Богослов Тертуліан «Філософи стверджують, що вони шукають, а це означає – вони ще не знайшли»



Скачати 51.17 Kb.
Дата конвертації26.04.2016
Розмір51.17 Kb.
Богослов Тертуліан
«Філософи стверджують, що вони шукають, а це означає – вони ще не знайшли».

«З вогню та в полум’я».

«Нема нічого потаємного, щоб не стало явним».
Ці та багато інших популярних афоризмів вживаються з давніх давен у багатьох мовах і культурах і належать, як не дивно, відомому ранньохристиянському богослову Квінту Семптію Флоренсу Тертуліану. Він народився приблизно 155 року у Карфагені серед римської знаті у родині проконсульського центуріона. І хоч оточення його було всуціль язичницьким, Тертуліан сподобився віри Христової, коли йому було близько 35-ти років. За короткий термін, допоки він числив себе християнином (а це тривало близько 10 років), Квінт Семптій Тертуліан спромігся створити 40 богословських трактатів, з яких до нас дійшов 31. Причім, усі його праці були написані латиною, оскільки адресувалися переважно римському читачеві. Відтак Тертуліан у богословському світі вважається батьком латинської патристики, що складається з богословських творів Отців Церкви. Однак сам Тертуліан до Святовітцівського сонму зарахований не був.
Навряд чи знайшовся б тоді бодай один громадянин Риму, котрий би не знав, яка поголоска ходить про безсоромність Олександрії, Антіохії, Корінфу, кому б невідомо було, якими розкошами і перелюбством козирялися міста Іонії та Малої Азії. І серед усієї цього розпутсти Християнство якраз і отримує свій початок, бо ж у цих містах були засновані найвідоміші християнські громади. У Римській імперії розпуста була справою не просто усезагальною, а публічною, яку явно підтримувала і, з дозволу сказати, «освячувала» язичницька релігія. Справжні шанувальники історії знають, з яких непристойностей складалися у римлян обряди Бахуса і Кібели. Повсюдно на вулицях міст і капищах вздовж доріг, в садах і скверах стояли статуї Венери, Адоніса, Ганімеда і різних сміховинних ідолів, які головували у тій чи іншій місцині.

Тепер важко уявити, що соромітністю до обернення в християнство відзначалося багато язичників. Але один раз освятившись та омившись, вони ставали цілковито іншими. Втім, греки і римляни часів пізньої античності мали й гідні риси характеру. Серед них було багато філософів, людей вчених і обізнаних в різних науках чи славних своїми ратними доблестями і благородством витязів. До таких освічених, з бездоганним військовим вишколом, вихованих у традиціях римського воїнства молодих патриціїв належав і Квінт Семптій Флоренс Тертуліан. Проте світ його моралі був переповнений крайностями: з одного боку розбещеність язичницького суспільства, з іншого досягнення ригористичних філософських шкіл, таких наприклад, як школа стоїків, яка основне завдання мудреця вбачала у звільненні від пристрастей, марнот і поваб, щоби власне життя підкорити розумові.

У моральному стані язичницького Рима і Карфагена була одна суттєва відмінність. У Карфагені, як і у всій Північній Африці, завойованій Римом ще не було навальних гонінь проти християн, оскільки християнство наприкінці ІІ століття лише починало там розповсюджуватися. І переїхавши з Карфагена до Рима молодий достойник Тертуліан був вражений тими гоніннями. Тисячі хрестів з розп’ятими мучениками за Христа бовваніли вздовж доріг на шляху Тертуліана до Рима.

Перебуваючи у вічному місті, Тертуліан за звичаєм тогочасних багатих патриціїв провадив спочатку безпутне, необтяжливе життя. Основним його заняттям було вивчення риторики і філософії. Пізніше Тертуліан переключився на право і став адвокатом, вочевидь, адвокатом доволі відомим. Бо ж про адвоката Тертуліана згадується навіть у «Диґестах», себто, правничих збірниках при імператорі Юстиніані у VI столітті. Більше того, у тих же правничих збірниках за традицією наводяться фрагменти промов Тертуліана, які лексично надзвичайно подібні на стиль і манеру парадоксальних і безапеляційних висловлювань майбутнього богослова. За переданням саме адвокатська практика Тертуліана підштовхнула його до прийняття хрещення, оскільки йому доводилося часто захищати в римських судах безправних християн. Під час цих процесів він здобув свій голос, голос натхненного апологета – захисника і обстоювача віри Христової. Тож його цілком можна поставити в один ряд з такими апологетами Церкви, як св. Іриней Ліонський, св. Іполит Римський чи св. Іустин Філософ.


«Ось правило чи символ нашої віри. Ми сповідаємо його всенародно. Ми віруємо, що існує єдиний Бог, Творець світу, що видобув його із порожнечі Словом своїм, рожденим раніше усіх віків…»

«…Ми віруємо, що Слово се є Син Божий, що багато разів являвся патріархам під іменем Бога, надихав пророків, що зійшов навіянням Бога Духа Святого у лоно діви Марії, що воплотився і народжений від неї…»

«…Що Слово се є Господь наш Ісус Христос, що проповідував новий закон і нове обітовування Царства небесного».

Тертуліан, трактат «Спростування єретиків», розділ 13.
Цікаво, що Тертуліан викладає правило віри дуже близько до канонічного і у тих самих виразах, що і св. Іриней, хоч відомо, що вони не були знайомі і ніколи не зустрічалися. Велика заслуга Тертуліана і в тому, що він вперше в історії християнської думки використав вислови, які пізніше міцно увійшли у богослів’я. Так він казав, що Бог Син володіє тією ж сутністю, що і Бог Отець; і що Дух Святий зходить від Отця через Сина. Він вперше використав слово «Трійця» латиною. І нарешті – він вчив, що Отець, Син і Дух Святий владують однією Божественною природою.

Такі ж як і у св. Іринея, Тертуліан мав погляди і на Церкву Христову. Вони формувалися у нього у контексті його полеміки з різними гносеологічними єресями, що точили підмурівок Церкви зсередини. Як і Іриней він посилається на авторитет Нового Завіту, який у недоторканості зберігається лише в апостольській Церкві. А розмірковуючи про походження єресей, Тертуліан у всьому звинувачує античну філософію. З типовою для нього категоричністю, він у всьому бачить лише чорне або біле. Він був першим богословом, який сформулював знамениту, так ніколи і не розв’язану до кінця суперечність: Афіни – Єрусалим, Академія – Церква, філософія – християнство.


«Філософія, що наважилася досліджувати природу Бога і долю Його, послужила зброєю цій людській мудрості. Вона матір усіх єресей…»

«Спростування єретеків», розділ 7.
І далі Тертуліан у своєму трактаті стверджує, що розумом не можна осягнути Господа Бога, що його можна знайти, прагнучи до Нього з любові «прямим, чистим серцем». І такий непохитний серцем Тертуліан, який ні в чому не міг знайти середини, і так само палко захищав нову віру, як колись своїх клієнтів у суді, після 10 років служіння Христу, вже будучи пресвітером, раптом іде до малоазійських сектантів-монтаністів – аскетів і містиків, що з презирством ставляться до своєї плоті, чекають на кінець світу, шукають прямої одержимості духом, щоб говорити різними мовами і зцілювати людей.

Втім, шаленство духовних пошуків призводить його до того, що невдовзі він так само покидає лави монтаністів і створює свою секту – тертуліанців, яка доволі довго користувалася популярністю у Карфагені, щонайменше ще століття після його кончини приблизно у 220 р. залучаючи до Тертуліанового вчення усе нових і нових адептів.


Можливо тому, один з перших біографів Блаженний Ієронім у V столітті скаже про Тертуліана "ardens vir" - "муж несамовитий», бо той внутрішній вогонь римського патриція, що відчув провину перед першими християнами за гоніння, які чинили язичники, палив його усе життя, робив його проповіді і твори агресивними і врешті примусив власні позиції піддати сумнівам і спростувати самого себе, як християнина.
«Вірую, бо ж абсурдно».
Цей популярний у всі віки афоризм, за яким немовби проглядає сам образ несамовитого, повного суперечностей автора – богослова Тертуліана, є спрощеною цитатою з його трактату «Про плоть Христову». Насправді в тексті це звучить так:
«І я, зневажаючи сором, щасливо безсоромний і спасенно дурний. Син Божий розіп’ятий – це не ганьба, хоч і достойне ганьби; і відійшов Син Божий – це цілком віри гідне, бо нісенітне; і похований, воскрес – це несумнівно, бо ж неможливо…»





База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка