«аналіз державн ого борг україни та методи його покриття»



Сторінка3/8
Дата конвертації16.04.2016
Розмір0.56 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

1.2 Методи управління державним боргом


Поява державного боргу і збільшення боргових зобов’язань зумовлюють необхідність забезпечення результативного управління ним.

В основі управління боргом держави лежить комплекс заходів, які реалізуються державою через її уповноважені органи з питання прогнозування обсягів та умов запозичення коштів, їх розміщення та погашення, а також забезпечення платоспроможності держави.

Якщо розглядати управління у широкому розумінні, то воно є напрямом економічної політики держави, який пов'язаний з її діяльністю в ролі позичальника та на пряму залежить від органів державної влади і управління, містить такі складові:



  • утворення грошово-кредитної політики у відношенні до внутрішнього і зовнішнього боргу;

  • фіксування загальної межі заборгованості держави, зокрема у визначенні обсягу дефіциту бюджету і конкретного обсягу позик, які необхідні для його фінансування;

    • виявлення шляхів впливу на економічні показники на мікро- та макрорівнях;

    • узгодження важливості фінансування різних програм за рахунок державного боргу тощо.

Якщо розглядати управління державним боргом у вузькому розумінні, то воно представляє набір заходів, пов’язаних з підготовкою до випуску і розміщенням довгострокових боргових зобов’язань держави, операцій з обслуговування і рефінансування державного боргу, а також з регулювання ринку державних цінних паперів, надання кредитів і гарантій.

Процес управління боргом здійснюється в декілька етапів:

– запозичення коштів;

– використання грошових ресурсів;

– виплата боргу і відсотків.

Метою політики управління боргом є одержання найкращого результату використання запозичених коштів для фінансування та не допустити макроекономічних труднощів і проблем в майбутньому з платіжним балансом.

Під час управління державним боргом намагаються знайти рішення для наступних завдань:


  • пошук вигідних умов запозичення коштів з точки зору зведення вартості боргу до мінімуму;

  • недопущення неефективного та поза цільового використання запозичених коштів;

  • забезпечення сплати суми основного боргу та нарахованих відсотків на умовах своєчасності та повності;

  • визначення оптимального балансу між внутрішніми і зовнішніми запозиченнями за умови дотримання макрофінансової рівноваги;

  • підтримка стабільного валютного курсу та фондового ринку [4].

Для ефективного управління державним боргом використовується ряд принципів:

  • принцип безумовності базється на забезпеченні режиму точного виконання державою всіх зобов’язань покладених на неї інвесторами і кредиторами, які держава, отримала в результаті укладання договору позики;

  • в основі принципу зниження ризиків лежить розміщення і погашення позик таким чином при якому можливо якнайбільше знизити вплив коливань структури світового ринку капіталів і тенденцій до спекуляції ринку цінних паперів на ринок державних зобов’язань ;

  • оптимальність структури  передбачає підтримання допустимої структури боргових зобов’язань за строками обертання і погашення;

  • основою принципу зберігання фінансової незалежності є підтримка збалансованої структури боргових зобов’язань держави між інвесторами-резидентами і інвесторами-нерезидентами;

  • принцип прозорості полягає у дотриманні відкритості при видачі позик, забезпечення вільного доступу міжнародних рейтингових агентств до реальної інформації про економічне положення держави для підтримки високої кредитної репутації і рівня держави-позичальника.

Механізм управління державним боргом потребує врахування економічної та політичної ситуації в країні: інфляційного рівня, ділової активності представників підприємницької діяльності, рівня ризику країни щодо неспроможності повернення боргу.

Механізм управління реалізується при тісному взаємозв’язку та співпраці різноманітних органів, міністерств і відомств, на які покладена відповідальність за ефективне функціонування боргової стратегії держави.



Для вирішення проблеми зі зменшення суми боргового навантаження та ризику недотримання боргових зобов’язань держави використовують різноманітні методи ( рис. 1.2.)

Рисунок 1.2 – Методи управління державним боргом


До методів управління відноситься пролонгація боргу , тобто добровільна згода кредиторів на відкладення виплати боргу за зобов'язаннями. Як правило, застосовується при фінансовій недоцільності випуску нових позик на обслуговування раніше випущених.

Механізм функціонування методу списання/анулювання частини боргу проявляється у відмові уряду від повернення боргу. Проведення списання боргу відбувається за умов швидкого темпу накопичення боргових зобов’язань. Реалізація такої операції передбачає досягнення домовленості з кредиторами. Останні визначають ступінь списання боргу, вибір якого обумовлений рядом причин: не прогнозованих умов розвитку країни, погіршення позицій на світовому ринку, соціальний розвиток країни, тощо. Яскравим прикладом списання зовнішнього боргу є Польща, якій західні інвестори списали 50 % заборгованості на суму близько 15 млрд. доларів США.

Причинами анулювання боргу можуть бути різні ситуаційні чинники: неспроможність держави, її банкрутство або політичні мотиви. Прикладом анулювання може слугувати відмова уряду СССР від визнання боргів царської Росії. Частіше за все даний механізм використовують у найменш розвинутих країн, які нездатні виплатити свої зобов'язання навіть у далекій перспективі. За деяких умов кредиторам часткове списання боргу економічно вигідне.

Метод викупу боргу з дисконтом на вторинному ринку призводить до зменшення обсягу державного боргу через викуп власних боргів із знижкою на вторинному ринку. Такі операції застосовуються при наявності можливості швидкого нарощування валютних резервів. За умов продажу на фінансовому ринку державного боргу з високим дисконтом стає вигідним для позичальника проведення дострокового викупу боргу. В результаті чого спостерігається зниження загального боргового навантаження без узгодження з кредиторами. Такий метод доступний лише деяким країнам – боржникам, які мають значні запаси золотовалютних резервів у своїх активах.

Використовують також обмін боргу на акції, національних підприємств чи національну валют. Даний метод є однією з найпоширеніших ринкових схем реструктуризації державного боргу. Надає кредиторам право продажу боргів зі знижкою за національну валюту, за яку в кінці можна придбати акції національних компаній. Частіше використовується прямий обмін боргів на акції компаній, що є державною власністю.

Метод тимчасового мораторію на виплату відсотків або частини основного боргу передбачає відстрочення оплати внутрішніх або зовнішніх боргових зобов'язань, що оголошується спеціальними актами державної влади на певний строк чи до закінчення певних надзвичайних подій.

До методів управління відносяться також конверсія та консолідація боргу. В основі першої лежить зміна початкових умов, за якими була видана позика, зокрема зміна термінів позики і виплати, способу повернення позики, а також частіше всього – зміна величини позикового відсотка. За характером проведення конверсія може бути добровільною, обов’язковою і примусовою. Механізм конверсії державними органами управління реалізується, наприклад, шляхом заміни старих боргових цінних паперів на нові. Такі операції є більш економними в порівнянні з випуском та реалізацією нових позик, що не пов’язані, однак вони є й більш складними в процесі реалізації. В першу чергу це пов’язано з тим, що для проведення конверсії необхідна згода всіх кредиторів.

Консолідація боргу призводить до зміни умов позики щодо її тривалості з можливою зміною відсотка під який була видана позика, зокрема перетворення короткострокових кредитів у довгострокові та об’єднання кількох позик за попередня роки в одну позику. Ці два методи можуть реалізовуватись паралельно [4].

На сьогоднішній день актуальною проблемою для України є шляхи зменшення боргового навантаження і пошук найоптимальніших варіантів управління державним боргом. Для цього необхідно вдосконалити систему управління борговими ризиками, підвищити рівень розробки прогнозів щодо боргової політики та її залежності з бюджетною, податковою та грошово-кредитною політиками.


1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка