1. Теоретичні засади побудови сучасного початкового курсу математики



Сторінка11/11
Дата конвертації12.04.2016
Розмір0.6 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

33. Модульно-розвивальна система вивчення математики у початкових класах.


У модульно-розвивальній системі створено такі умови:

1. Зменшено щоденні навчальні навантаження на учня; замість 5-7 предметів, учень готує 2-3 максимум 4.

2. Впроваджено гнучкий розклад і скорочено урок до 30 хвилин. Завдяки цьому, фактично незмінними протягом року залишаються психофізіологічна готовність та інтелектуальна здатність до продуктивного навчання.

3. За допомогою спеціальних психолого-педагогічних заходів (системне тестування інтелектуального і особистого росту учнів тощо) гармонізується система особистісної адаптованості учнів від 5 до 11 класу.

4. Оптимізовано індивідуальний процес кожного, оскільки навчання починається з формування внутрішньої пізнавальної мотивації і закінчується рефлексивним осмисленням себе і своїх можливостей у реальному світі.

5. Технолізовано професійну діяльність учителя завдяки чіткій, логічній послідовності завершеної сукупності різних етапів навчальних модулів, змістової характеристики кожного етапу навчального модуля.

Серед основних завдань, що витікають із принципу модульного навчання, постає актуальне на сьогодні завдання формування самоосвітньої компетентності учнів. Слід осмислити і прийняти новий постулат педагогіки, що важливим є не те, як організовує вчитель діяльність, а те, як організовують її самі учні. Тому основний вектор педагогічної уваги має бути спрямований на перехід учнів до нової діяльності, яка постійно ускладнюється і набуває самостійного характеру. Кожен учитель має створити відповідні умови для самостійно організованої навчальної діяльності, допомогти учням увійти в новий режим роботи, підтримувати й розвивати їх бажання вчитися.

Одним із засобів реалізації системи модульно-розвивального навчання є лекційно практична форма. Вона дозволяє створити оптимальні умови для розвитку особистості в процесі навчання математики, умов найбільшого сприяння розумового розвитку, вміння логічно мислити і чітко викладати думки, добувати знання, самовдосконалюватися і мати від того задоволення. Вчитель математики заздалегідь продумує певні розділи програми відповідно до пояснювальної записки шкільних підручників, навчально-методичної літератури та власного досвіду і складає на основі цього тематичний план-структурно-часову модель навчального модуля. У ньому вчитель планує систему модулів, визначає їх типи за основною дидактичною метою, встановлює орієнтовний зміст усіх видів робіт на модулях і тих, які потрібно заздалегідь виконати для організації та проведення семінарів, практикумів, заліків, самостійних та контрольних робіт; визначає для себе і учнів кінцеву та проміжну мету.

Математика - предмет, на якому виховується культура мислення, ким би людина не стала в майбутньому.

Засвоєння математики вимагає навчити школяра думати: узагальнювати, аналізувати, розглядати різні варіанти розв'язку, будувати контрприклади, складати свої задачі - не лише аналогічно розібраним, але й ті, що випливають із означень, формул, теорем. Необхідно систематично озброювати учнів методами проведення доведень. Сьогодні від системи освіти чекають випускника - особистість, яка повинна оволодіти:

· самостійністю у виборі і прийнятті рішень;

· умінням виконувати й відповідати за свої рішення;

· готовністю нести відповідальність за себе і за своїх близьких;

· готовністю діяти в нестандартних ситуаціях;

· прийомами вчитися самостійно і сприймати природно зміни і постійну перепідготовку;

· ключовими компетентностями і компетентностями з різних галузей знань;

· толерантністю, тобто розумінням того, що, крім власної думки, яку треба вміти відстоювати, аргументувати і захищати, є інші, які також мають право на існування. Життя в соціумі - це постійний пошук розумних компромісів;

· умінням ідентифікувати одночасно себе як члена того чи іншого етносу, носієм національної культури і просто громадянином світу.

Логічним етапом подальшого вдосконалення освіти в гімназії є перехід до завершених (модульних) технологій розвивального навчання. Протягом останніх десятиліть у зарубіжній та вітчизняній освіті набувають розповсюдження різні версії завершених (модульних) технологій навчання.

Модульно - розвивальна система навчання розв'язує ряд протиріч, які повною мірою не може розв'язати класно-урочна система навчання, а саме:

1) між колективним способом організації навчання та індивідуальним темпом навчально-пізнавальної діяльності учнів;

2) між необхідністю диференціації освіти та одноманітністю змісту й технологій навчання;

3) між пояснювально-ілюстративним способом викладання та діяльнісним характером учня.

34. Технологія організації навчальної проектної діяльності на уроках математики у початковій школі.


Метод проектів відрізняється від класичних методів навчання. Розглянемо докладніше організацію проектної діяльності школярів у процесі навчання курсу математики. Основна мета методу проектів полягає в наданні учням можливості самостійного придбання знань в процесі вирішення практичних завдань чи проблем, що вимагає інтеграції знань з різних предметних областей.

М. А. Агафонова і О. В. Рибіна виділяють наступні основні цілі методу проектів:

- Навчити самостійного досягнення наміченої мети, а також конструювання отриманих знань;

- Навчити передбачити міні-проблеми, які належить вирішити;

- Сформувати вміння орієнтуватися в інформаційному просторі: знаходити джерела, з яких можна почерпнути інформацію;

- Отримати навички обробки інформації;

- Сформувати навички проведення досліджень; сформувати навички роботи й ділового спілкування у групі;

- Сформувати навички передачі та презентації отриманих знань і досвіду.

На думку Є.Л. Касьяк проектна методика заснована на циклової організації навчального процесу. Окремий цикл розглядається як закінчений самостійний період навчання, спрямований на вирішення певної задачі у досягненні спільної мети опанування навчального предмета.

Автор рекомендує перед використанням проектної технології навчання точно визначити цілі, до яких буде прагнути обраний вид діяльності. Автор виділяє головні мети введення методу проектів у шкільну практику:

- Показати вміння окремого учня чи групи учнів використовувати придбаний в школі дослідний досвід;

- Реалізувати свій інтерес до предмету дослідження, примножити знання про нього;

- Продемонструвати рівень навченості з предмету;

- Піднятися на вищий щабель, освіченості, розвитку, соціальної зрілості.

Б.Р. Ніязова і С.І. Горлицька виділяють наступні цілі: сприяти формуванню системи знань і вмінь, втілених у кінцевий інтелектуальний продукт; сприяти вмінню логічно мислити; бачити проблеми і приймати рішення; займатися плануванням; розвивати грамотність та багато іншого.

Н.Ю. Пахомова головною метою використання методу проектів називає навчання умінням і навичкам проблематизації, цілепокладання, висунення гіпотез, структурування та систематизації, планування та організації мислення і діяльності з вирішення різноманітних теоретичних та практичних завдань.

На сайті Інтернет пропонується вважати метою проектної діяльності розуміння і застосування учнями знань, умінь і навичок, набутих при вивченні різних предметів.

До опису організації роботи над проектами існують різні підходи. Але більшість авторів вважають важливим описати діяльність вчителя та учнів на кожному їх етапів організації проектної діяльності..



I. Планування.

Пропонується почати роботу над проектом з обговорення теми майбутнього проекту. При цьому, як уже зазначалося вище, відбувається обмін думками між учасниками проектної діяльності, висуваються перші гіпотези, і тільки після цього запропоновані учнями теми проектів виноситься на обговорення. Цілі первинного обміну думками:

1. Стимулювання потоку ідей. Для стимулювання потоку ідей актуальний метод мозкової атаки. Вчителю слід по можливості утриматися від коментарів, записувати на дошці ідеї, напрямок роботи у міру їх висловлювання, а також висунуті учнями заперечення. Учитель пропонує хлопцям проблемну ситуацію або завдання, вирішення якої важливо для певного кола людей, тим самим мотивуючи проектну діяльність. Тут будуть доречні креслення, схеми, плакати та інші види наочних посібників. Наступним кроком, хлопці виділяють проблему, вчитель їм у цьому допомагає навідними питаннями, і намагаються знайти можливі способи вирішення цієї проблеми. Коли таких способів запропоновано достатньо для вирішення поставленого завдання, вчитель пропонує проаналізувати кожну з ідей.

2. Визначення загального напрямку дослідницької роботи. Коли визначені всі можливі напрями досліджень, вчитель пропонує учням висловити своє ставлення кожного з них. Потім вчитель пропонує учням попрацювати над найбільш вдалими напрямками; визначає терміни, необхідні для отримання кінцевих результатів; допомагає учням сформулювати 5-6 пов'язаних один з одним підтем.



II. Аналітичний етап.

Цей етап самостійного проведення дослідження, отримання та аналізу інформації, під час якого кожен учень уточнює і формулює власну задачу, виходячи з мети проекту в цілому і завдання своєї групи зокрема, шукає і збирає інформацію, враховуючи:

§ власний досвід;

§ результат обміну інформацією з іншими учнями, вчителями, батьками, консультантами і т.д.;

§ відомості, отримані зі спеціальної літератури, Інтернету тощо;

А також аналізує та інтерпретує отримані дані.

На цьому ж етапі членам групи необхідно домовитися про розподіл роботи і формах контролю роботи над проектом. Кожен учень може вести «індивідуальний журнал», в якому він буде записувати хід роботи. Можна вести загальний журнал для всіх учасників проекту. Це допоможе вчителю (та й самому учневі) оцінити індивідуальний внесок кожного в роботу над проектом, а також полегшити контроль. Ми вважаємо, що ведення індивідуального журналу для учня залежить від конкретних ситуацій і не є обов'язковим.

III. Етап узагальнення інформації.

На цьому етапі здійснюються структурування отриманої інформації та інтеграції отриманих знань, умінь, навичок. При цьому учні: систематизують отримані дані; об'єднують в єдине ціле отриману кожною групою інформацію; вибудовують загальну логічну схему висновків для підведення підсумків. (Це можуть бути: реферати, доповіді, проведення конференцій, показ відеофільмів, вистав; випуск стінгазет, шкільних журналів, презентація в інтернеті і т.д.).



V. Представлення отриманих результатів роботи (презентація).

На цьому етапі учні осмислюють отримані дані і способи досягнення результату; обговорюють і готують підсумкове представлення результатів роботи над проектом (у школі, окрузі, місті і т.д.). Учні представляють не тільки отримані результати та висновки, але і описують прийоми, за допомогою яких була отримана та проаналізована інформація; демонструє набуті знання та вміння; розповідають про проблеми, з якими довелося зіткнутися в роботі над проектом. Будь-яка форма презентації також є навчальним процесом, у ході якого учні набувають навичок представлення підсумків своєї діяльності. Основні вимоги до презентації кожної групи і до загальної презентації: вибрана форма повинна відповідати цілям проекту, віком та рівнем аудиторії, для якої вона проводиться. У процесі роботи з узагальнення матеріалу і підготовки до презентації в учнів, як правило, з'являються нові питання, при обговоренні яких може бути навіть переглянутий хід досліджень. Завдання вчителя - пояснити учням основні правила ведення дискусій і ділового спілкування; навчити їх конструктивно ставитися до критики своїх суджень; визнавати право на існування різних точок зору вирішення однієї проблеми.


35. Технологія організації навчального співробітництва учнів та вчителя на уроках математики у початковій школі.


Співробітництво - це гуманістична ідея спільної розвиваючої діяльності учнів і вчителів ,яка базується на взаєморозумінні, проникненні в духовний світ один одного, колективному аналізі ходу і результатів цієї діяльності. • Виходячи з інтересів учня, рівня його знань і умінь, учитель визначає завдання занять та формує, спрямовує і коректує весь освітній процес розвитку його особистості. • В основі стратегії співробітництва лежить ідея стимулювання і спрямування педагогом пізнавальних інтересів учнів. Початкові класи є найважливішим періодом активного засвоєння учнями норм групової роботи і свідомого використання школярами групової взаємодії для успішного вирішення навчальних задач. • Результатом цього процесу є формування в учнів здатності організовувати групову роботу (планування дій, розподіл ролей, дотримування норм співпраці, доводити свої судження ), а також самостійно ініціювати спільну діяльність • Необхідність об’єднання дітей у групи для виконання завдання виникає у таких випадках: - завдання не може бути виконано індивідуально; - спільне обговорення значно пришвидшує процес пошуку вирішення; - завдання потребує розподілу етапів (операцій) виконання між членами групи.

Групова,колективна форми навчання-шлях формування позитивних мотивів навчання • 1. У груповій роботі в учнів зникає почуття страху, дитина не боїться помилитися, не зрозуміти, не встигнути, адже з нею поруч друзі, які прийдуть на допомогу. • 2. У спільній діяльності забезпечується дитяча потреба у спілкуванні, самореалізації, визнанні. • 3. У групі формуються норми співпраці, діти вчаться висловлюватися, слухати один одного, дискутувати, працювати спільно над завданням. • 4. Спільна діяльність вчить школярів відповідати не лише за себе, а й за інших, створюється атмосфера однієї команди, співучасті, співпереживання. • 5. У груповій роботі формуються навички самоконтролю та самооцінки, діти перевіряють правильність виконаного завдання ще до презентації його перед класом, вчителем. • 6. У групі діти не наслідують вчителя, а вчаться мислити та працювати самостійно. Впровадження ідей співробітництва дає вражаючий результат в навчальному закладі,де створюються сприятливий психологічний клімат процесу навчання,формується високий рівень внутрішньої мотивації учнів до навчання, сам процес навчання оптимізується і як наслідок усього з’являється висока якість усіх учнів. Діти ,що виростають в атмосфері співробітництва вміють думати і люблять думати,процедура думання – цінність для них : усі певною мірою орієнтовані на людей, усі здатні до творчості, усі мають почуття соціальної відповідальності


36. Технологія узагальнення знань про дію додавання.


Прийом опитування за планом застосовується під час закріплення чи узагальнення знань з тієї чи іншої теми. Цей прийом є особливо зручним для закріплення алгоритмів виконання арифметичних дій. Опитування проводиться за допомогою конкретних завдань, зміст яких записують на дошці. План пояснення (послідовність запитань) подано на картці. Запитання плану охоплюють основні (істотні) питання теми (математичного поняття чи алгоритму виконання арифметичної дії). Запитання формулюються так, щоб планом можна було скористатися кілька разів (замінивши тільки числа чи інші математичні поняття). Учень, якого опитують, ознайомлюється з конкретним завданням і планом, а в разі потреби самостійно виконує потрібні обчислення. Завершальний етап (основний щодо навчальної функції) пояснення чи розповідь за планом: учитель (часом учень) читає вголос пункти плану, а викликаний учень відповідає.

Діалогічна форма пояснення (бесіда) активізує діяльність дітей, розвиває в них уміння спостерігати й аналізувати математичні явища та дії, робити узагальнення, підводити окреме під загальне. Вона є важливим засобом організації колективної роботи на уроці та індивідуального підходу до учнів. Така форма пояснення нового матеріалу найбільше відповідає віковим особливостям молодших школярів.

Самостійна робота учнів з підручником. Підручник — важливе джерело знань, тому вчитель має навчити учнів користуватися ним. Працюючи над підручником, діти вчаться сприймати математичний текст, розглядати малюнки, схеми, структурні записи; робити спочатку під керівництвом учителя, а потім і самостійно висновки, узагальнення. Робота з підручником сприяє розвитку математичного мислення, самостійності, інтересу до вивчення математичних дій.

До технічних засобів узагальнення знань математичних дій належать кінопроектори, діапроектори, епідіаскопи, кодоскопи. Вони допомагають у багатьох випадках замінити записи на класній дошці під час закріплення матеріалу.

Найпоширенішими серед різних екранних засобів навчання є діафільми. Вони розраховані на вивчення учнями нового матеріалу і служать ілюстрацією до пояснення. Окремі фрагменти можуть бути використані на етапах закріплення, повторення й узагальнення знань та з метою контролю знань, умінь і навичок.

Діапозитиви — це своєрідні окремі кадри діафільму. Проте вони можуть бути виготовлені самим учителем. На плівку наносяться потрібні записи чи малюнки. Діапозитиви демонструють за допомогою епідіаскопа.



1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка