Бриндюк Ганна Петрівна викладач економічно-правових дисциплін, спеціаліст вищої категорії. Електронний навчально-методичний посібник



Сторінка15/40
Дата конвертації16.04.2016
Розмір5.94 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   40

Тема: 3.1. Економічна характеристика, склад і класифікація грошових надходжень підприємств.


Час – 90 хвилин

Тип лекції: Оглядове заняття, тематична лекція – пояснення,

Вид візуалізації: Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку, матриця опорного конспекту, Бланки фінансової звітності

План


3.1.1. Характеристика і склад грошових надходжень підприємств.

3.1.2. Виручка від реалізації продукції, робіт, послуг.

3.1.3. Фактори які впливають на величину виручки.

3.1.4. Методика визначення витрат та виручки від реалізації.


3.1.1. Характеристика і склад грошових надходжень підприємств.

Найважливішим у діяльності підприємств є забезпечення грошових надходжень, потрібних для відшкодування витрат виробництва і обігу, своєчасне виконання фінансових зобов’язань перед державою, банками та іншими суб’єктами господарювання, для формування доходів і прибутку.

За джерелами грошові надходження підприємств можна поділити на внутрішні та зовнішні.

До внутрішніх належать:

надходження від реалізації продукції основного і підсобного виробництва,

надлишку сировини, матеріалів, основних засобів, нематеріальних активів тощо.

До зовнішніх джерел належать надходження коштів, що мобілізуються на фінансовому ринку. Структура грошових надходжень залежить від сфери діяльності, виробничого напрямку та організаційно-правової форми підприємства. Практично нині майже 100% фінансових ресурсів агропромислові підприємства одержують за рахунок внутрішніх джерел, хоча у світовій практиці на їх частку припадає 60–70%.

Внутрішні грошові надходження згідно з чинним законодавством, поділяються на такі групи:

1) доходи від операційної діяльності;



2) доходи від фінансово-інвестиційної діяльності.

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг залежить від операційної діяльності підприємств. До цієї ж групи належать грошові надходження підприємств, одержані від реалізації продукції підсобного господарства, непотрібної і надлишкової сировини, напівфабрикатів та інших матеріалів, основних засобів, що вибули з виробництва, нематеріальних активів та іншого майна.



До другої групи входять доходи від фінансово-інвестиційної діяльності: купівлі і продажу цінних паперів, розміщення тимчасово вільних коштів на депозитні рахунки, лізингу, надання майна в оренду, валютних та інших операцій з метою отримання додаткового прибутку. Вони складають більшу частку грошових доходів підприємств і є мірою розвитку ринкової інфраструктури, особливо фінансового ринку. Ці доходи постійно зростають. Доходи від фінансових інвестицій здійснюють прямий, безпосередній вплив на формування балансового прибутку. До цієї ж групи належать доходи від позареалізаційних операцій. Це штрафи, пені, неустойки, що виникли внаслідок порушення фінансових і господарських зобов’язань підприємств через недотримання законодавства та умов договорів, які мають місце у практиці господарювання і фінансової діяльності підприємств.

Окрім того, протягом року може бути виявлено прибуток і доходи минулого періоду, може бути погашеною дебіторська заборгованість, раніше списана як безнадійна. Усі ці надходження належать до доходів від позареалізаційних операцій, які у фінансових планах підприємств не передбачаються, хоча й входять до складу їх балансового прибутку.

Отже, грошові надходження підприємств відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і фонди грошових коштів, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, удосконалення та розширення господарства, збільшення власного капіталу.

Діяльність підприємств в умовах ринкових відносин поділяється на наступні види:



Звичайна діяльність підприємств;

Надзвичайна діяльність підприємств.

Звичайна діяльність поділяється на фінансову, операційну, інвестиційну діяльності.

Підприємства отримують доходи від таких видів фінансової діяльності:

  • придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів;

  • продаж акцій, облігацій та інших цінних паперів;

  • цільові грошові вклади;

  • валютні операції;

  • пайові внески, часткова участь у діяльності інших підприємств;

  • надання позик;

  • лізингові операції.

Операційна діяльність:

  • надходження коштів від продажу товарів і надання послуг;

  • надходження інших коштів;

  • надходження благодійних внесків.

Інвестиційна діяльність:

  • надходження коштів від реалізації основних засобів, нематеріальних активів, а також інших довгострокових не фінансових активів;

  • суми грошових надходжень від продажу акцій або боргових зобов’язань інших підприємств, а також часток участі у спільних підприємствах;

  • надходження коштів у вигляді процентів за аванси, коштами та позиками іншим підприємствам;

  • надходження коштів від ф’ючерсних і форвардних контрактів;

  • суми грошових надходжень у вигляді дивідендів, як результат придбання акцій або боргових зобов’язань інших підприємств, а також часток участі у спільних підприємствах;

  • орендна і лізингова плата.

Надзвичайна діяльність – це діяльність або операція, яка не відноситься до звичайної операції і виненкнення якої не передбачається періодично. Це стихійні лиха, експоприація власності за кордоном.

Грошові надходження від надзвичайної діяльності відображаються окремо від звичайної діяльності.


3.1.2. Виручка від реалізації продукції, робіт, послуг.
Виручка під реалізації продукціїце сума коштів, які надійшли на рахунок підприємства за реалізовані товари. Вона є основним джерелом грошових доходів і фінансових ресурсів підприємств.

Виручка від реалізації продукції є фінансовою категорією, яка виражає грошові відносини між постачальниками і споживачами, її розмір і терміни надходження впливають на фінансове становище і платоспроможність підприємства.

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг є основним джерелом відшкодування коштів на виробництво і реалізацію продукції, утворення доходів і формування фінансових ресурсів. За ринкової економіки обсягу продажу і виручці приділяється особлива увага. Адже від величини виручки залежить не тільки внутрішньовиробниче відшкодування витрат і формування прибутку, а й своєчасність та повнота податкових платежів, погашення банківських кредитів, які впливають на рівень виплачених відсотків, що позначається на фінансовому результаті діяльності підприємства.

Реалізація продукції і надходження виручки є завершальною стадією кругообігу коштів підприємства, яка має велике значення для його нормальної діяльності. Несвоєчасне надходження коштів призводить до фінансових труднощів, які негативно впливають на роботу підприємств. Виручка від реалізації продукції відіграє важливу роль у відтворювальному процесі матеріального виробництва як одна з ланок нового кругообігу коштів підприємства.



За рахунок грошових надходжень від реалізації продукції виручка передовсім розподіляється на три частини:

1) сплачуються податки, збори та інші обов’язкові платежі до бюджету;

2) відшкодовується вартість використаних у процесі виробництва засобів виробництва;

3) валовий дохід підприємства.

Валовий дохід можна одержати, якщо від суми, одержаної від реалізації продукту, відняти податкові платежі та вартість використаних засобів виробництва. У цій частині валового продукту втілена заново створена вартість на підприємстві, від величини якої залежать можливості розширеного відтворення.

До бюджету перераховуються:


  • непрямі податки (податок на додану вартість, акцизний збір, ввізне мито);

  • податки, збори та інші обов’язкові відрахування, що включаються до собівартості продукції.

За рахунок фонду відшкодування відшкодовуються:

вартість матеріальних витрат, що безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції і обумовлені технологією та організацією виробництва; сировина, напівфабрикати, матеріали, електроенергія, паливо, насіння і присадибний матеріал, паливно-мастильні матеріали, корми, добрива, ремонт основних виробничих фондів, а також перенесена частина вартості основних фондів (амортизаційні відрахування);

платежі на обов’язкове страхування майна, яке входить до складу основних виробничих фондів;

витрати на виплату процентів за фінансовими кредитами, одержаними для поповнення власних коштів, для придбання основних виробничих фондів і нематеріальних активів, а також процентів за комерційні кредити;

оплата послуг комерційних банків за торгово-комісійні операції (факторинг).

Із валового доходу:



  • виплачується основна і додаткова заробітна плата постійним, тимчасовим і сезонним працівникам підприємства;

  • проводяться відрахування на державне соціальне страхування і пенсійне забезпечення та до державного фонду сприяння зайнятості, які здійснюються за встановленими законодавством нормами від загального розміру витрат на оплату праці зайнятих у виробництві незалежно від джерел фінансування затрат на оплату праці;

  • інші витрати: допомога з непрацездатності внаслідок виробничих травм за рішенням суду, виплати працівникам, які звільнені у зв’язку з реорганізацією або скороченням штату підприємства.

Таким чином, виручка від реалізації продукції, виконаних робіт і наданих послуг є одним із важливих джерел фінансових ресурсів підприємств. Вона створює економічні умови для нового виробничого циклу. Розмір і строки надходження виручки впливають на фінансове становище і платоспроможність підприємств.
3.1.3. Фактори які впливають на величину виручки.
Фактори, які впливають на величину виручки:

В сфері виробництва:



  • Обсяг виробництва,

  • Кількість продукції,

  • Асортимент продукції,

  • Ритмічність випуску,

  • Інші

В сфері обігу:

  • Ритмічність відвантаження,

  • Своєчасне оформлення транспортних і розрахункових документів,

  • Строки документообігу,

  • Форми розрахунків,

  • Рівень ціни

Не залежить від діяльності:

  • Порушення строків договорів постачальників ТМЦ,

  • Недоліки у роботі транспорту;

  • Несвоєчасна оплата продукції покупцями.

Розмір виручки від реалізації продукції (якщо інші умови однакові) залежить від:

кількості, асортименту та якості продукції, що підлягає реалізації;

рівня реалізаційних цін і розрахункової дисципліни.

Обсяг (кількість) реалізованої продукції прямо впливає на величину виручки. А сама кількість реалізованої продукції залежить від обсягу виробництва товарної продукції і зміни величини її перехідних залишків на початок і кінець року. У свою чергу, обсяг товарної продукції залежить від розмірів виробництва та рівня товарності продукції. Особливо це стосується сільського господарства, де частина виробленої продукції використовується для відтворення виробництва або внутрішньогосподарських потреб. Асортимент реалізованої продукції двояко впливає на величину виручки. Зростання в загальному обсязі реалізованої продукції частки асортименту з більш високою ціною збільшує величину виручки і навпаки.

Прямий вплив на розмір виручки справляє і рівень відпускних цін. У свою чергу, на рівень цін впливають якість і споживчі властивості, терміни реалізації продукції, попит і пропозиція на ринку.

За умов ринкової економіки існують вільні, фіксовані і регульовані ціни.



Фіксовані ціни встановлюються адміністративно (державою) переважно на послуги першої необхідності і на товари, які монопольно виготовляються державою (газ, електроенергія тощо).

Регульовані ціни встановлюються обмеженням рівня рентабельності товарів першої необхідності, наприклад, хлібобулочних виробів, продуктів дитячого харчування тощо. Державою визначаються індикативні ціни – мінімальний і максимальний рівні цін.

У решті випадків користуються вільними цінами, тобто такими, які склалися на ринку під впливом попиту і пропозиції або за домовленістю сторін – постачальників і споживачів.

Установлюючи вільні ціни, за основу беруть собівартість і прибуток (планову рентабельність). Потім додають акцизний збір (для підакцизної продукції) і податок на додану вартість.

Розрахунок ціни непідакцизної продукції можна здійснити за такими формулами:
ЦВБ + П = СБ + СБ * Р/100, де
ЦВ – ціна продукції (ціна виробника продукції), грн.;

СБ – собівартість продукції, грн.;

П – прибуток, грн.;

Р – плановий рівень рентабельності, %.


ЦПДВ = ЦВ+ПДВ = ЦВВ * СПДВ/100, де
ЦПДВ – ціна продукції з податком на додану вартість, грн;

ПДВ – податок на додану вартість, грн;

СПДВ – ставка податку на додану вартість, %;

СПДВ = 20%.


ЦР = ЦПДВ + ТН = ЦПДВ + ЦПДВ * Ст.н./100, де
ЦР- роздрібна ціна продукції, грн;

ТН – торгова націнка, грн;

Ст.н. – ставка торгової націнки, %.
Розрахунок ціни підакцизного товару можна здійснити за такими формулами:
ЦВБ + П;
ЦАЗ = ЦВ +АЗ = ЦВВ* САЗ / 100, де
ЦЗ – ціна товару з акцизним збором, грн;

АЗ – акцизний збір,грн;

САЗ – ставка акцизного збору, %.
ЦПДВ = ЦАЗ + ПДВ = ЦАЗ + ЦАЗ * СПДВ / 100, де
ЦПДВ – ціна товару з податком на додану вартість.
ЦР = ЦПДВ + ТН = ЦПДВ + ЦПДВ * СТН / 100.
Залежно від того, кому реалізується продукція, встановлюються оптові та роздрібні ціни. Відвантаження продукції посередникам здійснюється оптом або партіями за оптовими цінами. Останні реалізують цю продукцію роздрібним торговельним організаціям за цінами, які мають збутові націнки. Безпосередньо споживачам роздрібні торговельні організації продають товари за роздрібними цінами, тобто з торговою націнкою. Продаючи товари за фіксованими цінами, вони отримують торгову знижку.

За умов ринкової економіки ціни стають найважливішим фактором регулювання процесу виробництва та споживання і безпосередньо впливають на попит і пропозицію.


3.1.4. Методика визначення витрат та виручки від реалізації.
Реалізація продукції – це кінцева стадія кругообігу коштів підприємства, яка є його важливим показником. Вона свідчить про завершення процесу виробництва та доведення продукції до споживача. Рух товарів і коштів створює основу економічних відносин між постачальниками, посередниками і покупцями.

Для підприємства-виробника реалізація продукції є свідченням того, що вона за споживчими властивостями, за якістю та асортиментом відповідає суспільному попиту і потребам покупців.

На практиці можуть використовуватися два методи визначення моменту реалізації продукції:

продукцію відвантажено або відпущено споживачу (відбулася передача права власності) – метод нарахування;

одержано кошти на рахунок постачальника за реалізовану продукцію – касовий метод.

В обох випадках усі розрахунково-платіжні документи мають бути оформлені відповідно до чинного положення. Реалізація продукції завжди передбачає зміну форми вартості.



Планову виручку від реалізації продукції визначають методом прямого розрахунку – множенням кількості реалізованих виробів на їхню реалізаційну ціну і додаванням отриманих сум за всією номенклатурою виробів.

Виручку від реалізації кожної номенклатури продукції визначають за формулою:
В = О * Ц, де
В – виручка від реалізації, грн;

О – обсяг реалізованої продукції, т;

Ц – ціна реалізації кожного виду за одиницю продукції, грн.

Обсяг реалізації можна розрахувати виходячи з товарного випуску продукції у плановому періоді, додаючи залишки продукції на його початок і віднімаючи залишки на його кінець.

Плановий обсяг реалізації визначають за формулою:
ОР = Зп + Т – Зк, де
ОР – обсяг реалізації у плановому періоді;

Зп – залишки кожного виду продукції на складі та відвантаженої на початок планового періоду;

Т – випуск товарної продукції у плановому періоді;

Зк – залишки кожного виду продукції на складі на кінець планового періоду.


Література: Л – 1 с. 99 – 116

Л – 2 с. 76 – 83


Зміст Зміст



1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   40


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка