1. Перша допомога при утопленні. Перша допомога при укусах звірів. При отруєнні газоподібними токсинами



Скачати 213.11 Kb.
Дата конвертації16.04.2016
Розмір213.11 Kb.
1. Перша допомога при утопленні.

2. Перша допомога при укусах звірів.

3. При отруєнні газоподібними токсинами.

4. Перша допомога при тепловому або сонячному ударі.

5. Перша допомога при переохолодженні.

6. При ураженні електричним струмом.

7. Перша допомога при розтягуванні або розриві зв’язок.

8. Перша допомога при вивихах.

9. Перша допомога при алкогольній комі.

10. При отруєнні алкоголем та його сурогатами.

11. Перша допомога при травмі черевної порожнини.

12. Перша допомога при харчових отруєннях.

13. Перша допомога при опіках на пожежі.

14. ОТРУЄННЯ МЕДИКАМЕНТАМИ.

15. НАДАННЯ ПЕРШОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОТЕРПІЛИМ НА ВОДІ

1. Перша допомога при утопленні
Утоплення - заповнення дихальних шляхів рідиною або рідкими масами. Коли людина тоне, вода або якась інша рідина перекриває надходження в легені повітря. Задуха в більшості ви-падків, хоча і не завжди, викликана попаданням води в легені. Це веде до втрати свідомості від браку кисню в крові, що забезпечує мозок. Мозок гине, якщо більше 4-5 хвилин позбав-лений кисню.

Фактично можна потонути в будь-якій кількості води, якщо її достатньо для того, щоб в неї занурилося обличчя. Серйозною причиною утоплення дорослих та підлітків є пияцтво. Абсолютно зрозуміло, що не можна пірнати в нетверезому стані.

Ознаками утоплення є виділення піни з рота, зупинка дихання і серцевої діяльності, посиніння шкірних покровів, розширення зіниць.

Схема надання першої допомоги:

- витягніть потерпілого з води (не забувайте про власну безпеку);

- очистіть порожнину рота;

- укладіть потерпілого животом на стегно рятувальника таким чином, щоб голова по-терпілого звисала до землі, енергійно натискаючи на груди і спину, видаліть воду з шлунку і легенів;

- приступіть до виконання штучного дихання;

- для відновлення серцевої діяльності одночасно з штучним диханням робіть непрямий масаж серця;

- викличте швидку допомогу;

- продовжуйте реанімаційні заходи до прибуття лікарів або появи ознак смерті (трупні плями);

- при появі ознак життя – зігрійте потерпілого.

Неприпустимо:

- припиняти реанімаційні заходи, поки не з’являться достовірні ознаки смерті (при пра-вильному проведенні масажу серця і штучної вентиляції легенів вдається повернути потерпілого до життя навіть через 20 хвилин після витягання його з води);

- не викликати швидку допомогу, навіть, якщо ознаки життя відновилися.

2. Перша допомога при укусах звірів

Токсичні речовини можуть потрапити до організму людини і при укусах звірів, комах. Частіше за все людей кусають собаки, кішки, а іноді – дикі тварини. Основна небезпека при цих укусах не лише у пораненні шкіри та кровотечі, а й у можливості розвитку сказу.

Сказ – смертельно небезпечна хвороба, яка має нетривалий скритий період і вражає нервову систему.

Якщо людину вкусила тварина, яка живе у неї вдома або сусідська, слід разом з укушеною людиною доставити у лікарню тварину, щоб з’ясувати наявність збудника сказу.

Для запобігання виникнення сказу вкушеній людини слід обов’язково пройти курс лікування (зараз існують нові медичні препарати, що роблять цей курс значно коротшим). Основними симптомами сказу у людей є: депресія, збудження, параліч, потім у хворого виникають неприємні відчуття в ділянці укусу (жар, тягучі болі, сверблячка), хоч рана давно загоїлась, безпричинне хвилювання, депресія, безсоння, такий стан триває 1-3 дні. Після цього виникає стан збудження, який характеризується водобоязню, яка проявляється в тому, що при спробі пити у хворого виникають судомні скорочення м'язів гортані, дихання стає голосним і можлива короткочасна його зупинка. З'являються зорові і слухові галюцинації. Іноді виникають припадки буйства з агресивними діями. Через 2-3 дні збудження змінюється паралічем м'язів кінцівок, язика, обличчя. Протягом 12-20 годин після цього настає смерть від паралічу дихання і падіння серцевої діяльності. Загальна тривалість захворювання - 3-7 днів. При появі вищезгаданих симптомів хворих врятувати не вдавалось.

Схема надання першої допомоги:

- уведіть потерпілого в безпечне місце;

- накладіть стерильну пов’язку і зупиніть кровотечу;

- негайно доставте потерпілого до лікувального закладу;

- обов’язково повідомте лікарю, що рана виникла від укусу.

Неприпустимо:

- гаяти час на пошуки і відловлювання звіра, який вкусив людину;

- не звернутися до лікаря у разі укусу.


3. При отруєнні газоподібними токсинами
Газоподібні токсичні речовини потрапляють до організму при вдиханні. До них відносяться чадний газ, закис азоту або речовини, що використовуються на виробництві аміак, хлор, різні види клею, розчинники та фарби.

Отруєння чадним газом може виникнути при пожежах, неправильному користуванні піччю, вдиханні вихлопних газів автомобіля. Чадний газ, потрапляючи дихальними шляхами до крові витісняє гемоглобін кисню. В результаті настає кисневе голодування тканин. Ознаки отруєння чадним газом: головний біль, запаморочення, шум у вухах, нудота, блювання, біль у грудях. При тяжкій формі отруєння – втрата свідомості, судоми, порушення дихання. При великих концентраціях чадного газу смерть може настати миттєво.

При отруєнні аміаком виникає прискорене серцебиття, нежить, кашель, різь у очах, сльозотеча, а при великій концентрації аміаку – нудота, порушення координації рухів, галюцинації.
Отруєння хлором викликає різкий біль у грудях, сухий кашель, блювання, порушення координації рухів, різь у очах, сльозотеча. Отруєння газоподібними токсинами можуть призвести до смертельних випадків.

Схема надання першої допомоги:

- винесіть постраждалого на свіже повітря (впевніться, що це місце – небезпечно);

- якщо постраждалий у свідомості – дайте багато пити (чай, вода);

- якщо постраждалий в комі - покладіть постраждалого на живіт, повернувши голову у бік;

- очистіть дихальні шляхи від блювотних мас, зафіксуйте язик;

- проводіть штучне дихання та непрямий масаж серця;

- викличте швидку допомогу.

Неприпустимо:

- залишати постраждалого у стані коми лежати на спині;

- не викликати швидку допомогу;

- давати пити алкогольні напої;

- проводити реанімаційні заходи у загазованому приміщенні;

- при контакті з отруйними речовинами не використовувати спецодяг;

- не дотримуватися попереджень та заходів безпеки, вказаних на етикетках отруйних речовин.



4. Перша допомога при тепловому або сонячному ударі

Тепловий удар виникає в результаті перегріву організму, при підвищеній вологості повітря, при роботі в жарких, погано провітрюваних приміщеннях та при перебуванні в них у теплому, щільному одязі.

Сонячний удар виникає при тривалому перебуванні на спекотному сонці у результаті розширення мозкових судин та припливу крові до голови до голови.

Температура тіла може підвищується до 40 градусів, при якій внутрішні органи людини не можуть нормально функціонувати. Постраждалий відчуває втому, головний біль, спрагу, нудоту. Нерідко бувають носові кровотечі, судоми, галюцинації. Цей стан може призвести до ураження головного мозку, паралічу дихання, запинки серця.


Схема надання першої допомоги:

- винесіть потерпілого з жаркого приміщення в прохолодне місце;

- укладіть так, щоб голова була вище за тулуб;

- зніміть одяг, оберніть мокрим простирадлом і обливайте холодною водою;

- дайте понюхати ватку, змочену нашатирним спиртом;

- дайте випити холодний чай або підсолену воду;

- коли температура тіла потерпілого знизиться до 37 градусів, обливання припиніть і обгорніть його сухим простирадлом;

- у разі відсутності пульсу та дихання проводьте реанімацію до відновлення ознак життя або до прибуття медпрацівника.

Неприпустимо:

- залишити потерпілого без допомоги;

- проводити рятування на спекотному сонці;

- давати гаряче пиття.


5. Перша допомога при переохолодженні

Ознаками переохолодження є озноб, тремтіння, збліднення, а потім посиніння шкіри, губ, біль у пальцях рук і ніг.

При легкому переохолодженні постраждалого достатньо тепло одягнути, дати гаряче солодке пиття (чай, каву, молоко), змусити виконати декілька фізичних вправ.

При тривалому переохолодженні розвивається відмороження.

Відмороженням називається пошкодження тканин в результаті дії низької температури.

При дії низьких температур відбувається пригнічення життєвих процесів в тканинах, а не загибель їх. Загибель переохолоджених тканин наступає при нерівномірному їх зігріванні. Більш схильні до обмороження пальці, кисті, стопи, вуха, ніс.

Розрізняють 4 ступені обмороження:

1 ступінь – шкіра блідніє, знижується чуливість уражених ділянок. Після зігрівання спостерігаються почервоніння та набряк шкіри.

2 ступінь – шкіра набуває синьо-багрового відтінку, з’являються пухирі з прозорою рідиною;

3 ступінь – пухирі на шкірі містять кров’янисту рідину. Через кілька діб на їх місці виникають ділянки омертвіння, утворюється струп;

4 ступінь – ураження охоплює не лише шкіру та м’які тканини але й кістки, викликає омертвіння часток тіла. З часом, омертвілі тканини відторгаються.

У постраждалого спостерігаються сонливість, в’ялі рухи. При подальшому зниженні температури тіла – незв’язна мова, галюцинації, плутаність свідомості, втрата чуттєвості.

Схема надання першої допомоги:

- постраждалого доставте у тепле приміщення;

- при зупинці дихання і відсутності пульсу – приступіть до реанімації;

- забезпечте нерухомість відморожених ділянок тіла (через крихкість судин і можливість крововиливу);

- якщо постраждалий в свідомості - дайте гаряче пиття;

- при відмороженні І ступеню – розтирайте відморожену частину сухою тканиною, в інших випадках - помістить під воду (200С) повільно піднімаючи її температуру;

- при відновленні чутливості та кровообігу кінцівку витріть насухо, накладіть стерильну або чисту пов’язку;

- можна надіти на постраждалого панчохи, рукавички;

- викличте лікаря або доставте постраждалого до лікарні;

- постійно давайте пити гарячий солодкий чай.

Неприпустимо:

- допускати швидке зігрівання ділянок тіла (поливати гарячою водою, не накласти термоізолюючої пов’язки при доставці постраждалого у тепле приміщенні);

- розтирати відморожену поверхню з ІІ ступенем ураження;

- знімати заледеніле взуття (слід укутати ноги ковдрою, ватником та терміново доставити постраждалого до лікарні).

Перша допомога при термічних опіках

Опіки – ушкодження тканин, обумовлене впливом високої температури, хімічних речовин, електроструму.

Опіки діляться на чотири ступені:

1 ступінь –почервоніння і набряк шкіри, біль у місці опіку;

2 ступінь – поява пухирів в обпечених місцях;

3 ступінь - омертвіння поверхневих і глибоких шарів шкіри, пухирі з кров'яною рідиною

4 ступінь – обвуглювання шкіри, поразка м'язів, сухожиль, кісток.

При великій площі опіку виникають загальні розлади та шок. Постраждалий скаржиться на біль, шкіряні покрови бліді, пульс частий. Але швидко настає загальне пригнічення, порушується дихання і кровообіг, спостерігається нестача рідини в організмі.



Схема надання першої допомоги:

- зупиніть дію високої температури: загасить одяг, що зайнявся, за допомогою ковдри, води;

- зніміть обгорілий одяг або розріжте його (не відривати шматочків одягу, що пристали до місця опіку!);

- при можливості, зніміть металеві предмети (кільця, браслети, часи);

- при обмеженій поверхні опіку І-ІІ ступеню охолоджуйте місце опіку чистою холодною водою протягом 10-15 хв.

- накладіть стерильну (при відсутності – чисту) серветку (якщо частки одягу пристали до місця опіку – пов’язку накладають на них);

- заспокойте постраждалого, не давати йому рухатись;

- укрийте потерпілого теплою ковдрою, одягом;

- постійно давайте потерпілому багато теплого пиття (чай, воду, розчин: 1 ч.л. поварської солі та ½ ч.л. соди на літр води);

- дайте знеболювальне (1-2 таблетки анальгіну);

- при великій поверхні опіку загорніть потерпілого в чисте простирадло, укрийте;

- викличте швидку допомогу.

- Не знімаючи с постраждалого одяг, розріжте його ножем; обережно обріжте частки одягу, що прилипли до опіку

- Накладіть пов’язку на область опіку.




6. При ураженні електричним струмом
Ураження електричним струмом виникає при безпосередньому контакті людини з побутовим, виробничим або природним (блискавка) джерелом електрики. Ступінь важкості уражень від електроструму залежить від індивідуальних особливостей організму, фізичного та психічного стану, опору шкіри, тривалості впливу електроструму, метеорологічних факторів тощо.
Характер ушкоджень у залежності від напруженості електроструму є таким:

1. Струм побутового напруження (до 380 В) – електричні мітки у вигляді маленьких кратерів на шкірі, іноді раптова зупинка серця;

2. Струм напруженням до 1000 В – судоми, спазм дихальних м’язів, раптова зупинка серця;

3. Струмом напруженням вищим за 10000 В – електричні опіки, обвуглювання тканин, перелами кісток, травматичний відрив кінцівок.

Найбільш вірогідні причини смерті при ураженні електричним струмом: раптова зупинка серця, набряк головного мозку, спазм дихальних м’язів, ушкодження внутрішніх органів. Перш ніж надати першу допомогу постраждалому, ураженому електрострумом, слід знеструмити його. Вимкніть джерело електроживлення, якщо вимикач знаходиться поряд у межах досягнення, скиньте електродріт з постраждалого будь-яким предметом (обов’язково сухим!), який не проводить електричний струм (палиця, лінійка тощо). Якщо швидко вимкнути електрострум неможливо – переріжте електродроти на різних рівнях (щоб не виникло короткого замикання) ножем або плоскогубцями з ізольованими ручками. Відтягніть постраждалого за одяг від місця події, обмотавши руки сухим одягом (або використавши гумові рукавички). Але, навіть у гумових рукавицях, не слід знімати з потерпілого електродріт без предметів, що не проводять електричний струм.

При ураженні електрострумом високого напруження пам’ятайте про правила наближення до постраждалого. Якщо електродріт лежить на землі, людина, що поспішає на порятунок постраждалого, з перших кроків потрапляє під вплив електричного струму. Тому наближатися до постраждалого слід "гусячим кроком": п'ятка однієї ноги повинна обов’язково торкатися носка другої. Приступати до надання першої допомоги можна лише після усунення небезпеки ураження електрострумом для оточуючих. Зніміть з постраждалого електродріт предметом, що не проводить електроструму, покладіть дріт на суху фанеру, дошку, гумовий килимок.

Надання першої допомоги при ураженні струмом високого напруження або блискавкою можуть ускладнюватись появою опіків, кровотечі, обвуглювання тканин. У постраждалих можуть спостерігатися повторна зупинка серця, пригнічення дихання, порушення психіки.

Схема надання першої допомоги при ураженні електрострумом:


- знеструмити постраждалого (не забувайте про власну безпеку!);

- при раптовій зупинці серці – нанесіть прекардіальний удар по грудині и приступіть до реанімації;

- при кровотечі – накладіть кровоспинний джгут, стисну пов’язку;

- при електричних опіках і ранах – накладіть стерильні пов’язки;

- при переломах кісток кінцівок – шини (можна використати будь-які підручні засоби)

- викличте швидку допомогу.


Неприпустимо:

- торкатися до потерпілого без попереднього знеструмлення;

- втрачати час на пошуки вимикача електроструму якщо можна перерубати або скинути електродріт предметом, що не проводить електрострум;

- припиняти реанімацію до появлення ознак біологічної смерті (трупних плям);

- наближатися до електродроту, що лежить на землі бігом або великими кроками;

- закопувати ураженого блискавкою в землю.


7. Перша допомога при розтягуванні або розриві зв’язок

Розтягування і розрив зв'язок — пошкодження суглобової сумки при рухах, що перевищують фізичні можливості. Ознаками розтягування (розриву) зв'язок є біль в суглобі, порушення його функції, набряк, крововилив.

Розтягування зв'язок відбувається, коли кістка виходить за межі звичайної амплітуди руху. Надмірне навантаження, що надається на суглоб, може привести до повного розриву зв'язок і вивиху кістки. При цьому не виключений перелом кістки. При легких розтягуваннях зв'язок загоєння звичайно відбувається достатньо швидко. Тому люди часто не звертають ніякої уваги на подібну подію і, в результаті, суглоб може бути травмований повторно.

Важкі форми розтягувань звичайно викликають сильний біль при щонайменшому русі суглоба. Найпоширенішими є розтягування зв'язок гомілковостопного і колінного суглобів, пальців і зап'ястка.

Іноді розтягування зв'язок може мати більш серйозні функціональні наслідки, ніж перелом. Кістка, що загоїлась після перелому, рідко ламається знову, а суглоб після розтягування або розриву зв'язок може стати менш стійким, що підвищує вірогідність повторної травми.

Схема надання першої допомоги:

— допоможіть потерпілому прийняти зручне положення;

— забезпечте нерухомості пошкодженої частини тіла;

— надайте підведене положення пошкодженій частини тіла;

— накладіть пов’язку з еластичного бинта;

— до місці ушкодження прикладіть холод;

— викличте лікаря або доставте постраждалого до лікувального закладу.

Неприпустимо:

— прикладати тепло до місця розтягування або розриву зв’язок;

— не звернутися до лікаря при розтягуванні або розриві зв’язок;

— рухати або навантажувати ушкоджену кінцівку.

8. Перша допомога при вивихах

Вивихи – це повне зміщення суглобних поверхонь кісток, що викликає порушення функції суглобу. Вивих може виникнути при падінні на витягнуту або відведену назад кінцівку. Кінцівка постраждалого відведена у бік, суглоб деформований, рух кінцівки обмежений, присутній сильний біль.



Схема надання першої допомоги:

— забезпечити нерухомість постраждалої кінцівки;

— накласти фіксуючу пов’язку;

— верхню кінцівку зафіксуйте косинкою, нижню – шиною;

— дайте постраждалому знеболювальне та заспокійливе;

— викличте лікаря або доставте постраждалого до лікарні.

Неприпустимо:

— самостійно вправляти вивих;

— прикладати тепло до місць ураження;


  • транспортувати постраждалого без іммобілізації місця ураження.


9. Перша допомога при алкогольній комі

  1. Повернути хворого на живіт і очистити ротову порожнину від слизу і блювотних мас.

  2. Прикласти холод до голови.

  3. Піднести до носа ватку з нашатирним спиртом.

  4. Викликати «Швидку допомогу».

Усе це допоможе врятувати нещасного від удушення, але лікування його обов'язково повинно бути продовжене у відділенні реанімації за допомогою апарата «штучна нирка», керованого подиху, очищення крові.

На жаль, не найкращі народні традиції — випивати з будь-якого приводу — сумно позначилися на багатьох поколіннях. У даний час з екранів телевізорів щосили несеться реклама спиртних напоїв як міцних, так і не дуже. Скільки людей вже поплатилося життям за підняту колись чарку, скільки поплатиться ще.




10. При отруєнні алкоголем та його сурогатами
Прийом алкоголю у великій кількості може викликати гостре отруєння. Його ознаки: блювота (іноді з домішками крови), біль у надчеревній області ("під ложечкою"), головний біль, порушення свідомості іноді, її втрата. Надмірне вживання спиртних напоїв також може стати причиною виникнення алкогольної коми. Цей стан може призвести до смерті через удушення власним язиком або блювотними масами, гостру серцеву недостатність, зупинку дихання, набряк головного мозку та переохолодження у холодну пору року.

Схема надання першої допомоги:

- перевірте наявність пульсу;

- переверніть хворого на живіт, очистить ротову порожнину;

- піднесіть до носа ватку з нашатирним спиртом;

- прикладіть холод до голови;

- викличте швидку допомогу;

- обов’язково доставте хворого до лікарні;

- у разі відсутності ознак життя – приступіть до штучного дихання і непрямого масажу серця.

Неприпустимо:

- залишити людину в алкогольній комі лежати на спині;

- не викликати швидку допомогу.

- залишити людину лежати на холоді.



11. Перша допомога при травмі черевної порожнини

Виникають при прямому ударі в живіт, падінні, здавлюванні тіла, пораненні холодною зброєю тощо. Вони можуть супроводжуватись ушкодженням черевної стінки, кишок, жовчного міхура, печінки та шлунку. Закриті ушкодження супроводжуються ушкодженням м’язів живота, крововиливами під шкіру, особливо при супутніх травмах кісток тазу.

Навіть закрити травми черевної порожнини можуть призвести до внутрішньої кровотечі. Постраждалий скаржиться на загальну слабкість, запаморочення, біль у животі. Спостерігається блідість шкіряних покривів та слизових оболонок.

Схема надання першої допомоги:

при закритому ушкодженні:

- викликати швидку допомогу;

- покласти постраждалого на спину, не давати рухатись;

- туго забинтувати живіт еластичним бинтом;

- покласти холод на живіт.

при відкритому ушкодженні:

- викликати швидку допомогу;

- покласти постраждалого на спину, не давати рухатись, сідати;

- накрити рану повністю (прикривши краї) стерильною (у разі відсутності – чистою) серветкою;

- закріпити її лейкопластиром;

- при підняти постраждалому ноги, розстібнути поясний ремінь;

Неприпустимо:

- вправляти внутрішні органи, що випали;

- давати постраждалому пити;

- самостійно виймати сторонні предмети, що потрапили у черевну порожнину;

- самостійно промивати рану будь-якими розчинами;

- дозволяти постраждалому рухатись.

12. Перша допомога при харчових отруєннях

Основними ознаками отруєння є порушення дихання, свідомості, серцевої діяльності, блювання, пронос, біль у животі.

Одним із поширених джерел харчових отруєнь можуть бути продукти, заражені деякими мікробами, які виділяють сильні токсини.

При отруєнні харчовими продуктами, особливо м’ясними, симптоми отруєння виникають через 4-48 годин. Захворювання починається гостро: підвищується температура тіла, з’являється озноб, нудота, біль в животі, блювання, пронос. Велику небезпеку при отруєннях представляє зневоднення організму.



Схема надання першої допомоги:

— промийте постраждалому шлунок: дайте випити 5-6 стаканів теплої води, натисніть на корінь язика і викличте блювання (повторити процедуру декілька разів);


— при можливості, дайте прийняти активоване вугілля (4-5 таблеток);

  • якщо блювання у потерпілого проходить мимоволі, а він непритомний, поверніть його голову набік, слідкуйте, щоб блювотні маси не потрапили у дихальні шляхи (вчасно видаляйте їх з ротової порожнини).


13. Перша допомога при опіках на пожежі
При безпосередньому контакті з полум'ям, розжареними предметами, рідинами, що горять, виникають термічні опіки. При пожежі частіше всього спостерігаються опіки полум'ям. Вогонь може уразити відкриті ділянки тіла, при цьому найчастіше - обличчя та руки. Найнебезпечніші опіки з'являються від одягу, що горить, який складно загасити або скинути. Горіння одягу протягом 1-2 хв. може призвести до тяжких опіків і смерті.

Ступінь тяжкості опіків залежить від глибини та площі термічного ураження шкіри та тканин. Існує чотири ступені опіків:

Опік I ступеня уражає самий верхній шар шкіри - епідерміс. Омертвляння глибше розташованих шарів не відбувається. Це найлегший ступінь опіку, який характеризується почервонінням шкіри, набряком та болем. Видужування настає через 3-6 діб.
Опік II ступеня характеризується утворенням пухирів, наповнених прозорою жовтуватою рідиною, тому що під впливом високої температури епідерміс вмертвляється та відшаровується, а під ним накопичується тканинна рідина. Пухирі можуть виникнути відразу ж після опіку або через деякий час. Розміри та форма пухирів різні, іноді вони зливаються в один. Вміст великих пухирів поступово згущається, стає желеподібним. При опіку II ступеня пошкодження глибоких шарів шкіри немає. Тому, якщо не потрапляє інфекція, опікова рана загоюється самостійно через 2-3 тижні без утворення грубих рубців.
Опік III ступеня виникає при тривалому контакті з полум’ям або ураження електрострумом. Травмуються усі шари шкіри, спостерігається її омертвіння. Людина перебуває у стані больового шоку, що може призвести до смерті.

Опік IV ступеня виникає при дії на тканини вельми високих температур. Це найтяжча форма опіку, при якому уражається шкіра, м'язи, сухожилля, кістки тощо. Відновлення уражених тканин – неможливо.

Опіки I, II ступенів належать до поверхневих. Вони можуть загоюватися самостійно з повним відновленням шкірного покриву, навіть, на великій площі опіку. Глибокі опіки III та IV ступенів принципово відрізняються тим, що загоюються рубцюванням та здебільшого вимагають хірургічних методів лікування.
При наданні допомоги при опіках треба:

- перш за все, припинити дію високої температури на організм людини (загасіть одяг чи полум’я; охолодіть поверхню тіла водою t =20-250С протягом 10 хв.; зніміть з рук металеві прикраси);

- на місце опіку накладіть стерильну пов’язку;

- дайте ураженому багато пити (при опіках організм людини втрачає багато води);

- викличте швидку допомогу (тел. 103). До її приїзду можна дати хворому анальгін, щоб зменшити біль, та діазолін, щоб зменшити інтоксикацію;

- негайно доставте людини з опіками до лікарні. При транспортуванні покладіть хворого на брезент або ковдру на той бік, який не уражений опіками, щоб зменшити біль. Не дозволяйте людині рухати ураженими кінцівками, зафіксуйте їх.

При сильних опіках не можна:

- обробляти шкіру спиртом, одеколоном (це викликає сильну печію та біль);

- проколювати пухирі, що утворилися (вони охороняють рану від інфекції);

- змащувати шкіру жиром, міцним розчином марганцевокислого калію, засипати порошками (це перешкоджає подальшому лікуванню);

- зривати прилиплі до місця опіку частини одягу, доторкатися до нього руками (може потрапити інфекція);

- дозволяти потерпілому самостійно пересуватися (можливий шок);

- поливати пухирі та обвуглену шкіру водою.

- при сильних опіках обов'язково треба звертатися по медичну допомогу.


14. ОТРУЄННЯ МЕДИКАМЕНТАМИ
У переліку нещасних випадків, при яких необхідна екстрена медична допомога дуже частими стали отруєння медикаментами, які були прийняті у дозі, яка перевищує лікувальну. Вони відрізняються від алергічних реакцій, побічних ефектів, котрі залежать, як правило, від особливостей організму і можуть виникати навіть після прийому лікувальної дози препарату. Звичайно ці реакції швидко проходять після відміни ліків або після проведення відповідного лікування.
Властивості тих або інших медикаментів викликати алергічні реакції та побічні прояви відомі, і лікар ураховує їх при призначенні ліків хворому. Тому приймати препарати потрібно, суворо дотримуючись рекомендацій лікаря. Це дозволить йому контролювати реак¬цію організму на той або інший препарат, уникнути або своєчасно усунути небажані наслідки.

Інша справа, коли пацієнт порушує вказівки лікаря (нажаль, це бува не так уже й рідко), проявляє непотрібну і небезпечну самодіяльність.

Гострі отруєння медикаментами частіше від усього відбувають¬ся в тих випадках, коли один або декілька медикаментів одночасно приймають без призначення лікаря, самостійно або по пораді друзів, знайомих. Причому дехто помилково дума, що коли збільшити дозу ліків, яку приймають при лікуванні, то швидше настане поліпшення самопочуття.

Отруєння наступає і при сполученні деяких ліків, наприклад, снодійних, заспокійливих, з алкоголем. Дуже часто отруюються медикаментами діти. У переважній більшості випадків вони трапляються по вині дорослих, які залишають ліки у легко доступних для дітей місцях.

Найбільше розповсюджені випадки отруєння снодійними, заспокійливими засобами, які є майже у кожній сім’ї. Для них характерні сонливість, в’ялість, загальмованість, порушення координації руху, нестійка хода. При легкому передозуванні через декілька годин або 1-2 дні описані симптоми зникають. У випадках тяжкого отруєння, які супроводжуються втратою свідомості, ліку¬вання проводиться тільки в лікарні. В останні роки поширились отруєння медикаментами, призначеними для лікування різних захворювань серцево-судинної системи (дегоксин, дигитоксин, обзидан, ізоптин, фінонтин, імітон, хлофемін і інші). При їх передозуванні, як правило виникає розлад серцевого ритму, що може закінчитись раптовою зупинкою серця. Тому при підозрі на отруєння необхідно негайно викликати лікаря. Практично у кожному домі є протитемпературні, протизапальні засоби (анальгін, амідопірін, парацетамол, ацетилсаліцилова кислота,), сульфаніламідні (етазол, сульфадиметоксин та інші). Ці, здається, безпечні препарати при їх передозуванні також можуть бути причиною гострого отруєння, яке супроводжується ураженням нирок і печінки.
Серед лікарських інтоксикацій часті отруєння деякими токсичними препаратами, які використовують жінки щоб припинити вагітність. Однак досягнути бажаного результату жінці, як правило, не вдається, а отруєння цими препаратами розвивається швидко. 3’являється блювота, біль у животі, прискорене серце¬биття. В особливо тяжких випадках порушується слух, зір, діяль¬ність серця, дихання. Все це може закінчитись трагічно.

Щоб попередити отруєння медикаментами, треба обережно користуватись ними, приймати їх тільки за призначенням лікаря і в рекомендованій дозі, зберігати у місцях недоступних для дітей і для тих хто страждає різними психічними захворюваннями.

Якщо сталася біда, то лікування повинно приводитись тільки в умовах лікарні. В багатьох містах створені спеціалізовані токсикологічні відділення в лікарнях і бригади на станціях швидкої допомоги.

У любому випадку гострого отруєння ліками негайно викликайте «Швидку допомогу» до її приїзду постарайтеся промити потерпілому шлунок, дайте йому випити 3-4 склянки звичайної водопровідної (колодязної) води і викличте блювоту. Промивання шлунку треба повторити 2-3 рази. Робити це можна тільки у тому випадку, якщо хворий знаходиться при свідомості. При втраті свідомості ні в якому випадку не можна вливати в рот хворому воду, молоко, або іншу рідину для проми-вання шлунку, так як рідина може потрапити в дихальні шляхи, що призведе до порушення дихання, іноді з тяжкими наслідками.

При появі у хворого порушення координації руху, нестійкості ходи, негайно укладіть його в постіль. Якщо потерпілий втратив свідомість, поверніть його голову набік, щоб блювотні маси не попали в дихальні шляхи. Очистіть порожнину роту від слизу і блювотних мас пальцем, обмотаним бинтом. У потерпілого може статися зупинка дихання тоді негайно починайте штучне дихання методом «рот у рот» або «рот у ніс». Спершу очистіть порожнечу роту, розстебніть одяг, який стягує грудну клітку.
15. НАДАННЯ ПЕРШОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОТЕРПІЛИМ НА ВОДІ
Послідовність надання першої медичної допомоги залежить від типу втоплення. Розрізняють два типи: синій і блідий.
Синій тип. Потопаючий не відразу занурюється у воду, а намагається утриматися на її поверхні. При вдиху він заковтує велику кількість води, яка переповняє шлунок і потрапляє в легені. Розвивається різке кисневе голодування, що обумовлює синюшний колір шкіри.
Блідий тип. Потопельник не намагається боротися за життя і швидко йде на дно. Це часто спостерігається під час перекидання байдарок або плотів, коли людина занурюється у воду в стані панічного страху. Під дією холодної води може наступити раптова зупинка серця і дихання. Вода в легені при цьому не потрапляє.
При синьому типі утоплення спочатку треба швидко видалити воду з дихальних шляхів. Для цього, стоячи на одному коліні, укладають потерпілого на своє зігнуте коліно так, щоб на нього спиралася нижня частина грудної клітки, а верхня частина тулуба і голова звішувалися вниз. Потім однією рукою необхідно відкрити рот потерпілого, а іншій поплескати його по спині або плавно натиснути на ребра з боку спини. Коли витікання води припиниться, поверніть потерпілого на спину і укладіть на тверду поверхню. Бинтом або носовою хусткою швидко очистить порожнину його рота від піску. Проводьте реанімаційні заходи, штучне дихання, закритий масаж серця — до появи самостійного дихання і відновлення серцевої діяльності.
При блідому типі утоплення на березі негайно приступають до серцево-легеневої реанімації (штучне дихання, непрямий масаж серця).
Штучне дихання, непрямий масаж серця

При відсутності дихання приступають до штучного за способом «рот в рот» або «рот в ніс». Тіло повинне лежати на твердій поверхні, а голова повинна бути максимально відхилена назад (щоб повітря потрапляло в легені, а не в шлунок). Штучне дихання проводять через марлю або хустку. При зупинці серця одночасно роблять непрямий масаж серця, натискаючи на грудину декілька разів між вдихами. Краще це робити удвох. Попросить присутніх негайно викликати «швидку медичну допомогу». Пам’ятайте, що інтенсивність серцево-легеневої реанімації залежить від віку постраждалого.



Для профілактики переохолодження: зніміть з постраждалого мокрий одяг, укрийте ковдрою, дайте гаряче пиття.

Потерпілого слід госпіталізувати, навіть якщо йому стало краще.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка