Бюлетень західного наукового центру 2009 Бюлетень Західного наукового центр



Сторінка17/24
Дата конвертації16.04.2016
Розмір2.87 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   24

До 80-річчя
професора Анатолія Вадимовича Свідзинського


Фізик-теоретик, фахівець з квантової електродинаміки, теорії надпровідності і надпровідних контактів. Автор праць із культурології, політології, філософських проблем природознавства та історії. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1998), почесний доктор Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАН України, голова Волинського відділення Наукового товариства імені Шевченка.

Народився 1 березня 1929 року в м. Могилів-Подільський на Вінниччині. У 1931-1939 рр. батьки мешкали в Жмеринці, де розпочав навчання у школі. У 1939 році сім’я переїхала до Києва. Війна завадила навчанню і лише восени 1943 року продовжує навчання у школі. У 1946 році складає екстерном екзамени за десятирічку у Львові і поступає до Львівського технологічного інституту будматеріалів, де захоплюється фізикою та математикою. У 1949 році переводиться на фізико-математичний факультет Львівського університету, який закінчує з відзнакою у 1952 році. Поступає до аспірантури на кафедру теоретичної фізики, де навчається під керівництвом В. Міліянчука. Під час довгострокового відрядження до Москви знайомиться із відомим ученим-фізиком М.М. Боголюбовим і продовжує роботу під його керівництвом. Кандидатську дисертацію на тему "Метод функціонального інтегрування в теорії функцій Гріна" захищає 7 лютого 1956 року у Львові.

Найважливішим результатом цієї дисертації є точне розв’язання моделі Блоха-Нордсика, яка моделює інфрачервону асимптотику функції Гріна електрона в реалістичній теорії – квантовій електродинаміці. Таким чином була одержана неаналітична залежність цієї функції від константи зв’язку і з’ясована природа інфрачервоних розбіжностей у квантовій електродинаміці. Цей результат А. Свідзинського увійшов у класичну монографію Миколи Боголюбова і Дмитра Ширкова з квантової теорії поля.

Після захисту скеровується на кафедру математичної фізики Харківського політехнічного інституту. Тут він читає всі математичні курси на інженерно-фізичному та інших факультетах ХПІ з підвищеною математичною підготовкою, набуває під керівництвом вимогливого завідувача кафедри, обдарованого математика Ізраїля Глазмана педагогічної майстерності. Відновлює наукові зв’язки з Боголюбовим, який на той час зосередився на роботі в Об’єднаному інституті ядерних досліджень.

Після створення Фізико-технічного інституту низьких температур АН УРСР у 1960 році переходить у відділ математичної фізики, яким керує видатний математик Володимир Марченко. Пізніше працює в одному з теоретичних відділів інституту і водночас підтримує наукові контакти з М.М. Боголюбовим. У 1972 році захищає докторську дисертацію з теорії надпровідності на тему "Струмові стани в просторово-неоднорідних надпровідних системах".

У 1975 році переїздить до Сімферополя, де працює у Сімферопольському державному університеті. Там засновує спеціалізацію із теоретичної фізики на кафедрі математичної фізики (в подальшому кафедра була названа кафедрою теоретичної та математичної фізики і очолена А. Свідзинським.). Започаткував у Сімферополі наукову школу теоретичної фізики переважно з підготовлених ним випускників цієї кафедри.

У 1993 році на пропозицію І. Юхновського – тоді першого віце-прем’єра уряду України – А. Свідзинський переїжджає на Волинь, де організовує і стає першим ректором Волинського університету. Організує колектив на розбудову основної структури університету за короткий строк і в тяжких економічних умовах, зокрема, збільшує приблизно вдвічі кількість факультетів.

З 1995 року залишає посаду ректора і зосереджується на викладацькій і науковій роботі, формує волинську школу фізиків-теоретиків. Під його керівництвом захищено 8 кандидатських дисертацій.

А. Свідзинський є автором книги "Пространственно-неоднородные задачи теории сверхпроводимости" (1982), підручника "Математичні методи теоретичної фізики", (1998), (друге видання цього підручника побачило світ у 2001, а третє – у 2004 році). У 1999 році виходять його "Лекції з термодинаміки". У 2001 р. учений видає перший том монографії "Мікроскопічна теорія надпровідності", а у 2003 завершує другий том. У 2003 р. видав спільно з О. Вілігурським "Лекції з фізики надпровідності". У 2007 році учений видав підручник "Вступ до спеціальної теорії відносності".

Для А. Свідзинського характерний широкий діапазон наукових інтересів. В кінці 80-х років, під час дискусії навколо будівництва Кримської атомної електростанції, А. Свідзинський досліджує широке коло проблем, пов’язаних з атомною енергетикою, зокрема дає обґрунтовану оцінку апостеріорних ймовірностей різних типів аварійності (вони виявилися на кілька порядків вище, ніж подані міністерством атомної енергетики СРСР). Завдяки зусиллям громадськості Криму та Академії наук України, будівництво цього вкрай небезпечного об’єкта в сейсмічно небезпечному регіоні Кримського півострова було припинене. Широка і всебічна аргументація А. Свідзинського сприяла цьому рішенню. Важливою публікацією ученого на цю тему стала стаття в "Літературній Україні" від 25 квітня 1990 р. "Моральні аспекти атомної енергетики".

На початку 90-х років публікує праці з культурології, де висуває нову ідею про культуру як феномен самоорганізації ноосфери, що дозволило застосувати ідеї синергетики для висвітлення проблем культурології. Ці дослідження підсумовані і розвинені далі в його монографії "Самоорганізація і культура", завершеній 1998 р. В цій книзі культурологія як наука вперше отримала опертя на міцний фундамент надзвичайно глибокої сучасної теорії – синергетики. Наявність цього фундаменту забезпечує висновкам культурології такі риси, як об’єктивність, незалежність від зумовлених випадковими обставинами смаків та поглядів тих чи інших дослідників культурних та соціальних явищ.

А. Свідзинський – автор низки відомих праць з теорії релігії, політології, націології, філософських проблем природознавства та історії. Зокрема, в публікації 1994 р., присвяченій питанням релігії та її відношенню до сучасного природознавства. А.С. на основі глибокого філософського аналізу спростував міф про несумісність науки і релігії, обґрунтував тезу про те, що природознавство не тільки не суперечить релігії, а є одним з її джерел. Він показав також, що лише подолання атеїзму і розвиток релігійної свідомості можуть вивести світ і Україну з духовної та соціальної кризи. Цей бік діяльності А. Свідзинського – оборона християнської віри та наступ на войовничий атеїзм – знайшов належну оцінку як у світських, так і в церковних колах української громадськості. В 1999 році А. Свідзинський був нагороджений Патріархом Філаретом орденом Архистратига Михаїла.

Як пропагандист наукових знань, активно працював членом товариства "Знання", в рамках якого прочитав чимало лекцій на теми природознавства та його застосувань, глобальних проблем людства, екологічної кризи, шляхів розвитку енергетики. Пізніше як активний член товариства "Просвіта" А. Свідзинський суттєво розширив тематику своїх лекцій, включаючи в її коло лекції з історії, літератури, політології, націології тощо.

Численні виступи А. Свідзинського на радіо, телебаченні, в газетах, на особистих зустрічах були присвячені пропаганді української культури, ознайомленню населення з видатними її діячами, злочинно відірваними свого часу від культурного процесу. До таких видатних постатей належали, зокрема, поети Олег Ольжич, Олена Теліга, Євген Маланюк, Володимир Свідзинський, Михайло Орест, Кость Шишко, філософи Юліян Вассиян, Орест Зибачинський.

2001 року А. Свідзинського призначено головним редактором журналу "Розбудова держави". В першому ж числі цього оновленого часопису національної думки А. Свідзинський виступає з статтею "Національно-визвольна боротьба українського народу в роки Другої світової війни", де доводить необхідність – у відповідності з історичною істиною – кваліфікувати збройну боротьбу ОУН-УПА як національно-визвольну. Жодне з наступних чисел "Розбудови держави" не вийшло без одної чи кількох статей головного редактора. Подамо тут їхні назви: "Дещо про уявлене, уявне та витворене" – відгук на книгу Б. Андерсона "Уявлені спільноти" з теорії нації; "Про рекламу в Україні та рекламних менеджерів"; "Суржик" – гостра стаття з мовної проблематики, "Енциклопедичні справи в Україні" – розгорнута рецензія на 1 том "Енциклопедії сучасної України"; "Між буттям і небуттям" – про ситуацію у світі після подій 11 вересня 2001 р.; "Україна: філософський спадок століть" – про антологію українських філософських та соціологічних творів, виданих журналом "Хроніка-2000"; "До трагічних подій на Волині в роки Другої світової війни".

2003 р. виходить книга А. Свідзинського про його дядька Володимира Свідзинського – відомого українського поета і перекладача, під назвою ""Я виноград відновлення у ніч несу…". Володимир Свідзинський – творець прекрасного" (Київ, вид-во ім. Олени Теліги). Вона стала помітною подією у вивченні життя і творчості цього великого поета.

У вільний час А. Свідзинський створює літературні мініатюри (у своєрідному жанрі мікроновел). Їм притаманні гумор, іронія, яскрава фантазія, неординарність бачення світу, несподіваність у висвітленні теми. Деякі з них опубліковані в журналах, втім, більша частина його мікроновел залишається ще неопублікованою і ходить серед читачів-шанувальників у формі роздруківок.

Редколегія щиро вітає ювіляра та зичить йому довгих років успішної праці на науковій та літературній ниві.



Редколегія
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   24


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка