Бриндюк Ганна Петрівна викладач економічно-правових дисциплін, спеціаліст вищої категорії. Електронний навчально-методичний посібник



Сторінка27/40
Дата конвертації16.04.2016
Розмір5.94 Mb.
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   40

Тема: 8.2. Економічний метод обчислення потреби в оборотних засобах і його використання. Показники ефективності використання власних коштів.

Час – 2 год.

Тип лекції: самостійне вивчення

Вид візуалізації: Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку.

План.

8.2.1. Економічний метод обчислення потреби в оборотних засобах.



8.2.2. Показники ефективності використання власних коштів.
8.2.1. Економічний метод обчислення потреби в оборотних засобах.
Економічний метод встановлення потреби в обігових коштах. Суть цього методу полягає у тому, що залежно від зростання обсягів виробництва коригується сукупна потреба в обігових коштах. Тоді передбачається також урахування очікуваного прискорення оборотності обігових коштів.

Сукупну потребу у власних обігових коштах без урахування прискорення оборотності коштів розраховують за формулою:


Сп = (Спз * Рп) : 100, де
Сп – сукупна потреба у власних обігових коштах;

Спз – сукупна потреба, встановлена підприємством у звітному періоді;

Рп – відсоток росту товарної продукції у плановому періоді за виробничою собівартістю відносно планового її обсягу у звітному періоді.

Для встановлення сукупної потреби у власних обігових коштах з урахуванням прискорення їх оборотності необхідно обрахований за наведеною формулою розмір сукупної потреби помножити на різницю між одиницею і відсотком прискорення оборотності коштів. Тоді формула розрахунку сукупної потреби у власних обігових коштах матиме такий вигляд:



Сп = ((Спз * Рп) : 100) * ((1 – Оп) : 100, де

Сп – сукупна потреба у власних обігових коштах;

Спз - сукупна потреба, встановлена підприємством у звітному періоді;

Рп - відсоток росту товарної продукції у плановому періоді за виробничою собівартістю відносно планового її обсягу в звітному періоді;

Оп - прискорення оборотності коштів у відсотках.
Наприклад:

Умова:

Сукупна потреба в обігових коштах у звітному періоді - 72,0 тис. грн.

Товарна продукція за виробничою собівартістю:


  • за планом попереднього року - 35000,0 тис. грн.;

  • на плановий період - 39000,0 тис. грн.;

  • теж саме у відсотках до плану попереднього року – 111,43.

Прискорення оборотності обігових коштів у плановому періоді – 2,0%.

Розрахунок:

Сукупна потреба в обігових коштах на плановий період, без урахування прискорення оборотності коштів:

(72,0 * 111,43) : 100)= 80,23 тис. грн.;

з урахуванням прискорення оборотності коштів

80,23 * (1-(2 : 100))= 78,63 тис. грн.

Різновидом економічного методу розрахунку сукупної потреби у власних обігових коштах є контрольний метод. Контрольний розрахунок виконується окремо на двох групах обігових коштів. Поділ обігових коштів на дві групи здійснюється залежно від особливостей виробництва.

В одну групу (виробнича потреба) відносять кошти, авансовані у сировину, матеріали, куповані напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, тару, незавершене виробництво, готову продукцію.

До другої групи (невиробнича потреба) входять запасні частини для ремонту, малоцінні та швидкозношувані предмети, витрати майбутніх періодів.

Потребу в обігових коштах першої групи, розмір якої залежить від обсягу виробництва, розраховують з урахуванням темпів зростання виробничої програми.

Потребу в обігових коштах другої групи, розмір якої не залежить від обсягу виробництва, розраховують шляхом її збільшення на 50 відсотків від зростання виробничої програми.

Наприклад:

Умова:

Сукупна потреба у обігових коштах на початок планового року -


72,0 тис. грн., зокрема виробничий - 60,0; невиробничий - 12,0;

Зростання виробничої програми у плановому періоді – 11,43%.

Прискорення оборотності обігових коштів - 2,0%.

Розрахунок:

А) Частина сукупної потреби в обігових коштах, що залежить від зростання виробничої програми (виробнича потреба) – 66,86 тис. грн.



((60,0 * 111,43): 100) = 66,86 тис. грн.

Б) Частина сукупної потреби в обігових коштах, що не залежить від зростання виробничої програми (невиробнича потреба) — 12,69 тис. грн.



((12,0 * (11,43/2+100): 100) = 12,69 тис. грн.

В) Сукупна потреба в обігових коштах на плановий період – 79,55 тис. грн.



(66,86+12,69) = 79,55 тис. грн.

Г) Очікуване вивільнення обігових коштів – 1,59 тис. грн.



((79,55 * 2,0):100) = 1,59 тис. грн.

Д) Сукупна потреба в обігових коштах на плановий період з урахуванням їх вивільнення з обігу – 77,96 тис. грн.



(79,55 - 1,59)= 77,96 тис. грн.
Економічний і контрольний методи, які не потребують виконання складних розрахунків, застосовують на діючих підприємствах, об'єднаннях підприємств на рівні галузевих міністерств у процесі планування або прогнозування.
8.2.2. Показники ефективності використання власних коштів.

Ефективність використання оборотних активів на підприємстві має важливе значення, так як здійснює значний вплив на загальну ефективність всієї сукупності засобів, залучених підприємством. Це пояснюється тим, що тривалість обороту основних і оборотних засобів суттєво відрізняється через принципові відмінності за характером участі у виробничому процесі основних та оборотних фондів.

Основні засоби неодноразово беруть участь в процесі виробництва, то оборотні фонди - один раз, повністю споживаючись в кожному його циклі.

Оборот основних фондів вимірюється роками, в той час як оборотні фонди і фонди обігу протягом року здійснюють, як правило, декілька оборотів. Отже, оборотні активи, що обслуговують оборот оборотних фондів і фондів обігу, багато в чому визначають загальні темпи і ефективність виробництва.

В системі заходів, спрямованих на підвищення ефективності роботи підприємства і зміцнення його фінансового стану, важливе місце займають питання раціонального використання оборотних активів.

Ефективність використання оборотних активів не можна виміряти за допомогою одного показника, для цього необхідна система показників.

Важливим показником інтенсивності використання оборотних активів є швидкість їх обертання.

Обертання оборотних активів характеризується рядом взаємопов'язаних показників:

тривалістю одного обігу в днях,

кількістю обігів за визначений період (коефіцієнт обертання),

сумою зайнятих на підприємстві оборотних активів на одиницю продукції (коефіцієнт завантаження).



Тривалість одного обороту оборотних активів в днях (О) визначається за формулою:

О = С : , де

С - залишки оборотних активів (середні чи на визначену дату)

Т - обсяг реалізації продукції;

Д - кількість днів у визначеному періоді.

Зменшення тривалості одного обороту свідчить про поліпшення використання оборотних активів.

Кількість оборотів за визначений період, або коефіцієнт обертання оборотних активів (Ко), розраховується за формулою:

Ко

Чим вищим є при даних умовах коефіцієнт обертання, тим краще використовуються оборотні активи.

Коефіцієнт завантаження активів (К3), зворотній коефіцієнту обертання, визначається за формулою:



Кз
Крім зазначених показників, також застосовується показник віддачі оборотних активів, який визначається відношенням прибутку від реалізації продукції до залишків оборотних активів.

В результаті прискорення обертання оборотних активів з обігу вивільняються матеріальні ресурси і джерела їх формування, при уповільненні - до обігу залучаються додаткові активи.



Вивільнення оборотних активів може бути абсолютним і відносним. Абсолютне має місце у випадку, коли фактичні залишки оборотних активів менші від нормативу або залишків попереднього періоду при збереженні чи перевищенні обсягу реалізації за визначений період.

Відносне вивільнення має місце у випадках, коли прискорення їх обертання відбувається одночасно із зростанням виробничої програми підприємства, причому темп зростання залишків виробництва випереджає темп зростання залишків оборотних активів.

Прискорення обертання оборотних активів і вивільнення в результаті цього їх певної суми дозволяє підприємству спрямувати їх за своїм бажанням і обійтись без залучення додаткових фінансових ресурсів.



Пошук шляхів покращення оборотних активів передбачає, перш за все, впровадження сучасних технологій та інших досягнень науково-технічного прогресу, що забезпечують економію ресурсів, здешевлення виробництва і зростання якості продукції.

Важливу роль в цьому відіграє удосконалення відносин з іншими господарюючими суб'єктами, контрагентами даного підприємства. Мова йде про удосконалення умов матеріально-технічного обслуговування. Крім того, покращення свого становища на ринку передбачає стабільність у відносинах з покупцями, вибір форм розрахунків, що гарантують платежі і забезпечують прискорення завершення реалізації продукції і надходження коштів на рахунки підприємства. Це не тільки сприяє поліпшенню фінансового стану конкретного підприємства, а й забезпечує закріплення господарських зв'язків, покращення фінансової і платіжної дисципліни.

Зміст Зміст

1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   40


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка