Звіт про стратегічну екологічну оцінку (сео) Стратегії розвитку Дніпропетровської області на період до 2020 року

3.3. Аналіз трендів стану довкілля

Економіка області характеризується високою енерго - і ресурсоємністю, значною питомою вагою великих підприємств гірничодобувної, металургійної, хімічної, машинобудівної і паливно-енергетичної галузей промисловості. Вони, в основному, створювалися в 1930-70 роки без урахування екологічних наслідків їхньої діяльності. Ці та інші причини призвели до значної деградації земельних ресурсів, високого рівня забруднення атмосфери промислових міст, підземних і поверхневих вод, нагромадження значної кількості небезпечних відходів виробництва.

Особливістю екологічної ситуації в Дніпропетровській області є те, що кризові екологічні ситуації на її території не локалізовані, а охоплюють цілі промислові агломерації, басейни видобутку корисних копалин (Криворізький залізорудний басейн, Західно-Донбаський вугільний басейн, Нікополь – Марганець - Орджонікідзевський басейн, Дніпропетровсько – Дніпродзержинську - Новомосковську і Жовтоводсько - П’ятихатсько - Вільногірську агломерації) і прилеглі до них території.

Сільське господарство. Область має багаті земельні ресурси, на основі яких забезпечується високий рівень сільськогосподарського виробництва. У 2011 р. Дніпропетровська область забезпечила 6,19 % випуску сільськогосподарської продукції України, посідаючи 4-е місце після Вінницької (6,45 %), Полтавської (6,39 %) та Черкаської (6,20 %) областей.

Область характеризується високим рівнем розораності території, який вдвічі вищий ніж у країнах Євросоюзу (30-33 %). Станом на 01.01.2012 за показником «розораність території» Дніпропетровська область знаходиться на четвертому місці серед регіонів України (65,2 %) після Кіровоградської (70,1 %), Запорізької (69,4 %) та Миколаївської (66,7 %) областей. Розораність території України становить 51,3 %. За площею ріллі (2126,1 тис. га) Дніпропетровська область займає перше місце серед регіонів України.

В цілому, незважаючи на те, що останніми роками має місце тенденція до зменшення антропогенного тиску на довкілля, рівень техногенного навантаження залишається високим, а екологічна ситуація незадовільною.
Атмосферне повітря

За період 2006-2012 роки кількість підприємств-забруднювачів, що звітують перед органами Держкомстату України за формою № 2-ТП (повітря), скоротилася з 736 до 465 одиниць.

Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря протягом 1990-2012 років представлена на рис. 1. Зменшення обсягів викидів корелює зі зменшенням обсягів промислового виробництва у 1990-х роках внаслідок розпаду СРСР і у 2008-2009 роках внаслідок фінансово-економічної кризи.

На стаціонарні джерела припадає 82 % усіх викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, 18 % – на пересувні (двигуни автомобілів, авіа -, водної та залізничної техніки).

Викиди забруднюючих речовин в атмосферу здійснюються нерівномірно, переважно – в промислових зонах, де спостерігається велика концентрація підприємств металургійної, гірничодобувної, машинобудівної, хімічної та іншої промисловості.

У 2012 р. обсяги викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел у розрахунку на 1 км² території області становили понад 30 т. В окремих містах цей показник значно перевищував середній по області. Зокрема, у м. Тернівка щільність викидів у розрахунку на 1 км² перевищувала в 73 рази показник по області, у м. Кривий Ріг – у 29, у м. Дніпродзержинськ – у 28, у м. Нікополь – у 15, у м. Першотравенськ – у 13, у м. Дніпропетровськ – у 10, у м. Орджонікідзе – майже в 6 разів.

Джерело: Головне управління статистики у Дніпропетровській області

Рис. 1. Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в Дніпропетровській області у 1990-2012 роках

Динаміка викидів пилу, діоксиду азоту, метану, діоксиду сірки, оксиду вуглецю, металів та їхніх сполук у 2000-2012 роках представлена на рис. 2.

Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря у містах Дніпропетровської області представлена в табл. 5. Загалом за період 1980-2011 рр. зниження викидів сірчистого ангідриду по Дніпропетровській області склало 68,1 %, викидів оксидів азоту – понад 70 %. У табл. 6 представлені результати дослідження динаміки забруднення атмосферного повітря основними забруднюючими речовинами у Кривому Розі, Дніпродзержинську та Дніпропетровську (у частках середньорічних ГДК).

Джерело: Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області за 2012 рік

Джерело: Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області за 2012 рік

Джерело: Державна служба статистики

Головною річкою гідрографічної мережі Дніпропетровщини є Дніпро, _{що поділяє область на дві частини: лівобережжя і правобережжя. Загальна довжина р. Дніпро в межах області – 160 км, в тому числі в межах Дніпродзержинського водосховища – 66 км, в межах Дніпровського водосховища – 94 км.}

Гідрографічна мережа басейну р. Дніпро в межах області за матеріалами інвентаризації представлена 291 річкою довжиною більше 10 км, 101 водосховищем, 3292 ставками та 1229 озерами, з яких лише 219 озер площею 3 і більше гектарів. Площа області, вкрита поверхневими водами, становить 156,4 тис. га (5 %).

На водотоках області збудовано 95 водосховищ загальною місткістю 948,4 млн м³ (без урахування каскаду водосховищ р. Дніпро), площа водного дзеркала при НПР яких становить 20,985 тис. га. Найбільші з них Макортівське об’ємом 57,88 млн м³, Південне – 57,3 млн м³, Карачунівське – 308,53 млн м³.

Водозабезпеченість в середньому по області становить 0,54 тис. м³ води на душу населення на рік. Цей показник в Україні становить 1 тис. м³ на рік, в Європі – 4,6 тис. м³, у світі – 8,2 тис. м³, в Канаді – 99 тис. м³.

Водокористування

В області станом на 01.01.2013 нараховувалося 657 водокористувачів, які здійснюють забір, використання та скид забруднюючих речовин у водні об’єкти відповідно до виданих дозволів на спеціальне водокористування.

Внаслідок зниження обсягів промислового виробництва і площі зрошуваних земель за період 1990-2012 рр. загальний водозабір з поверхневих і підземних джерел області зменшився у 2,6 рази (з 4457 до 1684 млн. м³) на рік (рис. 6).
Джерело: Регіональні доповіді про стан навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області за 2005-2012 роки

Рис. 6. Динаміка забору прісної води з поверхневих і підземних джерел та її споживання у Дніпропетровській області

Використання води промисловістю області за цей період скоротилося у 2,3 рази (з 2585 до 1147 млн. м³) за рахунок як зменшення обсягів виробництва, так і впровадження циклів оборотного водопостачання. В останні роки спостерігається деяке підвищення використання води промисловістю внаслідок зростання обсягів промислового виробництва після фінансово-економічної кризи 2008-2009 року. Обсяги господарсько-побутового водокористування зменшилися в 2,5 рази (з 575,5 до 231,6 млн. м³) за рахунок більш раціонального водоспоживання. Значно скоротився забір води на зрошення (рис. 7 і табл. 7).

В 2012 році усі загальні показники водопостачання по області залишились практично на тому самому рівні:

• 
  охоплення населених пунктів централізованим водопостачанням в цілому по області - 74,8 %; міста – 100 %; смт. – 91,3 %; сільські н/п – 39 %;
  
• 
  забезпечено цілодобове водопостачання для 84 % населених пунктів та 96 % населення;
  
• 
  питоме водоспоживання на 1 людину в цілому по області – 143,5; для міст - 132,5 (більше на 0,9) л/добу;
  
• 
  кількість підприємств, які надають послуги з питного водопостачання - 68.
  

Скиди стічних вод у поверхневі водні об’єкти усіма водокористувачами за період 1990-2012 рр. скоротилися у 2,3 рази, в тому числі (рис. 8), в тому числі забруднених стічних вод у 2,2 рази. Зменшення скидів зворотних вод в останні роки є результатом обмеження встановлення лімітів скиду забруднюючих речовин і частковим впровадженням промисловими підприємствами водоохоронних заходів.

Потужність водопровідних мереж практично у 2 рази перевищує потужність очисних споруд каналізації. Технічний стан 30 % водопровідно-каналізаційних комунікацій населених пунктів (дореволюційного та довоєнного будівництва) незадовільний, решта також зношені на 80 %, що не відповідає вимогам надійної експлуатації та є причиною аварійних ситуацій з великими втратами питної води або забрудненням навколишнього середовища. Заходи щодо відновлення водопровідно-каналізаційних мереж через відсутність коштів проводяться вкрай повільно, що призводить до подальшого погіршення екологічного стану басейну р. Дніпро.

Крім вказаних джерел забруднення, значна кількість забруднюючих речовин та біогенних елементів надходить у водні об'єкти з території населених пунктів, з поверхневим змивом із сільськогосподарських угідь i тваринницьких комплексів, із забрудненими підземними водами.

Дренажні води зрошувальних систем є додатковим джерелом забруднення водних об'єктів пестицидами, гербіцидами, мінеральними солями.

Джерело: Регіональні доповіді про стан навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області за 2005-2012 роки

Найбільш поширеними чинниками токсифікації поверхневих вод басейну середнього Дніпра є нафтопродукти.

Мінерально-сировинна база області на 29,5 % складається з паливно-енергетичних корисних копалин (нафта, газ, конденсат, кам’яне та буре вугілля), на 38 % - із сировини для виробництва будівельних матеріалів, решта – це руди металів, а також прісні та мінеральні підземні води.

На території області налічується 305 родовищ і 88 об’єктів обліку (з урахуванням комплексності – 393) різноманітних корисних копалин, з яких 100 родовищ і 50 об’єктів обліку розробляється.

Дані про використання надр у 2006-2011 роках приведені у таблиці 8.

У 2006-11 роках виявлено додатково 16 зсувних ділянок, ще не занесених до кадастру зсувів.

Припинення діяльності гірничодобувних підприємств з кожним роком стає все більш серйозною проблемою. В першу чергу це пов’язано з невиконанням вимог щодо консервації або ліквідації гірничих виробок та рекультивації порушених земель, що призводе до негативних наслідків та поступової деградації земель. Крім того, актуальною є проблема переводу накопичених відходів гірничодобувної промисловості у розряд техногенних родовищ.

У загальному водоспоживанні області (4040 тис. м³/добу) за період 2006-2011 рр. підземні води складали 1,6-1,3 %, такі, що використані на господарсько-побутові потреби, – 6,0-3,5 %.

За звітній період водовідбір залишався в межах 52,51-64,57 тис. м³/добу. При цьому у 2007 р. спостерігалося його зниження на 13,7 %, що пов’язане зі зменшенням водовідбору підприємствами.

Основна причина забруднення підземних вод пов’язана з роботою підприємств вугільної і хімічної промисловості, чорної металургії, житлокомунгоспу і Держагропрому. Основний осередок виснаження підземних вод спостерігається в районі східної групи шахт Західного Донбасу.

Загальний земельний фонд області у 2012 році становив 3192,3 тис. га (рис. 9), з них: сільськогосподарські угіддя – 2583,2 тис. га (80,9 % від загальної площі області), ліси та інші лісовкриті площі – 192,7 тис. га (6,03 %), забудовані землі – 192,7 тис. га (6,03 %), відкриті заболочені землі – 26,1 тис. га (0,8 %), відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (піски; яри; землі, зайняті зсувами, щебенем, галькою, голими скелями) – 42,1 тис. га (1,3 %), територія, що покрита поверхневими водами – 155,5 тис. га (4,9 %).

Площа сільгоспугідь становила 2583,2 тис га, в тому числі площа ріллі – 2127,1 тис. га (82,3 % від площі сільгоспугідь області), сіножатей і пасовищ – 333,6 тис. га (12,9 %), багаторічних насаджень – 43,6 тис. га (1,7 %).

Внаслідок високого господарського освоєння земельного фонду області спостерігається прогресуюча деградація земель. В області налічується 1104,8 тис. га еродованих сільськогосподарських угідь (42,8 % від площі сільгоспугідь області), у тому числі підданих водній ерозії – 1083,9 тис. га (42 % від площі сільгоспугідь), вітровій – 20,9 тис. га (0,8 %).

Особливо великої шкоди родючості чорноземів в області завдає водна ерозія, причинами якої є велика розораність сільськогосподарських угідь, насиченість сівозмін просапними культурами і чистими парами, невиконання протиерозійних заходів на схилах.

За даними Дніпропетровського обласного головного управління земельних ресурсів 14,1 тис. га сільськогосподарських земель в першу чергу потребують консервації, з них: 3,5 тис. га – деградовані, 10,6 тис. га – малопродуктивні (відповідно до Закону України «Про охорону земель», консервація земель – припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель).

Найбільші площі земель, що потребують консервації, знаходяться у П’ятихатському (4,1 тис. га), Томаківському (1,2 тис. га), Петропавлівському (1,1 тис. га), Павлоградському (0,9 тис. га), а також у Верхньодніпровському та Криничанському районах.

Підлягають поліпшенню 20,1 тис. га малопродуктивних земель, зокрема у Петропавлівському (4,9 тис. га), Новомосковському районі (2,0 тис. га), Нікопольському (1,6 тис. га) та Павлоградському (0,9 тис. га) районах.
Джерело: Екологічний атлас Дніпропетровської області, 2009

Рис. 10. Структура земель, порушених гірничими роботами, га

Одним з негативних чинників антропогенного впливу на земельні ресурси є гірничо-видобувна промисловість (рис. 10). Розробка корисних копалин відкритим способом потребує проведення розкривних робіт, що призводить до порушення земель. На території Дніпропетровської області знаходиться 36,8 тис. га порушених земель, з них відпрацьовано і підлягає рекультивації 5,8 тис. га. У 2012 році було рекультивовано 290,6 га порушених земель. Найбільші площі відпрацьованих земель знаходяться у Нікопольському районі – 1,6 тис. га, Широківському – 0,2 тис. га, Верхньодніпровському – 0,9 тис. га (горизонтальне залягання рудного пласта), Томаківському – 0,2 тис. га, Павлоградському – 0,4 тис. га районі та на території міста Кривий Ріг – 1,5 тис. га (глибоке вертикальне залягання руд і хвостосховища).

Природний рослинний покрив зберігся у вигляді фрагментів, оскільки залишки степових зональних та інших типів фітоценозів знищуються при розорюванні схилів, балок, ґрунтозахисних зон біля водойм. Крім того, спостерігається відновлення діяльності гірничодобувних підприємств, відводяться нові території під будівництво кар’єрів по видобутку корисних копалин, влаштування полігонів твердих побутових відходів, під промислову та житлову забудову. Все це призвело до того, що більшість в минулому самих звичайних видів рослин і тварин, стали в тій чи іншій мірі рідкісними, зникаючими і в даний час включені до Червоної книги України, Червоного списку Дніпропетровської області. В останні роки в області спостерігається зростання обсягів вилову риби (рис. 12).

В умовах значного антропогенного навантаження в Дніпропетровській області складним є питання виявлення та заповідання природних територій та об’єктів. Площа природно-заповідного фонду залишається однією з найменших по Україні, проте спостерігається позитивна динаміка зростання заповідності території області (рис. 11).
Рис. 11. Динаміка зростання площі природно-заповідного фонду області
Рис. 12. Динаміка вилову риби в Дніпропетровській області
Ліси

Загальна площа земель лісового фонду Дніпропетровської області становить 114,3 тис. га, у т.ч.: вкриті лісовою рослинністю землі на площі 77,6 тис. га. Лісистість області становить 2,41 %.

Ліси області мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку та охороні. Разом з тим, в останні 2 роки спостерігається високий рівень заготівлі деревини, який перевищив середній рівень за попередні 16 років (54,5 тис. м³) майже втричі у 2011 році та у 2,2 рази у 2012 році (рис. 13).
Джерело: Головне управління статистики у Дніпропетровській області

Рис. 13. Динаміка заготівлі деревини у 1995-2012 роках

Таблиця 9. Динаміка лісовідновлення, лісорозведення та створення захисних насаджень з 2006 по 2011 роки

Заходи	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Лісовідновлення, лісорозведення на землях лісового фонду, га	285	1053	1277,5	2118	2501	1341
Створення захисних лісонасаджень на непридатних для с/г землях, га	161	-	65	40,0	48,0	-
Створення полезахисних лісових смуг, га	12	-	-	1,7	-	-

Відходи
Рис. 14. Динаміка основних показників утворення та поводження з відходами в Дніпропетровській області (дані від економічної діяльності підприємств і організацій, з 2011 р. – з урахуванням відходів, утворених у домогосподарствах)

Інформація щодо утворення, перероблення та накопичення відходів представлена на рис. 14 і в табл. 10.

У загальній кількості відходів, що утворилися, найбільшу питому вагу за небезпечними складниками займають відходи гірничої промисловості і розроблення кар’єрів при добуванні та збагаченні руд і мінеральної сировини. Найбільше відходів утворюється у м. Кривий Ріг – 278 тис т, або 95,6 % усіх відходів області (рис. 15). Відповідно у Кривому Розі накопичена найбільша кількість відходів – 9 млрд т, або 94,7 % усіх відходів області (рис. 16). За обсягами утворення відходів Дніпропетровська область займає перше місце в Україні – 291 тис. т (64,6 % усіх відходів, що утворюються в Україні) (див. рис. 17).

Специфіка промисловості області обумовлює наявність відходів, які мають певну ресурсну цінність. Загальний рівень використання відходів у 2012 році становив 32,5 %.

Динаміка основних показників утворення та поводження з відходами I-III класів небезпеки в Дніпропетровській області представлена на рис. 18 і в табл. 11.

Джерело: Державна служба статистики України