктивності виготовлення магнетного порошку та можливостей поліпшення властивостей виробів, виготовлених з такого порошку.

О. Дацишин "Моделювання розвитку типових контактно-втомних пошкоджень у тілах кочення", у якій на основі запропонованої розрахункової моделі руйнування та прогнозування довговічності тіл кочення за їх циклічного контакту встановлено закономірності та причини формування таких типових пошкоджень, як пітинг, відшарування, "темна пляма", розкришування.

Значна увага учасників Конференції була зосереджена на питаннях міцності та тріщиностійкості конструкційних матеріалів для елементів потужних енергетичних установок, апаратів хімічної промисловості, трубопроводів та інших інженерних конструкцій тривалої експлуатації та визначення ресурсу і поточного моніторингу їх роботоздатності. Вони були предметом розгляду в доповідях:



І. Дмитрах, О. Білий, Р. Барна "Діаграми оцінки конструкційної міцності трубо­проводів теплоенергетики з корозійними дефектами", в якій розглянуто проблему виникнення корозійно-втомних пошкоджень у живильних трубах ТЕС. Запропоновано діаграму оцінювання їх конструктивної міцності з урахуванням впливу дефектів, яка базується на концепції порога тріщиностійкості, критичного розміру тріщини та параметрів корозійно-втомного росту тріщини.

І. Ориняк, І. Лохман, А. Красовський "Моделювання граничного пластичного стану згину труби з поверхневим дефектом", в якій на основі аналізу особливостей розподілу напружень у бездефектному згині труби, граничного стану прямої труби з поверхневим дефектом, а також з урахуванням дії тиску і згинального моменту за наявності дефекту в трубі запропоновано модель для визначення граничного пластичного стану згину труби з поверхневим дефектом.

Дж. Гонзалес-Санчес, Д. Медіна, Н. Акунья, Е. Мартіне "Статична тріщино­стійкість вуглецевих та нержавних сталей у момент зародження та зупинки тріщини", в якій на основі дослідження статичної тріщиностійкості низки вуглецевих та нержавних сталей для нафтовидобувної промисловості показано, що в сталях з достатнім запасом пластичності зі зміною швидкості прикладання навантаження зародження тріщини за кімнатної температури не інтенсифікується.

Л. Лобанов, В. Позняков "Продовження ресурсу конструкцій з високоміцних сталей на основі ремонтно-зварювальних технологій", в якій розглянуто вплив технології зварювання на напружений стан та опірність зварних з’єднань високоміцних сталей утворенню холодних тріщин. Показано кількісний взаємозв’язок між залишковими напруженнями і стійкістю до уповільненого руйнування різних зон зварних з’єднань високоміцних сталей залежно від вмісту в наплавленому металі дифузійного водню та умов охолодження зварних з’єднань.

С. Джалуф, С. Шмітт, Г. Плювінаж, Е. Хаді-Тайеб "Оцінювання технічного стану мережі водогонів з урахуванням перевантажень внаслідок гідравлічного удару", в якій описано імовірнісний підхід для оцінювання фактора небезпеки експлуатації мережі водогонів після їх перевантаження. Для реалізації такого підходу використано методику SINTAP нульового рівня у поєднанні з методом Монте-Карло.

К. Кужидловський, Г. Никифорчин "Деградація структури та властивостей матеріалів за умов їх тривалої експлуатації в середовищі", в якій наведено результати досліджень механічних, корозійних та корозійно-механічних властивостей матеріалів промислового устаткування (газо-, нафтовидобування і їх транспортування, парогонів ТЕС, танкерів для зберігання нафти, корпусів реакторів гідрокрекінгу нафти тощо) після тривалої (понад 40 років) експлуатації. Показано важливу роль водню, абсорбованого металом під час експлуатації, у зниженні опору крихкому руйнуванню, підвищенні чутливості до корозійного розтріскування та пришвидшенні повзучості.

Л. Тот, П. Трампус, С. Раткаі "Проблеми продовження ресурсу атомних електро­станцій", в якій продемонстрована перспектива нарощування потужностей атомної енергетики і проаналізовано проблеми надійності експлуатації устаткування таких об’єктів. Запропоновано створити єдиний документ – регламент з експлуатації таких об’єктів, який врахував би досвід енергогенерувальних компаній різних країн, а також прикладні результати механіки руйнування матеріалів.

А. Загурский, О. Студент "Чутливість механічних властивостей теплостійких сталей та їх зварних з’єднань до високотемпературної водневої деградації", в якій різні механічні властивості порівняно за чутливістю до зміни стану металу внаслідок деградації. Обґрунтовано висновок, що локальні параметри механіки руйнування чутливіші до деградації теплостійких сталей і їх зварних з’єднань, ніж загальновживані стандартні фізико-механічні характеристики.

У рамках Конференції 25 червня відбулася спеціальна сесія – "Круглий стіл", присвячений актуальним проблемам дослідження впливу водню на деформування, руйнування та міцність конструкційних матеріалів (керівники сесії: Президент ESIS Е. Гдоутос і голова організаційного комітету Конференції В. Панасюк). У вступному слові під час відкриття засідання В. Панасюк висловив свою думку на ці проблеми і вказав на перспективи використання водню як технологічного середовища. При цьому запропо­нував такі теми для обговорення за круглим столом: водневе окрихчення чи пластифікація властива металам під час їх деформування у водні; шляхи використання підходів механіки руйнування для оцінювання міцності та довговічності конструкцій, експлуатованих у водневовмісних середовищах; використання водню як технологічного середовища для поліпшення функціональних властивостей металічних матеріалів.

З доповідями на засіданні круглого столу виступили: І. Завалій "Водень – паливо майбутнього", О. Васильєв "Матеріалознавчі проблеми створення водневих паливних комірок", О. Сміян "Локальна концентрація водню біля дефектів та руйнування металу", І. Булик "Застосування водню як технологічного середовища для поліпшення функціональних властивостей металів". Відкрив дискусію проф. Е. Гдоутос, який підкреслив актуальність вирішення всіх піднятих під час засідання круглого столу проблем і аспектів водневої тематики та наголосив на перспективах водневої енергетики. У дискусії взяли участь С. Фірстов, Г. Никифорчин, О. Балицький, О. Єлiсєєва, які відзначили важливість матеріалознавчих проблем, пов’язаних із: створенням керамічних паливних комірок; створенням металічних матеріалів для ширшого використання водневої енергетики; застосуванням попереднього наводнювання матеріалів з метою їх зміцнення, зокрема механоімпульсним обробленням; створенням воднево- та корозійностійких сталей для інфраструктури енергетичного устаткування, що контактує з газоподібним воднем; використанням рідкометалевих теплоносіїв для ядерних реакторів нового покоління тощо.

За результатами виголошених на Конференції доповідей та їх обговорення учасники Конференції ухвалили виділити як пріоритетні такі напрямки фундаментальних і прикладних досліджень у галузі механіки руйнування матеріалів і міцності конструкцій:



  1. Розроблення фізичних концепцій та розрахункових моделей зародження та поширення дефектів типу тріщин у деформівних тілах з урахуванням малих і розвинутих зон пластичності в околі фронту тріщини, а також дії робочих середовищ.

  2. Формулювання критеріїв міцності неоднорідних тіл з дефектами типу тріщини і тонких включень, зокрема за умов складного навантаження.

  3. Створення ефективних методів визначення статичної та циклічної тріщиностійкості матеріалів за умов нормального відриву і поперечного зсуву берегів тріщини, а також дії робочих середовищ, зокрема водню.

  4. Створення ефективних методів розв’язування задач механіки деформівних тіл з тріщинами під дією заданих навантажень і температурних полів для тіл обмежених розмірів.

  5. Дослідження впливу мікроструктури матеріалів на процеси формування зародків локального руйнування та їх тріщиностійкість.

  6. Розроблення ефективних методів неруйнівного контролю дефектності матеріалів і діагностики їх службових характеристик.

  7. Підготовлення нормативних документів і технічних посібників для оцінювання роботоздатності матеріалів в елементах конструкцій тривалої експлуатації.

Виходячи із потреб промисловості у кваліфікованих спеціалістах з питань оцінюван­ня надійності та ресурсу відповідального технологічного устаткування, а також для реа­лізації засад Болонської концепції з питань підготовки спеціалістів європейського рівня, учасники конференції вважають доцільним проведення спеціальних навчальних шкіл-курсів з цих проблем з метою підготовки спеціалістів за європейськими стандартами.

Учасники конференції підтримують ідею проведення на черговій 18-ій Європейській конференції ESIS з проблем механіки руйнування спеціального секційного засідання "Актуальні проблеми водневого матеріалознавства".



В. Панасюк, І. Дмитрах, О. Студент

Науковий семінар
"Математичне моделювання й обчислювальні методи"

13 травня 2009 року під час Фестивалю науки у Львівському національному університеті імені Івана Франка відбувся науковий семінар на тему "Математичне моделювання й обчислювальні методи", орга­нізований Центром математичного моделювання Інституту прикладних проблем механіки і математики ім. Я. С. Підстригача НАН України та Львівським національним університетом імені Івана Франка.

Зі вступним словом виступив член-кореспондент НАН України професор Ярослав Бурак. Вів засідання декан факультету прикладної математики та інформатики професор Ярема Савула. Підсумки наукової дискусії підвів директор Центру математичного моделювання ІППММ ім. Я. С. Підстригача НАН України професор Євген Чапля.

У рамках семінару були заслухані доповіді:


Євген Чапля, Ольга Чернуха. Математичне моделювання процесів масоперенесення у випадково неоднорідних тілах.

Виходячи з законів Фіка, процес масопереносу домішкової речовини у тілах із випадково неоднорідною структурою досліджується на основі підходу, що базується на формулю­ванні інтегродиференціального рівняння з випадковим оператором, яке є еквівалентне ви­хідній крайовій задачі; розв’язуванні отриманого рівняння методом послідовних наближень та усередненні одержаного поля концентрації у вигляді нескінченного інтегрального ряду Неймана за ансамблем конфігурацій фаз. При цьому враховано, як суттєво різні фізичні характеристики фаз, так і ефекти на міжфазних границях. Запропонований підхід засто­совано до розв’язування задач дифузії у багатофазних стохастично неоднорідних шарува­тих, волокнистих тілах і середовищах із кульовими включеннями.

На основі більш загальної моделі механотермодифузії зроблено постановки контактно-крайових задач масопереносу у двофазних випадково неоднорідних середовищах. Для роз­в’язування задач в узагальненій постановці використано запропонований підхід, для чого за допомогою теорії узагальнених функцій контактну задачу зведено до рівняння масопере­носу в усій області тіла. Аналогічно розглянуто випадки шаруватих, волокнистих тіл і тіл зі сферичними включеннями. Доведено абсолютну та рівномірну збіжність інтегральних рядів Неймана як для обмежених, так і напівобмежених областей.
Богдан Дробенко, Олександр Гачкевич, Ярослав Бурак. Математичне та числове моделювання зв’язаних електромагнітних, теплових і механічних процесів в електропровідних тілах за дії зовнішніх електромагнітних полів.

Розглянуто математичну модель і відповідну числову методику дослідження нестаціонар­них термомеханічних процесів у термочутливих електропровідних тілах за врахування пружно-пластичного характеру де­формування та нелінійної залежності індукцій магніт­ного й електричного полів від відповідних напруженостей. Для опису електромагнітного поля використано рівняння Максвелла, теплоперенесення – рівняння тепло­провідності, процесу деформування – співвідношення неізотермічної термопруж­нопластичності. Сис­тема числового моделювання базується на методі скінченних елементів і сім’ї простих однокрокових алгоритмів. Кроки інтегрування за часом рівнянь електродинаміки, тепло­провідності та термомеханіки вибрано різними, що надає можливість оптимізувати процес обчислень (за часом розрахунку). Як приклад, проаналізовано особливості термоме­ханічних процесів у магнітотвердому циліндрі за умов його індукційного нагрівання.


Роман Хапко. Про чисельне розв’язування однієї оберненої граничної задачі еластостатики.

Розглянуто обернену задачу реконструкції обмеженого включення у верхній півплощині за відомими переміщеннями та напруженнями на її границі. Обернену задачу, яка є нелінійною та некоректно поставленою, записано у формі операторного рівняння з оператором, що відображає границю включення на переміщення на цій границі за фіксованих даних Коші на межі півплощини. Для його наближеного розв’язування засто­со­вано гібридний метод, який ґрунтується на використанні інтеграль­них операторів і їх апроксимацій. У підсумку отримано ітера­цій­ну про­цедуру, на кожному кроці якої методом регуляризації Тихонова розв’язує­мо два рівняння некоректно сформульованої задачі. Наведено приклади числових розв’язків, які підтверджують застосовність розробленого алгоритму.


Олександр Гачкевич, Євген Ірза. Поетапна параметрична числова оптимізація напружено-деформованого стану скляних тіл обертання за високотемпературного нагрівання.

Розглянуто числову методику поетапної параметричної оптимізації за напруженнями та деформаціями теплових режимів високотемпературного нагрівання скляних тіл обер­тання. Базовою є модель термопружного тіла за врахування залишкових деформацій і напружень, які формуються в процесі склування. Під час розв’язування використано метод зважених нев’язок у поєднанні з методом скінченних елементів. Знайдено опти­мальні теплові режими відпалювання, гартування та зварювання типових оболонкових скляних елементів.


Ярема Савула, Іван Дияк. Скінченно-граничноелементні апроксимації задач механіки на основі методів декомпозиції області.

Розглянуто побудову об’єднаних скінченноелементних і гранично­елементних апрокси­мацій для гетерогенних задач теорії пружності та контактних задач за відсутності тертя на основі методів декомпозиції області без накладання. Запропоновано ітераційну схему Діріхле-Неймана з використанням лінійних мортарних функцій на спільній границі.

Об’єднані гетерогенні апроксимації для локально нелінійних проблем базуються на симет­ричному варіанті методу граничних елементів і теорії пластичного течіння у локальній зоні. Результати досліджень шаруватих композитів із використанням теорії гомогенізації у лі­нійній і нелінійних постановках демонструють ефективність запропонованих підходів. Побудовано варіант альтернуючого методу Шварца для областей, що перекри­ваються, на основі об’єднаних схем непрямого методу граничних елементів і методу скінченних елементів.

Роман Тацій. Структура розв’язків узагальнених систем з кусково-змінними коефіцієнтами.

Отримано конструктивне подання загального розв’язку системи ди­ференціальних рівнянь, до якої зводяться узагальнені задачі тепло­провідності, задачі про вимушені коливання стрижнів кусково-змінного перетину з насадженими дисками тощо. Наведено ілюстра­тивні приклади.


Василь Кондрат, Ольга Грицина. Лінійні нелокальні теорії електромеханічних процесів у діелектриках.

Проведено короткий огляд лінійних нелокальних теорій діелектрич­них тіл і запропоновано новий підхід до побудови такої теорії, який базу­ється на врахуванні процесу локального зміщення маси. Для неферомагніт­ного поляризовного тіла одержано повну систему спів­відношень для опису механотермоелектро­магнітних процесів, взаємозв’язаних із процесом локального зміщення маси. Показано, що у разі виключення з теорії пара­метрів, які харак­теризують зміщення маси, приходимо до просторово нелокальної електромагні­тотермомеханіки поляризовних тіл. Отримані рівняння описують аномальну залежність ємності тонких діелектричних плівок від їх товщини (аномалію Міда), приповерхневу неоднорід­ність поляризації та напружено-деформованого стану тощо. Проведено узагаль­нення побудованої моделі на багатокомпо­нентні тверді та рідкі розчини за урахування необо­ротності процесу локального зміщення маси.


Ярослав П’янило. Особливості моделювання процесів газо гідродинаміки.

Дослідження процесів руху газу в технологічних об’єктах газо­транс­портних систем зводить­ся до необхідності розв’язування задач мате­ма­тичної фізики в умовах значної невизначе­ності даних про характеристики матеріалу та крайові умови. Розглянуто основні види таких невиз­на­ченостей та способи їх врахування. Сформульовано вимоги до вхідних експеримен­тальних даних (інформативність, точність, необхідна кількість даних), потрібних для коректної постановки модельних задач та кіль­кісного аналізу їх розв’язків. Відзначено, що задачі моделювання потоків газу в газотранспортних системах повинні справджувати вимоги адап­тивності у заданих просторово-часових межах, враховувати основні супутні фізичні процеси, топологію мережі та запірної арматури. Сказане про­ілюстровано на прикладі математичного моделювання закачування та відбору газу з підземного сховища. Проведені дослідження закладено в основу програмного комплексу для розрахунку режимних параметрів роботи підземних сховищ газу.




1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   24


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка