Значення пізнавальних



Скачати 62.26 Kb.
Дата конвертації15.09.2017
Розмір62.26 Kb.

ЗНАЧЕННЯ ПІЗНАВАЛЬНИХ


ПРОЦЕСІВ В РОБОТІ ЮРИСТА.

1. До пізнавальних процесів відносять увагу, відчуття, сприйняття, мислення, уяву, пам’ять. Кожен з пізнавальних процесів забезпечує певну сторону пізнання людиною оточуючого світу. Всі ці процеси мають важливе значення в професійній діяльності юриста.

Пізнання людини включає використання як особистого досвіду, одержаного раніше, так і досвіду всього людства, який засвоюється нею у вигляді знань. Які пізнавальні процеси і в якій сукупності слід використовувати в тому чи іншому випадку – залежить від поставлених перед людиною завдань. Юридична діяльність насичена вирішенням великої кількості завдань, пов’язаних з розкриттям і попередженням злочинів. Тому юрист повинен знати зміст і особливості пізнавальних процесів в його професійній діяльності.
2. Увага – це спрямованість і зосередженість свідомості, окремих психічних процесів на певному об’єкті з одночасним відволіканням від інших подразників, яке виражається в підвищенні рівня сенсорної, інтелектуальної або рухової активності індивіда.

В залежності від об’єкта зосередження виділяють такі форми уваги: сенсорна (перцептивна) і моторна (рухова). За характером виникнення і способами здійснення виділяють два основних види уваги: довільна і недовільна.



Недовільна увага виникає і підтримується незалежно від свідомих намірів і цілей людини. Основними умовами її виникнення можуть бути властивості подразників, насамперед їх новизна для суб’єкта. Увагу привертають сильні подразники: сильні звуки, яскраве світло, фарби, різкий запах. Основною функцією недовільної уваги є швидка і правильна орієнтація в умовах середовища, які постійно змінюються, виділення тих об’єктів, які можуть мати в даний момент найбільше значення.

Довільна увага розвивається на основі недовільної. Довільна увага виникає, коли людина в своїй діяльності ставить перед собою певне завдання і свідомо складає програму дій. Це й визначає виділення об’єктів уваги. Основною функцією довільної уваги є активне регулювання протікання психічних процесів. Людина бере з пам’яті потрібні їй відомості, виділяє головне, приймає правильні рішення, що особливо важливо для юриста, оскільки в процесі своєї діяльності він часто змушений приймати рішення, від яких залежать долі людей.

Увага характеризується різноманітними властивостями: стійкість, переключення, розподіл, об’єм уваги.



Стійкість – характеристика уваги в часі, яка визначається тривалістю її інтенсивності.

Переключення уваги виявляється в навмисному переході суб’єкта від однієї діяльності до другої, від одного об’єкта до іншого.

Розподіл уваги – можливість одночасного успішного виконання двох або більше різних видів діяльності.

Об’єм уваги визначається кількістю об’єктів, які одночасно і чітко сприймаються.
3. Відчуттяце психічний процес, який полягає у відображенні окремих властивостей предметів і явищ матеріального світу, а також внутрішнього стану організму при безпосередньому впливі матеріальних подразників на відповідні рецептори.

Органи чуття – це єдині канали, по яких зовнішній світ проникає в людські свідомість. Вони дають людині змогу орієнтуватися в оточуючому світі.

Відчуття має такі властивості: чутливість аналізаторів, адаптація, взаємодія відчуттів та ін. Чутливість аналізатора – це властивість психіки до відображення властивостей предметів і явищ, визначається мінімальною силою подразника, який розрізняє людина, а також різницею між двома подразниками, які здатні викликати зміни у відчутті.



Адаптація – це зміна чутливості аналізатора до інтенсивно діючого на нього подразника.

Взаємодія відчуттів – це зміна чутливості однієї аналізаторної системи під впливом діяльності іншої.

В діяльності юриста основними видами чуття є, насамперед, слухове, зорове, нюхове.



Сприйняття – це відображення в свідомості людини предметів або явищ у всій сукупності їх властивостей і ознак при безпосередньому їх впливі на органи чуття.

В ході сприйняття проходить впорядкування і об’єднання окремих відчуттів в цілісні образи речей і подій.

Найбільш важливі особливості сприйняття – предметність, цілісність, структурність, константність, осмисленість, апперцепція, активність.

Предметність – виражається в акті об’єктивації, тобто віднесенні відомостей, одержаних з цього світу, до цього світу.

Цілісність – означає відображення цілісного образу предмета.

Структурність – пов’язана з цілісністю. Ми сприймаємо фактично абстраговану із відчуттів узагальнену структуру, яка формується протягом деякого часу.

Завдяки константності ми сприймаємо оточуючі предмети як відносно постійні за формою, величиною, кольором і т.п.



Осмисленість сприйняття – свідомо сприймати предмет – значить подумки називати його, узагальнювати його в слові.

Апперцепція – це залежність сприйняття від змісту психічного життя людини, від особливостей його особи, досвіду, знань, інтересів.
4. Мислення – це соціально обумовлений, нерозривно пов’язаний з мовою психічний процес пошуків і відкриття істотно нового, процес опосередкованого і узагальненого відображення дійсності в ході її аналізу і синтезу.

Процес мислення – це насамперед аналіз, синтез і узагальнення. Аналіз – це виділення в об’єкті властивостей, зв’язків, відношень та ін., це поділ об’єкту на різні компоненти. Об’єднання виділених аналізом компонентів є синтезом.

Людина починає мислити під впливом тих чи інших потреб і в ході її мислення виникають і розвиваються все більш глибокі і сильні пізнавальні потреби.

Мислення можна визначити також як процес вирішення завдання, пошуку виходу з проблемної ситуації, який позбавляє невизначеності в діяльності суб’єкта пізнання. Ситуація невизначеності, кого б вона не стосувалася – слідчого чи злочинця – спонукає до активного мислення.

В психології мислення поділяється на такі види: наочно-дійове; наочно-образне; теоретичне (абстрактне).

В дорослих людей наочно-дійове мислення найчастіше проявляється в практичній діяльності. При опорі людини на набуті знання, навики, досвід мислення допомагає приймати рішення про те, як поступити в ситуаціях, що склалися. Наочно-образне мислення допомагає людині краще пізнавати оточуючий світ, мислити образами. Цей вид мислення має велике значення в процесі навчання.

Мислення у формі абстрактних понять служить основним засобом пізнавальної діяльності людини і завжди пов’язане з мовою, з поняттями, які мають різні смислові зв’язки. Тут, шляхом міркувань, логічних операцій виявляються закономірності явищ, які вивчаються.

Мислення виникає тоді, коли оточуюча дійсність і в першу чергу оточуючі люди вимагають від особи вирішити якесь завдання, відповісти на питання і т. д.


Пам’ять – це складне психічне явище, яке виявляється в здатності людини запам’ятовувати, зберігати в свідомості і пізніше відтворювати різні обставини, які мали місце в минулому.

Пам’ять юриста повинна відрізнятися достатнім об’ємом, міцністю запам’ятовування, точністю відтворення, високою мобілізаційною готовністю пригадувати потрібні факти в потрібний момент.

За характером психічної активності пам’ять поділяється на рухову, емоційну, образну, словесно-логічну. За характером цілей діяльності розрізняють недовільну і довільну пам’ять. За тривалістю закріплення і зберігання матеріалу виділяють короткочасну, довготривалу і оперативну пам’ять.

Рухова пам’ять – це запам’ятовування, зберігання і відтворення різних рухів та їх систем.

Емоційна пам’ять – це пам’ять почуттів.

Образна пам’ять – це пам’ять на уявлення, на картини природи і життя, на звуки, запахи, смаки.

Словесно-логічна пам’ять – це вид пам’яті, основним змістом якої є наші думки, виражені в словесній формі.

Недовільна пам’ять – це запам’ятовування і відтворення, в якому відсутня спеціальна мета щось запам’ятати або згадати. Коли така мета є – це довільна пам’ять.

Короткочасна пам’ять характеризується дуже коротким часом зберігання слідів після однократного і нетривалого сприйняття і негайного відтворення.

Для довготривалої пам’яті характерне тривале зберігання інформації після багатократного повторення і відтворення.



Оперативна пам’ять забезпечує зберігання і відтворення тієї інформації, яка необхідна для досягнення цілі певної дії, з виконанням якої вона перестає функціонувати.

Забування – це процес пам’яті, протилежний запам’ятовуванню і зберіганню. Забування активніше, коли рідко використовуєш засвоєний матеріал.

Пам’ять розвивається і удосконалюється протягом всього життя. На неї впливають розвиток нервової системи людини, умови виховання і навчання, діяльність особи. Розвиток проходить як кількісно – шляхом збільшення швидкості і об’єму запам’ятовування, так і якісно – шляхом переходу від образного до словесного, від недовільного до довільного запам’ятовування.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка