9 Еволюція html



Скачати 94.85 Kb.
Дата конвертації27.04.2016
Розмір94.85 Kb.

9.2. Еволюція HTML


http://www.mobi.ru/Articles/4750/HTML_5_yevolyuciya_mutacii_ili_kuda_dovedet_yazyk.htm

HTML - мова, що змінила Інтернет. Завдяки їй гіпертекст перетворився з академічної розробки в зручний інструмент роботи з інформацією для рядових користувачів

Для того, щоб комп'ютер зробив щось корисне, йому потрібно це вказати на його мові - Basic, Pascal і C + +. HTML є найпоширенішою у світі мовою, оскільки нею «розмовляють» сотні мільярдів веб-сторінок.


SGML, HTML, XML ...


Мова HTML побачила світ завдяки двом факторам. Перший, генетичний предок - мова SGML (Standard Generalized Markup Language - стандартна узагальнена мова розмітки), яка строго дотримується правил для відображення машинних документів, що читаються з комп'ютерних пристроїв виводу - моніторів і принтерів. Мову SGML було розроблено IBM в 1969 році для аерокосмічних потреб, і вона швидко стала стандартом де-факто, а потім і де-юре в науковій і видавничо-поліграфічній сфері.

Другий предок є Тім Бернерс-Лі, який у 1989 році спростив SGML, щоб технологією розмітки могло скористатися більше коло розробників. Фактично, HTML є діалектом SGML, його додатком. Спорідненість цих мов офіційно закріплено в стандарті ISO 8879.



HTML - мова розмітки, в яку Бернерс-Лі ввів дескриптор (тег) , і це було початком гіпертекстового Веб. SGML похвалитися таким тегом не може.

Перевага HTML в простоті, оскільки вона розроблялася для коректного відображення документу на різних пристроях (монітор комп’ютера чи дисплей телефону). Для SGML така задача є складною, оскільки програми для розбору її структури (парсери) є дуже складними і потребують великої обчислювальної потужності. Парсер HTML простий та легкий, оскільки йому було потрібно правильно інтерпретувати лише близько десятка тегів. HTML, з точки зору SGML, спілкується зі світом на спрощеному діалекті! Але саме це і зробило її популярною.

Між тим мова стає офіційною, коли її правила (граматика, синтаксис, семантика) стандартизуються і затверджуються офіційно. До 1996 року необхідність стандартизації назріла, оскільки HTML почала розщеплюватися на діалекти, в кожному з яких був свій набір тегів. Причиною такого розшарування стали виробники браузерів. Намагаючись випередити один одного, вони наповнили свої версії HTML власними конструкціями і правилами. Для тих часів звичним був напис на веб-сторінці: «Цей сайт оптимізовано для перегляду в Netscape Navigator».

Саме тоді Консорціум Всесвітньої павутини (World Wide Web Consortium, W3C) поклав край діалектичним відхиленням і затвердив стандарт HTML 2.0, який був сирим і допускав багато відхилень, але все ж був стандартом. Він гарантував, що люба сторінка буде практично однаково відображатися в різних браузерах.

На початку 1997 року з врахуванням побажань користувачів і розробників, було затверджено стандарт HTML 3.2. В ньому з'явилися теги, що підтримують форматування таблиць і розміщенням тексту на сторінці.

Наприкінці 1997-го світ побачила редакція HTML 4.0, де було прибрано непотрібнї конструкції і введено стандарт технології каскадних таблиць стилів. CSS (Cascading Style Sheets) дозволяли авторам сторінок формувати свій неповторний стиль, залишаючись в рамках стандартного діалекту HTML. Остаточна шліфовка відбулася в 1999 році з виходом стандарту HTML 4.1.

При цьому сторінки, написані на діалектах 2.0, 3.2 і 4.0, продовжували благополучно висіти в Інтернеті. Щоб браузерам не плутатися в різних стандартах, W3C запропонував на початку кожної сторінки оголошувати тип документа. Так з'явився службовий елемент DOCTYPE. Наприклад, для стандарту HTML 4.1 існує цілих три DOCTYPE.

Тип DOCTYPE

Опис DOCTYPE

Строгий (Strict)

Сторінка не містить застарілих або не схвалених W3C елементів HTML.

Перехідний (Transitional)

Сторінка, з метою сумісності з попередніми стандартами HTML, містить застарілі елементи.

C підтримкою фреймів (Frameset)

Сторінка підтримує застарілий набір тегів, що описують різні області екрану як фрейми.

Рядок DOCTYPE, що оголошує браузеру версію HTML на завантаженій сторінці, є обов'язковим до використання елементом. Це закон!

XML


На десять років стандарт HTML 4.1 став стандартом для веб-дизайнерів, що свідчить про зрілість мови. Тим часом в HTML з’являється конкурент XML (eXtensible Markup Language - розширювана мова розмітки).

Для докладної розповіді про XML потрібно окрема стаття, а краще товста книжка. Обмежимося простим твердженням: XML в чистому вигляді використовувати в Веб не можна. Причин тут кілька, але головних всього дві:



  1. Строгий синтаксис XML не терпить помилок і вольностей (HTML в цьому плані більш демократичний). При цьому помилки не обов'язково повинен допускати веб-розробник. Ідеальна, з точки зору XML, сторінка може бути зіпсована даними, які вніс у форму користувач або згенерував Java-скрипт.

  2. Процес розбору XML-документа вимагає, щоб парсер зупинився на першій ж помилці і повідомив про неї розробнику або читачеві документа. А це, разом з першою причиною, створює багато сторінок, які не зможе прочитати жодний браузер.

Тим часом, втративши аудиторію Веб, XML успішно завойовує позиції в офісних стандартах. Відомі з Microsoft Office 2007 документи з розширенням *. * X (DOCX, XLSX і PPTX) - є XML-контейнерами і найближчими родичами архівних файлів типу ZIP або RAR. Для переконання перейменуйте будь-яке з цих розширень в ZIP і відкрийте файл архіватором, що підтримує ZIP-архіви.

XHTML, DHTML і мікроформати


Наступним кроком консорціуму W3C було створення робочої групи для нової специфікації XHTML (еХtensible Hypertext Markup Language - розширювана мова розмітки гіпертексту). Метою було створення мови такої ж синтаксично строгої, як XML, і такої ж легкої в обробці браузерами, як HTML, і при цьому не завдавати зайвих складнощів для веб-розробників. XHTML – є спробою такого поєднання, де за основу взяли строгі XML-правила, додали HTML-демократію - і створили цілком вживану нотацію. Розробники браузерів не стали відмовлятися, а включили обробку XHTML-сторінок в браузери. Головне, щоб на початку сторінки був відповідний DOCTYPE.

Виникає резонне питання: навіщо було напружуватися з новим стандартом, коли четвертий HTML довгі роки задовольняв усіх? Вся справа в бажанні стандартизуючих органів привчити веб-розробників робити якісний продукт. А сторінки, що створено в XHTML, потрібно перевіряти на валідність. XML-сутність стандарту дозволяє створити програми-валідатори, які переглянуть весь документ і, як у програмуванні, вкажуть на помилку. І на сторінці можна ставити знак XHTML-валідності - гарантію її якості.

XHTML ріс, діставшись до стандарту 1.1, а в цей час навколо нього, та й HTML 4.1, почали виникати нашарування стороннього характеру, які були продиктовані бажанням залучити до свого ресурсу певну аудиторію.

Для найпоширенішої у світі інформаційної технології Веб виглядав доволі статично. Ініціатива пішла від розробників браузерів, які в боротьбі за користувача почали вишукувати можливості оживити контент. Варіантів була маса, але всі вони зводилися до одного рішення: браузери повинні стати розумнішими. Вони мають не лише інтерпретувати HTML і XHTML, але і дружити з іншими технологіями. Наприклад з Flash і JavaScript.

Будучи фактично віртуальними машинами для виконання власного коду, Flash і JavaScript технології вміли відображати результати на веб-сторінках. Це пожвавлювало контент, привносило динаміку і породжувало абсолютно несподівані сервіси. Великий і могутній YouTube, з яким зараз асоціюється взагалі будь інтернет-відео, цілком побудовано на Flash.

Усвідомивши перспективність втілення в сторінки динамічного медіаконтенту, W3C затвердила специфікацію мови DHTML (Dynamic HTML - динамічна HTML), яка, використовуючи набір API-функцій браузера, була здатна робити практично те саме, що Flash і JavaScript.

Не залишилися осторонь і потреби веб-розробників. В умовах, коли Веб став серйозним інструментом, важливо, щоб браузери не тільки коректно і красиво відображали інформацію, але і розуміли її зміст (семантику). Наприклад, про вказаних на сторінках людей і організації, про події, що прив'язані до конкретної дати, про географічні координати користувачів. Знаючи цю інформацію, браузер може, наприклад, відображати відомості про погоду регіону, недавні події в ньому або знаходити потрібних людей.

Хто першим додумався вставляти в семантично незначущі елементи HTML і XHTML семантику, історія замовчує. Факт залишається фактом: в такі, семантично порожні, теги-контейнери, як

, стали поміщати інформацію, яка є змістовною для пошуковиків.



Технологія мікроформатів (Microformats або μF) - це семантична розмітка існуючих HTML-і XHTML-документів, що розвивається силами багатьох веб-фахівців. Вона покладена в основу «Семантичного Веба», навігація всередині якого відбувається як за посиланнями, так і за розмітками мікроформатів.

Розглянуті вище технології – є надбудовами до HTML і XHTML, і, не зачіпаючи основ, додають на сторінку динаміку і семантику.


HTML 5


Повіривши в успіх XHTML 1.1, консорціум W3C у 2001 році взявся за специфікацію XHTML 2.0. Девіз XHTML 2.0 мав би звучали би так: «Викорінимо сміття та мовні недоладності! За чисте XML-звучання Вебу! ». В 2002 році чорнова редакція мови була готова. Не були до неї готові тільки виробники браузерів. Адже XHTML 2.0 став фактично чистим XML, і не мав нічого спільного зі своїм попередником версії 1.1.

Основною ідеєю XHTML 2.0 було відділення вмісту документа від його структури. Включаючи до свого складу тільки базові мовні конструкції, XHTML 2.0 цілком здатний працювати не лише в Вебі. В ньому відсутня медійна підтримка, інтерактивність і робота з семантикою. Все це, на думку W3C, можна прикрутити за допомогою численних XML-розширень, таких, наприклад, як XForms і XML Events. Ну і, звичайно ж, вимоги до валідності документів залишилися, причому стали ще жорсткішими.

Ідея швидко запровадити нову, очищену від недоліків, мову була явно утопічною. Жоден виробник браузерів не погодиться випустити нову версію браузера з підтримкою нового стандарту і відсутністю такої для старих. Жоден веб-розробник не погодиться наново переписати всі свої проекти і перевірити їх на валідність.

В 2004 році виникла опозиція, в якій об'єдналися провідні спеціалісти в розробці браузерів, як Google, Opera і Apple. Це об’єднання назвали WHATWG (Web Hypertext Application Technology Working Group) http://www.whatwg.org/.

Цілі були поставлені одночасно прагматичні і благородні. До прагматики відносилася не розробка мови «з нуля», а максимальна модифікація наявного стандарту HTML 4.1. При цьому модифікація не повинна серйозно зачіпати існуючий код браузерів. А благородною метою стала спроба ощасливити людство інтеграцією всіх зовнішніх надбудов всередину самої мови, надаючи йому силу, порівнянну з мовами програмування.

Роботу групи почали іменували Web Applications 1.0. Чому б браузеру не стати універсальним середовищем, яке і документи відображає, і програми виконує? І в майбутньому не буде жодних операційних систем і прикладних програм до них, один суцільний браузер.

Робота групи була продуктивною, а наочна її демонстрація в браузерах настільки привабливою, що в 2007 році консорціум W3C здався і включив WHATWG в свою HTML-команду, а роботу її оголосив чернеткою стандарту мови HTML 5!

XHTML 2.0 перейшов у розряд академічних розробок з датою релізу готового стандарту - 2022 рік.



На приведеному зображені показано кращі відмінності HTML 5 від HTML 4.1

Відразу можна помітити, наскільки лаконічніше п'ятірка. Прибрано численні атрибути, що прописувалися в багатьох тегах

, замість них з'явилися прості і зрозумілі теги, що визначають структуру документа. Рядок навігації розміщується в тегу


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка