Бриндюк Ганна Петрівна викладач економічно-правових дисциплін, спеціаліст вищої категорії. Електронний навчально-методичний посібник



Сторінка12/40
Дата конвертації16.04.2016
Розмір5.94 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   40

4. Інформаційний матеріал за видами навчальних занять





  • Настановче заняття:

    • Тема 1. Вступ. Сутність, організація фінансів підприємств та основи їх організації




  • Оглядові заняття:

    • Тема 3.1. Економічна характеристика, склад і класифікація грошових надходжень підприємств




    • Тема 5.1. Необхідність податків, їх функції




    • Тема 10.1. Економічна сутність кризи в розвитку підприємства. Фінансова санація підприємства




  • Практичні заняття:

    • Практичне заняття №1 за темою 3.1.




    • Практичне заняття № 2 за темою 10.2




  • Самостійне вивчення:

    • Тема 2.1. Суть і значення грошових розрахунків. Способи і форми розрахунків




    • Тема 2.2. Організація безготівкових розрахунків і за готівку, вимоги до їх проведення, сфера їх використання




    • Тема 3.2. Грошові витрати підприємства




    • Тема 4.1. Прибуток як результат фінансово-господарської діяльності підприємства




    • Тема 4.2. Планування прибутку на підприємства




    • Тема 5.2. Збори і цільові відрахування суб’єктів господарювання




    • Тема 5.3. Штрафні санкції за порушення чинного законодавства щодо оподаткування підприємств




    • Тема 6. Кредитування підприємств




    • Тема 7.1. Майно підприємства. Джерела формування майна підприємства. Склад і структура необоротних активів підприємства




    • Тема 7.2. Капітальні вкладення по відтворенню основних фондів. Інвестиції










    • Тема 8.3. Джерела формування оборотних засобів




    • Тема 9.1. Фінансове планування як процес визначення потреб підприємства у фінансових ресурсах, прогнозування їх надходжень




    • Тема 9.2 Зміст та структура фінансового плану підприємства




    • Тема 9.3. Зміст оперативного фінансового плану надходжень коштів і платежів




    • Тема 10.2. Аналіз фінансового та техніко-економічного стану підприємства та її значення




    • Тема 10.3 Суть фінансової стійкості підприємства та її значення. Система показників фінансової стійкості

Зміст Зміст


Інформаційний матеріал за темами

Тема 1. Вступ. Сутність, організація фінансів підприємств та основи їх організації

Час – 90хв.

Тип лекції: настановне заняття, лекція з елементами бесіди, пояснень.

Вид візуалізації: Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку; матриця опорного конспекту

План

1.1. Предмет і завдання курсу «Фінанси підприємств».



1.2. Поняття, суть і місце фінансів підприємств у фінансовій системі.

1.3. Функції фінансів.

1.4. Фінансовий механізм підприємства і його структура.

1.5. Зміст і завдання фінансової роботи на підприємствах.


1.1. Предмет і завдання курсу «Фінанси підприємств».
Специфіка фінансів проявляється в тому, що вони завжди виступають у грошовій формі, носять розподільчий характер і відображають формування і використання різних видів доходів і нагромаджень суб'єктів господарської діяльності: сфери матеріального виробництва; держави; учасників з невиробничої сфери.

Необхідними умовами ефективного функціонування фінансів є:

багатоманітність форм власності;

наявність ринків товарів, праці, капіталу;

самофінансування підприємницьких структур;

свобода підприємництва і самостійність у прийнятті рішень;

ринкове ціноутворення і конкуренція;

регламентація державного втручання в діяльність підприємств;

наявність нормативно-правового забезпечення правил економічної поведінки суб'єктів господарювання.

Фінанси підприємств, будучи частиною загальної системи фінансів, відображають процес утворення, розподілу і використання доходів на підприємствах різних галузей народного господарства і тісно пов'язані з підприємництвом, тому що підприємство є формою підприємницької діяльності.

З іншої точки зору, фінанси підприємств - це відносини розподілу, безпосередньо пов'язані з формуванням і використанням грошових доходів і фондів.

Фінанси є кровоносною системою підприємницької діяльності. Рух грошей, його швидкість і масштаби визначають працездатність фінансової системи. З руху грошей починається і ним завершується кругообіг коштів підприємства, оборот всього капіталу. Якщо б підприємницька діяльність складалася лише з операцій з готівковими коштами, то рух капіталу легко виявлявся. Проте готівкові кошти і це лише одна з форм капіталу.

Іншими формами капіталу є товарна і виробнича. Операції з ними в кінцевому результаті зведуться до грошового обміну, але в кожний даний момент це не є очевидним. Тому процес руху капіталу затушовується, аналіз і оцінка фінансів підприємства ускладнюються.

В умовах ринку питання стану фінансів підприємств цікавить мільйони українських громадян акціонерів, а також інших безпосередніх і опосередкованих учасників економічного процесу. Це питання найбільш важливе для працівників самого підприємства і його адміністрації, тому що механізм ринку може призвести і до банкрутства.

З огляду на вищесказане можна констатувати, що предметом дисципліни "Фінанси підприємств" є грошові відносини, які виникають в процесі господарської діяльності підприємств і пов'язані з формуванням власних і залучених коштів, їх використанням на фінансування витрат і .інвестицій підприємства, утворенням і розподілом отриманого прибутку.

В даній дисципліні не вивчаються особливості фінансів інвестиційних фондів, бірж, кредитних установ, страхових організацій, тому що економіко-правові і фінансові основи їх діяльності регулюються спеціальними нормативними актами, знання яких допомагає зрозуміти характер взаємодії підприємств з цими елементами ринкової інфраструктури. Дисципліна "Фінанси підприємств" тісно пов'язана з іншими навчальними дисциплінами: "Податки і оподаткування", "Право", "Фінансовий ринок", "Гроші та кредит", "Банківська справа", "Фінансовий менеджмент".


1.2. Поняття, суть і місце фінансів підприємств у фінансовій системі.

Фінанси підприємств – система грошових відносин, що виникають в процесі розподілу і перерозподілу виручки та прибутку господарського суб’єкта, з приводу утворення, розподілу і використання доходів і фінансових ресурсів з метою задоволення суспільних інтересів і потреб.

Фінанси підприємств як складова частина фінансової системи функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється національний дохід - основне джерело фінансових ресурсів. Тому можна стверджувати, що фінансове становище усієї країни визначається станом фінансів підприємств.

Фінанси - це основа бізнесу, а фінанси підприємств - основна ланка фінансової системи України. Фінанси підприємств ґрунтуються на принципах їх організації, які залежать від:

форми власності (державна, колективна, приватна);

галузевої належності (промисловість, сільське господарство, зв'язок,

транспорт тощо);

• напрямів діяльності (виробництво, торгівля, обслуговування тощо);

• організаційно-правової форми підприємницької діяльності (товариство, кооператив, унітарне підприємство тощо).

На сьогодні підприємства самостійно обирають будь-яку організаційну форму, вид діяльності в умовах діючого законодавства, приймають рішення з виробництва та збуту продукції, організують свої взаємовідносини з контрагентами та працівниками, а після сплати податків та обов'язкових платежів повністю самостійно розпоряджаються своїми фінансовими ресурсами, обирають ефективні об'єкти інвестування тощо. В цілому підприємство самостійно визначає свою облікову політику, приймає рішення щодо оптимізації грошових потоків.



Під час розробки фінансової стратегії підприємства рекомендується враховувати такі стратегічні цілі:

♦ максимізація прибутку підприємства;

♦ оптимізація структури капіталу;

♦ досягнення прозорості фінансово-економічного стану підприємства;

♦ забезпечення інвестиційної привабливості підприємства;

♦ створення ефективного фінансового механізму;

♦ використання ринкових способів залучення додаткових фінансових

ресурсів.

Організація фінансів підприємств здійснюється за такими принципами:

плановість - забезпечує відповідність обсягів продажу та витрат,


інвестицій вимогам ринку, стану кон'юнктури та платоспроможного попиту,
тобто можливість здійснення своєчасних розрахунків; цей принцип у
найбільшому обсязі реалізується під час впровадження сучасних методів
внутрішнього фінансового планування (бюджетування) та контролю;

фінансове співвідношення термінів (строків) забезпечує мінімальний


розрив у часі між отриманням і використанням коштів, що досить важливо
в умовах нестійкого податкового режиму та в умовах інфляції; при цьому
під використанням коштів розуміють і можливості їх збереження при
розміщенні в активи, що легко реалізуються (цінні папери, депозити тощо);

взаємозалежність фінансових показників - забезпечує врахування змін у діючому законодавстві, регулює підприємницьку діяльність, оподаткування, обліковий процес, обов'язкову фінансову звітність тощо;

гнучкість (маневреність) - забезпечує можливість маневру у випадку
недосяжності планових обсягів продаж, перевищення планових витрат за
поточною та інвестиційною діяльністю;

мінімізація фінансових витрат - забезпечує те, що будь-які інвестиції та інші витрати повинні бути найбільш "дешевими";

раціональність - забезпечує вкладення капіталу в найбільш ефективні інвестиційні проекти та мінімізує фінансові ризики;

фінансова стійкість - забезпечує фінансову незалежність від інших джерел фінансування, тобто сприяє дотриманню критичної точки питомої ваги власного капіталу в загальній його величині та платоспроможності підприємства (його здатності до термінового погашення короткострокових зобов'язань).

У період розвитку ринкової економіки в сучасних умовах в Україні ці принципи доповнюються принципами перехідного періоду, а саме:

зацікавленості в результатах діяльності підприємства - означає, що


форми, системи та розмір оплати праці, стимулюючі та компенсаційні
виплати та інші види доходів самостійно встановлюються господарюючим
суб'єктом. В останній час в умовах різкого підвищення рівня безробіття цей
принцип дещо втратив свою значимість щодо найманих працівників;

матеріальної відповідальності - означає, що за порушення договірних, кредитних, податкових зобов'язань підприємство несе матеріальну відповідальність у вигляді штрафів, пені, неустойки. Застосування цього принципу залежить від правового поля, в якому функціонують підприємства. В сучасних умовах воно в Україні незбалансоване за всіма нормативними та законодавчими актами та є досить недосконалим;

здійснення контролю за фінансово-господарського діяльністю, що
передбачає розвиток внутрішнього та зовнішнього вартісного контролю. В
Україні достатнього розвитку набув зовнішній контроль за виконанням
податкових зобов'язань та використанням державних коштів, а інші види
фінансового контролю потребують розвитку та удосконалення;

створення достатніх фінансових резервів, шо забезпечують захищеність підприємства в умовах недосконалого ринку, інфляції, нерозвинутого правового поля, фінансових та інших страхових ризиків. З розвитком держави, підприємництва та ринкових відносин, системи фінансового менеджменту та поліпшення економічного стану в країні значення цього принципу буде поступово зменшуватись


1.3. Функції фінансів

У економічній літературі виділяють дві ключові функції фінансів підприємств: розподільчу і контрольну (функція нагромадження стосується фінансів України).



Розподільча функція проявляється в тому, що за допомогою фінансів реалізуються послідовності розподілу національного доходу (НД). Адже перш ніж розпочнеться розподіл на індивідуальне споживання, створюються резервний фонд, фонди розвитку виробництва, покриваються втрати. Завдяки цій функції забезпечується кількісне співвідношення між різними фондами. Це означає, що при розподілі НД важливе значення має не тільки послідовність відокремлення його частин, але її дотримання пропорцій на макро- і мікрорівнях економіки. Помилки і прорахунки в розумінні закономірностей пропорційного розподілу національного доходу на кожному рівні і кожному етапі розвитку держави можуть призвести до негативних наслідків у розвитку економіки. Завдяки розподільчій функції забезпечується оптимальне поєднання різних інтересів в Україні (загальнодержавних, колективних, особистих) і створюються стимули дія ефективного господарювання.

Контрольна функція перебуває в тісному зв'язку і взаємообумовленості з розподільчою функцією. Якщо існують закономірності розподілу національного доходу, то й існує механізм інформування про результати дотримання цих закономірностей та контролю за дотриманням цих закономірностей.

Фінансовий контроль - це перевірка спеціально уповноваженими органами форм і змісту фінансових відносин та порядку здійснення фінансово-господарської діяльності.

Фінансовий контроль може бути державний, незалежний (у формі аудиту), внутрішньогосподарський, який проводиться бухгалтерією, фінансовим відділом у формі:

рахункової перевірки;

тематичної перевірки;

економічного аналізу.



Аудит - це незалежний платний фінансовий контроль, а також система надання платних послуг з удосконалення фінансово-господарської діяльності.

Аудит здійснюють аудиторські фірми чи окремі самостійні аудитори, які мають ліцензію. Значна кількість фінансової інформації та звітності підприємств відповіддю до існуючих нормативних документів завіряється аудиторами.



Залежно від часу здійснення фінансовий контроль ділиться на попередній, поточний і наступний.

- Попередній контроль проводиться до здійснення фінансово-господарських операцій;



поточний - під час фінансових і господарських операцій;

наступний після здійснення операцій і покликаний виявити ті порушення, які виникли і не були встановлені під час попереднього і поточного контролю.
1.4. Фінансовий механізм підприємства і його структура.

Для цілей ефективного використання фінансових ресурсів підприємства та з метою реалізації процесу управління фінансами підприємств застосовується фінансовий механізм.

Серед розмаїття визначень і підходів вчених і практиків до поняття "фінансовий механізм" найбільшої уваги заслуговують два аспекти, два підходи до розуміння його суті.

Перший підхід полягає в тому, що під фінансовим механізмом розуміють функціонування самих фінансів підприємств. Матеріальним відображенням фінансових відносин є грошові потоки. Організація цих потоків, порядок їх здійснення відбувається за певними правилами, певними напрямами, що характеризує фінансову "техніку". На підставі цього підходу і виходить розуміння фінансового механізму як організаційного відображення фінансових відносин. Такий підхід до визначення фінансового механізму відображає внутрішню організацію функціонування фінансів підприємств. Однак це цілком точно відображається в понятті "організація фінансів", і ототожнювати це поняття з фінансовим механізмом недоцільно.

Другій підхід до розгляду поняття "фінансовий механізм" полягає в тому, що його розуміють як сукупність методів і форм, інструментів, прийомів і важелів впливу на стан та розвиток підприємства. Цей підхід відображає зовнішню дію функціонування фінансів підприємств, характеризує фінанси як вирішальний фактор впливу апарату управління на економічний стан підприємства. Завдяки такому аспекту суті фінансового механізму необхідно чітко визначити його складові, структуру.

Незважаючи на існування двох основних підходів до суті фінансового механізму, в науковій літературі до цього часу чіткого визначення поняття "фінансовий механізм" не існує.

У дослідженнях провідних західних вчених фінансовий механізм не виділяють як видокремлений об'єкт вивчення, а всебічно й ґрунтовно досліджують разом з іншими фінансовими методами вплив на підприємство, державу і суспільство.

Враховуючи, що фінансовий механізм дає уявлення, за допомогою чого можна здійснити фінансовий вплив, і повинен показувати як це зробити, то у складі фінансового механізму доцільно виділяти фінансові інструменти, за допомогою яких реалізуються прийняті рішення та фінансові індикатори, що достовірно відображають стан суб'єкта фінансових відносин.

Фінансовий механізм - це сукупність методів реалізації економічних інтересів шляхом фінансового впливу на соціальио-єкономічний розвиток підприємства.

Складовими фінансового механізму є:

фінансове забезпечення;

фінансове регулювання;

система фінансових індикаторів і фінансових інструментів, які дають змогу оцінити цей вплив.

Розглянемо складові фінансового механізму підприємства. Фінансове забезпечення полягає у виділенні певної суми фінансових ресурсів на розв'язання окремих завдань фінансової політики господарюючого суб'єкта. При цьому розрізняють забезпечувальну і регулятивну його дію.

Забезпечувальна дія проявляється у встановленні джерел фінансування, тобто покриття повсякденних потреб, і характеризує пасивний вплив фінансового забезпечення.

Регулятивна дія здійснює вплив через виділення достатніх коштів та через конкретну форму фінансового забезпечення і характеризує активний вплив фінансового забезпечення. В цілому ж дія фінансового механізму спрямована на реалізацію економічних інтересів учасників фінансових відносин.

Фінансове забезпечення та фінансове регулювання проводиться за допомогою фінансових інструментів, які, в свою чергу, мають свої важелі впливу. Елементи фінансових інструментів поділяються на:

первинного впливу, що діють у процесі вилучення частини доходів (податки, внески, відрахування);

вторинного впливу, що діють шляхом збільшення доходів (банківські


кредити, бюджетні субсидії).

Дія фінансових інструментів здійснюється на основі:

загального підходу, характерного для всіх суб'єктів фінансових відносин (єдиний рівень оподаткування, кредитування, фінансування);

селективного, диференційованого підходу.

Під час здійсненая ефективної фінансової політики підприємства перевага надається селективному підходу.

Важелі впливу на соціально-економічний розвиток підприємства визначають характер дії фінансових інструментів, коригують цю дію та поділяють:

за напрямом дії- стимули, санкції;

за видами - норми й нормативи;

за методологічними засадами - умови і принципи формування доходів, нагромаджень і фондів; умови і принципи фінансування і кредитування. Методологічні засади визначення, класифікації, визнання та оцінки фінансових інструментів на підприємстві встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 33 "Фінансові інструменти".

У сучасних умовах визнається, що серед складових фінансового механізму найефективнішими є фінансові важелі, які приводяться в дію через відповідні фінансові методи. Окрім того, фінансовий механізм має відповідне правове, нормативне, інформаційне та організаційне забезпечення.

За теорією фінансів система фінансових індикаторів включає:

фінансові категорії;

фінансові показники;

фінансові коефіцієнти.

Застосовування фінансових категорій як фінансових індикаторів не є доцільним, тому що вони відображають лише наукову абстракцію реальних економічних відносин, тобто чисто теоретичні поняття і не можуть використовуватись як інформаційна база.

Фінансові показники підприємства характеризують кількісну сторону фінансових відносин і показують обсяги фінансових операцій, що дозволяє оцінити масштаби фінансової діяльності.



Фінансові коефіцієнти - це відносні фінансові показники, які виконують оцінюючу функцію, тобто дають можливість оцінювати фінансову діяльність. Саме вони можуть виступати у ролі фінансових індикаторів, якщо при їх визначенні виконуються вимоги повноти, достовірності та своєчасності.

Отже, по-перше, фінансовий механізм - це складна система, яка дозволяє управляти фінансовою діяльністю. По-друге, це механізм, який дозволяє розв'язувати практично всі проблеми, але слід враховувати, що роль фінансів у відносинах розподілу вторинна і основне регулювання здійснюється у сфері виробництва.
1.5. Зміст і завдання фінансової роботи на підприємствах.

Фінансова робота - це діяльність з управління фінансами фірми. Вона включає:



  • планування і організацію фінансів;

  • облік фінансових ресурсів;

  • контроль і аналіз ефективності їх використання;

  • регулювання доходів і видатків;

  • стимулювання кінцевих результатів виробництва.

Виробнича і комерційна діяльність підприємств може забезпечуватися грошовими коштами у формі самофінансування, банківського і комерційного кредитування, залучення акціонерного капіталу, бюджетного фінансування.

Фінансова робота на підприємствах організовується і проводиться спеціальними фінансовими службами. Самостійні фінансові служби створюються, як правило, на великих підприємствах.


У їх склад можуть входити відділи: планові; реєстраторські; розрахункові. На малих підприємствах відповідальність за фінансову роботу несе головний бухгалтер.

Фінансовий відділ фірми має право:



  • контролювати інші відділи в питаннях, пов'язаних з виконанням покладених на нього обов'язків;

  • вимагати від інших відділів матеріали, необхідні для виконання обов'язків;

  • вибирати в бухгалтерії, плановому відділі, відділі маркетингу, технічному, капітального будівництва необхідні документи і матеріали для роботи.

Крім того, працівники фінансових відділів мають право вимагати:

  • звіти і баланси;

  • плани випуску і реалізації продукції;

  • плани руху товарно-матеріальних цінностей;

  • розрахунки економічної ефективності капітальних вкладень; кошториси.

Начальник фінансової о відділу, чи фінансовий директор, чи фінансовий менеджер підпорядковуються керівнику фірми чи заступнику з економічних питань і несуть відповідальність за: збереження власних оборотних засобів підприємства; виконання планів реалізації і прибутку; забезпечення ресурсами витрат, передбачених фінансовим планом; використання коштів за цільовим призначенням; дотримання фінансової і кредитної дисципліни.

Завданнями фінансової служби підприємства є:

- фінансування витрат на виробництво, капітальних вкладень і інших витрат;

- виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, постачальниками, працівниками, засновниками;

- пошуки шляхів збільшення грошових надходжень;

- забезпечення збереження і оборотності оборотних засобів;

- контроль за ефективністю використання основних фондів (ОФ);

- організація і вдосконалення форм грошових розрахунків.

Функції фінансової служби підприємства:

- фінансово-кредитне планування;

- розрахунки з робітниками і службовцями, бюджетом, банками, постачальниками і підрядними організаціями.

Крім того, фінансові служби підвищують ефективність виробництва. З цією метою систематично: вдосконалюють організацію впровадження оборотних засобів і їх оборотності; виявляють непотрібні матеріальні цінності; вивчають попит зі службою маркетингу; вивчають динаміку складу і структури ОФ і показники їх використання; розробляють систему фінансових показників; здійснюють фінансовий контроль; аналізують фінансово-господарську діяльність.

Зміст Зміст




1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   40


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка