Бриндюк Ганна Петрівна викладач економічно-правових дисциплін, спеціаліст вищої категорії. Електронний навчально-методичний посібник



Сторінка20/40
Дата конвертації16.04.2016
Розмір5.94 Mb.
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   40

Тема: 5.1. Необхідність податків, їх функції.

Час – 90 хв.

Тип лекції: оглядове заняття, лекція пояснення

Вид візуалізації: Податковий Кодекс України, бланки податкової звітності.

План.

5.1.1. Необхідність податків, їх функції.



5.1.2. Законодавча база оподаткування підприємств в Україні. Принципи оподаткування та їх характеристика.

5.1.3. Класифікація податків.

5.1.4 Акцизи. Оподаткування доходів суб’єктів підприємницької діяльності.

5.1.5 Податки за використання ресурсів


5.1.1. Необхідність податків, їх функції.
Податки - універсальна вихідна категорія, яка виражає основні суттєві риси і властивості фінансів у будь-якій економічній системі ринкового типу. Не випадково в умовах функціонування ринкової економіки податкова форма в системі фінансових відносин стає провідною. Аналіз податків як вихідної категорії, в якій проглядаються основні суттєві риси і властивості фінансів, дає правильний орієнтир для розгляду різних фінансових понять і категорій у чіткій відповідності з процесом економічного розвитку.

За економічним змістом податки - це фінансові відносини між державою і платниками податків з приводу примусового відчуження частини знову створеної вартості з метою формування централізованих фондів грошових ресурсів, необхідних для виконання державою своїх функцій.

Податки не єдина форма акумуляції грошових коштів бюджетом та іншими державними фондами. Існують ще обов'язкові платежі, яким притаманні риси податків:

Податкові платежі: плата за воду, землю-обов'язкові збори, які
стягується з платників за умови конкретного еквівалентного обміну між
державою та платником;

Відрахування, внески - обов'язкові збори з юридичних і фізичних
осіб, яким притаманні ознаки цільового призначення.

Основними характерними особливостями податків у порівнянні з обов'язковими платежами є те, що вони:

справляються на умовах безповоротності. Повернення податків можливе тільки в разі його переплати або тоді, коли законодавством передбачені пільги щодо податку;

мають односторонній характер встановлення. Оскільки податки сплачуються з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлені від індивідуальних потреб конкретного платника, то вони є індивідуально безповоротними. Сплата податків не породжує зустрічного зобов'язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;

можуть бути сплачені лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;

не мають цільового призначення;

є виключно атрибутом держави і базуються на актах вищої юридичної сили.

Отже, податки - це обов'язкові платежі, які законодавчо встановлюються державою, сплачуються юридичними та фізичними особами в процесі перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту й акумулюються в централізованих грошових фондах для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

Визначаючи природу податку, вітчизняна фінансова наука традиційно приділяє значну увагу дослідженню проявів конкретних функцій цієї

категорії.

Функції податку - це проявлення його сутності в дії, спосіб вираження його властивостей. Виходячи із сутності податку як категорійного поняття, можна визначити дві функції цієї категорії: фіскальну і розподільчо-регулюючу.



Суть фіскальної функції полягає в тому, що з допомогою податків формуються фінансові ресурси держави. Податки виступають основним (найважливішим) джерелом доходів бюджетів різних рівнів.

Розподільчо-регулююча функція полягає в тому, що за допомогою податків відбувається перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту між державою та її суб'єктами і через елементи податку (об'єкт, суб'єкт оподаткування, ставка податку, податкові пільги тощо) держава в змозі регулювати вартісні пропорції такого розподілу. Змінюючи пропорції функціонування ресурсів в економіці, оподаткування суттєво впливає на процес виробництва, нагромадження капіталу, інвестування, платоспроможний попит і пропозицію. Завдяки податкам держава отримує можливість регулювати різні аспекти соціально-економічного життя на макрорівні, а на мікрорівні - впливати на конкретну поведінку платника податків. Так, маніпулюючи пропорціями та режимами вилучення в суб'єктів господарювання або домогосподарств частки їх доходів, податок може, відповідно, міняти напрями їхньої діяльності.

Із з'ясування сутності податків та єдності їх функцій випливає важливий, у теоретичному плані, висновок про те, що специфічне суспільне призначення податків знаходить своє вираження не в існуванні кожної функції окремо, а лише в їх єдності.
5.1.2. Законодавча база оподаткування підприємств в Україні. Принципи оподаткування та їх характеристика.

В умовах ринкових відносин важливим елементом регулювання економічних і соціальних процесів у державі є податкова система. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, стану економіки держави, розвитку ринкових відносин, національних особливостей, необхідності виконання конкретних економічних і соціальних завдань.

Податкове законодавство України складається з Конституції України; Податкового кодексу України; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання Податкового кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Податковим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.



Система оподаткування ґрунтується на притаманних їй принципах (Податковий кодекс ст. 4), які у цей час в основному зводяться до таких:

  • загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;

  • рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

  • невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

  • презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

  • фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

  • соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

  • економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

  • нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

  • стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

  • рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

  • єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Вважається, що система оподаткування тим ефективніша, чим вона зручніша як для того, хто сплачує податки, так і для того, хто здійснює контрольні функції.
5.1.3. Класифікація податків.

Податки і збори, передбачені податкового системою України, згруповані в певні групи. Кожна група податків має свої специфічні риси і функціональне призначення та займає окреме місце в податковій системі. Податки можна класифікувати за певними ознаками:

1. За економічною ознакою об'єкта оподаткування:

  • податки на доходи та прибутки - обов'язкові збори, які стягуються з чистого доходу з фізичних і юридичних осіб у момент його отримання. Безпосередніми об'єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток чи валовий дохід підприємства;

  • податки на споживання - обов'язкові збори, які стягуються в процесі
    споживання товарів, робіт та послуг, причому їх плата не залежить від
    результатів фінансово-господарської діяльності, а від розміру споживання.
    Вони справляються у вигляді непрямих податків;

  • податки на майно - обов'язкові збори, які стягуються внаслідок
    наявності конкретного виду майна, що перебуває в приватній, колективній
    та державних формах власності (податок на нерухоме майно, податок з
    власників транспортних засобів).

2. За ознакою органів державної влади, які їх встановлюють:

- загальнодержавні податки - обов'язкові платежі, які встановлюються


найвищими органами влади в державі і є обов'язковими до сплати за
єдиними ставками на всій території України. Ці податки можуть формувати
дохідну частину як державного, так і місцевого бюджетів;

- місцеві податки та збори - обов'язкові платежі, які встановлюються


місцевими органами влади і є обов'язковими до сплати за встановленими
ставками тільки на певній території. Місцеві податки та збори надходять
виключно до місцевих бюджетів.

3. За формою стягнення:

розкладні (розкладкові) податки - обов'язкові платежі, які визначаються як розподілення загальної суми на певну кількість платників (подушні податки). Такі податки широко використовувались на ранній стадії розвитку оподаткування, їх розмір визначали, виходячи з потреби здійснити конкретні витрати: викупити короля з полону, побудувати захисну стіну тощо. Суми витрат розподілялись між платниками - на кожного платника припадала конкретна сума податку. В теперішній час розкладні податки використовуються рідко, в основному в місцевому оподаткуванні;

квотарні (окладні, дольові, кількісні) податки - обов'язкові платежі, які стягуються за певними ставками від чітко визначеного об'єкта оподаткування. На відміну від розкладних, вони виходять не Із потреби покриття витрат, а з можливості платника заплатити податок. Ці податки безпосередньо чи непрямо враховують майновий стан платника податку.



4. За способом зарахування податкових надходжень:

♦ закріплені - обов'язкові платежі, які на тривалий період повністю чи частково закріплені як дохідне джерело конкретного бюджету (бюджетів);

♦ регулюючі - обов'язкові платежі, які можуть надходити до різних бюджетів (акцизний збір).

5. Відносно до платника:

♦ податки з юридичних осіб (податок на прибуток, комунальний
податок);

♦ податки з фізичних осіб (податок на доходи фізичних осіб);

♦ змішані (плата за землю, податок з власників транспортних засобів).

6. Відносно до джерела сплати:

податки, що включаються у валові витрати та собівартість;

♦ податки, що включаються в ціну товару;

♦ податки, що сплачуються з прибутку або капіталу.

7. За економічним змістом (за формою взаємовідносин платника і держави):



♦ прямі податки - обов'язкові платежі, які напряму сплачуються
платником до бюджету держави залежно від розміру об'єкта оподаткування.
Сплата такого податку призводить до вартісного зменшення об'єкта
оподаткування (податок з прибутку підприємств, податок на доходи
фізичних осіб, податок на нерухоме майно, плата за землю, податок з
власників транспортних засобів);

♦ непрямі податки - обов'язкові платежі, які сплачуються платниками
опосередковано через цінові механізми, причому сума податку не зменшує
об'єкту оподаткування, а збільшує ціну товару (ПДВ, акцизний збір, мито).

Податки поділятися на прямі і непрямі почали ще здавна. Критерієм такого поділу стала теоретична можливість перекладання податків на споживача товарів. Передбачається, що кінцевим платником прямих податків стає той, хто отримує дохід, володіє майном а кінцевим платником непрямих податків - споживач товару, тому їх називають податками на споживання.




5.1.4. Акцизи. Оподаткування доходів суб’єктів підприємницької діяльності.

Акцизний податок – це непрямий податок, що встановлюється на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні,та включається в їхню ціну.

Платниками цього податку до бюджету є суб’єкти підприємницької діяльності:


  • виробники підакцизних товарів на митній території України, в тому числі з давальницької сировини;

  • нерезиденти,які виробляють підакцизні товари на митній території України безпосередньо або через їх постійні представництва;

  • суб’єкти підприємницької діяльності,інші юридичні особи, які ввозять на митну територію України підакцизні товари в обсягах або вартістю, що перевищують норми безмитного ввозу (пересилки);

  • юридичні або фізичні особи,які купують підакцизні товари в податкових агентів та інші (Податковий кодекс ст.212)

Під терміном «податковий агент» розуміється агент підприємницької діяльності, створений у формі підприємства з іноземними інвестиціями, а також його підрозділи, право якого на звільнення від обкладення окремими податками, зборами (обов’язковими платежами),а також право вносити суми акцизного збору,стягнених з його платників, у бюджет було підтверджено рішенням суду.

Залежно від виду підприємницької діяльності визначено, що об’єктами оподаткування є операції з (Податковий кодекс ст.213):



  • реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції);

  • реалізації (передачі) підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, здійснення внесків до статутного капіталу, а також своїм працівникам;

  • ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України;

  • реалізації конфіскованих підакцизних товарів (продукції), підакцизних товарів (продукції), визнаних безхазяйними, підакцизних товарів (продукції), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизних товарів (продукції), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави;

  • реалізації або передачі у володіння, користування чи розпорядження підакцизних товарів (продукції), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного законодавством;

  • обсяги та вартість втрачених підакцизних товарів (продукції), що перевищують встановлені норми втрат .

Акцизний податок обчислюється (Податковий кодекс ст.215):

До підакцизних товарів належать:

  • спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво;

  • тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;

  • нафтопродукти, скраплений газ;

  • автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.

Ставки податку та перелік товарів, з яких справляється податок:

  • ставки податку встановлюються цією статтею і є єдиними на всій території України;

  • ставки податку встановлюються відповідно до визначень Податкового Кодексу:

  • адвалорні,

  • специфічні,

  • адвалорні та специфічні одночасно;

Ставки акцизного податку на бензин моторний за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2710 11 51 00, 2710 11 59 00, що містить тетраетилсвинець, збільшуються в 1,5 рази.

Ставки акцизного збору єдині на всій території України.

Строки сплати акцизного збору до бюджету залежать від виду підакцизних товарів,суми податку (Податковий кодекс ст.222).



Строки сплати податку з підакцизних товарів, вироблених на митній території України:

  • Суми податку перераховуються до бюджету виробниками підакцизних товарів (продукції) протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період.

  • Суми податку з алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий неденатурований, сплачуються при придбанні марок акцизного податку.

  • Підприємства, які виробляють вина виноградні з додаванням спирту та міцні, вермути, інші зброджені напої з додаванням спирту, суміші із зброджених напоїв з додаванням спирту, суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями з додаванням спирту, сплачують податок при придбанні марок акцизного податку на суму, розраховану із ставок податку на готову продукцію, вироблену з виноматеріалів чи сусла, при виробництві яких використовується спирт етиловий.

  • Власник готової продукції, виробленої з давальницької сировини, сплачує податок виробнику (переробнику) не пізніше дати відвантаження готової продукції такому власнику або за його дорученням іншій особі.

  • Умовою відвантаження виробником готової продукції, виробленої з давальницької сировини, його замовнику або за його дорученням іншій особі є документальне підтвердження банківської установи про перерахування відповідної суми податку на поточний рахунок виробника.

Сплата податку в разі ввезення підакцизних товарів на митну територію України:

  • Податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) сплачується платниками податку до або в день подання митної декларації.

  • У разі ввезення маркованої підакцизної продукції на митну територію України податок сплачується під час придбання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання митної декларації.

Податок на додану вартість.

Податок на додану вартість є непрямим податком, що виконує фіскальну функцію і має значний вплив на фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання та на їхній фінансовий стан.



Платниками ПДВ є суб’єкти господарської діяльності (юридичні особи) і громадяни (фізичні особи), які здійснюють підприємницьку діяльність на території України (Податковий кодекс ст.180).

Об’єктом оподаткування є операції, пов’язані з продажем товарів (робіт,послуг) усередині держави, їхнім імпортом чи експортом (Податковий кодекс ст.185), а саме:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту;

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту;

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.



Не вважаються об’єктами оподаткування операції, які здійснюються суб’єктами господарювання (Податковий кодекс ст.196). До них належать:

  • випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування; передачі майна у схов (відповідальне зберігання), у концесію, а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг; повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику;

  • надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно;

  • обігу валютних цінностей (у тому числі національної та іноземної валюти), банківських металів, банкнот та монет Національного банку України;

  • надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу ;

  • виплат у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій;

  • надання комісійних (брокерських, дилерських) послуг із торгівлі та/або управління цінними паперами;

  • реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб;

  • постачання позашкільним навчальним закладом вихованцям, учням і слухачам платних послуг у сфері позашкільної освіти;

  • надання банками (фінансовими установами) послуг у межах управління фондами банківського управління, фондами операцій з нерухомістю, фондами фінансування будівництва;

  • оплати третейського збору та відшкодування інших витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом відповідно до закону;

  • надання послуг з агентування і фрахтування морського торговельного флоту судновими агентами на користь нерезидентів, які надають послуги з міжнародних перевезень пасажирів, їхнього багажу, вантажів чи міжнародних відправлень;

  • вивезення товарів за межі митного кордону України у митному режимі тимчасового вивезення;

  • постачання товарів (супутніх послуг) на митну територію України у митному режимі відмови на користь держави.

База оподаткування (Податковий кодекс ст.188) операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку). 

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу.

Сфера і види діяльності суб’єктів господарювання дуже різноманітні. Тому у процесі їхньої діяльності важливо враховувати, які операції звільнено від податку на додану вартість. Перелік цих операцій визначено Податковим кодексом (Податковий кодекс ст.197)

Для покупця – суб’єкта господарювання – важливим є визначення джерела сплати і наступного відшкодування ПДВ (вхідного ПДВ), включеного в ціну.

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Ця норма діє з урахуванням того, що:

а) для новоутвореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який провадить господарську діяльність менше ніж 12 календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів/послуг розраховується за наслідками кожного окремого звітного податкового періоду;

б) з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з постачання капітальних активів, що перебували у складі його основних фондів не менше ніж 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі операції не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності.

Таке сільськогосподарське підприємство може обрати спеціальний режим оподаткування (Податковий кодекс ст.209).

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Податковий кредит – сума , на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:


  • дата тієї події, що відбулася раніше;

  • дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

  • дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями (Податковий кодекс ст.187), а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до (Податковий кодекс ст.187), є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Згідно із Податковим кодексом застосовуються дві ставки оподаткування: 20 % і 0% (Податковий кодекс ст.193).



Нульова ставка обкладення ПДВ застосовується до таких операцій (Податковий кодекс ст.195):

1. експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства;

2. постачання товарів:

а) для заправки або забезпечення морських суден,

б) для заправки або забезпечення повітряних суден

в) для заправки (дозаправки) та забезпечення космічних кораблів, космічних ракетних носіїв або супутників Землі;

г) для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством;

ґ) постачання товарів/послуг підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України в зонах митного контролю (магазинах безмитної торгівлі (безмитних магазинах)), відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.



3. постачання таких послуг:

а) міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом;

б) послуги, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або отримувачем –нерезидентом;

в) послуги з обслуговування повітряних суден, що виконують міжнародні рейси. ;

У разі якщо операції з постачання товарів звільнено від оподаткування на митній території України відповідно до положення цього розділу, до операцій з експорту таких товарів (супутніх послуг) застосовується нульова ставка.

Отже,застосування нульової ставки обкладення ПДВ до перелічених вище операцій дає змогу включати до суми податкового кредиту ПДВ на придбані товари (роботи,послуги), що використані для продажу товарів (робіт,послуг), які оподатковуються за нульовою ставкою.



Підставою для включення ПДВ до податкового кредиту є податкова накладна (Податковий кодекс ст.201), оригінал якої передається покупцеві в момент виникнення податкових зобов’язань, а копія залишається у продавця.

Якщо витрати на сплату ПДВ не підтверджені податковою або митною декларацією,то включати їх до податкового кредиту не дозволяється.

Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету суб’єктом господарювання (платником податку), визначається як різниця між загальною сумою його податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, і сумою податкового кредиту, що сформувався протягом того самого періоду.

Якщо сума податкового кредиту перевищує суму податкових зобов’язань платника ПДВ, різниця підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету після подачі податкової декларації.

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку подання податкової декларації.



Податок на прибуток

Згідно із Податковим кодексом об’єктом оподаткування є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 (Податковий кодекс ), на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Обчислення оподатковуваного прибутку здійснюється виключенням із суми скоригованого валового доходу валових витрат виробництва й обігу, а також нарахованих амортизаційних відрахувань.

Валовий дохід – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України,так і за її межами.

Визначаючи валовий дохід, враховують:

загальні доходи від продажу товарів (робіт,послуг), а також від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску й остаточного погашення);

доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій, пов’язаних із наданням фінансових послуг, від торгівлі валютними цінностями, цінними паперами,борговими зобов’язаннями та вимогами;

доходи від спільної діяльності у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, від здійснення операцій лізингу;

доходи, не враховані під час обчислення валового доходу у попередніх періодах і виявлені у звітному періоді;

доходи з інших джерел і від позареалізаційних операцій; суми страхового резерву, використаного не за призначенням, вартості матеріальних цінностей, переданих платникові податку згідно з договорами зберігання і використання ним у власному виробничому і господарському обороті; суми отриманих штрафів, неустойки, пені; суми державного мита, раніше сплаченого і поверненого за рішенням суду; суми безповоротної фінансової допомоги;

суму перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об’єктів основних фондів групи та нематеріальних активів.



До суми валового доходу не включають (Податковий кодекс ст.136 )сум акцизного збору та податку на додану вартість,отриманих підприємством у ціні товару; сум коштів або вартості майна, отриманих платником податку за рішенням суду як компенсація його витрат (збитків), або отриманих у вигляді прямих інвестицій (реінвестицій) у корпоративні права; сум надміру сплачених податків, зборів,повернених платникові податку з бюджету, якщо вони не були включені до складу валових витрат, та інших, передбачених Законом.

До складу валових витрат входять (Податковий кодекс ст. 138 ):

Витрати операційної діяльності включають:

- собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати;

- витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково - касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти;

ґ) суми страхових резервів;

д) інші витрати.

- Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу.

- Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

- Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку

- витрати, понесені платником податку, у вигляді благодійних чи інших внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг) до неприбуткових організацій, які згідно з нормами цього розділу враховуються для визначення об'єкта оподаткування платника податку, включаються до складу витрат за датою фактичного перерахування таких внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг).

- Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

- Фактична вартість остаточно забракованої продукції не включається до складу витрат платника податку, крім втрат від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів) та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку, в разі реалізації такої продукції.

- Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:



  • прямих матеріальних витрат;

  • прямих витрат на оплату праці;

  • амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

  • загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

  • вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

  • інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

- До складу інших витрат включаються

  • адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

  • суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду і пов’язаних із підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції та охороною праці, тобто матеріальні витрати та витрати на оплату праці;

  • витрати на поточний і капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення та інші види поліпшення основних фондів у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року;

  • суми перевищення балансової вартості запасів покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини, напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві,готової продукції на початок звітного кварталу над їх балансовою вартістю на кінець того самого кварталу;

  • суми плати за землю,податку з власників транспортних засобів,

  • внесених загальнодержавних зборів,а також місцевих податків і зборів;

  • суми коштів або вартість майна, добровільно перерахованих до Державного бюджету України або бюджетів територіальних громад, до неприбуткових організацій (не більше 4% оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду);

  • суми коштів,внесених у страхові резерви;

  • суми безнадійної заборгованості,щодо яких минув строк позовної давності.

Оподатковуваний прибуток визначається як валовий дохід, зменшений на суму валових витрат та на суму амортизації,тобто:

ОП =ВД –ВВ –А,
де ОП – оподатковуваний прибуток; ВД – валовий дохід; ВВ – валові витрати; А – амортизація.

Ставка податку. Податковим кодексом передбачено поступове зниження ставки податку на прибуток з 25% до 16 %, а саме:

З 01.04.2011 застосовується ставка 23 %;

З 01.01.2012 – 21 %;

З 01.01.2013 – 19%;

З 01.01.2014 – 16%.

Відповідно до п.154.6. (Податковий кодекс ст. 154 ): На період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року застосовується ставка 0 відсотків для платників податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує трьох мільйонів гривень та нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати.

Податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених (Податковий кодекс ст. 155 ) для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року.



Платник податку зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій ним податковій декларації.

Штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах,визначених законодавством.
5.1.5. Податки за використання ресурсів.

Виробнича діяльність суб’єктів господарювання пов’язана із залученням значних матеріальних ресурсів. Ефективність їх використання безпосередньо впливає на результати господарської діяльності підприємств. Із метою ефективного використання ресурсів, що є в розпорядженні або у власності суб’єктів господарювання, держава може встановлювати відповідні податкові платежі:



  • податок (плату)на землю;

  • збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

  • податок на нерухоме майно;

  • збір за спеціальне використання природних ресурсів (плату за воду, плату за корисні копалини);

  • збір за забруднення природного середовища.


Податок (плата) за землю.

Законом України «Про плату за землю »від 19 червня 1996 р. регулюється порядок обчислення і сплати земельного податку. Власники землі сплачують земельний податок, за орендовані земельні ділянки стягується орендна плата, яка встановлюється залежно від грошової оцінки землі. Тобто об’єктом оподаткування є земельна ділянка, платниками – землекористувачі (у тому числі орендарі).



Землі поділяються на:

- землі сільськогосподарського призначення (ставки земельного податку встановлено з 1 гектара сільськогосподарських угідь у відсотках до грошової оцінки цих угідь);

- землі населених пунктів (ставки встановлюються у розмірі 1% від грошової оцінки землі).



Джерела і порядок сплати податку. Податок нараховується з дня виникнення права власності або права користування і обчислюється за станом на 1 січня, а до 1 лютого відповідні дані надаються до податкової адміністрації.

Під час спільної власності кількох юридичних осіб на земельну ділянку, на якій розміщено будівлю, земельний податок нараховується пропорційно до частки власності на будівлю.

Земельний податок сплачується за рахунок прибутку підприємства, одночасно включається до складу валових витрат, тобто зменшує суму оподатковуваного прибутку, а відповідно і суму самого податку на прибуток.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про приймання податкових платежів.

Збір за першу реєстрацію транспортного засобу

Платниками збору є юридичні та фізичні особи, які здійснюють першу реєстрацію в Україні транспортних засобів.

Об'єкти оподаткування збором – транспортні засоби, які є об'єктами оподаткування збором:

- колісні транспортні засоби;

- судна, зареєстровані у Державному судновому реєстрі України або у Судновій книзі України;

- літаки і вертольоти, зареєстровані у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України або у Реєстрі державних повітряних суден України.



База оподаткування визначається:

для колісних транспортних засобів, визначається окремо для кожного транспортного засобу:

- за об'ємом циліндрів двигуна в куб. сантиметрах;

для легкових автомобілів, обладнаних електродвигуном:

- за потужністю двигуна в кВт;

для суден:

- для суден, обладнаних двигуном, - за потужністю двигуна в кВт;

- для суден, які не обладнані двигуном, - за довжиною корпусу судна в сантиметрах;

для літаків, вертольотів - за максимальною злітною масою.

Ставки збору залежить від типів транспортних засобів, для яких встановлено такі ставки (Податковий кодекс ст. 234 ).

Порядок сплати збору:

Збір сплачується за місцем реєстрації транспортних засобів за ставками, які діють на день сплати.

Юридичні особи в десятиденний строк після першої реєстрації в Україні транспортних засобів подають відповідному органу державної податкової служби за місцем свого знаходження та за місцем реєстрації транспортного засобу розрахунок суми збору за такі транспортні засоби за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу. До розрахунку обов'язково додаються копії реєстраційних документів, завірені відповідним уповноваженим державним органом України, який проводив таку реєстрацію.

Платники збору зобов'язані при першій реєстрації в Україні пред'являти квитанції або платіжні доручення про сплату збору з відміткою банку про дату виконання платіжного доручення, а платники, звільнені від сплати збору, - відповідний документ, що дає право на користування такими пільгами.

У разі відсутності документів про сплату збору або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні не проводиться.

Органи, що проводять державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані повідомляти органи державної податкової служби про зареєстровані транспортні засоби, а також про осіб, на яких вони зареєстровані. Форма та порядок подання інформації затверджуються центральним органом державної податкової служби за погодженням з відповідним центральним органом, який реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху і державної реєстрації транспортних засобів.



Плата за воду

Плата за воду встановлюється за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного і місцевого значення.

До природних ресурсів загальнодержавного значення належать:



поверхневі води,що розташовані або використовуються на території більш як однієї області;

підземні води (в тому числі мінеральні). Водні ресурси,не віднесені до ресурсів загальнодержавного значення,відносять до ресурсів місцевого значення.

Платежі за спеціальне використання водних ресурсів встановлюються з метою стимулювання їхнього раціонального і комплексного використання і відтворення,вирівнювання соціально - економічних умов господарювання при використанні цих ресурсів різної доступності, природоохоронних і ресурсозберігаючих заходів. Платниками до бюджету за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства-водокористувачі,які діють на основі госпрозрахунку, мають самостійний баланс і розрахунковий рахунок у банку.

Платежі за спеціальне використання водних ресурсів включають:

  • платежі за право користування ресурсами;

  • платежі на охорону і відтворення ресурсів.

Розміри платежів за використання водних ресурсів встановлюються на основі нормативів плати та лімітів їх використання(Податковий кодекс ст. 325 ) .

Порядок обчислення збору визначений Податковим кодексом (Податковий кодекс ст. 326 ).


Зміст Зміст




1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   40


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка