Бриндюк Ганна Петрівна викладач економічно-правових дисциплін, спеціаліст вищої категорії. Електронний навчально-методичний посібник



Сторінка40/40
Дата конвертації16.04.2016
Розмір5.94 Mb.
1   ...   32   33   34   35   36   37   38   39   40

10. Глосарій


А

Абсолютне вивільнення оборотних коштів — пряме скорочення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду за одночасного збільшення обсягу виробництва (реалізації).

Авальний кредит — кредит, призначений для сплати за зобов’язанням клієнта банку в тому разі, коли сам клієнт неспроможний цього зробити. Здійснюється у формі авалю векселя.

Акредитив — розрахунковий документ з розпорядженням однієї кредитної установи іншій такій установі здійснити за рахунок спеціально задепонованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар.

Акцептний кредит — один з видів кредитів комерційних банків, пов’язаний із вексельним обігом. На відміну від облікового кредиту, що надається

векселедержателю (одержувачу коштів за векселем), акцептний кредит надається векселедавцеві (платникові за векселем) і є гарантійною послугою.



Акцизний збір — непрямий податок, що встановлюється на підакцизні товари та включається в їхню ціну у твердих сумах з одиниці реалізованого товару або виходячи з відсоткової ставки до оподатковуваного обороту.

Амортизаційні відрахування — відрахування частини вартості основних засобів з метою відшкодування їхнього зношування.

Амортизація — процес поступового перенесення вартості основних засобів і

нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення.



Арбітражний керуючий — фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому

законодавством порядку, діє на підставі ухвали арбітражного суду. Та сама особа може виконувати функції арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на всіх стадіях провадження справи про банкрутство.


Б

База оподаткування — показник, який визначається для обчислення податку.

Базова рентабельність — показник рентабельності реалізованої продукції,

визначений за попередній (минулий) період.



Баланс доходів і витрат — це форма річного фінансового плану, яка складається з двох частин: перша — доходи та надходження грошових коштів; друга — витрати та відрахування грошових коштів.

Балансовий прибуток — загальна сума прибутку підприємства, отримана від усіх видів діяльності за звітний період, що відображена в його балансі. (Цей показник використовувався до реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів.)

Банківська позика — основна форма кредиту, за якої банк надає клієнтові в

тимчасове користування частину власного або залученого капіталу на умовах

повернення зі сплатою банківського процента.

Банкрутство — пов’язана з браком активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи задовольнити в установлений для цього строк пред’явлені до нього кредиторами вимоги й виконати зобов’язання перед бюджетом.

Безготівкова форма розрахунків — грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках.

Бізнес-план — внутрішній плановий документ підприємства, що включає всі основні планові показники виробничої, комерційної та фінансової діяльності підприємства або окремого інвестиційного проекту, виражає встановлені цілі та визначає форми конкретних маркетингових, економічних і фінансових показників.

Брак власних оборотних коштів — перевищення нормативу оборотних коштів над фактичною їх наявністю.

Бюджетний рахунок — рахунок, що відкривається установам, організаціям, яким виділяються кошти з бюджету для цільового їхнього використання.
В

Валовий дохід — загальна сума доходу платника податку на прибуток від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Валовий дохід підприємства — вартість новоствореного продукту в грошовому виразі.

Валовий прибуток — прибуток (збиток) підприємства, що визначається вирахуванням з доходу (виручки) від реалізації продукції податку на додану вартість, акцизного збору, інших вирахувань, собівартості реалізованої продукції.

Валові витрати — витрати, здійснені платником податку на прибуток протягом звітного податкового періоду, які виключаються із суми скоригованого валового доходу для обчислення суми оподатковуваного прибутку.

Векселі казначейські — вид державних цінних паперів, які випускаються для

покриття видатків державного бюджету.



Векселі приватні — вид цінних паперів, що емітуються корпораціями, комерційними банками, фінансовими групами і не мають спеціального забезпечення.

Векселі товарні (комерційні) — вид цінних паперів, які використовуються для кредитування торговельних операцій.

Вексель — письмове безумовне зобов’язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці.

Вексель доміцильований — розрахунковий документ, який підлягає сплаті третьою особою (доміцилянтом) за місцем знаходження платника.

Вексель забезпечений — розрахунковий документ, гарантований заставою, який передається боржником кредиторові аж до сплати боргу.

Вексель переказний — розрахунковий документ, який регулює вексельні відносини трьох сторін: кредитора (трасанта), боржника (трасата) і отримувача платежу (ремітента).

Вексель простий (соло-вексель) — розрахунковий документ, що його виписує покупець, який бере на себе зобов’язання сплатити за векселем продавцю певну суму у визначений час.

Вексельна форма розрахунків — це оформлені векселем розрахунки між

постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу.



Використання прибутку — спрямування прибутку підприємства на сплату податків, створення резервного фонду, виплату дивідендів, поповнення статутного фонду, фінансування витрат у процесі фінансово-господарської діяльності.

Виплата дивідендів — використання прибутку для виплати доходів власникам акцій, корпоративних прав.

Виручка від реалізованої продукції — грошові кошти, які надійшли підприємству за продану продукцію

Відносне вивільнення оборотних коштів — має місце, коли темпи зростання обсягу виробництва випереджають темпи зростання оборотних коштів.

Відтворювальна структура капітальних вкладень — співвідношення в загальному обсязі капітальних вкладень витрат на нове будівництво і реконструкцію основних фондів.

Вільна ціна — відпускна ціна, що встановлюється виробником на договірній основі, чи роздрібна ціна, що визначається торговцями самостійно.

Власні оборотні кошти — забезпечують оптимальну планову потребу в фінансових ресурсах для поточної діяльності підприємства і визначається на основі бухгалтерського балансу.

Внески в державний інноваційний фонд — спеціальні відрахування, які встановлені у відсотках від обсягу реалізації продукції (робіт, послуг), валового доходу суб’єктів господарювання для забезпечення фінансування інноваційної діяльності.

Внутрішній (традиційний) фінансовий аналіз — аналіз, який здійснюється самим підприємством за даними бухгалтерського обліку та звітності, а також за оперативними даними.

Вхідний податок на додану вартість — сума податку на додану вартість, яку включено в ціну товарів (робіт, послуг) і котра сплачується суб’єктом господарювання за придбання цих товарів (робіт, послуг).
Г

Готівкова форма розрахунків — форма розрахунків, що здійснюється з використанням готівки.

Грошовий оборот — сукупність платежів у грошовій формі, пов’язаних із купівлею-продажем товарів чи використанням різного роду фінансових зобов’язань.

Грошові кошти — гроші підприємства, які перебувають на його рахунках у банках, у касі підприємства і в підзвітних осіб. Грошові кошти підприємства згідно з чинним законодавством зберігаються на його поточних, валютних, бюджетних та інших рахунках у банках.

Грошові потоки — сукупність розподілених за часом, грошових надходжень і напрямків використання коштів, що мають місце в процесі фінансово-господарської діяльності підприємства.

Грошові фонди — та частина грошових коштів підприємства, що утворилися за формування фінансових ресурсів, яка має цільове призначення. До грошових фондів належать статутний фонд, фонд оплати праці, амортизаційний фонд, а також фонди,

створені внаслідок розподілу прибутку підприємства.


Д

Деномінація акцій — зменшення номінальної вартості акцій акціонерного товариства, яке здійснюється з метою приведення у відповідність номінальної вартості випущених в обіг акцій з величиною статутного фонду в разі його зменшення.

Депозитний рахунок — рахунок, який відкривається установою банку на визначений строк для зберігання грошових коштів юридичних і фізичних осіб.

Державна позика — форма державного кредиту, коли держава виступає в ролі боржника (позичальника). Заборгованість за державні позики зараховують до суми державного боргу країни.

Державний кредит — залучення державою тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб у розпорядження відповідних органів державної влади для використання їх на фінансування державних витрат.

Джерела сплати податків — джерела, за рахунок яких суб’єкт господарювання перераховує податки до бюджету в процесі своєї фінансово-господарської діяльності. Такими джерелами можуть бути: прибуток, собівартість, виручка від реалізації.

Добровільна ліквідація підприємства-боржника — це процедура ліквідації

неспроможного підприємства, яка здійснюється поза судовими органами, на підставі рішення власників або угоди, укладеної між власниками даного підприємства та кредиторами, і під контролем кредиторів.



Додатковий продукт — вартість, створювана безпосередніми виробниками понад вартість необхідного продукту.

Доходи від фінансово-інвестиційної діяльності — грошові кошти, отримані

у вигляді дивідендів, відсотків за корпоративними, державними, іншими цінними паперами, розміщення коштів на депозитних рахунках у комерційних банках.


Е

Експертна оцінка майна — визначення оцінної вартості майна підприємства експертом відповідно до договору із замовником.

Емісійний дохід — сума перевищення доходів, отриманих від емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав, над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав), тобто різниця між курсом емісії і номінальним курсом акцій. Емісійний дохід є одним із джерел формування додаткового капіталу підприємства.

Емісія акцій або облігацій підприємств — сукупність дій емітента щодо проведення передплати на акції або продажу облігацій.
З

Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування — цільові відрахування, які здійснюють платники цього збору — суб’єкти підприємницької діяльності, фізичні особи — з метою формування державного пенсійного фонду.

Збір на обов’язкове соціальне страхування — цільові відрахування, які здійснюють платники цього збору — суб’єкти підприємницької діяльності, фізичні особи — з метою фінансування витрат на соціальне страхування працівників, а також витрат на соціальне страхування працівників на випадок їхнього безробіття.

Збори (загальнодержавні й місцеві) — цільові відрахування, передбачені чинним законодавством, які здійснюють суб’єкти господарювання в процесі своєї діяльності з метою формування цільових фондів для забезпечення фінансування відповідних витрат.

Зворотний лізинг — господарська операція, яка передбачає продаж основних фондів з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів в оперативний або фінансовий лізинг.

Злиття підприємств — форма реорганізації суб’єктів господарювання, яка

здійснюється об’єднанням підприємства (або кількох підприємств), яке перебуває у фінансовій кризі, з іншим, фінансово стійким підприємством (або кількома підприємствами). У разі злиття підприємств усі майнові права та обов’язки кожного з них переходять до суб’єкта господарювання, який утворився в результаті злиття.



Знос основних засобів — утрата вартості основних засобів у процесі їх експлуатації.

Зовнішній фінансовий аналіз — це аналіз, який здійснюється партнерами підприємства та контролюючими органами на підставі даних публічної фінансової звітності.

К

Капітальний дохід — різниця між скоригованою балансовою вартістю основних засобів згідно з коефіцієнтом індексації та балансовою вартістю таких основних засобів до індексації.

Капітальний ремонт основних засобів — часткове відшкодування фізичного зношування основних засобів.

Капітальні вкладення — витрати на створення нових, реконструкцію, розширення та технічне переоснащення діючих основних засобів.

Касові операції — операції, пов’язані з прийняттям та видачею готівки.

Коефіцієнт вибуття основних засобів — показник відтворення основних засобів, що визначається як відношення основних засобів, що вибули протягом року, до їхньої наявності на початок року.

Коефіцієнт зносу основних засобів — показник стану основних засобів на певний час. Показник обчислюють діленням суми зносу основних засобів на повну їхню балансову вартість.

Коефіцієнт оновлення основних засобів — показник відтворення основних засобів, який обчислюють як відношення вартості основних засобів, уведених в експлуатацію протягом року, до вартості основних засобів на кінець року.

Комерційний кредит — короткотерміновий кредит, що надається продавцем (виробником) покупцеві у формі відстрочки оплати за продані товари (виконані роботи чи надані послуги). Здебільшого оформляється переказним векселем.

Комерційний розрахунок — метод ведення господарства, що полягає в постійному порівнюванні (у грошовій формі) витрат і результатів діяльності. Метою комерційного розрахунку є отримання максимального прибутку за мінімальних витрат.

Комітет кредиторів — робочий орган зборів кредиторів боржника під час

провадження справи про банкрутство і обирається зборами кредиторів у складі не більше семи осіб. До компетенції комітету належать такі питання: скликання зборів кредиторів; підготовка та укладання мирової угоди; звернення до арбітражного суду з клопотанням про відкриття процедури санації; визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, призначення та припинення повноважень арбітражного керуючого.



Комунальний податок — місцевий податок який сплачують юридичні особи всіх форм власності, що перебувають на території України.

Конверсія акцій — об’єднання кількох акцій в одну (або обмін за встановленим співвідношенням однієї кількості акцій на іншу), яке здійснюється з метою приведення у відповідність з величиною статутного фонду у разі його зменшення номінальної вартості випущених в обіг акцій.

Кредитна лінія — оформлена договором згода банку чи об’єднання банків надавати позичальникові кредити протягом певного часу (звичайно одного року) до певної максимальної величини (ліміту кредиту).

Кредитний рахунок — рахунок, призначений для обліку виданих банком кредитів.

Кредитний ризик — ризик несплати позичальником основного боргу і відсотків за ним.

Кредитор — юридична та (або) фізична особа, яка має підтверджені належними документами грошові вимоги до боржника, у тому числі вимоги щодо виплати заробітної плати, сплати податків та інших обов’язкових платежів.
Кредиторська заборгованість — позапланове залучення джерел формування оборотних коштів, що свідчить про участь у господарському обороті підприємства коштів інших суб’єктів господарювання.

Кредитоспроможність — наявність передумов для отримання кредиту позичальником, спроможність повернути його в повному обсязі у встановлений термін.

Кредитування — надання суб’єктові підприємництва банківських кредитів на засадах платності, строковості й повернення.

Л

Лізинг — довготермінова оренда машин, обладнання, споруд виробничого призначення, що є способом фінансування інвестицій і активізації збуту.

Лізинговий кредит — стосунки між юридичними особами, що виникають унаслідок оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди.

Ліквідатор — фізична особа, яка відповідно до рішення арбітражного суду здійснює ліквідацію визнаного банкрутом суб’єкта підприємницької діяльності та забезпечує задоволення вимог кредиторів.

Ліквідаційна вартість майна — імовірна ціна, за яку майно можна буде продати на ринку з урахуванням терміну продажу, визначеного ліквідаційною комісією.

Ліквідаційна процедура — це здійснення щодо визнаного банкрутом підприємства заходів, пов’язаних із задоволенням вимог кредиторів через продаж його майна та ліквідацію юридичної особи боржника.

Ліквідаційний баланс — це баланс підприємства, який складається після проведення ліквідаційних процедур, тобто після реалізації майнових об’єктів, які входять до складу ліквідаційної маси і необхідні для повного задоволення претензій кредиторів, та після розподілу виручених сум між кредиторами.

Ліквідні активи — майно підприємства, що користується високим попитом на ринку та може бути швидко реалізоване.

Ліквідність підприємства — його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов’язань.

М

Маневреність власного капіталу — показник, який характеризує частку власного капіталу, що використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладається в оборотні кошти.

Маржинальний прибуток — різниця між виручкою від реалізації та змінними витратами. Це та сума прибутку, який спрямовується на покриття постійних витрат та на формування прибутку. Маржинальний прибуток можна розраховувати як на весь обсяг реалізації, так і на одиницю продукції. Цей показник використовується в процесі аналізу точки беззбитковості.

Методи фінансового аналізу — комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

Методологія та методика фінансового аналізу — сукупність видів, прийомів, методів фінансового аналізу, які використовуються для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства.

Мирова угода — це процедура досягнення домовленості між боржником та кредиторами щодо пролонгації строків сплати належних кредиторам платежів або щодо зменшення суми боргів. Мирова угода між боржником і кредиторами може бути укладена на будь-якому етапі провадження справи про банкрутство.

Мито — непрямий податок, що стягується з товарів, транспортних засобів, інших предметів, які пересуваються через митний кордон країни.

Міжміські розрахунки — розрахунки, які здійснюються між покупцем і постачальником, що перебувають у різних містах або регіонах.

Місцеві податки — податки, що їх сплачують юридичні й фізичні особи для

забезпечення наповнення місцевих бюджетів.



Моральний знос основних засобів — зменшення вартості основних засобів унаслідок впровадження у виробництво нових, технічно досконаліших та економічно ефективніших машин і устаткування.

Н

Надлишок власних оборотних коштів — перевищення розмірів оборотних коштів понад визначені нормативи.

Ненормовані оборотні кошти — ті елементи (статті) оборотних коштів, щодо яких планова потреба не визначається.

Неплатоспроможність — це неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати платіжні зобов’язання, строк сплати яких настав, пов’язана з браком активів у ліквідній формі.

Непрямі податки — податки, які включаються в ціну товарів (робіт, послуг). Реальними платниками цих податків є покупці відповідних товарів (робіт, послуг), а їх платниками до бюджету — суб’єкти підприємницької діяльності.

Нетоварні операції — розрахунки, які пов’язані з фінансовими операціями (отримання чи погашення кредиту; сплата податків, зборів, обов’язкових відрахувань, штрафів).

Номінальна вартість корпоративних прав — це вартість, яка відповідає частці участі держателя таких прав у статутному фонді емітента і визначається діленням статутного фонду на кількість корпоративних прав, які є в обігу.

Норма оборотних коштів — показник, який визначається в днях, відсотках, гривнях для обчислення нормативів оборотних коштів.

Норматив оборотних коштів — оптимальна потреба в оборотних коштах, що визначається за окремими статтями і в цілому по підприємству в грошовому виразі.

Нормативне фінансове планування — розрахунок потреби суб’єкта підприємницької діяльності у фінансових ресурсах на підставі встановлених фінансових норм і нормативів.

Нормовані оборотні кошти — ті елементи (статті) оборотних коштів, щодо яких визначається оптимальна планова потреба.

Нульова ставка оподаткування — застосовується за оподаткування податком на додану вартість продажу певних товарів (робіт, послуг). Застосування цієї ставки дає змогу включати до суми податкового кредиту сплачену суму податку на додану вартість на придбані товари (роботи, послуги), що використані для продажу товарів (робіт, послуг), які оподатковуються за нульовою ставкою.

О

Об’єкт оподаткування — показники, операції, які визначені в законодавчому порядку і використовуються за обчислення окремих податків і зборів.

Оборотні виробничі фонди — оборотні кошти у виробничих запасах і виробництві.

Оборотні кошти — кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди та фонди обігу.

Овердрафт — форма короткотермінового кредиту, суть якого полягає у списанні коштів з поточного рахунка клієнта понад їх залишок на рахунку, тобто в утворенні на рахунку клієнта дебетового сальдо.

Оперативний фінансовий план — план поточних грошових надходжень та грошових витрат, складений на короткий проміжок часу (місяць, декаду, п’ятиденку).

Оподатковуваний прибуток — показник, що визначається для розрахунку податку на прибуток способом виключення із суми скоригованого валового доходу валових витрат платника податку та суми нарахованих ним амортизаційних відрахувань.

Організація фінансів підприємств — методи, форми й способи формування та використання фінансових ресурсів, а також контроль за їх кругообігом з метою досягнення поставлених цілей.

Основні засоби — матеріальні цінності, що використовуються підприємством понад один календарний рік із дня введення їх в експлуатацію.

Оцінка фінансового стану підприємства — систематичний і всебічний аналіз фінансового стану підприємства на засаді використання системи показників оцінки, різних методів, прийомів та методик аналізу.

Оціночна вартість майна — імовірна ціна, за яку майно можна продати на ринку на дату оцінки з урахуванням інвестиційних умов та способу продажу. Оціночною вартістю залежно від мети оцінки може бути ринкова вартість, інвестиційна вартість, ліквідаційна вартість.

П

Первісна вартість основних засобів (історична вартість) — вартість окремих об’єктів основних фондів, за якою їх було зараховано на баланс підприємства. Вона визначається сумою витрат, пов’язаних з виготовленням, придбанням, доставкою, спорудженням, установленням, страхуванням під час транспортування, державною реєстрацією, реконструкцією, модернізацією та іншим поліпшенням основних фондів, якщо останні мали місце.

Передатний баланс — це баланс підприємства, що реорганізується, на день

припинення його діяльності, складений за стандартними правилами, передбаченими нормативними актами, які регулюють порядок заповнення форм річної (квартальної) бухгалтерської звітності.



Перетворення підприємств — форма реорганізації, яка передбачає зміну форми власності або організаційно-правової форми юридичної особи без припинення господарської діяльності підприємства.

Перспективне фінансове планування на підприємстві — розробка фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності.

Перспективний фінансовий план — це прогнозні фінансові показники, розроблені на підставі перспективних цілей розвитку підприємства.

Плата за землю — податок, що його сплачують власники землі та землекористувачі за землі, які використовуються для сільськогосподарського виробництва, а також за землі не сільськогосподарського призначення в населених пунктах.

Платіжна вимога-доручення — комбінований розрахунковий документ, що містить вимогу підприємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити за товар (роботи, послуги).

Платіжне доручення — розрахунковий документ, який містить доручення власника банківського рахунку переказати відповідну суму на рахунок отримувача коштів.

Платоспроможність — здатність юридичної чи фізичної особи своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов’язання.

Платоспроможність підприємства — його спроможність своєчасно й повністю виконувати платіжні зобов’язання, які виникають з операцій грошового характеру.

Поглинання підприємств — форма реорганізації, яка здійснюється придбанням корпоративних прав фінансово неспроможного підприємства підприємством - санатором. Поглинуте підприємство може або зберегти свій статус юридичної особи і стати дочірнім підприємством санатора, або бути приєднаним до підприємства - санатора і стати його структурним підрозділом, утративши при цьому юридичний статус.

Податки — обов’язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.

Податковий кредит — виникає в суб’єктів господарювання, що здійснюють операції з продажу товарів (робіт, послуг), які оподатковуються податком на додану вартість, а також оподатковуються за нульовою ставкою. Включає ту частину сплаченого ними податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг), які використано для виробництва й реалізації оподаткованих податком на додану вартість товарів (робіт, послуг).

Податкові пільги — надаються платникам податків шляхом їх звільнення від оподаткування, або звільненням від оподаткування окремих об’єктів, зниженням ставок оподаткування.

Податок з реклами — стягується з усіх видів комерційних оголошень і повідомлень, що поширюються з допомогою засобів масової інформації, афіш, плакатів, рекламних щитів, друкуються на спортивному одязі, чи майні. Об’єктом оподаткування є вартість рекламних послуг.

Податок на додану вартість — непрямий податок, що включається в ціни реалізації товарів (робіт, послуг) і встановлюється у відсотках для оподатковуваного обороту, який визначається згідно з чинним законодавством і має певні особливості залежно від виду та сфери діяльності.

Податок на нерухоме майно (нерухомість) — прямий податок, який визначається у відсотках до вартості будівель, споруд, що перебувають у власності суб’єктів господарювання.

Податок на прибуток — прямий податок, що його сплачують суб’єкти господарювання за рахунок прибутку і який обраховується у відсотках від суми оподатковуваного доходу (прибутку) згідно з податковим законодавством.

Поділ підприємств — форма реорганізації, за якої одна юридична особа припиняє свою діяльність, а на її базі створюється кілька нових підприємств, оформлених як самостійні юридичні особи.

Подрібнення акцій (спліт) — один із прийомів дивідендної політики та політики диверсифікації акціонерного капіталу підприємства, який полягає в емісії додаткової кількості звичайних акцій без збільшення суми статутного фонду.

Позовна давність — встановлений законодавством строк, протягом якого потерпіла сторона для захисту своїх прав може звернутися до суду.

Поточний рахунок суб’єкта господарювання — рахунок, пов’язаний із реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг.

Прибуток від звичайної діяльності — прибуток (збиток), що отриманий від

операційної діяльності (основної та іншої операційної діяльності), фінансових інвестицій та іншої звичайної діяльності.



Прибуток від іншої звичайної діяльності — прибуток (збиток) від реалізації основних засобів, нематеріальних активів, фінансових інвестицій; від ліквідації необоротних активів, безоплатно отриманих оборотних активів, уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій, неопераційних курсових різниць; від іншої звичайної діяльності.

Прибуток від надзвичайних подій — прибуток (збиток), що пов’язаний із втратами від стихійного лиха, техногенних катастроф і аварій; відшкодуванням збитків від надзвичайних подій, а також з іншими надзвичайними доходами і втратами.

Прибуток від операційної діяльності — прибуток (збиток) від основної діяльності (реалізації продукції, товарів, робіт, послуг) та іншої операційної діяльності (реалізації оборотних активів і іноземної валюти; доходи від операційної оренди, операційних курсових різниць, списання кредиторської заборгованості; одержані (сплачені) штрафи, пені, неустойки; відшкодування раніше списаних активів; одержані гранти, субсидії; інші доходи).

Прибуток від реалізації продукції — прибуток (збиток), що визначається вирахуванням з виручки від реалізації непрямих податків і собівартості реалізованої продукції.

Прибуток від фінансових операцій — прибуток (збиток), отриманий від інвестицій в асоційовані й дочірні підприємства, спільної діяльності; одержані дивіденди, відсотки за облігаціями та іншими цінними паперами; інші доходи від фінансових інвестицій.

Прибуток підприємства — прибуток (збиток), що отриманий від операційної діяльності (основної та іншої), фінансових операцій, іншої звичайної діяльності, надзвичайних подій за звітний період.

Примусова ліквідація підприємства — це процедура ліквідації неспроможного підприємства-боржника, яка здійснюється з рішення арбітражного суду (як правило, у процесі провадження справи про банкрутство).

Прискорена амортизаціяметод визначення амортизації основних засобів за нормами, що перевищують офіційно затверджені норми амортизаційних відрахувань.

Приховані резерви — частина капіталу підприємства, яку не відображено в його балансі. Величина прихованих резервів у активі балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об’єктів підприємства та їхньою реальною (вищою) вартістю.

Продаж товарів — будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, іншими цивільно-правовими договорами та передбачають передачу права власності на товари за компенсацію, а також операції з безоплатного надання товарів.

Просте відтворення основних засобів — постійне поновлення основних засобів у незмінних розмірах.

Прострочені кредити — кредити, що їх не повернуто установам банку чи іншим позичальникам у визначений термін унаслідок фінансових ускладнень, що виникли в позичальника.

Р

Регулююча функція податків — форма впливу податків на різні напрямки, показники діяльності суб’єктів господарювання. Прояв такого впливу залежить від: об’єкта оподаткування та методики його визначення, від джерел сплати податків, розміру ставок податків і методики їх розрахунку, термінів сплати податків, податкових пільг, штрафних санкцій за порушення податкового законодавства суб’єктами господарювання.

Реєстр вимог кредиторів — список визнаних боржником або арбітражним судом грошових вимог кредиторів, вимог щодо сплати податків і зборів, складений розпорядником майна в порядку черговості задоволення кожної вимоги.
Резервний фонд — фонд, який створюється за рахунок чистого прибутку підприємства для забезпечення фінансування непередбачених витрат.

Рентабельність — показник рівня дохідності продукції, підприємства в цілому. Визначається як відношення прибутку до поточних витрат, авансованої вартості у відсотках.

Рентабельність основних засобів — показник ефективності їхнього використання, що обчислюється відношенням загального прибутку до вартості основних засобів.

Реорганізація підприємства — це повна або часткова заміна власників корпоративних прав підприємства, зміна організаційно-правової форми організації бізнесу, ліквідація окремих структурних підрозділів або створення на базі одного підприємства кількох інших. Найбільш поширеними формами реорганізації є злиття, приєднання, поділ, відокремлювання, перетворення.

Реструктуризація активів — санаційні заходи, пов’язані зі зміною структури та складу активу балансу (досить часто ці зміни супроводжуються також змінами в складі та структурі пасивів).

Реструктуризація підприємства — здійснення організаційно-економічних, правових, виробничо-технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, його управління, форм власності, організаційно-правових форм, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення.

Рефінансування дебіторської заборгованості — форма реструктуризації активів, яка полягає в переведенні дебіторської заборгованості в інші, ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення.

Роздільний баланс — баланс підприємства, що реорганізується, на день припинення його діяльності, в якому окремими рядками відображаються активи і пасиви, розподілені між ним і підприємствами-правонаступниками.

Розподіл прибутку — його спрямування на задоволення потреб окремих учасників розподілу, а також формування цільових грошових фондів.

Розрахунок прибутку — обчислення його суми на підставі відповідних вихідних показників, урахування факторів впливу, застосування певних методів розрахунку.

Розширене відтворення основних засобів — постійне поновлення основних засобів у збільшених якісних та кількісних розмірах.

С

Санатор — фізична або юридична особа, яка бажає взяти фінансову чи якусь іншу матеріальну участь (або бере таку участь) у санації підприємства, що перебуває у фінансовій кризі.
Санаційна спроможність — сукупність фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, які визначають його здатність до успішного проведення фінансової санації.

Санаційний аудит — поглиблений аналіз фінансово-господарського стану підприємств, який здійснюється на підприємствах, що потрапили у фінансову кризу.

Санаційний прибуток — прибуток, який виникає внаслідок викупу підприємством власних корпоративних прав (акцій, часток) за курсом, нижчим за номінальну вартість цих прав, або внаслідок їх безкоштовної передачі для анулювання, а також за одержання підприємством безповоротної фінансової допомоги, у тому числі через списання кредиторської заборгованості.

Санація балансу — покриття відбитих у балансі збитків з допомогою санаційного прибутку. Основними фінансовими джерелами санації балансу є емісійні доходи, одержані в результаті зменшення (збільшення) статутного капіталу підприємства; резервні фонди; безповоротна фінансова допомога власників, кредиторів та інших заінтересованих в успішній діяльності підприємства осіб.

Санація підприємств — комплекс послідовних, взаємопов’язаних заходів фінансово-економічного,виробничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих на виведення суб’єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення його прибутковості та конкурентоспроможності в довгостроковому періоді.

Сезонний кредит — кредит на покриття потреб, спричинених сезонними факторами.

Система оподаткування — це сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установленому відповідними законами держави.

Склад оборотних коштів — сукупність вартості окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Скоригований валовий дохід — розрахунковий показник, який використовується для визначення суми оподатковуваного прибутку за обчислення податку на прибуток.

Собівартість продукції — витрати, пов’язані з її виробництвом. Собівартість включає прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати. Перелік і склад статей. Калькулювання виробничої собівартості встановлюється підприємством.
Стабілізація фінансового стану підприємства — досягнення стійкої динаміки основних оцінних показників фінансового стану в межах їхніх нормативних значень

Ставка оподаткування — використовується для обчислення суми податку і

встановлюється в грошовому вимірі на одиницю оподаткування або у відсотках до об’єкта оподаткування. Відсоткові ставки можуть бути пропорційними, прогресивними, регресивними.



Сталі пасиви — мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов’язкове державне пенсійне страхування, соціальне страхування, а також частина резерву майбутніх платежів.

Структура оборотних коштів — питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів.

Т

Технологічна структура капітальних вкладень — співвідношення в загальному обсязі капітальних вкладень витрат на будівельно-монтажні роботи, обладнання, інструмент та інвентар, інші капітальні роботи і витрати.

Ф

Факторинг — придбання банком (чи фактор-фірмою) права вимагати виплату за фінансовими зобов’язаннями, скупленими в різних осіб. Здебільшого банк купує дебіторські рахунки на поставлені товари чи надані послуги.

Фізичний знос основних засобів — зменшення вартості основних засобів унаслідок виробничого використання.

Фіксована ціна — незмінна відпускна ціна на окремі види продукції, робіт, послуг.

Фіксований сільськогосподарський податок — установлюється для сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм господарювання та власності, які займаються виробництвом, переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а їхній валовий дохід від операцій з продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік перевищує 50% суми валового доходу підприємства.

Фінанси підприємств — економічні відносини, що пов’язані з рухом грошових коштів, формуванням, розподілом і використанням доходів та грошових фондів суб’єктів підприємництва в процесі відтворення.

Фінансова діяльність підприємства — використання різних прийомів і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємства, досягнення визначеної ним мети — отримання прибутку, підвищення ефективності діяльності.

Фінансова криза на підприємстві — кінцева стадія непрогнозованого процесу втрати (під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів) потенціалу розвитку, коли структура капіталу та ліквідність підприємства погіршуються настільки, що це загрожує його дальшому існуванню.

Фінансова робота на підприємстві — діяльність, що здійснюється за такими основними напрямками: фінансове прогнозування і планування; оперативна поточна фінансово-економічна робота; аналіз і контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Фінансова санація — покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Фінансова стійкість підприємства — його спроможність забезпечити фінансову діяльність за рахунок власних коштів, не допускаючи невиправданої кредиторської заборгованості.

Фінансове планування — процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання.

Фінансовий механізм — управління фінансовими відносинами через фінансові важелі (з допомогою фінансових методів) з метою підвищення ефективності господарювання підприємства.

Фінансовий план — це документ, який показує доходи й витрати грошових коштів підприємства в плановому періоді.

Фінансовий стан підприємства — комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення й використання фінансових ресурсів.

Фінансові інвестиції — вкладення тимчасово вільних коштів у цінні папери,

статутні фонди інших підприємств, а також розміщення таких коштів на депозитних рахунках комерційних банків з метою отримання доходу.



Фінансові ресурси — грошові кошти, що перебувають у розпорядженні підприємства. До фінансових ресурсів належать усі грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується поза фондами.

Фіскальна функція податків — мобілізація коштів у розпорядження держави, через розподіл частини валового національного продукту та формування централізованих фінансових ресурсів для забезпечення виконання функцій держави. Для реалізації цієї функції важливе значення має постійність і стабільність надходження коштів у розпорядження держави.

Фонди обігу — готова продукція на складі та відвантажена; кошти на рахунках у банках і в розрахунках, дебіторська заборгованість.

Фондовіддача основних засобів — показник ефективності використання основних засобів, що обчислюється як відношення обсягу продукції до середньорічної вартості основних засобів.

Функції фінансів підприємств — суспільне відображення їхньої сутності, внутрішніх властивостей.

Функціональний капітал — величина власних оборотних коштів, яка характеризує ту частину власного капіталу підприємства, що є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, які мають період обороту менший за один рік).

Ц

Цільові державні фонди — створюються державою для фінансування цільових витрат за рахунок спеціальних зборів (відрахувань) з юридичних і фізичних осіб.

Ч

Чек грошовий — документ стандартної форми, який використовується для отримання підприємствами готівки з рахунків у банківських установах.

Чек розрахунковий — документ стандартної форми з дорученням чекодавця своєму банкові переказати кошти на рахунок пред’явника чека.

Чистий дохід — грошовий вираз вартості новоствореного продукту, що визначається як різниця між валовим доходом і заробітною платою.

Чистий прибуток — прибуток підприємства, який залишається після сплати податку на прибуток.

Зміст



11. Література

1. Дем’яненко М.Я., Левченко Н.М., Шевчик В.П., Пилявець В.М., Макарець С.М. Фінанси підприємств, навчальний посібник. – К.,2007

2. Кірейцев Г.Г., Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2002

3. Клиновий Д.В. Петровська І.О., Основи фінансової діяльності: Навч. посібник для дистанц. навчання,– К.: Університет “Україна”, 2005

4. Михайлов С.І., Кабаченко Н.Г. Кабаченко, Г.В. Заєць та ін. Економика аграрного підприємства: Навчальний посібник. – К.:Укр. Центр духов. культури, 2005

5. Поддєрьогін А. М., Буряк Л. Д., Нам Г. Г. та інші,Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2001.

6. Рудюк Л. В.Фінанси підприємств-ІІ: Навч. посіб. для дистанційного навчання. За наук. ред. Романенко Л. Ф. – К.: Університет "Україна", 2006

7. Савицкая Г.В., Анализ хозяйственной деятельности АПК: Учебник. – Мн.: Новое знание, 2001

8. Славюк Р.А. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2002

9. Господарський кодекс України

10. Закон України «Про інвестиційну діяльність» ". //Відомості Верховної Ради України. - 1991.- №47.

11. Закон України «Про банки та банківську діяльність» //Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 5-6

12. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» //Відомості Верховної Ради України. - 1999 - № 40.

13. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» //Відомості Верховної Ради України. - 1991- №38.

14. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22

15. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку П(С)БУ затв. Міністерством фінансів України, 1999-2000 р.

16. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затверджене Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. - №637

17. Цивільний кодекс України Зміст




12. Додатки



j0283615
1. Господарський кодекс України

2. ЗУ «Про інвестиційну діяльність»

3. ЗУ «Про банки і банківську діяльність»

4. ЗУ «Про Бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

5. Наказ № 73 від 07.02.2013 Про затвердження НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»

6. Податковий кодекс України

7. Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні № 637 від 15.12.2004

8. Постанова « 22 від 21.01.2004 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті»

9. Цивільний кодекс України

10. Бланки фінансової та податкової звітності

Зміст



1   ...   32   33   34   35   36   37   38   39   40


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка