Бердянськ 2008 (06)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

№ 4

УДК 37.01(06)

ББК 74я5

З 41	Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №4. – Бердянськ: БДПУ, 2008. – 304 с.

Друкується за рішенням вченої ради Бердянського державного педагогічного університету. Протокол №3 від 04.12.2008 р.
РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:

Крижко Василь Васильович – к.пед.н., проф., член-кор. АПСН, ректор Бердянського державного педагогічного університету;

(Бюлетень ВАКу. – 1999. – №5. – С. 30).

педагогічний університет

кандидат педагогічних наук, доцент,

(Запорізький національний університет)
РОЗВИТОК КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ
Відповідно до вимог Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти одним із важливих завдань суспільствознавчої освіти є розвиток критичного мислення школярів. У зв’язку із цим постає кілька важливих запитань: 1) що таке критичне мислення? 2) як закласти розвиток критичного мислення школярів у навчальні програми та плани? 3) як забезпечити діагностику навичок критичного мислення? Саме на ці питання спробуємо відповісти на сторінках цього видання.

Критичне мислення є винаходом американської когнітивної психології. Саме американські дослідники пізнавальних процесів досягли значних успіхів і мають визнаний у світі пріоритет у цій галузі, зокрема, Дж.Андерсон [1], Р.Стернберг [12], Д. Халперн [11], Дж.Брунер [2], С.Міллер [5], Д.Надлер [6], Р.Солсо [7] та ін. Проте, на жаль, цей факт не означає, що всі фундаментальні дослідження американських психологів утілені в освітню систему Америки або інших країн. Проте, у США давно здійснюються широкомасштабні проекти по навчанню критичного мислення і накопичений чималий досвід у цьому. Останнім часом з’явилися публікації щодо навчання критичного мислення й українською мовою: перекладені видання з англійської та виклад досвіду впровадження технології “Читання та письмо для розвитку критичного мислення”. Зокрема, збірки “Методична система “Розвиток критичного мислення у навчанні різних предметів” [8], “Технології розвитку критичного мислення учнів” [10], “Критичне мислення: як цього навчати” [3], статті Н.Зоркіної [4], П.Сухарєва [9] та ін. Слід відзначити, що проблема розвитку навичок критичного мислення розробляється на рівні окремих методичних прийомів, деяких підходів та засобів. Наше завдання полягає у тому, щоб з’ясувати зміст поняття “критичне мислення” та обґрунтувати психолого-педагогічні та науково-методичні засади забезпечення розвитку критичного мислення школярів на рівні навчальних програм та планів, а також під час діагностики цієї компетентності.

Під критичним мисленням розуміють не огульно негативне ставлення до будь-чого (як це зазвичай мається на увазі у побутовій мові), а наукову оцінку позитивних та негативних рис явищ дійсності. Отже, критичне мислення – це здатність використовувати певні прийоми обробки інформації, що дозволяють отримати бажаний результат. До основних рис критичного мислення слід віднести такі уміння: 1) робити логічні умовиводи; 2) приймати обґрунтовані рішення; 3) давати оцінку позитивних та негативних рис як отриманої інформації, так і самого розумового процесу; 4) спрямувати зусилля на результат.

Критичне мислення передбачає використання когнітивних технік і стратегій, які збільшують імовірність отримання бажаного результату, мається на увазі мислення, що характеризується контрольованістю, обґрунтованістю та цілеспрямованістю, тобто такий тип мислення використовують для розв’язання задач, формулювання висновків, імовірнісної оцінки та прийняття рішень. Важко уявити сферу життя, яка б не потребувала від людини здатності ясно мислити. Проте, слід зазначити, що наша система освіти рідко надає можливість навчитися учням мислити більш продуктивно. Особливо це стосується гуманітарної освіти. Наші навчальні заклади традиційно вимагають, щоб учні виучували, запам’ятовували, відтворювали інформацію.

Отже, критичне мислення – це наукове мислення, суть якого полягає у прийнятті ретельно обміркованих та зважених рішень стосовно довіри до будь-якого твердження: чи мусимо ми його сприйняти, чи відкинути або відкласти, а також ступінь упевненості, з яким ми це робимо.

Підкреслимо, що критичне мислення означає не негативність суджень або критику, а зважений розгляд різноманітних підходів до проблеми, щоб приймати обґрунтовані судження та рішення щодо неї. Критично мисляча людина нічого не сприймає на віру. Отже, вона має здібність і устремління оцінювати різні твердження та робити об’єктивні судження на основі добре обґрунтованих доказів. Мета критичного мислення полягає у встановленні об’єктивної істини.

Уміння критично мислити особливо важливе зараз, коли постійно в засобах масової інформації відбувається масована і витончена обробка суспільної свідомості, розгортаються підготовлені професіоналами широкомасштабні рекламні кампанії, в яких нас намагаються переконати не лише придбати “цей сир”, але й обрати саме “цього кандидата” на посаду депутата, мера, Президента і т.п. Заплативши сьогодні за несмачний сир, ми вільні завтра його не купувати. Але, обравши на посаду мера людину, від якої у значній мірі залежатиме наше життя в найближчі роки, ми не зможемо його завтра переобрати, та й, чесно кажучи, практично не в змозі контролювати його діяльність. Тому такий вибір має бути особливо ретельним і обґрунтованим.

Падіння моралі в суспільстві, що спостерігається останнім часом, призводить до стрімкого зростання дезінформації з метою використати інших людей у своїх егоїстичних цілях. Часто нам намагаються “підсунути” витончено упаковану неправду, що виглядає доволі правдоподібно. Отже, нині особливої актуальності набуває необхідність відрізнити істину від підробки, проблема набуття навичок критичного мислення.

Критичне мислення – це здатність ставити нові запитання, випрацьовувати різноманітні аргументи, приймати незалежні та продумані рішення.