«аналіз фінансової стійкості банку»



Сторінка3/13
Дата конвертації15.04.2016
Розмір1.76 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

  • показники, що характеризують діяльність контрагентів і конкурентів. Система інформативних показників даної групи використовується, в основному, для прийняття оперативних управлінських рішень за окремими аспектами формування та використання ресурсів банку.

    Дані групи інформації банк отримує в різних формах основними, з яких є:

    • друковані (електронні) видання з новинами економіки та фінансової сфери;

    • оперативна інформація у вигляді періодичного бюлетeня;

    • архіви фінансових даних;

    • аналітичні огляди;

    • індекси, що характеризують стан фінансового та фондового ринків;

    • довідкова інформація – це локальні або віддалені бази даних, що містять інформацію із законодавства, довідники про банки, державні реєстри, дані про емітентів, архіви преси в електронному вигляді;

    • дані про макроекономічну ситуацію.

    Зовнішня інформація банку використовується з метою прогнозування основних параметрів розвитку банку з урахуванням його стратегії. Таким чином, інформація, отримана із зовнішніх та внутрішніх джерел, використовується для:

    • ідентифікації поточних та майбутніх ризиків;

    • кількісного виміру ризиків на основі аналізу чутливості позицій до зміни процентних ставок на ринку, інфляції, темпів росту активів, обмінного курсу;

    • аналізу отриманих результатів та здійснення коригувань, необхідних для підтримки адекватної сукупної позиції в цілому по балансу;

    • аналіз різних сценаріїв розвитку ситуації для оцінки рівня витрат банку.

    Аналіз управління фінансовою стійкістю банку реалізується на стратегічному, тактичному, оперативному рівнях і базується на існуючій організаційній структурі управління.

    Крім цього, кожен банк у процесі діяльності керується внутрішньобанківськими методичними рекомендаціями та інструктивними вказівками, що стосуються питань управління діяльністю банку.

    В процесі управління фінансовою стійкістю банку мають бути залучені вищий орган управління, спостережний, виконавчий та контрольний органи, функціональні підрозділи, до яких включаються підрозділ ризик-менеджменту, казначейство, кредитний комітет та КУАП, бек- і фронт офіси.

    Отже, за результатами дослідження загальних функцій та повноважень керівних органів банку, можемо визначити організаційне забезпечення управління фінансовою стійкістю банку (Додаток Л).

    Дана організаційна структура передбачає управління на трьох рівнях: стратегічний, тактичний та оперативний.

    На стратегічному рівні управління здійснюється загальними зборами акціонерів, спостережною радою та правлінням банку. Вони визначають ключові стратегічні напрямки управління, а саме: склад органів управління, напрямки їх діяльності, їх мету, ціль, завдання, межі відповідальності, підпорядкованість, та інше.

    На тактичному рівні антикризове управління здійснюється казначейством, кредитним комітетом та службою внутрішнього аудиту, КУАП та департаментом з ризик-менеджменту.

    При цьому на КУАП покладені такі функції:



    • визначення оптимальної структури активів і пасивів, аналіз якості структури балансу банку;

    • розробка планових обсягів по залученню ресурсів та їх розміщенню в активні операції;

    • затвердження лімітів за розривами ліквідності за строками;

    • визначення потреби банку в ліквідних коштах;

    • надання рекомендацій бек- і фронт-офісам щодо здійснення активних і пасивних операцій банку.

    Призначення підрозділу ризик-менеджменту полягає у забезпеченні надійного процесу виявлення, оцінки, контролю та моніторингу всіх ризиків діяльності на всіх рівнях організації, в тому числі з урахуванням взаємного впливу різних категорій ризиків, а також вирішувати питання конфлікту завдань між необхідністю отримання доходу та мінімізації ризиків. Основною вимогою до даного підрозділу є повна незалежність (структурна та фінансова) від підрозділів банку, що безпосередньо приймають ризики (фронт-офісів) та підрозділів, які реєструють факт прийняття ризику та контролюють його величину (бек-офісів).

    Функції казначейства полягають у забезпеченні управління коррахунками банку, а отже і визначення дефіциту чи надлишку ліквідності.

    Кредитний комітет забезпечує формування ефективної кредитної політики, управління кредитним портфелем банку, списання безнадійних позик.

    Служба внутрішнього аудиту здійснює нагляд за виконанням системи внутрішнього контролю й виносить судження про її достатність і ефективність, оцінює адекватність такої системи управління.

    На оперативному рівні управління забезпечується бек- і фронт-офісами. Кваліфікація та професійні навички працівників даних підрозділів впливає на обсяги та якість залучених та розміщених коштів, що забезпечує стійкість банку, та нормалізацію його фінансового стану.

    Таким чином, було виділено стратегічний, тактичний та оперативний рівні організаційного забезпечення управління фінансовою стійкістю банку, в якому кожен суб’єкт управління має виконувати чітко регламентовані функції. Тільки за таких умов банк може провести ефективне управління фінансовою стійкістю банку та залишатися конкурентоспроможним на ринку. Щодо інформаційного забезпечення, то банк здійснює управління фінансовою стійкістю банку на основі внутрішньої та зовнішньої інформації, основою для якої є методичні рекомендації НБУ щодо діяльності банку.

    Висновки до розділу 1

    В рамках даного розділу, відповідно до розглянутих питань, можна зробити наступні висновки.

    Стійкість банку – це динамічна характеристика діяльності банку, яка передбачає виконання взятих на себе зобов’язань, а також підтримання рівноважного стану, незважаючи на негативний вплив внутрішніх та зовнішніх чинників.

    Виділяють декілька підходів до трактування поняття «фінансова стійкість банку», узагальнивши які було отримано, що фінансова стійкість банку – це інтегральний, динамічний показник, який є складовою загальної стійкості банку і характеризує здатність банку протидіяти негативним екзогенним та ендогенним факторам за допомогою підтримання ліквідності, платоспроможності та прибутковості на достатньому для цього рівні.

    Погіршення фінансової стійкості банку залежить від багатьох факторів, більшість вчених поділяють фактори на дві групи: внутрішні або контрольовані та зовнішні або неконтрольовані.

    В результаті дослідження було визначено і описано механізм управління фінансовою стійкістю банку.

    Ефективне функціонування розглянутого механізму забезпечить досягнення поставлених банком цілей, а також управління всіма характеристиками фінансової стійкості, що позитивно вплине на її забезпечення.

    Виділено стратегічний, тактичний та оперативний рівні організаційного забезпечення управління фінансовою стійкістю банку, в якому кожен суб’єкт є керівною системою управління та має виконувати чітко регламентовані функції.

    Щодо інформаційного забезпечення, то банк здійснює антикризове управління на основі внутрішньої та зовнішньої інформації, основою для якої є методичні рекомендації НБУ щодо діяльності банку.

    Зовнішню інформації банк отримує в різних формах основними, з яких є: друковані (електронні) видання з новинами економіки та фінансової сфери; оперативна інформація у вигляді періодичного бюлетеня; архіви фінансових даних; аналітичні огляди; індекси, що характеризують стан фінансового та фондового ринків; довідкова інформація – це локальні або віддалені бази даних, що містять інформацію із законодавства, довідники про банки, державні реєстри, дані про емітентів, архіви преси в електронному вигляді; дані про макроекономічну ситуацію.

    РОЗДІЛ 2

    НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ

    ЩОДО АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ БАНКУ

    2.1 Удосконалення методики аналізу фінансової стійкості банку та огляд можливостей щодо її підвищення

    В світовій та вітчизняній практиці при аналізі фінансової стійкості банку досить широко застосовується комплексна оцінка, яка передбачає отримання узагальненого показника (індекс чи інтегральна оцінка). Узагальнений показник показує усереднений рівень фінансової стійкості банку, і в той же час не відображає за рахунок яких саме чинників відбувалося його формування.

    При здійсненні аналізу фінансової стійкості, на нашу думку, не достатньо обчислити загальний рівень фінансової стійкості банку – необхідно проаналізувати за рахунок яких показників відбувалися зрушення. Зростання рівня фінансової стійкості для банку, безумовно, позитивне, але якщо воно зумовлене різким зростанням одного показника, зі значним зниженням інших, то не можна вважати такий банк фінансово стійким.

    Виходячи з вищезазначеного, при здійсненні аналізу фінансової стійкості банку вважаємо за доцільне оцінювати кожен показник окремо, отримані результати, при необхідності, порівнювати з показниками банків-конкурентів.

    Аналіз фінансової стійкості банків, вважаємо за доцільне здійснювати за наступними показниками:



    • аналіз якості активів банку;

    • аналіз якості пасивів банку;

    • аналіз збалансування активів та пасивів банку;

    • аналіз економічного потенціалу і ділової активності банку;

    • аналіз ефективності управління банком;

    • аналіз ліквідності балансу та платоспроможності банку;

    • аналіз рівня ризику банку.

    Необхідною складовою аналізу фінансової стійкості банку виступає аналіз якості активів банку, оскільки, як зазначає Л. М. Єріс [45], якість активів обумовлює ліквідність та платоспроможність банка і, як наслідок, його надійність. При чому, аналізуючи якість активів необхідно здійснити їх загальний (кількісний) та якісний аналіз. Проведений аналіз дає можливість визначити негативним чи позитивним є збільшення загального обсягу активів (залежно від того, за рахунок яких джерел відбувається зростання: розширення спрямованості вкладень коштів банку, спектра клієнтів, збільшення банківського прибутку чи розміру майна банку – позитивне явище; збільшення обсягів низько доходних активів, активів, які не приносять дохід та ризикових активів – негативне явище), спрямованість діяльності банків (залежно від складу та структури банківських активів), обсяг ризикових активів. Виходячи з вищезазначеного, якщо активи якісні – проблеми з ліквідністю будуть відсутні.

    Аналіз якості пасивів банку необхідно здійснювати комплексно, тобто враховувати не лише стабільність ресурсної бази та залежність ресурсної бази банку від ринку короткострокових банківських капіталів, а й структуру та достатність капіталу банку. Аналіз обсягу та структури дає можливість виявити тенденції щодо зміни пасивів банку та проаналізувати структурні зрушення. Співвідношення між власним капіталом та зобов’язаннями розраховується з метою уникнення перекладання ризиків на клієнтів. Аналіз власного капіталу дозволяє оцінити рівень капіталізації, фінансової стійкості та надійності

    Аналіз збалансування активів та пасивів банку – є невід'ємною складовою аналізу фінансової стійкості банку. Перш за все, необхідно розглянути збалансування між обсягами і термінами розміщених та залучених коштів, оскільки більшість залучених вкладень – короткострокові (до 1 року), в той час як кредитні – більше 1 року. Негативним для України є те, що нормативи збалансування встановлюються лише на один рік, в той час, як сприятливішим для банківського сектору було б встановлення їх хоча б в середньостроковій перспективі (до 3 років).

    Аналіз економічного потенціалу і ділової активності банку – дозволяє визначити кредитну та інвестиційну активність банку, спроможність банку залучати кошти й ефективно та раціонально їх розміщувати, а також залежність банку від зовнішніх джерел фінансування, стабільність ресурсної бази, тобто наскільки банк ефективно здійснює діяльність.

    Аналіз ефективності управління банком – дозволяє визначити рентабельність діяльності, продуктивність праці (тобто розрахувати показники рівня доходності та витрат), показує на скільки ефективно здійснюється управління банком та наскільки ефективно використовується персонал (окупність витрат на утримання персоналу, частка витрат на утримання персоналу в чистих активах).

    Аналіз ліквідності балансу та платоспроможності банку дає можливість визначити спроможність банку своєчасно і в повному обсязі виконати покладені на нього зобов'язання перед усіма контрагентами, що зумовлюється наявністю достатнього власного капіталу банку, оптимальним розміщенням та величиною коштів по статтях активу і пасиву балансу з урахуванням термінів. Тобто, дані показники показують достатність власних коштів банку для забезпечення захисту інтересів його вкладників та інших кредиторів. Для проведення якісного аналізу, необхідно розрахувати нормативи ліквідності, встановлені законодавством (миттєвої, поточної та короткострокової ліквідності), рівень загальної ліквідності та відношення високоліквідних активів банку до робочих.

    На рівень фінансової стійкості банку значним чином впливають ризики (кредитний, ліквідності, зміни процентної ставки, ринковий, валютний, операційно-технологічний, а також ризик репутації, юридичний та стратегічний). В зв'язку з чим при здійсненні аналізу фінансової стійкості банку вважаємо за доцільне:


    • ідентифікувати ризик, тобто визначити які саме види притаманні для даного банку та які фактори зумовили його виникнення (екзогенні чи ендогенні);

    • провести кількісну та якісну оцінку ризику, що дасть можливість визначити значущість ризику (значна, помірна чи незначна), обсяг сукупного ризику (високий, помірний чи низький) та напрям зміни ризику (зростає, стабільний чи зменшується);

    • моніторинг та контроль ризику.

    Здійснення даних заходів дасть можливість не просто виявити ризик та виміряти ступінь його впливу, а й забезпечити його мінімізацію за рахунок постійного контролю та моніторингу.

    При аналізі фінансової стійкості банку вважаємо за доцільне здійснювати ГЕП-аналіз, проведення якого дасть можливість визначити напрямки досягнення встановлених цілей.

    Запропонований аналіз можна представити у вигляді ряду послідовних дій (рис. 2.1).

    Аналіз якості активів банку

    Аналіз якості пасивів банку

    Аналіз збалансування активів та пасивів банку

    Аналіз економічного потенціалу і ділової активності банку

    Аналіз ефективності управління банком

    Аналіз ліквідності балансу та платоспроможності банку

    Аналіз рівня ризику банку

    ГЕП-аналіз
    Аналіз фінансової стійкості банків

    Рисунок 2.1 – Методики аналізу фінансової стійкості банків

    ГЕП-аналіз необхідно проводити в наступній послідовності: визначення поточного значення, визначення максимально допустимого значення, прогнозування розвитку та розробка сценаріїв, а заключним етапом є складання звітності.

    Проведення аналізу фінансової стійкості банку на основі запропонованої методики передбачає розрахунок ряду показників та виявлення причин їх структурних зрушень в динаміці. З нашої точки зору, проведення комплексної оцінки рівня фінансової стійкості банку не відображає реальної ситуації в банку, а аналіз, здійснений на основі запропонованої методи дасть можливість виявити, які саме фактори призвели до зрушень кожного окремого показника та як це відобразилося на діяльності банку загалом. Ідентифікація та оцінка рівня ризику при визначенні рівня фінансової стійкості дасть можливість знизити витрати, які могли б спричинитися під дією конкретних ризиків та підвищити фінансову стійкість банку загалом.

    Отже, аналіз фінансової стійкості банків, здійснений за даною методикою дозволяє не лише визначити конкретний його рівень, а й дослідити за рахунок яких саме чинників відбулися певні зрушення в стійкості банку. Врахування існуючих та потенційних ризиків дає можливість спрогнозувати майбутні показники. Проведення ГЕП-аналізу в динаміці показує наскільки банк досягав встановлених цілей за певний проміжок часу.

    Під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів, які здійснюють вплив на фінансову стійкість банку не лише перед керівництвом банків, а й перед науковцями постає необхідність розробити шляхи підвищення фінансової стійкості банку.

    Зважаючи на те, що фінансова стійкість банку формується під впливом різних чинників, тому вважаємо за доцільне з метою підвищення рівня фінансової стійкості банку:


    • визначити основні шляхи вдосконалення методів управління власним капіталом, що сприятиме підвищенню рівня капіталізації банку (оскільки власний капітал має пріоритетне значення в забезпеченні стабільного розвитку та стійкого фінансового стану банку);

    • мінімізувати відсотковий ризик шляхом застосування різних методів.

    Важливим внутрішнім чинником підвищення рівня банківського капіталу виступає генерування чистого прибутку [46], розмір якої залежить від інвестиційної та дивідендної політики банку. Внутрішня ставка генерування (g) визначається як добуток значення ROE банку та його коефіцієнту утримання прибутку (RR).

    З метою підвищення рівня капіталізації комерційні банки повинні збільшувати обсяги власного капіталу за рахунок зовнішніх джерел: емісія боргових зобов'язань, емісія акцій, оренда нерухомості та продаж активів. При чому, Б. Л. Селлерс [47] зазначає, що наростити банківський капітал можна і за рахунок розроблення планів купівлі акцій службовцями банку та створення планів реінвестування дивідендів.

    Мінімізація відсоткових ризиків з метою оптимізації управління активами та зобов’язаннями й підвищення їх якості повинна відбуватися за рахунок забезпечення ризик-менеджменту та сек’юритизації. Управління відсотковим ризиком здійснюється за одним з таких методів: узгодження термінів розміщення активів і залучення пасивів (незбалансований, збалансований за термінами); геп-метод (визначається стратегія фіксації спреду); імітаційне моделювання; метод дюрації (стратегія імунізації балансу чи управління дюрацією); хеджування; сек’юритизація (позбавлення ризикових активів шляхом їх продажу) [47, 48, 49, 50].

    Рівень фінансової стійкості банку значним чином залежить від того наскільки ефективно здійснюється управління усіма складовими, які на нього впливають. Управління може бути тільки в тому випадку ефективним, якщо менеджмент банку висококваліфікований. В зв'язку з вищезазначеним, як один з напрямів підвищення рівня фінансової стійкості банку можна виділити підвищення якості фінансового менеджменту банку, зокрема комітету управління активами й пасивами та Казначейства банку, оскільки вони виступають основними підрозділами банку, на котрі покладається завдання забезпечення фінансової стійкості.

    Виходячи з вищезазначеного, можна виділити чотири основних напрямки зміцнення фінансової стійкості банків (рис. 2.2).


    Підвищення рівня капіталізації

    Забезпечення виваженості оперативних дій структурними підрозділами банку



    Зміцнення фінансової

    стійкості банку






    Створення довготермінової ресурсної бази для обслуговування потреб реального сектору




    Розроблення та вдосконалення методів управління ризиками

    Рисунок 2.2 – Напрямки зміцнення фінансової стійкості банку


    Отже, віднесення методів управління ризиками до основних напрямків зміцнення фінансової стійкості банків пов’язано з тим, що ефективність роботи ризик-менеджменту позначається на рівні фінансової стійкості банку. Здатність банку регулювати ризики, усувати їх негативний вплив позитивно відображається на чинниках фінансової стійкості, в іншому випадку – виникають передумови дестабілізації фінансової стійкості банку. Тобто, невчасна ідентифікація та усунення кожного ризику призводить до негативних зрушень:

    • кредитний ризик може спричинити зниження якості активів та підвищення ймовірності втрат;

    • операційний ризик – призводить недоотримання прибутків;

    • відсотковий та валютний ризики – знижують якість активів та зобов'язань банку, спричиняють втрату капіталу та низьку прибутковість;

    • ринковий ризик та ризик ліквідності спричиняє виникнення проблем з виконанням власних зобов'язань.

    В зв'язку з цим, загострюється увага менеджменту банку на вчасній ідентифікації ризиків та якісній оцінці їх розміру, що дає можливість попередити негативні наслідки для банку.

    Мінімізація ризиків, в основному, відбувається за рахунок таких методів (табл. 2.1):


    Таблиця 2.1 – Методи мінімізації ризиків, що загрожують фінансовій стійкості банку

    Метод

    Вплив на фінансову стійкість банку

    Диверсифікація

    розподіл коштів між різними активами, що дає змогу зменшити обсяг сукупного ризику, але при цьому збільшується кількість видів ризику, які необхідно контролювати

    Резервування

    формування резервного фонду на покриття непередбачених втрат за потенційно-ризиковими банківськими операціями (дає змогу уникнути негативного впливу на капітал банку, захищаючи акціонерів та клієнтів, в той же час підвищує рівень фінансової стійкості банку)

    Страхування

    укладання договору між страховиком та страхувальником з метою захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання страхових подій, визначених договором страхування або чинним законодавством (досить широко використовується в управлінні кредитним ризиком – страхування майна, прийнятого у заставу, та страхування життя позичальника)

    Лімітування

    обмеження за видами операцій, за структурою портфеля (величина «кредитної позиції» стосовно окремих контрагентів, частка контрагентів в структурі балансу банку з метою уникнення концентрації ризиків)

    Хеджування

    сукупність дій та засобів, які спрямовуються на усунення ризиків або їх утримання на прийнятному рівні для отримання прибутку

    Незважаючи на вищезазначене, банк має зорієнтуватися не лише на зниження ризиків, а й на оптимізацію підтримки оптимального співвідношення між ризиком і доходом, що позитивно відобразиться на загальному рівні його фінансової стійкості.

    З метою ефективного управління ризиками комерційним банкам необхідно: сформувати оптимальну організаційну структуру, яка б охоплювала управління ризиками на всіх етапах банківської діяльності; сформувати інформаційну базу даних, необхідну для оцінки ризиків; забезпечити функціонування єдиного відділу ризик-менеджменту і його повної незалежності від підрозділів банку, які безпосередньо приймають ризики та тих, які реєструють факт прийняття ризиків й контролюють його величину.

    Окрім вищезазначених заходів необхідно з метою зміцнення фінансової стійкості банку необхідно:


    Таблиця 2.2 – Комплекс заходів, що варто застосувати з метою покращення фінансової стійкості банків

    Сфера застосування

    Комплекс заходів

    Органи державної влади

    створити механізм нагляду за здійсненням угод сек’юритизації та оцінки ризиків, які приймаються банком, а також внести зміни до законодавства; з метою підвищення рівня капіталізації банку розширити перелік гібридних інструментів для залучення капіталу, які застосовуються у міжнародній практиці

    НБУ

    сприяти впровадженню сучасних методів управління ризиками, шляхом формування незалежної методологічної та нормативної бази, а також продовжувати роботу щодо підвищення рівня та поліпшення якості капіталізації банків

    Комерційні банкам

    активізувати діяльність щодо підвищення якості та рівня капіталізації капіталу; впроваджувати та вдосконалювати методи управління інструментами фінансової стійкості, з врахуванням не лише національних особливостей розвитку банківського сектору й фінансового ринку, а й досягнень світової банківської практики

    Здійснення вищезазначених дій у сукупності органами державної влади, НБУ та комерційними банками сприятиме підвищенню рівня фінансової стійкості як кожного банку окремо, так і банківської системи України загалом.


    2.2 Оцінка сучасного стану фінансової стійкості банківської системи України

    Банківська система кожної держави, незалежно від її економічної моделі та організації суспільних відносин, відіграє провідну роль у забезпеченні руху грошових потоків. Стійкий розвиток економіки, в т. ч. її важливої ланки – банківської системи, є ключовою проблемою сучасності. Нестабільність національних економік, нерівномірність економічного розвитку окремих країн, які посилюються спекулятивними операціями банків, призводять до національних банківських криз та є наслідком світових фінансових потрясінь.

    Досліджуючи процес стратегічного управління фінансовою стійкістю, треба враховувати, що забезпечення його ефективності потребує постійної координації методів та інструментів, що використовуються. Необхідність соціально-економічного розвитку суспільства, моніторингу й контролю досягнення цілей стратегічного управління фінансовою стійкістю, а також регулювання цього процесу на макроекономічному рівні зумовлює потребу у визначенні основних методичних принципів формування системи критеріїв та аналізі основних індикаторів забезпечення фінансової стійкості банківської системи.

    НРА «Рюрік» для відображення сучасного стану фінансової стійкості банків розраховує коефіцієнт фінансової стійкості, який показує ступінь забезпеченості ризикових вкладень банків їх власним капіталом. Він визначається як відношення власного капіталу до сукупних активів. Рекомендованим значенням показника, на думку НРА «Рюрік», є 8-15%. [51]

    Зміна коефіцієнта фінансової стійкості станом у розрізі груп банків та банківської системи України в цілому на 01.01.2010 – 01.01.2013 рр. представлена у таблиці 2.3.
    Таблиця 2.3 – Зміна коефіцієнта фінансової стійкості станом у розрізі груп банків та банківської системи України в цілому на 01.01.2010 – 01.01.2013 рр. (складено автором на основі [51, 52, 53, 54] )


    Група банків

    Дата

    01.01.2010

    01.01.2011

    01.01.2012

    01.01.2013

    1

    0,13

    0,15

    0,14

    0,15

    2

    0,11

    0,12

    0,15

    0,16

    3

    0,18

    0,14

    0,12

    0,11

    4

    0,18

    0,21

    0,19

    0,2

    В цілому по системі

    0,14

    0,15

    0,15

    0,15

    Динаміка показника відображена на рис. 4.2.

    Як бачимо, загалом по системі значення показника на початок 2011 р. виросло на 1 п. п. Протягом 2010 р. значення коефіцієнта збільшилось по 1, 2 та 4 групах, зокрема на 2, 1 та 3 п.п. по кожній групі відповідно. Коефіцієнт знижувався лише по 3-й групі (протягом року зменшився на 4 п. п.), однак залишається в межах нормативних значень. Найбільша фінансова автономія у банків четвертої групи, найменша - у банків другої групи.

    Рисунок 2.3 - Зміна коефіцієнта фінансової стійкості станом у розрізі груп банків станом на 01.01.2010 – 01.01.2013 рр. (складено автором на основі [51, 52, 53, 54] )

    В цілому по системі значення показника на початок 2012 р. збереглось на рівні минулого року і дорівнювало 0,15, залишаючись в межах рекомендованих значень. Протягом року зменшення значень коефіцієнта спостерігалось серед банків 1-ї, 3-ї та 4-ї груп (на 1,0 п.п., 2,0 п.п. та 2,0 п.п. відповідно). Серед банків 2-ї групи значення коефіцієнта збільшилось на З п.п. та становило на кінець 2011 р. 0,15. Найвища фінансова стійкість у банків четвертої групи (0,18), найнижча - у банків третьої групи (0,13).

    В цілому по системі значення показника на початок 2013 року збереглось на рівні початку 2012 року і дорівнювало 0,15, та залишається в межах рекомендованих значень. Протягом 2012 року значення коефіцієнта по 1-й, 2-й та 4-й групах зросло на 1 п.п., по 3-й на 1 п.п. зменшилось. Найвища фінансова стійкість у банків четвертої групи (0,20), найнижча – у банків третьої групи (0,11).

    Фахівцями НБУ згідно з рекомендаціями МВФ розроблено методику комплексної оцінки стабільності фінансового сектора нашої держави, у якій запропоновано 12 індикаторів для щоденного моніторингу та 23 – для щомісячного. Щомісячні показники оцінки фінансової стійкості банківської системи наводяться повною мірою з травня 2011 р. у Бюлетені НБУ та на сайті НБУ у розділі «Індикатори фінансової стійкості».

    Як правило, підходи до виміру стабільності банківської системи налічують низку показників, оцінка індивідуально кожного з яких визначає загальний рівень стабільності банківського сектора. У роботі наведено спробу інтегрального аналізу банківської системи, звівши до єдиного показника сукупність вимірників рівня економічної ефективності, ліквідності, надійності та ризиковості діяльності банківської системи. За основу прийнято методику Жулінської К.М. [55].

    Алгоритм побудови моделі представлено наступними кроками:


    • вибір індикаторів, оптимальна кількість яких складає від 6 до 25;

    • встановлення нормативних співвідношень між коефіцієнтами росту складових обраних індикаторів;

    • визначення фактичних співвідношень між розрахованими значеннями коефіцієнтів росту показників;

    • зіставлення нормативних і фактичних співвідношень між показниками;

    • знаходження інтегральної оцінки як суми збігів фактичних співвідношень показників із нормативними, скорегованих на відповідні ваги.

    Перелік показників сигнально-індикативної моделі та їх вагових коефіцієнтів, розрахованих на основі підходу Фішберна, представлено в додатку М.

    Нижче наведено формулу для розрахунку інтегрального показника стабільності банківської системи (), що полягає у знаходженні суми відповідностей фактичних співвідношень нормативним () (у випадку їх співпадіння індикатори набувають значення “1”), зважених на ваги показників та їх груп – , відповідно:


    . (2.1)
    Було проведено щорічне оцінювання стану банківської системи за період 01.01.2007–01.01.2013 рр. (рис. 2.4).

    Рисунок 2.4  Значення динамічного показника стабільності банківської системи за період 01.01.2007–01.01.2014 (складено автором на основі [55])

    Коливальна динаміка показника стабільності банківської системи 2008–2009 рр. демонструє погіршення стану банківського сектору та подальше короткострокове покращення ситуації за рахунок антикризового регулювання. Зокрема, різкий спад стабільності банківської системи у IV кв. 2008р. став сигналом для активізації низки регуляторних заходів НБУ та Уряду України. У результаті були прийняті постанови про регулювання механізмів надання ліквідності банків (від 14.10.2008р. № 319; від 25.12.2008р. № 459; від 29.01.2009р. № 44; 30.04.2009р.), недопущення валютних спекуляцій (від 14.10.2008р. № 319; від 18.12.2008р. № 435) та посилення вимог до активно-пасивних операцій в іноземній валюті (від 1.12.2008р. № 406; від 22.12.2008р. №442) тощо. Регулятивні антикризові заходи переважно адміністративного характеру призвели лише до нетривкого підвищення рівня стабільності банківської системи І–ІІІ кв. 2009 р., накопичивши ризики та дисбаланси, що проявилися в подальшому.

    За тривалий період депресивного функціонування 2010–2011рр. банки зосередили увагу на нарощенні капіталу, оптимізації управління, зменшенні проблемних активів та розробці нових програм обслуговування клієнтів.

    Упродовж 2012 р. банки продемонстрували прибутковість діяльності (хоча і нижчими темпами, ніж нарощення активів та власного капіталу), достатні показники надійності та підвищення довіри з боку населення, що виражається в швидших темпах залучення строкових вкладів, ніж депозитів на вимогу.

    У той же час, модель хоча і демонструє покращення стану банківської системи, проте дана позитивна тенденція має стрибкоподібний, коливальни й характер, що зобов’язує банки до виваженого нарощення активних операцій та посиленої уваги до дотримання показників надійності.

    Переваги запропонованої у роботі моделі до оцінки стабільності банківської системи, полягають у наступному:


    • сигнально-індикативний характер моделі (найменші відмінності у тенденціях порівнюваних показників суттєво впливають на рівень індикаторів (набувають значень 0 або 1), що визначає дещо випереджальних характер отриманих за моделлю результатів оцінки стану банківської системи;

    • врахування особливостей функціонування банківської системи в Україні (схильність до закордонних заощаджень, що обумовлює важливість введення показника «Оцінка валютного ризику залучення коштів нерезидентів»(див. Додаток М));

    • базування на загальнодоступних статистичних даних;

    • наявність оціночної шкали для якісної інтерпретації результатів розрахунків.

    Отже, розроблена сигнально-індикативна модель виступає одним із механізмів моніторингу рівня стабільності банківського сектору. Її застосування є прийнятним в структурі НБУ для оцінювання рівня надійності, ліквідності, рентабельності та ризиковості діяльності банків.

    Висновки до розділу 2

    Запропоновано аналіз фінансової стійкості банків здійснювати за наступними показниками: аналіз якості активів банку, аналіз якості пасивів банку, аналіз збалансування активів та пасивів банку, аналіз економічного потенціалу і ділової активності банку, аналіз ефективності управління банком, аналіз ліквідності балансу та платоспроможності банку, а також аналіз рівня ризику банку. Окрім цього, обґрунтовано необхідність підвищення рівня якості менеджменту банку.

    При аналізі фінансової стійкості банку пропонується здійснювати ГЕП-аналіз.

    Проведення аналізу фінансової стійкості банку на основі запропонованої методики дає можливість виявити причини структурних зрушень показників діяльності банку в динаміці, а також які саме фактори призвели до зрушень кожного окремого показника та як це відобразилося на діяльності банку загалом.

    Виокремлено чотири основні напрямки зміцнення фінансової стійкості банків: підвищення рівня капіталізації, створення довготермінової ресурсної бази для обслуговування потреб реального сектору, забезпечення виваженості оперативних дій структурними підрозділами банку, розроблення та вдосконалення методів управління ризиками.

    Обґрунтовано залежність рівня фінансової стійкості банку від обсягів ризиків, які здійснюють вплив на даний банк. Визначено перелік ризиків та наслідки їх виникнення для фінансової стійкості банку. Описано шляхи мінімізації ризиків, за рахунок п’яти основних методів.

    Визначено перелік дій, які повинні здійснити органи державної влади, НБУ та комерційні банки, з метою підвищення рівня фінансової стійкості банків.

    Оцінено поточний стан фінансової стійкості у розрізі окремих банків та банківської системи в цілому за допомогою відповідних коефіцієнтів та застосування індикативної моделі. Визначено , що стан фінансової стійкості банківської системи покращується, проте дана позитивна тенденція має стрибкоподібний, коливальний характер, що зобов’язує банки до виваженого нарощення активних операцій та посиленої уваги до дотримання показників надійності.

    РОЗДІЛ 3


    АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ АТ «ОЩАДБАНК»

    3.1 Загальна характеристика та аналіз балансу АТ «Ощадбанк»

    Державний банк сьогодні – символ стабільності та надійності. За основними показниками своєї діяльності він входить у трійку лідерів вітчизняного банківського ринку.

    За роки свого існування Ощадбанк завоював репутацію бездоганного ділового партнера, який спроможний виконувати взяті на себе зобов’язання незалежно від впливу зовнішніх або внутрішніх факторів.

    На сьогодні АТ «Ощадбанк» – єдиний серед українських банків, який має закріплену законом державну гарантію збереження вкладів громадян та їх видачі за першою вимогою.

    Протягом багатьох років Ощадбанк демонструє стабільну та ефективну діяльність, що регулярно підтверджують провідні експерти фінансового ринку. Так, за результатам діяльності в IV кварталі 2013 року Ощадбанк посів друге місце в рейтингу стійкості банків від порталу «Мінфін».

    Діяльність АТ «Ощадбанк» спрямована насамперед на обслуговування населення за допомогою розвиненої мережі без балансових відділень та філій. При цьому банк активно займається обслуговуванням корпоративних клієнтів, інвестиційною діяльністю та на міжбанківському ринку.

    Банк активно працює практично в усіх секторах українського фінансового ринку, на сучасному рівні обслуговує великих корпоративних клієнтів. Клієнтами Ощадбанку сьогодні є такі поважні системні клієнти, як установи Пенсійного фонду України, ДП «Енергоринок», НАК «Нафтогаз України», НАЕК «Енергоатом», УДППЗ «Укрпошта», ПАТ «Укртелеком».

    АТ «Ощадбанк» – єдиний в Україні банк, що має закріплену законом державну гарантію повного збереження грошових коштів громадян, довірених банку. 

    Розглянемо основні фінансово – економічні показники діяльності АТ «Ощадбанк». Для здійснення аналізу фінансового стану банка ми використовували дані фінансової звітності АТ «Ощадбанк» та дані сайту Національного банку України.

    Проаналізувавши дані фінансової звітності АТ «Ощадбанк», можна зробити висновки, що загальна сума пасивів банку на 01.01.2014 р. порівняно із 01.01.2012 р. зросла на 29 599 612 тис. грн. або на 40,02 %. Таке збільшення пасивів банку пов’язано як із збільшенням зобов’язань так і збільшенням власного капіталу (рис.3.1).

    При цьому випереджаючими темпами відбувається зростання зобов’язань банку, які за досліджуваний період збільшилися на 47,57 %, у порівнянні із темпом росту власного капіталу, який склав 15,92 %. Така ситуація призвела до зменшення питомої ваги власного капіталу банку в загальному обсязі пасивів банку.

    Рисунок 3.1 – Структура пасивів АТ «Ощадбанк» з 1.01.2012 р. по 1.01.2014 р., тис. грн.
    Таким чином, дані темпи росту загального обсягу пасивів і його складових говорять про достатньо активну позицію банку відносно залучення ресурсів. Так як частка власного капіталу на 01.01.2014 р. склала майже 20 % загальних пасивів, то це свідчить про зважену політику банку щодо ризикованості діяльності, яка забезпечує достатній рівень надійності та стабільності банку.

    Аналізуючи динаміку та структуру власного капіталу (табл. Н.2), слід зауважити, що за досліджуваний період загальний обсяг даного показника збільшився на 2 808 532 тис. грн. Зростання власного капіталу зумовлене збільшенням об’єму статутного капіталу на 1 333 632 тис. грн. або на 9,2%, що відбулося за рахунок додаткової емісії акцій банку. Темп росту загального обсягу власного капіталу банку за період з 01.01.2012 року по 01.01.2014 року становить 15,92%.

    Резерви переоцінки складають другу за питомою вагою статтю. За досліджуваний період резерви переоцінки зросли на 539 710 тис. грн. або на 47,83 %, при цьому питома вага їх у структурі власного капіталу збільшилася лише на 1,76 %.

    Питома вага нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) є третьою за розміром після питомої ваги статутного капіталу банку. Його сума за досліджуваний період збільшилась на 546 457 тис. грн. або на 63,97 %. Незареєстровані внески з’явилася лише у 2013 році і становили 1 399 944 тис. грн.. відповідно.

    Емісійні різниці – статті, що взагалі відсутні у звітності банку.

    Що стосується резервів та інших фондів банку, то їх сума у 2013 р. зменшилася на 1 011 212 тис. грн. або на 13,45 % у порівнянні із даними на 01.01.2012 р.. Їх питома вага склала 0,77 % від загального обсягу власного капіталу банку.

    Розглянувши динаміку та структуру власного капіталу, варто зазначити, що, на нашу думку, структура даного показника є оптимальною. Правлінню АТ «Ощадбанк» доцільно звернути увагу на зменшення питомої ваги статутного капіталу у загальному обсязі власного капіталу.

    Проведений аналіз зобов’язань банку (табл. Н.3) показав позитивну динаміку даного показника. За період з 01.01.2012 року по 01.01.2014 року їх загальний обсяг зріс на 47,57%, що в абсолютному вимірі становить 26791080 тис. грн., що зумовлено збільшенням обсягу коштів фізичних та юридичних осіб, темп росту за період аналізу яких становить 42,41% та 7,97% відповідно (рис. 3.2).

    Найбільшу питому вагу в загальному обсязі зобов’язань становлять кошти фізичних осіб, що можна пояснити специфікою діяльності банку. Станом на 01.01.2012 року їх питома вага складала 65,38 %, за досліджуваний період. відбулося значне зменшення їх частки у зобов’язаннях банку – на 22,5%, хоча їх абсолютне значення зросло на 10698645 тис. грн. Питома вага коштів юридичних осіб: зменшилась з 34,62% зобов’язань у 2011 році до 12,53 % у 2013.

    Рисунок 3.2 – Динаміка основних складових зобов’язань АТ «Ощадбанк» за період з 01.01.2012 по 01.01.2014 рр., тис. грн..


    Достатньо значну частку у структурі зобов’язань банку займають кошти банків, в тому числі і Національного банку України: у 2011 р. – 28,14 %, у 2012 р. – 28,32 %. На 01.01.2014 року стаття «кошти банків» в абсолютному виразі за період аналізу збільшилася на 82 304 24 тис. грн. або на 51,93%. Боргові цінні папери у структурі зобов’язань банку значно зменшилися за досліджуваний період – на 204240 тис. грн. Стаття «Інші залучені кошти» у 2011 році була відсутня у структурі зобов’язань АТ «Ощадбанк», але вже у 2012 та 2013 роках вона склала 5 715 614 та 10 885 661 тис.грн. відповідно.

    Банком залучаються кошти на умовах субординованого боргу, які за період дослідження зросли на 12990 тис. грн.. Їх частка в зобов’язаннях банку станом на 01.01.2014 становила лише 1 %.

    Інші складові зобов’язань займають незначну частку і зміни в їх обсягах та структурі суттєву не впливають на загальну структуру зобов’язань, їх якість та вартість.

    Динаміка та структура активів представлена в таблиці Н.4.Виходячи з проведеного аналізу активів АТ «Ощадбанк» за досліджуваний період, слід зазначити що загальний їх обсяг збільшився на 29599612 тис. грн. або на 40,2%.

    Позитивна динаміка загального обсягу активів загалом пояснюється збільшенням таких складових:


    • грошові кошти та їх еквіваленти – на 1 453 868 тис. грн. (здебільшого пов’язано із збільшенням нормативу короткострокової ліквідності (Н 6) із 20 % до 60% та зростанням обсягу обов’язкових резервів);

    • кредити та заборгованість клієнтів – на 1 062 277 тис. грн.;

    • цінні папери в портфелі банку на продаж – 25 845 527 тис. грн.;

    • інші фінансові активи – на 46 261 тис. грн.

    Незважаючи на висхідну тенденцію загального обсягу активів банку, спостерігається зниження рівня їх деяких структурних елементів. А саме кредити та заборгованість як фізичних, так і юридичних осіб зменшились на 1948299 та 5 343 392 тис. грн. відповідно внаслідок здійсненого погашення кредитної заборгованості станом на 01.01.2014 року; цінні папери в портфелі банку до погашення – на 4 384 778 тис. грн.. Питома вага основних засобів та нематеріальних активів на 01.01.2012 року складала 3,85 %, за досліджуваний період їх сума зросла на 604 884 тис. грн. або на 21,26 % , але не дивлячись на це у 2013 році питома вага їх склала 3,33 %.

    Розглядаючи складову «Кошти в інших банках», слід зауважити, що станом на 01.01.2014 р. структура даного виду активу зросла на 4 333 552 тис. грн... На 01.01.2012 основну частку коштів складали кредити, надані іншим банкам (99%), в той час як депозитів в інших банках майже не було. Аналіз кредитної якості коштів в інших банках показав, що станом на 01.01.2012 майже 99% кредитів зосереджено в 20 найбільших банках України.

    Найбільшу питому вагу в активах банку займають кредити і заборгованість клієнтів – 68,25%, 59,52% і 49,47% станом на 01.01.2012 р., 01.01.2013р. та 01.01.2014 р. відповідно, при цьому спостерігається зростання даної статті в абсолютних показниках. За період аналізу спочатку зросли частки грошових коштів та їх еквівалентів з 7,43 % до 17,91%, але станом на 01.01.2014 р. їх питома вага склала лише 6,71%.

    Що стосується інших фінансових активів, в абсолютному вимірі простежується зростання на 46 261 тис.грн.. За іншими статтями активів суттєвих змін в структурі не відбулося.

    Банк має диверсифіковану структуру зобов’язань, що значно підвищує рівень його фінансової стійкості. Зміни в обсягах та структурі активів є прийнятними та такими, що відповідають умовам ведення банківського бізнесу в Україні в поточний момент часу. Вважаємо, що банку доцільно проводити комплекс заходів щодо підвищення рівня диверсифікованості активів.

    3.2 Аналіз фінансового результату АТ «Ощадбанк»

    Комерційна основа здійснення банківських операцій полягає у тому, що вони проводяться з метою одержання прибутку, який розраховується як різниця між його доходами та витратами. В зв'язку з цим перед керівництвом банку при розрахунку фінансового результату діяльності постає необхідність врахування всіх доходів, одержаних за звітний період, та витрат, здійснений за аналогічний період.

    Відповідно до Постанови Правління НБУ № 373 відбулися зміни щодо складання фінансової звітності – було дещо змінено назви та перелік складових фінансових результатів діяльності банку, тому в табл. Р.1 наведено перелік даних статей.

    Для оцінки динаміки фінансових результатів АТ «Ощадбанк» необхідно провести аналіз доходів, витрат і прибутку банку.

    Перш за все, варто звернути увагу на динаміку доходів та витрат банку (рис. 3.3).

    Рисунок 3.3 – Динаміка доходів та витрат АТ «Ощадбанк» за 2011 – 2013 рр., тис. грн..
    Протягом досліджуваного періоду спостерігається позитивна динаміка як доходів так і витрат банку. Зокрема, доходи зросли на 3 476 965 тис. грн., а витрати – на 3067182 тис. грн. Водночас простежується перевищення доходів над витратами, що свідчить про прибуткову діяльність АТ «Ощадбанк».

    Проаналізувавши динаміку чистого прибутку АТ «Ощадбанк», можна зробити висновок про його тенденцію до зростання, що є позитивним аспектом діяльності банку. За період з 01.01.2011 року по 01.01.2013 року даних показник збільшився на 147 793 тис. грн. або на 27,83%.

    У наочному вигляді динаміка доходів банку наведена на рисунку 3.4.

    Найбільший вплив на чистий прибуток банку здійснюють процентні доходи та процентні витрати: за аналізований період обидва показники зростали, незважаючи на більший темп приросту процентних витрат (47,96% – процентні витрати, 34,21% – процентні доходи). Це пояснюється нарощуванням ресурсної бази, зокрема коштів клієнтів, та, відповідно, витрат на її обслуговування.

    Рисунок 3.4 – Динаміка основних складових доходів АТ «Ощадбанк» за період з 01.01.2012 по 01.01.2014, тис. грн.
    Динаміка основних складових витрат АТ «Ощадбанк» представлена на рис. 3.5.

    Вагомими складовими виступають комісійні доходи та витрати - темп росту комісійних витрат за аналізований період склав 29,67%, а комісійних доходів - 22,08%. Однією з основних складових витрат банку є адміністративні та інші операційні витрати. Адміністративні витрати АТ «Ощадбанк» значно зросли за період – на 901 260 тис. грн. або на 34,94%.




  • 1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


    База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка