Зміст Вступ 6 розділ 1 методологічні основи організації управління комунальним господарством 11



Сторінка6/10
Дата конвертації15.04.2016
Розмір0.99 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

2.2. Оцінка стану управління комунальним господарством в Україні


Проблеми функціонування житлово-комунального господарства актуальні, оскільки тут зосереджено майже чверть основних фондів країни, 3,7% усіх зайнятих в економіці, виробляється 5,6% товарів і послуг.

У системі житлово-комунального господарства працює менш ніж 1% від загальної кількості населення України, майже 2% від загальної кількості працюючих. Між тим, питома вага доходів житлово-комунального господарства у ВВП складає 5,6%. Працівники галузі забезпечують населення і суб’єктів господарювання послугами, які є основою життєзабезпечення суспільства. Надійність та якість цих послуг безпосередньо впливає не лише на самопочуття людини, а й на її можливості щодо плідної праці, стану здоров’я, тривалості життя, утворення родин та народження дітей. [12-13]

Водночас, суспільство недостатньо розуміє, що відбувається у житлово-комунальній галузі та належно не цінує її працівників. Традиційно протягом останніх 17 років галузь є заручником політичної ситуації, майданчиком для популізму та завойовування симпатій електорату у виборчий період. Як наслідок, маємо недосконалу тарифну політику, постійне недофінансування потреб житлово-комунальних підприємств, низьку заробітну плату їх працівників (середня заробітна в сфері ЖКГ складає 90% від середньої заробітної плати по країні), зниження престижності важливої для життєзабезпечення суспільства професії. [16]

Загальний спад в економіці позначився і в житлово-комунальному господарстві. Причому кожен споживач житлово-комунальних послуг відчув гостроту кризи на собі.

Так, у Загальнодержавній Програмі реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки, затвердженій Законом України від 24 червня 2004 року № 1869-IV зазначається: "Кожен третій будинок потребує капітального ремонту... В аварійному стані перебувають майже третина водопровідно-каналізаційних та теплових мереж, близько 30 відсотків теплопунктів, понад 15 відсотків мостів та шляхопроводів... З кожним роком погіршується якість житлово-комунальних послуг..

Відсутність належної уваги з боку держави негативно впливає на розвиток житлово-комунальної сфери, підприємства якої не можуть надавати якісні послуги населенню та несуть величезні збитки через застарілі основні фонди, на заміну та модернізацію яких немає коштів. Не вирішення основних проблем вже найближчим часом загрожує повним розвалом підприємств житлово-комунального господарства та збільшенням соціального напруження у суспільстві.

Рівень розвитку житлово-комунального господарства в різних містах України дуже коливається. У великих промислово розвинутих центрах показники розвитку мають високий рівень, і, навпаки, у невеликих містах, де І міська інфраструктура ще не досягає належного рівня, вони набагато нижчі. Особливо це стосується таких підгалузей житлово-комунального господарства, як водопровідно-каналізаційне господарство, газо-, тепло-, електропостачання, шляхове господарство.

Монопольне становище галузі та специфіка управління нею потребують докорінних змін, що знаходить своє відображення в ряді галузевих положень і наукових праць. Так, питання реформування галузі досліджувалися багатьма вітчизняними вченими, такими, як Г. Онищук [24], Н.Ревенко, Г.Запорожець, Т.Таукешева [24]. Багато праць направлені на вирішення окремих питань реформування галузі. Проте недостатньо розроблені комплексні заходи, а саме питання щодо економічного механізму функціонування житлово-комунального господарства, і на нашу думку, лише за умови чіткого його формування можлива реальна трансформація галузі.

Для формування економічного механізму функціонування житло-комунального господарства необхідно з’ясувати сутність поняття «економічний механізм», над чим працювали Є.Гавриличенко [37], Р.Гринюк [39] та ін. Але незважаючи на велику кількість робіт у цьому напрямку на сьогодні не існує чіткого визначення економічного механізму функціонування ЖКГ.

Щодо формування економічного механізму житлово-комунального господарства, то для більш глибокої характеристики діючого механізму слід проаналізувати динаміку розвитку його функціонування.

Передусім слід сказати, що до початку реформування галузі для функціонування економічного механізму були характерні наступні риси [44]:


  • превалювання державної власності на житло в містах;

  • безоплатний розподіл житла у містах (у порядку черги);

  • державний монополізм і централізація в управлінні житлово-комунальної сфери;

  • низький рівень тарифів на житлово-комунальні послуги;

  • низька якість типових житлових приміщень;

  • низька якість утримання житлового фонду та житлово-комунального обслуговування населення;

  • централізоване ресурсозабезпечення населення.

  • З розвитком ринкових відносин більш гостро проявляються такі риси:

  • превалювання державної та муніципальної власності у житловій сфері на фоні активного розвитку приватного сектору житла;

  • розвиток відомчого монополізму та відомчої централізації;

  • зростання тарифів на послуги і продукцію житлово-комунального сектору без адекватних змін якості обслуговування;

  • низький рівень утримання житлового фонду та житлово-комунального обслуговування;

  • дотаційне фінансування підприємств ЖКГ.

Для побудови механізму необхідно виділити його елементи. Укрупненими елементами економічного механізму функціонування ЖКГ є споживачі ЖКП, виробники ЖКП та органи влади. Проте кожен з цих елементів поділяється на інші, що визначається специфікою галузі.

Це веде до диференціації елементів економічного механізму на [21]:



  • суб’єкти житлово-комунального господарства (підприємства виробники житлово-комунальних послуг та підприємства з надання послуг з утримання житла);

  • споживачі (населення, бюджетні організації та підприємства різних сфер народного господарства);

  • структури державного і місцевого управління;

  • послуги, тарифи, ліміти, пільги, субсидії;

  • взаємовідносини щодо сплати послуг;

  • система доведення послуг до споживача;

  • рівень задоволення потреб споживачів.

Економічний механізм передбачає наявність взаємозв’язків між елементами, тому розглядаючи економічний механізм функціонування ЖКГ можна виділити наступні основні взаємозв’язки [48]:

1. Між споживачами та виробниками – ринкові відносини (які сьогодні знаходяться на етапі формування та передбачають не тільки встановлення ціни (тарифи) на основі попиту та пропозиції, а також наявність конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг);

2. Між виробниками та органами управління – відносини з приводу регулювання (з державними органами з приводу нормативних та законодавчих актів та з місцевими органами з приводу встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги та фінансування галузі);

3. Між споживачами та органами державного і місцевого управління – відносини щодо пільг та субсидій.

Визначення елементів та взаємозв’язків між ними дозволяє схематично представити економічний механізм функціонування ЖКГ.

Економічний механізм функціонування житлово-комунального господарства (Додаток Б.) можна визначити наступним чином. Це складна система, що складається з взаємопов’язаних елементів економічного механізму, які, взаємодіючи між собою завдяки способам погодження інтересів, створюють окремі механізми – механізми, які діють між споживачами та виробниками (ціновий механізм); між підприємства виробниками житлово-комунальних послуг (конкурентний механізм); між споживачами, виробниками та державою (розподільчий, дотаційний та податковий механізми) та ін. Тому саме розробка заходів щодо реформування кожного окремого механізму та на цій основі комплексного підходу до введення їх у взаємодію, ґрунтуючись на способах погодження інтересів елементів механізму, є запорукою ефективного реформування галузі.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка