Звіт про проведення моніторингового дослідження професійної компетентності педагогічних працівників



Скачати 246.4 Kb.
Дата конвертації04.04.2016
Розмір246.4 Kb.
Звіт

про проведення моніторингового дослідження професійної компетентності педагогічних працівників
На виконання наказу управління освіти і науки Сумської облдержадміністрації від 05.09.2014 №399-ОД  «Про проведення регіональних моніторингових досліджень у 2014-2015 навчальному році» у вересні-жовтні працівниками навчально-методичного відділу моніторингу якості освіти було проведено моніторингове дослідження професійної компетентності педагогічних працівників у 40 загальноосвітніх навчальних закладах Сумського, Охтирського та Краснопільського районів.

Мета моніторингу – оцінка стану готовності навчальних закладів до здійснення інноваційної діяльності.

Завданнями дослідження були:

- вивчення стану сформованості інноваційної культури керівника  навчального закладу;

- з’ясування рівня готовності педагогічного колективу до інноваційної діяльності;

-  відстеження стану сформованості інноваційної компетентності  вчителя;

-  надання рекомендацій стосовно підвищення рівня інноваційної компетентності педагогів;

- стимулювання педагогів до самоосвіти та самовдосконалення.


Інструментарій дослідження:

1. Інструменти збирання інформації:

а) Анкета 1. Стан сформованості інноваційної культури керівника навчального закладу.

б) Анкета 2. Оцінка готовності педагогічного колективу закладу до інноваційної діяльності.

в) Анкета 3. Стан сформованості інноваційної компетентності вчителя.

г) Анкета 4. Стан володіння вчителем інтерактивними технологіями.

д) Анкета 5. Оцінка готовності вчителя до інноваційної діяльності.



2. Засоби первинної обробки даних: підсумкові таблиці.

3. Засоби ілюстрування результатів: підсумкові таблиці, діаграми.
У дослідженні взяли участь 547 респондентів, з них: 40 директорів шкіл, 400 учителів, 107 керівників методичних об'єднань (таблиця 1).
Таблиця 1. Вибірка респондентів моніторингового дослідження


Кількість респондентів

директори

учителі

керівники м/о

К-ть

%

К-ть

%

К-ть

%

40

7

400

73

107

20

Одним із пріоритетів державної політики є оновлення філософії освіти, модернізація, розроблення та впровадження інновацій в освіті. Це актуалізує необхідність змін в управлінні навчальним закладом та підготовки педагогів до здійснення інноваційної діяльності, формування інноваційної культури та компетентності.

Однією з важливих якостей учителя, умов успішності його як професіонала є готовність до інноваційної діяльності. Однак включення педагога в інноваційний процес часто відбувається спонтанно, без урахування його професійної та особистісної готовності до інноваційної діяльності. Тому діагностика сформованості інноваційної компетентності керівників навчального закладу та вчителів є передумовою ефективної діяльності сучасного навчального закладу.


Результативність реалізації нововведень навчальним закладом залежить від інноваційного потенціалу закладу. Варто зауважити, що рушійною силою діяльності колективу навчального закладу є його керівник, від діяльності котрого залежить цей потенціал.

З метою вивчення стану сформованості інноваційної культури керівника навчального закладу було запропоновано анкету №1.

Серед директорів, що брали участь у дослідженні, стаж керівної роботи до 3 років має 5 директорів (12%) від 3 до 10 років – 11 осіб (8%), від 11 до 20 років – 11 осіб (8 %), понад 21 рік – 13 осіб (32%) (таблиця 2).
Таблиця 2. Якісний склад респондентів-директорів за стажем керівної роботи



Загальна кількість

Стаж керівної роботи

до 3-х років

від 3 до 10 р.

від 11 до 20 р.

понад 21рік

к-сть

%

к-сть

%

к-сть

%

к-сть

%

40

5

12

11

8

11

8

13

32

Сприйняття нових інноваційних ідей, готовність і здатність до підтримки й реалізації інновацій у діяльності ЗНЗ можна забезпечити, у першу чергу, завдяки управлінській компетентності та інноваційній культурі керівника.

Результати дослідження засвідчили, що для 36 (90%) опитаних директорів є цікавими новації та експерименти в педагогічній діяльності. Переважна кількість керівників ЗНЗ (88%) та вчителів (94%) вважають, що запровадження інновацій сприяє підвищенню якості освіти.

Керівникам ЗНЗ було запропоновано оцінити рівень власної готовності до управління інноваційною діяльностю. Згідно результатів опитування, більшість керівників ЗНЗ (75%) вважають цей рівень достатнім (діаграма 1).

Діаграма 1. Рівень готовності керівників ЗНЗ до управління інноваційною діяльністю (кількість відповідей у %)


Як зазначили респонденти-директори, в останні три роки в навчальних закладах були запроваджені такі освітні інновації:


  • зміни в умовах освітньої діяльності (комп’ютеризація, оздоровчо-спортивне обладнання, підручники нового покоління тощо) – 58% опитаних;

  • зміни в технологіях навчання і виховання (запровадження проектних, особистісно-орієнтованих, модульних технологій тощо) – 55%;

  • зміни у формах, методах і засобах НВП (діалогові, діагностичні,             тренінгові, мультимедійні тощо) – 45%.

  • зміни в змісті освіти (поширення варіативної складової навчального плану, створення авторських навчальних програм тощо) – 40%.

Примітка: сума відповідей перевищує 100%, тому що респонденти зазначали декілька позицій.

Одним із перспективних шляхів модернізації сучасної освіти визнається впровадження інновацій у діяльність освітніх установ і у процес управління цією діяльністю. У практичній діяльності сучасного керівника освітнього закладу пошуки шляхів вирішення проблеми підвищення якості освіти пов’язуються з впровадженням інновацій в управління навчально-виховним процесом та забезпеченням роботи школи в режимі розвитку. Слід звернути увагу на той факт, що лише 10% керівників повідомили про зміни в управлінні закладом.

Методи управління – це засоби управлінської діяльності керівника школи, до яких він вдається з метою цілеспрямованого впливу на учасників навчально-виховного процесу. Серед сучасних форм і методів управління навчальним закладом директори використовують моніторинг якості освіти управлінських рішень та педагогічні консиліуми, працюють над іміджем навчального закладу. Консалтинг, кейс-стаді, фандрайзінг як найсучасніші методи управління майже не використовуються (діаграма 2).

Діаграма 2. Які форми і методи управління навчальним закладом Ви використовуєте? (кількість відповідей)




Директори засвідчили, що навчальні заклади, які брали участь у анкетуванні, мають такі складові інноваційного потенціалу:

  • сприятливий морально-психологічний клімат у колективі, атмосфера підтримки творчості – 85%;

  • кадрові можливості – 75%;

  • інформаційно-ресурсне забезпечення (Інтернет, електронні підручники, демонстраційні програми тощо) – 45%.

Третина директорів відповіли, що навчальний заклад має матеріально-технічні можливості для здійснення інноваційної діяльності та лише 13% – науково-методичні можливості (діаграма 3).
Діаграма 3. Складові інноваційного потенціалу закладів

(кількість відповідей)




Інноваційний потенціал навчального закладу – це його здатність створювати, сприймати, реалізувати нововведення. Ця здатність переважно є наслідком творчих прагнень членів педагогічного колективу, їх мотивації до новацій у педагогічній діяльності.

Значна кількість директорів вказують, що в навчальних закладах підтримують участь педагогів у освоєнні та створенні інновацій (88%), вивчають професійні потреби та можливості вчителів (60%), проводять творчі конкурси (53%) (діаграма 4).


Діаграма 4. Які умови створені у школі для творчого розвитку вчителя?

(кількість відповідей)



Переважна більшість керівників підтримують ініціативу, творчий пошук, професійну свободу вчителів (83%); половина директорів поширюють досвід колег та сприяють підвищенню категорії вчителів під час атестації. Слід зазначити, що тільки 30% директорів спонукають підлеглих до інноваційної діяльності власним прикладом.

Аналіз результатів анкетування засвідчив, що 75% керівників залучають педагогів до інноваційної діяльності шляхом підтримки самостійної творчої діяльності вчителів, 63% залучають колег до участі в районних, обласних конкурсах, семінарах, конференціях, 55% директорів організовують наукові семінари, дискусії з проблем, над якими працюють педагоги шкіл, половина – конкурси на кращу творчу розробку.

Майже всі директори (85%) переконані, що основними причинами, які гальмують упровадження нових ідей і технологій, є надлишок документообігу та звітності, велика завантаженість учителів (зазначили 85%) та недостатнє матеріальне-технічне забезпечення закладів (75%). Процес запровадження інновацій гальмують також консерватизм в освіті (43%) та недостатнє володіння інформаційно-комп’ютерними технологіями (40%). Незначна частка педагогів вказала на психологічну неготовність педагогів до сприйняття нових ідей (23%) (діаграма 5).

Діаграма 5. Причини, які гальмують упровадження інновацій

(кількість відповідей)




Викликає занепокоєння, що під час відповіді на запитання «Які результати роботи вашого навчального закладу Ви вважаєте важливими?» керівники називали досягнення, які не пов’язані з інноваційною діяльністю.

Слід звернути увагу на те, що лише половина директорів назвали напрямки щодо покращення інноваційного потенціалу свого закладу. Покращення цього потенціалу, на думку респондентів-директорів, можливо за таких умов: проведення моніторингу фахової майстерності вчителів, покращення матеріально-технічного забезпечення школи, забезпечення електронними засобами навчання, можливість матеріального стимулювання вчителів до інноваційної діяльності, зменшення документообігу та звітності, поширення варіативної складової навчального плану, використання авторських програм.

На запитання «З яких саме питань інноваційної діяльності закладу Ви потребуєте допомоги?» директори назвали наступні: забезпечення сучасним обладнанням,  демонстраційними програмами та електронними підручниками, методичною літературою; консультаціями з питань сучасних методів управління, таких як консалтинг, PR-діяльність, з питань підвищення психологічної готовності вчителів до роботи по-новому, подолання консерватизму.

Інноваційний потенціал навчального закладу – це здатність педагогічного колективу сприймати, створювати та реалізовувати нововведення. Серед компонентів готовності педагогічного колективу до інноваційної діяльності виділяють такі компоненти: управлінський, мотиваційний, інформаційний та практичний.

З метою оцінки готовності педагогічного колективу навчального закладу до інноваційної діяльності було запропоновано анкету №2.

Аналіз відповідей респондентів-директорів свідчить, що найбільше педагогічні колективи навчальних закладів готові до інноваційної діяльності за мотиваційним компонентом, а найменш – за практичним (діаграма 6).

Діаграма 6. Готовність педагогічних колективів закладів до інноваційної діяльності (%)


Анкетування показало, що серед параметрів оцінки щодо мотиваційного компонента найбільш сформованим є усвідомлення необхідності в підвищенні ефективності НВП, а недостатнім – підтримка та стимулювання педагогів-новаторів.

Викликає занепокоєння готовність досліджуваних навчальних закладів за такими параметрами управлінського компонента інноваційної діяльності навчального закладу як використання сучасних методів управління, систематична діагностика потреб та можливостей педагогів, дієва мотивація вчителів до роботи по-новому.

Результати дослідження засвідчили, що серед складових інформаційного компонента готовності до інноваційної діяльності найнижчі показники має інформаційно-ресурсне забезпечення НВП.

Серед параметрів оцінки практичного компонента готовності закладів до інноваційної діяльності дуже низькими є наявність публікацій, інноваційних розробок (авторських програм, методик).

Готовність учителя до інноваційної діяльності – це особливий особистісний стан, який передбачає наявність у педагога мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних цілей, здатності до творчої рефлексії.

З метою вивчення стану сформованості інноваційної компетентності вчителя було запропоновано анкету №3.

Серед вчителів, які брали участь у дослідженні, педагогічний стаж до 3-х років мають 31 респондент (8%), від 3 до 10 років – 56 осіб (13%), від 11 до 20 років – 86 осіб (22%), від 21 до 30 років – 136 осіб (34%) та понад 30 років – 91особа (23%) (таблиця 3).

Таблиця 3. Якісний склад респондентів-учителів за педагогічним стажем




Педагогічний стаж

до 3 років

від 3 до 10 років

від 11 до 20 років

від 21 до 30 років

понад 30 років

К-ть

%

К-ть

%

К-ть

%

К-ть

%

К-ть

%

31

8

56

13

86

22

136

34

91

23

Згідно опитування, вчителі основним показником педагогічної майстерності вважають компетентність і знання (81%). Менше половини респондентів (41%) важливим показником майстерності назвали креативність (здатність до творчості, нестандартного вирішення проблемних ситуацій). Але слід зазначити, що лише творчо розвинена людина здатна бути інноваційно ефективною. Менше третини опитаних (30%) готовність до інноваційної діяльності вважають важливим показником педагогічної майстерності.

На запитання «Яка зі сфер педагогічної діяльності становить для Вас найбільший інтерес?» майже половина (47%) відповіла, що це – інноваційна діяльність. Вищезазначена діяльність приваблива для педагогів бажанням поліпшити результати навчання (80%) та потребою в новизні, подоланні рутини (54%), потребою у самовираженні та самовдосконаленні (32%) (діаграма 7).

Діаграма 7. Чим для Вас приваблива інноваційна діяльність?

(кількість відповідей у %)


Реалізація інноваційної діяльності потребує не лише володіння знаннями педагогічної інноватики, але й потенційної готовності педагога до даного виду діяльності.

З метою оцінки готовності вчителів до інноваційної діяльності було запропоновано анкету №5.

Поелементний склад готовності до професійної діяльності включає в себе наступні компоненти: особистісний, мотиваційний, інформаційний та практичний.

Мотиваційна готовність, сприйнятливість до нововведень є важливою якістю вчителя, оскільки лише адекватна цілям інноваційної діяльності мотивація забезпечує ефективну діяльність і саморозкриття особистості педагога. Мотиваційний компонент є основою, навколо якої конструюються головні якості педагога як професіонала, оскільки від того, чим мотивує педагог свою готовність до інноваційної діяльності, залежать характер його участі в інноваційних процесах, досягнуті результати в навчанні та вихованні.

Як показало анкетування, для педагогів важлива, насамперед, особистісна та професійна мотивація. Мотивами для здійснення інноваційної діяльності педагоги називають пізнавальний інтерес, потребу в підвищенні педагогічної майстерності та підвищенні ефективності НВП. Варто зауважити, що власна ініціатива, бажання підвищувати майстерність є умовою для впровадження нових технологій для 75% опитаних учителів. Для 60% вчителів таким стимулом є курси підвищення кваліфікації, для половини – шкільна методична робота.

Носіями педагогічних інновацій можуть стати лише особистості, які здатні до рефлексії, саморозвитку, які прагнуть творчих досягнень. Спираючись на результати опитування, можна зазначити, що особистісний компонент готовності до інноваційної діяльності, як і мотиваційний, отримав високу оцінку: більше 80% учителів згідно самооцінці та оцінці експертів мають достатній та високий рівень готовності до інноваційної діяльності за цим параметром. Результати анкетування свідчать, що вчителі здатні до самоаналізу та самоорганізації, до критичного мислення та змін.

Складовою інноваційної діяльності є також теоретична підготовка, інформованість про новітні технології, знання новаторських методик. 75% вчителів вважають, що їх інформаційна готовність до здійснення інноваційної діяльності є досить високою: вони постійно займаються самоосвітою, мають стійкі знання та уміння, опановують методики творчої діяльності. Проте чверть вчителів невірно відповіли на запитання «Що таке інновація?» та 13% респондентів не змогли правильно визначити складові інноваційної діяльності.


Практична готовність педагогів до інноваційної діяльності є нижчою в порівнянні з іншими компонентами (діаграма 8), проте 60% опитаних за цим показником мають достатній та високий рівень готовності.

Діаграма 8. Готовність учителя до інноваційної діяльності (%)




Аналіз анкет засвідчив, що 75% вчителів займаються самоосвітньою творчою роботою, володіють методами педагогічних досліджень (58%), беруть участь у роботі творчих груп (45%), створюють власні інноваційні розробки (27%), мають публікації та розміщують матеріали на WEB-сайтах (12%).
Інноваційна діяльність – багатоплановий феномен. Його напрямками, наряду з іншими (оновлення змісту освіти, модернізація форм і методів управління тощо), є зміна форм і методів навчання, розробки та застосування нових педагогічних технологій. З метою вивчення стану володіння вчителями інтерактивними технологіями було запропоновано анкету №4.

Володіння вчителем інтерактивними технологіями є важливою складовою інноваційної компетентності. Аналіз відповідей респондентів свідчить, про те, що майже всі опитані вчителі-респонденти володіють ігровими, інтерактивними методиками, методикою особистісно-зорієнтованого навчання (59%, 49% та 44% відповідно можуть поділитися досвідом). Згідно опитування, дві третини учителів частково володіють проектними методиками, методикою проблемного навчання, розвитку критичного мислення та діалогового навчання.

На підставі аналізу анкет виявлено, що більше третини вчителів (37%) не володіють методикою модульно-блочного навчання, чверть – методикою тренінгового навчання та 20% – методикою інтенсифікації навчання на основі опорних схем (діаграма 9).

Діаграма 9. Стан володіння вчителями інтерактивними технологіями (%)



Важливим стимулом та передумовою інноваційної діяльності є методична робота у навчальному закладі. Фактором, що сприяє упровадженню інноваційних технологій, шкільну методичну роботу назвали 52% респондентів-учителів. Результати дослідження засвідчили, що методична робота сприяє оволодінню активними та інтерактивними формами навчання (відмітили 56%), опануванню нових технологій (53%), розвитку навичок організації різних форм навчання (50%), стимулюванню до впровадження елементів інноваційних технологій у практичну діяльність (46%). Методичні служби закладів значно менше уваги приділяють теоретичній підготовці вчителів до роботи в інноваційних проектах та ознайомленню педагогів із новими методами оцінювання навчальної діяльності учнів.

Спираючись на результати опитування, можна зазначити, що серед джерел, з яких педагоги отримують інформацію про педагогічні інновації, були названі наступні: Інтернет (77% респондентів), курси підвищення кваліфікації (51%), методичні об єднання (40%), друковані засоби масової інформації (38%), семінари, конференції (23%) (діаграма 10).
Діаграма 10. Джерела, з яких педагоги отримують інформацію про педагогічні інновації (кількість відповідей у %)


Як свідчать узагальнені дані, майже половина респондентів (49%) оцінили результативність курсів підвищення кваліфікації щодо практичного освоєння нових освітніх технологій як задовільну, чверть – як добру.
Виявлено, що фактором, який найбільше перешкоджає впровадженню інновацій, вчителі назвали недостатню навчально-матеріальну базу (73%). На надлишок документообігу, нестачу часу вказали 31% учителів, на відсутність необхідних знань–19%, недостатнє володіння інформаційно-комп’ютерними технологіями – 9% респондентів (діаграма 11).
Діаграма 11. Причини, що перешкоджають впровадженню інновацій (кількість відповідей у %)


На шляху опору новому стає так званий бар’єр навичок і звичок – прив’язаність до сформованого способу роботи. Вчителі (51%) відповіли, що головною причиною опору нововведенням є невмотивовано, з їх точки зору, відкинуті традиції та досвід.

Майже всі педагоги вважають, що вибір нових технологій навчання не має бути рішенням адміністрації, а особистим бажанням учителя. Але майже третина опитаних не впевнена, що нововведення принесуть практичну користь. Найсуттєвішим внутрішнім бар’єром, що перешкоджає впровадженню інновацій у педагогічну діяльність, на думку більшості вчителів (53%), є велика витрата часу, громіздка підготовка до уроків. 14% респондентів-учителів зазначили, що їх опановують сумніви, чи можуть вони застосувати нові методи та форми роботи. (діаграма 12).

Діаграма 12. Внутрішні бар’єри, що перешкоджають впровадженню інновацій (кількість відповідей у %)

Педагоги усвідомлюють сенс і цілі освітньої діяльності в контексті актуальних проблем сучасної школи, але, безумовно, не кожен учитель може впевнено включитись в інноваційну діяльність. Аналіз анкет виявив, що лише 10% вчителів мають ідеї, які можуть значно поліпшити навчально-виховний процес. Серед них є такі: використання проектних технологій, модульно-блочна система викладання матеріалу, формування критичного та творчого мислення, розробка розвивальних занять із поліпшення пам'яті, уваги та мислення.


Висновки

1. Згідно результатів дослідження, 72% керівників загальноосвітніх навчальних закладів оцінили рівень власної готовності до управління інноваційною діяльністю як достатній, 3% – як високий.

2. Викликає занепокоєння, що лише 10% директорів повідомили про зміни в управлінні навчальним закладом.

3. Серед сучасних форм і методів управління навчальним закладом директори використовують моніторинг якості управлінських рішень та педагогічні консиліуми.

4. Згідно опитування, тільки 40% навчальних закладів мають матеріально-технічні можливості для здійснення інноваційної діяльності, 47% – інформаційне-ресурсне забезпечення та лише 13% – науково-методичні можливості.

5. Слід звернути увагу на те, що тільки третина директорів, які брали участь у дослідженні, спонукають підлеглих до інноваційної діяльності власним прикладом.

6. Переважна більшість директорів (83%) переконані, що основною причиною, яка гальмує упровадження нових ідей і технологій, є надлишок документообігу та звітності, велика завантаженість учителів та недостатнє матеріально-технічне забезпечення (80%).

7. Покращення інноваційного потенціалу закладу, на думку респондентів-директорів, можливо за таких умов: матеріально-технічне, інформаційно-ресурсне забезпечення (зокрема, електронними засобами навчання), підвищення інформаційної грамотності педагогів, омолодження кадрового складу (залучення до роботи молодих спеціалістів) та можливість матеріального стимулювання вчителів до інноваційної діяльності.

8. Аналіз анкет виявив, що керівниками недооцінюються такі параметри управлінського компонента готовності до інноваційної діяльності, як використання сучасних методів управління, діагностика потреб та можливостей педагогів, дієва мотивація вчителів до інноваційної діяльності.

9. Керівники досліджуваних закладів потребують допомоги у забезпеченні шкіл сучасним обладнанням, демонстраційними програмами та електронними підручниками, методичною літературою, консультацій з питань сучасних методів управління та тренінгових технологій, з питань підвищення психологічної готовності вчителів до роботи по-новому.

10. Згідно опитування, лише 31% опитаних учителів готовність до інноваційної діяльності вважають важливим показником педагогічної майстерності, хоча більше 80% респондентів згідно самооцінці та оцінці експертів мають високий та достатній рівень готовності до інноваційної діяльності.

11. Переважна більшість вчителів (77%) вважають, що їх інформаційна готовність до здійснення інноваційної діяльності є досить високою: вони постійно займаються самоосвітою, опановують методики творчої діяльності. Лише 19% учителів вказали на відсутність необхідних знань для здійснення інноваційної діяльності. Проте чверть вчителів невірно відповіли на запитання «Що таке інновація?» та 13% респондентів не змогли правильно визначити складові інноваційної діяльності.

12. На підставі аналізу анкет виявлено, що більше третини вчителів (37%) не володіють методикою модульно-блочного навчання, чверть – методикою тренінгового навчання та методикою інтенсифікації навчання на основі опорних схем.

13. Факторами, які найбільше перешкоджають впровадженню інновацій, педагоги назвали недостатню навчально-матеріальну базу та нестачу часу.

14. Найсуттєвішим внутрішнім бар’єром, що перешкоджає впровадженню інновацій у педагогічну діяльність, на думку вчителів, є велика витрата часу, громіздка підготовка до уроків.

15. Методичні служби закладів недостатньо уваги приділяють теоретичній підготовці вчителів до роботи в інноваційних проектах та ознайомленню педагогів із новими методами оцінювання навчальної діяльності учнів.



Методичні рекомендації

стосовно покращення стану готовності загальноосвітніх навчальних закладів до здійснення інноваційної діяльності
Покращення стану готовності загальноосвітніх навчальних закладів до здійснення інноваційної діяльності можливо при системному підході та врахуванні наступних принципів:

1. Систему роботи закладу освіти щодо формування у педагогів готовності до інноваційної діяльності слід розпочати зі створення в закладі освіти сприятливого інноваційного середовища, що передбачає акцентування уваги вчителів на саморозвитку та самовдосконаленні, активне навчання в школах педагогічної майстерності та передового педагогічного досвіду, підтримка педагогічної ініціативи, надання допомоги тощо.

2. Розуміння вчителя як носія педагогічної творчості. Саме він організовує освітній простір у навчальних закладах і свідомо обирає форми і методи навчання.

3. Підвищення кваліфікації педагогів повинно бути спрямоване на оволодіння вчителями теоретичних основ:



  • педагогічної аксіології − знання про цілі та цінності навчально-виховного процесу;

  • педагогічної антропології знання про людину як об’єкт педагогічного впливу;

  • педагогічної соціології − знання про соціальні умови та механізми здійснення навчання та виховання;

  • педагогічної технології − знання про засоби педагогічної діяльності;

  •  педагогічної культурології знання про формування людини як  особистості та індивідуальності.


Виходячи з вищезазначеного, відділ моніторингу якості освіти рекомендує

І. Фахівцям районних методичних кабінетів:

1.  Сприяти підвищенню якості надання таких сервісних послуг:



  •  предметно-методичний сервіс – індивідуальне та групове консультування вчителів-предметників з актуальних проблем освітнього процесу (зокрема, інноваційної діяльності);

  •  моніторинговий сервіс – проведення моніторингових досліджень;

  •  експертний сервіс (науково-методичний аудит) – експертиза освітніх проектів, рецензування, редагування методичних збірників, посібників;

  •  консалтинговий сервіс – пошук, накопичення, систематизація інноваційних технологій, надання консультативних послуг керівникам шкіл та вчителям.

2.  Проаналізувати стан інноваційної, пошукової діяльності в закладах освіти з метою виявлення та реалізації педагогічних проблем, пов’язаних із освоєнням інноваційних педагогічних технологій.

3. Систематично проводити діагностику рівнів готовності вчителів до освоєння педагогічних інновацій та оцінку результативності вжитих заходів щодо формування готовності педагогів до даного виду діяльності.

4. Активізувати індивідуальні та колективні форми методичної роботи з педагогічними кадрами з урахуванням завдання вдосконалення їхньої професійної компетентності у галузі педагогічної інноватики.

5. Вивчати та розповсюджувати передовий досвід організації методичної роботи з педагогічними кадрами щодо їх підготовки до інноваційної педагогічної діяльності.

6. Упроваджувати інноваційні форми організації методичного супроводу процесу формування інноваційної культури педагога: тьюторство, кейс-стаді, методичні тренінги, педагогічні студії, управлінські та методичні практикуми, захисти проектів та педагогічні консиліуми.

7.  Розробляти та здійснювати заходи зі стимулювання педагогів-новаторів, які активно впроваджують у практику інноваційні педагогічні технології.

8. Оприлюднювати результати інноваційного пошуку окремих вчителів, педагогічних колективів шляхом їх публікації в педагогічній пресі.

9. Постійно поповнювати електронну базу даних сучасних науково- методичних матеріалів та електронний банк даних використання новітніх педагогічних технологій у загальноосвітніх навчальних закладах району.


ІІ. Адміністрації загальноосвітніх навчальних закладів:

1.  Розробляти стратегію та програму розвитку закладу освіти з урахуванням необхідності впровадження в управлінський та навчально-виховний процеси педагогічних інновацій.

2. Проводити діагностику рівня готовності вчителів до освоєння педагогічних інновацій.

3. Сприяти створенню внутрішньої (корпоративної) культури, яка сприяє формуванню внутрішньої мотивації до інноваційної діяльності.

4. Планувати діяльність методичних підрозділів щодо формування готовності вчителів до впровадження в практику навчально-виховної діяльності інноваційних педагогічних технологій.

5. Сприяти вдосконаленню змісту та форм науково-методичної роботи, орієнтуючись на можливості та потреби вчителів.

6. Сприяти методичному супроводу інноваційної освітньої діяльності педагогів та публікації творчих доробок учителів у фахових виданнях.

7. Адаптувати тематику засідань методичних об’єднань до потреб вчителів, приділивши увагу питанням організації тренінгового навчання, методиці інтенсифікації навчання на основі опорних схем, блочно-модульному навчанню, розвитку креативності педагогів та новим методам оцінювання. 8. Створювати сприятливі умови для розвитку творчого потенціалу вчителів шляхом:



  • організації та проведення системи майстер-класів і методичних семінарів для вчителів з метою обміну досвідом щодо використання інноваційних педагогічних технологій;

  • покращення методичної підтримки роботи вчителів, які використовують у навчальному процесі інноваційні педагогічні технології .

9. При вивченні стану викладання навчальних предметів зосереджувати увагу на використанні вчителями інноваційних педагогічних технологій, впровадження ними інноваційного педагогічного досвіду.

10. Заслуховувати звіти педагогів (на педраді, засіданнях методичних об'єднань ) про виконання плану навчання та самоосвіти з проблем освоєння технологій інноваційного навчання.

11. Вивчати та узагальнювати інноваційній досвід роботи вчителів, розробляти та здійснювати заходи щодо стимулювання педагогів, які активно впроваджують у практику своєї роботи інноваційні технології.

12. Активніше застосовувати сучасні методи управління навчальним закладом, зокрема: консалтинг, кейс-стаді та фандрайзинг. З метою опанування технології фандрайзингу ознайомитися зі статтею Деменко Т. «Фандрейзингова стратегія» (Директор школи, 2014, №16).

13. Покращувати якість психологічного супроводу інноваційної діяльності педагогів.

14. З метою подолання опору педагогів щодо інноваційної діяльності використовувати такі засоби: навчання й консультування, своєчасна підтримка та допомога, власний приклад творчої діяльності.

15. Створювати в педагогічних колективах умови для обміну досвідом педагогів та сприяти розвантаженню вчителів, що займаються інноваційною діяльністю.

16. Сприяти зміцненню матеріальної бази навчальних закладів з метою забезпечення повноцінного навчально-виховного процесу з урахуванням сучасних освітніх стандартів.


III. Спеціалістам психологічної служби:

1. Сприяти організації розвивальної роботи під час особистісно-професійного зростання педагогів шляхом застосування наступних методів психологічного впливу: динамічного моніторингу, екзистенційної бесіди, групової дискусії, коучингу, ділових ігор, аналізу продуктів творчої діяльності, інтервізії, психологічної релаксації.

2. У процесі організації розвивальної роботи звертати увагу на покращення психологічного супроводу особистісно-професійного зростання педагогів та формування їх позитивної Я-концепцїї.
IV. Педагогам загальноосвітніх навчальних закладів:

1. Розвивати вміння аналізувати власну діяльність.

2. Акцентувати увагу на саморозвитку та самовдосконаленні, навчанні в школах педагогічної майстерності та передового педагогічного досвіду, участі в науково-методичних семінарах, творчих конкурсах тощо.

3. Розвивати науково-методичні, пошукові, дослідницькі вміння та навички (вивчення та використання передового педагогічного досвіду, використання методів теоретичного пошуку та емпіричних досліджень тощо).

4. Активно використовувати такі засоби самоосвіти та саморозвитку:


  • розробка електронних уроків, посібників тощо;

  • створення пакету тестового матеріалу в електронному вигляді;

  • створення комплекта дидактичного матеріалу з предмета: самоосвітні, практичні, контрольні роботи;

  • створення термінологічного словника з предметної теми, розділу;

  • участь у розробці навчальних проектів;

  • створення особистої методичної веб-сторінки.

5. Оволодіти методикою модульно-блочного навчання, тренінгового навчання та інтенсифікації навчання на основі опорних схем.

6. Підвищувати рівень власної інноваційної компетентності шляхом вивчення наступних діагностичних методів: тестові методики, різні види опитування, спостереження, рейтинг, соціометрія.

7. З метою підвищення ефективності навчальної діяльності ознайомитись із посібником «Усе про мотивацію» (А.Г.Дербеньова).–Х.: Основа, 2012.

Проректор з питань моніторингу якості освіти



та зовнішнього незалежного оцінювання В.В.Бєлковський


Браткова 33 03 29


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка