Звіт про результати всеукраїнського експертного опитування: визначення алгоритму запровадження системи державного фінансування політичних партій І виборчих кампаній



Сторінка3/4
Дата конвертації18.04.2016
Розмір0.7 Mb.
1   2   3   4

При цьому поняттям внеску не повинна охоплюватись діяльність прибічників політичних партій (громадян), пов’язана з реалізацією ними права на свободу вираження поглядів і переконань (ознаки такої діяльності мають бути вичерпно визначені законом).
Такі внески загалом не мають заборонятись як під час виборів, так і у міжвиборчий період (що сприятме більшій прозорості фінансування партій і виборчих кампаній), однак повинні реєструватись (наприклад, шляхом повідомлення партії чи кандидата або органу контролю за дотриманням законодавства у сфері фінансування політики про факт здійснення внеску), підлягати обмеженням за джерелами і розміром, встановленим для грошових внесків. Недотримання цих вимог має бути підставою для юридичної відповідальності.
Оцінку вартості внесків шляхом аналізу ринкових цін на відповідні товари, роботи і послуги, має здійснювати партія/суб’єкт виборчого процесу, а перевіряти правильність такої оцінки – незалежний орган контролю у сфері фінансування партій та виборчих кампаній. На цей орган також має бути покладений обов’язок надання кандидатам/партіям роз’яснень положень законодавства в частині оцінки внесків, затвердження відповідних методичних рекомендацій, узагальнення практики у цій сфері.


    1. Податкові пільги для осіб, які здійснюють внески на підтримку політичних партій

Згідно із ст. 166.3.2 Податкового кодексу України, до податкової знижки включається сума коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні та внесеним до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату передачі таких коштів та майна, у розмірі, що не перевищує 4% суми його загального опдотковуваного доходу такого звітного року. До переліку неприбуткових організацій та установ входять і політичні партії. Аналогічний підхід до непрямої підтримки партій був закріплений і в Законах “Про оподаткування прибутку підприємств” та “Про податок з доходів фізичних осіб”.


Статтею 1 Єдиних правил проти корупції у сфері фінансування політичних партій та виборчих кампаній передбачена можливість надання партіям державної підтримки як у прямій, так і у непрямій формі. Встановлення податкової знижки є одним із способів заохочення платників податку на прибутоу підприємств та платників податку з доходів фізичних осіб до підтримки неприбуткових організацій, у тому числі і політичних партій. Тому в процесі удосконалення законодавства у сфері фінансування політичних партій відповідні положення Податкового кодексу переглядати у бік зменшення не доцільно.


    1. Обмеження щодо джерел здійснення внесків на підтримку партій/суб’єктів виборчого процесу

Обмеження щодо джерел фінансування партій визначаються ст.15 Закону “Про політичні партії в Україні” та (до набуття чинністю Законом “Про громадські об’єднання”) визначались ст.22 Закону “Про об’єднання громадян”. Згідно із Законом “Про політичні партії в Україні”, не допускається фінансування партій:



  1. органами державної влади та органами місцевого самоврядування (крім передбачених законом випадків);

  2. державними та комунальними підприємствами, установами та організаціями, підприємствами, установами або організаціями, у майні яких є частки (акції, паї), що є державною чи комунальною власністю або які належать нерезидентам;

  3. іноземними державами та їх громадянами, підприємствами, установами, організаціями;

  4. благодійними чи релігійними об’єднаннями та організаціями;

  5. анонімними особами або під псевдонімом;

  6. політичними партіями, що не входять до виборчого блоку партій.

Закон “Про об’єднання громадян” забороняв партіям отримувати внески від нелегалізованих об’єднань громадян, від підприємств, в яких частка зарубіжної власності перевищує 20%, а також доходи від акцій та цінних паперів. У зв’язку з втратою Законом “Про об’єднання громадян” чинності, ці положення також втратили чинність. Водночас норми Закону “Про політичні партії в Україні”, які фактично забороняють фінансування партій підприємствами, в яких нерезидент або держава володіє лише 1 акцією, навряд чи є обгрунтованими. Серед європейських країн, в яких діють аналогічні заборони, - Албанія, Кіпр, Литва, Молдова, Сербія, Словаччина, Угорщина, Хорватія. В Болгарії встановлено заборону на фінансування партій юридичними особами з часткою участі держави або органів місцевого самоврядування у статутному капіталі понад 5%, в Чехії – з часткою понад 10%, в Італії, Македонії – з часткою понад 20%, в Австрії, Німеччині, Словенії – з часткою понад 25%, в Росії – з часткою понад 30%, в Ісландії та Румунії - понад 50%.


Всупереч Єдиним правилам проти корупції у сфері фінансування політичних партій та виборчих кампаній, Закон “Про політичні партії в Україні” не встановлює будь-яких обмежень щодо фінансування партій постачальниками товарів, робіт та послуг для потреб органів державної влади та органів місцевого самоврядування. У ряді країн Європи такі обмеження передбачено. Наприклад, в Боснії та Герецговині партії не мають права отримувати внески від постачальників товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, якщо сума цих договорів перевищила 100 000 марок. В Сербії та Чорногорії будь-які постачальники товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти не мають право надавати фінансову підтримку партіям протягом 2 років з дня припинення дії відповідних договорів, незалежно від суми договору. В Іспанії постачальники товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти не мають права здійснювати внески на підтримку партій протягом строку дії відповідних договорів. У багатьох країнах проблема вирішується встановленням загальної заборони на фінансування партій юридичними особами, які якраз і виступають основними постачальниками товарів, робіт і послуг для потреб органів публічної влади.
Питання про можливість фінансування партій юридичними особами у різних країнах Європи вирішується по-різному. Повністю заборонено фінансування партій юридичними особами в Бельгії, Болгарії, Греції, Естонії, Литві, Люксембурзі, Польщі, Португалії, Росії (але лише протягом року після реєстрації юридичної особи) та Франції. В більшості інших держав Європи (Албанія, Австрія, Андорра, Білорусь, Боснія і Герцеговина, Великобританія, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Латвія, Ліхтенштейн, Македонія, Мальта, Молдова, Монако, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Фінляндія, Хорватія, Чехія, Чорногорія, Швеція, Швейцарія) фінансування партій юридичними особами дозволяється.
Враховуючи, що в українських реаліях партії не мають стабільної та чисельної членської бази, не користуються довірою більшості виборців та не можуть сподіватись на значні обсяги бюджетної підтримки, за юридичними особами має бути збережено право здійснювати внески на підтримку партій, крім випадків визначених законом (фінансування державними підприємствами, юридичними особами-нерезидентами тощо).
Положення чинних законів про вибори, які забороняють здійснювати внески до виборчих фондів юридичними особами, можуть бути легко обійдені. Оскільки партії мають право одержувати фінансування від юридичних осіб, а власні внески партій до виборчих фондів не підлягають обмеженням за кількістю і розміром перерахувань, партії можуть перераховувати внески юридичних осіб до власних виборчих фондів. Відповідно, якщо Закон “Про політичні партії в Україні” дозволятиме юридичним особам здійснювати внески на підтримку партій, ці особи також повинні мати право здійснювати внески і до виборчих фондів партій. Повне унеможливлення внесків юридичних осіб до виборчих фондів потребує внесення до Закону “Про політичні партії в Україні” щодо окремого обліковування внесків фізичних та внесків юридичних осіб, однак такий окремий облік, по-перше, буде адміністративно обтяжливим для партій, а по-друге, - не матиме будь-якого сенсу, оскільки участь у передвиборній агітації загалом є логічним продовженням поточної партійної діяльності.
Тому у Законі “Про політичні партії в Україні” та відповідних законах про вибори варто прямо передбачити, що:
1) юридичні особи, окрім визначених законом випадків, мають право здійснювати внески як на підтримку партії чи її місцевих організацій зі статусом юридичної особи, так і внески до виборчих фондів таких партій/місцевих організацій і висунутих ними кандидатів на загальнодержавних або місцевих виборах;

2) зберігаються всі обмеження щодо джерел фінансування партій, передбачені ст.15 Закону “Про політичні партії в Україні”, з урахуванням уточнень до цієї статті, наведених нижче;

3) партії не мають права отримувати внески від незареєстрованих в установленому порядку громадських об’єднань;

4) партії не мають права отримувати доходи від акцій та цінних паперів;

5) партії не мають права отримувати внески від підприємств, установ чи організацій з часткою державної чи комунальної власності, а також часткою власності нерезидентів, якщо частки такої власності перевищують 20%;

6) партії не мають права одержувати внески від постачальників робіт, товарів і послуг за бюджетні кошти під час дії відповідних договорів про закупівлі, а також протягом року після завершення дії таких договорів, крім випадку, коли загальна сума коштів, отримана за такими договорами протягом року, в якому було припинено їхню дію, не перевищувала 20% від загальних доходів відповідного постачальника.


    1. Граничний розмір внеску на користь партії/суб’єкта виборчого процесу

Законом “Про політичні партії в Україні” не визначено максимальний розмір внеску на підтримку партії протягом року від одного й того ж самого донора. Натомість єдиними правилами проти корупції у сфері фінансування політичних партій та виборчих кампаній державам рекомендовано розглянути можливість впровадження обмежень граничного розміру внесків на користь партій.


Відсутність будь-яких обмежень щодо розміру внесків на підтримку партій на практиці дозволяє партіям обходити дію положень виборчого законодавства в частині граничних розмірів внесків до виборчих фондів з боку громадян. Такі обмеження передбачено Законом “Про вибори Президента України” (внесок фізичної особи до виборчого фонду не може перевищувати 400 мінімальних заробітних плат) та Законом “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” (внесок фізичної особи до виборчого фонду не повинен перевищувати 10 мінімальних заробітних плат). На виборах народних депутатів України розмір внеску обмежується лише максимальним розміром виборчого фонду (який для партій становить 90 000 мінімальних заробітних плат, а для кандидатів в одномандатних округах – 4000 мінімальних заробітних плат). При цьому всіма трьома законами про вибори передбачено, що власні внески партій/місцевих організацій партій/кандидатів на виборах не підлягають обмеженням за кількістю і розміром перерахувань. Відповідно, будь-який громадянин може перерахувати партії велкий внесок (наприклад, 1 мільярд гривень), який партією буде перераховано на рахунки виборчих фондів висунутих нею кандидатів та на поточний рахунок виборчого фонду самої партії як її власний внесок, який не обмежується сумою та кількістю перерахувань. При цьому цей самий донор зможе також здійснити (в межах сум, передбачених законами про вибори) додаткові внески до виборчих фондів партії та її кандидатів.
Зазначені прогалини у законодавстві створюють умови, за яких і партії, і всі висунуті нею кандидати фактично фінансуватимуться однією особою, що посилює залежність виборних посадових осіб від приватних донорів. Крім того, ці прогалини фактично нівелюють вимоги виборчого законодавства щодо граничного розміру внеску фізичної особи до виборчого фонду партії і кандидатів на виборах.
У більшості країн Європи законодавством встановлено граничний розмір внеску (внесків), який (які) може бути здійснений донором на користь партії протягом року. Дія цих обмежень у багатьох країнах поширюється як на партії, так і на пов’язаних з нею осіб і кандидатів на виборах, а також внески як у грошовій, так і в натуральній формах. Наприклад, якщо граничний розмір внеску складає 1000 євро, то донор має право протягом року пожертвувати цю суму партії як одноразово, так і частинами. В межах цієї суми він має право перерахувати частину коштів партії, а залишки коштів (в межах 1000 євро) – кандидатам від цієї партії на виборах або місцевим партійним організаціям. Він також може перерахувати частину коштів партії у грошовій формі, а решту фінансування (знову ж таки, в межах 1000 євро на рік) надати у формі безкоштовних послуг чи знижок, безпроцентної позики тощо.

З метою приведення національного законодавства щодо фінансування партій та виборчих кампаній у відповідність до міжнародних стандартів, а також найкращих практик, зменшення рівня залежності партій і кандидатів від невеликої кількості донорів, у Законі “Про політичні партії в Україні” необхідно встановити максимальну суму внеску, яка може бути перерахована/надана партії протягом року одним донором.


При цьому дія цього обмеження має поширюватись:


  1. на внески як у грошовій та натуральній формі (тобто будь-які форми внесків, які охоплюватимуться визначенням поняття “внесок”);

  2. на членські внески членів партій;

  3. на внески як на підтримку партії, так і її місцевих організацій, а також кандидатів від партії або її місцевих організацій на загльнодержавних та місцевих виборах. Іншими словами, в межах загального річного обмеження розміру внесків донор повинен мати перерозподіляти відповідну суму між партією, її місцевими організаціями зі статусом юридичної особи, а також між кандидатами від партії чи її місцевих організацій на виборах, які проводяться у відповідному році;

  4. як на фізичних, так і юридичних осіб (тобто допустима величина внеску має бути однаковою як для громадян, так і для юридичних осіб).

Важливим також є питання про максимальну величину внесків на підтримку партії протягом року. Очевидно, що 400 мінімальних заробітних плат чи, тим більше, 90 000 мінімальних заробітних плат (як передбачено Законом “Про вибори народних депутатів України”), є надто ліберальним обмеженням. Воно має бути зменшене до еквіваленту 50 мінімальних заробітних плат станом на день здійснення внеску, що відповідатиме практиці низки європейських країн, в яких встановлено обмеження величини внесків (див. Таблицю 1).




Таблиця 1. Обмеження розміру внесків на підтримку партій та кандидатів на виборах у деяких країнах Європи




Країна

Граничний розмір внеску на підтримку партії

Граничний розмір внеску на користь партії/кандидата під час виборів

Албанія

Не встановлено

1 000 000 лек (7,168 євро) на одного суб’єкта виборчого процесу (включається розмір внесків у натуральній формі)

Бельгія

500 євро на рік, у тому числі й на передвиборну агітацію. При цьому донор може щомісяця виділяти партіям, кандидатам та спискам кандидатів на виборах не більше 2000 євро із розрахунку на всі партії, списки, кандидатів.

Застосовується загальне обмеження

Болгарія

10 000 болгарських левів (5 083 євро) для однієї фізичної особи протягом року

Застосовується загальне обмеження (внески у натуральній формі, у тому числі надання у безкоштовне користування рухомого або нерухомого майна партії чи кандидату не включається до граничного розміру внеску).

Боснія і Герцеговина

8 середніх заробітних плат в економіці для фізичної особи протягом року, 15 середніх заробітних плат - для юридичної особи протягом року.

Застосовується загальне обмеження

Греція

15 000 євро на рік від однієї фізичної особи (внески від юридичних осіб заборонені)

Застосовується загальне обмеження

Ірландія

2 500 євро на рік від одного донора

Застосовується загальне обмеження

Ісландія

300 000 ісландських крон (1 828 євро) від одного донора на рік

Застосовується загальне обмеження

Іспанія

10 000 євро на рік від одного донора (обмеження не поширюється на внески у натуральній формі та нерухомість)

10 000 євро від одного донора кандидату на будь-яких виборах.

Італія

Не встановлено

Не встановлено

Кіпр

8 000 євро на рік від фізичної особи, 20 000 євро на рік від товариства з обмеженою відповідальністю, 30 000 євро на рік від компанії, включеної до лістингу на фондовій біржі

Застосовується загальне обмеження

Латвія

100 мінімальних заробітних плат на рік від члена партії чи будь-якої фізичної особи (внески юридичних осіб заборонено)

Застосовується загальне обмеження

Литва

300 мінімальних прожиткових мінімумів на рік від одного донора

Застосовується загальне обмеження

Македонія

75 середніх заробітних плат в економіці від фізичної особи на рік, 150 середніх заробітних плат на рік від однієї юридичної особи

5 000 євро від однієї фізичної особи на користь партії, 5% річного доходу за минулий рік від однієї юридичної особи на користь всіх партій, які беруть участь у виборах

Молдова

500 середніх місячних заробітних плат в економіці із розрахунку на всі партії від фізичної особи на рік, 1000 середніх заробітних плат із розрахунку на всі партії на рік від однієї юридичної особи. Загальний розмір річного доходу партії від приватних внесків не повинен перевищувати 0,1% Державного бюджету на відповідний рік.

Застосовується загальне обмеження

Польща

15 мінімальних місячних заробітних плат від фізичної особи на рік (для членів партії ця величина може бути збільшена на 1 мінімальну зарплату за рахунок сплати членських внесків)

Застосовується загальне обмеження, підвищене до 25 мінімальних заробітних плат у рік проведення виборів. Власні внески кандидатів до їхніх виборчих фондів не повинні перевищувати 45 мінімальних місячних заробітних плат.

Португалія

25 мінімальних заробітних плат (10 650 євро) на рік від однієї фізичної особи

60 мінімальних заробітних плат (25 560 євро) від одного донора на користь кандидата.

Румунія

200 мінімальних заробітних плат (28 000 євро) на рік від однієї фізичної особи та 500 мінімальних заробітних плат (70 000 євро) на рік від однієї юридичної особи. Ці величини подвоюються у рік проведення декількох виборів водночас.

400 мінімальних заробітних плат (56 000 євро) протягом року проведення виборів від однієї фізичної особи та 1 000 мінімальних заробітних плат (140 000 євро) протягом року проведення виборів від однієї юридичної особи.

Сербія

20 середніх місячних зарплат в економіці від фізичної особи на рік і 200 середніх місячних зарплат в економіці від юридичної особи на рік.

Застосовується загальне обмеження

Словенія

10 середніх місячних зарплат за попередній рік від одного донора протягом поточного року.

Застосовується загальне обмеження

Фінляндія

30 000 євро на рік від одного донора

Застосовується загальне обмеження

Франція

7 500 євро на рік від однієї фізичної особи (юридичні особи не мають права здійснювати внески на користь партій)

Застосовується загальне обмеження

Хорватія

30 000 хорватських кун (3 920 євро) на рік від однієї фізичної особи та 200 000 кун (26 146 євро) на рік від однієї юридичної особи

Застосовується загальне обмеження

Чехія

Не встановлено

Не встановлено

Чорногорія

2 000 євро від однієї фізичної особи на рік та 10 000 євро на рік від однієї юридичної особи.

Застосовується загальне обмеження




  1. Обмеження витрат на передвиборну агітацію

Єдині правила проти корупції у сфері фінансування політичних партій та виборчих кампаній рекомендують державам-членам Ради Європи розглянути можливість вжиття заходів, спрямованих на запобігання надлишковому фінансуванню потреб політичних партій, наприклад, шляхом встановлення обмежень видатків на виборчі кампанії.


Відсутність будь-яких обмежень витрат на передвиборну агітацію стимулює партії та кандидатів до постійного нарощування агітаційних витрат і поглиблює залежність партій та кандидатів від великих донорів.
Граничні розміри виборчих фондів партій та кандидатів на виборах встановлено лише Законом “Про вибори народних депутатів України” (90 000 мінімальних заробітних плат для партій та 4000 мінімальних заробітних плат для кандидатів в одномандатних виборчих округах). Інші закони про вибори таких обмежень не передбачають. Представники низки громадських організацій (громадянська мережа ОПОРА, Комітет виборців України, Інститут виборчого права та інші) неодноразово наголошували на необхідності відмови від визначення граничних розмірів виборчих фондів партій та кандидатів на виборах. Така позиція обгрунтовувалась тим, що відповідні обмеження не досягають поставленої мети. З одного боку, порушення обмежень щодо розмірів виборчих фондів чи витрат коштів цих фондів на передвиборну агітацію не тягне будь-яких пропорційних санкцій. З іншого боку, подібні обмеження стимулюють суб’єктів виборчого процесу до тіньового фінансування передвиборної агітації. Дійсно, практика проведення виборів за законами, які передбачали такі обмеження, засвідчила, що партії ніколи не порушували обмежень щодо розміру виборчих фондів, навіть якщо дозволені обсяги надходжень коштів до цих фондів чи обсяги витрат були незначними. Це дозволяє припустити, що суб’єкти відповідних виборчих процесів фінансували свою передвиборну агітацію за рахунок інших, ніж кошти виборчих фондів, коштів.
В країнах Європи відсутній єдиний підхід щодо механізмів обмеження витрат на виборчі кампанії. В багатьох з них (Австрія, Данія, Естонія, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Сербія, Фінляндія, Чехія, Швейцарія, Швеція) законодавство не встановлює розміру виборчих фондів чи граничного обсягу видатків на передвиборну агітацію. Натомість в інших країнах такі обмеження впроваджено (Албанія, Бельгія, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Греція, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Латвія, Литва, Македонія, Молдова, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Франція, Хорватія, Чорногрія).
У багатьох країнах обмеження видатків на передвиборну агітацію здійснюється шляхом встановлення обмежень на розміщення політичної реклами під час виборчого процесу на каналах суспільного або приватного мовлення. Наприклад, розміщення платної політичної реклами на каналах суспільного мовлення заборонено в Австрії, Бельгії, Великобританії, Греції, Данії, Естонії, Ірландії, Іспанії, Італії, Мальті, Нідерландах, Німеччині, Норвегії, Португалії, Румунії, Фінляндії, Франції, Чехії, Швеції, Швейцарії. Законодавством деяких країн заборонено розміщувати політичну рекламу і на каналах приватного телебачення (Бельгія, Великобританія, Данія, Ірландія, Іспанія, Мальта, Норвегія, Німеччина, Португалія, Румунія, Франція, Чехія, Швеція, Швейцарія). В Боснії та Хорватії застосовується протилежний підхід – трансляція політичної реклами дозволяється лише під час перебігу виборчого процесу, в той час як у міжвиборчий період платна політична реклама транслюватись не може. В Естонії законодавець обрав інший підхід – під час перебігу виборчого процесу трансляція платної політичної реклами на каналах комерційного мовлення дозволяється, однак видатки партій та кандидатів на виборах обмежує заборона розміщення зовнішньої політичної реклами.
З урахуванням того, що видатки на виготовлення і розміщення поітичної реклами на радіо та телебаенні складають основну частину задекларованих партіями та кандидатами витрат коштів виборчих фондів, розміщення політичної реклами на телебаченні і радіо (окрім політичної реклами, яка розміщується за рахунок бюджетних коштів) під час перебігу виборчого процесу (тобто після початку виборчого процесу та до офіційного оприлюднення результатів виборів) має бути обмежене. Зокрема, на законодавчому рівні може бути встановлено певну тривалість рекламного повідомлення (ролика тощо), що спонукало б партії та кандидатів до здійснення більш змістовної агітації, тоді як повідомелення більш короткої тривалості мали б бути заборонені. У ряді європейських країн (Швеція, Великобританія, Іспанія тощо) розміщення політичної реклами на радіо та телебаченні заборонено взагалі.

1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка