1. Дайте визначення предмету "Історія України", розкрийте методологічні принципи, джерела вивчення предмету та його наукову періодизаці



Сторінка2/21
Дата конвертації13.04.2016
Розмір1.13 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21

1. Дайте визначення предмету "Історія України", розкрийте методологічні принципи, джерела вивчення предмету та його наукову періодизацію.

Історія ( грец. «розпитую» ) – процес розвитку природи і суспільства, комплекс наук, які вивчають минуле людства і досліджують факти, події, процеси.

Історія України — одна зі складових історичної науки, що досліджує генезис і закономірності становлення та розвитку українського народу, його боротьбу за національно-державну незалежність та пов'язані з нею подвиги, тріумфи, драми, трагедії. Предметом вивчення вузівського курсу історії України є складний процес формування та розвитку багатомільйонного українського народу, його діяльності в соціально-економічній, духовній, політичній і державній сферах з давніх-давен до сьогодення. Не слід також забувати про те, що глибоке вивчення минулого дає можливість краще пізнавати сучасне і визначати правильні шляхи руху вперед. Разом з тим історія України має розглядатися в тісному взаємозв'язку з глобальними історичними процесами, з історією її найближчих сусідів, з якими у різні часи українці перебували у складі різних держав. За допомогою історії вчені й державні діячі пояснюють джерела багатьох етнонаціональних конфліктів.

Історична наука спирається на такі основні методологічні принципи:

1. Принцип об'єктивності – зобов’язує розкривати історичну закономірність суспільного розвитку, його зумовленість насамперед матеріальними, економічними чинниками. Він виходить передусім з цивілізаційного погляду на історію як об'єктивний процес.

2. Принцип історизму. Він передбачає, розгляд кожного явища з точки зору того, як воно виникло, які основні етапи пройшло в своєму розвитку. вимагає, щоб кожне явище розглядалося у зв'язку з іншими. Історизм дає можливість увійти в історію, зрозуміти її, оцінити мотиви вчинків і самі вчинки історичних діячів, з'ясувати їхнє значення


Історичне джерело – матеріальні носії історичної інформації, які відображають ту чи іншу сторону діяльності людей: літописи, хронічки, сказання, археологічні пам’ятки, архівні матеріали, монографії.
Наукова періодизація:

  • Стародавня доба

  • Русь 9-14 ст

  • Литовсько-польська доба 2пол 14-17ст

  • Укр. Козацька держава 2пол 17-18ст

  • Укр. землі у складі Австр. та Рос. Імперій

  • Україна в період революції та період 1 світової війни

  • Укр. Революція 1917 – 1920 рр.

  • Україна між 2-ма світовими війнами

  • Україна в роки 2-ої світової війни 1939-1945рр.

  • Україна в повоєнний період.

  • Україна в незалежний період з 1991р.


2. Розкрийте основні концепції походження українського етносу, охарактеризуйте їх та дайте оцінку.

Існують 3 основні історіософські концепції щодо походження та часу виникнення українського народу.


1) Великодержавна шовіністична концепція.Її основи заклав Інокентій Гізель. Він доводив, що українського народу взагалі не існувало, його історія подається як складова частина історії російського народу. Він, а також інші представники цієї концепції: Карамзін, Погодін, Соловйов виводили походження Російської держави від Київської Русі, потім Велике князівство Володимира Суздальського, Московська держава.. Погодін вважав що до середини XIII ст. на території України проживало великоросійське населення, які після навалу відійшли на Наддніпрянщину. Українці з'явилися тільки у XV ст. з появою козаків. Ця концепція існувала до 1917 року.
2) Радянська концепція (1917-1991 рр.). ця концепція стверджувала спільне походження трьох слов'янських
- українського, російського та білоруського, що розвивалися в часи Київської Русі на її території.
Історія українського народу ділилася на 2 етапи:
початок ХІІІ ст. - перша половина XVII ст. - становлення та формування української мови та народу;
кінець XVII ст. - XIX ст. - закінчення становлення.
3) Автохтонно-автономістична концепція. Представники: Костомаров, Грушевський. Український народ е автохтоном на своїй території, тобто такий, що з самого початку виник, проживає на цій території, що і зараз. Корені його йдуть з трипільської культури. Українці старші за роком виникнення ніж російський народ. Також працю по історії України написав Грушевський. Він вважає, що Київська Русь -лише частина Української держава та, що руської історії ніколи не існувало, не існує і зараз. Він вперше в історіографії бачив цілковито сформований український народ. За Грушевським предками українців були анти.Таким чином, дослідження етногенезу українського народу ґрунтуються на ідеї автохтонності. Рівень вивчення питання про походження українського народу свідчить, що одна з найважливіших і найскладніших проблем все ще чекає на своїх дослідників, представників різних галузей знань: археології, етнографії, історії, мовознавства, антропології.

3. Розкрийте поняття "історико-етнографічний регіон", охарактеризуйте етапи формування історико-етнографічних регіонів України.


Історико-етнографічний регіон – це етнотериторіальне утворення в межах розселення даного етносу, що за історичною долею та етнічним образом населення є самобутнім. Його назви зафіксовані в історичних документах, крайовій символіці та в історичній пам’яті людей.

Історико-етнографічний регіон – певний регіон, у населення якого історично склались схожі культурно-побутові і етнопсихологічні особливості.


Процес районування України включає кілька етапів. Перший (VI—X ст.) — це формування переважно племінних утворень, зафіксованих у самоназвах населення: поляни, сіверяни, древляни, білі хорвати, дуліби, уличі, тиверці та ін.Другий етап (X—XIV ст.) характеризується дробленням давньоруської держави на окремі землі та князівства. Основною одиницею районування стала земля — територіально-політичне утворення, яке спочатку підлягало центральній владі, а в подальшому, зі здобуттям «княжого столу» поступово ставало незалежним. Основними з таких земель були Київщина, певною мірою Переяславщина, а також Чернігівщина, Сіверщина, Галицька земля, Холмщина, Поділля, Волинь, Прикарпатська Русь, Брацлавщина.Здобуття окремими краями України статусу землі означало не тільки їхню певну суверенність, а й специфічність культури та побуту їхнього населення, яке мало свої особливі закони та звичаї, національні права і переваги тощо
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка