«аналіз державн ого борг україни та методи його покриття»



Сторінка5/8
Дата конвертації16.04.2016
Розмір0.56 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Висновки до розділу 1


На основі матеріалу, що наведений в першому розділі курсової роботи можна зробити висновок, що проблема державного боргу є досить актуальною при всіх рівнях розвитку економіки. Державний борг являє собою досить складний механізм і залежить від багатьох суб’єктів ринкових відносин. Формування державного боргу відбувається при неспроможності держави функціонувати на власних фінансових ресурсах. Економічна сутність державного боргу проявляється через фіскальну і регулюючу функції. Існує різна класифікація державного боргу, однак основним поділом є поділ на внутрішній і зовнішній борг.

До внутрішнього державного боргу входить заборгованість держави перед домогоспо­дарствами і фірмами даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.

Зовнішнім боргом називається заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

Відповідно до строків погашення виділяють поточний та капітальний державний борг.

Залежно від одержувача кредитних ресурсів, державний борг може бути прямий та умовний (гарантований) борг.

Державний борг має як негативний, так і позитивний вплив на економіку країни.

Для регулювання та балансування заборгованості необхідно застосовувати ефективне управління державним боргом. В основі управління боргом держави лежить комплекс заходів, які реалізуються державою через її уповноважені органи з питання прогнозування обсягів та умов запозичення коштів, їх розміщення та погашення, а також забезпечення платоспроможності держави.

Ефективне управління державним боргом передбачає дотримання принципів безумовності, зниження ризику, оптимальності структуру, фінансової незалежності та прозорості.

Механізм управління державним боргом ґрунтується на методах рефінансування, новації, конверсії, консолідації, уніфікації, обміну за регресивним співвідношенням та метод анулювання боргу. Більшість країн світу використовує метод реструктуризації своєї економіки і застосовують жорсткі методи подолання боргу.

У світовій практиці існує безліч прикладів методів управління державним боргом. Зокрема у країнах, що входять до Європейського Союзу використовують три моделі управління: банківську, агентську та урядову. Найбільш досконалою і популярною моделлю є агентська, за якої управління здійснюється спеціальними агентствами, що знаходяться у підпорядкування державним казначействам та міністерствам і виконують управління від їх імені.

В незалежності від того високорозвинена країна чи країна, що розвивається мета політики управління державним боргом залишається однаковою: мінімізація витрат державного бюджету та зменшення обсягу державного боргу.



РОЗДІЛ 2

ЕКОНОМІКО-СТАТИСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ УКРАЇНИ ЗА 2007-2013 РОКИ

2.1 Аналіз внутрішнього державного боргу України


Внутрішній державний борг – це заборгованість держави перед резидентами своєї країни та іншими державними структурами. Держаний внутрішній борг складається з заборгованості минулих років та поточних зобов’язань уряду України у грошовій формі [13]. До складу внутрішнього державного боргу України за типом кредитора входять такі зобов’язання:



  • заборгованість КМУ перед НБУ за наданими кредитами та коштами, вкладеними в державні боргові цінні папери;

  • заборгованість перед комерційними банками за операції з борговими цінними паперами;

  • зобов’язання щодо погашення виплат населення на залишки вкладів в Ощадному банку України;

  • грошові кошти для виплати заробітної плати, стипендій та пенсій;

  • зобов’язання перед комерційними банками і іншими юридичними особами;

  • компенсація заборгованості суб’єктам підприємницької діяльності з поверненням ПДВ [14].

За типом боргового зобов’язання внутрішній державний борг поділяється на:

  • довгостроковий борг;

  • середньостроковий борг;

  • довгостроковий борг;

  • заборгованість за кредитами на фінансування дефіциту бюджету;

  • заборгованість за відсотками, нарахованими за кредитами;

  • заборгованість за іншими зобов’язаннями [15].

В таблиці 2.1 наведені статистичні дані по прямому внутрішньому державному боргу України за 2008 – 2013 роки та його структура.
Таблиця 2.1 – Динаміка та структура прямого внутрішнього державного боргу України за 2007 – 2013 роки [16]

Структура внутрішнього державного боргу, млрд.грн.

Роки

Темп приросту 2013/2007, %

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

1. Заборгованість перед юридичними особами

9,2

33,5

87,6

138,4

158,3

187,3

254,1

2776,5

2. Заборгованість перед банківськими установами

8,7

11,1

3,4

3,3

3,2

3,0

2,9

33,6

Всього

17,8

44,7

91,1

141,7

161,5

190,3

257,0

1443,8

Виходячи з даних наведених у таблиці 2.1 ми бачимо, що прослідковується тенденція до зростання швидкими темпами заборгованості держави перед юридичними особами. Так в порівнянні з 2007 роком дана складова внутрішнього державного боргу збільшилась у 27,7 раз, тобто на суму в розмірі 227,9 млрд. грн. і на кінець 2013 року досягла позначки в 254,1 млдр. грн. Різке збільшення обсягів внутрішнього державного боргу спостерігається у 2008 році, що пояснюється впливом світової економічної кризи на економіку України, для покриття якої відбувся випуск облігацій внутрішньої державної позики для збільшення статутних капіталів відкритих акціонерних товариств «Державний експортно-імпортний банк України» та «Державний Ощадний банк України» (на суму 17,5 млрд. грн. або 29,5 %) та для поповнення Стабілізаційного фонду (на суму 5,9 млрд. грн. або 10,0 %). Подальше нарощування суми даної заборгованості пояснюється подоланням наслідків економічної кризи. На кінець 2010 року даний показник становив 138,4 млрд. грн., збільшення цього року пояснюється випуском облігацій внутрішньої державної позики для фінансування державного бюджету та поповнення Стабілізаційного фонду (на суму 39,8 млрд. грн.), збільшення статутних капіталів Укрексімбанку, НАК «Нафтогаз України» та Державної іпотечної установи (на суму 15,8 млрд. грн.), а також для відшкодування сум податку на додану вартість (на суму 16,4 млрд. грн.) [17].

Для кращого розуміння зобразимо дані показники графічно на рисунку 2.1.

Рисунок 2.1 – Динаміка та структура внутрішнього державного боргу України за 2007-2013 роки [18]


В динаміці залучення коштів в банківських установах прослідковується протилежна (негативна) тенденція. Нарощування даного показника відбувалося до 2008 року, що пояснюється фінансовою кризою під час якої Україна залучала грошові ресурси у великих сумах. У 2008 році сума даної заборгованості досягла максимальної позначки у 11,1 млрд. грн. З 2008 року відбувається зменшення заборгованості перед банками і на кінець 2013 року даний показник досяг 2,9 млрд. грн..

Динаміку загальної суми внутрішнього державного боргу України відобразимо на рисунку 2.2.



Рисунок 2.2 – Динаміка зміни обсягу внутрішнього державного боргу України за 2007-2013 роки [19]
Світова фінансова криза призвела до погіршення економічної ситуації у країні та нестачі державних фінансових ресурсів у 2008 році. Планові надходження до бюджету не виконувались, відповідно бракувало ресурсів на фінансування державних видатків, що стало причиною залучення внутрішніх боргових ресурсів під 25–28 % середньозваженої дохідності за 2009 рік. Внутрішній борг за цей період зріс на 46,4 млрд. грн. [20]. Як негативний фактор необхідно відзначити зростання в загальній структурі кількості ОВДП, що знаходяться у власності НБУ з 2008 року. Варто зазначити також зростання випуску короткострокових ОВДП. Уряд змушений був підвищувати ставки дохідності аж до 25–27 % для її покриття, що стало причиною зростання вартості обслуговування внутрішнього боргу [20].

На кінець 2013 року найбільшу частку в заборгованості перед юридичними особами склали ОВДП строком на 3,5 і 7 років, короткострокові не перевищують 1 %.

Таким чином, динаміка внутрішнього боргу є зростаючою. За наведеними даними можна зробити висновок, що збільшення державного боргу відбувається за рахунок як внутрішніх позик, так і зовнішніх позик. Взяті позики забезпечують функціонування основного виробництва у країні та підтримання соціальної сфери на належному рівні. Вважається, що наявність внутрішнього боргу є більш сприятливим для фінансового розвитку країни, ніж зовнішні запозичення. Внутрішні запозичення є менш небезпечними ніж зовнішні, адже вони не спонукають до вивезення матеріальних цінностей з країни, а призводять до перерозподілу доходів в середині країни, однак вони стимулюють інфляцію та знижують інвестиційну активність. Вагомою складовою зростання внутрішнього боргу є заборгованість уряду за цінними паперами, за виплатами населенню та заборгованість перед комерційними банками.


1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка