Апробовано в навчально-виховному просторі школи щодо розвитку творчої особистості. Опис досвіду роботи учителя математики, вищої кваліфікаційної категорії, «Старшого вчителя»



Скачати 215.3 Kb.
Дата конвертації11.04.2016
Розмір215.3 Kb.

«Формування творчої особистості через використання сучасних технологій навчання і прикладних задач»




Апробовано в навчально-виховному просторі школи щодо розвитку творчої особистості.

Опис досвіду роботи учителя математики, вищої кваліфікаційної категорії, «Старшого вчителя» Тернопільської спеціалізованої школи І – ІІІ ст. №7 з поглибленим вивченням іноземних мов Ільчук Людмили Михайлівни, 2014 – 2015 н. р.школаtimagehandler



Адреса досвіду: 4600 Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Юності 11, ТСШ №7


Автор досвіду: Ільчук Людмила Михайлівна, математики ТСШ №7

Тема досвіду: «Формування творчої особистості через використання сучасних технологій навчання і прикладних задач»




Паспорт досвіду


Актуальність і перспективність досвіду

У сучасному житті, яке характеризується стрімкими змінами у різних його сферах – політичній, економічній, науковій і культурній,  особливого значення набувають уміння людини самостійно та нестандартно мислити, прогнозувати результати, виявляти творчий підхід у будь-якій діяльності.

Підвищення інтелектуального потенціалу нації і розвиток творчої особистості є однією з найактуальніших цілей освіти. З цією метою мають бути створені максимально сприятливі умови для прояву та розвитку здібностей і таланту дитини, для самовизначення і самореалізації.

Навчання стане творчим процесом, якщо воно буде сплановане на творчу діяльність самих учнів. Навчання  не повинно зводититися лише до засвоєння готових правил і визначень, а повинно бути справжнім процесом «здобуття знань».

Сучасна школа повинна допомогти учням відчувати себе впевненими ринку праці, вміти адаптуватися до соціальних змін і криз у суспільстві, бути психологічно стійкими, розвивати здатність до самоорганізації. Це вимагає пошуку нових форм організації навчально-виховного процесу, які дозволили б:


  • виконати завдання Національної доктрини розвитку освіти;

  • забезпечити високий рівень знань випускників, уміння самостійно набувати і застосовувати їх на практиці;

  • розвивати кожного учня як творчу особистість, здатну до практичної роботи;

  • залучати кожного учня до активної пізнавальної діяльності;

  • формувати навички дослідницької діяльності, розвивати критичне мислення;

  • формувати в учнів цілісну картину світу;

  • спілкуватися з однолітками не тільки своєї школи, міста, але й інших міст і навіть країн;

  • грамотно працювати з інформацією та інше.

На зміну традиційній системі навчання приходить особистісно орієнтоване, традиційні методи замінюються інноваційними. Вони передбачають зміщення акцентів у навчальній діяльності, її спрямування на інтелектуальний розвиток учнів за рахунок зменшення частки репродуктивної діяльності.

Мета досвіду

Забезпечення оптимальних умов для розвитку творчих здібностей дитини на уроках математики;

Створення атмосфери співробітництва, взаємодії вчителя та учня;

Розвиток соціальної та громадянської компетентності дитини.



Завдання досвіду

Державний стандарт базової та повної середньої освіти основними цілями освітньої галузі «Математика» визначає:



  • опанування учнями системи математичних знань, умінь та навичок, необхідних у повсякденному житті та майбутній професійній діяльності, достатніх для успішного оволодіння на сучасному рівні предметів природничо-наукового та гуманітарного циклів, забезпечення неперервної освіти протягом життя;

  • формування в учнів наукового світогляду, уявлень про ідеї та методи математики, про її роль у пізнанні дійсності;

  • інтелектуальний розвиток учнів.

Реалізувати поставлені завдання можна за умови посилення практичної, прикладної та політехнічної спрямованості шкільного курсу математики.

Теоретична база досвіду

Творчі здібності розглядаються науковцями як індивідуальний, мотиваційний і соціальний потенціал, що дає можливість отримати високі результати в будь-якій сфері діяльності. Дитина психологічно краще готується до сприймання невідомого, нового для неї, і це зумовлює не тільки кращі результати в навчанні, а й сприяє формуванню її особистості, таких моральних якостей, як цілеспрямованість, наполегливість, принциповість.

Різні аспекти проблеми розвитку творчих здібностей школярів знайшли своє відображення в працях: психологів Л.С.Виготського, Н. В. Кузьміна, Я.О.Пономарьова, Г. С. Костюка; педагогів В.О.Сухомлинського, Ш.О. Амонашвілі, М.О.Данилова, М. М. Скаткіна; методистів-географів М. П. Ковалевської, М.О.Максимова, І. І. Барінової, А. Й. Сиротенка. Найбільш вдалим, на думку О.Я.Усатюк, розкрито зміст поняття «творчі здібності» у праці І. Лернера «Проблемне навчання», де вони охарактеризовані найбільш істотними здібностями школяра: пильність у пошуках проблем; спосіб кодування інформації нервовою системою; здатність до згортання; здатність до об’єднання й переносу; бічне мислення; цілісність сприйняття; готовність пам’яті; зближення понять; гнучкість мислення; здатність до оцінних дій; легкість генерування ідей; швидкість мови; здатність до напрацювань.

Думки про технологізацію освіти висловлював ще Я. А. Коменський 400 років тому. Він виділив таке: вміння правильно визначати мету, обирати засоби досягнення її та формувати правила користування цими засобами. Елементи технологічного підходу можна знайти і в працях більшості видатних іноземних педагогів, таких як А. Дистервег, Й. Г. Песталоцці, Л. М.Толстой, А. С. Макаренко, В. О. Сухомлинський та інших.

Сучасна педагогічна технологія охоплює коло теоретичних та практичних питань керування, організації навчального процесу, методів та засобів навчання. Своїм походженням вона зобов’язана реалізації педотехнічних ідей, які висловлювали на рубежі ХХ ст. засновники прагматичної психології та педагогіки (І.Джеймс, С.Холл, Р.Торндайк), представники «індустріальної педагогіки» (Тейлор, Ф. Гільберт). Науково – технічна революція, яка торкнулася всіх галузей науки, техніки, суспільного життя, освіти, наповнює педагогіку новим змістом.
Провідна ідея досвіду

полягає у створенні комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність, формується як творча особистість.



Опис досвіду

Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, учень сучасної школи повинен володіти певними якостями:



  • гнучко адаптуватися у мінливих життєвих ситуаціях;

  • самостійно та критично мислити;

  • уміти бачити та формувати проблему (в особистому та професійному плані), знаходити шляхи раціонального її вирішення;

  • усвідомлювати, де і яким чином здобуті знання можуть бути використані в оточуючій його дійсності;

  • бути здатним генерувати нові ідеї, творчо мислити;

  • грамотно працювати з інформацією (вміти збирати потрібні факти, аналізувати їх, висувати гіпотези вирішення проблем, робити необхідні узагальнення, зіставлення з аналогічними або альтернативними варіантами розв’язання, встановлювати статистичні закономірності, робити аргументовані висновки, використовувати їх для вирішення нових проблем);

  • бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах, уміти працювати в колективі, у різних галузях, різних ситуаціях, легко запобігати та вміти виходити з будь-яких конфліктних ситуацій;

  • вміти самостійно працювати над розвитком особистої моральності, інтелекту, культурного рівня.

Такими якостями учень може оволодіти тільки завдяки вчителеві, який найчастіше виступає в ролі організатора всіх видів діяльності учня як компетентний консультант і помічник. Його професійні вміння повинні бути спрямовані не просто на контроль знань та умінь школярів, а на діагностику їх діяльності та розвитку.

Це досягається за допомогою освітніх технологій.

Слово «технологія» грецького походження й означає «знання про майстерність». Поняття «педагогічна технологія» останнім часом дедалі більше поширюється в науці та освіті. Його варіанти – «педагогічна технологія», «технологія навчання», «освітні технології» - широко використовуються в психолого – педагогічній літературі і мають понад 300 формулювань, залежно від того, як автори уявляють структуру і компоненти освітнього процесу.

Поняття «технологія» у педагогіці може вживатися в чотирьох значеннєвих аспектах:




  1. Особистісно орієнтовані технології

Дитина для педагога – початкова точка відліку в різних життєвих ситуаціях

Особистісно орієнтоване навчанняце таке навчання, центром якого є особистість дитини, її самобутність, самоцінність.

Ідею особистісно орієнтованого навчання намагаюся втілити за допомогою таких засобів:



  1. Створення атмосфери зацікавленості кожного учня в роботі класу;

  2. Стимулювання учнів до висловлювання, використання різних способів виконання завдань, без будь якого остраху помилитися чи дати невірну;

  3. Використання під час уроку дидактичного матеріалу, який дає змогу учневі вибирати найбільш значущі для нього вид та форму навчального змісту (диференційований підхід на уроках під час розв’язування вправ і задач);

  4. Оцінювання діяльності учня не тільки за кінцевим результатом (правильно – неправильно), а й за процесом його досягнення;

  5. Заохочення прагнень учня знаходити свій спосіб роботи (вирішення завдання), аналізувати способи роботи інших учнів під час уроку, вибирати й засвоювати більш раціональні (Пропоную учням розв’язати одну і ту ж задачу різними способами, а потім вибрати з обґрунтуванням найраціональніший спосіб);

  6. Створення педагогічної ситуації спілкування на уроці, що дають змогу кожному учневі виявити ініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи, створення умов для природного самовиявлення учня.

Принципи особистісно орієнтованого підходу до навчання та виховання:

  • принцип неповтореності кожної дитини;

  • принцип визнання відсутності нездібних дітей;

  • принцип індивідуалізації навчально – виховного процесу;

  • принцип врахування індивідуальних особливостей учнів;

  • принцип визнання кожного учня особистістю;

  • принцип отримання позитивних почуттів від навчання;

  • принцип навчання через подолання труднощів;

  • принцип дослідницького підходу до предмета вивчення;

  • принцип обов’язковості самостійної розумової праці учнів у процесі навчання;

  • принцип людяності, чуйності, тактовності по відношенню до учнів;

  • принцип розуміння оцінити знань учнів як інструмента виховання;

  • принцип взаємозалежності колективу і особистості у навчанні;

  • принцип залежності розвитку особистості учня від особистості вчителя;

  • принцип розгляду навчально – виховного процесу як складної системи.

Для підвищення ефективності засвоєння навчального матеріалу кожним учнем використовую диференційований підхід.


  1. Прикладна спрямованість шкільного курсу математики

Державний стандарт базової та повної середньої освіти основними цілями освітньої галузі «Математика» визначає:

  • опанування учнями системи математичних знань, умінь та навичок, необхідних у повсякденному житті та майбутній професійній діяльності, достатніх для успішного оволодіння на сучасному рівні предметів природничо-наукового та гуманітарного циклів, забезпечення неперервної освіти протягом життя;

  • формування в учнів наукового світогляду, уявлень про ідеї та методи математики, про її роль у пізнанні дійсності;

  • інтелектуальний розвиток учнів.

Реалізувати поставлені завдання можна за умови посилення практичної, прикладної та політехнічної спрямованості шкільного курсу математики.
Прикладна задача повинна відповідати таким вимогам:

Кожна прикладна задача виконує різні функції, що за певних умов виступають явно або приховано.

Деякі задачі ілюструють запозичений у природи принцип оптимізації трудової діяльності (діставати найбільший ефект з найменшими затратами), інші – розвивають здібності учнів до технічної творчості (геометричні задачі на побудову тощо). Розв’язування прикладних задач сприяє ознайомленню учнів з роботою підприємств і галузей народного господарства, що є умовою орієнтації інтересу учнів до певних професій. Використання прикладних задач дозволяє мені вдало створювати проблемні ситуації на уроці ( наприклад, чому вигідніше будувати одноповерхові будинки з квадратною основою, ніж з основою у вигляді іншого прямокутника з таким самим периметром тощо). Такі задачі стимулюють учнів до здобуття нових знань, збагачують учнів теоретичними знаннями з технічних та інших дисциплін.

На своїх уроках я систематично розв’язую з учнями задачі практичного змісту, тому що такі задачі весь час ставить перед нами життя.

На мій погляд, задачі практичного змісту переконують учнів у потребі вивчення теоретичного матеріалу і показують, що математичні абстракції виникають із задач поставлених реальним життям. Спочатку учнів зацікавлює розв’язування окремих задач, потім вивчення окремих тем, а з часом і вся наука.

Одночасно учні набувають корисних навичок роботи з довідниками, навчаються самостійно знаходити потрібну інформацію в додатковій літературі. Отже, такі задачі виконують: освітню функцію, бо їх використання спрямоване на формування у школярів системи знань, умінь та навичок на різних етапах навчання; розвиваючу функцію, бо робота з ними розвиває вміння осмислювати зміст понять, аналізувати результати, розширювати кругозір, робити відповідні узагальнення, порівняння, висновки; виховну функцію, бо міжпредметні зв’язки на уроках математики можуть здійснюватись насамперед через ці задачі.



Приклади задач практичного змісту

Задача 1. Обчислити, скільки води, їжі потребує середньостатистична людина за своє життя, і перерахувати отримані результати на кількість товарних вагонів залізничного потяга.

Задача 2. З'ясувати, чи може людина прожити мільйон хвилин або мільярд секунд.

Задача 3. Полічити, за скільки часу сонячне світло досягає Землі.

Задача 4. Масштаб карти 1 : 25 000. Яка відстань на місцевості між об'єктами, якщо на карті вона становить 2 см?

Задача 5. Два птахи за добу можуть звільнити від шкідників 25 м2 фруктового саду. Скільки птахів треба для садової ділянки розмірами 1050 м х 50 м?

Задача 6. Водопровідний кран погано закритий. Кожну секунду з нього капає лише одна крапля. Чи багато витече з нього води за 1 год (за 1 добу), якщо маса 100 крапель дорівнює 7 г?

Задача 7. Учень купив 38 зошитів по 42 к. Продавець виписав чек на 15 грн. 86 к. Учень відразу зауважив, що допущено помилку. Продавець здивувався, як можна так швидко це визначити, але після перевірки з'ясував, що учень мав рацію. На чому ґрунтувалася думка учня?

Задача 8. Як можна розміняти 1 грн. монетами по 25 к. і 2 к.?

Задача 9. У швейному цеху є 38 м тканини. На пошиття піжами треба 4 м тканини, а на халат — 3 м. Скільки можна пошити піжам і халатів з наявної у цеху тканини?

Крім того, практичні задачі допомагають висвітити міжпредметні зв’язки, які в свою чергу обумовлюють поглиблене і поширене сприйняття учнями фактів, свідоме засвоєння теорії, формування цілісної картини природи.



Задачі з практичним змістом  широко використовую на уроках вивчення нового матеріалу для постановки проблеми. Так, наприклад, при вивченні теми «Кут між прямою і площиною» на уроці геометрії 10 класу, я поставила перед учнями проблему обчислити кут нахилу Пізанської вежі до поверхні землі. Ця задача була розв’язана лише після вивчення теми уроку.

  1. Проектна технологія

Проектна технологія придатна для інтерактивного навчання і є сукупністю дослідницько – пошукових, проблемних методів, творчих за своєю суттю.

Проектування — це особливий тип інтелектуальної діяльності, характерною особливістю якої є перспективна орієнтація, дослідження, що має практичне спрямування.

Робота над проектом — практика особистісно зорієнтованого навчання в процесі конкретної праці учня на основі його вільного вибору, з урахуванням його інтересів. У свідомості школяра це має такий вигляд: «Все, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені треба і де я можу ці знання застосувати». Для педагога — це прагнення знайти розумний баланс між академічними і прагматичними знаннями, уміннями та навичками.

Метод проекту базується на наступних моментах:

  • розвитку пізнавальних та творчих навичок учнів;

  • вмінні самостійно шукати інформацію;

  • самостійній діяльності учнів;

  • поданні підсумків проектів;

  • співробітництві учнів між собою і вчителем.

Метод проектів є ефективним тоді, коли в навчальному процесі поставлено певне дослідницьке, творче завдання, для розв’язування якого потрібні інтегровані знання з різних галузей.

Завдяки проектуванню на уроках математики учні вчаться:

  • усвідомлювати мету;

  • планувати свою роботу, попередньо прораховуючи можливі результати;

  • визначати проблему, шукати шляхи її розв’язання;

  • використовувати багато джерел інформації;

  • самостійно збирати і накопичувати матеріал;

  • аналізувати, співставляти факти, аргументувати свою думку;

  • приймати рішення;

  • установлювати соціальні контакти (розподіляти обов'язки, взаємодіяти один з одним);

  • створювати «кінцевий продукт» - матеріальний носій проектної діяльності (доповідь, реферат, фільм, календар, журнал, сценарій);

  • підготувати цикл занять з тем, які зацікавили б учнів середніх класів;

  • представляти створене перед аудиторією;

  • оцінювати себе та інших.

Проектна діяльність допомагає усвідомити відповідальність кожного за спільну справу, підвищити рівень особистої участі, якомога ефективніше виконати роботу та представити її результат. Взаємодія під час роботи над проектом формує соціальні вміння (навички керівництва, співпраці, колективні рішення, конструктивне розв’язання конфліктів) та вміння застосовувати знання на практиці чи в нестардатних ситуаціях. Метод проектів навчає вибирати найоптимальніші й водночас конкурентноспроможні розв’язання поставленої проблеми.

Дослідницькі вимагають добре продуманої структури, визначення цілей, обґрунтування актуальності предмета дослідження для всіх учасників, позначення джерел інформації, продуманих методів, результатів.

Інформаційні спрямовані на збір інформації про який – небудь об’єкт, явище; ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів, призначених для широкої аудиторії. Такі проекти, як і дослідницькі, вимагають добре продуманої структури, можливості систематичного коректування в ході роботи над проектом. Структура такого проекту може бути позначена так: мета проекту, предмет інформаційного пошуку, джерела інформації (ЗМІ, анкетування, проведення «мозкової атаки» і т.п.); способи обробки (аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки, результат інформаційного пошуку (стаття, анотація, реферат, доповідь, відеофільм); презентація ( публікація, у тому числі в мережі Інтернет, обговорення на конференції).

Одинадцятикласники працювали над дослідницько – інформаційним проектом «Похідна функції. Застосування похідної». Учні повинні були розкрити та поглибити знання про похідну функції, її фізичний і геометричний зміст; представити напрацьовані матеріали у вигляді проектів – презентацій та буклетів; вміти аргументовано доводити власну думку, робити висновки, узагальнення, працювати в команді.



Творчі допускають довільне оформлення результатів. Вони, як правило, не мають детально відпрацьованої структури спільної діяльності учасників. Оформлення результатів проекту може бути у вигляді сценарію відеофільму, програми свята, статті, репортажу, рубрик газети, альманаху, альбому.
Міжпредметні проекти виконуються в позаурочний час. Це можуть бути невеликі проекти, а також досить об’ємні, тривалі, які планують вирішити ту чи іншу досить складну проблему, значущу для всіх учасників проекту. В рамках конкурсу «Парадигма освітніх інновацій» учні 6 – 11 класів брали участь в проекті «Відсотки», в якому вони вивчали і досліджували прикладне значення відсотків у фінансовій, економічній, демографічній та інших сферах нашого життя.

  1. Технологія організації групової навчальної діяльності школярів

Групова робота – це спосіб спільного розв’язання проблем.

Складові групової роботи:



  1. Позитивне взаємовідношення (учні працюють разом у групі; вся група має спільну мету; всі мусять разом досягти мети, покладаючись один на одного).

  2. Індивідуальна відповідальність (кожен допомагає іншим досягти мети).

  3. Взаємне спілкування (кожен з повагою прислухається до інших).

  4. Комунікативні вміння (у кожного учня важливо виробити вміння слухати інших, допомагати, з’ясовувати, перевіряти, розуміти, розпитувати; ці вміння допомагають розв’язувати конфлікти і проблеми, формують та посилюють комунікативність, довірливість).

  5. Поступове формування практичних навичок (спільне оцінювання і наміри формують навички роботи в групі).

На уроках дуже часто практикую самостійні роботи із взаємоперевіркою (робота в парах). Після написання самостійної роботи, учні обмінюються листками і за відповідями на дошці проводять взаємоперевірку, виставляють оцінки, а потім здають роботи учителю.

Також , коли потрібно розв’язати різні типи задач об’єдную учнів в групи 4 – 5 учасників. На уроці з математики «Розв’язування практичних задач на відсотки» учні були поділені на групи, кожна з яких мала розв’язати свій тип задач і продемонструвати іншим.



На підсумковому уроці з теми «Елементи прикладної математики» також об’єдную учнів в групи.

хнім завданням є знайти і показати застосування математики в нашому житті.







  1. Ігрові технології навчання

Ігрові технології навчання відрізняються від інших технологій тим, що гра – це добре відома, звична й улюблена форма діяльності для людини будь-якого віку – ефективний засіб активізації.

Ігрова технологія навчання

  • мотиваційна за своєю діяльністю;

  • дозволяє вирішувати питання передачі знань, умінь, навичок;

  • багатофункціональна, її вплив на учня неможливо обмежити одним аспектом;

  • переважно колективна, групова форма роботи;

  • має кінцевий результат (матеріальний, моральний, психологічний);

  • має чітко поставлену мету й відповідний педагогічний результат.

Актуалізацію опорних знань учнів (повторення теоретичного матеріалу) проводжу у вигляді гри «Скарбничка знань», в якій учні даватимуть відповіді на запитання: «Що?», «Який?», «Як?», «Хто?»

Усне розвязування вправ у вигляді гри «Незакінчене речення». Також на моїх уроках до учнів часто «приходить клоун Бася».

Для вивчення і закріплення матеріалу дуже ефективними є дидактичні ігри, які я використовую на уроках.





  1. Використання ІКТ

При проведенні уроків математики я використовую мультимедійні презентації. На таких уроках реалізуються принципи доступності, наочності. Уроки ефективні своєї естетичною привабливістю. Урок – презентація теж забезпечує одержання більшого обсягу інформації й завдань за короткий період. Завжди можна повернутися до попереднього слайду (звичайна шкільна дошка не може вмістити той обсяг, який можна зобразити на слайді).

Приклади використання презентацій на уроках математики:

  • Пояснення нової теми, супроводжуване презентацією.

  • Робота з усними вправами.

  • Використання презентації при повторенні пройденого матеріалу.

  • Демонстрація умови й рішення завдання.

  • Демонстрація геометричних креслень.

  • Взаємоперевірка самостійних робіт за допомогою відповідей на слайді.

  • Проведення тестів.

  • Проведення фізкультхвилинок.

  • Проведення рефлексії.

  • Демонстрація портретів математиків і розповідь про їхні відкриття.

  • Ілюстрація практичного застосування теорем у житті.

  • Створення учнями комп’ютерних презентацій до уроків узагальнення й систематизації знань і способів діяльності.

  • Позакласна робота: математичні ігри й вечори.

  • Переваги комп’ютерного тестування:

  • Тестові програми дозволяють швидко оцінювати результат роботи, точно визначити теми, у яких є прогалини в знаннях.

  • Використання комп’ютерного тесту дозволяє швидко перевірити ступінь засвоєння матеріалу у всіх учнів, що неможливо, наприклад, при усному чи письмовому опитуванні.


ВИСНОВКИ

Таким чином, використання даних технологій в освітньому процесі робить навчання більш змістовним і видовищним, сприяє розвитку самостійності й творчих здібностей учнів, істотно підвищує рівень індивідуалізації навчання.

Майстерність учителя на уроці полягає головним чином у вмілому володінні методикою навчання й виховання, творчому застосуванні сучасних педагогічних технологій і передового педагогічного досвіду, раціональному керівництві пізнавальною й практичною діяльністю учнів, їхнім інтелектуальним розвитком.

Розмаїтість операцій – впливів підлягає узагальненню. Їх можна описати, ними можна опанувати, але їх не можна пропонувати як рішення педагогічних завдань. Розмаїтість технологічних операцій неминуче припускає творчий вибір вихователем однієї з них у сформованих обставинах.

Володіння педагогічними технологіями забезпечує вчителеві можливість організації педагогічного впливу відповідно до його основного призначення – переходом дитини в позицію суб'єкта.

Мій досвід роботи з обговорюваної теми дає можливість оцінити математику в порівнянних значеннях (якість навчання, дані анкетування учнів і т.д.):



  • підвищився інтерес учнів до вивчення математики — на 25%;

  • якість навчання математики підвищилася на 10-15%.

З різноманітних технологій навчання кожен учитель може взяти багато нового і корисного для свого професійного зростання, для вирішення проблеми активізації пізнавальної діяльності дітей. Учні з року в рік стають дорослішими, розвиваючись завдяки нетрадиційному підходу до навчання . Вони здатні працювати вже не на репродуктивному рівні, вони готові творити. Завдяки технології співпраці вони стають самостійніше, активніші, товариські і здатні працювати на високому рівні.

ЛІТЕРАТУРА



  1. Андрєєва В.М., Григораш В. В. Настільна книга педагога.// Х.: Основа, 2006, 352с.

  2. Державний стандарт базової і повної середньої освіти.

  3. Наволокова Н.П., Андрєєва В.М. Практична педагогіка для вчителя. //Основа, Х.:, 2009, 120с.

  4. Пєхота О. М., Кіктенко А.З. та ін. Освітні технології.// Київ, «Видавництво А. С. К.», 2004, 255с.

  5. Помету О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання.// Київ, «Видавництво А.С.К.», 2004, 192с.

  6. Урок математики в сучасних технологіях: теорія і практика. (Метод проектів, комп’ютерні технології, розвивальне навчання).//Х.: Основа, 2007, 176с.

  7. Урок математики в сучасних технологіях: теорія і практика. (Модульне навчання, розвиток критичного мислення). )//Х.: Основа, 2007,125с.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка