1 бібліографія – Анатолій Івченко



Скачати 432.33 Kb.
Сторінка3/3
Дата конвертації16.04.2016
Розмір432.33 Kb.
1   2   3

VІ. Посередники

Найважливішим суб’єктом культурної політики Польщі в галузі формування статуса перекладача художньої літератури є Інститут Книги, який відіграє величезну роль у підтримці престижу професії перекладача. Проте донедавна його діяльність була спрямована тільки на підтримку перекладачів польської літератури на інші мови. З цією метою польським урядом було засновано кілька програм для перекладачів та видавців польської літератури закордоном26.

Щодо перекладів наукової літератури та есеїстки українських авторів, то цей напрямок підтримують науково-дослідні інституції, що розробляють тематику Центрально-Східної Європи: Міжнародна Гуманітарна Школа Східної Європи (Варшава), Інститут Центрально-Східної Європи (Люблін), Центри Східної Європи Варшавського університету та Університету ім. Марії Кюрі-Склодовської (Люблін), Колегіум Східної Європи (Вроцлав) тощо.

До посередників надежать також організатори різноманітних фестивалів, які часто запрошуюсь у гості українських письменників та поетів: „Українська весна” (Познань), „Україна в цетрі Любліна” (Люблін), „Літературний порт” (Вроцлав), „Місто поезії” (Люблін). У рамках цих, та інших, фестивалів, відбуваються читання, авторськи зустрічі з українськими письменниками та поетами та їхніми перекладачами на польську мову. Зазвичай, ці заходи організовують культурні установи за підтримки місцевого самоврядування та українських консульських установ у Польщі. Частими гостями фестивалів є: Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Андрій Бондар, Андрій Любка, Тарас Прохасько, Галина Крук.

З 1997 року у Любліні проводиться Декламаторський конкурс, організований Центром Культури м. Люблін та університетами м. Луцька та Львова, де учасники представляють українську поезію, перекладену польською мовою, та польську – українською. До складу журі конкурсу входять польські й українські літератори та перекладачі.

Активну участь у промоції української літератури та культури беруть кафедри україністики польських університетів (Варшава, Краків, Люблін, Вроцлав, Познань), де відбуваються конференції, здійснюються дослідження з української літератури та викладаються курси з теорії та практики перекладу.

Професійне навчання перекладачів здійснюється також у рамках перекладацьких майстерень та семінарів, метою яких є проведення порівняльних досліджень літературних конвенції (особливо дев’ятнадцятого і двадцятого сторічча), які дозволяють учасникам семінарів вільно маніпулювати мовою та поширюють їхні культурні горизонти. Порівняння функціонування конфекції у свою чергу створює підстави для формування свідомості перекладача, який перебуває у двух культурах одночасно. З 2000 року на базі Міжнародної Гуманітарної Школи Східної Європи у Варшаві Олександрою Гнатюк та Адамом Поморським проводилася серія перекладацьких семінарів, адресованих до перекладачів з української, білоруської та російської мов, а також українських, білоруських і російських перекладачів. Кафедра україністики Влоцлавського університету у 2011 році організувала двотижневу майстерню для перекладачів української та польської художньої літератури, яку провели Катажина Котинська та Андрій Павлишин.

VІІ. Реакція на переклад

Побіжний огляд преси дозволив ствердити, що польське культурне середовище активно реагувало (й далі реагує) на видані протягом останніх двадцяти років переклади творів української літератури. Найбільш популярними є твори Юрія Андруховича, він також є найбільш розпізнавальною постаттю української культури для поляків. Вихід кожної його книги польською мовою супроводжується низкою авторських зустрічей та рецензій. Так само, як переклади творів Оксани Забужко, Юрія Винничука, Сергія Жадана. Про останнього польські критики, до прикладу, пишуть, що так „оригінального погляду на світ немає жоден польський автор з покоління С. Жадана”27. Рецензії на книги українських авторів з’являються регулярно на шпальтах газет та інформаційних порталів: newsweek.pl, polityka.pl, lubimyczytać.pl, dziennik.pl, libertas.pl тощо. Праці Миколи Рябчука та Ярослава Грицака є джерелом натхнення для наукового гуманітарного середовища Польщі, яке розробляє у своїх дослідженнях проблематику Центрально-Східної Європи.



VІІІ. Підсумкові положення та рекомендації

Незважаючи на активне зацікавлення поляками українською літературою, що реалізується у виданні якісних перекладів творів сучасної української літератури, вважаємо за потрібне вказати кілька напрямків роботи, метою якою є покращення результатів полько-української співпраці:



  • більш активне пропагування української культури закордоном (встановлення нагород за найкращий переклад творів української літератури, організація конкурсів та програм стажування, підтримка перекладацьких проектів тощо);

  • створення українською державою можливостей для стажування перекладачів з української у навчальних закладах та культурних осередках України;

  • фінансування з боку держави перекладацьких майстерень та перекладацьких шкіл за різними літературними жанрами для перекладачів з української;

  • розвиток критики перекладу та обміну літературними оглядами між польськими та українськими літературним середовищем;

  • встановлення співпраці з польськими перекладацькими об’єднаннями та спілками з метою обміну досвідом: опрацювання стандартних (типових) договорів, поглиблення знань у галузі авторського та майнового права.



1 Олександра Братчук – перекладачка з польської та білоруської мов українською, співзасновниця Творчої Спілки Перекладачів та Письменників (Київ, Україна), аспірантка Інституту польської філології Університету Марії Кюрі-Склодовської (Люблін, Польща).

2 Анатолій Івченко – мовознавець, лексикограф, бібліограф, головний редактор видавництва «Урбіно», видавець.

3 Грабович Григорій. Польсько-українські літературні взаємини: питання культурної перспективи (Ізборник): http://litopys.org.ua/hrabo/hr07.htm.

4 Випадкові літературні контакти, певна річ, існували набагато раніше (Ян Длуґош у своїй „Історії Польщі”, до прикладу, використовує давньоруські літописи і подає цінну інформацію про Україну), але, на думку Г. Грабовича, вони не здатні скласти окремий повноцінний період взаємин.


5 Див.: Грабович Г. Польсько-українські літературні взаємини: питання культурної перспективи // До історії української літератури: Дослідження, есе, полеміка. — К.: Основи, 1997.

6 Див.: Nowy Korbut. — Warszawa, 1965. — T. 3. — C. 161.

7 Возняк M. Із співаника Домініка Рудницького // ЗНТШ. — Т. 150. — С. 243-252.

8 Пор.: Франко І. Хмельниччина 1648-1649 років в сучасних віршах // Зібр. творів: У 50т. — Т. 31.- С. 188-253.

9 Див. у цьому виданні розділ „Wojna domowa Самуеля Твардовського: літературний контекст і аспекти жанру”. Пор. також: Samuel Twardowski’s, „Wojna domowa”: Literary Context and Aspects of Genre // For Wiktor Weintraub. — The Hague, 1975

10 Кирчів Р.Ф. Український фольклор у польській літературі (період романтизму). — К., 1971.

11 Див.: Кирчів Р. Ф., розділ „Грані міфічного: образ України в польському й українському романтизмі”.

12 Балагулами (термін походить від єврейського торгового візка) були молоді польські паничі, які під час своїх бенкетів наслідували селянські манери, мову, одяг тощо і головною метою яких було шокувати, епатувати місцеву шляхту.

13 Див.: Франко І. „Король балагулів...”


14 Йдеться про Січневе повстання — польське національне визвольне повстання 18631864 років проти Російської імперії. Разом з поляками в повстанні брали участь литовці, білоруси й українці.

15 Szewczenko T. Studium przez L.Sowinskiego z dodatkiem „Hajdamaków”. — Wilno, 1861.

16 Battaglia G. Taras Szewczenko: Życie i pisma jego. — Lwów, 1865

17Див.: Світлана Кравченко. Українська література на сторінках польських часописів міжвоєння. http://www.interklasa.pl/portal/dokumenty/ridna_mowa_uk/index.php?page=rm37_07

18Детальніше про це див.: Sławomir Paszkiet, Rozmowa z polskimi tłumaczami literatury niderlandzkiej. [w] www.literaturaniderlandzka.pl, Wrocław 2003, str. 71 – 75.

19 Детальніше див. бібліографію.

20 http://dzieje.pl/kultura-i-sztuka/wspomnienie-tlumacza-poezji-ukrainskiej-piotra-kuprysia

21Детальніше про це: Віктор Яручик, Українська література у Польщі. Історія, видавнича діяльність та періодика, літературні дискусії, поезія”, Луцьк, 2009.

22Тадей Карабович (1959 р.н. с. Савині Холмського воєводства) автор збіркок поезій «Zapatrzenia», «Вологість землі», «Біля вогню», «Кличу тебе як ластівку», «Атлантида», «В пустелі небо чорне», «Що стою за стіною споминів», «Два листи до ночі», «Вибрані поезії», «Juz dzień się nachylil do czterech kranców świata», «Довга розлука», головний редактор «Українського літературного провулку», перекладач.

23 Sławomir Paszkiet „Rapotr o stanie tłumaczy literatury pieknej w Polsce”, 2011.

24 The notion of "professional literary translator" applies to all literary translators who work full time on literary translation and who earn their living mainly from literary translation and occasionally from translation-related literary activities (lectures and talks, readings, book publishing, literary criticism, etc.). The notion of "active literary translator" applies to all literary translators who publish at least one literary translation every two to three years, but who earn their living mainly from professional activities other than literary translation (technical translation, teaching or other). Джерело: Survey CEATL Comparative income of literary translators in Europe, С. 6.

http://www.ceatl.eu/wp-content/uploads/2010/09/surveyuk.pdf



25 Martin de Haan, голова CEATL (European Council of Literary Translators' Associations), див.: De inkomenspositie van literair vertalers in Europa.Filter, Tijdschrift voor Vertalen en Vertaalwetenschap”, №16:2/2009, www.hofhaan.nl/2009/martin-de-haan/de-inkomenspositie-van-literair-vertalers-in-europa-stand-van-zaken/ (доступне 02.2013).

26 Детальніше про програми див. на сайт Інституту Книги у розділі „Дотації”.

27 http://www.polskieradio.pl/8/195/Artykul/799378

This text is licensed under Creative Commons




1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка