Бриндюк Ганна Петрівна викладач економічно-правових дисциплін, спеціаліст вищої категорії. Електронний навчально-методичний посібник



Сторінка26/40
Дата конвертації16.04.2016
Розмір5.94 Mb.
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   40

Тема: 8.1.Сутність оборотних засобів. Визначення потреби в оборотних засобах.

Час – 2 год.

Тип лекції: самостійне вивчення

Вид візуалізації: Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку. План рахунків


План.

8.1.1. Економічна сутність оборотних активів.

8.1.2. Функції оборотних активів.

8.1.3. Методи визначення потреби в обігових засобах.


8.1.1. Економічна сутність оборотних активів.

Для здійснення власної фінансово-господарської діяльності підприємство повинно мати в своєму розпорядженні відповідні виробничі фонди. За характером своєї участі в процесі виробництва вони поділяються на основні і оборотні. В основі такого поділу лежать відмінності в русі вартості засобів праці і предметів праці.



Матеріальною основою виробництва є виробничі фонди у вигляді засобів і предметів праці. В процесі функціонування вони по-різному переносять свою вартість на вартість готового продукту.

Оборотні виробничі фонди обслуговують сферу виробництва, споживаються в одному виробничому циклі та їх вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. Вони представляють собою мінімально необхідні для виконання виробничої програми запаси сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів, допоміжних матеріалів, палива, запасних частин для ремонту, малоцінних і швидкозношуваних предметів, а також незавершеного виробництва.



Фонди обігу, хоча і не беруть участі безпосередньо у виробничому процесі, але є необхідним елементом для забезпечення єдності виробництва і обігу. Сфера їх функціонування створює передумови для виділення їх в самостійне поняття "фонди обігу".

Фонди обігу складаються із запасів готової продукції на складі підприємства; товарів, відвантажених покупцям; залишку грошових коштів на рахунку в банку і касі підприємства.

Оборотні виробничі фонди і фонди обігу знаходяться в постійному русі і забезпечують безперервний кругообіг засобів. При цьому відбувається постійна і закономірна зміна форм авансованої вартості: з грошової вона перетворюється на товарну, потім - на виробничу і знову на товарну і грошову. Тобто, кругообіг оборотного капіталу відбувається за схемою:


Г – Т … В … Т1 – Г2 , де

Г - грошові кошти, які авансуються господарюючими суб'єктами;

Т - засоби виробництва;

В - виробництво;

Т1 - готова продукція;

Г2 - грошові кошти, одержані від продажу продукції, що включають в себе реалізований прибуток.

Крапки (...) означають, що обіг капіталу перервано, але процес його кругообігу триватиме в сфері виробництва.

Таким чином, виникає об'єктивна необхідність авансування коштів для забезпечення безперервного руху оборотних виробничих фондів і фондів обігу з метою створення необхідних виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції і умов для її реалізації.

Рух оборотних виробничих фондів і фондів обігу складають єдиний процес, який забезпечується відповідним оборотним капіталом.. Це дає можливість об'єднати оборотні виробничі фонди і фонди обігу в єдине поняття - оборотні активи.

Отже, оборотний капітал (оборотні активи) - це сукупність коштів, авансованих в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва та реалізації продукції.


8.1.2. Функції оборотних активів.

Оборотні активи, як і інші фінансові категорії, розкривають свою сутність при виконанні відповідних функцій.



Виробнича функція забезпечує безперервність процесу виробництва при постійному процесі формування на підприємстві запасів матеріальних ресурсів.

Платіжно-розрахункова функція оборотних активів передусім впливає на стан тієї частини, яка вилучена до сфери обігу, впливає безпосередньо на стан розрахунків і в цілому на грошовий обіг. Як свідчить вітчизняний досвід, в умовах розвитку ринкових відносин від платіжно-розрахункової дисципліни, своєчасності і повноти платежів, і, відповідно, прояву зазначеної функції оборотних активів залежить загальний платіжний етап підприємства.

Склад оборотних активів - це сукупність окремих елементів Оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Оборотний капітал

Обігові кошти

Фонди обігу

1.Виробничі запаси

2. Незавершене виробництво

3. Витрати майбутніх періодів

6. Кошти на рахунках і готівкою

5. Відгружена але неоплачена продукція

4. Готова продукція

Структура оборотних активів - це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних активів.

1. Виробничі запаси містять такі елементи:

• сировину й основні матеріали;

• куповані напівфабрикати;

• допоміжні матеріали;

• паливо;

тару;

запасні частини для ремонту машин І обладнання;



• малоцінний і швидкозношувальний інструмент, оснащення, господарський інвентар.

Незавершене виробництво утворює продукція, що підлягає подальшій обробці. У складі незавершеного виробництва виділяють напівфабрикати власного виробництва, тобто предмети праці, що цілком закінчені в одному цеху і підлягають подальшій обробці в інших цехах того


самого підприємства.

Витрати майбутніх періодів становлять зазнані підприємством Витрати на придбання необхідних для виробництва активів, які поки що не надійшли на підприємство. Прикладом є авансовані витрати підприємства на сировину, матеріали, напівфабрикати тощо. Після одержання підприємством цих елементів у натуральній формі величина відповідних оборотних фондів переходить із групи "витрати майбутніх періодів" у групу "виробничі запаси".

Фонди обігу становлять частину засобів підприємства, що перебувають у сфері обігу. До фондів обігу належать:

Готова продукція на складах підприємства.

Продукція, відвантажена покупцю, але неоплачена.

Вільні грошові кошти підприємства, що значаться на розрахунковому рахунку підприємства; грошові кошти, які перебувають у незавершених розрахунках, готівка.



Обігові кошти (залежно від методів планування)

нормовані

ненормовані

На кожному конкретному підприємстві склад і структура оборотних активів є різними і залежать від типу виробництва, складу витрат на виробництво продукції, що виготовляється, матеріально-технічного постачання тощо.

Стан, склад і структура виробничих запасів, незавершеного виробництва і готової продукції є важливим індикатором комерційної діяльності підприємства.

Розуміння специфіки структури оборотних активів на підприємстві дозволяє не лише краще управляти ними, але і концентрувати увагу саме на тих ділянках, де повинно бути забезпечено найефективніше їх використання. Це відноситься не лише до нормованих статей оборотних активів, але і до тієї їх частини, яка обслуговує сферу обігу.




8.1.3. Методи визначення потреби в обігових засобах.
Нормування оборотних активів на кожному підприємстві відбувається відповідно до кошторисів затрат на виробництво і невиробничих потреб, бізнес-плану, який відбиває всі сторони комерційної діяльності.

Нормування оборотних активів представляє собою досить трудомістку аналітичну діяльність, в процесі якої розробляються норми і нормативи.



Норма оборотних активів - це відносна величина, що відповідає мінімальному, економічно обґрунтованому обсягу запасів товарно-матеріальних цінностей. Як правило, встановлюється в днях, але можуть використовуватись також інші відносні значення.

Норматив оборотних активів - це мінімально необхідна сума грошових коштів, що забезпечує підприємницьку діяльність підприємства.

На відміну від норми, норматив оборотних активів встановлюється на конкретний період: квартал, рік.

Розрахунок нормативу здійснюється на підставі кошторису витрат, і оскільки останній періодично змінюється, виникає необхідність коригування нормативів. При цьому слід враховувати і витрати, не передбачені кошторисом: матеріали і запчастини для капітального ремонту, здійснюваного господарським способом, паливо для житлово-комунальних господарств тощо.

Визначаючи норми оборотних активів для кожного підприємства, необхідно зважати на:


  • умови постачання і збуту;

  • віддаленість постачальників від споживачів;

  • транспортні умови;

  • час, необхідний для підготовки матеріалів для використання у виробництві, товарів для реалізації;

  • періодичність введення матеріалів у виробництво;

  • тривалість виробничого циклу і розподіл його між структурними підрозділами підприємства.

В разі істотних змін номенклатури продукції, умов матеріально-технічного постачання та збуту або інших причин норми запасів можуть бути уточнені в такому ж порядку.

Таким чином, нормування оборотних активів здійснюється у наступному порядку (Рис. 8.1.).


Рис. 8.1. Алгоритм нормування оборотних активів на підприємстві


  • На першому етапі розраховуються норми запасу в днях або відсотках.

  • Потім на підставі даних відповідних планових документів і фінансової звітності визначають одноденне витрачання матеріальних цінностей.

  • Шляхом множення одноденних витрат в грошовому виразі на відповідну норму запасу в днях визначають норматив оборотних засобів.

  • Додаванням нормативів за окремими елементами оборотних засобів визначають сукупний норматив.

Методи розрахунку нормативів ОК

Аналітичний

Прямого розрахунку

Коефіцієнтний

Визначення мінімальної потреби у власних оборотних активах означає встановлення розміру грошових коштів, авансованих у виробничі запаси, незавершене виробництво та запаси готової продукції. Такі розрахунки можуть бути виконані з використанням Методів прямого розрахунку, аналітичного або коефіцієнтного. Вибір того або іншого методу залежить від конкретних умов господарювання, специфіки відносин з партнерами і контрагентами підприємства.



Метод прямого розрахунку дозволяє найбільш точно визначити потребу в оборотних активах, так як враховує всі організаційно - технологічні, технічні, транспортні та інші характерні особливості, досвід і стан розрахунків. Обґрунтований розрахунок здійснюється за кожним елементом оборотних активів з врахуванням завдань виробничого плану, постачання та збуту.

Аналітичний метод визначення потреби в оборотних активах базується на здійсненні розрахунків з врахуванням середніх фактичних залишків та змін обсягів виробництва. При цьому здійснюється коригування з врахуванням зайвих і непотрібних запасів, неліквідів, які, можливо, мали місце в попередньому періоді.

Коефіцієнтний метод дозволяє здійснити розрахунок потреби в оборотних активах з врахуванням тенденцій і співвідношень в змінах обсягу виробництва та окремих видів запасів і затрат. Частина з них знаходиться в прямій пропорційній залежності від змін в обсягу виробництва сировина, матеріали, покупні напівфабрикати, незавершене виробництво, готова продукція на складі, інша ж частина залежить в значно меншій мірі малоцінні і швидкозношувані предмети, запчастини для ремонтів, витрати майбутніх періодів тощо. Співвідношення, що склалися в минулому, з використанням відповідних коефіцієнтів, екстраполюються, на майбутній період.

В практиці нормування оборотних активів допустимо використовувати комбінований підхід у використанні вказаних методів. Але при цьому слід пам'ятати про деякі умовності при застосуванні аналітичного і коефіцієнтного методів, і тому їх слід використовувати для коригування встановлених норм та нормативів в часових проміжках до чергового розрахунку із застосуванням методу прямого розрахунку.

В складі виробничих запасів нормуються наступні групи оборотних активів:



  • сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати,

  • паливо,

  • тара,

  • запасні частини,

  • малоцінні та швидкозношувані предмети.

Здійсненню розрахунків передує визначення повного переліку видів перелічених матеріальних цінностей, що використовуються, а також кола постачальників вихідних матеріальних ресурсів.

Норматив оборотних активів, авансованих в сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати, визначається за формулою:
М = В х n, де

М - норматив оборотних активів в запасах сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів (грн.);

В - одноденні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів (грн.);

n - норма оборотних активів (дні);

В нормі оборотних активів по кожному виду продукції чи однорідній групі матеріалів враховується час перебування в поточному запасі (П), страховому (С), транспортному (Т), технологічному (А), підготовчому запасах (Д).

Таким чином, норматив оборотних активів в запасах сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів (М) визначається за формулою:

М= В х (П+С+Т+А+Д)
Поточний (складський) запас - основний вид запасу, тому норма оборотних активів в поточному запасі с основною вагомою величиною всієї норми запасу в днях. Він призначений забезпечити безперервність процесу виробництва між поставками матеріалів. Величина складського запасу залежить від частоти і рівномірності постачання, а також від періодичності запуску сировини і матеріалів у виробництво

Основою для розрахунку поточного складського запасу є середня тривалість інтервалу між двома суміжними поставками даного виду сировини та матеріалів.



Тривалість інтервалу між поставками визначається на підставі договорів, нарядів, графіків або виходячи з фактичних даних за минулий період.

У випадках, якщо даний вид сировини і матеріали, надходить від декількох постачальників, норма поточного складського запасу приймається в розмірі 50%. від інтервалу поставки.

На підприємствах, у яких сировина надходить, від одного постачальника і кількість матеріальних цінностей є обмеженою, норма складського запасу може прийматись в розмір, 100% від інтервалу поставки.

Страховий запас є другим за величиною видом запасу, що визначає загальну норму Страховий або гарантійний, запас необхідний для кожного підприємства для гаранти безперервності виробничого процесу у випадках порушень умов і строків поставок матеріалів постачальником, транспортом або відвантаження некомплектних партій. Як правило, величина страхового запасу приймається в межах 50% поточного складського запасу, але може бути і більшою, якщо підприємство знаходиться далеко від постачальників і транспортних шляхів, або якщо періодично споживаються унікальні, високоякісні матеріали.

Транспортний запас створюється на період розриву між строками вантажообігу і документообігу. При поставках матеріалів на далекі відстані строк оплати розрахункових документів випереджає строк надходження матеріальних цінностей. Тривалість пробігу вантажу від постачальника до покупця по окремій поставці можна встановити співставленням дат відвантаження матеріалів постачальником і надходження його до покупця. На період знаходження матеріалів в дорозі після оплати розрахункових документів у покупця виникає необхідність в коштах.

Наприклад, рух вантажу від постачальника до покупця триває 10 днів. Поштовий пробіг розрахункових документів - 3 дні. Обробка документів у постачальника і у відділеннях банку триває 4 дні. Строк акцепту - 2 дні. При цих умовах норма оборотних активів в транспортному запасі складе 1 день (І0-(3+4+2)).



Транспортний запас не встановлюється у тих випадках, коли строк одержання матеріалів співпадає зі строком оплати розрахункових документів чи випереджає його.

Технологічний запас створюється на період часу для підготовки матеріалів до виробництва, враховуючи час на аналіз і лабораторні дослідження. Враховується технологічний запас в загальній нормі в тому випадку, якщо він не є складовою частиною виробничого процесу. Наприклад, при підготовці до виробництва деяких видів сировини необхідний час на сушіння, розігрівання, доведення речовини до певних концентрацій тощо.

Час, необхідний на відвантаження, прийом, складування матеріалів також приймається в розрахунок норми запасу по сировині, основних матеріалах і покупних напівфабрикатах. Норми цього часу встановлюються по кожній операції, враховуючи середній розмір поставки, виходячи з технологічних розрахунків чи шляхом проведення хронометражу.

Таким чином, загальна норма запасу в днях на сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати в цілому складається з п'яти вищеперерахованих запасів.

Норматив оборотних активів на паливо встановлюється аналогічно нормативу по сировині, основних матеріалах і покупних напівфабрикатах. Норматив розраховується по всіх видах палива (технологічному, енергетичному, виробничому), за винятком газу. Крім того, при розрахунку витрачання палива враховується потреба в паливі для виробничих і невиробничих потреб. Для виробничих - ця потреба визначається на підставі виробничої програми і норм витрачання на одиницю продукції по цехах. Для невиробничих - на підставі обсягу робіт, що виконуються.

Розрахунок норм оборотних активів на тару здійснюють в такій послідовності:


  • норму оборотних активів на закупівлю тари, призначеної для пакування готової продукції, визначають в установленому порядку для розрахунку норм оборотних активів на сировину і основні матеріали;

  • норма оборотних активів на тару власного виробництва встановлюється, виходячи з часу, що тривав від її виготовлення до пакування в неї готової продукції, враховуючи також час, необхідний для накопичення тари для упакування партій готової продукції;

  • норма оборотних активів на тару, яка надходить із сировиною і матеріалами, але не підлягає поверненню постачальникам, включає час перебування тари під сировиною і матеріалами, який дорівнює нормі оборотних активів на згадані цінності, а також час, необхідний на промивання, ремонт і добирання партії тари, якщо вона використовується підприємством, підлягає реалізації чи поверненню постачальником.

На підприємствах, де питома вага активів у загальних запасах товарно-матеріальних цінностей є незначною, нормування оборотних активів, виділених для формування запасів тари, здійснюють, виходячи з фактичних залишків тари. Для цього розраховують середньофактичний залишок на початок кожного місяця 4 кварталу минулого року.

Норматив оборотних активів на запасні частини для ремонту встановлюють по кожному виду запчастин окремо, в залежності від строків поставки і часу використання їх для ремонту. Норматив може розраховуватись, виходячи з типових норм на одиницю балансової вартості основних засобів, аналітичним методом на підставі даних минулих років.

Норматив по малоцінних та швидкозношуваних предметах розраховується окремо по інструментах і пристосуваннях, малоцінному інвентарю, спеціальному одягу і взуттю, спеціальному інструменту і приладах.

По першій групі норматив визначається методом прямого розрахунку, виходячи з необхідного набору малоцінного та швидкозношуваного інструменту та його вартості.

По другій групі норматив встановлюється окремо по конторському, виробничому і побутовому інвентарю. Норматив по конторському і побутовому інвентарю визначається на підставі кількості місць і вартості набору інвентарю на одне місце. По виробничому інвентарю - виходячи з вартості комплекту цього інвентарю.

Норматив оборотних активів по спецодягу і взуттю визначається на підставі чисельності робітників, яким вони належать, і вартості одного комплекту. Норматив за цією групою оборотних активів на складі визначається шляхом множення одноденного втрачання на норму запасу в днях, яка включає транспортний, поточний і страховий запаси.

По спеціальному інвентарю і пристосуванню норматив визначається на підставі їх вартості і строку служби.

На підприємствах з великою питомого вагою МШП в структурі оборотних активів, норматив розраховується як відношення середніх фактичних запасів до суми витрат на виробництво.



Норматив оборотних активів у незавершеному виробництві повинен забезпечувати ритмічний процес виробництва і рівномірне надходження готової продукції на склад.

Норматив виражає вартість початих, але не завершених виробництвом виробів, які знаходяться на різних етапах виробничого процесу.



Норматив оборотних активів в незавершеному виробництві визначається за формулою:

Н = З х Д х К, де

де З - одноденні витрати на виробництво продукції (грн.;);



Д - тривалість виробничого циклу (дні);

К - коефіцієнт зростання витрат.

Одноденні витрати визначаються шляхом ділення витрат на випуск валової (товарної) продукції відповідного кварталу на 90.

Добуток тривалості виробничого циклу та коефіцієнту зростання витрат представляє собою норму запасу по статті "Незавершене виробництво".



Тривалість виробничого циклу відображає час перебування продукції в незавершеному виробництві від першої технологічної операції до повного виготовлення продукції і передачі її на склад.

Коефіцієнт зростання витрат відображає характер зростання витрат в незавершеному виробництві по днях виробничого циклу.

За характером зростання витрат в процесі виробництва всі витрати поділяються на одноразові і зростаючі.

До одноразових відносяться витрати, які здійснюються на самому початку виробничого циклу. Це сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати.

Інші витрати вважаються зростаючими. Зростання витрат в процесі виробництва може відбуватись рівномірно і нерівномірно.

При рівномірному зростанні витрат середня вартість незавершеного виробництва розраховується як сума всіх одноразових витрат і половини витрат, що зростають.

При рівномірному зростанні коефіцієнт зростання витрат розраховується за формулою:


Кр = (Фо + 0,5 х Фз) / (Фо + Фз)
де Фо - одноразові витрати;

Фз - інші витрати, що включаються до собівартості продукції.



Наприклад:

Виробнича собівартість виробу "А" дорівнює 100 грн. Витрати в перший день виробничого циклу - 20 грн. Протягом решти днів розподіл витрат відбувається рівномірно. Коефіцієнт зростання витрат складатиме:

К = 20 + 0,5 (100 - 20) /100 = 0,6.

При рівномірному зростанні витрат по днях виробничого циклу коефіцієнт зростання втрат визначається за формулою:


К = С/В , де
С - середня вартість виробу в незавершеному виробництві;

В - виробнича собівартість виробу.

Середня вартість виробу в незавершеному виробництві розраховується як середньозважена величина витрат, що припадає на кожен день виробничого циклу, і кількість знаходження їх в процесі виробництва.


Незавершене виробництво в сільському господарстві – це витрати, які відносяться на продукцію наступного року. Визначаються вони на кінець року. Оскільки на цей період ці затрати не є мінімальними, то за норматив приймається їх планова величина на кінець року, скоригована на коефіцієнт сезонності затрат (Кс)за формулою:

Кс = Змін : Зкр, де

Змін – мінімальні незавершені затрати протягом минулого року;

Зкр – затрати незавершеного виробництва на кінець минулого року.

У рослинництві до незавершеного виробництва відносяться витрати на обробіток парів і зяблевої оранки, посіву озимих і багаторічних трав, поверхове поліпшення луків і пасовищ, підготовка парникових рам та теплиць, витрати по догляду за багаторічними плодовими насадженнями – садами, ягідниками, виноградниками (після збирання урожаю), роботи, які проводяться в четвертому кварталі – внесення органічних та мінеральних добрив, снігозатримання, а також вапнування і гіпсування ґрунту, затрати на освоєння земель некапітального характеру тощо.

Не враховуються затрати, визначаючи норматив по незавершеному виробництву:

  • на підготовку площ під багаторічні насадження для посадки в наступному році,

  • затрати на догляд за багаторічними насадженнями,

  • меліорація земель,

  • корінне поліпшення лугів.

Потреба в засобах для забезпечення витрат незавершеного виробництва під урожай майбутніх років визначається шляхом множення планової собівартості одиниці незавершеного виробництва на його обсяг, прийнятий у плані на кінець року. Він буде дорівнювати сумі планових витрат по всіх видах робіт планового року, які підлягають включенню в собівартість витрат майбутніх періодів і витрат минулих років, які не покриваються в плановому році.

Норматив визначається шляхом множення запланованих на кінець року витрат на коефіцієнт їх сезонності.

У тваринництві до незавершеного виробництва відносяться перехідні на наступний рік витрати на зариблення ставків і водоймищ, вартість закладених на інкубацію яєць, витрати на створення запасів меду у вуликах для годівлі бджіл взимку тощо.

Визначається незавершене виробництво виходячи з планових витрат на кінець року аналогічно незавершеному виробництву в рослинництві. Оскільки сезонність зміни витрат незавершеного виробництва протягом року незначна, то коефіцієнт приймається рівними одиниці.



Норматив по статті "Втрати майбутніх періодів".

До витрат майбутніх періодів відносяться витрати, що відшкодовуються рівними частинами протягом 2 – 3 рокув, на будівництво і обладнання легкого типу літніх таборів для худоби, на обладнання майданчиків тимчасового зберігання зерна, літніх кухонь і їдалень на польових станах, на виготовлення облікової документації, підписна плата на газети і журнали та інше.

Норматив оборотних засобів за статтею « Витрати майбутніх періодів» розраховується за формулою:

М = Во + Вк – Вс , де

Во - сума витрат майбутніх періодів на початок планового року;

Вк - витрати, які здійснюються в плановому періоді за кошторисом;

Вс - витрати, що включаються до собівартості продукції планового періоду.



Нормування оборотних активів на готову продукцію

До готової продукції відносять вироби, закінчені виробництвом. Основну частину продукції сільськогосподарські підприємства реалізують протягом року по мірі її надходження. Тому норматив оборотних засобів за цією статтею визначається виходячи з середніх мінімальних залишків готової продукції. Визначаються вони за допомогою знаходження середньорічної величини.

Відношення таких залишків до річного обсягу реалізації за минулий рік приймається за норму на плановий рік.

Розрахунок сукупного нормативу оборотних активів в цілому по підприємству дорівнює сумі нормативів по всіх елементах оборотних засобів і визначає у підсумку загальну потребу господарюючого суб'єкта в оборотних активах.

Мінімальна кількість оборотних активів на підприємстві, що забезпечується нормуванням, сприяє зміцненню платіжно-розрахункової дисципліни, створює економічні передумови безперервного виробництва і реалізації продукції, стійкого фінансового стану.

Зміст Зміст


1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   40


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка