Бриндюк Ганна Петрівна викладач економічно-правових дисциплін, спеціаліст вищої категорії. Електронний навчально-методичний посібник



Сторінка28/40
Дата конвертації16.04.2016
Розмір5.94 Mb.
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   40

Тема: 8.3. Джерела формування оборотних запасів

Час – 2 год.

Тип лекції: самостійне вивчення

Вид візуалізації: Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку.

План.

8.3.1. Статутний капітал, Стійкі пасиви, їх склад і характеристика.



8.3.2. Кредиторська заборгованість підприємства.

8.3.3. Короткострокові кредити банків та інші кредитори.


8.3.1. Статутний капітал, Стійкі пасиви, їх склад і характеристика.
Визначення джерел формування обігових коштів є важливою ділянкою фінансової роботи на підприємстві.

Джерела формування ОК



Власні

Залучені

Інші

За джерелами формування обігові кошти поділяють на власні, залучені, позичені.

До власних джерел формування обігових коштів на момент створення підприємствами відносять частки майна (матеріальні та нематеріальні активи) та грошові кошти засновників (акціонерів), спрямовані до статутного фонду.

На діючих підприємствах обігові кошти поповнюються за рахунок:


  • збільшення акціонерного капіталу (прямих інвестицій засновників до статутного фонду);

  • чистого прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства;

  • вільних амортизаційних коштів;

  • залишків резервів, утворених за рахунок прибутку;

  • коштів міністерств;

  • асигнувань з бюджету та ін.

Як джерело формування обігових коштів підприємствами використовуються залучені кошти - кошти, прирівняні до власних (стійка кредиторська заборгованість).

До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті певної системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обороті підприємств, а проте йому не належать. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є - джерелами формування обігових коштів підприємства.

Сталі пасиви - це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців (замовників).

Нині в бухгалтерському балансі не відокремлюються сталі пасиви, як це було раніше. Але з цього не слід робити висновок, що сталі пасиви взагалі зникли. Річ у тім, що нова методика визначення власних обігових коштів підприємства не розмежовує сталих і короткотермінових пасивів. Відображаються вони в І розділі пасиву балансу.

З метою повнішого залучення фінансових ресурсів і якісного управління ними підприємства мають змогу планувати сталі пасиви, тобто це джерело є запланованою кредиторською заборгованістю. Залежно від виду сталих пасивів можуть застосовуватись різні методики їхнього розрахунку.



Розмір мінімальної заборгованості із заробітної плати залежить від часу її виплати і терміну, за який вона виплачується. Що більший розрив між терміном виплати заробітної плати і кінцевою датою періоду, за який вона сплачується, то вища заборгованість, то більше коштів підприємство може використати в господарському обороті. Так, якщо виплата заробітної плати здійснюється за першу половину кожного місяця 19-го числа, а за другу половину -4-го числа наступного місяця, то в обороті підприємства завжди перебуває триденна сума заробітної плати.

Величина мінімальної заборгованості робітникам і службовцям із заробітної плати визначається за формулою:



Зм = Ф х Д / 90

де 3 - мінімальна заборгованість із заробітної плати, грн.;

Ф - плановий фонд оплати праці за квартал, гри.;

Д - кількість днів з початку місяця до дня виплати заробітної плати.



Мінімальна заборгованість щодо резерву майбутніх платежів створюється, головним чином, за рахунок нарахувань па оплату відпусток. Належна заробітна плата за чергову відпустку списується па витрати виробництва не тоді, коли робітник іде у відпустку, а рівними частинами. ЦІ суми, що відносяться на собівартість продукції щомісячно, резервуються в порядку нарахувань на рахунок майбутніх платежів. Вони виплачуються робітникам, коли ті йдуть у відпустку, а потім списуються з цього рахунка, Однак на рахунку майбутніх платежів, згідно з графіком відпусток, завжди є кошти, які використовуються в господарському обороті. У зв'язку з цим мінімальні залишки коштів на рахунку майбутніх платежів є джерелом формування власних обігових коштів. Резерв майбутніх платежів визначається в сумі мінімального залишку за звітними даними за 12 місяців, що передують плановому року, з урахуванням змін фонду заробітної плати в плановому році.

Сума мінімальної заборгованості із заробітної плати і резерву майбутніх платежів може визначатися і спрощеним методом, виходячи з суми мінімальної заборгованості за планом базового року й відсотка зростання фонду заробітної плати в плановому році.

Мінімальна заборгованість кредиторам з оплати продукції за частковою готовністю обчислюється в галузях промисловості з тривалим циклом виробництва. І Проміжні платежі замовників за етапами готовності продукції, Що є джерелом покриття витрат незавершеного виробництва, ураховуються як сталі пасиви і можуть бути прирівняні до власних обігових коштів.

Сума за цим видом сталих, пасивів визначається відповідно до програми виробництва, умов здавання продукції і порядку розрахунків.

На покриття приросту нормативу обігових коштів слід планувати не всю суму сталих пасивів, а лише приріст її в плановому році, оскільки базову суму вже враховано в попередні роки.
8.3.2. Кредиторська заборгованість підприємства.
Кредиторська заборгованість належить до позапланових залучених джерел формування обігових коштів, її породжує брак власних обігових коштів. Наявність кредиторської заборгованості постачальникам свідчить про участь у господарському обороті підприємства коштів інших суб'єктів господарювання.

Кредиторська заборгованість - це короткострокові зобов'язання підприємств, які виникають за розрахунками з бюджетом; за розрахунковими документами, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за невідфактурованими поставками-розрахунками взаємних вимог; за векселями, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за короткостроковими кредитами..

Кредиторська заборгованість є допустимою (нормальною), якщо іі зумовлено чинним порядком розрахунків. Наприклад, заборгованість постачальникам за розрахунковими документами, термін оплати яких не настав, за невідфактурованими поставками. Однак на підприємстві може бути і прострочена кредиторська заборгованість, що утворюється внаслідок порушення покупцями порядку і термінів оплати розрахункових документів. Якщо покупець, використовуючи в обороті неоплачені товарно-матеріальні цінності, одержує додаткові кошти, які йому не належать, то постачальник змушений звертатися до позапланового перерозподілу наявних коштів, до пошуків додаткових джерел формування його поточних фінансових ресурсів. У разі кредиторської заборгованості постачальникам залучення коштів відбувається у товарній формі на відміну від власних обігових коштів і банківського кредиту, які виступають у грошовій формі. Розмір і тривалість простроченої кредиторської заборгованості залежать від конкретних умов організації та використання обігових коштів, особливо від розміру та тривалості простроченої дебіторської заборгованості, головним джерелом покриття якої і є кредиторська заборгованість.
8.3.3. Короткострокові кредити банків та інші кредитори.

До позичених джерел належать:

суми короткотермінових позик банку;

надходження від продажу облігацій тощо.

До залучених належать кошти інших кредиторів, які надаються підприємствам, позичку під певний відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов'язання.

Вексель є найпростішою й найпоширенішою формою кредитних грошей. Його виписує боржник і передає кредиторові. Сам факт видачі векселя означає фактично перетворення (перехід) товару в гроші. Через вексель реалізується незадоволений попит на гроші як засіб платежу. Коли таких грошей недостатньо, їх замінює вексель. Досить поширеною формою залучення коштів інших суб'єктів господарювання є комерційний кредит. Він використовується підприємствами на браком фінансових ресурсів у покупця (споживача) і неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому разі виникає необхідність відкладання платежів. Якщо постачальник погоджується на це, то .від споживача замість грошей за поставлену продукцію він одержує вексель чи інше боргове зобов'язання.

Використання комерційного кредиту набуло певного розвитку в період становлення ринкової економіки, створення підприємств з різноманітними формами власності та надання значної самостійності підприємствам. У цілому його використання позитивно впливає на економіку підприємства і народного господарства, оскільки спрощує реалізацію товарів, прискорює обертання обігових коштів і зменшує потребу в кредитних і грошових ресурсах.

Зміст Зміст



1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   40


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка