Висновки. Однією із важливих умов формування повноцінної особистості є її залучення до навчання – систематичного пізнання навколишнього світу, здобуття знань про його предмети і явища, формування повноцінних умінь і навичок застосування одержаної інформації в практичній діяльності. Таких результатів можна досягнути за умови доцільної організації процесу навчання. Під навчанням розуміємо двосторонній взаємообумовлений процес взаємодії педагога і учня, результатом якого є засвоєння останнім соціального досвіду у відповідності до потреб суспільства.
У ході навчання реалізуються викладання, пов’язане із діяльністю педагога та учіння – діяльність учня, результатом якої є систематизовані знання, уміння і навички.
Метод навчання дає змогу упорядкувати діяльність, організувати ефективне сприймання нового матеріалу, а також здійснювати контроль за діяльністю учнів. Для професійної школи, зокрема, театральної, актуальними є як традиційні методи (методи організації і здійснення нвчально-пізнавальної діяльності, методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності, методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності), так і спеціальні методи, або методи мистецького навчання, які спрямовані на розв’язання художньо-навчальних і художньо-виховних завдань. До цих методів належать такі, як: 1) за джерелами передачі та характером сприйняття художньої інформації: словесні, демонстраційно-образні, художньо-творчі; 2) залежно від характеру мистецької діяльності методи мистецького навчання: методи наслідування, репродуктивні і творчі; 3) в залежності від характеру завдань і етапів навчання: методи ознайомлення, методи роботи над художнім матеріалом, створення художніх образів; 4) залежно від завдань розвитку особистісних художніх властивостей учнів: стимулювання художньої діяльності через актуалізацію ролі мистецтва в житті людини, цілеспрямована активізація художньої діяльності, пролонгований художній тренінг, метод довготривалого вправляння, художня психологічна підтримка.
Форми організації мистецького навчання мають свою специфіку, яка визначається особливостями художнього сприймання та характером діяльності учнів. Види уроків мистецтва або мистецьких занять визначаються відповідно до їх функціонального призначення: уроки поточної художньо-творчої навчальної діяльності; уроки власне підготовки до виступу: урок-репетиція; урок-підготовка до вистави.
Важливою умовою ефективності навчального процесу є наявність в учнів мотивів, які є необхідною спонукою до здійснення навчальної діяльності, тобто учіння. Вони можуть змінюватися в процесі діяльності і, навпаки, зберігаючи змістове наповнення, можуть впливати на характер і результат самої діяльності. Зовнішні чинники, які впливають на активність вихованця становлять собою систему стимулів учіння, застосування яких сприяє формуванню в учнів стійких мотивів до навчальної діяльності.
Результативність навчання великою мірою залежить від компетентності педагога: полікультурної, соціально-психологічної, комунікативної, інформаційної, нормативно-правової, професійної. Зміст професійної компетентності визначений системою вимог щодо орієнтації у соціальному середовищі (соціально-психологічні вимоги), отримання певного рівня професійної освіти (кваліфікаційні вимоги), здобуття системи знань, умінь, навичок і здібностей, необхідних для виконання педагогічних функцій (професійні вимоги).
Моральний образ сучасного педагога бачиться у гармонійній єдності моральних почуттів, волі, характеру та розуму, а стрижнева ознака його моральності – у самовідданій праці, компетентному й безкорисливому служіння науці й людству, спрямованості на творчі пошуки на шляху самовдосконалення та сприяння ефективному становленню учнів, розгортанню їхніх сутнісних можливостей
Словник основних термінів
Бесіда – метод, який дає змогу одержувати зворотну інформацію від учня про рівень розуміння навчального матеріалу, а також його інтереси та можливості.
Викладання – це діяльність педагога, яка полягає в організації самого процесу навчання: постановці мети і завдань, викладу нового матеріалу, керівництво роботою учнів щодо засвоєння знань, перевірці і оцінці якості їхніх навчальних досягнень.
Дидактика (від грец. didaktikos – навчальний) – галузь педагогіки, яка досліджує теорію навчання і освіти.
Дидактичні принципи (принципи навчання) – основні вихідні положення, врахування яких дозволяє покращити якість навчального процесу.
Закономірності навчання – це стійкі, суттєві зв’язки, які визначають залежність ефективності навчального процесу від внутрішніх та зовнішніх умов.
Інтерактивні методи навчання – система способів діалогічної взаємодії суб’єктів навчання (учіння), спрямованих на осмислення діалогу, його “інтер”-“інтра”-“мета”-суб’єктні плани. Під “інтерсуб’єктним” планом розуміється зовнішній діалог, під “інтраметасуб’єктним” планом – внутрішній діалог; суспільні норми і цінності складають “метасуб’єктний план.
Компетентність (від лат. “competentes”, “competentis – відповідний, здібний) – сукупність відповідних знань, які необхідні для ефективної професійної діяльності, а також передбачає оволодіння уміннями, досвідом у певній галузі.
Компетенція – коло питань, проблем, у вирішенні яких особа має певні повноваження, знання, досвід. Наприклад, актор має володіти компетенцією щодо оформлення сцени, вибору костюму, використання технічних засобів тощо.
Моральній діяльності – сукупності свідомо і вільно обраних, узгоджених з моральними нормами та цінностями дій, в яких реалізують моральні переконання, почуття та звички.
Моральна свідомість – це ідеальне відображення моральної реальності у сукупності прийнятих педагогом моральних норм, принципів, мотивів, цінностей, що сконцентровані навколо ідеї добра і презентовані у моральній світосвідомості та моральній самосвідомості.
Морально-етичне обличчя – система тих моральних якостей та дій, котрі уможливлюють досягнення морально значущих результатів педагогічної діяльності.
Методи мистецького навчання – це упорядковані способи взаємопов’язаної діяльності вчителя і учнів, спрямовані на розв’язання художньо-навчальних і художньо-виховних завдань.
Метод навчання – спільна діяльність вчителя і учня, яка спрямована на засвоєння учнями знань, формування вмінь і навичок.
Методи мистецького навчання – упорядковані способи взаємопов’язаної діяльності вчителя і учнів, спрямовані на розв’язання художньо-навчальних і художньо-виховних завдань.
Мотивація – дії, які спрямовані на активізацію нових мотивів і розкриття та залучення актуальних і пробуджених мотивів в умовах нового насиченого стимулами середовища.
Мотиваційна сфера учіння – система мотивів особистості, яка формується, вдосконалюється і доповнюється у період здобуття освіти і зумовлює активізацію навчально-пізнавальної діяльності учня.
Мотиви учіння – система усвідомлених і неусвідомлених внутрішніх імпульсів особистості, які спонукають її до активної навчально-пізнавальної діяльності.
Навчання – двохсторонній взаємообумовлений процес взаємодії педагога і учня, результатом якого є засвоєння останнім соціального досвіду у відповідності до потреб суспільства та з урахуванням його вікових можливостей.
Пояснення – метод навчання, спрямований на розкриття сутнісних характеристик художніх образів, засобів і способів їх втілення на сцені.
Прийом навчання – деталь методу, використання якої дозволяє підсилити ефективність навчального процесу.
Процес навчання – доцільно організований процес взаємодії учителя і учня, спрямований на засвоєння учнем системи знань, формування умінь, навичок, наукового світогляду.
Стимулювання – вплив зовнішніх чинників (стимулів) на особистість з метою активізації та прискорення розумових, емоційних та поведінкових реакцій.
Стимули учіння – сукупність зовнішніх чинників у вигляді методів, прийомів, засобів і форм заохочення та покарання, застосування яких сприяє формуванню в учнів стійких мотивів до навчальної діяльності.
Творчість – активна діяльність людини, результатом якої є створення неповторного, оригінального, самобутнього, яке вирізняє особистість з-поміж інших і характеризує її індивідуальний стиль, нестандартність мислення.
Технологія навчання – упорядкована сукупність дій, операцій та процедур, які забезпечують гарантований результат в засвоєнні конкретного навчального матеріалу та виробленні конкретних умінь і навичок в межах певного фрагмента процесу навчання. Учіння – діяльність учня, яка спрямована на засвоєння систематизованих знань, формування умінь і навичок.
Форма організації навчання – варіант упорядкування взаємозалежної діяльності педагога і учнів, яке характеризується змістовими, часовими, просторовими та іншими показниками.
Художнє вправляння – багаторазове повторення складових мистецької діяльності (декламування, жестикулювання, виконання танцювальних па) з метою їх глибокого розуміння, закріплення, вдосконалення.
Художня демонстрація – метод навчання, зміст якого полягає в безпосередньому показі педагогом певних прийомів чи дій: поз, жестів, мімічних рухів тощо.
Запитання для самоперевірки:
Визначте зміст і структуру процесу навчання.
Проаналізуйте складові компоненти процесу навчання.
Охарактеризуйте закономірності навчання, які є актуальними для театральної школи.
Які дидактичні принципи навчання необхідно враховувати при організації процесу навчання?
Розкрийте зміст та особливості загальних і спеціальних (мистецьких) методів організації навчання. У чому полягає відмінність між ними?
Охарактеризуйте сутність форм організації навчання.
У чому полягають особливості форми організації мистецького навчання?
Розкрийте зміст та особливості організаційної структури уроку мистецтва.
Охарактеризуйте основні етапи підготовки вчителя до уроку мистецтва.
Які технології організації процесу навчання вам відомі?
Обґрунтуйте роль мотивації і стимулювання в організації учіння.
Проаналізуйте мотиви учіння, які є актуальними в контексті підготовки акторів і режисерів.
Охарактеризуйте модель професійної компетентності сучасного педагога.
Назвіть основні риси морально-етичного обличчя педагога.
Література:
Автмонов П.П. Технологія педагогічного успіху / П.П. Автмонов.– К.: ВПЦ Київський університет, 2002. – 180 с.
Бондар В.І. Дидактика: Навчальний посібник / В.І. Бондар – К.: Либідь, 2005. – 262 с.
Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології / І.М. Дичківська. – К.: Академвидав, 2004. – 352 с.
Заворотній О.Г. Психофізична техніка та тренінг актора / О.Г. Заворотній. – Рівне: РДГУ, 2006. – 269 с.
Загрекова Л.В. Теория и технология обучения / Л.В. Загрекова. – М.: Высшая школа, 2004. – 157 с.
Ігри дорослих. Інтерактивні методи навчання / Упорядник Л. Галіцина. – К.: Ред.загальнопед. газ., 2005. – 128 с.
Кан-Калик В.А. Педагогическое творчество / В.А. Кан-Калик, Н.Д. Никандров. – М.: Педагогика, 1990. – 144 с.
Колеченко А.К. Энциклопедия педагогических технологий: Материалы для специалиста образовательного учреждения / А.К. Колеченко.– СПб: КАРО, 2005. – 368 с.
Малафіїк І.В. Дидактика: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005. – 395 с.
Орлов В.Ф. Професійне становлення майбутніх вчителів мистецьких дисциплін: теорія і технологія / В.Ф. Орлов. – К.: Наукова думка, 2003. – 262 с.
Освітні технології: навчально-методичний посібник / О.М. Пєхота, А.З. Тіктенко, О.М. Любарська та ін., за заг. ред. О.М. Пєхоти. – К.: АСК, 2002. – 255 с.
Падалка Г.М. Педагогіка мистецтва (теорія і методика викладання мистецьких дисциплін) / Г.М. Падалка. – К.: Освіта України, 2008. – 274 с.
Рудницька О.П. Основи викладання мистецьких дисциплін / О.П. Рудницька. – К.: АПН України, 1998. – 183 с.
Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві. Вибр. твори: У 5-ти т. – К., 1976. – Т. 2.
|