2. Системний підхід до вивчення міжнародних відносин. 3 Типи контролю за міжнародною системою. 3 Структура міжнародної систем



Сторінка2/38
Дата конвертації16.04.2016
Розмір1.95 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   38

2. Системний підхід до вивчення міжнародних відносин.


Термін Міжнародні відносини (МВ) з'явився після ІІ Світової війни, але ще до цього періоду Бентам (ІІ половина XVIII - початок XIX ст.) використовував цей термін для визначення спілкування між державами.

    Міжнародні відносини - це сукупність економічних, політичних, культурних, правових, ідеологічних, дипломатичних зв'язків і взаємовідносин між народами, державами і системами держав, економічними та політичними організаціями на міжнародній арені.

    Системний метод - був започаткований з 20 років ХХ ст. Міжнародна система (МС) - суть цієї системи складає взаємодію окремих держав, які є її складовими елементами.

Існує багато типологій МС, але в основні їх лежать наступні критерії:

Одним з головних принципів функціонування МС є прагнення держав отримати контроль над поведінкою інших акторів МС. Контроль базується на розподілі сил та ресурсів між її акторами. Наслідком нерівності держав є міжнародна стратифікація з притаманною їй фактичною нерівністю держав.

Стратифікація:



  1. Наддержава

  1. Велика держава

  1. Середні держави

  1. Малі держави

  1. Мікро держави

Три типи контролю:

а) імперський - єдина держава контролює решту (сучасна епоха);

б) біполярний тип контролю - дві наддержави контролюють та регулюють взаємовідносини в межах своїх сфер впливу (Холодна війна);

в) баланс сил - три або більше держав контролюють дії одне одного за допомогою дипломатичних маневрів, зміні союзів та відкритих конфліктів (Європа віденської епохи);



Відокремлюють три структурних виміри МС:

  1. Конфігурація співвідношення сил, що відображає існування центрів сили:

а) монополярна;

б) мультиполярна;

в) біполярна;


  1. Ієрархія акторів;

  2. Гомогенність - відображає ступінь згоди що існує у акторів відносно тих чи інших принципів та цінностей (Віденська система); та гетерогенність.

В основі традиційно історичного підходу полягає використання поняття МС для визначення етапу у розвитку МВ в той чи інший період.

3. Типи контролю за міжнародною системою.


Кожна система має свої типи контролю. Одним з головних принципів функціонування міжнародних систем є прагнення держав отримати контроль над поведінкою інших акторів міжнародної системи.

Контроль над МС базується на розподілі сил та ресурсів між її авторами. В історії МВ існують 3 типи контролю:



  1. Імперський – єдина держава контролює решту. Притаманний до сучасної епохи.

  2. Біполярний тип контролю. Дві держави регулюють взаємовідносини в межах своїх сфер впливу (холодна війна).

  3. Баланс сил – три або більше держав контролюють дії одна одної за допомогою дипломатичних маневрів, зміни союзів та відкритих конфліктів (Європа віденської епохи).

4. Структура міжнародної системи.


Стратифікація:

  1. Наддержава

  • здатність до масових руйнувань планетарного масштабу;

  • здатність впливати на умови існування всього людства;

  • неможливість поразки від іншої держави або коаліції держав, якщо до її складу не входить інша супердержава;

  1. Велика держава

  • істотний вплив на світовий розвиток;

  • вплив обмежується одним регіоном або сферою відносин на рівні регіону;

  1. Середні держави

  1. Малі держави

  • вплив в оточенні не значний, але мають національні засоби для захисту незалежності;

  1. Мікро держави

  • не здатні захистити свій суверенітет національними засобами;

Відокремлюються три структурні виміри міжнародних систем:

  1. Конфігурація співвідношення сил, що відображає існування центрів сили (монополярна або мультиполярна, біполярна).

  2. Ієрархія авторів.

  3. Гомогенність або негетерогенність – відображає ступінь згоди, що існує у авторів відносно тих чи інших принципів та цінностей.

5. Основні характеристики Віденської системи міжнародних відносин.


Віденська система (1815-1914 або 1918 рр.):

  1. Імперський принцип контролю.

  2. Утворення великих колоніальних імперій та початок антиколоніальних війн (1776 рік – декларація незалежності США).

  3. Друга хвиля колоніальної експансії (об’єктами стають держави, що колись чинили опір – Китай, Японія).

  4. Втрата позицій Османської імперії.

  5. Утворення нових колоніальних імперій (німецька, італійська).

  6. Завершення територіального розподілу, початок боротьби за його перерозподіл.

  7. Початок нової епохи – епохи територіально-розподіленного та засвоєного світу.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   38


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка