Бриндюк Ганна Петрівна викладач економічно-правових дисциплін, спеціаліст вищої категорії. Електронний навчально-методичний посібник



Сторінка23/40
Дата конвертації16.04.2016
Розмір5.94 Mb.
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   40

Тема: 6. Кредитування підприємств.

Час – 2 год.

Тип лекції: самостійне вивчення

Вид візуалізації: Закон України «Про банки та банківську діяльність» //Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 25


План.

6.1. Основи організації банківського кредиту

6.2.Класифікація кредитів комерційних банків

6.3.Банківське кредитування

6.4.Небанківське кредитування
6.1. Основи організації банківського кредиту

При тимчасовій відсутності власних коштів покриття потреби в оборотних засобах використовуються кредит банку, кошти інших кредиторів і комерційний (товарний) кредит. Кредит дозволяє більш раціонально організовувати оборот коштів підприємств, не відволікаючи значні ресурси в створення грошових фондів і зайвих запасів сировини і матеріалів.

До об'єктивних факторів можна відносити такі:

а) галузеву належність підприємства;

б) характер виробничого пронесу;

в) сезонність виробництва.

До суб'єктивних факторів можна віднести:

а) рівень організації виробництва;

б) рівень організації збуту і постачання;

в) ступінь розвитку товарного ринку;

г) інші фактори.

Розрізняють два види кругообігу коштів підприємства: з відповідно рівномірним і нерівномірним кругооборотом

До першої групи належать підприємства нафтової, вугільної, металургійної та інших галузей промисловості. Для підприємств цієї групи характерна відсутність тривалого часового періоду між надходженням і витрачанням грошових коштів.

У другу групу входять підприємства легкої, харчової, лісової промисловості, сільськогосподарські підприємства, інші. В них підприємств виникає значна невідповідність між втратами і грошових коштів і надходженням коштів від реалізації продукції. В підприємств з нерівномірним кругообігом коштів додаткова потреба в кредиті пояснюється або сезонністю виробництва, або тривалістю кругообігу оборотних засобів.

Кредит це форма руху позичкового капіталу, що виражає відносини між кредиторами і позичальниками і забезпечує перетворення грошового капіталу на позичковий.

В умовах ринку роль кредиту як інструменту регулювання фінансової діяльності підприємств зростає. Це обумовлено такими факторами:



- по-перше, збільшується питома вага кредиту в фінансуванні основних і оборотних засобів підприємства.

Кредит дозволяє більш раціонально організовувати оборот коштів підприємства, не відволікаючи значні ресурси на створення грошових фондів і надлишкових запасів сировини і матеріалів. Це пояснюється тим, що в сучасних умовах бюджетні асигнування на цілі розвитку (відтворення) практично не виділяються і кредит виступає найважливішим джерелом формування основних і оборотних коштів підприємств усіх форм власності;



- по-друге, кредит активно використовується при придбанні цінних паперів підприємствами;

- по-третє, кредит залучається у фінансування інвестицій та інновацій і, отже, зростає його роль в забезпеченні і прискоренні науково-технічного прогресу.

Проте в умовах високої інфляції можливості кредиту у стимулюванні науково-технічного прогресу різко зменшуються, оскільки впровадження нової техніки внаслідок її постійного подорожчання скорочується, а можливі строки надання кредиту значно менші від періоду окупності затрат;



- по-четверте, кредит може активно використовуватись як джерело викупу приватизовуваних підприємств;

- по-п'яте, «ролі» кредиту у зовнішньоекономічному обороті підприємств через механізм стимулювання росту експортного потенціалу підприємства зростає, сприяючи тим самим накопиченню валютних ресурсів.
6.2.Класифікація кредитів комерційних банків
Можна виділити такі види кредитів, які надаються підприємству:


  • банківський;

  • комерційний (товарний);

  • державний;

  • лізинговий.


Позички банків можна класифікувати за:


  • призначенням та характером використання позичених коштів;

  • наявністю та характером забезпечення;

  • строками використання;

  • методами надання та способами погашення;

  • кількістю кредиторів.

До банківських послуг, що мають кредитний характер, також належать:



  • акцептний кредит;

  • авальний кредит;

  • обліковий кредит;

  • факторинг.

За призначенням та характером використання коштів розрізняють:

  • кредитування оборотних коштів;

  • кредитування основних фондів;

  • сільськогосподарські позички;

  • будівельні позички;

  • позички небанківським фінансовим закладам;

  • позички державним закладам та органам управління.

За наявністю та характером забезпечення:

  • забезпечені (ломбардні) позички;

  • незабезпечені (бланкові) позички.

Формами забезпечення зобов'язань з повернення кредиту можуть бути:

  1. застава майна позичальника;

  2. гарантія чи поручництво;

  3. перевідступлення на користь банку контрактів, вимог та рахунків позичальника до третьої особи;

  4. договір страхування відповідальності позичальника з несплати заборгованості за кредитом;

  5. транспортні та товарні документи;

  6. цінні папери;

  7. інші грошові вимоги позичальника до третьої особи.

За строком використання позички поділяють на:

  • термінові:

  • короткострокові;

  • середньострокові;

  • довгострокові;

  • безтермінові:

  • прострочені;

  • відстрочені.

За методами надання розрізняють позички, що надаються:

  • в одноразовому порядку;

  • відповідно до відкритої кредитної лінії;

  • гарантовані (резервні) кредити із заздалегідь обумовленою датою надання;

  • із наданням при виникненні необхідності.

За способами погашення розрізняють позички, що погашаються:

  • поступово;

  • одночасною сплатою після закінчення строку;

  • відповідно до особливих умов, передбачених у кредитній угоді.

За характером та способом сплати проценту існують позички з:

  • фіксованою процентною ставкою;

  • плаваючою процентною ставкою;

  • сплатою процентів у міру використання позичених коштів;

  • сплатою процентів одночасно з отриманням позичених коштів (дисконтний кредит).

За кількістю кредиторів позички поділяються на:

  • такі, що надаються одним банком;

  • консорціальні;

  • паралельні.

Етапи процесу кредитування: розглядання кредитної заявки; попередня бесіда з позичальником; вивчення кредитоспроможності клієнта; оцінка ризику з позики; структурування позики; переговори про укладання кредитної угоди; затвердження кредитним комітетом; підписання кредитної угоди.
6.3.Банківське кредитування

Підприємство, яке бажає отримали кредити, подає до банку кредитну заявку з інформацією про:

мету кредиту;

суму кредиту;

строк користування кредитом;

конкретні дати погашення;

коротку характеристику заходу, що кредитується, і економічний ефект від його здійснення.

На вимогу банку позичальник надає, крім заявки, інші матеріали:


  • копії установчого договору, статуту або інших документів, що підтверджують його правоздатність в отриманні кредиту;

  • техніко-економічне обґрунтування (бізнес-план) заходу, що кредитується, з розрахунками надходжень, які очікуються від його реалізації;

  • копії контрактів, угод, інших документів, що стосуються даного заходу;

  • зобов'язання із забезпечення своєчасного повернення кредиту (угода застави, гарантійний лист, страхове свідоцтво тощо);

  • бухгалтерську звітність, звіт про прибутки та збитки, декларацію про доходи, виписки з рахунків, що відкриті в інших банках.

На основі наданої інформації банк:

  • вивчає формальну і неформальну інформацію про підприємство;

  • оцінює ділову репутацію та імідж підприємства;

  • аналізує кредитоспроможність підприємства, поглиблено досліджує його фінансовий стан і ступінь ризику неповернення позики;

  • визначає перспективи розвитку підприємства;

  • перевіряє наявність джерел і гарантій погашення кредиту;

  • відвідує підприємство (при необхідності).

Вирішальне значення при видачі кредиту підприємству здійснюють підсумки проведеної оцінки кредитоспроможності.

Кредитоспроможність підприємства означає його здатність повністю і в строк розрахуватись за всіма борговими зобов'язаннями.
6.4.Небанківське кредитування

Комерційний кредит - це одна з найперших форм кредитних відносин в економіці, саме він породив вексельний обіг і тим самим сприяв розвитку безготівкового грошового обігу.

Основна мета комерційного кредиту - прискорення процесу реалізації товарів і отримання закладеного в них прибутку.

Комерційний кредит - це відповідна кредитна угода між двома підприємствами - продавцем (кредитором) і покупцем (позичальником). Інструментом комерційного кредиту традиційно є вексель, що визначає фінансові зобов'язання позичальника стосовно кредитора.
Відсоток за комерційний кредит входить у ціну товару та суму векселя і, як правило, є меншим, ніж за кредит банківський. Погашення кредиту може здійснюватися:

- оплатою векселя;

- передаванням векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі;

- переоформленням комерційного кредиту на банківський.



Комерційний кредит принципово відрізняється від банківського:

- в ролі кредитора виступають не спеціалізовані кредитно-фінансові організації, а юридичні особи, що зв'язані з виробництвом або реалізацією товарів та послуг;

- він надається тільки в товарній формі;

- позиковий капітал інтегровано з промисловим або торговим, що знайшло практичне втілення у створенні фінансових компаній, холдингів та інших аналогічних структур, які об'єднують підприємства різної спеціалізації і напрямків діяльності.



В операціях з комерційним кредитом виникають певні ризики:

- ризик можливої зміни ціни товарів;

- ризик недотримання покупцем строків оплати;

- ризик банкрутства покупця;

- ризик можливого подорожчання кредиту. Конкретний строк комерційного кредиту залежить від:

- виду товарів і послуг;

- вартості угоди;

- фінансового стану покупця і постачальника;

- вартості кредиту;

- наявності довготривалих зв'язків між постачальниками і покупцями;

- якості товару.

Комерційний кредит має свої переваги і недоліки.



До переваг належать:

  • оперативність надання коштів у товарній формі;

  • технічна нескладність оформлення угоди;

  • надання підприємству ширших можливостей маневрування оборотними коштами;

  • сприяння розвитку кредитного ринку.

Недоліками комерційного кредиту є:

  • обмежені можливості в часі та розмірах;

  • наявність помітного ризику для кредитора;

  • можливість небажаного впливу банків, що дисконтують векселі.

Нині на практиці застосовуються переважно три різновиди комерційного кредиту:

- кредит із фіксованим терміном погашення;

- кредит із погашенням після фактичної реалізації позичальником одержаних товарів;

- кредитування за відкритим рахунком, коли постачання наступної партії товарів на умовах комерційного кредиту здійснюється до моменту погашення попередньої заборгованості.

Нині механізм комерційного кредиту істотно змінився. Значно розсунулися його межі. Якщо на початку нинішнього століття комерційний кредит функціонував переважно в галузі торгівлі, то нині його використовують практично всі промислові компанії і торгові фірми. Завдяки йому фінансується збут не тільки великих, а й дрібних партій товарів.

З метою прискорення реалізації товарів і перетворення товарного капіталу на грошовий застосовують такий спосіб надання комерційного кредиту покупцям, як торгові знижки з покупної вартості товару (сконто).

Такий спосіб надання комерційного кредиту полягає в тім, що підприємствам-покупцям надається знижка за умови оплати товару у визначений термін. Якщо оплату здійснено покупцем своєчасно, то ціна товару зменшується на суму торгової знижки. Розмір знижки підприємство-кредитор визначає самостійно. У зарубіжній практиці вона становить, як правило, 1-3% вартості товару.

Величина сконто визначається у відсотках, диференціюється залежно від строку оплати кредиту і орієнтується на чинний рівень відсоткових ставок.



Сезонний кредит застосовується підприємствами з метою створення необхідних запасів у період проведення сезонного розпродажу і дає змогу виробникові відстрочити платежі до кінця розпродажу. Перевага такого кредиту полягає в тім, що підприємства можуть випускати продукцію без додаткових витрат на складування і зберігання.

Консигнація - застосовується здебільшого за реалізації нових товарів, попит на які важко передбачити. Суть консигнації полягає в тім, що роздрібна торгівля може одержувати товарно-матеріальні цінності без конкретного зобов'язання. Це означає, що оплата виробнику здійснюється тільки за умови реалізації товару. Коли попиту на новий товар не буде, товар повертають підприємству-виробнику.

Зміст Зміст




1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   40


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка