4 Бердянськ 2012 (06) ббк 74я5 з-41



Сторінка6/28
Дата конвертації15.04.2016
Розмір6.73 Mb.
#9228
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28

ЛІТЕРАТУРА


1. Агафонова Н. В. Становлення національної системи освіти в Україні : 1917–1920 рр. : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. іст. наук : спец. 07.00.01 “Історія України “ / Н. В. Агафонова. – Одеса, 1998. – 16 с.

2. Булда А. А. Практична підготовка вчителів історії в педагогічних навчальних закладах України (етапи і особливості): монографія / А. А. Булда. – К. : Видавництво Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, 1999. – 498 с. 

3. Законопроекти по освіті, подані до Ради Міністрів. 1918 – 1919 рр. ЦДАВО України, ф. 2582, оп. 1, спр. 10, арк. 47-50.

4. Історія Одеського університету (1865–2000) [під. ред. Л. О. Ануфрієва, С.О.Алпатова та ін.]. – Одеса : Астро-Принт, 2000. – 226 с.

5. Майборода В. К. Вища педагогічна освіта в Україні: історія, досвід, уроки (1917-1985 рр.) / В.К. Майборода. – К. : Либідь, 1992. – 196 с.

6. Мірошниченко М. І. Вища школа Радянської України в 1920–1928 рр.: Проблеми розвитку, досвід, уроки : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. іст. наук : спец. 07.00.02 “Всесвітня історія” / М. І. Мірошниченко – К., 1993. – 16 с.

7. Студеникин М. Т. Методика преподавания истории в школе / М. Т. Студеникин. – М. : ВЛАДОС, 2002. – 240 с.

УДК 378.14.574

А. М. Гедзик,


доктор педагогічних наук, професор

(Уманський державний педагогічний

університет імені Павла Тичини)

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ НАУКОВИХ ПОНЯТЬ У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ КРЕСЛЕННЯ



Постановка проблеми. Зміни у вимогах до графічної підготовки людини висувають потребу суттєво переглянути погляди на роль і завдання підготовки вчителя креслення. А це в свою чергу вимагає не тільки|не лише| пошуку нових, ефективних шляхів|колій| організації навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі, але і перегляду|передивлятися| структури і змісту|вмісту| графічної підготовки студентів, підняття|піднімання| її на новий технологічний рівень.

Актуальність нашого дослідження полягає в необхідності визначення пріоритетних шляхів формування наукових понять у майбутніх учителів креслення, яка ґрунтується на найновіших уявленнях сутності педагогічного процесу у вищому навчальному закладі.



Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню найрізноманітніших проблем графічної підготовки в загальноосвітній та вищій школі присвячено праці представників наукових шкіл А. Верхоли, Ю. Дорошенка, В. Сидоренка, Д. Тхоржевського. Разом з тим, аналіз стану професійно-графічної підготовки вчителя креслення у вищому навчальному закладі засвідчує невідповідність традиційної системи формування наукових понять і новими вимогами, які пред’являються до неї, та її фактичною фундаментальною і професійною складовою.

Метою статті є пошук шляхів оптимізації процесу формування у майбутніх учителів креслення наукових понять як одного з пріоритетних напрямків професійно-графічної підготовки.

Професійна підготовка сучасного вчителя креслення включає не тільки оволодіння сумою необхідних знань і вмінь, але і формування в нього високої культури педагогічно спрямованого мислення. Ступінь сформованості у студентів уміння педагогічно мислити обумовлює готовність майбутнього вчителя до творчого виконання професійних функцій у самостійній діяльності. Успішне вирішення педагогічних завдань залежить від рівня володіння ним інтелектуальними діями у специфічному поєднанні, характерному і необхідному для здійснення педагогічної діяльності.

Удосконалення професійної підготовки майбутнього вчителя в цьому напрямку передбачає розвиток у нього постійної готовності до осмислення педагогічних явищ, уміння бачити об’єкт у єдності його різноманітних зв’язків і відношень, уміння конструювати оптимальні дії і передбачати результати їх реалізації, уміння комплексно застосовувати знання з різних галузей на практиці, тобто формування цілісного погляду на навчальний процес. Саме тому засвоєння майбутніми учителями креслення наукових понять – одне з основних завдань навчання графічним дисциплінам.

Загальновідомо, що основу будь-якого навчального предмета складає система взаємопов’язаних понять, від якості засвоєння якої залежить кінцевий результат навчання. Для того, щоб розкрити процес формування понять, необхідно мати методологічну базу, уявлення про термінологію, яка при цьому використовується.

Оволодіння науковими поняттями вимагає від студентів активної розумової діяльності. Процес засвоєння понять здійснює певний вплив на розвиток логічного мислення студентів. Поняття – складна, логічна і гносеологічна категорія, що поняття утворює фундамент логічного мислення. Вчення про поняття, форми і види їх визначень є одним з основних напрямів досліджень у формальній і діалектичній логіці. Нарисна геометрія і креслення – графічні дисципліни нашого дослідження – мають геометричну і математичну основу. Тому формування наукової категорії “поняття” у графічній діяльності, на нашу думку, прийнятне для наших теоретичних положень, як таке, що відповідає напряму досліджень формальної логіки.

Категорія поняття як процесу мислення вивчається у психології. Кожна галузь застосування терміна “поняття” накладає на нього свій відбиток. Нині є цілий ряд визначень поняття, але в кожному з них йдеться про “істотні властивості” або ознаки поняття. Найбільш прийнятними для нашого дослідження можна вважати такі:

а) поняття – це така форма мислення, думка або їх система, що виділяє предмети деякого класу за певними загальними і в сукупності специфічними для них ознаками;

б) поняття – це думка про предмет, що виділяє його істотні ознаки;

в) поняття – це форма наукового знання, що відображає об’єктивно істотне в речах і явищах.

Розглянемо деякі підходи до визначення категорії поняття в логіці.

Формальна логіка вивчає мислення людини не як процес, а як форму пізнавальної діяльності, спрямованої на віддзеркалення об’єктивної дійсності у свідомості людини. Традиційне мислення у формальній логіці представлене у трьох формах: поняття, думка, висновок.

Оскільки поняття є базисними одиницями в системі знань, то проблема вдосконалення методів формування наукових понять у студентів у будь-якій навчальній дисципліні, зокрема в нарисній геометрії і кресленні, на сьогодні залишається актуальною. Від ступеня її вирішення залежить якість засвоєння знань, розвиток логічного мислення, просторових уявлень і тощо.

Теоретична проблема формування наукових понять в освіті вивчалася багатьма філософами, педагогами-дидактами, психологами. Серед них філософи А. Вєтров, Е. Войшвило, Д. Горський, І. Копнін і інші; дидакти С. Архангельський, С. Іванов, М. Скаткін, В. Усова та ін.

Різним аспектам формування розумових умінь і навичок роботи з поняттями присвячені дослідження багатьох психологів.

У результаті досліджень П. Гальперіна, В. Давидова, Н. Тализіної, Н. Менчинської, М. Шардакова виявлені основні закономірності процесу засвоєння понять. Термін “засвоєння понять” уведений у психологію для визначення процесу засвоєння студентами наукових понять, зміст яких представлений ззовні. Проте серед психологів є різні точки зору на способи формування наукових понять. Розроблена П. Гальперіним і Н. Тализіною теорія поетапного формування розумових дій припускає, що формування понять не слід розтягувати на тривалий період, що це можна здійснити “в один прийом” з певною послідовністю формування понять[1; 2]:

а) практична операція з об’єктом, поняття про який повинні


бути сформовані;

б) озвучення визначення (зовнішнє промовляння);

в) внутрішнє промовляння (розумове оперування поняттям).

Автори теорії поетапного формування розумових дій вказували, що початковою формою інтелектуальної діяльності в процесі навчання завжди є діяльність зовнішня, матеріалізована.

Ряд психологів (Н. Менчинська, М. Шардаков та ін.) не розділяють точку зору прихильників теорії поетапного формування розумових дій [4]. Вони відзначають, що вивчати закономірності понять слід не тільки відповідно до етапів, указаних П. Гальперіним і Н. Тализіною, але і “перш за все шляхом виявлення співвідношення їх словесно-понятійної, образної і практично-дієвої розумової діяльності”. Н. Менчинська відзначала, що зміст понять учні засвоюють не відразу, а поступово, по частинах, з різною швидкістю. Вирішальну роль у процесі формування поняття відіграє характер того джерела, тієї основи, на якій формуються поняття. В одних випадках суть поняття може з’ясовуватися в процесі сприйняття фактів і явищ, в інших – словом-визначенням, у якому суть поняття виражена в узагальненій формі. Віддаючи належне теорії поетапного формування розумових дій, ми більше схиляємося до поглядів Н. Менчинської і в той же час беремо до уваги твердження А. Усової, яка констатує, що всі способи формування понять починаються з чуттєво-конкретного сприйняття, проте вказує: існують поняття, формування яких починається з постановки проблеми й опису класичних дослідів [4].

Аналізуючи процес формування понять у мисленні індивіда, Л. Виготський підкреслював, що, оволодіваючи поняттям, “він переходить до нової, вищої форми інтелектуальної діяльності – до мислення в поняттях”[3]. Ним також були сформульовані основні умови, що визначають основні поняття: системність і усвідомленість. Саме усвідомленість відрізняє наукове поняття, означаючи, що людське мислення відображає не просто властивості реальних об’єктів, але й спрямоване на їх розгляд.

Мислення тісно пов’язане з мовою. Незважаючи на це, людина в мисленні достатньо часто спирається не на слова, а на образи; не на поняття, а на узагальнені уявлення. Мислення в образах допомагає легше і швидше вирішити будь-яку розумову задачу. Тому в психології з’явилися терміни-поняття: образ-думка, образ-уявлення. Вони полегшуються роллю, яку відіграють у мисленні. Можна сказати так: образ-уявлення вичерпує зміст і можливості наочного мислення, що вельми істотно в графічній діяльності; а образ-думка служить опорою, матеріалом для міркувань.

Людина мислить не окремими поняттями, а судженнями, що містять поняття. Л. Виготський, характеризуючи поняття як складну систему думок, трансформовану в єдине ціле, писав: “...Отже, структура поняття, на наш погляд, розкривається в системі суджень, у комплексі актів мислення, що є єдиним цілісним утворенням, що володіє власними закономірностями”.

“Процес формування і розвитку понять – такою ж мірою складний і суперечливий процес як процес нашого пізнання в цілому. Поняття поступово змінюється, розвивається, відображаючи все глибше відповідні предмети довколишнього світу, і тим самим відображаючи діалектику розвитку цих предметів, їх рух, зміну, переходи, що здійснюються у них, від старих властивостей до нових властивостей, боротьбу і єдність наявних у них протилежних сил і тенденцій” [3].

Загальновідомо, що наукові поняття перш за все виникають у процесі практичної діяльності, яка випереджає їх появу. За правильної постановки процесу сприйняття навчального матеріалу студенти усвідомлюють нові для себе явища і предмети, уточнюють уявлення про них, встановлюють зв’язки між ними. Усе вищеназване забезпечує формування наукових понять, що є одним із головних завдань процесу навчання. На наш погляд, за таких умов процес формування понять про предмети і явища відбувається успішніше.

Аналізуючи дослідження психологів щодо особливостей процесу формування понять, необхідно відзначити, що всі вони спираються на вчення І. Павлова про закономірності функціонування вищої нервової діяльності.

В основі чуттєвої і раціональної форм віддзеркалення людиною об’єктивної діяльності лежать тимчасові нервові зв’язки. Відповідно до вчення І. Павлова, тимчасові нервові зв’язки – явище не тільки фізіологічне, але і психологічне, бо “...утворення тимчасових зв’язків, тобто асоціацій, як вони завжди називалися, це і є розуміння, це і є знання, це є набуття нових знань” [4].

Беручи за основу теорію про умовні рефлекси і закони їх утворення, які є фізіологічною основою процесу навчання взагалі й формування понять зокрема, психологами розроблено не один варіант класифікації асоціацій, що представлено в дослідженнях П. Шеварева, Е. Кабанової-Меллер, Н. Менчинської, Д. Богоявленської, Ю. Самаріна і ін. [4].

Як зазначає С. Рубінштейн, мислити людина починає, коли в неї з’являється потреба щось зрозуміти. “Мислення зазвичай починається з проблеми або питання, із здивування або подиву, із суперечності. Цією проблемною ситуацією визначається залучення особистості до розумового процесу; він завжди спрямований на розв’язок якогось завдання. Розв’язок завдання є природним завершенням розумового процесу” [5].

Психолого-педагогічні дослідження доводять, що студенти не відразу охоплюють усі ознаки поняття, а поступово визначають їх у процесі навчання.

Дослідження психологів (Б. Кабанова-Меллер, М. Шардаков та ін.) демонструють процес формування міжнаукових зв’язків, визначають такі їх особливості: виявлення відношення одного поняття до іншого і визначення його місця в системі понять; тісний зв’язок процесу вивчення і засвоєння понять кожної науки із засвоєнням понять інших наук.

Як показує практика, нові поняття для студентів є несподіваними, оскільки немає загальних уявлень, які повинні були бути отримані від суміжних дисциплін шкільної й університетської програми, відсутній життєвий і пізнавальний досвід. Звичайно, подібний досвід готує до сприйняття складніших, абстрактніших понять.

Процес пізнання навколишньої дійсності відбувається в чуттєвій та абстрактній формах. На рівні першої з форм пізнання: (відчуття, сприйняття і уявлення) відбиваються окремі властивості або сукупність властивостей явищ і предметів дійсності, відчуттів, що впливають на наші органи. Проте безпосередньо чуттєвим сприйняттям не визначаються загальні закономірні зв’язки предметів і явищ. Перехід від живого споглядання, від знання одиничного до загального знання суттєво і закономірно відбувається на рівні абстрактної форми пізнання, результатом якої є поняття, думки і висновки.

Матеріалістична теорія пізнання виходить із визнання величезного пізнавального значення всіх форм мислення, особливо понять як вищої форми пізнання.

Аналізуючи дослідження психологів, можна відзначити, що в сучасній науці склалося стійке уявлення про структуру поняття як систему взаємозв’язаних думок про деякі об’єкти, що охоплюються поняттям.

Поняття може бути повноцінно засвоєне лише тоді, коли воно використовується індивідом у власному досвіді, тобто адекватно застосовується ним. Лише в цьому випадку зміст поняття формується з його зв’язками і співвідношеннями. Специфіка навчання якраз і полягає в тому, що індивід засвоює те, що вже здобуте, знайдене людиною і виражене в самостійній формі.

Джерелом формування понять, як показують психолого-педагогічні дослідження, є теоретичні знання, практична робота, знання й особистий досвід студента. Підтвердженням цьому є, наприклад, розвиток поняття про геометричні тіла. Джерелом його формування є комплекс теоретичних знань, що повідомляються студентам у процесі навчання графічним дисциплінам у педагогічному ВНЗ, а також знання із суміжних дисциплін, що вивчаються у школі: математики, географії, фізики, хімії.

Процес формування геометричних понять і графічних знань і вмінь розглядається у відповідних методиках викладання фізики, математики, хімії тощо.

Разом з тим, нарисна геометрія як наука, а також креслення


як навчальний предмет мають і свою особливу, властиву тільки їм логіку і систему пізнання, а також свої особливості застосування геометричних понять у довколишньому світі. Теоретичне і практичне значення, роль геометричних понять у графічній діяльності були об’єктами вивчення багатьох дослідників (Н. Четверухін, М. Знаменський, Г. Маслова, А. Панкратов, В. Розін та ін.).

Розробці методичних рекомендацій щодо формування геометричних понять присвячено ряд дисертаційних досліджень (Л. Виноградової, В. Русанова, Л. Черних та ін.).

Формування і вивчення геометричних понять на практиці, на нашу думку, зазвичай починається з їх визначення. Це пояснюється тим, що, наприклад, правильними геометричними тілами і фігурами є ідеальні геометричні образи. Тому істотною відмінністю геометричних просторових образів (куля, конус, куб і т. д.) від інших є їхні єдині, властиві лише їм, геометричні властивості, що відрізняють їх від інших геометричних образів. Підтвердженням цієї думки може слугувати приклад із планіметрії: правильні багатокутники відрізняються від неправильних єдиною властивістю – рівністю всіх своїх кутів і сторін.

У процесі навчання одним із найважливіших методичних прийомів для формування і розвитку просторових уявлень студентів, на нашу думку, служать завдання на формулювання визначень геометричних фігур, наприклад, паралелепіпеда квадратного і прямокутного, різних за виглядом призм, пірамід, а також цих же тіл – у похилому стані. До такого ряду завдань можна віднести формування геометричних понять прямого і похилого кругового конуса і циліндра і т. д.

На практиці більшість різних технічних форм являють собою поєднання геометричних форм, як правильних, повних і зрізаних, так і неправильних. Аналіз форм технічних деталей і їх геометричних понять представляє взаємозалежну розвивальну основу для формування просторових уявлень.

На геометричних поняттях у техніці багато в чому ґрунтуються просторові технічні уявлення. Сформованість геометричних понять багато в чому обумовлює рівень просторових уявлень, необхідних для читання креслень – процесу, коли у свідомості виникає просторовий образ предмета, зображеного на кресленні.

Знання умовностей і правил системи ортогональних проекцій креслення за наявності відповідних просторових уявлень дає можливість правильно виконувати креслення технічних предметів, а також читати їх, вирішуючи таким чином зворотну задачу.

Висновки. Формування у майбутніх учителів креслення наукових понять – одне з основних завдань навчання графічним дисциплінам. Оволодіння науковими поняттями вимагає від студентів активної розумової діяльності. Головним завданням вивчення графічних дисциплін є розвиток
абстрактно-логічного мислення через образне і просторове мислення. Взаємопов’язаний розвиток образного просторового і логічного мислення є однією з важливих сторін інтелектуального розвитку майбутніх педагогів.

Мету навчання графічним дисциплінам ми розділяємо на дві групи:

а) наукові знання, які є першочерговою складовою мети навчання, що здійснює вплив на теоретичний зміст предмета;

б) психологічні процеси розвитку здібностей студентів, що впливають на структуру навчального процесу.

Розглядаючи графічну підготовку як багатогранний та взаємообумовлений процес, у ході якого здійснюються: відбір, систематизація та виклад навчальної інформації; сприйняття, усвідом­лення, переробка цієї інформації; ефективне й результативне ово­лодіння навчальною інформацією та її вико­ристання, а також формування і розвиток властивостей і яко­стей особистості, необхідних у майбутній професійній діяльності, безумовно, викладачеві слід приділити особливу увагу закономірностям, що забезпечують систематичність, послідовність і доступність навчання|вчення|, які повинні йти від простого до складного.

Перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження є вивчення методики формування наукових понять у майбутніх вчителів креслення в системі інформаційних технологій.
ЛІТЕРАТУРА

1. Гальперин П. Я. Развитие исследований по формированию умственных действий / П. Я. Гальперин. – В кн. : Психологическая наука в СССР / В. Г. Ананьева, Г. О. Костюка, и др. – В 2–х т. – М. : Изд–во АПН РСФСР, 1959. – Т.1. – 559 с.

2. Талызина Н. Ф. Формирование познавательной деятельности учащихся / Н. Ф. Талызина. – М. : Знание, 1983. – 65с.

3. Выготский Л. С. Развитие высших психических функций / Л. С. Выготский. – М. : Изд–во АПН РСФСР, 1960. – 715 с.

4. Ломов Б. Ф. Вопросы общей, педагогической и инженерной психологии / Б. Ф. Ломов. – М. : Педагогика, 1998. – 296 с.

5. Якиманская И. С. Возрастные и индивидуальные особенности образного мышления учащихся / И. С. Якиманская. – М. : Педагогика, 1989. – 221 с.


УДК 378.1

В. Ю. Дмитрієв,

(ДВНЗ “Приазовський державний

технічний університет”)
УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВНЗ
Постановка проблеми. На досягнення якості навчання спрямована вся діяльність вищих навчальних закладів. Особливо актуальним воно стало в сучасних умовах з розвитком конкуренції на ринку освітніх послуг і продуктів. В умовах ринкової економіки якість діяльності ВНЗ – синонім якості навчання.

Найважливішою складовою якості діяльності ВНЗ є маркетингова діяльність, яка в сучасних умовах визначає його політику та спрямованість ринкової поведінки. Саме маркетинг забезпечує задоволення попиту споживачів на якісні освітні послуги й продукти. Він спрямований на досягнення головного результату діяльності ВНЗ – залучення нових споживачів і замовників освітніх послуг і продуктів, що визначає його конкурентоспроможність і фінансову стабільність.



Аналіз досліджень і публікацій. У науковій і навчально-методичній літературі широко розглядаються й обговорюються системи менеджменту якості (СМЯ) ВНЗ. В основі більшості з цих систем покладена методологія, запропонована міжнародним стандартом серії ISO 9001, заснована на принципах TQM (Total Quality Management – “Загальне управління якістю”), адаптована до діяльності ВНЗ і спрямована на підвищення якості освітніх послуг [1; 2; 3].

Застосовність і ефективність стандартів серії ISO 9001 в освіті доведена на практиці. Підтвердженням цього стало прийняття в 2003 році варіанта цього міжнародного стандарту, адаптованого для сфери освіти [4]. В Україні національний стандарт “Системи управління якістю. Настанови щодо застосування ISO 9001:2000 у сфері освіти” був прийнятий у 2008 р. [5].

На жаль, при значній кількості досліджень, присвячених якості діяльності ВНЗ, у науковій літературі немає праць, що розглядають питання управління якістю маркетингової діяльності, яка поряд з іншими видами діяльності ВНЗ (освітньою, науковою, соціальною, фінансовою тощо) здійснює свій істотний внесок у досягнення якості навчання та є актуальною щодо менеджменту сучасного вишу.

Метою статті є пропозиція підходу щодо управління якістю маркетингової діяльності ВНЗ, заснованого на методології міжнародного стандарту серії ISO 9001. Теоретичні засади цієї роботи перевірені на практиці при впровадженні системи менеджменту якості в Приазовському державному технічному університеті.

Очевидно, що маркетингова оцінка якості освітніх послуг має принципову відмінність від багатьох інших – це категорія ринкової економіки, яка відображає ступінь задоволення споживачів та замовників освітніх послуг і продуктів.

Різні групи суб'єктів ринку освітніх послуг і продуктів мають свої уявлення та свої вимоги щодо якості діяльності ВНЗ, і чим вищий ступінь задоволеності споживачів і замовників, тим вища якість маркетингової діяльності. Маркетинг покликаний рекомендувати сукупність способів і прийомів, які визначають спрямованість діяльності ВНЗ, а менеджмент реалізує цей маркетинговий підхід у системі управління вишем. Отже, маркетинг відіграє основну “ідеологічну” роль у досягненні ВНЗом заданої якості, а цілі й критерії його діяльності в умовах ринку визначаються цілями й критеріями маркетингової діяльності.

Якщо цілі й критерії якості маркетингової діяльності збігаються з цілями й критеріями системи менеджменту якості ВНЗ, то можна передбачити, що і способи досягнення цієї якості також мають збігатися. Якщо це так, тоді управління якістю маркетингової діяльності можливе за допомогою прийомів та інструментів, які застосовуються в СМЯ ВНЗ.

Перевіримо це припущення шляхом застосування основних положень системи менеджменту якості щодо складових маркетингової діяльності ВНЗ.

Головним підсумком якісної діяльності ВНЗ є якість навчання. Якість навчання – результат діяльності всіх складових вишу, які є або невід'ємними частинами процесу навчання (виховна, наукова, маркетингова, інформаційного забезпечення), або існують як самостійні (економіка, охорона праці, закупки й т.ін.). Керівною системою є система менеджменту якості ВНЗ, ідеологічною – його система маркетингу ВНЗ. Схема перетворення якості діяльності вишу на якість навчання наведена на рис. 1.



Відповідно до рис. 1, якість діяльності ВНЗ визначається системою менеджменту якості, яка, керуючись цілями маркетингової діяльності, визначає й підпорядковує інші види його діяльності головній меті – забезпеченню якості навчання.

Розглянемо методологічний зміст системи менеджменту якості, рекомендований міжнародними стандартами серії ISO 9001.

Базовою основою моделі СМК є вісім принципів менеджменту якості [6]: орієнтація на споживача; лідерство керівництва; залучення працівників; процесний підхід; системний підхід; постійне покращення; ухвалення рішень, які ґрунтуються на фактах; взаємовигідні відносини з постачальниками.

Застосування цих принципів до всіх напрямів діяльності ВНЗ забезпечує досягнення якості. Яку якість ми збираємося досягти, визначає система маркетингу – це якість навчання.

Відповідно до вчення про маркетинг послуг для досягнення якості навчання ВНЗ повинен керуватися елементами маркетингового комплексу (маркетинг-мікс). За визначенням Ф. Котлера, “маркетинг-мікс (Marketing Mix) – сукупність маркетингових інструментів, які використовуються компанією для вирішення маркетингових завдань на цільовому ринку” [7].

Відповідно до теорії, яка набула всесвітньої популярності як теорія або модель “7р”, елементами маркетингового комплексу стосовно ринку послуг є [8]:


  1. product – товар, сама сутність послуг, які надаються, що задовольняють потреби цільового споживача;

  2. price – система цін на послуги;

  3. place – місце продажу й обстановка, в якій здійснюється збування послуг;

  4. promotion – просування або сприяння збуту послуг;

  5. process – процедури, з якими пов'язаний процес надання послуг;

  6. рhysical evidence – середовище установи, символіка й фізичні об’єкти, що супроводжують комунікацію з потенційним клієнтом і саме надання послуг;

  7. people (participants) – службовці установи, а також споживачі, які беруть участь у процесі надання послуг, та інші суб’єкти, що впливають на якість, об’єм і зміст послуг.

Порівнюючи принципи моделі менеджменту якості та елементи маркетингового комплексу моделі “7р”, ми знайдемо багато спільного.

Перший принцип моделі СМК (орієнтація на споживача) і перший елемент моделі “7р” (product) збігаються, що говорить про спільність головних напрямків цих моделей – задоволення попиту споживача. Це означає, що товар, запропонований ВНЗ, має бути затребуваний. Для цього вищі навчальні заклади повинні постійно вивчати попит і пропозиції на ринку освітніх послуг і продуктів, уважно стежити за кон'юнктурою на ринку праці, знати вимоги споживачів, покупців і замовників, прагнути їх задовольнити.

Принципи “лідерство керівництва” і “залучення працівників” узгоджуються з елементом моделі “7р” – “people”. Перші керівники вишу та його підрозділів створюють внутрішнє середовище, яке дозволяє співробітникам бути повністю залученими в процес досягнення стратегічних цілей. На практиці це означає систематичну можливість кожного співробітника брати участь у виробленні й реалізації управлінських рішень. Це розвиває в людях почуття відповідальності, що підсилює мотивацію до творчої праці, породжує ініціативу та є основою корпоративної культури.

Найбільш важливим для проектування системи менеджменту якості та реалізації її на практиці є принцип процесного підходу. Відповідно до методології стандарту ISO 9001. Він може застосовуватися як до системи в цілому, так і до окремих процесів при їх декомпозиції на підпроцеси. Процесний підхід може бути застосований не тільки за структурною ознакою, але й за функціональною. Наприклад, для вишу можуть розглядатися такі функціональні підпроцеси: економічної діяльності; виховної діяльності; наукової діяльності; міжнародної діяльності; маркетингової діяльності; інформаційного забезпечення; кадрового забезпечення; забезпечення охороною праці; забезпечення закупками та ін.

Для управління цими підпроцесами, у тому числі для маркетингової діяльності, використовується система менеджменту якості.

Розглянемо предмет нашого дослідження – систему менеджменту якості маркетингової діяльності (СМЯ МД).

Згідно з методикою стандарту ISO 9001 будь-який процес і підпроцес можуть бути представлені групою підпроцесів. Тоді модель СМЯ МД може виглядати як сукупність підпроцесів, яку ми зобразили на рис. 2.

Згідно з рис. 2 в групі основних підпроцесів СМЯ МД є два підпроцеси (далі – процеси), які ми можемо повністю віднести до системи зовнішнього маркетингу вишу (оскільки вони спрямовані на вивчення зовнішнього ринку): маркетинг, взаємодія із зацікавленими сторонами; моніторинг випускників, контроль за якістю освітньої продукції.

Крім процесів, спрямованих на зовнішнє середовище ВНЗ, серед керівних процесів СМЯ МД є дві інші групи, які належать до системи внутрішнього маркетингу та спрямовані на внутрішнє середовище вишу, “Вимірювання, аналіз та вдосконалення” (моніторинг процесів, проведення внутрішніх аудитів, самооцінка діяльності, аналіз даних для удосконалення) та також процеси з групи “Відповідальність керівництва” (аналіз з боку керівництва, перспективне планування діяльності, розподіл відповідальності).

Але ці групи, на відміну від вищезазначених процесів зовнішнього маркетингу, лише частково, за окремими функціями й деякими операціями належать до системи маркетингу. В усьому іншому це функції та операції, які належать до менеджменту.

Подальша деталізація процесної моделі СМЯ маркетингової діяльності ВНЗ (із зазначенням зв'язку і входів-виходів між процесами), а також декомпозиція процесів цілком можлива і є темою окремого дослідження. Ми обмежимося демонстрацією того, що найважливіший методологічний принцип СМЯ: підхід до управління як до процесу щодо СМЯ МД цілком застосовний та є ефективним для планування й управління якістю маркетингової діяльності.

Такі основні компоненти методології міжнародного стандарту серії ISO 9001 – принцип системного підходу, принцип постійного покращення, принцип прийняття рішень, засновані на фактах, принцип взаємовигідних відносин з постачальниками – також застосовуються в управлінні якістю маркетингової діяльності та є елементами СМЯ МД.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка