Бердянськ 2009 (06)



Сторінка8/28
Дата конвертації11.04.2016
Розмір5.84 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   28

Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження полягають у розробці змісту методики застосування проектної технології навчання історії, яка б підвищила рівень ключових і предметно-історичних компетентностей учнів.
ЛІТЕРАТУРА

1. Баханов К. О. Сучасна шкільна історична освіта: інноваційні аспекти : монографія / К. О. Баханов. – Донецьк : ТОВ Юго-Восток, Лтд, 2005. – 384 с.

2. Жадько В. Педагогічна проектна діяльність як основа відродження історичної пам’яті молоді / В. Жадько // Проектна діяльність у ліцеї: компетентнісний потенціал, теорія і практика : наук.-метод. посібник / За ред. С. Шевцової, І. Єрмакова та ін. – К. : Департамент, 2008. – 520 с.

3. Загуменнов Ю., Шелкович Л., Шварц Г. Особистісно зорієнтовані технології в освіті / Ю. Загуменнов, Л. Шелкович, Г. Шварц // Підручник для Директора. – 2005. – № 9-10. – С. 10-24.

4. Ісаєва Г. Метод проектів – ефективна технологія навчання / Г. Ісаєва // Підручник для Директора. – 2005. – № 9-10. – С. 4-10.

5. Кальней В. А., Матвеева Т. М. Структура и содержание проектной деятельности: Метод проектов в России и за рубежом / В. А. Кальней, Т. М. Матвеева и др. // Стандарты и мониторинг в образовании. – 2004. – № 4. – С. 21-26.

6. Матяш Н. Технологическое образование: методический аспект / Н. Матяш // Народное образование. – 2004. – № 8. – С. 106-112.

7. Нікітіна І. П. Науково-дослідницька діяльність учнів. 5-11 кл. / І. П. Нікітіна, Ю. О. Нікітін, В. В. Шеліхова, О. Л. Кожем’яка. – Х. : Основа, 2006. – 144 с.

8. Освітні технології : навч.-метод. посібник / О. Пєхота, А. Кіктенко, О. Любарська та ін.; за заг. ред. О. Пєхоти. – К. : А.С.К., 2001. – 256 с.

9. Селевко Г. К. Современные образовательные технологии : учеб. пособие для пед. вузов и ИПК / Г. К. Селевко. – М. : Народное образование, 1998. – 255 с.

10. Селевко Г. К. Энциклопедия образовательных технологий / Г. К. Селевко : в 2 т. – М. : НИИ школьных технологий, 2006. – Т.1. – 816 с.

11. Сергеев И. С. Как организовать проектную деятельность учащихся : практ. пос. для работников общеобраз. учреждений. – М. : Аркти, 2004. – 250 с.

12. Тулупова О. В., Орлова Н. В. Психолого-педагогические условия формирования проектной деятельности школьников / О. В. Тулупова, Н. В. Орлова // Психология обучения. – 2007. – № 4. – С. 30-38.

Дата надходження статті: 23.09.2009 року.

Дата прийняття статті до друку: 04.12.2009 року.

УДК 372.894:940

А. О. Федчиняк,

аспірант


(Бердянський державний

педагогічний університет)


ДОСВІД ВИКЛАДАННЯ ІСТОРІЇ ПОВСЯКДЕННОСТІ В СУЧАСНІЙ ШКОЛІ
Постановка проблеми. Становлення незалежної Української держави, її поступальний економічний розвиток, зміцнення засад громадянського суспільства все більше вимагає модернізації змісту освіти, оновлення методів його реалізації. Одним з головних завдань сучасної системи освіти є створення умов для розвитку і самовиявлення кожної особистості, формування покоління, здатного до активної творчої діяльності і розвитку цінностей. Важливе місце у змісті шкільного навчання посідає історична освіта. Історія є галуззю наукового знання, що відображає сутність діяльності людства. Одним із пріоритетів сучасної історичної освіти є спрямованість не лише на розуміння провідних тенденцій історичного розвитку людства, а й на особливості самої людини в певну історичну добу, її ментальності, образу життя, внутрішнього світу, духовних і моральних цінностей – повсякденного життя. Невід'ємною умовою ефективного навчання історії повсякденності є реконструкція образів минулого в уявленнях учнів, які неможливі без уміння складати окремі образи культури і побуту в єдину цілісну картину епохи і цивілізації. Це вимагає нового підходу до вибору і застосування таких форм, методів, прийомів і засобів навчання, які б розкривали творчий потенціал кожного учня, його здібності.

Аналіз досліджень і публікацій. Сучасні підходи до методики навчання історії повсякденності, використання методів, прийомів і засобів, їх класифікація, дидактичні умови застосування широко представлені у працях К. Баханова, Л. Ванюшкіної, Я. Камбалової, М. Короткової, Ю. Малієнко, Н. Подоляк, О. Пометун, Г. Прохорової, А. Юдовської та інших.

Мета і завдання статті – виявити у сучасному досвіді навчання історії раціональні прийоми і засоби навчання історії повсякденності. Серед усього розмаїття методів навчання історії повсякденності, в сучасній методичній літературі частіше зустрічається розповідь – усний монологічний виклад фактичного матеріалу, пов’язаний з типовим побутовим або культурним явищем. З її допомогою методисти (П. Антонов [1], І. Вєтров [3], А. Єрмоленко [6], Ю. Ілюкіна [10], Л. Куликова [8], О. Охредко [13], А. Подобєд [14], Н. Подоляк [15,16], О. Розумієнко [18]) ознайомлюють учнів з умовами буденного життя людини певного історичного періоду (засоби комунікації, види транспорту, санітарний стан міст, вулиць, інтер’єр будинків, продукти харчування та напої, застільний етикет, мода, сімейні стосунки й особливості виховання).

Л. Ванюшкіна, Я. Камбалова, А. Юдовська зазначають, що під час розповіді необхідно використовувати елементи опису, уривки з літературних джерел і наочність, що дозволить сформувати в учнів живі образи часу. Наприклад, під час ознайомлення учнів з побутовим життям римлян, рекомендується використовувати уривки з твору В. Чемериса “Скандал в імператорському сімействі” [7, с. 46]; розглядаючи питання присвячені моді в епоху Раннього нового часу, вчитель може описати деякі елементи жіночого або чоловічого костюму, звертаючись по допомогу до репродукцій картин, портретів, жанрових сцен відповідної тематики [21; 22]. На думку О. Гісема та О. Розумієнка, для кращого розуміння певних аспектів повсякденної історії, зокрема змін, що відбувалися в містах періоду Раннього нового часу, під час розповіді варто запропонувати учням заповнити порівняльну таблицю “Порівняння середньовічного міста та міста Раннього нового часу”, в якій необхідно описати укріплення, вулиці, будинки, оселі різних прошарків населення [4, с. 56; 18, с. 20].

Ю. Ілюкіна, Я. Камбалова, Н. Подоляк рекомендують закріпити матеріал за допомогою бесіди та виконати певні завдання: на порівняння – “Чим схожі римські терми на сучасні лазні? Що ви помітили відмінного?” [7, с. 50]; визначити умови – “Поміркуйте, що мав брати до уваги феодал, зводячи свій замок?” [15, с. 28]; на визначення понять – “одяг”, на опис – “Будова жіночого віяла”, “Жіночий бальний костюм до війни 1812 р.” [10, с. 91]. Але, як зазначає І. Вєтров, Н. Гужва учням можуть ставитися запитання і перед розповіддю, що дають змогу підвести школярів до вивчення нового матеріалу. Наприклад, розглядаючи засоби комунікації та транспорт нового часу, учням пропонується відповісти на такі запитання: Які транспортні засоби використовували в епоху Середньовіччя? Хто найбільше подорожував у той час? Яким був стан середньовічних доріг? [3, с. 48]. Найбільш розповсюдженим методом вивчення повсякденної історії є опис, який передбачає виклад істотних рис, деталей, ознак, станів історичних явищ або об'єктів.

Л. Ванюшкіна, А. Юдовська пропонують використовувати картинний опис, під час якого описуються проблеми, з якими людина стикається у повсякденному житті (голод, хвороби, війна) [21; 22]. Г. Прохорова звертає увагу на використання порівняльного опису, під час якого може порівнюватися внутрішній і зовнішній вигляд сільського та міського будинків, бажано з використанням спеціально дібраних ілюстрацій [17, с. 31]. Я. Камбалова зазначає необхідність використання художнього опису, під час якого учні заслуховують переважно уривки текстів з художньої літератури та джерел: “...На порожньому місці колишнього лугу, де раніше пасли худобу, Тарквіній наказав збудувати місце зборів громадян – Форум. Пізніше він збудував там свій палац, де поруч торгівці будували свої палатки і склади... [7, с. 45]”.

Розповідь та опис використовують здебільшого на етапі повідомлення нових знань і меншою мірою у процесі їх закріплення. Перевага означених методів полягає в тому, що учням за порівняно короткий час повідомляється значний обсяг інформації. Однак, їх недолік у тому, що вони не дають можливість учням проявити активність, крім того, зі слів вчителя формуються нестійкі уявлення про об’єкти, що є предметом вивчення, тому інші методисти (П. Антонов [1], К. Баханов [2], І. Вєтров [3], Я. Камбалова [7], А. Подобєд [14]) пропонують під час навчання історії повсякденності використовувати бесіду, що передбачає запитання-відповідь. Л. Ванюшкіна, Н. Гужва, Я. Камблова, Н. Подоляк, А. Юдовська використовують репродуктивну бесіду, за якою учень відтворює відомі знання і способи діяльності: “Хто з римських царів вперше зайнявся благоустроєм Риму? [19, с. 65]”, “Назвіть трійцю злиднів, що загрожували існуванню середньовічної людини [15, с. 28]”, “Які нові продукти харчування з’являються на початку Нового часу?, Чому люди вживали більше рослинної їжі й риби, ніж м'яса?, Які нові деталі інтер’єру з’вилися в будинках на початку Нового часу? [3, с. 48]”. І. Вєтров, А. Подобєд зосереджують увагу на репродуктивно-аналітичній бесіді, яка ставить за мету з’ясувати: “Чи змінилося у ставленні людини Нового часу до природи порівняно із середньовічною добою?”, “Якою була структура суспільства в період раннього Нового часу?”, “Яким було становище жінки в період раннього Нового часу?” [3, с. 47], “Про що свідчить подібність елементів українського традиційного вбрання на всій території України? [14, с. 109]”.

Н. Подоляк, А. Подобєд звертають увагу на проведення аналітичної бесіди, під час якої здійснюється осмислення матеріалу, що вивчається, поглиблюються і збагачуються знання учнів: “Чи відрізняється середньовічне ставлення до моди від сучасного?”, “У чому полягали відмінності в убранні жителів міста та села?”, “Чим одяг і взуття заможних верств суспільства відрізнялися від одягу та взуття незаможних людей?” [15, с. 47; 14, с. 109]. Ю. Малієнко зазначає, що проведення динамічної бесіди допоможе учням побачити динаміку змін в історії повсякденності: “Як впливало навколишнє середовище на спосіб життя середньовічної людини?”, “Як матеріальне і соціальне становище впливало на спосіб життя людини?” [9, с. 45]. Найпоширенішим видом діяльності учнів на уроці, зокрема під час навчанні повсякденної історії, є робота з підручником, яка дає можливість глибоко осмислити навчальний матеріал, закріпити його та виявити самостійність у навчанні.

І. Вєтров, Я. Камбалова, Ю. Малієнко, А. Юдовська, Л. Ванюшкіна пропонують учням відповісти на запитання авторів підручників в кінці параграфу або після ліхтарика: Які будинки будувалися в містах у новий час? Яким був стан гігієни і як це позначилося на здоров'ї тогочасних людей? Які зміни відбулися у правилах поведінки за столом у Новий час? Якими були звичаї, традиції побут українців у першій половині ХІХ століття? Яких модерних рис набули життя та побут мешканців міста і села? Опишіть основні елементи національного одягу українців? Якою була національна кухня? Схарактеризуйте громадянський і сімейний побут першої половини ХІХ століття? тощо. Іншим прийомом роботи з підручником, який пропонують І. Вєтров, Я. Камбалова, є заповнення узагальнювальної таблиці “Одяг. Прикраси. Косметика. Мода”, в якій необхідно визначити характерні риси одягу, косметики, зачісок чоловіків і жінок, та таблиці "Побут римських громадян", в якій необхідно схарактеризувати житло, одяг та їжу громадян залежно від майнового стану [15, с. 47; 14, с. 109].

Наступний прийом, який використовує у своїй практиці Л. Куликова – це перемальовування ілюстрацій підручника у зошит. Учням можна запропонувати таке завдання: перемалювати або підготувати аплікації різних видів грецького одягу (знатна гречанка, ремісник, поважний громадянин, селянин, городянка) [8, с. 56]. О. Святокум пропонує інший прийом – підготовка повідомлень за планом вчителя. Наприклад, повідомлення за темою “Їжа та напої в епоху Середньовіччя”, учні готують за таким планом: раціон середньовічної людини; напої у середні віки; особливості середньовічного харчування [19, с. 68].

І. Вєтров, Я. Камбалова зауважують, що після опрацювання тексту підручника учням можна запропонувати для виконання такі творчі завдання: написати типовий розпорядок дня мешканця певного населеного пункту, регіону, країни; коротку розповідь про прийом у будинку дворянина чи багатого буржуа (бажано описати житло, хатнє начиння, меню обіду, одяг гостей, запропоновані їм розваги) [3, с. 52]; твір-фантазію на тему: “Один день у стародавньому Римі” [18, с. 24-25]. З метою оптимізації засвоєння знань у навчальному процесі, зокрема під час навчання історії повсякденності, частіше використовується наочність, яка допомагає учням створити цілісний образ досліджуваної епохи.

У своїй практиці Н. Подоляк застосовує метод ілюстрування. Наприклад, під час розгляду таких питань, як: “Стіл простолюду”, “Нові напої”, “Правила пишного застілля у Новий час”, автор пропонує використовувати зображення пекаря, селянського весілля, кухаря на кухні, турецької кав’ярні, сільнички тощо [16, с. 44-45]. На думку К. Баханова, учні можуть не лише переглядати малюнки, а й відповідати на запитання до них. До зображення “Бенкет військового вождя на початку середніх віків”, школярам можна поставити запитання: Які нові продукти харчування з'явилися на столі людей Середньовіччя? [12, с. 43]. Г. Прохорова зауважує на тому, що учням можна запропонувати виконати завдання на порівняння і зіставлення: за допомогою зображень будівель XVI, XVIІ, XVIІІ століть з'ясувати, як вплинули соціальні, економічні, ідеологічні умови життя людини на їх архітектуру [17, с. 32].

А. Подобєд звертає увагу на роботу учнів зі створення серії сюжетних малюнків. Наприклад, за допомогою засобів образотворчого мистецтва учням пропонується створити серію сюжетних малюнків, які б відображали ментальні риси українського народу [14, с. 20]. Л. Куликова зауважує на практичній діяльності учнів з малюнками. Наприклад, учням необхідно самостійно намалювати кілька видів грецького посуду, пояснити, для чого він призначався та відповісти на запитання: Які з грецьких чаш, амфор вам подобаються найбільше? [8, с. 56]. Методисти І. Вєтров, Я. Камбалова, Г. Прохорова, О. Охредько, А. Шибанов приділяють увагу роботі з умовно-графічною наочністю, зокрема це розв’язання кросвордів з ключовим слово та без нього. Наприклад, прослухавши розповідь на тему: “Повсякденне життя людини у ранній Новий час”, учні заповнюють кросворд, в якому можуть бути наступні запитання: “Будівельний матеріал, яким зазвичай покривали дахи в епоху Нового часу” (черепиця), “Екзотичний напій, якому в епоху Нового часу приписували лікувальні властивості” (шоколад) [3, с. 52].

К. Баханов, Ю. Малієнко, О. Мокрогуз Н. Подоляк, Г. Прохорова, А. Хомякова та інші зазначають, що безпосередня робота з історичними документами дає можливість наблизитися до об’єктивної картини епохи. Основними видами самостійної роботи учнів з документом, які пропонують Н. Подоляк, Ю. Малієнко під час ознайомлення учнів з повсякденним життям певної епохи є документація (ілюстрація) – тобто використовується документ як засіб підкріплення основних положень підручника, розповіді вчителя. Наприклад, “Хроніки Жана Фруассара про облогу замку”, “Чернець Рішар про стан шляхів сполучення” [15, с. 24-25]; “Лист про дім німецького банкіра Раймунда Фуггера”, “Розповідь італійського мандрівника про домашній побут мешканців міста Цюріха” [16, с. 47-48]; “Винаходи, якими користувалися в побуті люди середньовіччя: годинник, дзеркало, папір, ножиці, окуляри” [9, с. 46-47].

Г.Прохорова, пропонує використовувати інший метод для роботи учнів з документами це – доповнення. Школярам необхідно виявити в документі нові факти, осіб, зв’язків, які доповнюють вже отримані учнями знання. За цим методом школярі можуть виконати таке завдання: знайдіть у документі частину фрагменту, який висвітлював б питання про побут і звичаї людей певної епохи та порівняйте цей фрагмент із текстом підручника [17, с. 31]. О. Розумієнко, звертає увагу на доцільність застосування на уроці такого методу роботи з документом, як дослідження – тобто використовується, аналіз документа, як основного джерела інформації, визначеного вчителем. Учням пропонується по п’ять екземплярів сучасного тексту, присвяченого проблемі санітарного стану у містах Європи періоду Раннього Нового часу. Після ознайомлення з роздатковим матеріалом, учням необхідно виконати такі завдання: Схарактеризуйте типове місто Європи періоду Раннього Нового часу. Ілюструйте свою розповідь прикладами із тексту. Чому громадські лазні вважалися небезпечними? [18, с. 21-23]. Є. Свєтова пропонує не лише досліджувати та знаходити в документах додаткову інформацію, а й порівнювати писемні джерела з ілюстративним матеріалом. Наприклад, учням пропонується порівняти опис виїзду у світ бояринь і цариць із зображенням на малюнках з альбому Мейерберга; опис відвідувань знатних жінок церкви порівняти із зображенням на репродукції картини А. Рябушкіна  Російські жінки XVІІ століття у церкві” [10, с. 88]. Окремим видом роботи учнів із джерелами інформації є опрацювання мемуарів, листів та особистих щоденників. На думку Г. Прохорової, використання подібних джерел дозволить подолати однозначність мислення учнів. Зіштовхуючись з невідповідними позиціями, школярі будуть уникати прямолінійних суджень [17, с. 34].

А. Хомякова розробила методичні рекомендації, які необхідно враховувати під час роботи з особистим щоденником. За цими рекомендаціями опрацювання джерела відбувається у два етапи: на першому етапі – вчитель пояснює специфіку цього джерела, його суб'єктивність; на другому етапі відбувається безпосередня робота з фрагментами щоденника. Завдання учнів – проаналізувати текст щоденника і спробувати виявити значущі для автора речі [10, с. 109].

Про необхідність залучення учнів до активної розумової діяльності під час навчання історії повсякденності зазначають І. Сіліна, Ю. Ілюхіна, А. Юдовська, Л. Ванюшкіна, яке може здійснюватися за допомогою пізнавальних і проблемних завдань: “Поміркуйте, які зміни відбулися в повсякденному житті європейців у XVІ-XVІІІ століттях порівняно з повсякденним життям людини в XІV-XV століття. Чим ці зміни були викликані?”, “Чим ви можете пояснити те, що в XІХ столітті урбанізація стала однією зі сторін процесу модернізації повсякденного життя? Які результати людської діяльності в XІХ столітті, на ваш погляд, вплинули на повсякденне життя людини не тільки того часу, але і сучасної епохи? [21; 22]”. Для застосування знань учнів у нестандартних умовах, що вимагають більш творчого підходу, методисти К. Баханов, Н. Морозова, А. Подобєд, Г. Прохорова, О. Розумієнко пропонують наступні завдання: скласти меню для домашніх трапез у бідній міській, у заможній та аристократичній родинах [18, с. 22]; написати звернення до Прекрасної дами від імені лицаря [2, с. 52]; створити експозицію музейного залу з теми: “Побут і звичаї епохи Нового часу” та підготувати розповідь про окремий експонат цієї експозиції [17, с. 31]; розробити сторінку сайту в Інтернеті, присвячену повсякденному життю українців у першій половині ХІХ століття [14, с. 109]; виготовити (намалювати) макети іграшок, провести показ мод жіночого одягу ХІХ століття [12, с. 132].

Про доцільність застосування на уроці гри як нетрадиційного методу навчання, зазначають К. Баханов, І. Вєтров, Н. Морозова. Прикладом може бути гра “Місто”: учні отримують по дві картки різних кольорів (червоного і зеленого), учитель називає різні ознаки міста, а учні мають підняти зелену картку, якщо назва ознаки була притаманна містам на початку Нового часу, або червону, якщо твердження є хибним [3, с. 49]. У грі “Реставратор” завданням учнів є відновлення пошкодженого тексту: “Увечері, після довгої праці, родина зібралася удома біля...............погрітися. Через.........ледь видно було світло. Молода селянка подавала на стіл.............. Вони були зроблені із звичайних продуктів.................... [2, с. 56]”. Також може бути проведена рольова гра “На прийомі князя...”, “Перший бал Наташі Ростової та традиційні ігри для дітей ХІХ століття” [12, с. 132].

Частіше протягом уроку, який присвячений розгляду повсякденної історії, І. Амосова, І. Вєтров, Н. Гужва, А. Єрмоленко, Ю. Малієнко, О. Мокрогуз, А. Подобєд, Г. Прохорова, Є. Светова, А. Шибанов практикують різні види навчальної роботи: індивідуальну і групову. Індивідуальна робота здійснюється учнями безпосередньо на уроці або вдома за завданнями педагога, під його керівництвом, однак без його безпосередньої участі. І. Вєтров, А. Подобєд, Г. Прохорова пропонують учням для самостійної роботи такі види завдань: підготовка розповідей від імені свідка подій у формі листа або щоденника [17, с. 32]; виступів, доповідей, за темами: “Організація дозвілля у новий час” [3, с. 51], “Зміни в побуті, стилі та традиціях міста і села на Західній Україні в першій половині ХІХ століття” [14, с. 44]. Але найчастіше практикується робота в парах або групах, оскільки вона поєднується з різними методами навчання, і може застосовуватися на різних етапах уроку. Наприклад, Ю. Малієнко пропонує провести роботу в групах за методом “Спільний проект” з теми “Населення, природа і матеріальний світ європейського Середньовіччя”. Завдання, які отримують групи, різні за змістом та висвітлюють проблему з різних боків. По завершенні кожна група звітує і записує на дошці певні положення. Наприкінці уроку заслуховуються повідомлення від кожної групи, які розширюються учнями всього класу. У результаті, з відповідей представників групи складається спільний проект, який рецензується та доповнюється групою експертів [9, с. 45-46].

Якщо групова робота спрямована на опрацювання підручника (додаткової літератури), то О. Святокум пропонує учням виконати такі завдання: підготувати повідомлення на тему: “Середньовічне житло” за планом: Селянська хата у середні віки, опалення приміщення, обстановка оселі [19, с. 65]; а І. Вєтров – зробити короткий огляд новинок моди XVI століття або репортаж для модного журналу [3, с. 51]. І. Амосова звертає увагу на роботу в групах, яка спрямована на опрацювання історичних джерел і пропонує учням такі завдання: школярі отримують текст в розрізаному вигляді (по одному реченню на кожній стрічці паперу), кожна група “збирає” текст “Вигляд міста” за змістом та відповідає на питання: Як виглядали вулиці середньовічного міста? Як ви гадаєте, чому вулиці були вузькими, а будинки багатоповерховими. Через 10-15 хвилин кожна група делегує одного учня, який звітує, а інші групи роблять записи у зошитах [10, с. 99]. І. Сіліна пропонує групі учнів після опрацювання документів, в яких міститься інформація про основні винаходи і відкриття ХІХ століття, занести інформацію до таблиці “Зміни в матеріальному світі у ХІХ століття” (висвітлити нові технології і техніку в промисловості, засоби зв’язку, охарактеризувати види транспорту, техніку в побуті та військову техніку, спорт), якою потім будуть користуватися під час свого виступу [10, с. 62]. Ю. Ілюкіна організовує роботу в групі таким чином: кожній групі роздається частина документів, мемуарів, ілюстративного матеріалу, наприклад, про домашній побут руських цариць у XVI-XVII століттях, який школярі повинні вивчити, а потім сформулювати відповіді на поставленні запитання: Чи можна придворних бояринь Росії порівняти з придворними дамами Західної Європи? Завдання буде виконане більш творчо, якщо учні продемонструють сценки з характерними елементами життя жінки, виступлять у ролі журналістів, що готують репортаж, або візьмуть на себе роль героїні минулого [10, с. 90].

Під час роботи у творчих групах І. Вєтров пропонує учням провести тематичні віртуальні екскурсії музейними залами і вулицями міст, використовуючи при цьому можливості мережі Інтернет, електронні носії та додаткову літературу [3]. Для реалізації методів, прийомів і засобів у процесі навчання історії повсякденності, методисти використовують такі форми організації навчання: стандартні – урок (К. Баханов, І. Вєтров, Л. Горбунко, Я. Камбалова, Н. Подоляк), семінарське заняття (А. Подобєд), лабораторне заняття (А. Єрмоленко, О. Мокрогуз) та нестандартні – урок-творчий звіт (Л. Харченко), уявна екскурсія (Г. Прохорова) та надають методичні рекомендації щодо їх проведення. Інші методисти (Г. Прохорова, І. Амосова) наголошують на тому, що вивчення історії повсякденності повинно відбуватися не тільки на уроках, але і в позаурочний час. Насамперед, це відвідування музеїв, екскурсій містами країни, що дає можливість побачити не лише пам’ятки побутової культури, але на живих прикладах познайомитися з повсякденним життям людей певних епох [17, с. 34; 10, с. 99].

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   28


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка