Богуш А., Гавриш Н. Методика ознайомлення дітей з довкіллям у дошкільному навчальному закладі. Підручник для внз



Сторінка1/16
Дата конвертації30.04.2016
Розмір4.11 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16
УДК 373.2.016:502/504](075.8)

БВК74.102я73

Б 74

Затверджено Міністерством освіти і науки України



як підручник для студентів вищих навчальних закладів

за напрямом "Дошкільна освіта"

(лит М1.4/18-Г-2149 від 20.10.2008 р.)

Рецензенти:

Луцан НІ., доктор педагогічних наук, доцент Прикарпатського державного університету імені В.Стефаника;

Савінова Н.В. - кандидат педагогічних наук, доцент Миколаївського державного університету імені В.Сухомлинського.

Б 74 Богуш А., Гавриш Н. Методика ознайомлення дітей з довкіллям у дошкільному навчальному закладі. Підручник для ВНЗ. - К.: Видавничий Дім "Слово", 2008. - 408 с.

І8ВИ 978-966-8407-96-3

Відповідно до програми курсу висвітлено зміст, завдання і методику ознайомлення дітей дошкільного віку із предметним і соціальним довкіллям. Розкрито науково-теоретичні засади, засоби, форми, методи і прийоми ознайомлення дітей з довкіллям та входження дитини в соціум: багатовекторність дитячих стосунків, шляхи соціалізації дитини, ставлення соціуму до дитинства. Для студентів вищих педагогічних навчальних закладів, які навчаються за спеціальністю "Дошкільне виховання".

Зміст


Переднє слово . 6

Методика ознайомлення дітей з предметним довкіллям 10

Розділ 1. Науково-теоретичні засади ознайомлення дітей з довкіллям 10

1.1. Предмет і завдання методики ознайомлення дітей

з довкіллям 10

1.2. Наукові засади методики ознайомлення дітей з довкіллям у дошкільному навчальному

закладі 18

1.3.


Діяльнісний підхід до організації життєдіяльності дітей у довкіллі. 29

Розділ 2. Зміст і форми ознайомлення дітей дошкільного віку з предметним довкіллям 45



  1. Програмне забезпечення ознайомлення дітей з предметним довкіллям у дошкільному навчальному закладі 45

  2. Становлення особистості дошкільника у предметно-розвивальному середовищі дошкільного закладу 60

Розділ 3. Засоби і форми ознайомлення дітей з

довкіллям 75

3.1. Засоби ознайомлення дітей з довкіллям 75

З

3.1.1. Картина як засіб ознайомлення з



довкіллям 88

3.1.2. Методика застосування карт розумових

дій на різних видах занять 92

3.2. Форми ознайомлення дітей із довкіллям 101



  1. Сучасні підходи до таксономії навчально-розвивальних занять з дітьми 101

  2. Гра-стратегія - інтерактивна форма навчання дошкільників 120

Розділ 4. Методи і прийоми ознайомлення дітей із предметним довкіллям 126

  1. Характеристика методів і прийомів ознайомлення дітей з предметним довкіллям 126

  2. Організація спостережень дітей у предметному довкіллі 150

  3. Ек’скурсії-огляди, розглядання предметів і бесіда про них, екскурсії за межі дошкільного закладу 159

4.4. Бесіди за змістом картин.. 181

4.4.1.Бесіди за дидактичними картинами 181

4.4.2.Бесіди за змістом репродукцій художніх

картин 188

4.5.Методи опосередкованого ознайомлення дітей

з предметним довкіллям 219

4.6.Ознайомлення з довкіллям засобами

дидактичної гри 234

Розділ 5. Методика ознайомлення дітей з якостями і властивостями предметів 248

Розділ 6. Виховання у дошкільників відповідального

ставлення до довкілля 273

6.1.Ознайомлення дітей з правилами пожежної безпеки 273

4

6.2. Ознайомлення дітей з правилами дорожнього руху 280



Розділ 7. Діти в соціальному довкіллі 289

  1. Дитинство як педагогічна категорія 289

  2. Готовність вихователів до реалізації принципів гуманістичної педагогіки 300

  3. Багатовекторність соціуму у свідомості дітей....308

  4. Принципи взаємовідносин дітей і дорослих у сучасному освітньому просторі 314

  5. Стосунки з однолітками як чинник формування уявлень про соціальний і предметний світ 335

Розділ 8. Ознайомлення дітей з явищами суспільного життя ...351

  1. Ознайомлення дітей з рідним краєм і Батьківщиною 351

  2. Ознайомлення дітей з національними символами України 366

  3. Формування в дітей основ економічної культури 378

Список використаних джерел 397

Пізнай себе через пізнання природи і свого народу....

Григорій Сковорода

Переднє слово

Ознайомлення дітей дошкільного віку з довкіллям - першооснова розвитку рідного мовлення, національної свідомості. Уведення дитини в довкілля забезпечує природовідповідність розвитку дітей у процесі пізнання дійсності, наближує зміст освіти до природного, предметного і соціального середовища.

Довкілля - все те, що оточує дитину, це середовище життя, з яким кожна жива істота пов’язана обміном речовин, енергії, інформації, що постає перед дитиною як єдина неподільна цілісність, у якій все органічно пов’язане. Завдання вихователів дошкільних закладів - допомогти дитині пізнати довкілля, зробити в ньому перші кроки, навчити спостерігати, любити рідну природу й берегти її.

Зазначимо, що ознайомлення дошкільників з довкіллям у сучасному дошкільному навчальному закладі має будуватися на засадах гуманістичної педагогіки, суб’єктно-діяльнісного підходу, принципово відмінного від застарілих педагогічних догм. Ключовим поняттям гуманістичної, особистісно орієнтованої педагогіки є свобода, помножена на відповідальність, що витікає з її ключової ідеї - виховання свободоспроможної людини, соціалізованої й такої,

6

що яскраво виявляє свою індивідуальність. Означена осо-бистісна якість може сформуватись лише у процесі набуття людиною (дитиною) власного життєвого досвіду. Набуття свободоспроможності для будь-якої людини, а тим більше для дитини, яка лише починає жити, неминуче відбувається шляхом випробувань і помилок, усвідомлення причин помилок та пошуку шляхів їх виправлення. Засвоєння готових шаблонів, життя за вказівками допомагає, дійсно, їй засвоїти норму, проте не навчить діяти самостійно й відповідально.



У традиційній організації освітнього процесу в дошкільному закладі самовизначенню дитини щодо вибору виду, часових меж діяльності місця майже не виділяється. Регламентована, надмірно заорганізована життєдіяльність дітей протягом дня не залишає окремо взятій дитині можливості побути наодинці із собою, а процес пізнання у ході заняття також не дає їй можливість обрати свій власний спосіб дій. У процесі вивчення курсу через освоєння інноваційних форм і методів навчання і виховання студенти мають опанувати принципи організації пізнавального процесу на засадах дитиноцентриської педагогіки.

Навчальний курс "Методика ознайомлення дітей з довкіллям у дошкільному закладі" є самостійною дисципліною, що передбачена державним стандартом вищої дошкільної освіти.

Підручник складається з двох частин: методики ознайомлення дітей з предметним довкіллям і методики ознайомлення їх із соціальним довкіллям. У підручнику висвітлено теоретико-наукові засади ознайомлення дітей з довкіллям, зміст, засоби, форми, методи, прийоми ознайомлення дітей з довкіллям і становлення особистості дошкільника у предметно-розвивальному середовищі дошкільного закладу; виховання у дітей відповідального ставлення до довкілля.

7

Підручник знайомить студентів з інноваційними методами і прийомами ознайомлення дітей з довкіллям (інтелектуальні карти, схеми, моделі, творчі завдання, метод проектів тощо). Теоретико-методичні положення проілюстровані конспектами занять, фрагментами проблемних ситуацій тощо.



У другій частині підручника подано характеристику сучасного дитинства, розкрито багатовекторність соціуму у свідомості дитини; представлено специфіку стосунків з однолітками як чинник формування у дітей уявлень про соціальне, предметне довкілля. Схарактеризовано методи опосередкованого ознайомлення дітей з соціальним довкіллям; подано методику ознайомлення дітей з рідним краєм, Батьківщиною, національною державною символікою, правилами дорожнього руху і пожежної безпеки; методику формування у дошкільників економічної грамотності і культури.

У результаті вивчення курсу "Методика ознайомлення дітей з довкіллям у дошкільному навчальному закладі" студенти повинні знати:

— методологічні, психолого-педагогічні і лінгводи-дактичні засади методики ознайомлення дітей з довкіллям;

— мету, завдання і зміст Базового компонента дошкільної освіти, базової та варіативних (загальнопедагогічних ітематичних) програм і документів з актуальних проблемсучасної дошкільної освіти;



  • бути обізнаними з результатами наукових досліджень у галузі фахової методики, інноваційними технологіями ознайомлення дітей з довкіллям;

  • знати вимоги до проведення різних видів і типів занять з ознайомлення дітей з предметним і соціальним довкіллям;

  • розуміти значення і місце дитинства в сучасному освітньому просторі.

8

Студенти повинні опанувати навички і вміння:

— організовувати навчально-виховну роботу в довкіллівідповідно до методологічних, дидактичних і методичнихпринципів організації навчання, виховання і розвиткудитини;

— планувати навчальний матеріал з ознайомленнядітей з довкіллям, визначати мету і провідні завдання назаняттях і в повсякденному житті з урахуванням сучаснихвимог до розвитку особистості дитини;



  • розробляти, складати конспекти різних видів занять, сценаріїв свят і розваг, виховних заходів для різних вікових груп, а також добирати і проводити дидактичні ігри, вправи, ігрові ситуації, виготовляти дидактичних матеріал відповідно до мети навчання;

  • проводити педагогічний експеримент, послуговуючись розробленими діагностувальними методиками; зіставляти одержані результати з теоретичними і методичними положеннями науки;

  • контролювати, оцінювати та діагностувати знання, уміння і навички дітей.

МЕТОДИКА ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ПРЕДМЕТНИМ ДОВКІЛЛЯМ

Розділ 1. Науково - теоретичні засади ознайомлення дітей з довкіллям



1.1. Предмет і завдання методики ознайомлення дітей з довкіллям

Кожна наука має свій предмет дослідження. Так, педагогіка вивчає проблеми виховання, навчання й освіти на різних сходинках розвитку особистості; психологія - закономірності та механізми розвитку психіки людини, математика - кількісні просторові відношення, анатомія і фізіологія - будову і функціонування людського організму тощо.

Методика ознайомлення дітей з довкіллям - це педагогічна наука, що вивчає закономірності засвоєння дитиною узагальнених цілісних емпіричних уявлень та системи знань щодо довкілля (природне, предметне, соціальне) і місце в ньому людини; про її духовну спадщину; специфіку педагогічної діяльності, спрямованої на формування у дітей потреби пізнати довкілля, культури поведінки в довкіллі.

10

Людина - свідома істота, наділена мозком і мовою, що дає їй можливість пізнати і зрозуміти закономірності довкілля, у якому вона живе, перейти у процесі пізнання від явищ до сутності, зрозуміти внутрішню будову предметів і явищ довкілля, правильно їх пояснити і використовувати набуті знання у своїй практичній діяльності.



Об’єктом методики ознайомлення дітей з довкіллям є пізнавальна діяльність дітей у довкіллі.

Предмет методики - формування у дітей системи знань та цілісних емпіричних уявлень про довкілля, цілісну картину світу та місце людини в довкіллі.

Кінцевою метою навчально-виховної роботи з дітьми щодо ознайомлення їх з довкіллям є виховання соціально активної "творчої особистості, здатної дбайливо ставитися до природи, світу речей, самої себе, інших людей, розуміти значення життя як найвищої цінності, виховання у дитини свого власного "Я", свого місця серед інших людей, віри у свої сили та здібності.

Методика ознайомлення дітей з довкіллям як наука має свої терміни і фундаментальні поняття, що становлять її основу.

Довкілля - це життєвий світ, що оточує дитину, в якому вона живе з перших днів свого життя, який вона пізнає і який дає їй можливість формувати образ свого "Я", себе як особистість.

Довкілля - це середовище життя, з яким жива істота пов’язана обміном речовин, енергії, інформації, середовище, що постає перед дитиною як цілісність (цілісна картина світу), у якому все органічно взаємопов’язано.1

Довкілля у широкому розумінні цього слова - це вся наша планета Земля, це Космос, це все те, що певним чином

1 Ільченко В.Р., Туз К.Ж. Освітня програма "Довкілля". Концептуальні засади. Інтеграція змісту природничо-наукової освіти. - К.; Полтава, 1999. -С. 31.

11

впливає і визначає життєвий цикл людини як біологічної і соціальної істоти. У вузькому розумінні, це поняття визначає конкретне середовище, що оточує дитину безпосередньо (природне, предметне, соціальне).



Природне довкілля - це явища природи, жива і нежива природа, за якими спостерігає дитина; у процесі спостережень за явищами природи і дослідницької діяльності в дітей формується інтегральний "образ" знань про природу ("образ природи"). Предметне довкілля - це предметне середовище, в якому дитина живе, це предмети побуту (посуд, меблі, одяг тощо), мистецтво, транспорт тощо.

Соціальне довкілля - це система взаємовідносин, що склалась у суспільстві, в конкретному соціумі; це люди, суспільство, певна спільнота, соціальне довкілля люди створюють самі за певними законами і нормами спілкування; це суспільні матеріальні і духовні умови життєдіяльності особистості.

Соціальна дійсність - це конкретні події у суспільстві, спільноті, товаристві (у дошкільному закладі, сім’ї, школі тощо), факти, взаємовідносини в певний період життєдіяльності суспільства та окремих людей.

Середовище - сукупність умов, що оточують людину та взаємодіють з нею як з організмом і особистістю. Середовище може бути найближчим (родина, сім’я, родичі, друзі), далеким (суспільний устрій), зовнішнє, внутрішнє, пасивне, активне, актуальне, розвивальне.

Стихійному, не стимульованому середовищу властива пасивна взаємодія дитини з довкіллям і дорослими. Дитина відчуває вплив середовища опосередковано у процесі щоденного перебування у природно-предметному та соціальному довкіллі (в сім’ї, у дворі, з друзями, у дошкільному закладі).

Стимульоване середовище - це максимально активна ініціативна взаємодія дитини з довкіллям та іншими

12

учасниками соціуму; це занурення дитини педагогом в активну пізнавальну і комунікативну діяльність у дошкільному навчальному закладі і сім’ї.



Розвивальне середовище створює потенційні можливості для позитивного впливу різноманітних факторів у їх взаємодії на інтелектуальний розвиток дитини і формування цілісної особистості.

Соціальна ситуація розвитку - сутнісна характеристика вікового періоду розвитку, що була введена Л.С.Виготським. Соціальна ситуація розвитку - це єдине і неповторне для певного вікового періоду відношення між дитиною і середовищем (природним, предметним і соціальним довкіллям).

Соціалізація дитини - процес залучення індивіда до системи суспільних відносин, формування його соціального досвіду, становлення й розвиток як цілісної особистості. На соціалізацію особистості впливають мікро-, мезо-, і макро-фактори.

Мікрофактори - це сім’я, батьки, родичі, спілкування з однолітками (друзями); дошкільний навчальний заклад, школа.

Сім’я відіграє найважливішу роль у соціалізації особистості дошкільника. Зазначимо, що для розуміння сучасної ситуації родинного виховання важливо усвідомити змінні процеси, пов’язані з новим типом культури міжпоколінних відносин. М.Мід виокремив три типи культури міжпоколінних відносин, які визначають характер навчання, освіти -постфігуративна, кофігуративна та префігуративна. Для першого типу характерним є передавання у незмінному вигляді з боку старшого покоління та прийняття на віру заданих дорослим світом "нормативів" поколінням нащадків. Виходячи з того, що постфігуративна культура намагалась зберегти себе без змін, пріоритетними були репродуктивні методи навчання. Наслідки цього типу культури проявляються і в сучасній освіті - в її змісті, методах та організації.

13

Кофігуративний тип культури передбачає, що діти й дорослі вчаться у своїх сучасників, зокрема своїх однолітків, хоча традиції, норми життя, задані предками, для них також мають велике значення. Цей тип культури в освітньому процесі породжує стосунки співпраці між педагогами та дітьми як рівноправними партнерами.



Префігуративна культура, за словами М.Міда, відображає наш час, "де дорослі вчаться у своїх дітей або разом з ними", адже вони, як і діти, можуть лише спрогнозувати, яким буде майбутній світ, отже, приречені на життєтвор-чість. З огляду на принципово інші умови життєдіяльності, задані цим типом культури, організаційні форми, методи навчання, характер взаємин суб’єктів освітнього процесу також мають оновитися, бо вони не можуть залишатися такими, якими були раніше1.

Перехід до префігуративної культури відзначився оновленням значень ключових педагогічних понять і категорій. Так, поняття освіта, починаючи з епохи Відродження, розумілась як спосіб висвітлення, розкриття, розвитку в глибинах особистості себе самої, власних схованих потенцій; формування людиною образу свого Я через саморозвиток, заохочення, входження у культуру, у світ, у спілкування з іншими. Проте паралельно існувало інше визначення, що акцентувало увагу на заданий зовнішніми умовами процес набуття знань, умінь, навичок. Лише у префігуративній культурі суть освіти не тільки визначається, а й технологічно розробляється як керована ззовні самоосвіта.

Мезофактори - це відповідні етнокультурні умови, у яких виховується і навчається дитина. Кожний етнос має свої специфічні риси, які становлять його менталітет і національний характер. Етнокультура передається дитині насамперед від батьків у сім’ї, які є носіями цієї культури.

1 Мид М. Культура и мир детства: Избр. произведения. - М.: Наука, 1988. -429 с.

14

Крім того, до мезофакторів належить і природне довкілля (клімат, географічне розташування місцевості, вода, їжа тощо).



Макрофактори - це космос, планета, суспільство, держава. Самі ці фактори створюють передумову для виховання толерантності, планетарного мислення, взаємовідносин між людьми планети Земля. Цілісна картина світу - це природа, Космос, предмети, явища, люди у їх взаємозв’язку взаємозалежності співіснування (у просторі, часі, послідовності тощо).

Для того, щоб виховати цілісну особистість у процесі її взаємодії з довкілля, вихователь навчального дошкільного закладу повинен оволодіти відповідними методиками і технологіями залучення дітей до активної пізнавальної діяльності та ініціативної взаємодії з іншими суб’єктами соціуму.

Методика ознайомлення дітей з довкіллям у дошкільному навчальному закладі спрямована на професійну підготовку майбутніх вихователів до роботи з дітьми в довкіллі (природному, предметному, соціальному). Як і в будь-якій фаховій методиці, можна виокремити фундаментальні і прикладні завдання професійної підготовки майбутнього вихователя. До фундаментальних завдань належать:


  • розробка на науково-теоретичних засадах цілісної системи інтегрованих знань про довкілля (природне, предметне, соціальне), дії дитини в довкіллі, безпеку її життєдіяльності;

  • озброєння майбутніх вихователів методикою формування у дітей елементів природничо-наукової картини світу; оволодіння студентами системою загальних та специфічних законів про природу, соціум та поняттями, що пов’язані з ними;

— озброєння майбутніх вихователів знаннями про об’єкти,явища, процеси, з якими діти зустрічаються у довкіллі, тахарактером взаємовідносин у соціальному довкіллі, пов’язаними із впливом на них мікро-, мезо- і макрофакторів;

15


  • дослідження процесів взаємодії дитини із довкіллям через організацію відповідного розвивального середовища;

  • вивчення закономірностей інтелектуального розвитку дитини, процесів її соціалізації та формування цілісної особистості дитини;

  • визначення принципів, форм, засобів, методів і прийомів роботи з дітьми в довкіллі.

Прикладні завдання у фахових методиках визначаються традиційно за такими напрямами: Чого навчати? Як учити? Кого вчити? Відповіддю на ці запитання і є конкретні завдання, які повинен вирішити вихователь у практичній навчально-виховній роботі в дошкільному навчальному закладі.

Серед них пізнавальні, розвивальні і виховні завдання.

Пізнавальні завдання:


  • формування у дітей узагальнених цілісних емпіричних уявлень та системи знань про живу і неживу природу, причинні взаємозв’язки і взаємодії у природі;

  • дати поняття про природне довкілля як цілісний організм, у якому взаємодіють повітря, вода, ґрунт, рослини, тварини, люди, предмети у їх багатоманітності, єдності, русі й мінливості;

  • прищепити практичні вміння діяти у природному і предметному довкіллі;

  • сформувати систему знань про суспільство, свою Батьківщину — Україну, її історичні витоки, духовну спадщину українського народу, його символи, обереги, традиції, звичаї, культуру; взаємозв’язок культур у багатонаціональній державі;

  • сформувати теоретичне підґрунтя для подальшого інтелектуального розвитку дитини в початковій школі.

Розвивальні завдання Розвивати:

— сенсорну сферу дитини, відчуття насолоди від спостережень і результатів праці у природі; стійкий інтерес доприродних явищ і природи;

16


  • екологічне мислення і світорозуміння, позитивно-емоційне природоохоронне ставлення до довкілля;

  • науковий світогляд, прагнення до активного пізнання свого предметного та соціального довкілля, самовизначення у ньому;

  • первинні ціннісні орієнтації у різних галузях суспільного життя, культурній та державній спадщині українського народу, особистої культури в довкіллі;

  • соціальні емоції, почуття та соціально-значущі мотиви поведінки, бажання допомогти іншим, виявити увагу до старших, однолітків;




  • вміння встановлювати контакти і спілкуватися з дорослими та однолітками, дотримуючись норм етикету;

  • усвідомлення свого "Я" (фізичного, психічного, соціального), свого місця серед інших людей.

Виховні завдання Виховувати:

  • дбайливе ставлення до природи, відчуття відповідальності за те, що відбувається навколо неї внаслідок дій людини у природі; культуру пізнання та екологічну культуру;

  • соціально активну творчу особистість, здатну дбайливо ставитися до природи, світу речей, самої себе, інших людей, розуміти значення життя як найвищої цінності;

  • любов до рідної природи, землі, краю, Батьківщини — України, її минулого і сьогодення, повагу до державних символів, українського народу, мови, культури, традицій, батьків, родини;

  • патріотизм, громадянськість, моральну, духовну, фізичну, психічну культуру, культуру почуттів і спілкування.

Виховання у дитини свого власного "Я", свого місця серед інших людей, віри у свої сили та здібності.

Для реалізації означених завдань, потрібно створити педагогічні умови навчально-виховної роботи в довкіллі. А саме:

17

— готовність вихователів до змістової, насиченої, різноманітної діяльності з дітьми в довкіллі (природному, предметному, соціокультурному);



  • програмно-методичне і дидактичне забезпечення навчально-виховного процесу дошкільного закладу;

  • створення розвивального середовища (природного, предметного, соціокультурного, мовленнєвого), як у груповій кімнаті, так і у приміщенні і на подвір’ї дошкільного закладу;

  • залучення дітей до активної роботи з елементами дослідження у різних видах діяльності (ігровій, трудовій, художній, мовленнєвій, пізнавальній тощо).1

Отже, довкілля, за словами академіка С.У.Гончаренка, розкриває перед дитиною книгу життя... "тут у своєму життєвому світі вона самостійно з власних потреб відкриває фундаментальні, "глобальні", закономірності природи, за допомогою яких доходить розуміння довкілля, самостійного, за допомогою відкритих нею загальних зв’язків у природі, впорядковує свій розум".2

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка