Звіт про виконання науково-дослідної роботи за темою «Моделювання поведінки платників податків з урахуванням економічних та соціально-психологічних факторів їх мотивації» (Заключний) №0111U010203 Науковий керівник науково



Сторінка1/3
Дата конвертації13.04.2016
Розмір0.59 Mb.
  1   2   3


УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ (м. КИЇВ)

ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Директор Департаменту економіки і

міжнародних відносин Харківської

обласної державної адміністрації


________________ В.М. Коваленко
«__»__________________2014 р.


ЗВІТ


про виконання науково-дослідної роботи за темою

«Моделювання поведінки платників податків з урахуванням економічних та соціально-психологічних факторів їх мотивації»

(Заключний)

№ 0111U010203

Науковий керівник науково-

дослідної роботи:
Завідувач кафедри фінансів та

Економічної безпеки Харківського

Інституту банківської справи

Університету банківської справи

Національного банку України (м. Київ),

доктор економічних наук, професор


____________________ О.Б. Жихор

«_____»____________2014 р.


Харків 2014


Науковий керівник

Д.е.н., професор,

завідувач кафедри фінансів та економічної безпеки ХІБС УБС НБУ

_______________


О.Б. Жихор

(розділ 2)











Відповідальний виконавець

К.е.н., доцент, доцент кафедри фінансів та економічної безпеки ХІБС УБС НБУ


_______________


В.Г. Сословський

(розділ 3)










Виконавці:







Д.е.н., професор,

Завідувач кафедри економічної кібернетики та маркетингового менеджменту НТУ «ХПІ»


_______________



В.Я. Заруба

(розділ 1)


Д.е.н., доцент,

професор кафедри економічної кібернетики та маркетингового менеджменту НТУ «ХПІ»


_______________


Н.В. Кузьминчук (розділи 1,2,3)


К.е.н., доцент, доцент кафедри фінансів та економічної безпеки ХІБС УБС НБУ


_______________


К.В. Орехова (розділ 3)


Ст. викладач кафедри фінансів та економічної безпеки ХІБС УБС НБУ


_______________


Т.Н. Журавель

(розділ 3)











Викладач кафедри фінансів та економічної безпеки ХІБС УБС НБУ

_______________

В.О. Супрун

(розділ 3)


Аспірант відділу територіальних суспільних систем і просторового розвитку Інституту регіональних досліджень НАН


_______________


А.В. Колодійчук

(розділ 2)


СПИСОК АВТОРІВ ПО ЗАКЛЮЧНОМУ ЕТАПУ РОБОТИ


Викладач кафедри фінансів Ужгородського торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету


_______________


К.П. Індус



(розділ 3)


ЗМІСТ


ВСТУП………………………………………………………………………5
РОЗДІЛ I. МОДЕЛЬ ПОДАТКОВОЇ ПОВЕДІНКИ ЕКОНОМІЧНИХ СУБ’ЄКТІВ, ЯКА ВРАХОВУЄ СУКУПНІСТЬ ЕКОНОМІЧНИХ ТА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ МОТИВАЦІЇ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ………………………………………………………………………10
РОЗДІЛ II. МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ ОБСЯГІВ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ…………………………………………………30
РОЗДІЛ III. АНАЛІЗ ПОДАТКОВОЇ ПОВЕДІНКИ ЕКОНОМІЧНИХ СУБ’ЄКТІВ ХАРКІВСЬКОГО РЕГІОНУ У РОЗРІЗІ ГАЛУЗЕЙ (ВИДІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ) З ВИКОРИСТАННЯМ МОДЕЛІ ПОВЕДІНКИ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ ТА МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ ОБСЯГІВ ТІНЬОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ……………………………………………40
ВИСНОВКИ………………………………………………………………51
ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………………...53
ВСТУП
Актуальність напряму дослідження. Норми оподаткування, які створює та законодавчо закріпленні у державі, встановлюють певний порядок передачі платниками податків коштів у державні бюджети різних рівнів та цільові фонди у формі обов’язкових платежів. Неухильне дотримання норм податкового законодавства забезпечує наповнення бюджетів усіх рівнів, а це, в свою чергу, є необхідною умовою вирішення економічних, політичних і соціальних програм, що стоять перед суспільством і державою. На даний час є підстави стверджувати, що ухилення від платежів до бюджету стало нормою поведінки багатьох керівників суб’єктів оподаткування. В результаті проведення тіньових операцій держава недоодержує належних їй коштів. За оцінками експертів Міністерства економіки України в «тіні» перебуває понад 120 млрд. грн., а за даними Департаменту економічної стратегії Міністерства економіки за I півріччя 2006 року рівень «тінізації» економіки склав 50% [20, с. 9]. Несплата податків досягає таких масштабів, коли вона із економіко-соціальної проблеми поступово перетворюється в проблему економічної безпеки держави, зокрема її регіонів. Для управління процесами оподатковування важливо виявити закономірності у податковій поведінці платниками податків, а також врахувати основні фактори, які впливають на прийняття ними рішення про сплату податків.

Аналіз останніх наукових досліджень. Податкова система України включає в себе механізми нарахування, сплати податків та організації контролю і відповідальності за порушення податкового законодавства [7]. Особливої актуальності серед дослідників набуває вивчення проблем, пов’язаних з діяльністю, яка дозволена законом, але прихована від державних органів з метою ухилення від сплати податків [2, с. 15; 5, с. 9]. Як і будь-яке явище суспільного життя, ухилення від оподаткування не має однозначного, абсолютно точного визначення. Це пов'язано з тим, що суспільно-економічні явища перебувають у процесі постійних змін, і тому розуміння будь-якого поняття багато в чому залежить від тих факторів, що впливають на життя в даний час. На сьогоднішній день в Україні розроблено ряд науково-методичних рекомендацій до визначення та оцінки обсягів тіньової економіки [1, 3, 11, 15-16, 19, 22]. Особливо складно вирішується проблема визначення обсягів тіньової економіки на регіональному рівні внаслідок дії двох головних причин: відкритості економіки та відсутності інформації про міжрегіональний рух фінансових потоків [21, с. 68].

Питання о том, якими критеріями керуються економічні суб’єкти при прийнятті рішень, - є одним з центральних питань економічної науки. Аналіз публікацій [7, 12-14, 17], присвячених розглянутій проблемі, показує наявність різноманітних підходів до визначення факторів, що впливають на реальні податкові надходження. З погляду проведеного дослідження інтерес представляє обговорення тих концепцій про мотиви поведінки платників податків, які явно або неявно покладаються в основу підходів до формування механізму оподатковування та податкової політики держави. До цих концепцій відносяться: концепція виконання фіскальної функції держави [8, 14, 17]; концепція мінімізації трансакційних витрат, відповідно до якої агенти обирають легальний або прихований спосіб проведення угод шляхом зіставлення трансакційних витрат у першому та у другому випадках [18]; концепція стимулювання платників податків [7-8, 12], яка виходить із необхідності такого вибору видів податків, податкових ставок і баз, який би дозволяв зберігати або, навіть, розвивати економічний потенціал платників податків; концепція продуктивної функції держави [7, 13], відповідно до якої податкові надходження повинні витрачатися на заходи щодо підвищення ефективності функціонування всієї соціально-економічної системи (СЕС). Таким чином, щоб компенсувати податки, які виплачуються агентами, благами суспільного використання, які надаються агентам.

Особливого інтересу заслуговує запропонована в роботі [13, с. 84-99] типологія податкової поведінки економічних агентів, яка базується на аналізі їх мотивації. Автор цієї публікації пропонує платників податків поділяти на опортуністів (надання неповної або викривленої інформації в податковій звітності, приховування фактичних обсягів виробництва та доходів, навмисний обман не тільки податкових органів, але й інших агентів) та законослухняних агентів. За нашими положеннями до опортуністів відносяться такі агенти, які мають більшу схильність до тіньової діяльності, ніж інші. Законослухняними агентами в [13] вважаються такі, які за любих умов реалізують лише нормативну поведінку (в нашому визначенні вони називаються абсолютно лояльними).

Методологія дослідження. Дослідження, засноване на динамічній моделі податкової поведінки (наводиться нижче) і результатах попереднього теоретичного аналізу цієї моделі. Досліджувана модель містить невизначені параметри, що описують соціально-психологічні фактори, які впливають на платників податків.

Тому метою роботи є розробка моделі податкової поведінки економічних суб’єктів, яка враховує сукупність економічних та соціально-психологічних факторів мотивації платників податків, а також динамічний характер їх поведінки, що виявляється в інерції змін співвідношення між офіційними та тіньовими обсягами діяльності. Ця модель повинна дозволити більш точно прогнозувати надходження податків і внесків у бюджет і цільові фонди, як при відсутності змін у системі оподатковування, так і при зміні її параметрів. Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких завдань дослідження:

розробити модель податкової поведінки економічних суб’єктів, яка враховує сукупність економічних та соціально-психологічних факторів мотивації платників податків;

розробити методику розрахунку обсягів тіньової економічної діяльності;

виконати перевірку адекватності моделі податкової поведінки економічних суб’єктів на основі ретроспективних статистичних даних на прикладі підприємств Харківської області (за видами економічної діяльності).

У практичному відношенні дослідження спрямоване на вдосконалювання прогнозування надходжень податків, зборів і обов'язкових платежів у бюджет і цільові фонди, підвищення на цій основі ефективності бюджетного процесу на різних рівнях державного управління.

За результатами виконання ініціативної науково-дослідної роботи отримано:

Опубліковано статті:

1. Жихор, О. Б. Детермінанти розвитку тіньових відносин та механізми протидії [Текст] / О. Б. Жихор, Н. В. Кузьминчук, С. В. Авершин // Вісник УБС НБУ. – 2012. – № 1(13). – С. 40-45. http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/VUbsNbU/2012_1/12_1_08.pdf

2. Жихор О.Б. Модель державного регулювання розвитку регіону: стратегічні, тактичні та операційні напрями / Жихор О.Б., Кузьминчук Н.В. // Вісник УБС НБУ. – 2013. – №1(16). – С.21-26.

3. Zhyhor O. Innovative resource of socio-economic development for a region / Zhyhor O., Baranova V., Tymchenko M. // Sustainable development. – 2014. – vol.17. – P.93-98.


Участь у конференціях:

1. Жихор О.Б. Методика комбінованої оцінки обсягів прихованої валової доданої вартості промисловості Харківського регіону // О.Б. Жихор, Н.В. Кузьминчук // Протидія злочинам, які вчиняються з використанням комп’ютерних мереж: тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції (Севастополь, 1-2 жовтня 2010 року). – Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2010. – С.175-178.

2. Заруба, В. Я. Прогнозирование налоговых поступлений с учетом изменений объемов теневой экономики [Текст] / В. Я. Заруба, Н. В. Кузьминчук // Теория активных систем / Труды международной научно-практической конференции (14-16 ноября 2011 г., Москва, Россия). Том IIІ. Общая редакция — В. Н. Бурков, Д. А. Новиков. — М.: ИПУ РАН, 2011. — С. 59-62.

3. Жихор О.Б., Калантарідіс К., Баранова В.В. Корупція – реальна загроза національній безпеці України // Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики / Збірник тез міжнародної науково-практичної конференції 25-26 вересня 2014 року, ХІБС УБС НБУ. – CD-диск


Апробація:

1. Жихор Е.Б. Обеспечение финансово-бюджетного регулирования развития регионов в свете концепций и теорий экономических школ / Жихор Е.Б., Кузьминчук Н.В. // Развитие финансовых отношений в условиях становления инновационной экономики: Коллективная монография. – Белгород: ИД «Белгород», 2012. – С.191-206.


2. Заруба, В. Я. Прогнозирование налоговых поступлений в условиях развитого сектора теневой экономики [Текст] / В. Я. Заруба, Н. В. Кузьминчук // Уклонение от уплаты налогов. Проблемы и решения: монография для магистрантов, обучающихся по программам направления «Финансы и кредит» / [И. А. Майбуров и др.]; под. ред. И. А. Майбурова, А. П. Киреенко, Ю. Б. Иванова. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2013. — С. 88-98. (Серия «Magister»)

РОЗДІЛ І

МОДЕЛЬ ПОДАТКОВОЇ ПОВЕДІНКИ ЕКОНОМІЧНИХ СУБ’ЄКТІВ, ЯКА ВРАХОВУЄ СУКУПНІСТЬ ЕКОНОМІЧНИХ ТА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ МОТИВАЦІЇ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ

При розробці моделі податкової поведінки для конкретності під агентами СЕС будемо розуміти підприємства, які працюють на умовах загальної системи оподаткування (податок на прибуток підприємств). На сьогодні такі податки як на додану вартість, на прибуток підприємств і на доходи фізичних осіб, що працюють на підприємствах, за їх питомою вагою займають найбільш значне місце в доходах державного бюджету України. Крім цього, важлива роль у формуванні доходів бюджету відводиться і внескам (за певними, встановленими державою нормативами) з нарахованої заробітної плати та інших доходів громадян на соціальне страхування. Тому при дослідженні поведінки платників податків обмежимося розглядом означених податків та внесків на соціальне страхування.

Податкову поведінку агента СЕС (підприємства) будемо описувати послідовністю величин (t=1,2,…Т), де

t – номер періоду часу функціонування СЕС, якому відповідає інтервал часу ((t-1), t], – фіксований проміжок часу, що визначає тривалість кожного періоду функціонування СЕС,

Т – кількість періодів часу, на яких розглядається податкова поведінка;

– частка офіційно проведених агентом операцій на t-му періоді, яка визначає податковий стан агента,
= / , (1)
– величина валової доданої вартості, що відповідає офіційно проведеним агентом операціям на інтервалі часу t; = - , , – загальний обсяг валової доданої вартості й обсяг валової доданої вартості, що відповідає прихованому виробництву (робіт, послуг) на t-му періоді часу.

Величину доданої вартості, яка залишається у агента від валової доданої вартості після сплати податків та обов'язкових відрахувань, що розглядаються, а також понесених втрат, що очікуються через приховане проведення операцій, назвемо залишковою доданою вартістю. Очевидно, що залишкова додана вартість залежить від частки офіційно проведених агентом операцій: = (). Під економічною цінністю (вигідністю) Ц для агента СЕС його податкового стану , Ц = Ц(), будемо розуміти величину () залишкової доданої вартості, яка припадає на одиницю валової доданої вартості : Ц() = ()/.

Розглянемо спочатку найбільш спрощену модель податкової поведінки. Відповідно до неокласичних уявлень про податкову поведінку корисність К0() для агента СЕС його податкового стану повністю визначається економічною цінністю цього стану: К0() = Ц(), де
Ц() = (1-n) + (1-q) (1-) = (q-n) + 1 - q, (2)
(1-) – частка прихованого проведення операцій агентом на інтервалі часу t;

n – сукупна податкова ставка, n [0,1);

q – частка втрат на одиницю валової доданої вартості, що очікується у випадку її створення через приховане проведення операцій, q  0.
Питому вагу суми податків та внесків на соціальне страхування у валовій доданій вартості можна розрахувати за наступною формулою:
, (3)
де – частка заробітної плати й прибутку підприємств до оподаткування;

– ставки обов'язкових відрахувань у фонди соціального страхування, а також на прибутки громадян, що працюють на підприємстві, на додану вартість і прибуток підприємства.
Відмітимо, що за допомогою формули (3) можна дослідити, з однієї сторони, суму надходження до бюджету усіх податків, а з іншої – окремі його складові.

У спрощеному уявленні частка втрат на одиницю прихованої отриманої валової доданої вартості визначається існуючими податковими нормами, є відомою агентам і не залежить від питомої ваги (1-) прихованих проведених операцій. При цих припущеннях податковий стан , якому відповідає максимальний очікуваний виграш наприкінці періоду часу t, знаходиться з такої умови:


К0 ()= max {( К0 (р)| р[0,1]}.
Очевидно, що = 1, якщо q  n; = 0, якщо q  n. Передбачається, що агент протягом періоду часу t реалізує стан = незалежно від того, яким був його стан на попередньому періоді часу t-1.

Таким чином, в спрощеній моделі податкової поведінки виявляється, по-перше, що агент реалізує тільки свої межові стани = 0 або = 1, а по-друге, що агент досягає свого оптимального стану = «миттєво», за один період часу. Такі характеристики податкової поведінки не відповідають реальному стану речей. Агенти, як правило, використовують змішані стратегії проведення операцій, коли 0 < < 1. Крім цього, їх реакція на зміни в податковому навантаженні є поступовою, носить інерційний характер, оскільки зміни агентом своєї податкової поведінки потребують узгодження з контрагентами, перегляду звиклих схем ведення бізнесу.

З наведених міркувань випливає необхідність ураховувати явище відхилення податкових станів агентів від межових =0 та =1, а також поступовість змін податкових станів агентів СЕС.

На наш погляд, існують дві суттєві причини, з яких станам = 0 і =1 у загальному випадку не відповідає максимальна корисність. Перша причина полягає в тому, що частка втрат q через приховане проведення операцій не є постійною величиною, а залежить від податкового стану агента. Із зростанням величини 1- (зменшенням питомої ваги офіційно отриманої додаткової вартості) збільшуються імовірність викриття порушень податковими органами та санкції, які будуть використані. Другою причиною є те, що крім суто економічних факторів, які ураховує неокласична модель, податкову поведінку визначають ще й фактори соціально-психологічного характеру, що визначають попередню мотивацію агентів до опортунізму або до лояльності.

Слід зауважити, що визначення залежності q() втрат q від податкового стану є значною проблемою, пов’язаною з урахуванням усіх особливостей податкового законодавства, нечіткістю норм податкового контролю, труднощами прогнозування поведінки податкових органів у випадку викриття порушень. Ця проблема ще набагато ускладнюється тому, що в моделі податкової поведінки агента треба визначати не саму фактичну залежність втрат q від податкового стану , а уявлення агента про неї, на яке впливають його суб’єктивні знання, схильність до ризиків та їх оцінка. З певністю можна казати лише про розуміння агентів про те, що зі збільшенням частки 1- прихованого проведення операцій частка втрат q збільшується від 0 до деякої максимальної величини.

Будемо виходити з того, що частка втрат q лінійно залежить від частки 1- прихованого проведення операцій. Тоді отримуємо:


q = q () = q0 (1 - ), (4)

Ц() = (1-n) + (1 - q0 (1-)) (1-) = 1 – n - q0(1-)2, (5)


де q0 – параметр залежності q(), який може інтерпретуватися як максимальна частка втрат q через приховане проведення операцій, що має місце, коли = 0, q0  0.
На рис. 1 зображені графіки можливих видів Ц(1)t), Ц(2)t), Ц(3)t) функції Ц(). Їх визначають відповідно такі пари значень параметрів: n=0,4, q0=0,6; n=0,4, q0=0,8; n=0,4, q0=1,0.

Ц=Ц(2)t)

рt

Ц=Ц(3)t)

Ц=Ц(1)t)

Рис. 1. Графіки можливих видів функції Ц()


Податковий стан αЦ, при якому економічна цінність Ц() досягає максимуму, Ц(α) = max Ц(), знаходиться із умови:
= - n + 2q0 (1 - α) = 0, (6)
та виражається таким чином: . Стан αЦ є максимально корисним для агента при відсутності у нього попередньої мотивації до опортуністичної або нормативної поведінки. Якщо величина n/q0 наближається до 0, то частка αЦ офіційно проведених операцій буде близькою до 1. При цьому 0  αЦ  1/2, якщо n/2  q0  n; αЦ  1/2, якщо q0  n. У подальшому будемо припускати, що n/2  q0.

Максимуми функцій Ц(1)t), Ц(2)t), Ц(3)t) досягаються відповідно при податкових станах =0,67, =0,75, =0,8.

У загальному випадку у агентів СЕС під впливом соціально-психологічних факторів може бути мотивація до лояльності або до опортунізму. Це пояснюється такими обставинами. Платники податків у більшому або меншому ступені усвідомлюють, що податкові надходження витрачаються на розв’язання таких соціальних завдань, які відповідають їх власним проблемам. Тому ухилення від податків може суперечити цінностям агентів. У той же час, агентами виправдується і невиплата податків. Аргументи полягають у тому, що для бізнесу природним є прагнення до економії будь-яких витрат, і що податкові надходження неефективно використовуються для розв’язання актуальних соціальних завдань.

На відміну від неокласичних уявлень про поведінку платників податків у своїй роботі будемо враховувати не тільки економічну, але й психологічну складову цієї поведінки. Таким чином, у міру наближення стану до 0 (у випадку лояльного ставлення агента до оподаткування) або до 1 (у випадку його опортунізму) зростають «моральні втрати» агента, які обумовлені його психологічним дискомфортом. Виходячи з цього, величину А() психологічних втрат, що виникають через невідповідність стану цінностям агентів, визначимо таким чином:


А() = а(1-)2 + b()2, (7)

де а, b – параметри залежності А(), які визначаються відповідно схильностями агента до лояльності та опортунізму:

а > 0, b = 0, якщо агент схильний до лояльності;

а = 0,b > 0, якщо агент схильний до опортунізму.


Позначимо через αА податковий стан, при якому змінна величина А() психологічних втрат досягає мінімуму. Очевидно, що αА = 0, якщо а = 0; αА=1, якщо b = 0; А(αА) = 0. При відсутності економічної мотивації стан αА є найкращим для агента.

На рис. 2 зображені графіки можливих видів А(1)t), А(2)t), А(3)t) функції А(). Їх визначають відповідно такі пари значень параметрів: а=0, b=0,1; а=0,1, b=0; а=0,2, b=0.

A(1)(pt)

A(2)(pt)

A(3)(pt)

A(pt)

A(2)(pt)

Рис. 2. Графіки можливих видів функції A(pt) = a(1-pt)2 + b(pt)2


З урахуванням залежності частки втрат q від частки прихованого проведення операцій та соціально-психологічних факторів вираження корисності К() для агента СЕС його стану буде мати такий вигляд:
К() = Ц() - А() = 1 – n- q0(1-)2 - а(1-)2 - b()2. (8)
На рис. 3 зображені графіки можливих видів К(1)t), К(2)t), К(3)t) функції К(). Функції К(1)t), К(2)t), К(3)t) визначають відповідно такі сполучення значень параметрів: n=0,4, q0=0,6, а=0, b=0,1; n=0,4, q0=0,8, а=0,1, b=0; n=0,4, q0=1,0, а=0,2, b=0. При цьому К(1)t)=Ц(1)t)-А(1)t), К(2)t)= Ц(2)t)-А(2)t), К(3)t)= Ц(3)t)-А(3)t).

Рис. 3. Графік можливих видів функції К()


Позначимо як  такий податковий стан агента, при якому корисність К() приймає своє максимальне значення. Цей стан знаходиться з умови:
= - n +2(q0 + а) - 2(q0 + k)  = 0, (9)
та визначається величиною
 = (q0 + а- n/2)/(q0 + k), (10)
де k = а + b; k = а, якщо b = 0; k = b, якщо а = 0.

Зазначимо, що величина  може бути надана ще й у такому вигляді:


 = kЦα Ц+ kАαА, (11)

де kЦ, kА – коефіцієнти відносної ваги станів αЦ , αА при визначенні стану ,

kЦ = q0 /(q0 + k), kА = k/(q0 + k), kЦ + kА.= 1.
З формули (11) випливає, що αА = 1, k = а, якщо  > αЦ; αА = 0, k = b, якщо αЦ.. При цьому абсолютна лояльність має місце, коли b = 0 та величина а приймає безмежно великі значення. Повному опортунізму відповідає випадок, коли а = 0 та величина b приймає безмежно великі значення. Коли а = 0, b = 0, має місце нейтральне ставлення агента до тіньової діяльності.

Для функцій К(1)t), К(2)t), К(3)t), що зображені на рис. 3, величини k, kЦ, kА,  складають відповідно такі значення: k(1) = 0,1, k(2) =0,1, k(3) = 0,2, =0,86, = 0,89, = 0,83, = 0,14, = 0,11, = 0,17, (1)=0,44, (2)=0,58, (3)=0,67.

Ефект, який отримує агент СЕС у результаті зміни стану на стан , на інтервалі часу t визначимо величиною
Е = Е(, ) = К() – С, (12)
де C – величина витрат і втрат, що виникають через зміну стану агента,
C= C(, ) = c ( - ), (13)
c – коефіцієнт пропорційності зміни витрат і втрат при зміні стану агента, c 0.
Введення показника C дозволяє врахувати ту обставину, що вибір агентами своїх дій відбувається не тільки залежно від оцінки поточної вигоди, але й під впливом сформованої практики діяльності.

Витрати на перехід одного стану до іншого зростають нелінійно. Із зростанням різниці між станами та витрати, які приходяться на одиницю цієї різниці будуть зростати. Це пояснюється наступними обставинами:



  1. Чим більше різниця між станами та , тим вище ймовірність виявлення тіньової діяльності на підприємстві в момент часу t та t+1, як при зменшенні, так і при збільшенні тіньової діяльності.

  2. Зростанням величини штрафних санкцій та заходи правової відповідальності керівників підприємств та інших учасників тіньової діяльності.

  3. Зміна обсягів тіньової економіки викликає необхідність у аналогічних змінах обсягів тіньової економіки партнерів розглянутого підприємства. При чому партнери можуть по-різному ставитися щодо доцільності таких змін. У результаті може виникати необхідність у переході від традиційних господарських зв’язків до нових.

  4. Різне ставлення щодо змін обсягів тіньової економіки може бути і в учасників її організації всередині підприємства, що може призводити до конфліктів і додатково збільшує вірогідність виявлення тіньової діяльності чи призводить до втрат, які пов’язані з компенсаційними виплатами цим учасникам.

Позначимо як р* таке значення р, при якому ефект Е (, ) досягає безумовного максимуму, Е(р*, ) = max Е(р,). Величина р* знаходиться із умови:
= - n +2(q0 + а) - 2(q0 + а + b) р* - 2c (р*-) = 0, (14)

та виражається таким чином: р* = s0 + s1, де параметри s0, s1 визначаються формулами:


s0 = (q0 + а- n/2)/ = q0 αЦ/, s1 = c/, = q0 +k+ c. (15)
Оскільки n/2  q0 < R, р* = s0 + s1 < (q0 + а - n/2 + c) / , то р* (0,1). При цьому р* 0, якщо b (випадок повного опортунізму); р* 1, якщо а (випадок абсолютної лояльності) або якщо q0 (випадок сильного податкового контролю та великих штрафів за порушення).

Діючи раціонально, агент на інтервалі часу t буде вибирати такий податковий стан:


= , (16)
якому відповідає максимально можливий ефект:
Е (,) = max{Е (р, )│р [0,1]}. (17)

З того, що р*(0,1), випливає, що = р*. Таким чином, у відповідності зі зробленими припущеннями повинна мати місце така рівність:


= s0 + s1 . (18)
Стан назвемо стаціонарним, якщо для нього у відповідності з формулою (18) виконується така вимога:

= (k = 1,2,…).

Виявляється, що стаціонарний стан співпадає зі станом , що визначає формула (11), при якому корисність К(р) податкових станів досягає максимального значення. Дійсно, з рівності = s0 + s1 та формул (15) випливає, що = s0/(1 - s1) = .

Коли тривалість кожного періоду функціонування СЕС наближається до 0, формула (18) приймає вигляд диференціального рівняння:


(19)

(20)

Розв’язуючи його, отримуємо:






, (21)
де – стан агента на початковому, 0-му, періоді часу,
= (q0 +k) /(q0 +k+ c). (22)
З формули (21) випливає, що з протягом часу частка офіційно проведених операцій або монотонно зменшується від величини до стаціонарного стану , коли <, або монотонно збільшується від початкової частоти до стаціонарного стану , коли >  (див. рис. 4).

Зазначимо, що у відповідності рівнянням (19) податкова поведінка може бути визначена ще й такою формулою:


pt = pt-1+ λ(β - pt-1) (t = 1, 2, …Т).
Виходячи з неї величину λ можна інтерпретувати як показник інтенсивності зміни податкових станів в напрямку стаціонарного стану , а параметр с – як показник (стримування, гальмування зміни стану) інерції поведінки.

Рис. 4. Варіанти зміни стану


Параметри s0, s1 моделі можуть бути розраховані на основі даних про фактичні частки (t=1,2,…) офіційного проведення агентами СЕС своїх операцій по методу найменших квадратів з умови:
І(s0, s1)=min{І (k0, k1)= (k 0 + k1 - )},
де І(k0, k1) – оцінка розбіжності вибірки (tТ) фактичних податкових станів та таких, які відповідають значенням k0, k1 параметрів моделі.

Значення параметрів знаходяться з умов:


= St = 0, = St = 0, (23)
де St = s0 + s1 - . Цим умовам відповідає система двох таких лінійних рівнянь: Тs0 + Р1s1 = Р2, Р1s0+ Р3s1= Р4, де Р1= , Р2 = , Р3 = ()2, Р4= .

Їх рішення визначаються такими формулами:


, (24)

. (25)
Якщо знаменник у дробах, що визначають величини , не дорівнює 0, то за результатами розрахунків s0, s1 можуть бути безпосередньо знайдені значення величин  та :
 = s0 / (1 - s1), (26)

 = (1 - s1) / s1. (27)


Як можна бачити, ці величини повністю визначаються статистичними даними про поведінку агента, що надає можливість прогнозування податкової поведінки за формулою (21) без знання конкретних кількісних значень параметрів а, b, c. Відмітимо, що Р3Т-=0, коли = (t=0, 1, 2, …T). У цьому випадку визначення показника с інерційності поведінки виявляється неможливим.

З формул (10), (15) можна одержати аналітичне вираження параметрів а, b, c через величини , , що знайдені за статистичними даними у відповідності з формулами (26), (27). Якщо  > αЦ , то αА = 1, b = 0, k = а,  = (q0 αЦ+ а)/(q0 + а), λ = (q0 +а)/(q0 +а+ c),


а = а() = q0( -αЦ)/(1- ), (28)

c = cа (, λ)= q0(1 -αЦ)(1- λ )/ λ(1- ); (29)


якщо  αЦ., то αА = 0, а = 0, k = b,  = q0 αЦ/(q0 + b), λ = (q0 +b)/(q0 +b+ c),
b = b() = q0Ц -)/, (30)

c = cb (, λ)= q0αЦ (1- λ )/ λ. (31)


У наведених формулах через а(), b() позначені функціональні залежності параметрів а, b схильності до лояльності або опортунізму від величини , що визначає стаціонарний податковий стан. Через cа (, λ), cb (, λ) позначені функціональні залежності параметру c від величин , λ відповідно у випадках лояльного та опортуністичного ставлення агента до сплати податків. Неважко бачити, що
 0,  0 для усіх  [0, 1); ,  0 для усіх λ 0.
На рис. 5 наведені графіки залежностей а(), b() для ситуації, коли n=0,5, q0=0,5, =0,75.

Для емпіричної перевірки теоретичних положень щодо податкової поведінки агентів важливим є визначення обсягів тіньової економіки. Авторську Методику розрахунку обсягів тіньової економічної діяльності наведено нижче та у роботі [9]. Розрахунок змінних, що використовуються у дослідженні податкової поведінки, може бути здійсненим у три етапи. На першому етапі визначаються обсяги , валової доданої вартості отриманої відповідно від офіційного проведення операцій і прихованим шляхом на t-му періоді часу, t=1,2,…Т. Потім відповідно до і розраховується частки офіційного проведення агентом операцій на кожному t-му періоді.


Рис. 5. Графіки залежностей а(), b() для n=0,5, q0=0,5, =0,75

На другому етапі для виключення випадкової складової, отриманий часовий ряд (t=0, …Т) згладжується за допомогою методу ковзної середньої з півперіодом, який дорівнює 1: (t=1, …Т).

На третьому етапі по методу найменших квадратів відповідно до формул (24) - (27) розраховуються параметри s0, s1,  та , які визначаються величинами (t=0,1,2,…Т-1). Після цього знаходяться значення (t=1,2, …Т), які відповідають теоретичним моделям та .

Точність ідентифікації параметрів s0, s1 може бути оцінена величинами КТ, КЗ середніх часток абсолютних відхилень величин , отриманих за теоретичною моделлю від вихідних значень , розрахованих на основі статистичних даних () та від згладжених значень ():



, .
Методика кількісної ідентифікації параметрів моделі, що запропонована в роботі, дозволяє визначити значення цих параметрів у відповідності з статистичними даними про динаміку поведінки агента. Знання про значення параметрів моделі надає можливості для прогнозування поведінки платників податків не тільки при припущенні відсутності змін у системі оподаткування, але й при широкому спектрі змін показників, що її визначають. Крім цього, вони надають можливість надавати певні оцінки ступеню впливу різних чинників на поведінку платників податків.

Знання значень параметрів  та  дозволяє спрогнозувати поведінку агента на майбутнє при припущенні відсутності змін у часі параметрів а, b, c q0 та n. Для здійснення такого прогнозу достатньо лише статистичних даних про поведінку агента за минулі періоди часу, тобто знання про кількісні значення параметрів а, b, c, q0 та n не є потрібним. Але з використанням інформації про значення величин q0 та n по формулах (28) - (31) можуть бути розраховані значення параметрів а, b та c, що дозволяє інтерпретувати причини тієї чи іншої поведінки агента. Крім цього, знання параметрів а, b та c надає можливості для прогнозування поведінки платників податків в умовах змін параметрів q0 та n, які в агрегованому вигляді відбивають вплив на поведінку агента діючої системи оподаткування. Зокрема можливим виявляється прогнозування впливу на поведінку агента змін у податковому навантаженні (податкових ставок і баз), яке відбивається параметром n. З формул (10), (11) випливає, що зміна параметрів q0, n викликає зміни майбутнього стаціонарного стану агента , інтенсивності зміни станів λ і, у відповідності з цим, траєкторії його поведінки, яка визначається формулою (21).

Слід відзначити, що на ефективність фінансово-бюджетного регулювання соціально-економічного розвитку країни та окремих регіонів суттєво впливає точність прогнозу обсягів податкових надходжень. При припущенні про збереження тенденцій економічного розвитку прогноз обсягу податкових надходжень на майбутній період часу Т+1 (на наступний рік) здійснюють звичайно шляхом екстраполяції (визначення тренду) часового ряду (t=1,2,…Т) обсягів податкових надходжень за Т минулих періодів часу:

= ,
де – значення на періоді часу Т+1 функції , яка описує тренд. Конкретний вигляд функції = визначає вектор її параметрів, які знаходиться по методу найменших квадратів у відповідності з формулою:

.
Недолік описаного підходу полягає в тому, що в ньому не враховується динаміка змін тіньового сектору економіки.

Виходячи з можливості отримання з офіційної статистики наведених вище даних, загальний обсяг податків , що прогнозується, може бути розрахованим за формулою:



,
де – функція, яка апроксимує часовий ряд (t=1,2,…Т). Конкретний вигляд функції = визначає вектор її параметрів, які знаходиться по методу найменших квадратів за формулою:
.
Таким чином, запропоновано підхід до прогнозування податкових надходжень з урахуванням динаміки зміни обсягів тіньової економіки на основі оцінки її обсягів та моделі поведінки платників податків.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка