" Розвиток комунікативних умінь і навичок педагогів" Тренінг для педапгогів Підготували



Дата конвертації10.09.2017
Розмір121 Kb.
Розвиток комунікативних умінь і навичок педагогів”

Тренінг для педапгогів


Підготували:

Стецюк О.В.

Русаловська І.С.

Січень 2015

Тренінг

Розвиток комунікативних умінь і навичок педагогів”.



Мета тренінгу: опанування педагогами прийомів ефективного спілкування через ігрові методи навчання й техніку активного слухання.

Завдання тренінгу:

— розширення можливостей встановлення контакту в різних ситуаціях спілкування;

— відпрацювання навичок розуміння себе, інших людей, а також взаємин між людьми;

— набуття навичок активного слухання;

— активізація процесу самопізнання й самоактуалізації;

— розширення діапазону творчих здібностей;



Правила поведінки.

  1. Правило активності. У груповій роботі беруть участь усі.

  2. Правило щирості. Кожен учасник щирий, що сприяє встановленню довірливих відносин у групі.

  3. Правило рівноцінності. У групі всі рівні. У ній немає статусних відносин.

  4. Правило «тут і тепер». Обговоренню в групі підлягає тільки те, що відбувається безпосередньо під час тренінгу. Світ навколо нас вирує, а ми – «тут і тепер» - вчимося.

  5. Правило конфіденційності. Інформація, яку обговорюють, особливо якщо вона стосується особистих життєвих історій, не виносячи за межі групи.

  6. Правило конструктивного зворотного зв’язку. Домовленість не давати загальної оцінки особистості, а говорити про поведінку, описувати, що відбувається.

  7. Говорити по черзі, говорити від свого імені.

1. Визначення очікувань учасників.

Вправа «Золота рибка» (5 хв.)

Мета: визначити очікування учасників від роботи на тренінговому занятті.

Хід вправи. Психолог нагадує, що в казках золота рибка завжди виконує бажання, тож пропонує кожному учасникові написати свої очікування від тренінгу на стікері (1-3 бажання), озвучити їх і прикріпити стікери на рибку, намальовану на папері.

2. Вправа «Молекули» (5 хв.)

Мета: зняти напруження, створити дружню обстановку.

Хід вправи. Члени групи – «атоми» - вільно рухаються по кімнаті під музику. За сигналом ведучого (бавовна) «атоми» об’єднуються в молекули по 2 особи, потім по 3 і так далі. У кінці вправи об’єднуються вся група.

Інформаційний блок. Спілкування людей між собою — надзвичайно складний процес. Неефективність у спілкуванні може бути пов'язана з повною або частковою відсутністю певного комунікативного уміння. Труднощі, які виникають у спілкуванні в конкретній ситуації, можуть бути спри­чинені недостатнім самоконтролем, наприклад через невміння впоратися з перевантаженням, імпульсивністю, агресією тощо. Кожний з нас вчить­ся володіти собою, набуваючи досвіду, часто на помилках і розчару­ваннях.

Чи можна навчитися спілкуватися, використовуючи для цього тільки свій реальний досвід? Так, і зробити це можна за допомогою гри. Гра — це модель життєвої ситуації, зокрема спілкування, у процесі якого людина набуває певного досвіду. До того ж, роблячи помилки в штучній ситуації спілкування, людина не відчуває відповідальності, а у реаль­ному житті — так. Це дає змогу більше пробувати, шукати ефективні форми взаємодії і не боятися «поразки».

Безсумнівним позитивним моментом ігрових вправ є можливість отримати оцінку своєї поведінки збоку, порівняти себе з оточенням і скоригувати своє спілкування в наступних ситуаціях. Слід пам'ятати, що набагато легше помітити помилки, неточності у спілкуванні своїх близьких, співробітників, керівників, ніж власні.
3. Вправа на розуміння і удосконалення жестикуляцій в педагогічному спілкуванні.

Вправа «Зрозумій мене» (10 хв.)

Мета: розуміння невербального спілкування.

Хід вправи. Попарно розіграти наступну ситуацію: під час відповіді учня в клас зазирає вчитель, якому терміново необхідно повідомити певну інформацію своєму колезі, не прериваючи уроку і не заходячи в клас (не показуючись дітям0.

За допомогою жестів і міміки виразіть:

- прохання вийти в коридор на хвилинку;

- свою готовність зачекати його в учительській до дзвінка;

- вимогу директора зайти до нього після уроку.

Виконуючий роль вчителя на уроці має показати:

- попросити зачекати, доки учень не закінчить відповідати;

- що зрозумів партнера;

- повідомити, що готовий виконати прохання, або пояснити відмову.
4. Вправа «Дискусія» (15 хв.)

Мета: досягнення взаєморозуміння партнерів по спілкуванню на невербальному рівні.

Хід вправи. Група поділяється на трійки. У кожній трійці розподіля­ються обов'язки. Один з учасників грає роль «глухого і німого»: він нічого не чує, не може говорити, але в його розпорядженні — зір, жести, пантоміміка; другий учасник грає роль «глухого»: він може говорити і бачити; третій — «сліпого і німого»: він здатний тільки чути і показувати. Усій трійці пропонують завдання, наприклад, домовитися про місце, час і мету зустрічі.
Психолог. Є одне невеличке слово, використання якого значно обмежує рівень комунікативності (слово «Ні»)
5. Вправа «Заборона говорити «ні» (10 хв.)

Мета: розвиток уміння використовувати шанобливе формулювання під час спілкування.

Хід вправи. Коли ми говоримо: «Так», — усе наше тіло теж говорить «так» і розслаблюється. Відповівши кілька разів «так», наш співроз­мовник реально відчуває симпатію до нас, бажання спілкуватися далі.

Один з учасників ставить іншому запитан­ня, на яке той не має позитивної відповіді. Інший учасник повинен виразити свою не­згоду таким чином, щоб не використовувати слів «ні», «не» (наприклад: «Чи не могли б ви покласти ноги на стіл?» — «Боюся, що це шокує інших людей у кімнаті»).


Ви представник компанії з розповсюдження товарів повсякденного попиту, ваше завдання продати цій людині ваш товар та якщо вдасться завербувати його до спільної діяльності.
Ви представник певного кандидата у народні депутати. Ваше завдання отримати позитивну відповідь від людини щодо майбутнього вибору вашого кандидата.
Ви директор навчального закладу і вам треба вмовити конкретну цю людину на посаду заступника директора.

6. Вправа «Так»

Мета: удосконалення навичок емпатії і рефлексії.

Хід вправи. Група поділяється на пари. Один з учасників говорить фразу, що виражає його стан, настрій чи відчуття, інший ставить йому запитання, щоб з'ясувати деталі. Вправа вважається виконаною, якщо у відповідь на запитання учасник одержує три позитивні відповіді — «так».

Інформаційний блок. Численні дослідження показують, що успіх людини, яка працює в сфері постійного спілкування, на 80 % залежить від її комуніка­тивної компетентності.

Непродуктивність у спілкуванні може бути пов'язана з відсутністю комунікативних навичок спілкування, з труднощами їх практичної реалізації (стомлення, неуважність, умови діяльності, особливості ситуації).



Можна виділити такі невербапьні канали комунікації:

• очі і контакт за допомогою погляду;

• обличчя і його експресія;

• жести;


• пози;

• тактильні відчуття (дотики);

• дистанція під час спілкування.

Інструкція. Вашій увазі пропонується методика на визначення уміння слухати іншу людину.

Перед вами 16 запитань, на кожне з яких ви можете відповісти твердженням «так» чи «ні». Варто пам'ятати, що «правильних» чи «неправильних» відповідей не буває. Головне — намагайтеся відповідати чесно, не намагайтеся справити позитивне враження, відповіді мають відповідати дійсності. Вільно та щиро висловлюйте свою думку. У цьому випадку ви зможете краще пізнати себе. Заздалегідь дякуємо вам!



МЕТОДИКА НА ВИЗНАЧЕННЯ УМІННЯ СЛУХАТИ

1. Чи терпляче ви чекаєте, доки інший закінчить говорити і дасть вам можливість висловитися?

2. Чи поспішаєте ви прийняти рішення до того, як зрозумієте сутність проблеми?

3. Чи слухаєте ви лише те, що вам подобається?

4. Чи заважають вам слухати співрозмовника ваші емоції?

5. Чи відволікаєтеся ви, коли співрозмовник висловлює свої думки?

6. Чи запам'ятовуєте ви замість основних моментів бесіди якісь несуттєві?

7. Чи заважають вам упередження сприймати інформацію?

8. Чи припиняєте ви слухати співрозмовника, коли з'являються труднощі в розумінні його думки?

9. Чи займаєте ви негативну позицію щодо співрозмовника?

10. Чи завжди ви слухаєте співрозмовника?

11. Чи ставите ви себе на місце того, хто говорить, щоб зрозуміти, що змусило співрозмовника говорити саме так?

12. Чи берете ви до уваги той факт, що у вас із співрозмовником можуть бути різні погляди на предмети обговорення?

13. Чи припускаєте, що у вас і вашого співрозмовника може бути різне розуміння змісту уживаних слів?

14. Чи намагаєтеся ви з'ясувати причини суперечки, наприклад, різні точки зору, постановка питання?

15. Чи уникаєте ви погляду співрозмовника у бесіді?

16. Чи виникає у вас бажання перервати співрозмовника і вставити своє слово за нього, випередити його з висновками?

Обробка результатів (підраховують кількість відповідей) . Інтерпретація

6 балів і менше. Низький ступінь виразності уміння слухати інших, спрямованість у спілкуванні на себе (тобто задоволення своїх домагань, незважаючи на інтереси партнера). Занижена чутливість в оцінюванні поточної ситуації — коли мовчати і слухати, а коли говорити. Необхідне навчання навичок ефективного слухання;

від 7 до 10 балів. Середній ступінь виразності уміння слухати співроз­мовника. Це уміння швидше виявляється ситуативно і залежить від особистісної значимості (зацікавленості) в інформації. Є необхідність в удосконаленні навичок та прийомів активного слухання;

10 балів і більше. Явно виражені уміння слухати інших незалежно від особистої значимості отримуваної інформації. Така людина є сумлін­ним співробітником (якщо в основі діяльності — спілкування з людьми).

Ведучий пропонує учасникам об'єднатися по двоє і визначитися, хто говорить, а хто слухає, тобто хто «оповідач», а хто — «слухач». Потім ведучий повідомляє, що завданням «слухачів» буде уважне вислу­ховування впродовж 2—3 хв «дуже нудної розповіді».



ТИПОВІ ПРИЙОМИ СЛУХАННЯ

1. Глухе мовчання.

2. Угу-піддакування («ага», «угу», «так-так», «ну», кивання підборід­дям тощо).

3. Луна — повторення останніх слів співрозмовника.

4. Дзеркало — повторення останньої фрази зі зміною порядку слів.

5. Парафраз — передавання змісту висловлювання партнера іншими словами.

6. Спонукання — вигуки та інші вирази, що спонукають співрозмов­ника продовжити перервану мову («Ну і .», «Ну і що далі?», «Давай-давай»),

7. Уточнювальні запитання на зразок «Що ти мав на увазі, коли гово­рив «есхатологічний»?

8. Додаткові запитання типу «навіщо», які розширюють сферу спілкування; дуже часто такі запитання відволікають оповідача від голов­ної думки розмови.

9. Оцінки, поради.

10. Продовження — коли слухач долучається до розмови і намагається завершити фразу, розпочату тим, хто говорить, «підказує слова».

11. Емоції — «ух», «ах», «чудово», сміх, «ну і ну».

12. Нерелевантні й псевдорелеванті висловлювання — висловлю­вання, що не стосуються справи, і лише формально стосуються роз­мови.

7. Вправа «Карусель» (15 хв.)

Мета: формування навичок швидкого реагування під час вступу в контакт, розвиток емпатії та рефлексії в процесі навчання.

Хід вправи. У вправі організовують серію зустрічей, причому щора­зу — з новою людиною. Завдання: легко вступити в контакт, підтримати розмову і попрощатися.

Члени групи шикуються за принципом каруселі, тобто обличчям один до одного, й утворюють два кола: внутрішнє нерухоме і зовнішнє рухоме.



Приклади ситуацій:

• Перед вами людина, яку ви добре знаєте, але досить довгий час не бачили. Ви дуже раді цій зустрічі .

• Перед вами незнайома людина. Познайомтеся з нею .

• Перед вами маленька дитина, вона чогось злякалася. Підійдіть до неї і заспокойте її.

• Після тривалої розлуки ви зустрічаєте коханого (кохану), ви дуже раді зустрічі . Час на встановлення контакту і проведення бесіди 3—4 хв. Потім ведучий дає сигнал, і учасники тренінгу переходять до наступного учасника.

8. Вправа «Подяка» (5-7 хв.)

Мета: тренування техніки акцентування важливості.

Додаткова мета тренера: передати кожному учаснику важливу думку про те, що до нього ставляться шанобливо і його внесок гідно оцінюють.



Хід вправи. Зараз кожен зможе подякувати тим учасникам, чия робота сьогодні була для нього важливою. Пропоную формулювати це так: «Я вдячний тобі Оленко, за те, як майстерно ти сьогодні формулювала відкриті питання» або « Я вдячна тобі, Євгеніє, за те, що ти показала нам нові можливості інтерпретації». Дякувати за отриману подяку зовсім не обов’язково, але бажано відповідати взаємною подякою. Чи всім зрозуміло отже, ми почнемо…

Уцій вправі важливо, щоб учасники могли зосередитися на дійсному позитивному внеску інших.



9. Зворотній зв’язок (5-7 хв.)

Учасники діляться враженнями та відчуттями про проведений захід.



МЕТОДИКА НА ВИЗНАЧЕННЯ УМІННЯ СЛУХАТИ

Інструкція. Вашій увазі пропонується методика на визначення уміння слухати іншу людину.

Перед вами 16 запитань, на кожне з яких ви можете відповісти твердженням «так» чи «ні». Варто пам'ятати, що «правильних» чи «неправильних» відповідей не буває. Головне — намагайтеся відповідати чесно, не намагайтеся справити позитивне враження, відповіді мають відповідати дійсності. Вільно та щиро висловлюйте свою думку. У цьому випадку ви зможете краще пізнати себе. Заздалегідь дякуємо вам!

1. Чи терпляче ви чекаєте, доки інший закінчить говорити і дасть вам можливість висловитися?

2. Чи поспішаєте ви прийняти рішення до того, як зрозумієте сутність проблеми?

3. Чи слухаєте ви лише те, що вам подобається?

4. Чи заважають вам слухати співрозмовника ваші емоції?

5. Чи відволікаєтеся ви, коли співрозмовник висловлює свої думки?

6. Чи запам'ятовуєте ви замість основних моментів бесіди якісь несуттєві?

7. Чи заважають вам упередження сприймати інформацію?

8. Чи припиняєте ви слухати співрозмовника, коли з'являються труднощі в розумінні його думки?

9. Чи займаєте ви негативну позицію щодо співрозмовника?

10. Чи завжди ви слухаєте співрозмовника?

11. Чи ставите ви себе на місце того, хто говорить, щоб зрозуміти, що змусило співрозмовника говорити саме так?

12. Чи берете ви до уваги той факт, що у вас із співрозмовником можуть бути різні погляди на предмети обговорення?

13. Чи припускаєте, що у вас і вашого співрозмовника може бути різне розуміння змісту уживаних слів?

14. Чи намагаєтеся ви з'ясувати причини суперечки, наприклад, різні точки зору, постановка питання?

15. Чи уникаєте ви погляду співрозмовника у бесіді?

16. Чи виникає у вас бажання перервати співрозмовника і вставити своє слово за нього, випередити його з висновками?




МЕТОДИКА НА ВИЗНАЧЕННЯ УМІННЯ СЛУХАТИ

Інструкція. Вашій увазі пропонується методика на визначення уміння слухати іншу людину.

Перед вами 16 запитань, на кожне з яких ви можете відповісти твердженням «так» чи «ні». Варто пам'ятати, що «правильних» чи «неправильних» відповідей не буває. Головне — намагайтеся відповідати чесно, не намагайтеся справити позитивне враження, відповіді мають відповідати дійсності. Вільно та щиро висловлюйте свою думку. У цьому випадку ви зможете краще пізнати себе. Заздалегідь дякуємо вам!

1. Чи терпляче ви чекаєте, доки інший закінчить говорити і дасть вам можливість висловитися?

2. Чи поспішаєте ви прийняти рішення до того, як зрозумієте сутність проблеми?

3. Чи слухаєте ви лише те, що вам подобається?

4. Чи заважають вам слухати співрозмовника ваші емоції?

5. Чи відволікаєтеся ви, коли співрозмовник висловлює свої думки?

6. Чи запам'ятовуєте ви замість основних моментів бесіди якісь несуттєві?

7. Чи заважають вам упередження сприймати інформацію?

8. Чи припиняєте ви слухати співрозмовника, коли з'являються труднощі в розумінні його думки?

9. Чи займаєте ви негативну позицію щодо співрозмовника?

10. Чи завжди ви слухаєте співрозмовника?

11. Чи ставите ви себе на місце того, хто говорить, щоб зрозуміти, що змусило співрозмовника говорити саме так?

12. Чи берете ви до уваги той факт, що у вас із співрозмовником можуть бути різні погляди на предмети обговорення?

13. Чи припускаєте, що у вас і вашого співрозмовника може бути різне розуміння змісту уживаних слів?

14. Чи намагаєтеся ви з'ясувати причини суперечки, наприклад, різні точки зору, постановка питання?



15. Чи уникаєте ви погляду співрозмовника у бесіді?

16. Чи виникає у вас бажання перервати співрозмовника і вставити своє слово за нього, випередити його з висновками?


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка