4 Бердянськ 2012 (06) ббк 74я5 з-41



Сторінка9/28
Дата конвертації15.04.2016
Розмір6.73 Mb.
#9228
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   28

УДК 378.14:004.73

С. Л. Загребельний,

кандидат педагогічних наук, доцент

(Донбаська державна машинобудівна академія)
ВИКОРИСТАННЯ ВІДЕОРОЛИКІВ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ВИЩОЇ ШКОЛИ
Постановка проблеми. Аналіз вітчизняного і зарубіжного досвіду організації освітньої діяльності показує, що на сучасному етапі існує два напрямки розвитку освітньої системи – традиційний і інноваційний. Незважаючи на швидкий розвиток і впровадження інноваційних технологій навчання, традиційні засоби не лише залишаються основними, але і знаходять нове застосування і дають розвиток новим напрямкам методики навчання інформатики. Новітні комп’ютерні технології дозволяють оптимізувати навчальний процес, мотивувати та активізувати навчання, ефективно організувати самостійну роботу студентів і, як наслідок, отримати більш високу якість підготовки спеціалістів. До таких технологій можна віднести використання відеоматеріалів у викладанні інформатики. Доцільність використання відео в навчальному процесі пояснюється: доступністю матеріалів, які можуть бути записані з різних джерел; наявністю певного досвіду роботи з відеотехнікою і відеопродукцією; можливістю активнішої творчої діяльності викладача.

Обов’язковою умовою застосування відеороликів на занятті є відповідне підвищення кваліфікації викладачів, зорієнтоване на засвоєння навичок роботи з комп’ютерною технікою та сучасним програмним забезпеченням. У ході дослідження ми звернули увагу на те, що багато комп’ютерних програм, які не мають цілеспрямованого освітнього напрямку, можуть бути застосовані для організації навчального процесу. В якості ілюстрації розглянемо можливості програми UVScreenCamera щодо розробки дидактичних засобів навчання для забезпечення самостійної роботи студентів при вивченні інформатики.



Аналіз основних досліджень та публікацій. Роль аудіовізуальних засобів у навчанні відзначається в працях російських психологів (І. Зимня, О. Леонтьєв та ін.), вітчизняних (Є. Глушак, О. Гончарук, Г. Жоглина, Л. Іванова, Ю. Комаров, В. Таранів, В. Шевченко) і зарубіжних (Б. Блис, Д. Коттон, Р. Купер, П. Мур, Д. Еванс та ін.) педагогів. У роботах цих авторів показується можливість застосування електронно-звукових засобів для підвищення ефективності сприйняття інформації, внесення різноманітності в навчальний процес, варіювання видів навчальної діяльності, здійснення управління пізнавальною діяльністю студентів, активізації психічних процесів (уваги, мислення, пам'яті, емоції), підвищення навчальної мотивації. Останнім часом з'явилися дослідження в галузі пов'язані з розглядом питань створення і застосування відеороликів у навчальному процесі. Відзначимо праці таких дослідників, як І. Норенков, А. Зімін [5], А. Мещеряков [3], С. Сейтвелієва [6], І. Абрамова [1], В. Ноздрачева [4] та ін. Проте, незважаючи на певні напрацювання в цій галузі, залишаються не вирішеними питання, пов'язані з розробкою відеоуроків з виконання практичних завдань з інформатики засобами програми UVScreenCamera. Сьогодні можна констатувати протиріччя між необхідністю використання відеоуроків при вивченні інформатики в процесі професійної підготовки студентів ВНЗ і методикою їх розробки силами викладачів.

Мета статті полягає у розробці методики створення відеороликів з інформатики як дидактичних засобів навчання при виконанні практичних та самостійних робіт.

Великий педагог К. Ушинський писав: “Якщо ви заходете у клас, від якого важко добитися слова, почніть показувати картинки, і клас заговорить, а головне, заговорить вільно”. З часів Ушинського картинки явно змінилися, але зміст цього виразу не старіє. На сучасному етапі це застосування відеороликів. Так, при викладанні дисципліни, на мій погляд, треба застосовувати наочні засоби навчання, серед яких найбільш сучасними є відеоролики. Візуалізація інформації викликає у студентів пізнавальний інтерес, підвищує мотивацію для вивчення дисципліни, відеоролики найбільш доцільно застосовувати для самостійної роботи студентів. Для цього викладач дисципліни може записувати свої дії, які проводить з комп’ютерною програмою у відеофільм, а потім обробляти записане. Нині існує безліч різних програм, призначених для захоплення відео з екрана монітора. Серед них вигідно відрізняється російська розробка UVScreenCamera, яка надає: зручний покадровий відеоредактор; можливість додавати пояснювальний текст, виноски, рамки, картинки у записуваний фільм з можливістю редагування в подальшому; кнопки для створення інтерактивних flash презентацій і відеокурсів; накладення звуку з мікрофона або з файлу; візуалізація щигликів миші і натискань клавіш на клавіатурі; можливість розміщення фільмів на web сторінках; зберігання області екрану у bmp, jpg, gif (фото); створення GIF-анімації з окремих кадрів; швидке створення демонстраційних і повчальних відеороликів у форматі *.uvf, *.exe, *.swf, *.avi.

Програма є незамінною при розробці освітніх ресурсів для інформатики. Це пояснюється тим, що якісна візуалізація презентаційного матеріалу, створеного в програмі UVScreenCamera, забезпечує ясність і точність сприйняття його студентами. Крім того, використання подібних ресурсів в навчальному процесі впливає на форми процесу навчання. На лабораторному зайнятті відбувається своєрідна диференціація процесу навчання, незалежно вибрана основною диференційована або недиференційована форма. Сильніші студенти можуть виконувати лабораторну роботу і з підтримкою презентації, де показується хід виконання роботи. Викладач може приділяти більше часу слабкішим студентам, допомагаючи їм здолати труднощі в процесі засвоєння нових знань і навичок.

Розглянемо методику створення відеоролика за допомогою програми UVScreenCamera [2]:



  1. Складання плану того, що і як показувати.

  2. Вибір області запису.

  3. Запис фільму.

  4. Додавання в редакторі написів, виносок, картинок, звуку і т.д.

  5. Експорт фільму в будь-який із доступних форматів.

Програма UVScreenCamera дозволяє записувати все, що відбувається на моніторі комп’ютера. Використовуючи ці функціональні можливості, викладач готує самовчитель окремо по кожній темі інформатики. Для цього запускається програма UVScreenCamera, яка автоматично починає записувати все, що відбувається на екрані монітора. Після завершення дій вимикається програма UVScreenCamera, зберігається записаний нею відеофайл, який потім доопрацьовується. Навчальний відеоролик насичується текстовими підказками, при необхідності можна накласти звуковий супровід пояснення задачі. У кінці файл можна експортувати у формат аvі, який буде відтворюватись на будь-якому комп’ютері без встановлення додаткового програмного забезпечення. По завершенню роботи над відеороликом викладач отримує сучасний електронний дидактичний засіб навчання, який кожен студент може використовувати під час самостійної роботи. При цьому буде реалізовано індивідуальний підхід, адже кожен студент зможе навчатись у зручному для нього темпі. Ці навички можна буде використати у професійній діяльності.

Серед інших можливостей програми UVScreenCamera корисною є функція запису скріншотів (фото екрану). Для цього задається область, яку необхідно сфотографувати, натискається клавіша Print Screen на клавіатурі, відкривається готовий знімок, що зберігається в одному з трьох форматів на вибір: *.jpeg, *.bmp, *.gif. При необхідності можна вирізати і зберігати фрагменти скріншоту, а також створювати GIF-анімацію з декількох знімків екрана.

Розглянемо робоче вікно програми UVScreen Camera (рис. 1).


Рис. 1. Робоче вікно програми UVScreen Camera

Перед початком роботи необхідно провести базові налаштування програми. Обрати область запису/фото, опції запису курсора, звуку. Для початку запису натискають кнопку "Запис". Більш тонкі налаштування запису курсора миші проводять у відповідному вікні (рис. 2). Тут можна обрати, які маніпуляції слід записувати програмі.




Рис. 2. Запис курсора миші

Також можна більш точно налаштувати параметри запису звуку (рис. 3). Так, обирається джерело звуку, рівень запису, гучність.




Рис. 3. Налаштування параметрів запису звуку

Після завершення запису відеоматеріал доопрацьовують у відеоредакторі програми (рис. 4), що дозволяє видалити певні кадри, вставити в кадри які-небудь об'єкти (текст, винесення, картинки і тому подібне), а також сформувати елементи навігації. У той же час при записі відео є можливість включення в готовий ролик елементів виділення ключових моментів у вигляді червоного олівця, що обводить необхідні фрагменти.

Етапи роботи з програмою не викличуть утруднень навіть у недосвідченого користувача: запустити UVScreenCamera; виконати дії, необхідні при подальшій презентації інформаційного відеоматеріалу; зупинити UVScreenCamera; зберегти фільм в одному з можливих форматів.

За допомогою спеціальних інструментів відеоролик насичують виносками, поясненнями, картинками, звуками і т. д.




Рис. 4. Редактор відео
Для обрання формату відео по завершенню роботи над уроком використовують відповідне вікно "Параметри експорту" (рис. 5).



Рис. 5. Параметри експорту
Висновки. Проведене дослідження та досвід використання методичних відеоматеріалів на заняттях з інформатики дозволяють зробити такі висновки: відеоролики створюють краще емоційне сприйняття студентами методичного матеріалу; надають можливість наочно демонструвати виконання практичної роботи у реальному часі; можливість багатократних повторів демонстрації навчального відеоматеріалу в освітньому процесі; підвищують рівень самостійності виконання практичних робіт, значно підвищують якість їх виконання.

Перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження. Серед перспективних напрямів подальших досліджень залишається розробка електронних навчально-методичних комплексів із залученням відеоуроків; методика розробки та використання відеолекцій; удосконалення навчальних технологій на базі відеометоду тощо.
ЛІТЕРАТУРА

1. Абрамова И. А. Некоторые аспекты разработки электронных образовательных ресурсов средствами программы UVScreen-Camera / И. А. Абрамова // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ict.edu.ru/vconf/files/10914.doc. – Назва з екрану.

2. Ворох А. Застосування програми UVScreenCamera для роз-робки дидактичних засобів навчання з нарисної геометрії / А. Ворох, В. Маковецька // Гуманізація навчально-виховного процесу : збірник наукових праць / за заг. ред. проф. Сипченка В.І. – Слов’янськ : СДПУ, 2011. – Вип. LІV. – С. 47-56.

3. Мещеряков А. Ф. Видеоурок без видеокамеры / А. Ф. Мещеряков // Информатика и образование. – 2004. – №3. – С. 43-44.

4. Ноздрачева В. П. О некоторых способах создания учебных avi-фильмов для курса математики / В. П. Ноздрачева // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://vio.uchim.info/Vio_30/cd_site/art_4_1.htm (02.11.2010). – Назва з екрану.

5. Норенков И. П. Информационные технологии в образовании / И. П. Норенков, А. М. Зимин. – М. : Изд-во МГТУ им. Н.Э.Баумана, 2004. – С. 146-158.

6. Сейтвелиева С. Н. Видеоурок как элемент образовательной технологии / С. Н. Сейтвелиева // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.uaportalsoc/videoyroku%20kak.pdf. – Назва з екрану.

УДК 378.016 : 796.035

Л. І. Іванова,

кандидат педагогічних наук, доцент

(Національний педагогічний університет

імені М. П. Драгоманова)


СТРУКТУРА ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДО РОБОТИ З УЧНЯМИ З ВІДХИЛЕННЯМИ У СТАНІ ЗДОРОВ'Я
Постановка проблеми. Аналіз науково-педагогічних праць з питань формування готовності до різних видів діяльності вказує на те, що науковці по-різному розглядають її визначення та характеристики структурних компонентів, зокрема структура готовності майбутніх учителів фізичної культури до роботи з учнями з відхиленнями у стані здоров’я ще не стала предметом спеціального наукового дослідження, а наукові розробки з проблеми підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту не забезпечують конкретними вказівками щодо роботи з учнями з відхиленнями у стані здоров’я (спеціальних медичних груп).

Аналіз досліджень і публікацій. Аналіз науково-педагогічної літератури вказує на те, що існують різні думки науковців щодо кінцевого результату професійної підготовки: вважають, що це сформованість готовності до певної педагогічної діяльності (А. Лейфа, І. Сотніченко, М. Виленський та Р. Сафін); ототожнюють поняття готовності та підготовленості (Н. Бєлікова, Л. Сущенко, Н. Тимошенко); як сформованість професійних якостей особистості та готовності (Р.  Конькова); сформованість професійних здібностей (С. Труфанова); знань, умінь, навичок професійно важливих особистісних якостей і здібностей (Т. Ткаченко); оволодіння досвідом професійної діяльності (П. Решетников); відповідність “моделі фахівця” (Ю. Желєзняк, В. Жидких, Н. Печенюк, Н. Тализіна, Л. Хозловский) та професіограмі (Н. Кузьміна, Н. Мухаметзянова, Л. Спірін); сформованість компетентності (Н. Костихіна, Л. Сущенко), сформованість професіоналізму (Е. Кутова, Л. Сущенко, І. Ткачівська); сформованість педагогічної майстерності (В. Ворошилова, Е. Кутовая, В. Рябцев); підвищення педагогічної майстерності, що забезпечить готовність (І. Сотніченко). Ототожнюють ці поняття (О. Карпенко, В. Петрук); розглядають готовність як один з показників компетентності (А. Хуторской, О. Полуніна); вважають професіоналізм синонімом компетентності (Л. Сущенко), компетентність частиною професіоналізму (Н. Костихіна), частиною готовності (В. Адольф, О. Анисимов, О. Атяшев, В. Чичикін).

Базуючись на аналізі науково-педагогічної літератури, можна зазначити, що результатом підготовки майбутнього вчителя до педагогічної діяльності є професійна готовність, яка розуміється як сформована (на базі знань, умінь, навичок, особистісних якостей та вмотивованості до певної діяльності) здатність особистості вирішувати відповідні професійні завдання.



Мета статті – з’ясувати структуру готовності майбутніх учителів фізичної культури до роботи з учнями з відхиленнями у стані здоров’я.

Науковці вважають, що підґрунтям для структурування професійної готовності фахівця є орієнтування на уявлення про зміст професійної діяльності, пояснюючи це тим, що професійна готовність може формуватися та реалізовуватися тільки у професійній діяльності, відображаючи її змістову сторону [4; 5].

Аналіз наукової літератури з проблеми структури готовності до професійної діяльності вказує на те, що більшість дослідників у складі готовності виділяють знання, уміння, певний досвід їх практичного застосування, позитивне ставлення студентів до професії вчителя, стійкі мотиви педагогічної діяльності, наявність професійно значущих якостей особистості.

М. Дьяченко, Л. Кандибович стверджують, що готовність сту­дента до майбутньої роботи в школі, як професійно важлива якість особистості складається з таких компонентів: мотиваційного (позитивне ставлення до обраної професії, цікавість до неї, а також й інші достатньо стійкі професійні мотиви); орієнтаційного (знання й уявлення особливостей та умов професійної діяльності, її вимоги до особистості); операційного (володіння способами и прийомами професійної діяльності, необхідними знаннями, вміннями й навичками, процесами аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення й ін.); вольового (вміння керувати діями для виконання трудових обов’язків, самоконтроль); оціночного (реальна самооцінка своєї професіональної діяльності та відповідність процесу вирішення професійних завдань оптимальним трудовим зразкам).

Науковці характеризують професійну готовність учителя до педагогічної діяльності з різних позицій, зокрема: як ряд властивостей та характеристик, виокремлюючи в її структурі психологічну готовність (сформована спрямованість на педа­гогічну діяльність, установка на роботу в школі), науково-педагогічну готовність (визначений обсяг суспільно-політичних, психолого-педагогічних та спеціальних знань, необхідних для педагогічної діяльності), практичну готовність (наявність сформованих на відповідному рівні професійно-педагогічних умінь та навичок), психофізіологічну готовність (наявність відповідних передумов для педагогічної діяльності та оволодіння визначеною вчительською спеціальністю), сформованість професійно значущих якостей особистості, фізичну готовність (відповідність стану здоров’я й фізичного розвитку вимогам педагогічної діяльності й професійної працездатності) (В. Сластьонін); складний синтез взаємопов’язаних компонентів які характеризуються такими аспектами діяльності, як мотиваційно-ціннісний (особистісний) та виконавчий (процесуальний) (М. Виленський та Р. Сафін); наявністю спеціальних умінь, до яких належать: уміння співвідносити вимоги професії викладача фізичної культури до знань індивідуальних особливостей людини, загальнопедагогічні уміння та навички, вміння прогнозувати розвиток професії викладача фізичної культури в найближчій перспективі (Р. Конькова); проявляється в конструктивних (аналітичних, прогностичних, проективних) та організаторських (мобілізаційних, інформаційних, розвивальних, орієнтаційних) уміннях (В. Філанковський); вміщує мотиваційний, інформаційний та операційний компоненти (В. Чичикін).

А. Парамонова вважає, що готовність педагогів до професійної діяльності може бути визначена такими показниками: особистою, теоретичною та практичною готовністю; а ступінь їх сформованості визначає рівень готовності до професійної діяльності [3, с. 21].

Ю. Желєзняк наголошує на тому, що основу успішності професійної діяльності педагога (фахівця) з фізичної культури й спорту становлять два основних фактори; володіння технологією навчання й викладацької праці (технологічний компонент) і рівень практичної фізкультурно-спортивної підготовленості (руховий, спортивний компонент) [2, с.50].

Р. Каримов вважає, що основними компонентами готовності до педагогічної діяльності є мотивація та комунікація; окрім того, тільки завдяки компетентному спілкуванню реалізується особистісно-орієнтований підхід до суб’єктів педагогічної діяльності (тобто до студентів); на підставі чого робить висновок про те, що особистісна готовність до педагогічної діяльності сучасного вчителя фізичної культури (тренера) визначається, головним чином, трьома компонентами: мотиваційним, комунікативним та особистісно-орієнтованим.

Повністю погоджуючись з думкою В. Валієвой, яка вважає, що до структури готовності належать ті знання й якості особистості, які забезпечують високу продуктивність у відповідній діяльності, та зазначає, що при всій різноманітності поглядів й деякої варіативності поглядів науковців усі підходи є інваріантними один до одного й зміщення наголосів у визначеннях го­товності відбувається в бік сфер та функцій діяльності, в яких ця готовність має прояв [1, с. 79]. Вважаємо доцільним визначити, які саме знання, вміння та особистісні якості необхідні майбутнім учителям фізичної культури для здійснення роботи з учнями з відхиленнями у стані здоров’я.

Отже, для ефективної підготовки майбутніх учителів фізичної культури до роботи з учнями з відхиленнями здоров’я в загальноосвітніх навчальних закладах необхідно забезпечити її професійно-орієнтованим змістом, який дозволить озброїти майбутніх учителів фізичної культури системними знаннями сучасних освітніх технологій відновлення та збереження здоров’я учнів спеціальних медичних груп (сутності патологічних процесів та хвороб; особливостей використання засобів, методів, методик залежно від конкретної нозології; методів контролю навантажень та лікарсько-педагогічного контролю за ефективністю їх впливу); забезпечити формування в студентів умінь визначати ефективність застосування вправ загального та спеціального впливу та їх співвідношення залежно від індивідуальних особливостей учня та його стану в конкретний момент); вмінь формулювання завдань та добору адекватних найбільш ефективних шляхів їх вирішення; вмінь проектування та реалізації цілей; вмінь здійснювати системний аналіз фізичних можливостей та на основі одержаних даних спрогнозувати й забезпечити їх подальший розвиток, передбачивши особливості їх формування залежно від індивідуальності учня; вмінь складати та реалізовувати реабілітаційні програми (як для групи, так і окремо для кожного учня); педагогічних умінь навчання учнів специфічним знанням та їх реалізації в повсякденному житті для покращення самопочуття та здоров’я й удосконалення фізичного розвитку; формування мотивації до роботи з учнями спеціальних медичних груп (сприйняття її як особистісно значущої), де систематизуючим фактором виступає мотивація до відновлення та збереження здоров’я школярів; формування особистісних якостей: рефлексії, здібності до самовдосконалення, розвиток творчого та інноваційного потенціалу особистості, високий рівень самосвідомості, почуття власної гідності, самостійності, самодисципліни, уміння приймати рішення й відповідати за свої вчинки; комунікативні та організаційні здібності особистості, які необхідні для керівництва педагогічним процесом, гнучкість мислення, активність, високий темп реакції, лабільність, емоційна стійкість, високий рівень саморегуляції.

Структуру готовності майбутніх учителів фізичної культури до роботи з учнями з відхиленнями у стані здоров’я можна подати так (рис. 1):

Отже, структура готовності майбутніх учителів фізичної культури до роботи з учнями з відхиленнями у стані здоров’я являє собою єдність взаємопов’язаних компонентів та складається з ціннісно-мотиваційного, когнітивного, організаційного, комунікаційного, діяльнісного та рефлексивного компонентів. Ціннісно-мотиваційний компонент відображає сприйняття майбутнім учителем фізичної культури роботи з учнями спеціальних медичних груп як особистісно-значущої, де систематизуючим фактором виступає мотивація до відновлення та збереження здоров’я школярів. Когнітивний компонент поєднує сукупність знань майбутнього учителя фізичної культури про сучасні освітні технології відновлення та збереження здоров’я учнів спеціальних медичних груп. Організаційний компонент відображає наявність комплексу особистісних якостей, що необхідні майбутньому вчителю фізичної культури для забезпечення організаційної роботи з учнями з відхиленнями у стані здоров’я. Комунікаційний компонент відображає наявність комплексу особистісних якостей, необхідних майбутньому вчителю фізичної культури для забезпечення ефективного спілкування в процесі роботи з відновлення та зміцнення здоров’я учнів спеціальних медичних груп. Діяльнісний компонент характеризує комплекс умінь та навичок проектування й реалізації цілей щодо покращення стану здоров’я учнів спеціальних медичних груп. Рефлексивний компонент відображає наявність прагнення до самовдосконалення та самореалізації в обраній професії.



Висновки. Таким чином, упровадження ефективної професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури до роботи з учнями з відхиленнями у стані здоров’я залежить від відповідності змісту підготовки її меті, успішності оволодіння студентами методиками відновлення та зміцнення здоров’я школярів, набуття ними умінь їх застосування залежно від індивідуальних особливостей учнів, тобто сприяє формуванню готовності до цієї роботи. Вона являє собою єдність взаємопов’язаних компонентів (ціннісно-мотиваційного, когнітивного, організаційного, комунікаційного, діяльнісного, рефлексивного).

Перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження. Перспективу подальших наукових розробок вбачаємо в розробці та впровадженні моделі підготовки майбутніх учителів фізичної культури до роботи з учнями з відхиленнями в стані здоров’я.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   28




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка